Сей Жан Батист

Сей (Се) Жан Батист

(Say Jean Baptiste)
(5 січня 1767 – 15 листопада 1832) –
французький економіст першої третини XIX ст.,
послідовник і популяризатор учення А. Сміта,
засновник національної школи політичної економії.

Життя та діяльність

Ж. Б. Сей народився 5 січня 1767 р. у Ліоні в родині купця-протестанта Ж. Е. Сея. Предки Ж. Е. Сея походили з французького міста Німа, але ще наприкінці XVII століття після відміни Нантського едикту були змушені покинути це місто і оселитися у Женеві.

Батько Жана Батиста займався торгівлею у Ліоні. Він намагався дати сину хорошу освіту, значно ширшу, ніж того вимагала практична комерційна діяльність тих часів. Проте несприятлива ситуація у родинному бізнесі змусила Ж. Б. Сея перервати навчання і відправитися з батьком у Париж, де він працював у торговій конторі. Згодом у нього з’явилась можливість поїхати з братом до Англії, де він продовжив здобувати освіту. Подорож до Англії, промисловий переворот та розвиток підприємництва в країні справили на Ж. Б. Сея велике враження.

Повернувшись у 1789 р. до Франції, Сей із захватом зустрічає Французьку революцію. Він починає працювати секретарем Клав’єра (майбутнього міністра фінансів Франції (1792 р.), а на той час – адміністратора одного зі страхових товариств). Сей знаходить у Клав’єра книгу А. Сміта «Багатство народів», яку той вивчав. Книга дуже зацікавила Ж. Б. Сея, якому на той час було 22 роки. Він замовляє і отримує із Лондона екземпляр «Багатства народів» і детально вивчає твір. Цілий рік свій вільний час він присвячує вивченню та роздумам над ідеями великого англійця. «Когда читаешь это произведение, понимаешь, что до Смита не было политической экономии», – пише він (Цит. за: Жид Ш. История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – С. 94).

У 1792 р. Ж. Б. Сей приєднується до патріотичного руху і, залишивши свої інтелектуальні заняття, вступає до війська і у якості волонтера приймає участь у поході революційної армії, що воювала з європейськими монархами на східних кордонах Франції. Проте після встановлення Якобінської диктатури, у самий розпал терору у 1793 р., він повертається до Парижа та одружується з донькою адвоката Делоша. Практично одразу молода родина опинилася у скрутному матеріальному становищі внаслідок втрати і без того невеликого статку Сея під час загального знецінення паперових грошей. «Он изведал тут на своём горьком опыте, к каким прискорбным последствиям могут привести иногда экономические мероприятия правительства, не основанные на разумных началах науки», – зазначається у вступній статті «Жизнь и труды Ж.-Б. Сея» до VII випуску «Библиотеки экономистов» (Сэ Ж.-Б. Трактат политической экономии / Ж.-Б. Сэ ; пер. Е. Н. Каменецкой. Экономические Софизмы и Гармонии. Что видно и чего не видать / Ф. Бастиа ; пер. З. С. Яновской. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1896. – С. ІІ. – (Библиотека экономистов ; вып. 7)). Завдяки численним знайомствам з діячами культури та журналістами, Сей отримує пропозицію очолити редакцію журналу «Decáde philosophique, littéraire et politique», навколо якого гуртувалися республіканці. Декілька років Ж. Б. Сей працює головним редактором видання і публікує багато статей економічної тематики та ряд нарисів з проблем суспільної моралі.

Консульство Бонапарта спочатку покращує суспільне становище Сея. Він стає членом Трибуната у комітеті фінансів при Консульському уряді Наполеона. Одночасно Ж. Б. Сей працює над твором «Traité d'économie politique, ou simple exposition de la manière dont se forment, se distribuent, et se composent les richesses» («Трактат з політичної економії, або Простий виклад способу, яким формуються, розподіляються та споживаються багатства»), який вийшов друком у 1803 р. Книга викликала інтерес публіки, на неї звернув увагу і Наполеон. Він запросив автора «Трактату з політичної економії» до себе на обід і «… в Мальмезане, – так описується зустріч у вступній статті «Жизнь и труды Ж.-Б. Сэ» до VII випуску «Библиотеки экономистов», – гуляя с ним по темным аллеям парка, долго излагал ему свои планы о возрождении французской промышленности, торговли и финансов. При этом он старался доказать автору «Трактата», что ученые сочинения могут быть особенно полезны, когда публика находит в них оправдание мерам, вызываемым требованиями времени. Намек был сделан слишком прозрачно, чтобы Сэ мог не понять его внутреннего смысла. Но согласиться с таким воззрением значило для него отречься от самого себя, значило переделать свое сочинение в самом основании и, приняв за руководство противные науке воззрения будущего властителя Франции, ограничиться применением «Трактата» к условиям практической жизни. Сэ, верный своим принципам, не мог принять такого предложения» (Сэ Ж.-Б. Трактат политической экономии. – С. ІV).

Після відмови переробити книгу у дусі жорсткої економічної політики, яку проводила французька влада, Сея виключили з Трибуната і заборонили перевидання «Трактату». Він та його родина (на той час у Сея було вже четверо дітей) фактично залишилися без засобів до існування. У 1805 р. Ж. Б. Сей вирішує зайнятися підприємництвом і відкрити текстильну фабрику в Оші. Він починає з освоєння разом із десятирічним сином Орасом технологічних процесів нового виробництва на англійських машинах, представлених на виставці у Парижі. На заснованому підприємстві Сей виконував обв’язки механіка, управляючого, архітектора. Бізнес виявився вдалим, і Сей не тільки розбагатів, але й отримав багатий практичний досвід підприємництва. У 1813 р., продавши фабрику, він повертається до Парижа і присвячує себе науковій та літературній діяльності, у 1814 р. – після падіння Наполеона та реставрації Бурбонів друкує друге видання «Трактату з політичної економії». Книга приносить Ж. Б. Сею популярність і перевидається у доопрацьованих варіантах у 1817, 1819, 1826 рр. Після повернення до Парижа, за дорученням уряду Ж. Б. Сей відвідує Англію з метою вивчення досвіду її промислового розвитку. В Англії вчений активно спілкується з англійськими колегами: Рікардо, Бентамом та ін. Свідоцтвом високого авторитету Ж. Б. Сея та його визнання англійськими вченими є пропозиція зайняти кафедру Глазгівського університету, яку раніше очолював А. Сміт. Свої враження від подорожі до Англії Сей виклав у праці «Англія та англійці», яка вийшла у 1814 р. За своє життя він ще не один раз відвідував Англію і був близьким другом Рікардо та Мальтуса. У 1815 р. Сей відкриває у Парижі курс політичної економії, читає перші публічні лекції, які відвідує велика кількість слухачів.

«Сей с его культом трезвого рассудка и коммерческого расчета был точно создан для эпохи консолидации буржуазных позиций, – зазначає А. В. Анікін. – Он начал читать публичные лекции по политической экономии, которые были весьма популярны. Как и в своих сочинениях, он упрощал проблемы политической экономии, сводя их до уровня обывательского рассудка. Искусный систематизатор и популяризатор, он создавал у слушателей иллюзию ясности и доступности» (Аникин А. В. Юность науки: жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 283).

У 1817 р. Сей видає стислий виклад свого лекційного курсу «Catéchisme d'économie politique» («Катехізис політичної економії»). У 1819 р. у Паризькій консерваторії мистецтв та ремесел (Conservatoire de arts et metiers) відкривається кафедра промислової економії, оскільки назва «політична економія» лякала тогочасний уряд, і Ж. Б. Сей отримує призначення на посаду професора новоствореної кафедри. Сей стає одним із найбільш відомих і авторитетних економістів не тільки у Франції, але і в Європі. При Бурбонах Ж. Б. Сей був обраний академіком. Він також був членом академії у Санкт-Петербурзі, Неаполі, Мадриді, Цюриху та ін. До 1828–1830 років відноситься інший значний твір Сея – шеститомний «Повний курс політичної економії». Ж. Б. Сей показав себе знавцем економічної думки від античності до Європи XVI–XVII ст. Він ввів у науковий обіг праці і спостереження попередників класичної школи: Ботеро, Серра, Даванцаті, Беллоні, Карлі, Альгаротті, Дженовезі та ін.

З 1830 р. і до кінця життя Сей очолював спеціально створену для нього кафедру політичної економії у Колеж де Франс (Collége de France). Помер Жан Батист Сей 15 листопада 1832 р. у Парижі.

Загальновизнаним є той факт, що швидкому розповсюдженню ідей А. Сміта на початку XIX ст. сприяв французький економіст Ж. Б. Сей, який зміг дати просте і однозначне пояснення концептуальним основам вчення видатного англійського економіста. У п’ятому томі «Повного курсу політичної економії» Сей перераховує свою аудиторію: державні діячі, землевласники, вчені, землероби, негоціанти – тобто взагалі всі громадяни. Але Сей не був тільки популяризатором та інтерпретатором недостатньо систематизованого, за загальним визнанням, та значного за змістом «Багатства народів», він зробив водночас і особистий внесок у розвиток політичної економії. Як зазначив Д. Рікардо, Сей «сумел также внести в науку более логический и поучительный порядок и обогатил её многими оригинальными, точными и глубокими исследованиями» (Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения : Избранное / Давид Рикардо ; [науч. ред., пер. с англ., предисл. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – С. 80).

На думку Ш. Жіда та Ш. Ріста, «было бы, однако, несправедливо видеть в Сэе только вульгаризатора Смита. Сам он, правда, с отважной скромностью никогда не скрывает того, чем он обязан своему учителю; его имя он повторяет на каждом шагу. Но он не удовлетворяется только повторением его идей. Он продумывает их, делает между ними выбор и, объясняя их, сообщает им дальнейшее развитие. На извилистых путях, куда забирается мысль Смита, французский экономист, не решаясь иногда сделать выбор между ними, умеет избежать тех, которые теряются в неизвестной дали, и взять тот путь, который ведет к цели, и так отчетливо прокладывает следы для последователей, что последние уже не будут блуждать. Таким образом, он, так сказать, фильтрует идеи учителя, окрашивает их в свой цвет, который на долгое время придает французской политической экономии оригинальный характер, отличный от английской политической экономии, которой в свое время Мальтус и Рикардо дадут новое направление. В произведении Сэя нас интересует не то, что он заимствовал у Смита, а то, что он сам внес в него» (Жид Ш. История экономических учений. – С. 94–95).

У сучасній історико-економічній літературі при визначенні внеску Ж. Б. Сея у скарбницю світової економічної думки традиційно йдеться про:

– визначення політичної економії як науки про закони, які управляють виробництвом, розподілом та споживанням суспільного багатства;
– теорію трьох факторів виробництва, згідно з якою у виробництві приймають участь як рівнозначні джерела багатства праця, земля (природні ресурси) та капітал. Кожен з факторів робить свій внесок у створення корисності і цінності і отримує відповідну винагороду: праця – заробітну плату, земля – ренту, капітал – прибуток;
– суб’єктивну концепцію цінності. Сей фактично відмовляється від трудової теорії вартості і пов’язує вартість з корисністю. Згідно концепції Сея ринкова ціна визначається цінністю товару, яка залежить від його корисності.
– концепцію підприємництва, визначення підприємця як організатора, новатора і носія технічного прогресу;
– теорію ринків (теорію збуту), засновану на аналізі загальної економічної рівноваги та взаємовідносин покупців і продавців, що отримала згодом назву «закон Сея» або «закон ринків Сея» (Див.: Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Т. 1. – С. 244).

Проте, з приводу наукового доробку Ж. Б. Сея існують й інші точки зору. Зокрема М. Блауг вважає, що Ж. Б. Сей «…не изобретал закон рынков Сэя», «трактовавшегося Кейнсом в его «Общей теории» (1936) как источник всех последующих рассуждений о том, что конкурентные рынки имеют автоматическую тенденцию к достижению полной занятости». На думку М. Блауга, «… репутация Сэя как первооткрывателя закона Сэя не оправдана. Аналогично, его имя иногда связывают с концепцией предпринимательства, в противоположность Адаму Смиту и Рикардо, которые всегда отождествляли роль капиталиста как собственника предприятия с фундаментально иной креативной ролью предпринимателя. Но внимательное чтение Сэя показывает, что он подчеркивал роль предпринимателя как координатора факторов производства и почти полностью отрицал более важную функцию, на которой уже давно делал акцент Кантильон: функцию, состоящую в покупке ресурсов по определенной текущей цене для того, чтобы продать по неопределенной будущей цене. Даже роль предпринимателя как инноватора, внедряющего новые продукты и процессы производства, которую Шумпетер позднее сделал краеугольным камнем своей собственной теории предпринимательства, обнаруживается у Сэя только при ретроспективном взгляде. Таким образом, история еще раз оказалась очень добра к Сэю». На думку М. Блауга, важливість праць Ж. Б. Сея «…особенно для французской экономической науки, заключалась в популяризации идей Адама Смита, в распространении английской классической политической экономии на Континенте и сохранении акцента на полезности и спросе в противоположность чрезмерному вниманию англичан к запретам и предложению» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 287, 288).

Спроби Сея ототожнити цінність товару та його корисність піддав різкій критиці К. Маркс. «В этой критике подхода Сэя к сущностным экономическим законам имеется немало справедливого, – зазначає В. С. Афанасьєв. – Однако Маркс при этом не заметил того, что данная позиция Сэя закладывала начала нового, отличного от классической школы, направления экономического анализа, а именно – начала неоклассической теории, не ограниченной только идеологическими задачами, а нацеленной и на решение практически-хозяйственных проблем рыночной экономики» (Афанасьев В. С. Первые системы политической экономии : (Метод экономической двойственности) : учеб. пособие / В. С. Афанасьев ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С. 145).

«Концепция Сэя, – звертає увагу А. В. Холопов, – связывавшая стоимость с полезностью, положила начало внутреннему расколу среди представителей классической политической экономии. Часть из них (Д. Рикардо, Дж. С. Милль и затем К. Маркс) продолжали традиции своих предшественников от Петти до Смита и развивали трудовую теорию стоимости. Однако именно теория полезности стала плодотворной основой для развития экономической науки в трудах представителей маржинализма во второй половине XIX в.» (Холопов А. В. История экономических учений : учеб. пособие / А. В. Холопов. – 2-е изд., доп. – Москва : ЭКСМО, 2009. – С. 145).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Жана Батиста Сея

Джон Стюарт Мілль (1806–1873) – британський філософ і економіст

«Соотношение между спросом и предложением доступно для понимания, если только под спросом мы подразумеваем требуемое количество и если имеющееся в виду соотношение – это соотношение между требуемым количеством и предложенным количеством. Но, кроме того, требуемое количество не является твердо установленным даже в одно и то же время и в одном и том же месте, оно меняется в соответствии со стоимостью: когда вещь дешева, спрос на нее обычно больше, чем когда она дорога. Поэтому спрос частично зависит от стоимости. Но выше утверждалось, что стоимость зависит от спроса. Как нам выпутаться из этого противоречия? Как разрешить парадокс, связанный с двумя вещами, каждая из которых зависит от другой?
Хотя преодоление этих трудностей вполне очевидно, сами они отнюдь не являются вымышленными, и я делаю их достаточно выпуклыми, так как убежден, что они смутно тревожат всякого исследователя предмета, кто откровенно не рассмотрел и отчетливо не осознал их. Вероятно, многие авторы давали их правильное разрешение, хотя я не могу припомнить никого, кто сделал бы это до меня, кроме Ж. Б. Сэя, которому в высшей степени присущи ясность мыслей и искусство их изложения».
    Милль Дж. С. Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии / Джон Стюарт Милль ; [биогр. очерк М. И. Туган-Барановского ; пер. с англ. В. Б. Боброва и др. ; под науч. ред. И. В. Филатова]. – Москва : ЭКСМО, 2007. – С. 504–505.

Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст

«Ж. Б. Сэй … вообще близко следует идеям Смита, но в то же время в частностях являет иногда самостоятельность и расширяет область науки своими исследованиями и критикою; так он разлагает понятие ценность; в рассмотрении фаз богатства изменяет мнения Смита; замечает, что творить мы не можем; мы только преобразуем вещества, давая им годность или способность удовлетворять нашим потребностям, производим только полезность (годность). Кроме того он ограничивает значение, придаваемое Смитом разделению труда. Более значения придает машинам, составляющим, по его мнению, искусственное направление сил природы.
…Он дает науке более обширный объем и развивает мысль, еще прежде высказанную Стюартом, что общество составляет живое органическое тело, а политическую экономию признавал его физиологиею и этим выражением заменил определение науки, представленное им в Трактате, которое он считает в своем курсе уже неточным, недостаточным и не сообразным с содержанием сочинения.
В отношении к содержанию науки, Ж. Б. Сэй важен также тем, что в круг понятия богатства он ввел и невещественные произведения (собственность), как то: талант и приобретенные познания; касательно этих богатств, он признает аналогию с низшими родами труда, но не развивает далее этого понятия и не делает опыта ввести их вполне в научное изложение. Заметим также, что науке он первый дал название Общественной экономии и силился придать ей преимущественно практическое значение, признавая ее необходимою руководительницею законодателя и т. п.».
    Вернадский И. Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 645, 646.

Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, соціолог і психолог

«…Он написал «Теорию сбыта»; он считает себя творцом этой теории, хотя уже Юм писал нечто подобное. Теория эта сводится к следующему: тот, кто продает, не может не покупать; вследствие этого иностранные продукты, ввозимые в пределы какой-нибудь территории, возбуждают и в последней производство продуктов для вывоза, так что продукт оплачивается продуктами. Сэй, таким образом, еще раз подтверждает необходимость промышленного и торгового космополитизма, тесно связанного с либеральной доктриной...
Наконец, он пытается дополнить классическую доктрину, содержавшую главы о производстве, обмене и распределении богатств, новой главой о потреблении. Потребление может быть разное. Самым лучшим, самым желательным потреблением должно признать такое, которое, во-первых, удовлетворяет действительные потребности, во-вторых, более продолжительно, которое, далее, пользуется продуктами лучшего качества, которое распространяется на большую массу продуктов, которое, наконец, согласно со здравой моралью».
    Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 160–161.

Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст,
публіцист і громадський діяч

«Проблема рынка была впервые ясно поставлена в науке одним из самых слабых теоретиков политической экономии, Ж. Б. Сэ, совершенно лишенным способности теоретического углубления, всегда скользившим лишь по поверхности явлений. Объясняется это тем, что центральная идея теории рынка крайне проста и элементарна, и вся трудность заключается в понимании логических выводов из этой идеи, в объяснении с ее точки зрения конкретных фактов капиталистического развития.
…Сэ делает следующее заключение, являющееся краеугольным камнем всей его теории: если какие-либо продукты, способные удовлетворять человеческим потребностям, не находят себе сбыта, то причиной этого является недостаток других продуктов, которые можно было бы променять на данные. «Каждый продукт находит тем более покупателей, чем более растет число всех остальных продуктов». Товары загромождают рынок и падают в цене не потому, что их слишком много, а потому, что общественный труд распределен неравномерно – в то время, как одних товаров производится слишком мало, других производится больше, чем следует. Лучшим средством, чтобы последние товары были проданы, является увеличение производства первых товаров».
    Туган-Барановский М. И. Избранное : Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов / М. И. Туган-Барановский. – Москва : Наука : РОССПЭН, 1997. – С. 222, 223–224.

Давид Іохелевич Розенберг (1879–1950) – російський економіст,
історик економічної думки

«Одни буржуазные историки политической экономии ставят Сэю в большую заслугу то, что он, популяризуя и распространяя идеи Смита, придал им «классическую форму», а другие идут еще дальше, утверждая, будто своим «Трактатом политической экономии» Сэй положил начало «строго-научному методу для изучения политической экономии...
Внутренняя связь, внутренняя логика «Богатства народов» Сэем не понята, а потому он назвал это произведение «беспредельным хаосом верных идей вперемешку с положительными знаниями». И в качестве комментатора Смита он прежде всего наводит порядок на «территории» своего учителя, разбивая последнюю на «участки». Таких «участков» у него три: 1)производство, 2)распределение, 3) потребление...
Выделив в особый отдел производство, абстрагировав его от буржуазных отношений и представив его как производство материальных благ вообще, Сэй с завидной легкостью открыл три фактора производства: труд, капитал, землю».
    Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – C. 217, 218.

Джон Кеннет Гелбрейт (1908–2006) – американський економіст

«Одним из общеизвестных анахронизмов экономической науки является закон Сэя. Он гласит, что экономика всегда обеспечивает достаточный спрос для покупки произведенной продукции. Таким образом, отставание покупательной способности, или спроса, невозможно. В закон Сэя в наше время никто не верит. Но в то время, когда он был сформулирован, то есть около двухсот лет назад, он обладал значительными достоинствами...
Если решения увеличить сбережения не соответствуют решениям произвести инвестиции в таком же размере или если решения сократить вложения в основной капитал не соответствуют сокращениям сбережений, то часть текущей продукции индустриальной системы не будет соответствовать покупательной способности и не найдет покупателей. Производство и занятость сократятся. В мире Жана Батиста Сэя цены на товары в этом случае упали бы; и тогда возросшие сбережения одних были бы уравновешены ростом покупательной способности других при более низких ценах. Но в индустриальной системе цены, как мы убедились, контролируются, и поэтому отсутствие такого равновесия в первую очередь отразится на производстве и занятости. Это в свою очередь может привести к дальнейшему сокращению инвестиций, к дальнейшему снижению производства и занятости и отсюда – к кумулятивной понижательной спирали».
    Гэлбрейт Дж. К. Новое индустриальное общество. Избранное : [пер. с англ.] / Джон Кеннет Гэлбрейт ; [под науч. ред. И. В. Филатова]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 194, 195.

Роберт Хайлбронер (1919–2005) – американський економіст,
історик економічної думки, соціолог

«…Математический склад ума убеждал Рикардо в логической невозможности “общего перепроизводства”. Следовательно, оно просто-таки не могло произойти.
Использованное Рикардо доказательство впервые сформулировал молодой француз по имени Жан Батист Сей. Он основывался на двух простых предположениях. Во-первых, по мнению Сея, желание обладать товарами было поистине безграничным. Адам Смит был прав, утверждая, что размер желудка человека сдерживает его желание поглощать еду, но стремление к обладанию одеждой, мебелью, украшениями и предметами роскоши не знает пределов. Сей добавлял, что эти бесконечные запросы поддерживались способностью оплатить приобретение желанных товаров. Ведь каждый товар требовал затрат на свое производство, а все затраты превращались в доходы того или иного человека. Зарплата, рента, прибыль – эти деньги обязательно кому-нибудь доставались. Так о каком же перепроизводстве может идти речь? На товары существовал не просто спрос, но спрос платежеспособный. Лишь ошибочные суждения могли, и то ненадолго, помешать рынку найти покупателей на все произведенные им товары».
    Хайлбронер Р. Философы от мира сего : Великие экономические мыслители : их жизнь, эпоха и идеи / Р. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – C. 126.

Андрій Володимирович Анікін (1927–2001) – російський економіст,
доктор економічних наук, професор

«“Трактат” Сэя представлял собой упрощенное, схематизированное и очищенное, как он считал, от ненужных абстракций и сложностей изложение Смита. Трудовая теория стоимости, которой, хотя и не вполне последовательно, следовал шотландец, уступала место «плюралистической» трактовке, где стоимость ставилась в зависимость от ряда факторов: субъективной полезности товара, издержек его производства, спроса и предложения. Идеи Смита об эксплуатации наемного труда капиталом (т. е. элементы теории прибавочной стоимости) совершенно исчезли у Сэя, уступив место теории факторов производства, о которой речь специально пойдет ниже. Сэй следовал Смиту в его экономическом либерализме. Он требовал “дешевого государства” и выступал за сведение к минимуму его вмешательства в экономику. В этом отношении он примыкал также к физиократической традиции. Экономический либерализм Сэя имел особое значение для судьбы книги и автора...
Для марксистов Сэй – прежде всего основатель вульгарной политической экономии XIX в. Используя слабые стороны Смита и в прямой полемике с Рикардо, он заменил их стремление к глубокому анализу коренных закономерностей капитализма скольжением по поверхности экономических явлений. Тем не менее (а в известном смысле именно поэтому) Сэй занимает важное место в истории буржуазной науки. Он был первым, кто в ясной форме высказал мысль о равноправном соучастии факторов производства – труда, капитала и земли – в создании стоимости продукта. После того как эта идея была развита в работах многих авторов, экономистам 70–90-х годов оставалось только создать единую теорию в отношении принципов, на основе которых оплачиваются «услуги» каждого фактора».
    Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 283, 284.

Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки

«Коли економіст класичної школи заявляв про неможливість «перевиробництва», то мав на увазі не періодичні кризи, а тривалий застій. Чи могла капіталістична система використовувати щораз більші виробничі потужності, не виходячи за межі, притаманні їй як економічній системі? Рівність Се давала на це запитання ствердну відповідь: за наявності гнучких цін система прямує до рівноваги, якій властиве повне використання виробничих потужностей. Економісти-класики ніколи чітко не обґрунтовували цього твердження, але завжди вважали його досить переконливим аргументом порівняльного статичного аналізу…
…замість того щоб теоретично обґрунтовувати рівність Се для її використання у певних межах – досить широких, щоб заперечити страхітливе передбачення перевиробництва, – а потім вказувати на застереження, які позбавляють її практичного значення в розвинутій економіці, Кейнс вирішив піддати критиці тотожність Се, вірність якій приписав усім економістам, своїм попередникам. Завдяки Кейнсовій критиці законові Се було надано ваги, неспівмірної з його справжньою роллю у класичній і неокласичній теорії».
    Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – C. 156.

Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки

«Жан Батист Сэй (1767–1832) был, вероятно, первым экономистом вне Британии, кто начал развивать идеи Смита в поисках ответов на новые вопросы. Сама жизнь стала выдвигать такие вопросы – они еще не встали перед Смитом. Прежде всего это относится к явлению, которое стало заботой многих последующих поколений экономистов – теоретиков и практиков.
В различные времена эту проблему называли то “кризисом перепроизводства”, то “кризисом сбыта”, то “промышленным кризисом”, то “периодическим промышленным кризисом”. В настоящее время принято называть ее проблемой экономического цикла...
Изначальная цель Сэя, насколько можно судить, была в том, чтобы изложить материал Смита более доступно, компактно и упорядоченно. Ему казалось, что свои замечательные идеи Смит изложил хаотично, без надлежащего порядка. Сэй первым применил тот способ расположения материала, который часто использовали затем ученые при написании обобщающих экономических трактатов. Речь идет о четырех больших разделах: потребление, производство, обмен, распределение. Впоследствии подобный способ изложения перекочевал в учебники по политической экономии…
Экономическая наука обязана Сэю в основном двумя идеями, сыгравшими значительную роль в ее дальнейшем развитии. Первая из них – так называемый закон Сэя, вторая позднее получила название теории трех факторов производства».
    Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – C. 186.

Віктор Дмитрович Базилевич (нар. 1949 р.) – український економіст, доктор економічних наук, професор

«… Концепцію власності запропонував Ж. Б. Сей (1767–1832). Прихильник концепції економічного лібералізму, він пропонував вирішувати суперечності проблеми власності за рахунок використання технічного прогресу в промисловості як найважливішого джерела багатства нації. Відокремлюючи власників капіталу від підприємців, він характеризує підприємців як посередників між «продуктивними послугами» і споживачами, які беруться «за свій рахунок, на свій ризик і на свою користь виробити певний продукт». Ж. Б. Сей трактував підприємницький захід як винагороду за важливу суспільну функцію раціонального поєднання всіх факторів виробництва. Робітники не можуть претендувати на весь продукт праці, оскільки винагорода за їхній внесок обмежується заробітною платою. Тим самим «знімаються» всі претензії до власності та її володіння, оскільки все обумовлюється винагородою. Хто що заробив і заслужив, те і має».
    Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – С. 275.

Твори

• Traité d' économie politique, ou Simple exposition de la manière dont se forment, se distribuent et se consomment les richesses [Ressources électroniques] : en 2 vol. / Jean-Batiste Say. – Données de texte électronique. – Paris : Chez Deterville, 1803. – T. 1. – 527 p. ; T. 2. – 572 p. – Mode d'accès: http://gallica.bnf.fr/services/engine/search/sru?operation=searchRetrieve&version=1.2&collapsing=disabled&query=%28gallica%20all%20%22Trait%C3%A9%20d%27%C3%A9conomie%20politique%20say%22%29%20and%20dc.relation%20all%20%22cb313071031%22&rk=21459;2. – Дата звернення: 10.11.2017.
• * Cours complet d'économie politique pratique / Jean-Baptiste Say ; augmentee de notes par Horace Say. – 3 ed. – Données de texte électronique. – Paris : Guillamin et C-ie, libraires, 1852. – T. 2. – 624 p.
• * Lettres a M. Malthus, sur differens sujets d'economie politique : notamment sur les causes de la stagnation generale du commerce / Jean-Baptiste Say. – Paris : Chez Bossange, Pere et Fils ; Londres : Chez Martin Bossange et Compagnie, 1820. – 184 p.
• * Mélanges et correspondance d'économie politique : ouvrage posthume / J.-B. Say ; publ. par Charles Comte. – Bruxelles : Meline, 1834. – XXV, 319 p.
• Oeuvres diverses / J.-B. Say ; precedees d'une notice historique sur la vie et les traveaux de l'auteur, avec des notes par Ch. Comte, E. Daire et Horage Say. – Paris : Chez Guillaumin et C-ie, Libraires, 1848. – 748 p.
• Катехизис политической экономии или краткое учение о составлении, распределении и потреблении богатства в обществе : пер. з фр. / Жан-Батист Сей. – Санкт-Петербург, 1833. – 155 с.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: А66649
• Трактат политической экономии / Жан Батист Сэ ; перевод Е. Н. Каменецкой. Кобден и Лига. Экономические Софизмы и Гармонии. Что видно и чего не видать / Фредерик Бастиа ; перевод З. С. Яновской. – Москва : Изд. К. Т. Солдатенкова, 1896. – С. 1–112. – (Библиотека экономистов ; вып. 7). – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 330.8 С97
• Трактат по политической экономии / Ж.-Б. Сэй. Экономические софизмы ; Экономические гармонии / Ф. Бастиа ; вступ. ст. и коммент. сост. М. К. Бункиной, А. М. Семенова ; Акад. нар. хоз-ва при Правительстве Рос. Федерации. – Москва : Дело, 2000. – 229, [1] с. – (Политическая экономия: ступени познания).
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: А616691
• Трактат о политической экономии : [извлечения] / Жан-Батист Сэй // История экономических учений : хрестоматия / Г. В. Борисов, С. Ф. Сутырин, М. В. Шишкин. – Санкт-Петербург : Сентябрь : Бизнес-пресса, 2003. – С. 106–119.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Б82
• Трактат о политической экономии : [извлечения] / Жан-Батист Сэй // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 397–406.
  Шифр зберігання книги: 330.8 М64

Література

• Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1901. – Т. 32 (полутом 63). – С. 403.
  Шифр зберігання книги: 030 Э68
• Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз – И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1992. – Т. 63. – С. 403.
  Шифр зберігання книги: 030 Э68
• Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1905]. – Т. 18. – С. 229.
  Шифр зберігання книги: 030 Б79
• Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 7-е изд. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1929]. – Т. 41, ч. 6. – Стб. 621–626.
  Шифр зберігання книги: 030 Э68
• Економічна енциклопедія : у 3 т. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. нар. госп-ва, 2000–2002. – Т. 1. – 2000. – С. 566; Т. 3. – 2002. – С. 341–342.
  Шифр зберігання книги: 330 Е40
• Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 44. – С. 292.
  Шифр зберігання книги: 030 Б79
• Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 602–604.
  Шифр зберігання книги: 330 Р86
• Encyclopedia Britannica [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.britannica.com/biography/J-B-Say. – Title from the screen. – Date of request: 10.11.2017.
• Алексеенко М. М. Взгляд на развитие учения о налогах у экономистов А. Смита, Ж.-Б. Сэя, Сисмонди и Д. С. Милля / М. М. Алексеенко. – Харьков : Харьков. тип., 1870. – [2], XXIY, 171, [2] с. – С. 41–59: о Ж.-Б. Сэе.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В171245
• Амет В. Преодоление себя и времени / В. Амет. – Ярославль : Электро-Сервис, 2003. – 209 с. – С. 62–64: о Жане Батисте Сэе.
  Шифр зберігання книги: 330.8 А61
• Аникин А. В. . Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 15 : Школа Сэя и вклад Курно. – С. 281–291.
  Шифр зберігання книги: 330.8 А67
• Афанасьев В. С. Первые системы политической экономии : (Метод экономической двойственности) : учеб. пособие / В. С. Афанасьев ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С. 140–155. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова).
  Шифр зберігання книги: 330.1 А94
• Базилевич В. Д. Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – Разд. 10.5 : Субъективно-антропологический поворот в экономическом либерализме Ж.-Б. Сэя и Ф. Бастиа. – С. 448–455.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Б17
• Бергман Е. Э. Исторический очерк теорий экономических кризисов / Е. Э. Бергман. – Изд. 2-е. – Москва : ЛЕНАНД, 2015. – VI, 430 с. – (Классика политэкономической мысли). – С. 58–72: о Сэе.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Б48
• Бетелл Т. Собственность и процветание / Том Бетелл ; [пер. с англ. Б. Пинскера ; науч. ред. А. Куряев]. – Москва : Ирисэн, 2008. – 480 с. – (История / ред. Ю. Кузнецов). – С. 136–137: о Жане-Батисте Сэе.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Б54
• Бём-Баверк О. фон. Избранные труды о ценности, проценте и капитале / Ойген фон Бём-Баверк ; [пер. с нем. Л. И. Форберта, А. Санина ; пер. с англ. Н. В. Автономовой ; пер. с лат. А. А. Россиуса]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – 912 с. – (Антология экономической мысли / отв. ред. Л. А. Амелёхин). – С. 373–379, 448–450: о наивных теориях производительности Ж.-Б. Сэя.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Б45
• Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 287–289.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б343468
• Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – 670 с. – С. 149–157: про закон Се.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Б68
• * Булгаков С. Н. История экономических учений / С. Н. Булгаков – Изд. 4-е, ред. автором. – Москва, 1914. – Ч. 2. – 192 с. – С. 145–147: о Жане Баптисте Сэе.
• Буторина О. В. Международные валюты: интеграция и конкуренция / О. В. Буторина. – Москва : Деловая литература, 2003. – 367 с. – С. 88–89: о Жане-Батисте Сэе.
  Шифр зберігання книги: 336.7 Б93
• Валовой Д. В. Рыночная экономика : Возникновение, эволюция и сущность / Д. В. Валовой. – Москва : ИНФРА-М, 1997. – 400 с. – Из содерж.: Жан Батист Сэй – Наполеону: «Нет!». – С. 38–41.
  Шифр зберігання книги: 330.3 В15
• Вернадский И. Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 501–694. – (Славетні постаті). – С. 645–647: о Ж. Б. Сэе.
  Шифр зберігання книги: 330.8 В35
• Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 2, ч. 1, разд. 2, гл. 5.1 : Ж. Б. Сэй. – С. 95–99.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/2
• Жид Ш. Основы политической экономии / Шарль Жид ; под ред. В. Ф. Тотомианца ; пер с 14-го фр. изд. Виктора Сережникова. – Москва : Студенческое изд-во, 1916. – 615 с. – С. 12, 54, 461: о Жане-Батисте Сэе.
  Шифр зберігання книги: 33 Ж69
• Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 281–295.
  Шифр зберігання книги: 330.8 З-68
• Злупко С. М. Основи історії економічної теорії / С. М. Злупко. – Львів : Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2001. – Розд. 8.2 : Трифакторна теорія економічного розвитку Ж. Б. Сея. – С. 228–241.
  Шифр зберігання книги: 330.8 З-68 (Колекція професора Л. Я. Корнійчук)
• Иловайский С. И. Косвенное обложение в теории и практике [Электронный ресурс] / С. И. Иловайский. – Электрон. текстовые данные. – Одесса : тип. Штаба войск Одес. воен. окр., 1893. – Вып. 1. – [4], IV, 192, [2] с. – С. 70–71: о Ж. Б. Сэе.
• Інституційна інвестологія : навч. посіб. / [С. К. Реверчук, О. Д. Вовчак, С. І. Кубів, С. М. Злупко]. – Київ : Атіка, 2004. – С. 48–54.
  Шифр зберігання книги: 330.3 І-71
• Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 235–245.
  Шифр зберігання книги: 330.8 І-90
• Ковальчук В. Політична економія Жана-Батиста Сея / В’ячеслав Ковальчук // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2013. – Вип. 1. – С. 175–182.
  Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ
• Краус Н. М. Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – Модуль 1, тема 4.5 : Економічні погляди представника французької класичної школи політичної економії Ж. Б. Сея. – С. 144–149.
  Шифр зберігання книги: 330.8 К78
• Курсель-Сенель Ж. Г. Теоретический и практический трактат о политической экономии [Электронный ресурс] / Ж. Г. Курсель-Сенелль ; пер. Я. А. Ростовцева. – Электрон. текстовые данные. – Санкт-Петербург : Н. Тиблен, 1864. – Т. 2 : Часть практическая или Эргономия. – [4], 594, V с. – С. 587–588: о Ж. Б. Сэе.
• Левитский В. Ф. История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 386–391: о Ж. Б. Сэе. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 330.8 Л36
• Леоненко П. М. Сей Жан Батист / П. М. Леоненко // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 423–426.
  Шифр зберігання книги: 336 Ф59
• Люксембург Р. Накопление капитала / Роза Люксембург. – Изд. 4-е. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1931. – Т. 1, отдел 2, гл. 13 : Сэй против Сисмонди. – С. 142–147.
  Шифр зберігання книги: 330.342 Л94
• Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – С. 185–193, 196–197, 415–418: о Ж.-Б. Сэе.
  Шифр зберігання книги: 330.8 М14
• Марков И. Г. Ж.-Б. Сэй. Его жизнь, деятельность и учение / И. Г. Марков. – Москва ; Ленинград : Моск. рабочий, 1929. – 189 с. – (Жизнь замечательных людей).
  Шифр зберігання книги в НБУВ: Ао183696
• Маркс К. Теории прибавочной стоимости : из неизданной рукописи "К критике политической экономии" / [пер. с нем. под ред. и с предисл. Г. Плеханова]. – Изд. 3-е. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1931. – Т. 1 : Зачатки теории прибавочной стоимости до Адама Смита включительно. – 276 с. – С. 230–232: о Ж. Б. Сэе.
  Шифр зберігання книги: 3К Т33
• Остроумов В. В. «Закон рынков Сэя» в творчестве противников доктрины экономического либерализма и в учении К. Маркса и его последователей / В. В. Остроумов // Экономические науки. – 2010. – № 4. – С. 56–60.
  Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ
• Райхлин Э. Основы экономической теории. Валовой внутренний продукт и экономические циклы (классический, новый классический и новый кейнсианский подходы) / Э. Райхлин. – Москва : Наука, 1997. – 138 с. – С. 5–11: о законе Сэя.
  Шифр зберігання книги: 330.5 Р18
• Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения : Избранное / Давид Рикардо ; [науч. ред., пер. с англ., предисл. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – 960 с. – С. 192–194, 226–228, 256–264, 282–284: о Ж. Б. Сэе. – (Антология экономической мысли).
  Шифр зберігання книги: 330.8 Р50
• Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1935. – Ч. 2. – 334 с. – С. 5–36: о Ж.-Б. Сэе.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Р64
• Румянцева Е. Е. Сей Жан Батист / Е. Е. Румянцева // Мировая экономическая наука в лицах / Е. Е. Румянцева. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 104–109. – (Научная мысль).
  Шифр зберігання книги: 330.8 Р86
• Сен-Симон К. А. Избранные сочинения [Электронный ресурс] / Сен-Симон ; пер. с фр. под ред. и с коммент. Л. С. Цетлина ; вступ. ст. В. П. Волгина. – Электрон. текстовые данные. – Москва ; Ленинград : Изд-во АН СССР, 1948. – Т. 1. – 468 с. – С. 330–332, 413–414: о Ж. Б. Сэе.
• Студенский П. Доход наций: (теория, измерение и анализ: прошлое и настоящее) / П. Студенский ; пер. с англ. В. М. Кудрова, под ред. и со вступ. ст. Альб. Л. Вайнштейна. – Москва : Статистика, 1968. – Ч. 1, гл. 7.1.г : Вклад Сэя в анализ национального дохода. – С. 193–194.
  Шифр зберігання книги: 31 С88
• Харрис Л. Денежная теория : пер. с англ. / Л. Харрис ; общ. ред. и вступ. ст. В. М. Усоскина. – Москва : Прогресс, 1990. – Гл. 6.1 : Тождество Сэя и закон Сэя. – С. 199–217.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Х21
• Хмель С. Н. Проблема эксплуатации наемного труда и идеологическая функция экономической теории / С. Н. Хмель, В. И. Хмель // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Економічні науки. – 2016. – Вип. 17 (4). – С. 9–13. – С. 11: о Ж. Б. Сэе. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvkhdu_en_2016_17%284%29__3. – Дата звернення: 09.11.2017.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: Ж73149:Екон.н./2016/17
• Хюльсманн Й. Г. Последний рыцарь либерализма : Жизнь и идеи Людвига фон Мизеса / Йорг Гвидо Хюльсманн ; [пер. с англ. под ред. А. Куряева]. – Москва ; Челябинск : Социум, 2013. – XII, 878 с. – С. 80: о Жане-Батисте Сэе.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Х99
• Цытович Н. Обзор учений о предпринимательской прибыли / Н. Цытович. – Киев : Тип. императорского ун-та Св. Владимира, 1889. – 283 с. – C. 71–77: о Ж. Б. Сее. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 330.8 Ц97
• Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. 643–646, 808–821, 973–974.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Ш96
• Экономическая история мира. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 2. – 635 с. – С. 314–324: о Сэе.
  Шифр зберігання книги: 338 Э40

Фотогалерея

• 

  Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Jean-Baptiste_Say. – Дата звернення: 15.11.2017.

• 

  Режим доступу: https://www.britannica.com/biography/J-B-Say. – Дата звернення: 15.11.2017.

• 

  Режим доступу: http://mises.org/daily/2519. – Дата звернення: 15.11.2017.

• 

  Режим доступу: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Père-Lachaise_-_Division_39_-_Say_01.jpg?uselang=fr. – Дата звернення: 15.11.2017.