Відмінності між версіями «Сей Жан Батист»
Матеріал з Історія економічної теорії
Admin (обговорення • внесок) |
Admin (обговорення • внесок) |
||
Рядок 55: | Рядок 55: | ||
<h3><center>Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст,<br>публіцист і громадський діяч</center></h3>«Проблема рынка была впервые ясно поставлена в науке одним из самых слабых теоретиков политической экономии, Ж. Б. Сэ, совершенно лишенным способности теоретического углубления, всегда скользившим лишь по поверхности явлений. Объясняется это тем, что центральная идея теории рынка крайне проста и элементарна, и вся трудность заключается в понимании логических выводов из этой идеи, в объяснении с ее точки зрения конкретных фактов капиталистического развития.<br>…Сэ делает следующее заключение, являющееся краеугольным камнем всей его теории: если какие-либо продукты, способные удовлетворять человеческим потребностям, не находят себе сбыта, то причиной этого является недостаток других продуктов, которые можно было бы променять на данные. «Каждый продукт находит тем более покупателей, чем более растет число всех остальных продуктов». Товары загромождают рынок и падают в цене не потому, что их слишком много, а потому, что общественный труд распределен неравномерно – в то время, как одних товаров производится слишком мало, других производится больше, чем следует. Лучшим средством, чтобы последние товары были проданы, является увеличение производства первых товаров».<br><small>''' Туган-Барановский М. И.''' Избранное : Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов / М. И. Туган-Барановский. – Москва : Наука : РОССПЭН, 1997. – С. 222, 223–224.</small> | <h3><center>Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст,<br>публіцист і громадський діяч</center></h3>«Проблема рынка была впервые ясно поставлена в науке одним из самых слабых теоретиков политической экономии, Ж. Б. Сэ, совершенно лишенным способности теоретического углубления, всегда скользившим лишь по поверхности явлений. Объясняется это тем, что центральная идея теории рынка крайне проста и элементарна, и вся трудность заключается в понимании логических выводов из этой идеи, в объяснении с ее точки зрения конкретных фактов капиталистического развития.<br>…Сэ делает следующее заключение, являющееся краеугольным камнем всей его теории: если какие-либо продукты, способные удовлетворять человеческим потребностям, не находят себе сбыта, то причиной этого является недостаток других продуктов, которые можно было бы променять на данные. «Каждый продукт находит тем более покупателей, чем более растет число всех остальных продуктов». Товары загромождают рынок и падают в цене не потому, что их слишком много, а потому, что общественный труд распределен неравномерно – в то время, как одних товаров производится слишком мало, других производится больше, чем следует. Лучшим средством, чтобы последние товары были проданы, является увеличение производства первых товаров».<br><small>''' Туган-Барановский М. И.''' Избранное : Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов / М. И. Туган-Барановский. – Москва : Наука : РОССПЭН, 1997. – С. 222, 223–224.</small> | ||
− | |||
− | |||
<h3><center>Джон Кеннет Гелбрейт (1908–2006) – американський економіст</center></h3>«Одним из общеизвестных анахронизмов экономической науки является закон Сэя. Он гласит, что экономика всегда обеспечивает достаточный спрос для покупки произведенной продукции. Таким образом, отставание покупательной способности, или спроса, невозможно. В закон Сэя в наше время никто не верит. Но в то время, когда он был сформулирован, то есть около двухсот лет назад, он обладал значительными достоинствами...<br>Если решения увеличить сбережения не соответствуют решениям произвести инвестиции в таком же размере или если решения сократить вложения в основной капитал не соответствуют сокращениям сбережений, то часть текущей продукции индустриальной системы не будет соответствовать покупательной способности и не найдет покупателей. Производство и занятость сократятся. В мире Жана Батиста Сэя цены на товары в этом случае упали бы; и тогда возросшие сбережения одних были бы уравновешены ростом покупательной способности других при более низких ценах. Но в индустриальной системе цены, как мы убедились, контролируются, и поэтому отсутствие такого равновесия в первую очередь отразится на производстве и занятости. Это в свою очередь может привести к дальнейшему сокращению инвестиций, к дальнейшему снижению производства и занятости и отсюда – к кумулятивной понижательной спирали».<br><small>''' Гэлбрейт Дж. К.''' Новое индустриальное общество. Избранное : [пер. с англ.] / Джон Кеннет Гэлбрейт ; [под науч. ред. И. В. Филатова]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 194, 195.</small> | <h3><center>Джон Кеннет Гелбрейт (1908–2006) – американський економіст</center></h3>«Одним из общеизвестных анахронизмов экономической науки является закон Сэя. Он гласит, что экономика всегда обеспечивает достаточный спрос для покупки произведенной продукции. Таким образом, отставание покупательной способности, или спроса, невозможно. В закон Сэя в наше время никто не верит. Но в то время, когда он был сформулирован, то есть около двухсот лет назад, он обладал значительными достоинствами...<br>Если решения увеличить сбережения не соответствуют решениям произвести инвестиции в таком же размере или если решения сократить вложения в основной капитал не соответствуют сокращениям сбережений, то часть текущей продукции индустриальной системы не будет соответствовать покупательной способности и не найдет покупателей. Производство и занятость сократятся. В мире Жана Батиста Сэя цены на товары в этом случае упали бы; и тогда возросшие сбережения одних были бы уравновешены ростом покупательной способности других при более низких ценах. Но в индустриальной системе цены, как мы убедились, контролируются, и поэтому отсутствие такого равновесия в первую очередь отразится на производстве и занятости. Это в свою очередь может привести к дальнейшему сокращению инвестиций, к дальнейшему снижению производства и занятости и отсюда – к кумулятивной понижательной спирали».<br><small>''' Гэлбрейт Дж. К.''' Новое индустриальное общество. Избранное : [пер. с англ.] / Джон Кеннет Гэлбрейт ; [под науч. ред. И. В. Филатова]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 194, 195.</small> | ||
<h3><center>Роберт Хайлбронер (1919–2005) – американський економіст,<br>історик економічної думки, соціолог</center></h3>«…Математический склад ума убеждал Рикардо в логической невозможности “общего перепроизводства”. Следовательно, оно просто-таки не могло произойти.<br>Использованное Рикардо доказательство впервые сформулировал молодой француз по имени Жан Батист Сей. Он основывался на двух простых предположениях. Во-первых, по мнению Сея, желание обладать товарами было поистине безграничным. Адам Смит был прав, утверждая, что размер желудка человека сдерживает его желание поглощать еду, но стремление к обладанию одеждой, мебелью, украшениями и предметами роскоши не знает пределов. Сей добавлял, что эти бесконечные запросы поддерживались ''способностью'' оплатить приобретение желанных товаров. Ведь каждый товар требовал затрат на свое производство, а все затраты превращались в доходы того или иного человека. Зарплата, рента, прибыль – эти деньги обязательно ''кому-нибудь'' доставались. Так о каком же перепроизводстве может идти речь? На товары существовал не просто спрос, но спрос ''платежеспособный''. Лишь ошибочные суждения могли, и то ненадолго, помешать рынку найти покупателей на все произведенные им товары».<br><small>''' Хайлбронер Р.''' Философы от мира сего : Великие экономические мыслители : их жизнь, эпоха и идеи / Р. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – C. 126.</small> | <h3><center>Роберт Хайлбронер (1919–2005) – американський економіст,<br>історик економічної думки, соціолог</center></h3>«…Математический склад ума убеждал Рикардо в логической невозможности “общего перепроизводства”. Следовательно, оно просто-таки не могло произойти.<br>Использованное Рикардо доказательство впервые сформулировал молодой француз по имени Жан Батист Сей. Он основывался на двух простых предположениях. Во-первых, по мнению Сея, желание обладать товарами было поистине безграничным. Адам Смит был прав, утверждая, что размер желудка человека сдерживает его желание поглощать еду, но стремление к обладанию одеждой, мебелью, украшениями и предметами роскоши не знает пределов. Сей добавлял, что эти бесконечные запросы поддерживались ''способностью'' оплатить приобретение желанных товаров. Ведь каждый товар требовал затрат на свое производство, а все затраты превращались в доходы того или иного человека. Зарплата, рента, прибыль – эти деньги обязательно ''кому-нибудь'' доставались. Так о каком же перепроизводстве может идти речь? На товары существовал не просто спрос, но спрос ''платежеспособный''. Лишь ошибочные суждения могли, и то ненадолго, помешать рынку найти покупателей на все произведенные им товары».<br><small>''' Хайлбронер Р.''' Философы от мира сего : Великие экономические мыслители : их жизнь, эпоха и идеи / Р. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – C. 126.</small> | ||
− | |||
− | |||
<h3><center>Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Коли економіст класичної школи заявляв про неможливість «перевиробництва», то мав на увазі не періодичні кризи, а тривалий застій. Чи могла капіталістична система використовувати щораз більші виробничі потужності, не виходячи за межі, притаманні їй як економічній системі? Рівність Се давала на це запитання ствердну відповідь: за наявності гнучких цін система прямує до рівноваги, якій властиве повне використання виробничих потужностей. Економісти-класики ніколи чітко не обґрунтовували цього твердження, але завжди вважали його досить переконливим аргументом порівняльного статичного аналізу…<br>…замість того щоб теоретично обґрунтовувати рівність Се для її використання у певних межах – досить широких, щоб заперечити страхітливе передбачення перевиробництва, – а потім вказувати на застереження, які позбавляють її практичного значення в розвинутій економіці, Кейнс вирішив піддати критиці тотожність Се, вірність якій приписав усім економістам, своїм попередникам. Завдяки Кейнсовій критиці законові Се було надано ваги, неспівмірної з його справжньою роллю у класичній і неокласичній теорії».<br><small>''' Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – C. 156.</small> | <h3><center>Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Коли економіст класичної школи заявляв про неможливість «перевиробництва», то мав на увазі не періодичні кризи, а тривалий застій. Чи могла капіталістична система використовувати щораз більші виробничі потужності, не виходячи за межі, притаманні їй як економічній системі? Рівність Се давала на це запитання ствердну відповідь: за наявності гнучких цін система прямує до рівноваги, якій властиве повне використання виробничих потужностей. Економісти-класики ніколи чітко не обґрунтовували цього твердження, але завжди вважали його досить переконливим аргументом порівняльного статичного аналізу…<br>…замість того щоб теоретично обґрунтовувати рівність Се для її використання у певних межах – досить широких, щоб заперечити страхітливе передбачення перевиробництва, – а потім вказувати на застереження, які позбавляють її практичного значення в розвинутій економіці, Кейнс вирішив піддати критиці тотожність Се, вірність якій приписав усім економістам, своїм попередникам. Завдяки Кейнсовій критиці законові Се було надано ваги, неспівмірної з його справжньою роллю у класичній і неокласичній теорії».<br><small>''' Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – C. 156.</small> | ||
− | |||
− | |||
<h3><center>Віктор Дмитрович Базилевич (нар. 1949 р.) – український економіст, доктор економічних наук, професор</center></h3>«… Концепцію власності запропонував Ж. Б. Сей (1767–1832). Прихильник концепції економічного лібералізму, він пропонував вирішувати суперечності проблеми власності за рахунок використання технічного прогресу в промисловості як найважливішого джерела багатства нації. Відокремлюючи власників капіталу від підприємців, він характеризує підприємців як посередників між «продуктивними послугами» і споживачами, які беруться «за свій рахунок, на свій ризик і на свою користь виробити певний продукт». Ж. Б. Сей трактував підприємницький захід як винагороду за важливу суспільну функцію раціонального поєднання всіх факторів виробництва. Робітники не можуть претендувати на весь продукт праці, оскільки винагорода за їхній внесок обмежується заробітною платою. Тим самим «знімаються» всі претензії до власності та її володіння, оскільки все обумовлюється винагородою. Хто що заробив і заслужив, те і має».<br><small>''' Базилевич В. Д.''' Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – С. 275.</small> | <h3><center>Віктор Дмитрович Базилевич (нар. 1949 р.) – український економіст, доктор економічних наук, професор</center></h3>«… Концепцію власності запропонував Ж. Б. Сей (1767–1832). Прихильник концепції економічного лібералізму, він пропонував вирішувати суперечності проблеми власності за рахунок використання технічного прогресу в промисловості як найважливішого джерела багатства нації. Відокремлюючи власників капіталу від підприємців, він характеризує підприємців як посередників між «продуктивними послугами» і споживачами, які беруться «за свій рахунок, на свій ризик і на свою користь виробити певний продукт». Ж. Б. Сей трактував підприємницький захід як винагороду за важливу суспільну функцію раціонального поєднання всіх факторів виробництва. Робітники не можуть претендувати на весь продукт праці, оскільки винагорода за їхній внесок обмежується заробітною платою. Тим самим «знімаються» всі претензії до власності та її володіння, оскільки все обумовлюється винагородою. Хто що заробив і заслужив, те і має».<br><small>''' Базилевич В. Д.''' Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – С. 275.</small> |
Версія за 11:36, 27 жовтня 2022
Сей (Се) Жан Батист
(Say Jean Baptiste)
(5 січня 1767 – 15 листопада 1832) –
французький економіст першої третини XIX ст.,
послідовник і популяризатор учення А. Сміта,
засновник національної школи політичної економії.
(Say Jean Baptiste)
(5 січня 1767 – 15 листопада 1832) –
французький економіст першої третини XIX ст.,
послідовник і популяризатор учення А. Сміта,
засновник національної школи політичної економії.
Відомі вчені та авторитетні джерела про Жана Батиста Сея