Нобелівська премія

Нобелівська премія присуджується найбільш видатним особистостям року в області миротворчої діяльності, літератури, фізики, хімії, медицини, фізіології й економіки.

Цю найбільш почесну й престижну премію ХХ сторіччя заснували згідно з передсмертною волею видатного шведського підприємця і вченого, винахідника динаміту Альфреда Бернхарда Нобеля, що вмер у 1896 році.

Залишений ним капітал керівництво Нобелівського фонду вклало в акції, облігації та позики, причому такі, що в найменшій мірі зазнають фінансового ризику. До середини XX століття суми нагород були відносно незначними, лише в 50-ті роки, коли уряд Швеції звільнив прибутки фонду від високих податків, це дало можливість виділяти для заохочення лауреатів більш значні кошти. У результаті в 1989 році Нобелівські лауреати отримали рівні, як це й задумано, премії - по 455 тисяч доларів.

Правом обрання лауреатів премії з фізики та хімії Нобель наділив Шведську королівську академію наук, з фізіології та медицини — Каролінський медико-хірургічний інститут, з літератури — Шведську академію. Премію миру присуджує комітет із 5 чоловік, призначений норвезьким парламентом. Ця обставина викликана тим, що до 1905 року Швеція і Норвегія складали одну державу.

Вибір лауреата, обговорення кандидатур відбувається в обстановці суворої секретності. Єдина з усіх шести премій — премія миру — може присуджуватися не тільки окремим особам, але й організаціям.

Лауреату Нобелівської премії вручається золота медаль із зображенням А. Нобеля, диплом, і грошовий чек. Урочиста церемонія відбувається 10 грудня, в день кончини Нобеля, у великому залі університету Осло в присутності короля Норвегії.