Сен-Сімон Анрі Клод Анрі де Рувруа

Сен-Сімон Клод Анрі де Рувруа

Comte de Saint-Simon Claude Henri de Rouvroy
17 жовтня 1760 – 19 травня 1825 –
французький економіст, соціаліст-утопіст, філософ I чверті XIX ст.

Життя та діяльність

Анрі Сен-Сімон народився 17 жовтня 1760 року у родині знатного вельможі графа Бальтазара де Сен-Сімона, прямого нащадка Карла Великого. При дворі Людовика ХV батько Анрі займав почесну, але суто номінальну посаду «великого балії Санліса». Він не вважався великим землевласником, володіючи, окрім нерухомості у Парижі, трьома територіями у Пікардії в окрузі Сантерр: сеньйоріями Берні і Флокур та селищем Фальві. У Берні знаходився великий замок, який був збудований на початку ХVIII століття і придбаний у багатого вельможі родиною Сен-Сімон. Замок став «родовим гніздом» графа Бальтазара. Річний дохід родини Сен-Сімон складав цілком пристойну суму – біля 15 тисяч ліврів.

Граф Бальтазар одружився у тридцять шість років зі своєю двоюрідною сестрою, двадцятирічною дочкою маркіза де Сен-Сімона. Дружина народила йому шістьох хлопчиків і трьох дівчат. Анрі був старшим сином – нащадком земель і титулу.

Анрі змалку знаходився під опікою численних гувернерів і вчителів, ріс непосидющою і балуваною дитиною, з багатою фантазією на численні витівки. Після ранкового моціону і сніданку починалися уроки, на яких майбутній вельможа доводив учителів до сліз і нервових зривів. Пустощі сина набридли батькові і він вирішив змінити систему виховання сина.

На той час граф Бальтазар був у непоганих стосунках з Жаном Лероном Д`Аламбером і попросив його давати уроки сину. Відомий вчений, член двох академій, головний редактор «Енциклопедії», філософ, фізик та математик був трохи шокований такою пропозицією – йому зовсім не кортіло гаяти свій час на юнака. Та напряму відмовити було нечемно і Д`Аламбер погодився за умови, якщо Анрі «потягне» його уроки. На диво, хлопець виявився вельми тямущим учнем. Вчений залюбки проводив з ним заняття з багатьох предметів, формуючи світогляд майбутнього генія. Анрі найбільш подобалася волелюбна філософія і невдовзі він скористався засвоєним на практиці. У тринадцять років він повинен був прийняти перше причастя, але навідріз відмовився йти до церкви. Ніякі умовляння батька не подіяли. Граф вирішив проявити жорсткість і навіть жорстокість – за прикладом Мірабо наказав конвоювати непокірного сина до тюремної фортеці Сен-Лазар. Юний Мірабо плакав, писав батьку листи, благаючи прощення. А юний Сен-Сімон напав на наглядача, відібрав ключі і вибрався на волю. Додому він не пішов – вирішив перечекати гнів батька у рідної тітки. Граф дуже гнівався, але через деякий час вимушений був змиритися та забрати сина додому. Іншим разом, коли його вкусила собака, Анрі Сен-Сімон сам припалив собі рану палаючим вугіллям та запасся пістолетом, щоб вбити себе у разі прояву перших ознак сказу.

«…Характерной чертой его мировоззрения, – звертає увагу Г. Моска, – начиная с молодых лет было убеждение в том, что он предназначен для реализации чрезвычайной, почти Божественной миссии… Эта вера в миссианское призвание способствовала тому, чтобы дать некое логическое оправдание и связность его неупорядоченной материальной и интеллектуальной жизни» (Моска Г. История политических доктрин / Гаэтано Моска, [пер. с итал. Е. И. Темнова]. – Москва : Мысль, 2012. – С. 221–222). Ранок юнака починався з того, що камергер заходив до спальні і урочисто промовляв: «Вставайте, граф, Вас чекають великі справи!». Ця фраза, яку придумав сам п’ятнадцятирічний Анрі і наказав своєму камердинеру промовляти щоранку, стала крилатою.

Захоплення філософією, прищеплене Д`Аламбером, надихало Анрі на вивчення складних філософських творів мислителів різних шкіл та епох. На деякі питання буття вони давали відповідь, деякі зоставалися незрозумілими. Щоб дати раду своїм думкам, молодий Сен-Сімон вирішує відвідати Жан-Жака Руссо, філософія якого була йому близькою і твори якого він не раз перечитував. Старий мислитель прийняв Анрі у Ерменонвілі, мав з ним тривалу розмову. Юнак почув багато корисного.

Та батько зовсім не бажав, щоб його син, нащадок роду, пішов стежиною просвітництва. Кращим способом виправити ситуацію, на думку Бальтазара де Сен-Сімона, була армійська служба. І вже у січні 1777 року шістнадцятирічний Анрі де Сен-Сімон отримав звання молодшого лейтенанта Туренського піхотного полку, яким командував його дядько маркіз де Сен-Сімон.

Анрі швидко засвоїв, що статут у тодішній французькій армії був писаним лише для рядового складу і переклав клопіт муштри піхотинців на плечі капралів. Його тижнями не бачили у розташуванні полку. Натомість він став завсідником майже всіх балів у Версалі. Окрім розваг, тут формувалася внутрішня і зовнішня політика Франції, відбувалося чимало історичних подій. Зокрема, сильне враження на Анрі справила відставка Тюрго, яка відбулася майже на його очах.

Світське життя, одначе, не встигло глибоко затягнути юнака. У 1778 році Франклін уклав угоди про торгівлю і союз із Францією. Ці угоди слугували підставою для втручання французьких військ у війну за незалежність Америки. Анрі Сен-Сімон одним з перших подав заяву на зарахування до французького експедиційного корпусу добровольців, відмовившись від плати за участь у благородній справі. Він був хоробрим офіцером – з 1779 по 1783 рік прийняв участь у п’яти кампаніях, дев’яти морських битвах, був двічі пораненим.

Після завершення військових баталій Сен-Сімон не відразу повернувся до Франції. Він захопився ідеєю скоротити відстань морського шляху між Східним і Західним узбережжями північноамериканського континенту. Анрі самотужки розробив креслення і техніко-економічне обґрунтування проекту судноплавного каналу у Центральній Америці, майже на тому ж місці, де зараз знаходиться Панамський канал. З цим проектом він з труднощами пробився на прийом до мексиканського віце-короля Ревільї Хіхедо. Але отримав відмову у його реалізації і вимушений був ні з чим вирушити до Європи.

Коли Анрі повернувся додому, граф Бальтазар вже помер. Родинні землі і замок Берні відібрали кредитори. Мати жила у невеличкому будиночку у Перонні. Брати і сестри як змогли – влаштувалися, мали власні родини. Хороброму офіцерові у спадок дістався лише титул графа. За бойові заслуги він отримав звання полковника, посаду помічника командира Аквітанського полку, розташованого у Мезьєрі. Більшу частину року граф перебував у розташуванні військової частини, а взимку чергував у Версалі. Муштра та інтриги швидко набридли бойовому полковнику. Він взяв відпустку, поїхав спочатку до Нідерландів, потім до Іспанії. Безуспішно намагався умовити іспанського короля реалізувати проект великого каналу для з’єднання Мадрида з морем.

Звістку про початок Великої французької революції та взяття Бастилії Сен-Сімон зустрів в Іспанії, працюючи над проектом міжміського транспортного сполучення за допомогою диліжансів. Він миттєво відклав всі справи, нашвидкуруч зібрався і повернувся до Франції. Деякий час провів у Парижі, та побачивши все ті ж склоки і безлад у провладних установах, визначив для себе місце у революційному вирі подій – він повинен бути з народом і серед народу.

Граф повернувся у колишню свою сеньйорію Фальві, публічно на мітингу відмовився від усіх титулів, прийняв нове ім’я – Клод Анрі Боном, відніс у міську раду Перонни дворянські грамоти, дипломи і регалії, патент полковника, Мальтійський хрест, американський орден Цинцинната, орден святого Людовіка. Міська рада прийняла рішення – документи спалити, нагороди направити на переплавку. Колишній граф урочисто пообіцяв не займати жодної керівної посади до остаточної перемоги революції.

Ідеї рівності і братерства надихають громадянина Бонома на організацію радикального політичного товариства. Активному революціонеру пропонують стати мером Перонни, але Анрі, вірний своїм принципам, відмовляється. Та коли у місті починає назрівати заколот роялістів, з’являються ознаки паніки, він надягає військовий мундир і за допомогою національних гвардійців швидко наводить порядок.

Події серпня 1791 року, відомі під назвою Варенська криза, принесли повне розчарування Боному. Зневірений у можливості втілити красиві революційні гасла, він знову змінив ім’я, знайшов багатого компаньйона графа Редерна і завзято почав займатися земельними спекуляціями, намагаючись забезпечити себе достатнім капіталом для гарантії власної незалежності. У 1793 році за Сен-Сімоном прийшли колишні однодумці революціонери і відправили його у тюрму Сен-Пелажі, але через рік випустили на волю. Відомо, що саме у тюрмі, в умовах постійного стресу, Анрі вирішує, якщо звісно залишиться живим, створити узагальнюючу науку про устрій і розвиток суспільства.

«Выйдя из заключения, – зазначає Г. Моска, – он возобновляет программу, которой посвятил себя с юношеских лет: найти законы, регулирующие жизнь человеческих обществ, законы, которые, будучи однажды установлены, указали бы путь, на котором прогресс различных наций был бы более быстрым, постоянным и гарантированным. Он понимал, что для выполнения этой программы необходимо прежде всего повысить собственную культуру, но, чтобы отдаться наукам и не заботится о материальной стороне дела, нужно было обеспечить себя достаточным состоянием как гарантией своей независимости» (Моска Г. История политических доктрин. – С. 222–223).

Та, опинившись на волі, Сен-Сімон побачив вже зовсім інший світ. Плодами революції уміло скористалися буржуа. Невдовзі він відкрив прядильно-ткацьку мануфактуру у Бюссі, бюро комісійних послуг, великий винний магазин і модний світський салон у Парижі, створив компанію диліжансів «Блискавка», придумав і пустив у продаж нові «республіканські» гральні карти. У 1796 році капітал Сен-Сімона оцінювався у чотири мільйони, а річний дохід – у сто п’ятдесят тисяч франків. Та весь цей капітал лопнув, як мильна бульбашка. Із-за кордону повернувся граф Редерн і, оскільки, він свого часу вклав левову частку коштів у спільну справу, то просто відібрав у компаньйона майже всі його статки. Анрі він великодушно залишив неприбутковий світський салон і сто п’ятдесят тисяч франків.

Сен-Сімон не став заводити судової тяганини – очевидно, що закон був на боці Редерна. Він відвідував лекції відомих професорів та поступово почав перетворювати світський салон на справжню творчу лабораторію. «…Его квартира стала одним из интеллектуальных центров Парижа, где собирались популярнейшие математики, физики, философы, экономисты и историки. Беседуя с ними, он мог представить себе различный уровень развития той или иной отрасли научного знания и составить ясное представление о наиболее важных проблемах, которые каждой науке предстояло решать. Но его довольно широкая культура не отличалась надлежащей глубиной, поскольку приобреталась в ходе дискуссий с компетентными специалистами, а не благодаря методическим занятиям, и потому напоминала культуру гениального дилетанта» (Моска Г. История политических доктрин. – С. 223). Та правила комільфо передбачали мати у подібних світських салонах господиню. Вирішив це питання Сен-Сімон вельми оригінально – одружився з аристократкою, Олександриною Гурі де Шангрен, уклавши шлюбний контракт на три роки, в якому була передбачена, зокрема, оплата за час перебування у шлюбі. Він все розрахував майже точно: збанкрутував, грошей залишилося рівно на виплату за контрактом Олександрині.

Початок нового ХІХ сторіччя Сен-Сімон зустрів, подорожуючи Європою. Цей період став визначальним в його долі – він, мабуть, до кінця цього не усвідомлюючи, став одним із основоположників теорії індустріалізму. Перебуваючи у Женеві, написав свою першу наукову працю – «Lettres d'un habitant de Genève à ses contemporains» («Листи женевського мешканця до сучасників», 1802 р.), яка стала справжнім гімном труду і науці. У 1803 році він надіслав «Листи» до Парижа, де вони вийшли анонімно, невеликим тиражем. Пізніше Сен-Сімон буде соромитися цієї роботи, «забуде» включити її до збірки своїх творів, оскільки вбачатиме, що у ній, поряд з продуманими положеннями, мирно уживаються явні протиріччя. Та вже у «Листах» були закладені підвалини майбутньої системи.

На початку 1805 року Сен-Сімон повернувся до Парижа. У нього визріває багато задумів, він прагне працювати над новими філософськими творами, але кошти швидко закінчуються. Він звертається до знайомих вчених, політиків, можновладців з проханням допомоги у реалізації своїх планів, але всюди чує відмовки. Нарешті вчений вирішує написати листа графу Сегюру, міністру уряду Наполеона, з проханням сприяти отриманню роботи, адже під час якобінського терору громадянин Боном, ризикуючи життям, переховував Сегюра у власному домі. Міністр відповів листом через півроку, запропонувавши колишньому другові місце переписувача у ломбарді.

Сен-Сімон вимушений був по дев’ять годин на добу виписувати квитанції у ломбарді, а потім ще й залишатися після роботи і працювати над власними творами. Через кілька місяців такого «розпорядку дня» Сен-Сімон почав плутати день і ніч та відкашлювати кров’ю. Коли сподівання щось змінити у своєму житті майже залишили вченого, йому на вулиці випадково зустрівся колишній слуга Діар, який ледь впізнав Сен-Сімона. Вражений станом графа, він забрав хворого до себе додому, запропонував їжу і ліжко у невеликій мансарді. Сен-Сімон одужав і нарешті отримав можливість спокійно працювати. У Діара він написав твір «Introduction aux travaux scientifiques du XIX siècle» («Вступ до наукових праць ХІХ століття», 1807 р.) і проспект «Nouvelle encyclopédie» («Нова енциклопедія», 1810 р.). Вдячний філософ все своє подальше життя називав Діара своїм єдиним другом.

У 1810 році Діар раптово помер. Сен-Сімоном вирішив звернутися за допомогою до Редерна і попросив виділити невеличку кімнатку зі скромним пансіоном в одному з його численних маєтків. Колишній компаньйон, перелякавшись судового перегляду давнішньої справи, не тільки не допоміг Анрі, а й став всіляко перешкоджати друку його творів. Не бажаючи, щоб ця справа набула розголосу, за допомогою знайомих чиновників він домігся того, що ні одна з друкарень не прийняла рукописи Сен-Сімона. Це було важким ударом. Щоб якось вижити, вчений вирішив поїхати до родичів у Перонну. Та по дорозі йому стало зле. Кондуктор диліжанса залишив непритомного, погано одягненого пасажира на пероні. Там його побачив і відніс до себе додому знайомий по земельним спекуляціям нотаріус. Цілий місяць філософ боровся зі смертю. А коли нарешті одужав, переїхав у невеличку квартирку у Парижі – нотаріус сповістив родичів колишнього міліонера і вони погодилися утримувати Анрі.

У паризькій квартирі у 1813 році Сен-Сімон написав «Mémoire sur la science de l'homme» («Нарис науки про людину») і «Travail sur la gravitation universelle» («Записки про всесвітнє тяжіння»). Ці роботи, не дивлячись на всі намагання автора, жодна редакція не взяла до друку. У 1814 році він пише новий твір «De la Réorganisation de la société européenne» («Реорганізація європейського співтовариства»). Ця книга була актуальною в умовах буремних історичних подій, які захопили весь європейський континент. Тому її вдалося надрукувати і навіть перевидати двічі.

У роки Реставрації вчений багато працював над новими творами. Поступово почали з’являтися прихильники його ідей і навіть люди, які стали називати себе учнями Сен-Сімона. Деякі з них, вельми заможні буржуа, надали солідну матеріальну допомогу і сприяли випуску чотирьох збірок «L`Industrie» («Індустрія», 1817–1818 рр.). Сен-Сімон став модним філософом, почав добре одягатися і навіть відкрив новий світський салон. Він переселився у більш пристойне помешкання на вулиці Ришельє, 34, поблизу Пале-Рояль, поруч з квартирою, де колись проживав Мольєр. Налагодилося й особисте життя. Сен-Сімон познайомився з Жанною-Жюлі Жюліан, жінкою молодшою від нього на двадцять років і став жити з нею разом.

У 1819–1820 роках Сен-Сімон видав нові збірки «Le Politique» («Політик») і «L`Organisateur» («Організатор»). У збірці «Організатор» містився невеликий памфлет «Парабола», в якому автор висловив сміливі радикальні думки. Ця робота ледве не призвела до арешту вченого. 13 лютого 1820 року в опері простий робітник на ім’я Лувель убив герцога Беррійського. Спільників він не мав, мотиви вбивства пояснити не зміг. Було проголошено, що вбивство Лувель здійснив під впливом «Параболи» Сен-Сімона. Додому до філософа були надіслані гвардійці, але, побачивши знатного аристократа, здійснити арешт вони не наважилися. Почався резонансний судовий процес. Вчений використав суд як політичну трибуну, як засіб для популяризації своїх ідей. Сен-Сімон з посмішкою зустрів вирок – три місяці тюрми та штраф, а нові впливові друзі зуміли запобігти ув’язненню.

Судова справа не вплинула на творчість вченого. Наприкінці 1823 року вийшов з друку перший випуск «Catéchisme des industriels» («Катехізис промисловців»), а у наступному році – ще три випуски. Цей твір став найбільш значимим у науковому спадку Сен-Сімона. У ньому згруповані головні ідеї вченого, загальна філософська система відображена у найбільш розгорнутому вигляді. У 1824 р. Сен-Сімон здійснив невдалу спробу самогубства. Він вистрелив з пістолета у голову, у результаті чого залишився без одного ока. Він вижив, підтриманий нечисленною групою учнів.

У 1825 році вийшла остання робота Сен-Сімона – «Le Nouveau Christianisme» («Нове християнство»). У ній у повній мірі проявився дуалізм автора. До цього часу він розглядав переважно матеріальну сторону суспільного життя. Цей же твір присвячено його духовній складовій. На сторінках «Нового християнства» філософ стверджує, що у перехідний період до суспільства майбутнього без релігійних вірувань людству ніяк не обійтися. Ніби примирившись з Богом, відразу після виходу книги, Сен-Сімон помирає 19 травня 1825 р. Через декілька днів після похорон мадам Жюліан писала донці філософа: «Я поставила ему памятник на кладбище Пер-Лашез от вашего и моего имени: на камне нет ни хвалебных стихов, ни титула, просто: Анри Сен-Симон, умер 19 мая 1825 года, в возрасте 65 лет. Это не помешает потомству признать в нем великого человека. Ведь могилы Мольера, Лафонтена и других гениальных людей столь же скромны…» (Левандовский А. П. Сен-Симон / А. П. Левандовский. – Москва : Мол. гвардия, 1973. – С. 222. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 6 (526)).

Багато праць Сен-Сімон не встиг завершити, вони залишились у чернетках і планах. Найважливіші твори, які залишив вчений у спадок людству: «Mémoire sur la science de l'homme» («Нарис науки про людину», 1813 р.), «Travail sur la gravitation universelle» («Записки про всесвітнє тяжіння», 1813 р.), «Système industriel» («Про промислову систему». Т. 1–3, 1821–1822 рр.), «Catéchisme des industriels» («Катехізис промисловців», 1823–1824 рр.), «Le Nouveau Christianisme» («Нове християнство», 1825 р.). Їх написано під враженням від тих змін, які несло з собою народження нового капіталістичного індустріального ладу. Вони містять ряд суперечливих, іноді навіть фантасмагоричних положень, від більшості з яких з часом сам автор, а згодом і його учні відмовилися. Але чи містять вони соціалістичні утопії? Марксисти стверджують, що містять. Але Сен-Сімон не мріяв ні про «Утопію», ні про «Місто Сонця», не пробував побудувати «Нову Гармонію» чи фаланстер. Тому деякі історики економічної думки наголошують, що «…когда делают попытку отыскать происхождение сен-симонизма, то приходят к необходимости видеть в нём скорее всего неожиданное продолжение экономического либерализма, чем запоздалое восстановление старых социалистических концепций» (Жид Ш. История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – С. 166).

Вчення Сен-Сімона і погляди його учнів, з частиною яких він не погоджувався, мали суттєві відмінності: «Первое есть простой «индустриализм», у которого социализм позаимствует некоторые черты, но который примыкает преимущественно к экономическому либерализму, выражаемому им в несколько преувеличенном виде. Только доктрина учеников заслуживает названия коллективизма» (Жид Ш. История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – С. 166).

Теоретичні підходи Сен-Сімона до аналізу суспільства базуються на історичному методі. Сен-Сімон вирішує питання докорінної перебудови суспільства, але щодо загальнотеоретичних поглядів він вимагає, щоб минуле людства і його сучасність вивчалися як єдиний безперервний процес прогресивного розвитку суспільства. «Відтак К. А. Сен-Сімон розробив оригінальну схему історичного прогресу. Він стверджував, що у процесі еволюції людство послідовно проходить рабовласницьку, феодальну і промислову епохи. Процес зміни одного суспільного устрою іншим відбувався у результаті складного процесу переплетення розвитку знань і продуктивної діяльності. Ключовими факторами поступального розвитку суспільства, на думку вченого, є наука та індустрія» (Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., виправ. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 299).

Кожна епоха характеризується відповідним рівнем розвитку знань, політики та господарства, що, у свою чергу, проходять дві стадії: органічну, чи врівноважену, та критичну, коли попередню рівновагу порушено. Економіка і політика, з одного боку, і знання – з іншого, розвиваються, на думку Сен-Сімона, паралельно. Під час органічної стадії при владі перебуває клас, який відіграє найважливішу господарську роль у даний період, а у критичній стадії на економічну владу претендує інший клас, господарська функція якого зростає. Клас, що народжується, протистоїть тому, що вже існує. Проявом цього протистояння є політична боротьба, яка завершується виникненням нової формації. «…Сен-Симон указывает 3 класса, из которых состоит общество нашего времени. Первый класс движет вперед человеческую мысль; второй по своему существу консервативен и является опорой порядка; третий – враждебен господствующему историческому строю, основанному на неравенстве и подчинении, и требует нового общественного устройства, в основание которого должна быть положена идея равенства...

В словах Сен-Симона содержится в зародыше одно из важнейших социологических обобщений нового времени – учение об общественном классе, как составном элементе современного общества и о классовой борьбе, как естественном результате классового сложения общества» (Туган-Барановский М. И. Экономические очерки / М. И. Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1998. – C. 112–113).

Капіталістичне суспільство Сен-Сімон розглядав як проміжну стадію між феодалізмом та індустріалізмом. На думку Сен-Сімона, у ньому поєднуються ознаки розкладу попереднього періоду та елементи нового – індустрії. Характеристика капіталізму ґрунтується на аналізі його суперечностей, ролі приватної власності та індустрії, що народжувалась. Головною вадою капіталістичної системи Сен-Сімон вважав відсутність у ній організуючої, об'єднуючої основи. Наслідком цього є те, що у виробництві панує приватна власність і породжена нею анархія; економіку й політику відокремлено одну від одної, і обидві – від науки. За його визначенням, період, коли економіка й політика існують автономно, є перехідним. Саме тому капіталізм він відносить до критичного періоду, перехідного від органічного феодалізму до майбутньої органічної науково-індустріальної системи. «В каждой формации имеет место эксплуатация человека человеком.Только промышленный режим покончит с ней. Здесь все производство будет идти по плану. Стихию рынка и конкуренцию заменит ассоциация. Трудиться все будут обязаны – это называется право на труд. Будет господствовать принцип: от каждого – по способности, каждой способности – по ее делам. Сен-Симон называл это «перенести земной рай из прошлого в будущее» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – C. 235).
Характерними рисами економічної моделі індустріального суспільства є:

- панування великого машинного виробництва, прихід до влади індустріальної еліти;
- управління з єдиного центру, планомірний розвиток виробництва та розподілу в масштабах країни;
- прихід на зміну конкуренції асоціації, заснованої на принципах абсолютної рівності та обов’язкової праці для всіх;
- збереження приватної власності як інституту, що «слугує основою соціальної будівлі»;
- зміна функцій держави у напрямку керівництва речами замість керівництва людьми.
(Див.: Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., виправ. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 301–304).

«Золотой век, который слепое предание относило до сих пор к прошлому, находится впереди нас», – вважав Анрі де Сен-Сімон (Сен-Симон А. Избранные сочинения / А. Сен-Симон ; пер. с фр. под ред. Л. С. Цетлина. – Москва ; Ленинград : Изд-во АН СССР, 1948. – Т. 2. – С. 273).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Анрі Сен-Сімона

Микола Іванович Кареєв (1850–1931) – російський історик

     Кареев Н. История Западной Европы в новое время / Н. Кареев. – 4-е изд. – Санкт-Петербург : Тип. М. М. Стасюлевича, 1913. – Т. 4 : Первая треть XIX века : Консульство, империя и реставрация. – С. 624.

     Кареев Н. История Западной Европы в новое время. – Т. 4. – С. 624–625.

Ґаетано Моска (1858–1941) – італійський громадсько-політичний діяч, соціолог і журналіст

«Почти во всех его [Сен-Симона] произведениях присутствует некая смесь оригинальных взглядов и глубокой интуиции применительно к условиям европейского общества начала XIX в. и концепций почти абсурдных, а иногда и инфантильных. Остроте его мысли часто не хватает того равновесия и той умеренности, которые необходимы, чтобы смутно угадываемая часть истины не опустилась до парадокса. Его часто называют кузнецом идей, и это определение справедливо; многие его мысли были впоследствии восприняты последующими писателями, которые их развили и встроили в свои собственные системы, забыв о том, кто первым их провозгласил. Среди этих писателей есть и люди громкой славы, такие, как Огюст Конт, Герберт Спенсер и Карл Маркс. Следует заметить, что среди его идей есть одна, имевшая небольшую известность и оставившая меньший след у писателей двух поколений, живших в первые семьдесят лет XIX в.: это мысль о необходимости существования руководящего класса и о тех качествах, которыми он должен обладать. Но, возможно, длительное замалчивание данной идеи объясняется тем, что она предвосхитила время».
     Моска Г. История политических доктрин / Гаэтано Моска, [пер. с итал. Е. И. Темнова]. – Москва : Мысль, 2012. – С. 227.

Вальтер Ойкен (1891–1950) – німецький економіст

«Сен-Симон и его ученики занимались поиском закона, управлявшего историческим процессом точно так же, как закон тяготения управляет природой. Они считали, что им удалось открыть этот исторический закон в «законе прогресса». Человечество рассматривается ими как одна коллективная сущность, которая поступательно и закономерно развивается. Отдельно взятый человек полностью растворяется в этой коллективной сущности и должен осознанно или неосознанно следовать закону развития человечества. Человечество неизбежно прошло определенные эпохи своего существования: попеременно то органичные, то критические эпохи. Последняя критическая эпоха началась одновременно с Реформацией и теперь приближается к своему завершению. Критические эпохи были также необходимы, даже полезны, они несли с собой прогресс. Так, например, в последнюю критическую эпоху возросла степень обобществления людей, а также уменьшились масштабы эксплуатации рабочих. Ныне наша критическая эпоха неизбежно приближается к новому органичному состоянию, которое будет представлять собой ассоциацию всех трудящихся. Она будет означать конечное состояние развития человечества. Именно это является существенной характерной чертой сенсимонизма и всех родственных ему течений, которые в конечном счете оказали влияние на значительную часть социальной науки XIX в., в результате чего они с помощью открытого закона намеревались не только объяснить прошлое, но и определить ту точку, в которой находится настоящее; они составляли прогнозы, имевшие, по их убеждению, научную базу в том же законе развития».
     Ойкен В. Основные принципы экономической политики / Вальтер Ойкен ; пер. с нем. Л. А. Козлова, Ю. И. Куколева ; общ. ред. Л. И. Цедилина и К. Херманн-Пиллата ; вступ. ст. О. Р. Лациса. – Москва : Прогресс : Универс, 1995. – С. 277.

Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст, доктор економічних наук, професор

«Сен-Сімон розкрив соціологічний закон розвитку суспільства, яким потім щедро скористався Огюст Конт. Так зване матеріалістичне розуміння історії, яким пізніше так хизувався К. Маркс і його прихильники, також належить Сен-Сімону».
     Злупко С. М. Основи історії економічної теорії : [навч. посіб.] / С. М. Злупко. – Львів : Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2001. – С. 264.

Віктор Дмитрович Базилевич (нар. 1949 р.) – український економіст, доктор економічних наук, професор,
Володимир Васильович Ільїн (нар. 1949 р.) – український дослідник філософії економіки, доктор філософії, професор

«…Свое учение, или скорее веру, К. А. Сен-Симон назвал индустриализмом. Для него общество напоминало гигантскую фабрику, а значит, фабричный принцип организации производства следует довести до логического завершения. Правительство должно быть не политической единицей, а экономической, т. е. управлять делами, а не приказывать. Вознаграждать надо пропорционально полезности сделанного для общества, и тогда деньги пойдут активным работникам заводов и фабрик, а не ленивым наблюдателям. Панегирик индустриальному способу организации жизни К. А. Сен-Симона обусловлен бурным прогрессом науки».
     Базилевич В. Д. Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – С. 468.

Твори

• Oeuvres [Ressources électroniques] / Claude-Henri de Saint-Simon. – Données de texte électro-nique. – Réimpression de L'édition de Paris, 1868–1878. – Genève, 1977. – Vol. 1–6.– Mode d'accès: https://gallica.bnf.fr/services/engine/search/sru?operation=searchRetrieve&version=1.2&collapsing=disabled&query=%28dc.title%20all%20%22Oeuvres%20de%20Saint-Simon%20%26%22%29%20and%20dc.relation%20all%20%22cb372414225%22&rk=64378;0. – Дата звернення: 05.10.2018.
• De la reorganisation de la Societe Europeenne, ou de la necessite et des moyens : de rassembler les peuples de l’Europe en un seul corps politique, en conservant a chacun son independance nationale / de Saint Simon, A. Thierry. – 2me ed. – Paris, 1814. – 122 p.
  Шифр зберігання книги в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича: 3k9 Sain
• Du systeme industriel / H. Saint-Simon. – Paris, 1821. – 112 p.
  Шифр зберігання книги в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича: 3k9 Sain
• Избранные сочинения (1819–1825) / Сен-Симон ; пер. с фр. А. И. Рубина [и др.] ; пре-дисл. В. П. Волгина. – Москва ; Петроград : Госиздат, [1923]. – 212 с. – (Предшественники современного социализма / под общ. ред. В. П. Волгина).
  Шифр зберігання книги в НБУВ: Кротевич 1824
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: 1Ф С31
• Избранные сочинения : в 2 т. / А. Сен-Симон ; пер. с фр. под ред. и с коммент. Л. С. Цет-лина. – Москва ; Ленинград : Изд-во АН СССР, 1948. – Т. 1. – 467 с. ; Т. 2. – 486 с. – (Предшественники научного социализма / под общ. ред. В. П. Волгина).
  Шифр зберігання книги в НБУВ: Ландкоф №280, 279
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: 1Ф С31
• Катехизис промышленников : [отрывок] / Клод Анри де Рувруа Сен-Симон // Антология мировой правовой мысли : в 5 т. / рук. науч. проекта Г. Ю. Семигин. – Москва : Мысль, 1999. – Т. 3 : Европа. Америка XVII–XX вв. – С. 365–366.
  Шифр зберігання книги: 34(09) А72
• О промышленной системе ; Катехизис промышленников : [отрывки] / Анри Сен-Симон // Історія вчень про право і державу : хрестоматія / Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого" ; авт.-уклад. Г. Г. Демиденко ; за заг. ред. О. В. Петришина. – 5-те вид., допов. і змін. – Харків : Право, 2011. – С. 485–490.
  Шифр зберігання книги: 34(09) І-90
• Письма женевского обитателя к современникам ; Очерк науки о человеке ; Труд о всемирном тяготении ; О теории общественной организации ; О промышленной сис-теме ; Рассуждения литературные, философские и промышленные : [отрывки] / Сен-Симон // Антология мировой философии : в 4 т. / АН СССР, Ин-т философии. – Москва : Мысль, 1971. – Т. 3. – С. 506–514.
  Шифр зберігання книги: 1Ф А72
• Письма женевского обитателя к современникам ; Очерк науки о человеке ; Труд о всемирном тяготении ; Письма американцу ; Взгляд на собственность и законодательство ; Притча (Парабола) ; О теории общественной организации ; О промышленной системе ; Катехизис промышленников ; Рассуждения литературные, философские и промышленные ; Новое христианство : [отрывки] / Анри де Сен-Симон // Утопический социализм : хрестоматия / [общ. ред. А. И. Володина]. – Москва : Политиз-дат, 1982. – С. 214–241.
  Шифр зберігання книги: 1Ф У85
• Про теорію суспільної організації : [уривок] / А. Сен-Сімон // Історія зарубіжних політичних вчень нової доби : навч. посіб. / Ф. М. Кирилюк ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Центр учб. літ., 2008. – С. 234–238.
  Шифр зберігання книги: 1Ф К43

Література

• Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1900. – Т. 29a (полутом 58). – С. 564–571. – Режим доступа: https://ru.wikisource.org. – Дата обращения: 10.12.2018.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1992. – Т. 58. – С. 564–571
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1905]. – Т. 18. – С. 280.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
• Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат [Электронный ресурс] / под ред. Ю. С. Гамбарова [и др.]. – 11-е стер. изд. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [193-?]. – Т. 38. – Стб. 304–309. – Режим доступа: https://dlib.rsl.ru/viewer/01003996761#?page=1. – Дата обращения: 26.09.2018.
• Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румян-цев. – Москва : Сов. энцикл., 1979. – Т. 3. – С. 547–548.
  Шифр зберігання книги: 03 Э40
• Економічна енциклопедія : у 3 т. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. нар. госп-ва, 2002. – Т. 3. – С. 346–347.
  Шифр зберігання книги: 33 Е40
• Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) [та ін.]. – Київ : Укр. енцикл., 2003. – Т. 5. – С. 466–467.
  Шифр зберігання книги: 34 Ю70
• Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 44. – С. 464–465.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
• Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 607–613.
  Шифр зберігання книги: 33 Р86
• Encyclopedia Britannica [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: https://www.britannica.com/biography/Henri-de-Saint-Simon. – Title from the screen. – Date of request: 26.09.2018.
• Хто є хто в європейській та американській політичній науці : малий політологічний словник / [Борис Кухта, Анатолій Романюк, Микола Поліщук ; за ред. Бориса Кухти]. – [Вид. 2-ге, перероб. і допов.]. – Львів : Кальварія, 1997. – С. 206–208.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Х97
• Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 17 : Прекрасный мир утопистов: Сен-Симон и Фурье. – С. 322–331.
  Шифр зберігання книги: 330.8 А67
• Безродний Є. Ф. Світова класична думка про державу і право / Є. Ф. Безродний, В. С. Ковальський. – Київ : Юрiнком Інтер, 2017. – 399 с. – Из содерж.: Сен-Сімон. – С. 150–153.
  Шифр зберігання книги: 34(09) Б40
• Блауг М. Сен-Симон Клод Анри де Рувруа / Марк Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / Марк Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 269–271.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б343468
• Бунге Н. Х. Очерки политико-экономической литературы [Электронный ресурс] / Н. Х. Бунге. – Электрон. текстовые данные. – Санкт-Петербург : Тип. В. Киршбаума, 1895. – [Разд.] 1, гл. 11.1 : Сен-Симон. – С. 71–77. – Режим доступа: http://e-heritage.ru/ras/view/publication/general.html?id=44455608. – Дата обращения: 11.10.2018.
• Великие утописты Сен-Симон, Фурье и их школы / сост. В. Семенов. – Москва ; Ле-нинград : Госиздат, 1926. – 365 с.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: 1Ф В273
• Вознесенская В. А. Экономические воззрения социалистов-утопистов Запада / В. А. Вознесенская. – Москва : Соцэкгиз, 1958. – 84 с. – С. 9–10, 12–13, 16–18, 29–30, 50, 57–58, 72, 76–77, 81: о Сен-Симоне.
  Шифр зберігання книги: 1Ф В64
• Волгин В. П. Сен-Симон и сен-симонизм : [к 200-летию со дня рождения Анри де Сен-Симона, 1760–1960] / В. П. Волгин ; АН СССР. – Москва : Изд-во АН СССР, 1961. – 158 с.
  Шифр зберігання книги: 1Ф В67
• Вольский С. Сен-Симон / С. Вольский. – Москва, 1935. – 312 с. – (Жизнь замечательных людей. Серия биографий под ред. М. Горького, М. Кольцова и А. Тихонова ; вып. 1–2).
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: 1Ф В718
  Шифр зберігання книги в НБУВ: А76735/1-2
• Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносо-ва. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 2, ч. 2, разд. 1, гл. 9.1 : Сен-Симон. – С. 157–163.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/2
• Жид Ш. История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – Кн. 2, гл. 2 : Сен-Симон, сенсимонисты и происхождение коллективизма. – С. 165–185. – (Экономическое наследие).
  Шифр зберігання книги: 330.8 Ж69
• Иванов И. И. Сен-Симон и сен-симонизм / Ив. Иванов. – Москва : Унив. тип., 1901. – VIII, 735, [2] с. – Режим доступа: http://e-heritage.ru/ras/view/publication/general.html?id=43341649. – Дата обращения: 01.10.2018.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Бдз3214
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В092628
• Изложение учения Сен-Симона / пер. с фр. М. Е. Ландау ; под ред. и с коммент. Э. А. Желубовской ; вступ. ст. В. П. Волгина. – Москва ; Ленинград : Изд-во АН СССР, 1947. – 599 с. – (Предшественники научного социализма).
  Шифр зберігання книги: 1Ф И36
• История теоретической социологии. Социология XIX века : (Профессионализация социально-научного знания) / РАН, Ин-т социологии ; отв. ред. и сост Ю. Н. Давыдов. – Москва : Магистр, 1998. – Разд. 1, гл. 1 : Сен-симоновская версия позитивной науки об обществе. – С. 24–54.
  Шифр зберігання книги: 301 И90
• Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 299–304.
  Шифр зберігання книги: 330.8 І-90
• Кареев Н. История Западной Европы в новое время / Н. Кареев. – 4-е изд. – Санкт-Петербург : Тип. М. М. Стасюлевича, 1913. – Т. 4 : Первая треть XIX века : Консульство, империя и реставрация. – 653 с. – С. 624–639: о Сен-Симоне и сенсимонизме.
  Шифр зберігання книги: 9(И) К27
• Ковальчук В. М. Світова економіка: її історія та дослідники : навч. посіб. / В. М. Ковальчук. – 2-ге вид., перероб. та допов. – Київ : Центр учб. літ., 2017. – Ч. 2, розд. 4, гл. 13.3.1 : Утопічне вчення Клода Анрі Сен-Сімона. – С. 250–251.
  Шифр зберігання книги: 330.8 К56
• Коломієць Л. Технократизм як напрям політичної думки: промислово-наукове суспільство К. А. Сен-Сімона [Електронний ресурс] / Л. Коломієць // Нова парадигма. – 2015. – Вип. 128. – С. 146–153. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua./UJRN/Nopa_2015_128_16. – Дата звернення: 11.10.2018.
• Кучеренко Г. С. Сен-симонизм в общественной мысли XIX в. / Г. С. Кучеренко ; АН СССР, Ин-т всеобщей истории. – Москва : Наука, 1975. – 359 с.
  Шифр зберігання книги: 330.8 К95
• Левандовский А. Сен-Симон / А. Левандовский. – Москва : Мол. гвардия, 1973. – 302 с. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и про-долж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 6 (526)).
  Шифр зберігання книги: 1Ф Л34
• Левитский В. Ф. История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 405–418: о Сен-Симоне и сенсимонистах. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 330.8 Л36
• Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – С. 234–236: о Сен-Симоне.
  Шифр зберігання книги: 330.8 М14
• Миклашевский А. Н. История политической экономии : Философские, исторические и теоретические начала экономии XIX века [Электронный ресурс] / А. Н. Миклашевский. – Электрон. текстовые данные. – Юрьев : тип. К. Маттисена, 1909. – VIII, 638 с. – Отт. из "Ученых записок Имп. юрьев. ун-та" 1909 г. – С. 367–375 : о Сэн-Симоне и его школе. – Режим доступа: http://e-heritage.ru/ras/view/publication/general.html?id=47467360. – Да-та обращения: 26.09.2018.
• Мицюк О. К. Історія політичної економії [Електронний ресурс] / О. К. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Подєбради, 1923. – Т. 2, ч. 1, розд. 28 : Сен-Сімон. – С. 13–23 ; Сен-сімоністи. – С. 23–30. – Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/politologiya/12097-mitsyuk-o-istoriya-politichnoyi-ekonomiyi-t-2-ch-1/. – Дата звернення: 25.09.2018.
• Моска Г. История политических доктрин / Гаэтано Моска ; [пер. с итал. Е. И. Темнова]. – Москва : Мысль, 2012. –326 с. – С. 221–228: о Сен-Симоне и его учениках.
  Шифр зберігання книги: 1Ф М82
• Нисбет Р. Прогресс: история идеи / Роберт Нисбет ; пер. с англ. [под ред. Ю. Кузнецова и Гр. Сапова]. – Москва : ИРИСЭН, 2007. – 556 с. – (Серия "Социология"). – С. 375–382: о Сен-Симоне.
  Шифр зберігання книги: 301 Н69
• Ойкен В. Основные принципы экономической политики / Вальтер Ойкен ; пер. с нем. Л. А. Козлова, Ю. И. Куколева ; общ. ред. Л. И. Цедилина и К. Херрманн-Пиллата ; вступ. ст. О. Р. Лациса. – Москва : Прогресс : Универс, 1995. – 496 с. – (Экономическая мысль Запа-да). – C. 276–278, 281–285, 288: о Сен-Симоне и его учениках.
  Шифр зберігання книги: 330.8 О-48
• Роббинс Л. История экономической мысли : лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – 496 с. – С. 318–319: о Сен-Симоне.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Р58
• Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1935. – Ч. 2, лекция 14 : Сен-симонизм.– С. 112–136.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Р64
• Румянцева Е. Е. Сен-Симон Клод / Е. Е. Румянцева // Мировая экономическая наука в лицах / Е. Е. Румянцева. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 110–117. – (Научная мысль).
  Шифр зберігання книги: 33М Р86
• Туган-Барановский М. И. Экономические очерки / М. И. Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1998. – Очерк 5.2 : Сен-Симон и сен-симонисты. – C. 104–126.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Т81
• Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – 431 с. – С. 147–153: о Сен-Симоне.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Х15
• Чичерин Б. Н. Сен-Симон и его школа [Электронный ресурс] / Б. Н. Чичерин. – Электрон. текстовые данные. – [Б. м.], 1901. – 84 с. – Режим доступа: http://e-heritage.ru/ras/view/publication/general.html?id=43021626. – Дата обращения: 01.10.2018.
• Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – VIII, 495–988 с. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). – С. 605–607: о Сен-Симоне.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Ш96
• Щеглов Д. Ф. История социальных систем от древности до наших дней : [с приложением отрывков из сочинений философов] : в 2 т. / Д. Щеглов. – Санкт-Петербург, 1870. – Т. 1, гл. 4 : Сен-Симон. – С. 275–364. – Режим доступа: https://dlib.rsl.ru/viewer/01007878098#?page=1. – Дата обращения: 27.09.2018.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В153401/1
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: 1Ф Щ334
• Экономическая история мира. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Коно-топова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 2, гл. 16 : Прекрасный мир утопистов: Сен-Симон и Фурье. – С. 377–385.
  Шифр зберігання книги: 33М Э40

Фотогалерея

• 

  Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/File:Claude_Henri_de_Rouvroy.jpg. – 08.10.2018.

• 

  Левандовский А. П. Сен-Симон / А. П. Левандовский. – Москва : Мол. гвардия, 1973. – С. 108.

• 

  Левандовский А. П. Сен-Симон. – С. 225.

• 

  Левандовский А. П. Сен-Симон. – С. 3.

• 

  Левандовский А. П. Сен-Симон. – С. 238.

• 

  Режим доступу: https://fr.wikipedia.org/wiki/Claude-Henri_de_Rouvroy_de_Saint-Simon. – 08.10.2018.

• 

  Режим доступу: https://royallib.com/book/volskiy_stanislav/sen_simon.html. – 08.10.2018.