Відмінності між версіями «Антонович Афіноген Якович»
Матеріал з Економічна думка України
Admin (обговорення • внесок) |
Admin (обговорення • внесок) |
||
Рядок 64: | Рядок 64: | ||
Дослідження Антонович починає з визначення предмета політичної економії. Цьому передує поділ ним сфери діяльності людей, спрямованої на задоволення потреб, на фізичний, етичний і суспільний елементи. Фізичний елемент становить технічну сторону діяльності людей, етичний – морально-юридичну, що впливає на енергію і напрям діяльності.[[Файл:1 Tretij element.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Курс политической экономии : лекции, читанные в университете Св. Владимира / А. Я. Антонович. – Киев, 1886. – С. 2). Саме[[Файл:2 Etot obshestvenyj.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Курс политической экономии. – С. 4). У визначенні предмета політичної економії автор виділяє елемент суспільності як сукупності різноманітних відносин між людьми, та природних законів, що їх зумовлюють. | Дослідження Антонович починає з визначення предмета політичної економії. Цьому передує поділ ним сфери діяльності людей, спрямованої на задоволення потреб, на фізичний, етичний і суспільний елементи. Фізичний елемент становить технічну сторону діяльності людей, етичний – морально-юридичну, що впливає на енергію і напрям діяльності.[[Файл:1 Tretij element.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Курс политической экономии : лекции, читанные в университете Св. Владимира / А. Я. Антонович. – Киев, 1886. – С. 2). Саме[[Файл:2 Etot obshestvenyj.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Курс политической экономии. – С. 4). У визначенні предмета політичної економії автор виділяє елемент суспільності як сукупності різноманітних відносин між людьми, та природних законів, що їх зумовлюють. | ||
− | + | <p>Він не обмежується визначенням предмета політичної економії, а простежує його визначення цілим рядом економістів, як західних, так і вітчизняних. Зокрема він посилається на праці вітчизняних економістів Т. Степанова, І. Горлова, М. Бунге, М. Вольського (Див.: Антонович А. Я. Основания политической экономии / А. Я. Антонович. – Варшава, 1879. – Вып. 1. – С. 11). Загальний висновок автора полягає в тому, що, незважаючи на розбіжності у визначенні предмета політичної економії економістами, всім їм притаманні спільні риси. А. Антонович пише:[[Файл:3 Vse odinakovo.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 12). Що ж до суспільного елемента, то економісти віддають перевагу відносинам обміну, а також питанню боротьби і спільності в діяльності й устремліннях людей. Саме на цій основі, підкреслює автор, формуються протилежні напрями і школи економічної думки. Як приклад він наводить погляди Кері і Маклеода. Спроба проаналізувати і дати свою оцінку досить складному питанню політичної економії свідчить про обізнаність Антоновича з працями західних економістів, а також про вміння вести науковий аналіз. Його критичні оцінки, якщо й не всебічні, то принаймні оригінальні.</p> | |
− | Він не обмежується визначенням предмета політичної економії, а простежує його визначення цілим рядом економістів, як західних, так і вітчизняних. Зокрема він посилається на праці вітчизняних економістів Т. Степанова, І. Горлова, М. Бунге, М. Вольського (Див.: Антонович А. Я. Основания политической экономии / А. Я. Антонович. – Варшава, 1879. – Вып. 1. – С. 11). Загальний висновок автора полягає в тому, що, незважаючи на розбіжності у визначенні предмета політичної економії економістами, всім їм притаманні спільні риси. А. Антонович пише:[[Файл:3 Vse odinakovo.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 12). Що ж до суспільного елемента, то економісти віддають перевагу відносинам обміну, а також питанню боротьби і спільності в діяльності й устремліннях людей. Саме на цій основі, підкреслює автор, формуються протилежні напрями і школи економічної думки. Як приклад він наводить погляди Кері і Маклеода. Спроба проаналізувати і дати свою оцінку досить складному питанню політичної економії свідчить про обізнаність Антоновича з працями західних економістів, а також про вміння вести науковий аналіз. Його критичні оцінки, якщо й не всебічні, то принаймні оригінальні. | ||
Провівши відповідне дослідження, Антонович знову повертається до визначення предмета політичної економії:[[Файл:4 Politicheskaja ekonomija.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 18). Варта уваги думка Антоновича про об’єктивний характер економічних законів:[[Файл:5 zakoni.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 18). | Провівши відповідне дослідження, Антонович знову повертається до визначення предмета політичної економії:[[Файл:4 Politicheskaja ekonomija.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 18). Варта уваги думка Антоновича про об’єктивний характер економічних законів:[[Файл:5 zakoni.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 18). | ||
Рядок 72: | Рядок 71: | ||
У виробництві беруть участь три фактори: природа, праця і капітал. Визнавши природу за фактор виробництва, Антонович критично оцінює праці економістів, які заперечували участь сил природи у створенні цінності. Праця – не лише фактор виробництва, вона є [[Файл:6 nravstvennim.jpg|240px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 46). На цьому аспекті ролі праці в суспільному житті Антонович зупиняється досить докладно. Він наголошує не лише на моральній стороні праці як основі людського життя, а й підсилює роль морального елемента в економічній діяльності.[[Файл:7 razvitie.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 58–59). | У виробництві беруть участь три фактори: природа, праця і капітал. Визнавши природу за фактор виробництва, Антонович критично оцінює праці економістів, які заперечували участь сил природи у створенні цінності. Праця – не лише фактор виробництва, вона є [[Файл:6 nravstvennim.jpg|240px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 46). На цьому аспекті ролі праці в суспільному житті Антонович зупиняється досить докладно. Він наголошує не лише на моральній стороні праці як основі людського життя, а й підсилює роль морального елемента в економічній діяльності.[[Файл:7 razvitie.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 58–59). | ||
− | + | <p>Капіталом Антонович називає[[Файл:8 vsyakoe voobshe.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 60).</p> | |
− | Капіталом Антонович називає[[Файл:8 vsyakoe voobshe.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 60). | ||
Спеціальне дослідження Антонович присвятив теорії цінності. Питання цінності він називає основним у політичній економії, від розв’язання якого залежать інші питання цієї науки. Він указував на особливе значення розробки і правильного розуміння теорії цінності для Росії, де, як він писав,[[Файл:9 pod vlijaniem.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Теория ценности. Критико-экономическое исследование / А. Я. Антонович. – Варшава, 1877. – С. 5). | Спеціальне дослідження Антонович присвятив теорії цінності. Питання цінності він називає основним у політичній економії, від розв’язання якого залежать інші питання цієї науки. Він указував на особливе значення розробки і правильного розуміння теорії цінності для Росії, де, як він писав,[[Файл:9 pod vlijaniem.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Теория ценности. Критико-экономическое исследование / А. Я. Антонович. – Варшава, 1877. – С. 5). | ||
Рядок 98: | Рядок 96: | ||
Досліджуючи поставлене питання, Антонович аналізує історію виникнення грошей, розкриває їх сутність та функції. Слід підкреслити, що цей аналіз у автора досить докладний. Висловлюючи свою думку, він зіставляє її з позицією західних і вітчизняних економістів і в багатьох випадках погоджується з ідеями А. Сміта, особливо стосовно критики останнім меркантилістського розуміння сутності грошей. | Досліджуючи поставлене питання, Антонович аналізує історію виникнення грошей, розкриває їх сутність та функції. Слід підкреслити, що цей аналіз у автора досить докладний. Висловлюючи свою думку, він зіставляє її з позицією західних і вітчизняних економістів і в багатьох випадках погоджується з ідеями А. Сміта, особливо стосовно критики останнім меркантилістського розуміння сутності грошей. | ||
− | А. Антонович пише про незручності, що виникали в умовах натурального обміну, виділенні поступово якогось товару, що частіше зустрічався в обміні як знаряддя обміну і, зрештою, використання золота і срібла як «мінового посередника». Він докладно аналізує причини, що зумовили використання золота і срібла як «грошового матеріалу». Антонович – прихильник товарного походження грошей.[[Файл:15 dengi predsavlyaut.jpg|center| | + | А. Антонович пише про незручності, що виникали в умовах натурального обміну, виділенні поступово якогось товару, що частіше зустрічався в обміні як знаряддя обміну і, зрештою, використання золота і срібла як «мінового посередника». Він докладно аналізує причини, що зумовили використання золота і срібла як «грошового матеріалу». Антонович – прихильник товарного походження грошей.[[Файл:15 dengi predsavlyaut.jpg|center|430px]](Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения и государственные кредитные билеты / А. Я. Антонович. – Киев, 1883. – С. 8). Перш за все Антонович наголошує на тому, що золото і срібло має двояку цінність: індивідуальну і суспільну. Індивідуальна цінність – це цінність золота і срібла як дорогоцінних металів, матеріалу для прикрас. Суспільна цінність – це цінність золота і срібла як грошей. |
− | Своєрідність грошей як товару, на думку автора, – це взаємозалежність між цінністю і корисністю. Якщо решта товарів, втрачаючи цінність не втрачає корисності, то гроші – втрачають. Взаємозв’язок,[[Файл:16 vzaimnaja.jpg|center| | + | Своєрідність грошей як товару, на думку автора, – це взаємозалежність між цінністю і корисністю. Якщо решта товарів, втрачаючи цінність не втрачає корисності, то гроші – втрачають. Взаємозв’язок,[[Файл:16 vzaimnaja.jpg|center|600px]](Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 9). Розуміння і чітке усвідомлення цього взаємозв’язку [[Файл:17 predstavlyaet sobou.jpg|center|600px]](Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 9). |
− | А. Антонович розрізняє ці категорії і критикує авторів, які не бачили різниці між грішми і «паперовими міновими посередниками», заперечували самостійну цінність грошей.[[Файл:18 ne mozhet.jpg|center| | + | А. Антонович розрізняє ці категорії і критикує авторів, які не бачили різниці між грішми і «паперовими міновими посередниками», заперечували самостійну цінність грошей.[[Файл:18 ne mozhet.jpg|center|600px]](Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 11). Саму ж цінність грошей він пов’язував з їх суспільною цінністю, з їх кількістю в країні, швидкістю обігу, з попитом на гроші та розвитком виробництва, його продуктивністю. |
− | Розкриває Антонович і функції грошей, такі як міра цінності, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження, критично сприймаючи ідеї Вагнера, Кері, Рошера та ін. Особливу увагу автор приділяє суспільно-господарському призначенню грошей, пов’язуючи його з швидкістю обертання грошей, а також з тим, що[[Файл:19 dengi v proizvodstve.jpg|center| | + | Розкриває Антонович і функції грошей, такі як міра цінності, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження, критично сприймаючи ідеї Вагнера, Кері, Рошера та ін. Особливу увагу автор приділяє суспільно-господарському призначенню грошей, пов’язуючи його з швидкістю обертання грошей, а також з тим, що[[Файл:19 dengi v proizvodstve.jpg|center|600px]](Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 36). |
Аналізує Антонович і паперові гроші, які поряд з кредитними білетами відносить до «грошових сурогатів». Він висловлює дум¬ку про те, що, коли за сурогатними грошима буде визнана суспільна цінність, вони виконуватимуть функції грошей. У російській літературі, пише він, ця думка була висловлена ще на початку ХVІІІ ст. І. Посошковим, а указом Катерини ІІ від 29 грудня 1768 р. паперові гроші були введені в обіг. | Аналізує Антонович і паперові гроші, які поряд з кредитними білетами відносить до «грошових сурогатів». Він висловлює дум¬ку про те, що, коли за сурогатними грошима буде визнана суспільна цінність, вони виконуватимуть функції грошей. У російській літературі, пише він, ця думка була висловлена ще на початку ХVІІІ ст. І. Посошковим, а указом Катерини ІІ від 29 грудня 1768 р. паперові гроші були введені в обіг. | ||
А. Антонович дотримується думки, що стосовно паперових грошей мають діяти ті ж закони, що й до повноцінних грошей. Їх кількість, а отже й цінність мають залежати від попиту й пропонування. Він заперечує придатність кількісної теорії грошей Рікардо і його послідовників, мотивуючи це змінами, що відбуваються в економічному стані країни. | А. Антонович дотримується думки, що стосовно паперових грошей мають діяти ті ж закони, що й до повноцінних грошей. Їх кількість, а отже й цінність мають залежати від попиту й пропонування. Він заперечує придатність кількісної теорії грошей Рікардо і його послідовників, мотивуючи це змінами, що відбуваються в економічному стані країни. | ||
− | Крім того, Антонович висловлює думку щодо різних наслідків, породжених додатковою емісією паперових грошей, як для економіки в цілому, так і безпосередньо для споживання. Економічні явища, економічний розвиток [[Файл:20 mogut.jpg|center| | + | Крім того, Антонович висловлює думку щодо різних наслідків, породжених додатковою емісією паперових грошей, як для економіки в цілому, так і безпосередньо для споживання. Економічні явища, економічний розвиток [[Файл:20 mogut.jpg|center|600px]] |
− | (Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 49). Якщо паперові гроші випускаються для обслуговування споживання, обігу, то їх надмірний випуск становитиме[[Файл:21 dejstvitelnoe zlo.jpg|center| | + | (Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 49). Якщо паперові гроші випускаються для обслуговування споживання, обігу, то їх надмірний випуск становитиме[[Файл:21 dejstvitelnoe zlo.jpg|center|600px]](Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 51). |
− | Звертає увагу автор і на роль кредитних (банківських) білетів і паперових грошей в економічному житті. Він чітко розмежовує банківські білети і паперові гроші, відстежує їх рух і відповідно вплив на економічний розвиток. Проаналізувавши історію грошового обігу в Росії, починаючи з реформи 1 липня 1839 р. «Про влаштування грошової системи», Антонович висловлює ряд пропозицій, спрямованих на його реформування. Саме вони, вважає Антонович, допоможуть підготувати реформу грошового обігу. Він наголошує на необхідності переходу від паперових грошей до повноцінних. [[Файл:22 strana.jpg|center| | + | Звертає увагу автор і на роль кредитних (банківських) білетів і паперових грошей в економічному житті. Він чітко розмежовує банківські білети і паперові гроші, відстежує їх рух і відповідно вплив на економічний розвиток. Проаналізувавши історію грошового обігу в Росії, починаючи з реформи 1 липня 1839 р. «Про влаштування грошової системи», Антонович висловлює ряд пропозицій, спрямованих на його реформування. Саме вони, вважає Антонович, допоможуть підготувати реформу грошового обігу. Він наголошує на необхідності переходу від паперових грошей до повноцінних. [[Файл:22 strana.jpg|center|600px]](Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 90). |
Теоретичні розробки Антоновича і його висновки щодо переходу до металевого грошового обігу мали прогресивне значення. Вони розвивались в руслі ідей представників металістичної теорії, що формувались напередодні підготовки і проведення грошової реформи 1895–1897 рр. | Теоретичні розробки Антоновича і його висновки щодо переходу до металевого грошового обігу мали прогресивне значення. Вони розвивались в руслі ідей представників металістичної теорії, що формувались напередодні підготовки і проведення грошової реформи 1895–1897 рр. |
Версія за 14:05, 29 жовтня 2015
Антонович Афіноген Якович
(псевдоніми – Бичалець, Бичалець А., Коко)
(1848 – 1917) –
український економіст, фінансист та державний діяч
кінця ХІХ – початку ХХ століття.
(псевдоніми – Бичалець, Бичалець А., Коко)
(1848 – 1917) –
український економіст, фінансист та державний діяч
кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Відомі вчені та авторитетні джерела про Афіногена Яковича Антоновича