Відмінності між версіями «Антонович Афіноген Якович»
Матеріал з Економічна думка України
Admin (обговорення • внесок) |
Admin (обговорення • внесок) |
||
Рядок 62: | Рядок 62: | ||
<p>Він не обмежується визначенням предмета політичної економії, а простежує його визначення цілим рядом економістів, як західних, так і вітчизняних. Зокрема він посилається на праці вітчизняних економістів Т. Степанова, І. Горлова, М. Бунге, М. Вольського (Див.: Антонович А. Я. Основания политической экономии / А. Я. Антонович. – Варшава, 1879. – Вып. 1. – С. 11). Загальний висновок автора полягає в тому, що, незважаючи на розбіжності у визначенні предмета політичної економії економістами, всім їм притаманні спільні риси. А. Антонович пише:[[Файл:3 Vse odinakovo.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 12). Що ж до суспільного елемента, то економісти віддають перевагу відносинам обміну, а також питанню боротьби і спільності в діяльності й устремліннях людей. Саме на цій основі, підкреслює автор, формуються протилежні напрями і школи економічної думки. Як приклад він наводить погляди Кері і Маклеода. Спроба проаналізувати і дати свою оцінку досить складному питанню політичної економії свідчить про обізнаність Антоновича з працями західних економістів, а також про вміння вести науковий аналіз. Його критичні оцінки, якщо й не всебічні, то принаймні оригінальні.</p> | <p>Він не обмежується визначенням предмета політичної економії, а простежує його визначення цілим рядом економістів, як західних, так і вітчизняних. Зокрема він посилається на праці вітчизняних економістів Т. Степанова, І. Горлова, М. Бунге, М. Вольського (Див.: Антонович А. Я. Основания политической экономии / А. Я. Антонович. – Варшава, 1879. – Вып. 1. – С. 11). Загальний висновок автора полягає в тому, що, незважаючи на розбіжності у визначенні предмета політичної економії економістами, всім їм притаманні спільні риси. А. Антонович пише:[[Файл:3 Vse odinakovo.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 12). Що ж до суспільного елемента, то економісти віддають перевагу відносинам обміну, а також питанню боротьби і спільності в діяльності й устремліннях людей. Саме на цій основі, підкреслює автор, формуються протилежні напрями і школи економічної думки. Як приклад він наводить погляди Кері і Маклеода. Спроба проаналізувати і дати свою оцінку досить складному питанню політичної економії свідчить про обізнаність Антоновича з працями західних економістів, а також про вміння вести науковий аналіз. Його критичні оцінки, якщо й не всебічні, то принаймні оригінальні.</p> | ||
− | Провівши відповідне дослідження, Антонович знову повертається до визначення предмета політичної економії:[[Файл:4 Politicheskaja ekonomija.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 18). Варта уваги думка Антоновича про об’єктивний характер економічних законів:[[Файл:5 zakoni.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 18). | + | Провівши відповідне дослідження, Антонович знову повертається до визначення предмета політичної економії:[[Файл:4 Politicheskaja ekonomija.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 18). Варта уваги думка Антоновича про об’єктивний характер економічних законів:[[Файл:5 zakoni.jpg|center|500px]]<div style="padding:0px 290px">(Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 18).</div> |
Подальше дослідження Антонович будує за логічною схемою, запропонованою Сеєм, яка згодом стала стандартною. Політична економія, пише він, вивчає окремі закони суспільності у сфері виробництва, у сфері розподілу і в сфері споживання. | Подальше дослідження Антонович будує за логічною схемою, запропонованою Сеєм, яка згодом стала стандартною. Політична економія, пише він, вивчає окремі закони суспільності у сфері виробництва, у сфері розподілу і в сфері споживання. | ||
− | У виробництві беруть участь три фактори: природа, праця і капітал. Визнавши природу за фактор виробництва, Антонович критично оцінює праці економістів, які заперечували участь сил природи у створенні цінності. Праця – не лише фактор виробництва, вона є [[Файл:6 nravstvennim.jpg|240px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 46). На цьому аспекті ролі праці в суспільному житті Антонович зупиняється досить докладно. Він наголошує не лише на моральній стороні праці як основі людського життя, а й підсилює роль морального елемента в економічній діяльності.[[Файл:7 razvitie.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 58–59). | + | У виробництві беруть участь три фактори: природа, праця і капітал. Визнавши природу за фактор виробництва, Антонович критично оцінює праці економістів, які заперечували участь сил природи у створенні цінності. Праця – не лише фактор виробництва, вона є [[Файл:6 nravstvennim.jpg|240px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 46). На цьому аспекті ролі праці в суспільному житті Антонович зупиняється досить докладно. Він наголошує не лише на моральній стороні праці як основі людського життя, а й підсилює роль морального елемента в економічній діяльності.[[Файл:7 razvitie.jpg|center|500px]]<div style="padding:0px 290px">(Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 58–59).</div> |
− | <p>Капіталом Антонович називає[[Файл:8 vsyakoe voobshe.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 60).</p> | + | <p>Капіталом Антонович називає[[Файл:8 vsyakoe voobshe.jpg|center|500px]]<div style="padding:0px 290px">(Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 1. – С. 60).</div></p> |
<p>Спеціальне дослідження Антонович присвятив теорії цінності. Питання цінності він називає основним у політичній економії, від розв’язання якого залежать інші питання цієї науки. Він указував на особливе значення розробки і правильного розуміння теорії цінності для Росії, де, як він писав,[[Файл:9 pod vlijaniem.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Теория ценности. Критико-экономическое исследование / А. Я. Антонович. – Варшава, 1877. – С. 5).</p> | <p>Спеціальне дослідження Антонович присвятив теорії цінності. Питання цінності він називає основним у політичній економії, від розв’язання якого залежать інші питання цієї науки. Він указував на особливе значення розробки і правильного розуміння теорії цінності для Росії, де, як він писав,[[Файл:9 pod vlijaniem.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Теория ценности. Критико-экономическое исследование / А. Я. Антонович. – Варшава, 1877. – С. 5).</p> | ||
Рядок 81: | Рядок 81: | ||
Сучасні автори заперечують саму ідею можливості такого поєднання, мотивуючи це тим, що А. Антонович був противником К. Маркса (Див.: Ущаповський Ю. В. Еволюція теорії цінності в українській економічній думці (від давнини до початку XX століття) : [монографія] / Юрій Ущаповський ; М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, Житомир. інж.-технол. ін-т. – Житомир : ЖІТІ, 2002. – С. 101). Антонович дійсно не сприймав економічної теорії Маркса. І піддавав її гострій критиці. Він, зокрема критикував трудову теорію цінності К. Маркса і показував її алогічність. Антонович пише:[[Файл:11 esli cennost.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Теория ценности. – С. 182). Саме на цьому висновку, підкреслює він, основана теорія цінності Маркса. Антонович не розрізняв категорій «праця» і «робоча сила». Він зробив висновок, що[[Файл:12 po etomu ucheniyu.jpg|center|500px]] | Сучасні автори заперечують саму ідею можливості такого поєднання, мотивуючи це тим, що А. Антонович був противником К. Маркса (Див.: Ущаповський Ю. В. Еволюція теорії цінності в українській економічній думці (від давнини до початку XX століття) : [монографія] / Юрій Ущаповський ; М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, Житомир. інж.-технол. ін-т. – Житомир : ЖІТІ, 2002. – С. 101). Антонович дійсно не сприймав економічної теорії Маркса. І піддавав її гострій критиці. Він, зокрема критикував трудову теорію цінності К. Маркса і показував її алогічність. Антонович пише:[[Файл:11 esli cennost.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Теория ценности. – С. 182). Саме на цьому висновку, підкреслює він, основана теорія цінності Маркса. Антонович не розрізняв категорій «праця» і «робоча сила». Він зробив висновок, що[[Файл:12 po etomu ucheniyu.jpg|center|500px]] | ||
− | (Антонович А. Я. Теория ценности. – С. 183). | + | <div style="padding:0px 290px">(Антонович А. Я. Теория ценности. – С. 183).</div> |
Для підтвердження теорії цінності як уречевленої праці, продовжує автор, необхідно, щоб робітник із продукту своєї праці одержував лише ту частину, яка необхідна для його утримання, решту він повинен віддавати комусь іншому, інакше теорія цінності виявиться хибною. Антонович не лише критикує теорію цінності Маркса, називаючи її «чудернацькою», а й висловлює здивування з приводу її оцінки як «високонаукової» М. Зібером. | Для підтвердження теорії цінності як уречевленої праці, продовжує автор, необхідно, щоб робітник із продукту своєї праці одержував лише ту частину, яка необхідна для його утримання, решту він повинен віддавати комусь іншому, інакше теорія цінності виявиться хибною. Антонович не лише критикує теорію цінності Маркса, називаючи її «чудернацькою», а й висловлює здивування з приводу її оцінки як «високонаукової» М. Зібером. | ||
− | Залежно від визначення категорії цінності економістами, ними трактувалась і категорія розподілу. Антонович, як уже зазначалось, природу, працю і капітал розглядав як фактори виробництва і одночасно як самостійні джерела цінності (Див.: Антонович А. Я. Основания политической. – Вып. 1. – С. 68). Відповідно носіями цих факторів вважав землевласників, робітників і капіталістів, які одержують свою частку.[[Файл:13 obektivnost.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 2. – С. 144). Поділяючи погляди Кері й Бастіа, він зображує буржуазне суспільство як «гармонійне співробітництво» різних класів – учасників виробництва. Як свідок зростання класових суперечностей, посилення експлуатації робітничого класу Антонович твердив, що в міру розвитку продуктивних сил дедалі більшою мірою досягатиметься рівність учасників виробництва, тобто робітників, землевласників і капіталістів, яка забезпечить кожному одержання його частки у виробництві.[[Файл:14 eto zhe postepenno.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 2. – С. 144–145). | + | Залежно від визначення категорії цінності економістами, ними трактувалась і категорія розподілу. Антонович, як уже зазначалось, природу, працю і капітал розглядав як фактори виробництва і одночасно як самостійні джерела цінності (Див.: Антонович А. Я. Основания политической. – Вып. 1. – С. 68). Відповідно носіями цих факторів вважав землевласників, робітників і капіталістів, які одержують свою частку.[[Файл:13 obektivnost.jpg|center|500px]](Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 2. – С. 144). Поділяючи погляди Кері й Бастіа, він зображує буржуазне суспільство як «гармонійне співробітництво» різних класів – учасників виробництва. Як свідок зростання класових суперечностей, посилення експлуатації робітничого класу Антонович твердив, що в міру розвитку продуктивних сил дедалі більшою мірою досягатиметься рівність учасників виробництва, тобто робітників, землевласників і капіталістів, яка забезпечить кожному одержання його частки у виробництві.[[Файл:14 eto zhe postepenno.jpg|center|500px]] |
+ | <div style="padding:0px 290px">(Антонович А. Я. Основания политической экономии. – Вып. 2. – С. 144–145).</div> | ||
Керуючись концепцією трисекторності політичної економії та розробленою ним теорією цінності, Антонович будує теорію обігу паперових грошей, яка була темою його докторської дисертації: «Теория бумажно-денежного обращения и государственные кредитные билеты». | Керуючись концепцією трисекторності політичної економії та розробленою ним теорією цінності, Антонович будує теорію обігу паперових грошей, яка була темою його докторської дисертації: «Теория бумажно-денежного обращения и государственные кредитные билеты». | ||
Рядок 92: | Рядок 93: | ||
А. Антонович пише про незручності, що виникали в умовах натурального обміну, виділенні поступово якогось товару, що частіше зустрічався в обміні як знаряддя обміну і, зрештою, використання золота і срібла як «мінового посередника». Він докладно аналізує причини, що зумовили використання золота і срібла як «грошового матеріалу». Антонович – прихильник товарного походження грошей.[[Файл:15 dengi predsavlyaut.jpg|center|430px]](Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения и государственные кредитные билеты / А. Я. Антонович. – Киев, 1883. – С. 8). Перш за все Антонович наголошує на тому, що золото і срібло має двояку цінність: індивідуальну і суспільну. Індивідуальна цінність – це цінність золота і срібла як дорогоцінних металів, матеріалу для прикрас. Суспільна цінність – це цінність золота і срібла як грошей. | А. Антонович пише про незручності, що виникали в умовах натурального обміну, виділенні поступово якогось товару, що частіше зустрічався в обміні як знаряддя обміну і, зрештою, використання золота і срібла як «мінового посередника». Він докладно аналізує причини, що зумовили використання золота і срібла як «грошового матеріалу». Антонович – прихильник товарного походження грошей.[[Файл:15 dengi predsavlyaut.jpg|center|430px]](Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения и государственные кредитные билеты / А. Я. Антонович. – Киев, 1883. – С. 8). Перш за все Антонович наголошує на тому, що золото і срібло має двояку цінність: індивідуальну і суспільну. Індивідуальна цінність – це цінність золота і срібла як дорогоцінних металів, матеріалу для прикрас. Суспільна цінність – це цінність золота і срібла як грошей. | ||
− | <p>Своєрідність грошей як товару, на думку автора, – це взаємозалежність між цінністю і корисністю. Якщо решта товарів, втрачаючи цінність не втрачає корисності, то гроші – втрачають. Взаємозв’язок,[[Файл:16 vzaimnaja.jpg|center|600px]](Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 9). Розуміння і чітке усвідомлення цього взаємозв’язку [[Файл:17 predstavlyaet sobou.jpg|center|600px]](Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 9).</p> | + | <p>Своєрідність грошей як товару, на думку автора, – це взаємозалежність між цінністю і корисністю. Якщо решта товарів, втрачаючи цінність не втрачає корисності, то гроші – втрачають. Взаємозв’язок,[[Файл:16 vzaimnaja.jpg|center|600px]](Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 9). Розуміння і чітке усвідомлення цього взаємозв’язку [[Файл:17 predstavlyaet sobou.jpg|center|600px]]<div style="padding:0px 290px">(Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 9).</div></p> |
<p>А. Антонович розрізняє ці категорії і критикує авторів, які не бачили різниці між грішми і «паперовими міновими посередниками», заперечували самостійну цінність грошей.[[Файл:18 ne mozhet.jpg|center|600px]](Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 11). Саму ж цінність грошей він пов’язував з їх суспільною цінністю, з їх кількістю в країні, швидкістю обігу, з попитом на гроші та розвитком виробництва, його продуктивністю.</p> | <p>А. Антонович розрізняє ці категорії і критикує авторів, які не бачили різниці між грішми і «паперовими міновими посередниками», заперечували самостійну цінність грошей.[[Файл:18 ne mozhet.jpg|center|600px]](Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 11). Саму ж цінність грошей він пов’язував з їх суспільною цінністю, з їх кількістю в країні, швидкістю обігу, з попитом на гроші та розвитком виробництва, його продуктивністю.</p> | ||
− | <p>Розкриває Антонович і функції грошей, такі як міра цінності, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження, критично сприймаючи ідеї Вагнера, Кері, Рошера та ін. Особливу увагу автор приділяє суспільно-господарському призначенню грошей, пов’язуючи його з швидкістю обертання грошей, а також з тим, що[[Файл:19 dengi v proizvodstve.jpg|center|600px]](Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 36).</p> | + | <p>Розкриває Антонович і функції грошей, такі як міра цінності, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження, критично сприймаючи ідеї Вагнера, Кері, Рошера та ін. Особливу увагу автор приділяє суспільно-господарському призначенню грошей, пов’язуючи його з швидкістю обертання грошей, а також з тим, що[[Файл:19 dengi v proizvodstve.jpg|center|600px]]<div style="padding:0px 240px">(Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 36).</div></p> |
Аналізує Антонович і паперові гроші, які поряд з кредитними білетами відносить до «грошових сурогатів». Він висловлює дум¬ку про те, що, коли за сурогатними грошима буде визнана суспільна цінність, вони виконуватимуть функції грошей. У російській літературі, пише він, ця думка була висловлена ще на початку ХVІІІ ст. І. Посошковим, а указом Катерини ІІ від 29 грудня 1768 р. паперові гроші були введені в обіг. | Аналізує Антонович і паперові гроші, які поряд з кредитними білетами відносить до «грошових сурогатів». Він висловлює дум¬ку про те, що, коли за сурогатними грошима буде визнана суспільна цінність, вони виконуватимуть функції грошей. У російській літературі, пише він, ця думка була висловлена ще на початку ХVІІІ ст. І. Посошковим, а указом Катерини ІІ від 29 грудня 1768 р. паперові гроші були введені в обіг. | ||
Рядок 100: | Рядок 101: | ||
А. Антонович дотримується думки, що стосовно паперових грошей мають діяти ті ж закони, що й до повноцінних грошей. Їх кількість, а отже й цінність мають залежати від попиту й пропонування. Він заперечує придатність кількісної теорії грошей Рікардо і його послідовників, мотивуючи це змінами, що відбуваються в економічному стані країни. | А. Антонович дотримується думки, що стосовно паперових грошей мають діяти ті ж закони, що й до повноцінних грошей. Їх кількість, а отже й цінність мають залежати від попиту й пропонування. Він заперечує придатність кількісної теорії грошей Рікардо і його послідовників, мотивуючи це змінами, що відбуваються в економічному стані країни. | ||
Крім того, Антонович висловлює думку щодо різних наслідків, породжених додатковою емісією паперових грошей, як для економіки в цілому, так і безпосередньо для споживання. Економічні явища, економічний розвиток [[Файл:20 mogut.jpg|center|600px]] | Крім того, Антонович висловлює думку щодо різних наслідків, породжених додатковою емісією паперових грошей, як для економіки в цілому, так і безпосередньо для споживання. Економічні явища, економічний розвиток [[Файл:20 mogut.jpg|center|600px]] | ||
− | (Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 49). Якщо паперові гроші випускаються для обслуговування споживання, обігу, то їх надмірний випуск становитиме[[Файл:21 dejstvitelnoe zlo.jpg|center|600px]](Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 51). | + | (Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 49). Якщо паперові гроші випускаються для обслуговування споживання, обігу, то їх надмірний випуск становитиме[[Файл:21 dejstvitelnoe zlo.jpg|center|600px]]<div style="padding:0px 240px">(Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 51).</div> |
− | <p>Звертає увагу автор і на роль кредитних (банківських) білетів і паперових грошей в економічному житті. Він чітко розмежовує банківські білети і паперові гроші, відстежує їх рух і відповідно вплив на економічний розвиток. Проаналізувавши історію грошового обігу в Росії, починаючи з реформи 1 липня 1839 р. «Про влаштування грошової системи», Антонович висловлює ряд пропозицій, спрямованих на його реформування. Саме вони, вважає Антонович, допоможуть підготувати реформу грошового обігу. Він наголошує на необхідності переходу від паперових грошей до повноцінних. [[Файл:22 strana.jpg|center|600px]](Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 90).</p> | + | <p>Звертає увагу автор і на роль кредитних (банківських) білетів і паперових грошей в економічному житті. Він чітко розмежовує банківські білети і паперові гроші, відстежує їх рух і відповідно вплив на економічний розвиток. Проаналізувавши історію грошового обігу в Росії, починаючи з реформи 1 липня 1839 р. «Про влаштування грошової системи», Антонович висловлює ряд пропозицій, спрямованих на його реформування. Саме вони, вважає Антонович, допоможуть підготувати реформу грошового обігу. Він наголошує на необхідності переходу від паперових грошей до повноцінних. [[Файл:22 strana.jpg|center|600px]]<div style="padding:0px 240px">(Антонович А. Я. Теория бумажно-денежного обращения … – С. 90).</div></p> |
Теоретичні розробки Антоновича і його висновки щодо переходу до металевого грошового обігу мали прогресивне значення. Вони розвивались в руслі ідей представників металістичної теорії, що формувались напередодні підготовки і проведення грошової реформи 1895–1897 рр. | Теоретичні розробки Антоновича і його висновки щодо переходу до металевого грошового обігу мали прогресивне значення. Вони розвивались в руслі ідей представників металістичної теорії, що формувались напередодні підготовки і проведення грошової реформи 1895–1897 рр. |
Версія за 11:24, 23 листопада 2015
Антонович Афіноген Якович
(псевдоніми – Бичалець, Бичалець А., Коко)
(1848 – 1917) –
український економіст, фінансист та державний діяч
кінця ХІХ – початку ХХ століття.
(псевдоніми – Бичалець, Бичалець А., Коко)
(1848 – 1917) –
український економіст, фінансист та державний діяч
кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Відомі вчені та авторитетні джерела про Афіногена Яковича Антоновича