Грабянка Григорій Іванович

Грабянка (Граб’янка) Григорій Іванович

(рік народж. невідомий – 1738) –
український військовий діяч (кінець XVII – перша половина XVIII ст.),
історик українського козацтва.

Навчався у Києво-Могилянському колегіумі. Володів кількома іноземними мовами. З 1686 р. – на козацькій військовій службі: козак, гадяцький сотник, полковий хорунжий, осавул, обозний. Учасник російських Кримських походів 1687 і 1689 рр., Азовсько-Дніпровських походів 1695-1696 рр. та Північної війни 1700-1721 рр. Від 1717 р. – гадяцький полковий суддя. У складі депутації козацької старшини на чолі з наказним гетьманом П. Полуботком Г. Грабянка у 1723 р. їздив до Петербурга домагатися скасування Малоросійської колегії та відновлення гетьманства в Україні і повернення козацьких прав (т. зв. Коломацькі чолобитні (петиції)), за що був ув’язнений у Петропавловській фортеці. У 1725 р. після смерті Петра I повернувся до України. З 1730 р. – полковник Гадяцького полку. Брав участь у російсько-турецькій війні. Влітку 1738 р., прикриваючи зі своїм полком відступ російської армії з Криму, отримав важкі поранення і помер від ран.

Широко знаний як автор твору літописного характеру більш відомого як “Літопис Григорія Грабянки” або “Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки”. Історична праця Григорія Грабянки має характерний для української історіографії другої половини XVII та XVIII ст. поширений заголовок-анотацію «Дђйствія презђльной и от начала поляков крвавшой небывалой брани Богдана Хмелницкого, гетмана запорожского с поляки, за найяснђйших королей полских Владислава, потом и Казђмира в року 1648, отправоватися начатой и за лђт десять по смерти Хмелницкого неоконченной, з разних лђтописцов и из діаріуша, на той войнђ писанного, в градђ Гадячу, трудом Григорія Грабянки, собранная и самобитних старожилов свђдетельстви утвержденная. Року 1710. – Издана временною комиссиею для разбора древних актов». – К., 1854. («Перебіг презєльної і від початку поляків щонайкривавішої небувалої битви Богдана Хмельницького, гетьмана запорізького, що точилася з поляками в час панування найясніших королів польських Владислава, а потім Казимира, і яка почалася в 1648 році та за літ десять після смерті Хмельницького так і не скінчилася; цей перебіг з писань різних літописців та з щоденника, на тій війні писаного, в місті Гадячі зусиллями Григорія Грабянки зібраний та самобутніми свідченнями старих жителів підтверджений. Року 1710». – К., 1992). Твір написаний на широкій джерельній базі. Оригінал твору не зберігся – існують понад 50 його списків XVIII ст. Уперше опублікований (без зазначення автора) у 1793 р. у журналі Ф. Туманського “Российский магазин”. У 1854 р. публікацію праці Грабянки здійснила Київська археографічна комісія. У творі «… з прокозацьких позицій викладено події української історії з давніх часів до 1709 … Керуючись ідеями поміркованого козацького політичного автономізму, Грабянка послідовно проводив думку про історичну самобутність, соціальну й політичну окремішність козаків. Твердив про їхнє нібито хозарське походження, наголошував на соціальній престижності козацького стану, насамперед козацької старшини, а також на принципі непорушності козацьких прав, свобод і вольностей. Негативно ставився до проявів антиукраїнської політики царизму, особливо діяльності в Україні російських воєвод», – зазначається в «Енциклопедії історії України» (Т. 2. – К. : Наук. думка, 2004. – С. 183). Дослідники характеризують Грабянку як особистість непересічну, наділену немалою часткою громадянської мужності, як одного з найбільш послідовних і безкорисливих захисників автономії України. Літопис Грабянка написав у Гадячі 1710 р. У передмові він визначає мету свого твору та з’ясовує причини, що спонукали його взятись за перо. Він пише про «славетні звершення» козацькі. «...і щоб звершення ці не пішли в забуття, я замислив оцю історію написати на незабудь нащадкам» (Збірник козацьких літописів. Густинський літопис. Літопис Самійла Величка. Літопис Грабянки / упоряд. та пер. В. Крекотень, В. Шевчук, Р. Іванченко. – К. : Дніпро, 2006. – С. 877). Він пише, що керується не корисливим прагненням до слави, а загальною користю. За змістом літопис можна поділити на три частини. У першій частині йдеться про історію козацтва від його початків до Визвольної війни. Висвітлюючи це питання, Грабянка полемізує з іноземними і, зокрема, польськими хроністами. З’ясовуючи походження самого слова «козак», літописець виводить його родовід від скіфів, простежує розвиток стародавньої Русі, її велич і перемоги, а також – поразки, втрату незалежності, що стало поштовхом до створення сили, здатної захистити народ. Такою силою і стало козацтво. Він аналізує організацію і побут козацтва, пише про його героїчну боротьбу з загарбниками, сумує з приводу утисків, яких воно зазнавало за польсько-литовської доби. У другій частині йдеться про Визвольну війну 1648–1654 рр. і Богдана Хмельницького як її центральну постать. Частина відкривається сказанням «чому Хмельницький повстав на поляків» (Збірник козацьких літописів. Густинський літопис. Літопис Самійла Величка. Літопис Грабянки / упоряд. та пер. В. Крекотень, В. Шевчук, Р. Іванченко. – К. : Дніпро, 2006. – С. 887). Автор детально описує битви козацьких військ, керованих Б. Хмельницьким, і разом з тим розкриває різнобічні сторони життя всієї України. Він пише про успішну дипломатичну діяльність Б. Хмельницького, про стосунки з іншими країнами, розповідає, чому Гетьман «пішов у підданство до росіян» (Там само. – С. 912). Третя частина літопису присвячена подіям, що відбувалися в Україні після смерті Б. Хмельницького. У ній містяться досить докладні сказання, присвячені окремим гетьманам, а з 1664 р. події викладені у формі порічних стислих описів. Основна увага у літопису присвячена висвітленню бойових дій. Разом з тим Грабянка зупиняється і на характеристиці суспільно-економічних питань, що дає можливість з’ясувати його суспільно-економічні погляди як автора літопису і як одного з представників провідних станів тогочасного суспільства — заможного, освіченого козацтва. Значний інтерес становить характеристика літописцем звичаїв і побуту козацтва. Висловлюючи гордість і захоплення козацьким героїзмом, їх мужністю і витривалістю, він пише про їхнє невибагливе, спартанське життя. Козаки звикли «до недоїдання, спраги, спеки та до інших незгод просто неба. За харч їм служило звичайне квашене тісто, яке вони варили нарідко і звали соломахою … а коли траплялося, що їжа випадала з рибою, або, як козаки кажуть, із щербою, то такий наїдок за найкращу трапезу вважали» (Там само. – С. 883). Описує Грабянка житло козаків, їхній одяг. «Проживали вони в куренях по стоп’ятдесят чоловік, а буває й більше ... Кожен має одну або дві одежини». Наголошує автор на тому, що «злодійство і підступність поміж ними не водиться...» (Там само. – С. 883). Звертає увагу літописець і на волелюбність козацтва, яке зневажало «ярмо рабське і рабську покору» (Там само. – С. 883). Грабянка з болем описує тяжке становище українського народу, поневоленого польською шляхтою. Він пише, що простий люд притісняється поборами і солдатськими постоями. Козаків примушували виконувати різні, не властиві їм, роботи. Над реєстровими козаками понаставляли «полковників і сотників і всю старшину тільки лядської віри» (Там само. – С. 886). Грабянка аналізує суспільно-економічний стан в Україні, що спричинив до Визвольної війни. Він полемізує з літописцями, які вважали такою причиною Берестейську унію, що породила смути серед православних. Йому більш імпонує погляд польського літописця Веспасіана Коховського, який «засвідчує, як ляхи нестерпно тяжкий глум над людом українським чинили, над храмами божими глумилися, як силою брали у благочестивих маєтності їхні, а самих смертю карали, честі та влади позбавляли, навіть до суду не допускали; як козаків всіляко озлобляли, з усякої скотини і з бджіл десяту частину брали. Якщо ти маєш яку-небудь звірину, то шкуру пану віддай. Якщо ти зловив рибу, то дай визначене на пана. Якщо козак у битвах з татарином коня чи зброю добуде, то теж, хлопе, дай дещицю панові» (Там само. – С. 887). Таке посилання, в даному випадку на польського літописця, не є випадковим. Адже Грабянка пише: «І хай читач не думає, що я хоч щось додаю від себе, ні – кажу тільки те, про що повідали історики, що підтвердили очевидці, а я тільки зібрав все це і записав» (Там само. – С. 877). Не обминув Грабянка і такого болючого для українського населення питання, як оренди, які то відмінялись, то запроваджувались знов. Він, зокрема, пише: «Того ж року (1678 р. – укл.), щоб було чим платити піхоті та кінному війську... гетьман Самойлович по всій Малій Росії увів аренду на горілку» (Там само. – С. 941). З болем і сумом пише Грабянка про внутрішні чвари, які точилися, зокрема, між гетьманами Лівобережної України Я. Сомком та І. Брюховецьким. Ці чвари, зазначає літописець, стали справжнім лихом для України, призвели до загибелі багатьох «невинних людей» (Там само. – С. 929). Суспільно-економічним питанням у літопису присвячено небагато уваги, проте їх аналіз збагачує наші знання про суспільно-економічну думку досліджуваного періоду.

Відомі вчені та авторитетні джерела про

Борис Крупницький (1894–1956) – історик, визначний вчений українського зарубіжжя першої половини ХХ ст.

«Ми маємо характеристику Грабянки в «Очерках малороссийских фамилий» Лазаревського: «Как полковник Грабянка – личность довольно исключительная. Три предшественника его, Черныш, Михайло и Гаврило Милорадовичи, особенно отличались страстью к наживе и своими насилиями. На Грабянку ни одной жалобы в архивах мы не встретили. И в Глухове считали его настолько непритязательным, что, обещав ему дать на уряд те маетности, которыми пользовались его предшественники, об этом не вспомнили, пока Грабянка не пожаловался гетману, указывая на свою бедность и необходимость больших расходов в связи с репрезентацией. Но и по этому письму Грабянке дали в октябре 1730 г. м. Рашавку, но и то не на уряд, а только «до дальшого указу и рассмотрения». Достатки Грабянки были невелики; ставши полковником, он владел теми же Максимовкой и Русановым (в обоих селах числилось в 1730 г. 98 дворов)... Вне походов Грабянка по-видимому исключительно занимался своею хроникою, которая, судя по его предисловию, составляла для него не отдохновение, но заветную цель — правдивое воссоздание событий, при которых Малороссия избавилась от польского порабощения». Отже, перед нами вимальовується образ людини бойової, трудівника і ненабувальника, патріота своєї країни, для якого честь, правда і справедливість, а понад усе обов'язок перед батьківщиною не були пустими словами, а справді змістом життя». Крупницький Б. Гетьман Данило Апостол і його доба / Б. Крупницький. – К. : Україна, 2004. – С. 125–126.

Твори

Література

Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – СПб. : Брокгауз и Ефрон, 1893. – Т. 9 (полутом 17). – С. 473.
Шифр зберігання книги: 03 Э68 Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз – И. А. Ефрон 1890 г. – [М.] : ТЕРРА, 1990. – Т. 17. – С. 473. Шифр зберігання книги: 03 Э68 Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат / ред. Ю. Гамбаров и др. – 7-е изд., перераб. – М. : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1913]. – Т. 16. – Стб. 360–361. Шифр зберігання книги: 03 Э68 Українська літературна енциклопедія : в 5 т. / редкол.: Дзеверін І. О. (відп. ред.) та ін. – К. : Укр. рад. енцикл., 1988. – Т. 1. – С. 476. Шифр зберігання книги: 8У У45 Юридична енциклопедія / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – К. : Укр. енцикл., 1998. – Т. 1. – С. 625–626. Шифр зберігання книги: 34 Ю70 Енциклопедія історії України / НАН України, Ін-т історії України ; редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. – К. : Наук. думка, 2004. – Т. 2. – С. 183. Шифр зберігання книги: 9(С2) Е68 Довідник з історії України. (А-Я) / Ін-т істор. дослідж. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка ; за заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – Вид. 2-ге, доопрац. і доповн. – К. : Генеза, 2001. – С. 176–176. Шифр зберігання книги: 9(С2) Д58 Бовгиря А. М. "Літопис Грабянки": питання першооснови / А. М. Бовгиря // Укр. іст. журн. – 2003. – № 4. – С. 75–88. Дорошенко Д. І. Огляд української історіографії / Д. І. Дорошенко ; НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського ; [упоряд. : Ю. Пінчук, Л. Гриневич]. – К. : Українознавство, 1996. – С. 29–30. – (Державна школа). Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА583253 Шифр зберігання книги в НПБ України: А574777 Історія українського козацтва : нариси : у 2 т. / НАН України, Ін-т історії України, н.-д. ін-т козацтва ; [редкол.: В. А. Смолій (відп. ред.) та ін.]. – К. : КМ Академія, 2007. – Т. 2. – С. 266–275, 280–281. Шифр зберігання книги: 9(С2) І-90 Києво-Могилянська академія в іменах. XVII-XVIII ст. : енциклопедичне видання / ред. В. С. Брюховецький. – К. : КМ Академія, 2001. – С. 151–152. Шифр зберігання книги: 37 К38 Корнійчук Л. Я. Історія економічної думки України : навч. посібник / Л. Я. Корнійчук ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т. – К. : КНЕУ, 2004. – С. 80–82. Шифр зберігання книги: 33(09) К67 Марченко М. І. Українська історіографія (з давніх часів до середини ХІХ ст.) / М. І. Марченко. – К. : Вид-во Київ. ун-та, 1959. – С. 67–81. Шифр зберігання книги в НБУВ: Айзеншток №7655. Народжені Україною : меморіальний альманах : у 2 т. – К. : Євроімідж, 2002. – Т. 1. – С. 470–471. – (Золоті імена України). – Текст укр., рос., англ. мовами. Шифр зберігання книги: 9(С2) Н30 Провідники духовності в Україні / за ред. І. Ф. Кураса. – К. : Вища шк., 2003. – С. 202–203. Шифр зберігання книги: 9(С2) П78 Українська література у портретах і довідниках : Давня література – література ХIХ ст. : довідник / редкол.: С. П. Денисюк та ін. – К. : Либідь, 2000. – С. 68–69. Шифр зберігання книги: 8У У45 Українські письменники : біобібліографічний словник : у 5 т. / ред. О. І. Білецький. – Х. : Прапор, 2005. – Т. 1 / уклад. Л. Є. Махновець. – Вид. переробл. – С. 301–303. Шифр зберігання книги: 8У У45 Шевчук В. О. Муза Роксоланська : Українська література ХVI-XVIII століть : у 2 кн. / В. О. Шевчук. – К. : Либідь, 2005. – Кн. 2. – С. 434–445. Шифр зберігання книги: 8У1 Ш37 Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України / Наталя Яковенко ; Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т Критики. – Вид. 3-тє, переробл. та розширене. – К. : Критика, 2006. – С. 438–440. Шифр зберігання книги: 9(С2) Я47

Іконографія

Грабянка Григорій Іванович

Борис Крупницький (1894–1956) – історик, визначний вчений українського зарубіжжя першої половини ХХ ст.

Навігаційне меню

Перегляди

Особисті інструменти

Навігація

Пошук

Інструменти