Мазепа Іван Степанович

Мазепа Іван Степанович

(Мазепа-Колединський)
(20 березня 1639 – 22 вересня 1709) –
український державний діяч
(друга половина XVII – початок XVIII ст.),
гетьман України (1687–1709).

Життя та діяльність

Існують різні припущення стосовно дати народження Івана Мазепи, зокрема 1626, 1629, 2 жовтня 1639, 1644 рр. Проте найбільш переконливою більшість сучасних дослідників вважають версію О. Оглоблина, який доводив, що І. Мазепа народився 20 березня 1639 р. (Див.: Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба / О. Оглоблин. – 2-ге вид., допов. – Нью-Йорк ; Київ ; Львів ; Париж ; Торонто, 2001. – С. 60).

Народився Іван Мазепа на хуторі Кам’янець (згодом село Мазепинці Київського воєводства, тепер Білоцерківського р-ну Київської області). І. Мазепа був, за словами Самовидця, «роду шляхетского, повіту Білоцерковского, старожитной шляхти українской и у войску (Запорозькому) значной» (Літопис Самовидця / АН УРСР, Ін-т історії ; вид. підгот. Я. Дзира ; відп. ред. А. Д. Скаба. – Київ : Наук. думка, 1971. – С. 146). Походив зі шляхетського роду Мазеп (Мазеп-Колединських), відомого на Білоцерківщині з середини XVI ст. Предок Мазепи, київський зем’янин Михайло Мазепа одержав 1574 р. від польського короля Сигізмунда I Старого на ленному праві хутір Кам’янці (згодом с. Мазепинці) (Див.: Києво-Могилянська академія в іменах. XVII–XVIII ст. : енцикл. видання / відп. ред. В. С. Брюховецький. – Київ : КМ Академія, 2001. – С. 342). Федір Мазепа – козацький полковник, вірогідно, син Михайла Мазепи, за участь у повстаннях Криштофа Косинського, Григорія Лободи й Северина Наливайка був страчений у Варшаві 1596 р. Батько Івана Мазепи Адам-Степан Мазепа, що успадкував с. Мазепинці, був учасником визвольних змагань 1638 р. й доби Б. Хмельницького. Брав участь у переяславських переговорах. 11 січня 1654 р. склав присягу царю Олексію Михайловичу. Перейшов у козацький стан, 1654 р. – білоцерківський городовий отаман. Білоцерківський замок у ті часи став найпотужнішою фортецею Правобережжя. Тут певний час була резиденція Б. Хмельницького. Це сприяло входженню Адама-Степана Мазепи – батька майбутнього гетьмана – у коло козацької верхівки. У часи І. Виговського А.-С. Мазепа належав до найближчих його соратників, мав добрі стосунки з Юрієм Немиричем та його братом Степаном Немиричем. Разом з Ю. Немиричем А. Мазепа їздив у складі посольства на Варшавський сейм для ратифікації Гадяцького договору (квітень 1659 р.) та переговорів з королем Яном II Казимиром про федеративне об’єднання України з Річчю Посполитою. У 1662–1665 рр. він – підчаший чернігівський. Мати Івана Мазепи – Марина (з білоцерківського шляхетського роду Мокієвських) була освіченою і набожною жінкою. Після смерті чоловіка прийняла чернечий постриг під ім’ям Марія (у схимі Магдалена) і стала ігуменею впливового Київського Вознесенського Печерського монастиря (згадується на цій посаді з 1683 по 1707 рр.). Молодша сестра Мазепи Олександра розлучилася з польським шляхтичем Яном Войнаровським на релігійному ґрунті: принципово не хотіла переходити в католицтво, й прийняла чернечий постриг; черницею стала і її дочка Марта. Сам гетьман Іван Мазепа вважав себе «малороссийской отчизны и святой восточной церкви сыном» (Див.: Павленко С. О. Іван Мазепа / Сергій Павленко. – Київ : Альтернативи, 2003. – С. 22). Звинувачення Петром I Мазепи у тому, що він «таємний католик», видається, зважаючи на традиції сім’ї, безпідставним.

У біографії І. Мазепи багато загадок. В історичній літературі існують різні відомості про родовід Мазепи. Зокрема припускається, що предки Мазепи породичалися шляхом шлюбу з впливовою родиною. «Про князівське походження роду Мазеп може до певної міри свідчити і їхнє прізвище Колединські, – зазначає Я. Токаржевський, – яке, коли його взято від місцевості «Колодно» на Волині, вказувало б на можливе споріднення з іншою галуззю Ґедиміновичів – Корибутовичами, дідичними власниками Князівства Колоденського, а коли походить від герба «Колодин», то дозволяло б виводити їх від князів Бабичів Друцьких із Полоцької гілки Рюриковичів» (Цит. за: Павленко С. О. Іван Мазепа. – С. 16–17). Гетьман Мазепа мав герб, аналогічний гербу «Курч» (або «Корч»), яким користувалися з певними варіаціями протягом кількох століть князі Курцевичі, нащадки Ґедиміновичів (Павленко С. О. Іван Мазепа. – С. 17).

Освіту Мазепа здобув у Києво-Могилянській академії, вірогідно, у 1650–1657 рр., за часів ректорства Л. Барановича та Й. Ґалятовського. У ці роки у Києво-Могилянському колегіумі викладав відомий вчений Інокентій Ґізель. Про навчання Мазепи у Києво-Могилянській академії писав у своєму Діаріуші (в Україні XVII–XVIII ст. назва щоденних записів, тобто щоденник) П. Орлик. С. Величко у літописі зазначав, що Мазепа скінчив навчання класом риторики. У 1657 р. він поїхав вивчати артилерійську справу до голландського м. Девентер. Тут у реєстрі «Хезеллен Бук» є запис: «Йоаннес Коледіньскі, нобілєс польонус» (тоді ще не вживалося визначення «українець», правобережців називали поляками). Після Девентера десь із рік Мазепа навчався у Краківській академії, про що є свідчення французького дипломата Жана де Балюза. Зі зміною політичної ситуації в Україні 1659 р. (зречення І. Виговським булави, переслідування і винищення його прибічників – вбивство на Чернігівщині ймовірного автора Гадяцького договору Ю. Немирича та ін.) Адам-Степан Мазепа відправив свого сина до Варшави з листами до короля Яна II Казимира від І. Виговського, де той повідомляв про стан речей в Україні. Король надав батькові Мазепи титул підчашого чернігівського, а Мазепу взяв до двору покоєвим. З дипломатичним дорученням короля він їздив 1663 р. до кримського хана Селім Гірея, до гетьмана Правобережної України П. Тетері-Моржковського. Одночасно навчався у Варшавському єзуїтському колегіумі. У 1663 р. Мазепа супроводжував Яна II Казимира з військом в Україну. У 1665 р. помер батько Мазепи, і він успадкував чин підчашого чернігівського, а 1666 р., отримавши у дар від родички Констанції-Євдокії Бобрикович-Васильєвої Мокієвської, черниці Київського Вознесенського Печерського монастиря, маєтність Ольшанку-Шавулину, повернувся до Польщі. Вірогідно, що саме отримання такого значного спадку дозволило йому продовжити навчання. У 1666–1668 рр. Мазепа навчався у Франції, Італії та Німеччині. Із листів П. Орлика до сина Григора Орлика відомо, що Мазепа прекрасно оволодів французькою, італійською та німецькою мовами. Крім того, «досить міцно знав татарську» (Києво-Могилянська академія в іменах. – С. 343).

Посол Франції Жан де Балюз, який відвідав 1704 р. гетьманську резиденцію, був вражений тим, що з німцями-лікарями гетьман розмовляв німецькою мовою, з італійськими майстрами – італійською, а з ним – польською та латиною. Посол переконався також у тому, що гетьман регулярно отримував і читав французькі та голландські газети (Див.: Мазепа : збірник / передм., упорядкування тексту й ілюстрацій, комент. Ю. О. Іванченка. – Київ : Мистецтво, 1993. – С. 218).

Після зречення Яном II Казимиром престолу (1668 р.) Мазепа повернувся в Україну. Одружився із дочкою генерального військового судді Семена Половця Ганною, вдовою білоцерківського полковника Самійла Фридрикевича, усиновив двох її дітей від першого шлюбу. У 1669 р. приєднався до війська гетьмана П. Дорошенка. Як військовий, що мав досвід служби офіцером у гвардії короля, призначений ротмістром надвірної коругви (гетьманської гвардії). Деякий час був генеральним осавулом і генеральним писарем при гетьмані. Був його дорадником разом із М. Вуяхевичем, Василем Кочубеєм та іншими правобережними старшинами. Брав участь у війнах П. Дорошенка проти кримського хана Селім Гірея та Польщі (похід у Галичину 1672 р.), вів переговори з представниками Речі Посполитої та Криму; здійснював дипломатичні місії, зокрема, до Криму (1673 р.) і до гетьмана І. Самойловича (початок 1674 р.). Під час поїздки до Криму й Туреччини (1674 р.) з листами від Дорошенка Мазепа потрапив у полон до запорожців і був врятований від смерті завдяки заступництву кошового отамана І. Сірка. Невдовзі став у І. Самойловича «гетьманським дворянином» – їздив з різними державними та приватними справами гетьмана до Москви, брав участь у Чигиринських походах (1677–1678 рр.). Незабаром призначений на посаду генерального осавула.

Після падіння І. Самойловича козацька рада на р. Коломак 25 серпня 1687 р. обрала Мазепу гетьманом. Тоді ж було укладено новий договір між Московською державою та Україною, в основі якого були Глухівські статті 1669 р. з додатками, зробленими за І. Самойловича, якими обмежувалися політичні, економічні та соціальні права українців. На Правобережжі визнавалась влада Речі Посполитої. Після 1687 р. І. Мазепа неодноразово брав участь у військових походах російського царя Петра I.

Після обрання гетьманом І. Мазепа проводив активне реформування соціальної, фінансової, військової сфер життя в Україні. Велику увагу приділяв розвитку освіти. У 1692 р. розпочав ревізію землеволодіння, спрямовану на відновлення системи службового землекористування та збільшення надходжень податкових коштів до скарбу Війська Запорізького. Здійснював заходи щодо впорядкування станової структури суспільства. Сприяв створенню спадкового привілейованого стану (бунчукові, військові та значкові товариші). У 1691 р. підтвердив невідчужуваність службового землекористування і станові права козацтва. У 1692 і 1701 рр. обмежив податки та повинності селян, ввів можливість їх прямої апеляції до гетьмана з позовами проти приватних власників чи користувачів маєтностей. З 1701 р. перевів до селянського стану козацьких підсусідків. Зробив спробу перекласти частину повинностей на користь Війська Запорізького із селянства на землевласників і землекористувачів. Обмежував використання селянства та міщанства на військові потреби російського уряду. Прагнув до збільшення регулярної найманої армії. Незаперечною є роль гетьмана у розвитку науки і культури. Він проявив себе як великий покровитель української церкви і меценат національної просвіти. Спрямовував значну частину скарбу Війська Запорізького на розвиток освіти і культури в Україні, підтримку православної церкви. І. Мазепа побудував ряд великих церков і монастирів, опікувався справами Києво-Могилянської колегії – будував приміщення, наділяв маєтностями і коштами з гетьманської скарбниці. Особливо піклувався гетьман про поповнення академічної бібліотеки, до якої передав книги з власного зібрання. І. Мазепа був великим книголюбом. У Батурині він почав збирати бібліотеку, яка вражала тих, кому пощастило її побачити. Про неї захоплено згадує Пилип Орлик: «Незабутня для мене й досі величезна бібліотека небіжчика Мазепи. Дорогоцінні оправи з гетьманським гербом, найкращі київські видання, німецькі й латинські інкунабули, багато ілюстровані стародавні рукописи! Не без зітхання згадую в теперішній моїй мізерії всі ці книжкові багатства, рівних яким не було на Україні» (Цит. за: Мазепа : збірник. – С. 219). Мазепа заохочує представників старшини, шляхетства, щоб вони посилали дітей за кордон на навчання, спілкується з ученими, листується з ними (Ефименко А. Я. История украинского народа / А. Я. Ефименко. – Киев : Лыбидь, 1990. – С. 287).

Великого значення гетьман І. Мазепа надавав питанню розвитку української державності. Дипломатія І. Мазепи була спрямована на забезпечення мирного та автономного розвитку, економічних інтересів України, а згодом – на здобуття нею незалежності, захист релігійних і культурних прав українського населення. Мазепа входив у дипломатичні відносини з урядами та окремими групами знаті Речі Посполитої, Кримського ханства, Швеції, Молдавського князівства, із Всевеликим військом Донським та іншими (Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Київ : Укр. енцикл., 2001. – Т. 3. – С. 549–550).

Більш як 20-річне гетьманування Мазепи було часом відносного спокою в Україні. Заклик Петрика до соціального повстання не знайшов підтримки у широких масах, оскільки загальний рівень життя простого люду був кращім, ніж у Польщі та Московії, звідки йшла міграція втікачів до Гетьманщини.

«… Саме з початком доби Мазепи історики говорять про кінець тривалої затяжної епохи, що недаремно дістала в історії України зловісну назву «Руїна». Руїна була позначена не лише постійними спалахами жорстокої громадянської війни між українськими козаками та інтервенції сусідніх держав, але й руйнуванням самих засад ще недобудованої української державності, занепадом сільського господарства, торгівлі та ремесел. Парадоксально, але хоча гетьманування Мазепи теж не було мирним, спокійним періодом (за підрахунками О. Оглоблина, з цих 22-х років суто мирним був один місяць), саме цей час чимало дослідників вважають «срібним віком» (чи то пак – «золотою осінню») Української козацької держави. Справа в тому, що гетьманові Мазепі вдалося зміцнити державу зсередини, дещо нормалізувати загострені соціальні відносини, покращити стан економіки, не забуваючи сприяти розвиткові культури і мистецтва» (Журавльов Д. В. Мазепа: людина, політик, легенда / Д. В. Журавльов. – Харків : Фолiо, 2007. – С. 71. – (Історичне досьє)).

29–30 жовтня 1708 р. Мазепа підписав зі шведським королем Карлом XII у м. Гірки на Новгород-Сіверщині договір, до якого 23 березня 1709 р. у Великих Будищах приєдналося й запорозьке козацтво на чолі з кошовим отаманом К. Гордієнком. Зміст договору передано П. Орликом у «Виводі прав України». Шведський король визнавався патроном української козацької держави на час воєнних дій і зобов’язувався не укладати мирної угоди з Москвою, доки Україна і Запоріжжя не будуть визволені з-під її ярма; підтверджувалася влада гетьмана І. Мазепи над усіма українськими землями, усім станам українського суспільства гарантувались вольності «згідно зі своїми правами та стародавніми звичаями». Таким чином, головним змістом військового союзу мазепинців зі шведами була незалежність України.

«Головною причиною виходу свого уряду з-під царської влади, – як зазначено в «Юридичній енциклопедії», – [І. Мазепа] називав порушення останньою принципів українсько-російських договорів, неспроможність Російської держави забезпечити військовий захист території Війська Запорізького, самочинне збільшення Росією адміністративної присутності в українській автономії, порушення владної вертикалі в Гетьманщині, плани щодо реорганізації її соціального та політико-адміністративного устрою і примусового переселення українців на інші землі» (Юридична енциклопедія. – Т. 3. – С. 549–550).

Поразка військ Карла XII під Полтавою 27 червня 1709 р. стала й поразкою Мазепи. Разом з Карлом XII, кошовим К. Гордієнком з рештками війська Мазепа залишив Україну на початку липня. Цар Петро I неодноразово звертався до турецького султана Ахмада III з вимогою видати йому Мазепу, який перебував у м. Бендери (тепер Республіка Молдова), але отримав відмову. Помер гетьман у ніч з 21 на 22 вересня 1709 р. у с. Варниці неподалік від Бендер, де його й було поховано. У березні 1710 р. його труну перенесено до м. Галац (тепер Румунія) і перепоховано у православній кафедральній церкві монастиря Св. Юра. Згодом могилу було розорено, а прах знищено. Цар Петро I оголосив Мазепу зрадником і наказав анафемувати його.

І. Мазепа – особа цікава й суперечлива. Документів про його діяльність збереглось мало, що відкрило простір її довільному трактуванню. Одні дослідники наголошують на його зраді російському урядові, інші – підносять І. Мазепу як останнього представника політичної самостійності України та її палкого захисника. А відомий історик О. Єфименко писала: «Хмельницкий и Мазепа – начало и конец того краткого, но яркого, как метеор, пути, каким промелькнула политическая история казацкой Украины на общем фоне исторических судеб южнорусского народа» (Ефименко А. Я. История украинского народа. – С. 268).

Д. Дорошенко зазначав, що «в особі нового гетьмана лівобережна Україна дістала талановитого політика й адміністратора...» (Дорошенко Д. І. Нарис історії України : у 2 т. / Дмитро Дорошенко. – Репринтне видання. – Київ : Глобус, 1992. – Т. 2. – С. 102). Іншу думку висловив М. Грушевський, який характеризував І. Мазепу як людину здібну і честолюбну і разом з тим наголошував, що він «был очень сомнительным приобретением для Гетманщины в ее тогдашнем очень серьезном положении» (Грушевский М. С. Очерки истории украинского народа / М. С. Грушевский. – Киев : Лыбидь, 1990. – С. 230. – (Памятники исторической мысли Украины)).

Монографічне дослідження про І. Мазепу С. О. Павленко завершує такими висновками: “Надмірна обережність Мазепи супроводжувала його протягом усього часу. Такий спосіб поведінки диктувався йому обставинами, обмеженими владними можливостями. Самійло Величко у своєму літопису справедливо називав гетьмана «Махієвелем і хитрим лисом». Сам Мазепа так формулював свої принципи, запозичені з авторитетного для нього твору “Володар” італійського мислителя Ніколо Макіавеллі: “Все гине там, де володар не є готовий кожної хвилини захищати свою владу, як лев, як вовк, як собака”.

Практично двадцять років свого правління «царського пресветлого величества верный поданный, слуга наинижайший и подножок» (так гетьман підписував кореспонденцію до Петра I) шукав можливості позбутися принизливого рабського статусу. Його особисте бажання стати у всьому вільним нероздільно поєднувалося з перспективою України як самостійної держави. Лише у ній він міг реалізувати себе як володар.

Ця його невгамовна енергія вільнолюбства раз-по-раз проривалась у вигляді тих чи інших опозиційних дій щодо Росії, таємній дипломатії, заходах для об’єднання Лівобережжя й Правобережжя України. Він творив довкола себе старшинське середовище, віддане йому, здатне сприйняти ідею вільної України як рятівну необхідність. Посіяні ним зерна сумнівів щодо доцільності залежного статусу Гетьманщини, необхідності перемін … час від часу проростали життєдайними паростками пробудження нації» (Павленко С. О. Іван Мазепа. – С. 414–415).

Справи й доля гетьмана привертали увагу не лише істориків. Його образ виведено у численних творах письменників: поемі Дж. Байрона «Мазепа» (1818 р.), поемі К. Рилєєва «Войнаровський» (1825 р.), поемі О. Пушкіна «Полтава» (1829 р.), романі Ф. Булгаріна «Мазепа» (1833–1834 рр.), трагедії Ю. Словацького «Мазепа» (1834–1839 рр.), поемі С. Руданського «Мазепа» (1860 р.), поемі Ю. Дарагана «Мазепа» (1925 р.), тетралогії Б. Лепкого «Мазепа» (1926–1929 р.), поемі В. Сосюри «Мазепа» (1929–1960 рр.). Мазепі присвячено: оперу П. Чайковського «Мазепа», симфонічну поему Ф. Ліста «Мазепа», оперу П. Сокальського «Мазепа». В образотворчому мистецтві: гравюри Д. Галяховського, К. Балатевича, портрети роботи художників М. Бутовича, Т. Шевченка, І. Рєпіна, О. Архипенка й численних невідомих художників.

                                                                                                                                

...Щодо економічних поглядів і господарської діяльності І. Мазепи, то вони були близькі до економічних ідей і економічної політики Богдана Хмельницького, хоч йому доводилось діяти у більш складних умовах перетворення України фактично на провінцію Російської імперії. Про те, що І. Мазепа завжди цікавився господарчими справами, писав історик О. Оглоблин: «По-европейськи освічена людина, вихований у принципах модного тоді меркантилізму, Мазепа добре розумів значення економіки для загального розвитку країни. Сам добрий господар, він умів своїм гострим оком добачити й важливі проблеми народного та державного господарства України…» (Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. – С. 103).

Господарська діяльність І. Мазепи була досить активною і плідною, про що, зокрема, свідчать, за словами О. Оглоблина, сотні гетьманських універсалів, «... більшість яких так чи так стосується землеволодіння, сільського господарства, фінансів, торгівлі, промисловости та різних соціяльно-правних питань, з тим пов’язаних» (Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. – С. 104). «Аналіз універсалів І. Мазепи, – зазначає у своєму дослідженні з історії соціально-економічної думки в Україні XVII – початку XVIII ст. А. О. Смолка, – приводить до висновку, що його політика в меркантилістському дусі орієнтувалася на економічні фактори зростання виробництва і торгівлі» (Смолка А. О. Соціально-економічна думка та політика в Україні ХVІІ – початку ХVІІІ ст. / А. О. Смолка. – Київ : Задруга, 1996. – С. 111).

Аграрна політика була спрямована на підтримку козацької старшини, збільшення її землеволодіння. Відомо близько 1000 земельних універсалів гетьмана І. Мазепи. За матеріалами «Генерального слідства про маєтності» 1729 р. у Чернігівському полку було роздано за І. Мазепи 48 маєтків. «Загалом за час гетьманування Мазепи було надано старшині, монастирям і частково великому купецтву сотні сіл з кількома десятками тисяч дворів посполитих» (Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. – С. 107).

Разом з тим І. Мазепа дбав про збереження соціально-економічних прав рядового козацтва, намагався захистити інтереси посполитих. Універсалом 1691 р. він забороняв як світським, так і духовним державцям обтяжувати селян повинностями, а козаків неволити переходити у посполиті, відбирати у простих козаків землю, яку вони одержали після розділу польських маєтностей. Він наказує, щоб власники маєтків владу свою «заживали мірне, так, як малороссийское несет обикновеніе, не чинячи подданим жадних вымислов и збиточних тягкостей» (Доба гетьмана Івана Мазепи в документах : [900 документів]. – Київ : Києво-Могилянська академія, 2007. – С. 43). У донесенні 1692 р. гетьман застерігає державців, щоб вони володіли «в міру, ничего вновь и выше міри не налагая, но извычайными урочными дачами и работами от них доволъствуяся» (Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. – С. 177). Універсалом 1701 р. гетьман сповіщав про покарання тих, хто чинив селянам «великіе и нестерпиміе … прикрости» і обмежив відробіткову ренту селян двома днями (Універсали Івана Мазепи. 1687–1709 / Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського ; Наукове товариство ім. Шевченка ; Центральний держ. історичний архів України ; упоряд. Іван Бутич. – Київ ; Львів : НТШ, 2002. – Кн. 1. – С. 379). Великого розвитку за часів І. Мазепи досягло мануфактурне виробництво. Успішно розвивається залізорудна промисловість, ливарництво, виробництво гармат та іншої зброї. З’являються гути (майстерні з виробництва скла та виробів з нього), селітроварні, поташні підприємства, виробництво паперу тощо. Піклувався гетьман і про розвиток сільськогосподарського підприємництва – млинарства, ґуральництва. Хоч ґуральництво давало значний прибуток державі, гетьман був проти його надмірного розвитку, крім усього іншого тому, що воно нищило ліси. А гетьман видав кілька указів про їх охорону. Важливо відзначити, що гетьманська адміністрація активно підтримувала мануфактурне виробництво за допомогою субсидій, роздачі земель тощо.

Дбав гетьман і про розвиток зовнішньої і внутрішньої торгівлі, охорони інтересів українських купців. У цілому економічна політика І. Мазепи була прогресивною, вона сприяла розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі.

Відомі вчені та авторитетні джерела про Івана Степановича Мазепу

Жан Казимир де Балюз (1648–1718) – французький дипломат кінця XVII – початку XVIII століття

«... З Московщини я поїхав на Україну, країну козаків, де був кілька день гостем володаря ... Мазепи, що держить найвищу владу в цій країні. Я мав до нього листа від канцлера Московщини. На кордоні Ук­раїни мене зустріла почесна козацька варта й з великою пошаною до­провадила до міста Батурина, де в замку резидує володар Мазепа.

Колись він, хоч козак, але знатного шляхетського роду, мав надворну рангу при королі Казимирі. Батько мій і він зналися добре навіть я замолоду бачив п. Мазепу, гарного й стрункого, при дворі [польському]. Знаючи добре, що найвищі почести міняють людей та що не завжди безпечно нагадувати високим достойникам їх мо­лодість, я, прибувши до Батурина, привітав володаря якнайчемніше, як це належиться його ранзі, нічого не згадуючи про ми­нуле. Проте він сам перший запитав мене, чи не буду я сином Антуана Балюза.
Одержавши від мене позитивну відповідь, володар Мазепа виявив найприхильнішим способом своє вдоволення, що його Прехристіянська Величність має на своїй службі сина його старого приятеля. П. Ма­зепа сам згадав свою молодість і те, що бачив мене не раз у Кракові, а потім зітхнувши, процитував:
Eheu! Fugaces labuntur anni!

Загалом він дуже любить оздоблювати свою розмову латинськими цитатами. Мова його взагалі добірна й чепурна, правда, як розмовляє, бо більше любить мовчати та слухати інших. При його дворі два лікарі німці, з якими Мазепа розмовляє їх мовою, а з італійськими майстра­ми, яких є кілька в гетьманській резиденції, говорив італійською мо­вою. Я розмовляв із господарем України польською та латинською мо­вою, бо він запевняв мене, що недобре володіє французькою...

Володар Мазепа вже поважного віку - на яких десять літ старший за мене. Вигляд у нього суворий, очі блискучі, руки тонкі й білі, як у жінки, хоч тіло його міцніше, ніж тіло німецького рейтара, і їздець із нього знаменитий.

Він дуже поважний у козацькій країні, де народ, загалом свободо­любний і гордий, мало любить тих, що ним володіють. Привернув Мазепа козаків до себе твердою владою, великою воєнною відвагою и розкішними прийняттями в своїй резиденції для козацької старшини.

Розмова з цим володарем дуже приємна, він має великий досвід у політиці й, у протилежність до московців, слідкує й знає, що діється в чужоземних країнах. Він показував мені свою збірку зброї, одну з найкращих, що я бачив у життю, а також добірну бібліотеку, де на кож­ному кроці видко латинські книжки.

Кілька разів я дуже обережно навертав розмову на сучасну політичну кон’юнктуру, але мушу признатися, що нічого певного не міг витягнути від цього володаря. Він належить до тих людей, що воліють або зовсім мовчати, або говорити й не сказати. Все ж гадаю, що ледве чи любить московського царя, бо ані слова не сказав, коли я йому скаржився на московське життя. Одначе про корону польську п. Мазепа не заховав, що вона, мовляв, іде, подібно до стародавнього Ри­му, до занепаду. Про шведського короля говорив із пошаною, але вва­жає його за надто молодого. Що особливо було мені приємне – це почуття пошани, яке володар Мазепа виявляв до особи Його Величнос­те (Людовіка XIV), про якого багато розпитував мене й якому прохав засвідчити свою пошану й відданість».
     Історія України. Джерельний літопис / за ред. В. І. Червінського, М. І. Обушного. – Київ : Дирекція ФВД, 2008. – С. 212–213.

Микола Іванович Костомаров (1817–1885) – український і російський історик, мислитель, громадський діяч

     Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей / Н. И. Костомаров. – Репр. воспр. изд. 1873–1888 гг. – Москва : Книга и бизнес, 1992. – Кн. 3, вып. 6, 7. – С. 789–790.

Борис Дмитрович Крупницький (1894–1956) – український науковець, історик, освітній діяч

«Як до Мазепи, так і в роки його правління в Україні були поширені давні типи індустріального виробництва, зокрема млинарство. В XVII–XVIII ст. воно служило для різних цілей. Млини устатковували, наприклад, спеціальними валами для виготовлення сукна, паперу та пороху. Перші машини почали з'являтися щойно в 20-ті рр. XVIII ст. За Мазепиних часів машинного виробництва борошна ще не існувало, не було й мануфактури у сучасному сенсі слова. Залізна руда видобувалася в лісових болотах півночі України. Мідь, як відомо, завозили з Німеччини. А проте Київ, Глухів і Чернігів пишалися своїми мідними гутами та мистецтвом виплавлення дзвонів».
     Крупницький Б. Д. Гетьман Мазепа та його доба / Б. Д. Крупницький ; [передм. і комент. В. М. Горобця]. – Київ : Україна, 2001. – С. 76–77.

«За окремими свідченнями, гетьман ревно дбав про виробництво селітри й пороху. Підприємства цього профілю, засновані переважно на Самарі, працювали для потреб численних походів. їх заохочувала ціла низка універсалів. Та й сам Мазепа мав селітряні підприємства на Самарі. Як далекоглядний військовий діяч він пильнував за тим, щоб не вичахали запаси пороху та селітри. На час шведської війни український уряд послуговувався двома великими складами вибухових речовин у Києві та Батурині».
     Крупницький Б. Д. Гетьман Мазепа та його доба. – С. 78.

Олександр Петрович Оглоблин (1899–1992) – український історик, архівіст та політичний діяч

«Мазепа завжди дуже цікавився господарчими справами. По-європейськи освічена людина, вихований у принципах модного тоді меркантилізму, Мазепа добре розумів значення економіки для загального розвитку країни. Сам добрий господар, він умів своїм гострим оком добачити й важливі проблеми народного та державного господарства України, й зовсім нібито дрібні поточні справи свого власного маєтку. Офіційні гетьманські звідомлення цареві, які збереглися в московських архівах, чимало уваги присвячують різним господарським питанням, а іноді (приміром, р. 1698) дають широкий огляд економічного стану країни та її населення. І, поруч із тим, численні листи – інструкції старостам та дозорцям гетьманських маєтностей, писані здебільшого власноручно самим Мазепою, що припадково заціліли в різних приватних збірках, малюють нам яскравий образ пильного і ревного господаря, який досконало обізнаний з усіма справами кожного свого маєтку».
     Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба : праці історично-філософічної секції / О. Оглоблин. – Нью-Йорк ; Париж ; Торонто, 1960. – С. 68. – (Записки Наукового товариства імені Шевченка ; т. 170).

«Та найкращим доказом особливої уваги Гетьмана до справ господарських є сотні гетьманських універсалів, виданих Мазепою (їх було, звичайно, значно більше), більшість яких так чи так стосується землеволодіння, сільського господарства, фінансів, торгівлі, промисловости та різних соціяльно-правних питань, з тим пов’язаних».
     Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. – С. 68.

«Українська промисловість за часів Мазепи широко розгортається як на півночі, так і на півдні Лівобережжя… Український уряд і особисто сам Гетьман сприяють вільному промисловому підприємництву, заохочуючи ініціяторів та організаторів його різними пільгами економічного й правного характеру».
     Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. – С. 71.

Твори

Листи Івана Мазепи / упоряд. та авт. передм. В. Станіславський ; НАН України, Ін-т історії України. – Київ : Ін-т історії України НАНУ, 2002. – Т. 1 : 1687–1691. – 480 с. – Режим доступу: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe. – Дата звернення: 12.12.2016.
Шифр зберігання книги в НБУВ: А620012-1

Листи Івана Мазепи / упоряд. та авт. вступ. дослідж. В. Станіславський ; [відп. ред. В. Смолій] ; НАН України, Ін-т історії України. – Київ : Ін-т історії України, 2010. – Т. 2 : 1691–1700. – 752 с. – Режим доступу: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe. – Дата звернення: 12.12.2016.
Шифр зберігання книги в НБУВ: А620012-2
Універсали Івана Мазепи. 1687–1709 / Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського ; Наукове товариство ім. Шевченка ; Центр. держ. істор. архів України ; упоряд. Іван Бутич. – Київ ; Львів : НТШ, 2002. – Кн. 1. – 780 с. – (Універсали українських гетьманів ; серія 1).
Шифр зберігання книги в НБУВ: В346147

Універсали Івана Мазепи. 1687–1709 / НАН України, Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Наукове товариство ім. Шевченка, Центральний держ. історичний архів України, м. Київ ; упоряд. І. Бутич, В. Ринсевич ; голова редкол. П. Сохань. – Київ ; Львів : НТШ, 2006. – Ч. 2. – 800 с. – (Універсали українських гетьманів ; серія 1). – Режим доступу: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe. – Дата звернення: 12.12.2016.
Шифр зберігання книги: 94(477) У59
Універсали, накази ; Листи та розпорядження / Іван Мазепа // Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / упоряд. Сергій Павленко ; [ред. І. Ситий]. – Київ : Києво-Могилянська академія, 2007. – С. 13–253.
Шифр зберігання книги: 94(477) Д55

Література

Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1896. – Т. 18 (полутом 35). – С. 358–359. – Режим доступа: http://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Мазепа-Колединский,_Иван_Степанович. – Дата обращения: 12.12.2016.
Шифр зберігання книги: 030 Э68
Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз – И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1991. – Т. 35. – С. 358–359.
Шифр зберігання книги: 030 Э68
Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат / ред. Ю. Гамбаров и др. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1934. – Т. 27. – Стб. 620–624.
Шифр зберігання книги: 030 Э68
Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Київ : Укр. енцикл., 2001. – Т. 3. – С. 549–550.
Шифр зберігання книги: 34 Ю70
Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 27. – С. 293–294 : портр.
Шифр зберігання книги: 030 Б79
Енциклопедія історії України : в 10 т. / НАН України, Ін-т історії України ; редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. – Київ : Наук. думка, 2009. – Т. 6. – С. 421–425. – Режим доступу: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=F&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU. – Дата звернення: 12.12.2016.
Шифр зберігання книги: 94(477) Е64
Борщак І. Іван Мазепа : Життя й пориви Великого Гетьмана / І. Борщак, Р. Мартель. – Київ : Рад. письменник, 1991. – 316 с. – (Бібліотека журналу "Київ").
Шифр зберігання книги: 94(477) Б83
Гетте Г. Іван Степанович Мазепа-Колединський – втілення епосу українського духовного відродження козацтва [Електронний ресурс] / Г. Гетте // Історичний архів. – 2016. – Вип. 17. – С. 106–113. – Електрон. текст. данні. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ians_2016_17_17. – Дата звернення: 01.02.2018.
Гетьман Іван Мазепа. Погляд крізь століття [Изоматериал] : каталог виставки 21.VI–24.VIII. 2003 р. м. Львів, Львівська Галерея Мистецтв / укладач, фотограф, худож. Володимир Недяк. – Київ : ЕММА, 2003. – 63 с.
Шифр зберігання книги: 94(477) Г44
Господин А. Мазепа в світовій літературі [Електронний ресурс] / Андрій Господин. – Електрон. текст. дані. – Вінніпег, 1987. – 59 с. – Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/literaturoznavstvo/1305-gospodin-a-mazepa-v-svitoviy-literaturi/. – Дата звернення: 12.12.2016.
Державні, політичні та громадські діячі України: політичні портрети. Кн. 1 / за заг. ред. М. І. Панова. – Київ : Ін Юре, 2002. – С. 120–123.
Шифр зберігання книги: 94(477) Д36
Доба гетьмана Івана Мазепи в документах : [900 документів] / Чернігівський іст. музей ім. В. В. Тарновського [та ін.] ; упоряд. Сергій Павленко ; [відп. ред. Ігор Ситий]. – Київ : Києво-Могилянська академія, 2007. – 1142 с. – Режим доступу: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe. – Дата звернення: 12.12.2016.
Шифр зберігання книги: 94(477) Д55
Дорошенко Д. І. Нарис історії України : у 2 т. / Дмитро Дорошенко. – Репринтне видання. – Київ : Глобус,1992. – Т. 2. – С. 101–110, 142–155. – (Пам’ятки історичної думки України).
Шифр зберігання книги: 94(477) Д69
Ефименко А. Я. История украинского народа / А. Я. Ефименко. – Киев : Лыбидь, 1990. – С. 268–274. – (Памятники исторической мысли Украины).
Шифр зберігання книги: 94(477) Е91
Журавльов Д. В. Мазепа: людина, політик, легенда / Д. В. Журавльов. – Харків : Фолiо, 2007. – Розд. 3 : «Всі спокою щиро прагнуть…». Гетьман і економіка. – С. 71–80. – (Історичне досьє).
Шифр зберігання книги: 94(477) Ж91
Злупко С. М. Економічна думка України (від давнини до сучасності) : навч. посібник / С. М. Злупко. – Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – С. 104–106.
Шифр зберігання книги: 330.8 З-68 (Колекція професора Л. Я. Корнійчук)
Історія України в особах IX–XVIII ст. : монографія / авт. кол.: В. Замлинський (керівник) та ін. – Київ : Україна, 1993. – С. 327–338.
Шифр зберігання книги: 94(477) I-90
Кентржинський Б. Мазепа / Б. Кентржинський ; пер. О. Король. – Київ : Темпора, 2013. – 495 с.
Шифр зберігання книги в НІБ України: 9(С2) К356
Києво–Могилянська академія в іменах. XVII–XVIII ст. : енцикл. видання / відп. ред. В. С. Брюховецький. – Київ : КМ Академія, 2001. – С. 342–345.
Шифр зберігання книги: 37 К38
Ковалевська О. Іконографія Івана Мазепи в образотворчому мистецтві XX – початку XXI ст. / Ольга Ковалевська ; НАН України, Ін-т історії України. – Київ : Темпора, 2013. – 419 с.
Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б342348
Ковалевська О. О. Нові підходи до пошуку достовірних зображень гетьмана Івана Мазепи / О. О. Ковалевська // Український історичний журнал. – 2007. – № 3. – С. 152–167. – Режим доступу: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe. – Дата звернення: 12.12.2016.
Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ
Корнійчук Л. Я. Історія економічної думки України : навч. посібник / Л. Я. Корнійчук ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т. – Київ : КНЕУ, 2004. – С. 71–73. – Див. повний текст в Електронній бібліотеці: http://lib.kneu.edu.ua/ua/e_resours_bibl/elek_bibl_litr/.
Шифр зберігання книги: 330.8 К67
Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей / Н. И. Костомаров. – Москва : ОЛМА-ПРЕСС Образование, 2004. – С. 534–549.
Шифр зберігання книги: 9(С)1 К72
Крупницький Б. Д. Гетьман Мазепа та його доба / Б. Д. Крупницький ; [передм. і комент. В. М. Горобця]. – Київ. : Україна, 2001. – 237, [1] с. – Режим доступу: http://www.mazepa.name/history/krupnicki-1.html. – Дата звернення: 12.12.2016.
Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: А611051
Мазепа : збірник / передм., упорядкування тексту й ілюстрацій, комент. Ю. О. Іванченка. – Київ : Мистецтво, 1993. – 237 с.
Шифр зберігання книги: 94(477) М13
Мазепіана: матеріали до бібліографії (1688–2009) / [упоряд. О. Ковалевська] ; НАН України, Ін-т історії України. – Київ : Темпора, 2009. – 248 с. – Режим доступу: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe. – Дата звернення: 12.12.2016.
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА719136
Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах. 1687–1709 / Т. Мацьків ; уклад. В. Кошова [та ін.] ; НАН України, Ін-т укр. археографії. – Вид. 2-ге, допов. – Київ ; Полтава, 1995. – 312 с. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/coss4/mazk.htm. – Дата звернення: 12.12.2016.
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА583891
Народжені Україною : меморіальний альманах : у 2 т. – Київ : Євроімідж, 2002. – Т. 2. – С. 104–105. – (Золоті імена України). – Текст укр., рос., англ.
Шифр зберігання книги: 94(477) Н30

Небрат В. В. Еволюція теорії державних фінансів в Україні : монографія / В. В. Небрат ; НАН України, ДУ "Ін-т екон. та прогнозування". – Київ : Рута, 2013. – С. 61–63.
Шифр зберігання книги: 336.1 Н39

Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Розп’ятий Мазепа / І. Огієнко ; упоряд., автор передм. і комент. М. Тимошик ; Фундація імені митрополита Іларіона (Огієнка). – Київ : Наша культура i наука, 2003. – 347 с. – (Серія 1. «Рукописна спадщина» ; т. 3).
Шифр зберігання книги: 94(477) О-36

Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба / О. Оглоблин ; Українське Історичне товариство ; Українська Вільна Академія Наук у США ; Українська Американська Асоціація Університетських Професорів ; Наукове Товариство ім. Шевченка в Європі ; Наукова Рада Світового Конгресу Українців ; Національний ун-т "Острозька академія" ; ред. Любомир Винар. – 2-ге вид., допов. – Нью-Йорк ; Київ ; Львів ; Париж ; Торонто, 2001. – 461 с. – Режим доступу: http://izbornyk.org.ua/coss3/ohl.htm. – Дата звернення: 12.12.2016.
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА627883
Павленко С. О. Іван Мазепа / Сергій Павленко. – Київ : Альтернативи, 2003. – 416 с. – (Особистість і доба). – Режим доступу: http://www.mazepa.name/serhiy-pavlenko-ivan-mazepa/. – Дата звернення: 12.12.2016.
Шифр зберігання книги: 94(477) П12
Полюшко Г. Герб гетьмана Івана Мазепи / Г. Полюшко ; Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. – Київ : АДЕФ-Україна, 2015. – 67 с.
Шифр зберігання книги в НІБ України: 9(С2) П539
Провідники духовності в Україні / за ред. І. Ф. Кураса. – Київ : Вища шк., 2003. – С. 60–62.
Шифр зберігання книги: 94(477) П78
Реєнт О. П. Усі гетьмани України : легенди, міфи, біографії / О. П. Реєнт, І. А. Коляда. – Харків : Фолiо, 2007. – С. 266–296. – (Історичне досьє).
Шифр зберігання книги: 94(477) Р33
Сегеда С. П. Гетьманські могили / Сергій Сегеда. – Київ : Наш час, 2009. – С. 240–275. – (Невідома Україна).
Шифр зберігання книги: 94(477) С28
Смолка А. О. Господарська діяльність Івана Мазепи : [нарис] / А. О. Смолка. – Київ : VIP PRINT, 2009. – 90 с.
Шифр зберігання книги в НБУВ: АО267056
Смолка А. О. Соціально-економічна думка та політика в Україні ХVІІ – початку ХVІІІ ст. / А. О. Смолка. – Київ : Задруга, 1996. – С. 103–119.
Шифр зберігання книги: 330.8 С51
Смолка А. О. Соціально-економічна думка та політика в Україні ХVІІ – початку ХVІІІ ст. / А. О. Смолка. – 2-ге вид., допов. – Київ : Задруга, 2007. – С. 146–171.
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА682508
Сюндюков І. Дари Івана Мазепи. Великий гетьман як культурознавець: штрихи до портрета / І. Сюндюков // Дві Русі / за заг. ред. Л. Івшиної. – Київ : Факт, 2003. – С. 103–107. – (Бібліотека газети "День").
Шифр зберігання книги: 94(477) Д22
Таирова-Яковлева Т. Мазепа – великороссийский помещик, или Снова о Батуринском архиве / Т. Таирова-Яковлева // Київська старовина. – 2008. – №1. – С. 90–92.
Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ
Таїрова-Яковлева Т. Іван Мазепа і Російська імперія / Тетяна Таїрова-Яковлева ; пер. з рос. Юрія Мицика. – Київ : КЛІО, 2013. – 401, [2] с. – (Програма ”Українська книга”).
Шифр зберігання книги : 94(477) Т14
Таїрова-Яковлєва Т. Г. Іван Мазепа : [біогр. дослідж.] / Тетяна Таїрова-Яковлєва ; [пер. з рос. Ю. А. Мицика, І. Ю. Тарасенко]. – Харків : Фоліо, 2018. – 313, [10] с. : іл. – (Великий науковий проект)
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВС64149
Україна – козацька держава = Ucraina – terra cosacorum : ілюстрована історія українського козацтва у 5175 фотосвітлинах / керівник проекту, авт.-упоряд., худож., фотограф, мистецтвознавець Володимир Недяк. – Київ : ЕММА, 2004. – С. 394–399, 406–431.
Шифр зберігання книги: 94(477) У45
Українська література у портретах і довідниках : Давня література – література ХIХ ст. : довідник / редкол.: С. П. Денисюк та ін. – Київ : Либідь, 2000. – С. 183–184.
Шифр зберігання книги: 8У У45
Хоткевич Г. Іван Мазепа / Гнат Хоткевич // Гетьмани України : Історичні портрети : збірник / ред. М. А. Шудря. – Київ : Журн. "Україна" : Газ. "Вечір. Київ", 1991. – С. 108–150.
Шифр зберігання книги: 94(477) Г44
Хто є хто в європейській та американській політичній науці : малий політологічний словник / [за ред. Бориса Кухти]. – Вид. 2-ге, перероб. і допов. – Львів : Кальварія, 1997. – С. 142–143.
Шифр зберігання книги: 1Ф Х97
Шевчук В. О. Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення XVI–XVIII ст. : у 2 кн. / Валерій Шевчук. – Київ : Грамота, 2007. – Кн. 1. – С. 378–404.
Шифр зберігання книги: 94(477) Ш37
Шевчук В. О. Просвічений володар. Іван Мазепа як будівничий Козацької держави і як літературний герой / Валерій Шевчук ; [голов. ред. С. Головко]. – Київ : Либідь, 2006. – 464 с.
Шифр зберігання книги: 94(477) Ш37
Якубова Т. Біографія гетьмана І. Мазепи у маловідомих історико-культурних фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / Т. Якубова // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. – 2010. – Вип. 28. – С. 588–594. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/npnbuimviv_2010_28_49.pdf. – Дата звернення: 12.12.2016.
Шифр зберігання книги: 02 Н34
Jensen A. A. Mazepa : Historiska bilder fran Ukraina och Karl XII dagar [Electronic recourse] / A. A. Jensen. – Electronic text data. – Lund : C. W. K. Gleerops förlag, [1909]. – [6], 240, [2] s. – Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_ir/cgiirbis_64.exe?S21CNR=20&S21STN=1&S21REF=2&C21COM=S&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&S21All=%3C.%3EID%3D0001054%3C.%3E&&S21FMT=fullwebr. – Date of request: 27.11.2017.
Ім’я Івана Мазепи. Минуле. Сьогодення. Майбутнє [Електронний ресурс] : web-сайт. – Електронні дані. – Режим доступу: http://www.mazepa.name/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 12.12.2016.

Фотогалерея

• 

  Києво-Могилянська академія в іменах. XVII–XVIII ст. : енцикл. вид. / відп. ред. В. С. Брюховецький. – Київ : КМ Академія, 2001. – С. 343.

• 

  Павленко С. О. Іван Мазепа / Сергій Павленко. – Київ : Альтернативи, 2003. – C. 13.

• 

  Павленко С. О. Іван Мазепа. – C. 89.

• 

  Мазепа : збірник / передм., упорядкування тексту й ілюстрацій, комент. Ю. О. Іванченка. – Київ : Мистецтво, 1993. – С. 175.

• 

  Мазепа : збірник. – С. 15.

• 

  Мазепа : збірник. – С. 152.

• 

  Мазепа : збірник. – С. 177.

• 

  Мазепа : збірник. – С. 190.

• 

  Мазепа : збірник. – С. 196.

• 

  Мазепа : збірник. – С. 196.

• 

  Мазепа : збірник. – Суперобкладинка.

• 

  Павленко С. О. Іван Мазепа. – C. 255.

• 

  Павленко С. О. Іван Мазепа. – C. 234.

• 

  Павленко С. О. Іван Мазепа. – C. 317.