Анахарсіс

Анахарсіс

(Анахарсій, Анахарсис Скіфський) (грец. Ἀνάχαρσις)
(остання чверть VII ст. – середина VI ст. до н. е.) –
скіфський мудрець VI ст. до н. е. За деякими античними
авторами, його відносили до канонічної групи “Семи мудреців”.

---

Життя та діяльність

50 сентенцій Анахарсіса згадувалися у творах багатьох філософів та істориків античної та візантійської доби. На нього посилалися Аристотель, Сократ, Платон, Плутарх, Цицерон, Пліній, Сенека та багато інших. Збірка з 10 листів, які приписуються Анахарсісу, датується III ст. до н. е. і свідчить про величезний інтерес до його особистості з боку кініків (лат. cynici) – найбільш значної сократичної школи грецької філософії.

Відомості про Анахарсіса містяться у творах давньогрецьких авторів. Життєписом Анахарсіса цікавилися Геродот, Страбон та ін. Походив Анахарсіс з царського роду. Багато подорожував різними країнами та Елладою (сучасна Греція). Тривалий час жив в Афінах, Спарті. Вивчав звичаї греків, уклад життя та культуру, критично їх переосмислював, ідеалізував північні народи, був патріотом своєї батьківщини. Збереглося зауваження Анахарсіса, в якому він зазначав, що розум його належить Елладі, а серце – Скіфії. Батько Анахарсіса – скіф, цар Гнур (син Ліка), мати – еллінка. Пізньоантичний історик філософії Діоген Лаертський повідомляє, що «Анахарсис, скиф, сын Гнура и брат Кадуида, скифского царя, по матери же эллин и оттого владевший двумя языками. Он сочинил стихи в 800 строк об обычаях скифских и эллинских в простоте жизни и в войне; а в свободоречии своем он был таков, что это от него пошла поговорка “говорить, как скиф”» (Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Диоген Лаэртский ; [ред. и авт. вступ. статьи А. Ф. Лосев ; пер. с древнегреч. М. Л. Гаспарова]. – Москва : АСТ : Астрель, 2011. – С. 86).

Сосикрат пише, що в Афіни Анахарсіс прибув на 48-у олімпіаду, в архонство Євкрата. Герміпп розповідає, що він з’явився біля будиночку Солона й звелів одному з рабів передати, що до господаря прийшов Анахарсіс, щоб його побачити і стати, якщо можна, його другом і гостем. Почувши таке, Солон велів передати, що друзів зазвичай заводять у себе на батьківщині. Але Анахарсіс одразу знайшовся і сказав, що Солон як раз у себе на батьківщині, то чому б йому не завести друга. І вражений його винахідливістю, Солон впустив його і став йому кращим другом (Див.: Людина і довкілля : антологія : у 2 кн. – Київ : Заповіт, 1995. – Кн. 1. – С. 37).

Грецькі мислителі високо цінували Анахарсіса, нарекли “Мудрим” – за розум і красномовство та віднесли Анахарсіса – єдиного “варвара”, не елліна, до “семи мудреців”. Слід зазначити, що “… в античні часи рідко хто користувався такою повагою, як легендарні, напівміфічні “сім мудреців”. Вони були більше ніж вчені, політичні діячі, батьки нації – над ними витав ореол абсолютної мудрості, вони уособлювали початки давньогрецької цивілізації загалом. І один з цих напівбогів – скіф!” (Людина і довкілля. – Кн. 1. – С. 36). Грецький історик Геродот писав: “… серед племен у припонтійських краях ми не можемо назвати жодного, що було б відоме своєю мудрістю, і не знаємо нікого, хто б уславився своїм розумом, крім скіфської народності і Анахарсія” (Геродот. Геродота турійця з Галікарнасса “Історій” книг дев’ять, що їх називають музами / Геродот ; пер., передм. та прим. А. О. Білецького. – Київ : Наук. думка, 1993. – С. 191). Статуя Анахарсіса з написом “Приборкай язик, черево, плоть” стояла в Афінах, де він мешкав певний час. Деякі дослідники вважають, що Анахарсіс винайшов гончарний круг та двозубий якір. Зокрема, Пліній у своїй “Природничій історії” серед видатних відкриттів, які зробили скіфи, називає відкриття Анахарсісом гончарного круга.

Згодом Анахарсіс повернувся до Скіфії і невдовзі загинув від руки рідного брата – царя Савлія. За свідченням Геродота, “він загинув через те, що хотів завести іноземні звичаї, і через те, що спілкувався з еллінами” (Геродот. Геродота турійця ... – С. 198). Існує й інша версія загибелі Анахарсіса, згідно з якою його було усунуто як можливого спадкоємця царя Савлія. Одні джерела стверджують, що він загинув на полюванні від стріли свого брата, вимовивши: “Розум оберіг мене в Елладі, заздрість згубила мене на батьківщині” (Цит. за: Людина і довкілля. – Кн. 1. – С. 37). Інші вважають, що він загинув при здійсненні грецьких обрядів. Ознайомившись з традиціями та віруваннями греків, Анахарсіс, як вважають, захопився урочистими святами на честь богині Гери, охоронниці шлюбу й подружнього кохання. Повернувшись у Скіфію, спробував запровадити цей звичай на батьківщині. Під час проведення такого свята, влаштованого вдома, був вбитий царем Савлієм за спробу запровадити чужинські традиції. Діоген Лаертський присвятив Анахарсісу вірші:
    «После скитаний далеких Анахарсис в Скифию прибыл,
    Чтоб уроженцев учить жизни на эллинский лад.
    Но, не успев досказать до конца напрасное слово,
    Пал он, пернатой стрелой к миру бессмертных причтен».
(Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – С. 86).

Окрасою й славою скіфського народу називає Анахарсіса Іван Франко у поемі “Солон і Анахарзіс” (З Плутархового “Життя Солона”):
    «Скіф Анахарзіс, князівського роду,
    Окраса й слава скіфського народу,
    Почувши, що в Афінах молодий ще
    Афінець Солон та піднявся вже найвище
    Понад ровесних і наукою, й умом
    І промишляє теж над вітчини добром,
    Поміркував: «Хоча дорога й як далека,
    Поїду й розіжву чудного того грека»
(Франко І. Зібрання творів : в 50 т. / Іван Франко. – Київ : Наук. думка, 1976. – Т. 7. – С. 561). Французький вчений і письменник XVIII ст. Жан-Жак Бартелемі написав роман “Подорож молодого Анахарсіса Грецією” (“Voyage de jeune Anacharsis en Grece”) (1788, рос. переклад 1–9 томів, 1803–1819). Опис подорожі скіфа давав можливість ознайомитися з культурою та політичним устроєм Стародавньої Греції.

Відновлення інтересу до особистості Анахарсіса відбулося у XX ст. завдяки шведському вченому Я. Кіндстранду, який у книзі “Анахарсіс” (1981 р.) усупереч загальній думці стверджував, що Анахарсіс є скоріше міфічним героєм, ніж історичним.

Про світогляд Анахарсіса можна судити з його листів до тогочасних правителів і мислителів. Слід зазначити, що частина дослідників ставить під сумнів авторство Анахарсіса щодо листів. Існує думка, згідно якої автором листів є анонімний автор-кінік, який, використовуючи ім’я Анахарсіса, намагався довести рівність еллінів та варварів (Кисиль В. Я. Галерея античных философов : в 2 т. / В. Я. Кисиль, В. В. Рибери. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Т. 1. – С. 138). “Листи Анахарсія, – зазначав С. Злупко, – дозволяють створити образ цього видатного мислителя, який легко оперує економічними категоріями товару та ціни, мінових стосунків, обстоює демократично-гуманістичні цінності у взаєминах між людьми в період класичного рабства. Глибоко опанувавши надбаннями еллінської науки та культури, Анахарсій залишався патріотом своєї вітчизни, відстоював гідність і мову своїх краян. Ментальність роздумів Анахарсія співзвучна з ученнями раннього християнства та відповідає світоглядній традиції української економічної думки” (Українська економічна думка : хрестоматія / упоряд. С. М. Злупко. – Київ : Знання, 2007. – С. 14).

У листах Анахарсіса піднімаються питання економічного розвитку скіфів і греків, аналізуються їхні торговельні відносини, дається характеристика їхнім звичкам і вдачі. Анахарсіс засуджує тиранію, виступає захисником пригноблених і палким патріотом своєї країни.

У зверненні до афінян, викликаному, очевидно, тим, що останні, як пише Анахарсіс, сміялися з його нечіткої грецької вимови, він пише: «Коли йде мова про цінності людей, не в мові справа, а в їх поглядах, котрими різниться і грек від грека» (Українська економічна думка : хрестоматія. – С. 15). У листі він аналізує корисну діяльність греків, пов’язану, зокрема, з розвитком економічних відносин з сусідніми народами. «Ви ввозите, – пише він, – до себе лікарів з Єгипту, стерничих – з Фіникії, робите покупки на ринку, не даючи за них понад те, чого вони варті, лише тільки тому, що продавці гарно теревенять по-грецьки. Ви купуєте, не задумуючись, у варварів, лише б вони продавали по справедливій ціні» (Українська економічна думка : хрестоматія. – С. 15).

Анахарсіс привертає увагу до зовнішньої торгівлі греків з варварами, зокрема зі скіфами, підкреслює її важливість і корисність. Він вживає у листі такі категорії, як вартість, справедлива ціна. Щоправда, їх визначення Анахарсісом ми не маємо.

Майже у всіх відомих нам листах Анахарсіс засуджує жорстокість правителів і виступає на захист гноблених. У листі до Терея, жорстокого правителя Фракії, він пише: «Жоден розумний правитель не вбиває своїх підлеглих, як і гарний пастух, який ніколи не знущається над вівцями. Твоя ж країна вся вилюдніла й погано керується твоїми намісниками. Кожен дім доведений до такого злиденного стану, що не може бути корисним твоїм планам» (Українська економічна думка : хрестоматія. – С. 17).

Отже, йдеться не лише про співчуття гнобленим, а й про те, що подібне ставлення до підлеглих є невигідним самому правителю. Щоб зберегти царство, пише він, необхідно берегти тих, ким правиш, і не користуватись своєю владою лише для особистого збагачення.

У листі до Креза, володаря Лідії, яку Анахарсіс відвідав з дипломатичним дорученням, він не лише критикує його за скнарість, зажерливість, а й на цікавому прикладі ілюструє можливість втрати багатства. Він доводить необхідність «мати на увазі лише кінець», а не те, що вдалося в даний момент (Українська економічна думка : хрестоматія. – С. 18).

Нескінченій гонитві за багатством (а Крез, як відомо, був нечувано багатою людиною) Анахарсіс протиставляє життя і побут скіфів. «Скіфи, – писав він, – вільні від подібних бід. Вся земля в нас належить всім. Все, що вона приносить сама по собі, ми приймаємо, а до того, що приховує, ми не пориваємося. Оберігаючи нашу худобу від диких звірів, навзаєм ми отримуємо молоко і сир. Зброєю ми користуємось не для того, щоб нападати на інших, але у випадку необхідності для оборони» (Українська економічна думка : хрестоматія. – С. 17–18).

Безумовно, Анахарсіс дещо ідеалізує скіфів, але він виступає як патріот свого народу, своєї країни. Ця відданість своєму народу чітко проглядає у всіх листах Анахарсіса. Так, у листі до Солона він, віддаючи данину мудрості еллінів, підкреслює, що вони «ні в якому відношенні не мудріші варварів». У скіфів слова не розходяться з ділом, вони “не схвалюють пустих речей”, їм не властиве марнослів’я (Українська економічна думка : хрестоматія. – С. 15).

Значне місце у листах Анахарсіса посідають морально-філософські думки. Він прихильник свободи, «розумного й сповненого турбот життя», життя у єдності з природою, коли служать «взуттям – підошва власних ніг, постіллю – вся земля» (Українська економічна думка : хрестоматія. – С. 16). Багатство робить людину рабом. У листі до царського сина він пише: «У тебе флейти і повний гаманець, у мене стріли й лук. Тому ти раб, а я вільний» (Українська економічна думка : хрестоматія. – С. 17).

Засуджує Анахарсіс пияцтво, заздрість та інші вади правителів. У листі тирану Гіппарху він пише: «Велика кількість незмішаного вина заважає виконувати свій обов’язок, оскільки воно пошкоджує душу, в якій прихована здатність людей до розсудливості… Тому, – радить він тирану, – залиш гральні кості та пияцтво, звернись до справ, завдяки яким ти будеш при владі, – роби добро друзям і прохачам…» (Українська економічна думка : хрестоматія. – С. 16).

Автор наукового видання “Еволюція теорії цінності в українській економічній думці” Ю. Ущаповський “перші натяки” на теорію цінності знаходить у листах Анахарсіса. Автор монографії зазначає: “У листі Анахарсія афінянам, у контексті роздумів про етичність мовних взаємин, нашу увагу привертає вживання терміну “справедлива ціна”… Анахарсій, на нашу думку, залишився на позиції етичної оцінки матеріального багатства. Тільки під таким кутом зору слід розглядати розуміння Анахарсієм справедливої ціни … Анахарсій не сприймає гроші як соціальний еталон цінності, як загальне мірило в процесі обмінних операцій. Про ставлення Анахарсія до грошей можна судити із його листа до царського сина: “У тебе флейти і повний гаманець, у мене стріли й лук. Тому ти раб, а я вільний … Якщо ж ти захочеш викинути гроші, взятися за лук і сагайдак й жити разом із скіфами, то і в тебе з’являться усі наші гаразди”. Підтвердження негативного ставлення Анахарсія до грошей знаходимо також і у Цицерона: “Або скіф Анахарсій зміг рахувати гроші ні за що, а наші філософи не можуть зробити це”. Найбільш вагомим доказом схильності Анахарсія до морально-етичної оцінки багатства, обмінних операцій, грошей, на нашу думку, є використання його авторитету філософами-кініками для підтвердження достовірності своїх поглядів, а їх ставлення до матеріальних цінностей відоме. Можна висунути гіпотезу, що “справедлива ціна” у розумінні Анахарсія є суспільною цінністю блага, тобто своєрідною оцінкою блага суспільством … Щоб там не було, Анахарсій вжив термін “справедлива ціна” значно раніше як середньовічних схоластів, яким приписують введення зазначеного терміну, так і самого Арістотеля” (Ущаповський Ю. В. Еволюція цінності в українській економічній думці (від давнини до початку XX століття) : наукове видання / Ю. В. Ущаповський. – Житомир, 2002. – С. 21, 25, 26, 27).

Творчість Анахарсія має винятково важливе значення для розуміння української культурної ретроспективи і перспективи, тісного генетичного зв’язку з розвитком філософсько-етичної та економічної думки, її джерел і витоків, геополітично-світоглядних взаємовпливів. Одним із таких джерел була еллінська культура, з якою безпосередньо й опосередковано контактувало населення України. Очевидно, з тією культурою був обізнаний не лише Анахарсій, світогляд якого, передусім, позначився на мудрості стародавніх греків і римлян. Напевно були й менш відомі наддніпряни, які освоювали тогочасні культурні надбання цивілізації, щоб передати їх своїм співвітчизникам. Без врахування цих надбань, наукових і світоглядних традицій скіфської доби важко збагнути розквіт науки у Київській Русі, джерела мудрості Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, старокиївських святих, які передали свої духовні набутки наступним поколінням українських мислителів (Див.: Злупко С. Персоналії і теорії української економічної думки / С. Злупко. – Львів : Євросвіт, 2002. – С. 10).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Анахарсіса

Геродот (близько 485 до н. е. – близько 425 до н. е.) – давньогрецький історик

«Анахарсій об’їздив колись більшу частину світу. Під час своїх подорожей він набрався багато мудрості, а потім повернувся до своєї країни, до Скіфії. Пропливши кораблем через Геллеспонт, він приплив до Кізіка, і побачивши, як кізікенці святкують величне свято на честь Матері богів, Анахарсій дав урочисту обітницю Матері богів, якщо він повернеться живий і здоровий на свою батьківщину, принести жертву, так само, як він бачив у кізікенців, і що він улаштує всенічне святкування. Коли він прибув у Скіфію, то заглибився в так звану Гілею (ця країна розташована поблизу Ахіллесового шляху і вся вона заросла різноманітними деревами). Отже, туди заглибився Анахарсій і почав справляти свято з усіма обрядами на честь богині, тримаючи в руках тимпан і навісивши на себе священні зображення. Коли він справляв ці обряди, його побачив один скіф і повідомив про це царя Савлія. Прибув туди і сам цар і ледве побачив Анахарсія, що справляв там обряди, вистрілив у нього з лука і вбив його. І тепер, коли хтось спитає скіфів про Анахарсія, вони твердять, що не знають його, саме через те, що він відвідав Елладу і справляв іноземні обряди. Проте мені розповів Тімн, представник Аріапейта, що Анахарсій із боку батька був дядьком Ідантірса, скіфського царя, і сином Гнура, внука Спаргапейта і сина Ліка. Якщо таке було походження Анахарсія, то його вбив його брат, бо Ідантірс був сином Савлія, а Савлій був тим, хто вбив Анахарсія».
     Геродот. Геродота турійця ... – С. 197.

Страбон (близько 64/63 р. до н. е. — близько 23/24 р. н. е.) – грецький історик і географ

     Страбон. География / Страбон ; пер., ст. и коммент. Г. А. Стратановского ; под общ. ред. С. Л. Утченко ; ред. пер. О. О. Крюгер. – [Ленинград] : Наука, 1964. – С. 277.

Сенека Луцій Анней (близько 4 до н. е. – 65 н. е.) – римський філософ-стоїк і державний діяч

«Анахарсіс, – каже Посійдоній, – винайшов гончарський круг, на якому ліплять посуд».
     Сенека Л. А. Моральні листи до Луцілія / Л. А. Сенека ; переклав з латини А. Содомора. – [Вид. 2-ге]. – Київ : Основи, 1999. – С. 369.

Секст Емпірик (друга половина ІІ – початок ІІІ ст.) – античний філософ, представник школи античного скептицизму

«…Анахарсис Скифский исключал, как говорят, критическое восприятие, к какой бы науке оно ни относилось, и сильно порицал греков, если они его сохраняли».
     Секст Эмпирик. Сочинения : в 2 т. / Секст Эмпирик. – Москва : Мысль, 1975. – Т. 1. – С. 71. – (Философское наследие).

Діоген Лаертський (перша половина ІІІ століття) – давньогрецький історик філософії

«Мудрецами почитались следующие мужи: Фалес, Солон, Периандр, Клеобул, Хилон, Биант, Питтак; к ним причисляют также Анахарсиса Скифского, Мисона Хенейского, Ферекида Сиросского, Эпименида Критского, а некоторые и тирана Писистрата. Вот кто были мудрецы».
     Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – С. 58.

Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст, доктор економічних наук, професор

«Про суспільно-економічні погляди Анахарсія можна судити з його листів-звернень до Солона та інших правителів кінця VI – початку V ст. до н. е…

Тут вжито поняття товару, справедливої ціни, тканини, що належать до економічних і виробничих категорій. Вони не тільки свідчать про високий рівень економічного мислення, але й розвинутість товарно-економічних відносин, інтенсивний обмін населення материкової України з еллінами. Відстоюючи гідність рідної мови, Анахарсій водночас виходив з економічної необхідності спілкування між народами».
     Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., виправл. і доповн. – Київ : Знання, 2005. – С. 68.

«Отже, є багато прямих і опосередкованих доказів того, що творчість Анахарсія з Подніпров'я, якого видатні елліни зараховували до семи мудреців античності, належить до надбань української і світової культури. Без урахування цього спадку мудреця з Подніпров'я не можна зрозуміти культурного розквіту Київської Русі, появи "Правди Руської" і бібліотеки Ярослава Мудрого, а відтак виникнення Острозької і Києво-Могилянської академій, наукових здобутків України в XIX–XX ст. Ця сув'язь яскравостей в українському науково-освітньому поступі пояснюється, передусім, глибинною, кореневою основою, що сягає найдавніших часів, має міцній стовбур для вічно зеленої крони».
     Злупко С. М. Історія економічної теорії. – С. 71.

«Оцінюючи спадщину Анахарсія, український філософ В. С. Крисаченко вказує на її повчальність для сучасників. По-перше, Анахарсій сповідував справжню синівську любов до своєї землі, високо цінував звичаї рідного народу; по-друге, він палко любив рідну мову і відстоював її перед чужинцями; по-третє, Анахарсій стояв на сторожі людських моральних цінностей; по-четверте, він сміливо кинув виклик «сильним світу», був унікальним у відстоюванні людських і етнічних прав; по-п’яте, дав повчальний приклад для збереження етнічної ідентичності в умовах експансії іноетнічного середовища. Збагатившись еллінською культурою, Анахарсій залишився сином свого народу».
     Злупко С. Персоналії і теорії української економічної думки / С. Злупко. – Львів : Євросвіт, 2002. – С. 10.

Валентин Семенович Крисаченко (нар. 1953 р.) – доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

«…істиною є те, що скіф Анархасис користувався безсумнівним авторитетом у найвидатніших грецьких (та й не тільки у них) мужів. На його судження ("що у скіфів немає флейтисток, тому що у них немає виноградників") посилається Аристотель. На ваговитість вчинків Анахарсиса розраховує Ціцерон, виступаючи з приводу аграрних законів: "Або скіф Анахарсис зміг рахувати гроші ні за що, а наші філософи не можуть зробити це". Пліній у своїй “Природничій історії” звертає увагу ще на одне видатне відкриття скіфів: якщо Анахарсис винайшов гончарний круг, то "скіф Лід" відкрив "мистецтво злютовування та змішування міді". А що то означало для розвитку цивілізації – неважко збагнути: адже ціла доба в людській історії йменувалась "бронзовою". Час від часу до повчального спадку Анахарсиса звертався і Сенека... І цей перелік далеко не вичерпано.
     Людина і довкілля. – Кн. 1. – С. 39–40.

Твори

• Письма Анахарсиса / Анахарсис // Антология кинизма. Антисфен. Диоген. Кратет. Керкид. Дион : фрагменты сочинений кинических мыслителей / изд. подготовил И. М. Нахов. – Москва : Наука, 1984. – С. 210–216. – (Памятники философской мысли).
  Шифр зберігання книги: 1Ф А72
• Листи Анахарсиса / Анахарсис // Людина і довкілля : антологія : у 2 кн. / упоряд., автор вступ. розділів, біогр. довідок та комент. В. С. Крисаченко. – Київ : Заповіт, 1995. – Кн. 1. – С. 40–45. – (Міжнародний фонд "Відродження").
  Шифр зберігання книги: 57 Л93
• Листи Анахарсія / Анахарсій // Українська економічна думка : хрестоматія / М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, екон. ф-т ; упоряд. С. М. Злупко. – Київ : Знання, 2007. – С. 15–18.
  Шифр зберігання книги: 33(09) У45

Література

• Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1890. – Т. 1а (полутом 2). – С. 713. – Режим доступа: http://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Анахарсис
  

  Шифр зберігання книги: 03 Э68
  

• Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1990. – Т. 2. – С. 713.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
  
• Краткая литературная энциклопедия / гл. ред. А. А. Сурков. – Москва : Сов. энцикл., 1961. – Стб. 461–462.
  Шифр зберігання книги: 03 К78
  
• Енциклопедія історії України / НАН України, Ін-т історії України ; редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. – Київ : Наук. думка, 2005. – Т. 1. – С. 79. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?litera&id=1124
  Шифр зберігання книги: 9(С2) Е68
  
• Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 2. – С. 562.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
  
• Словарь античности : пер. с нем. / редкол.: В. И. Кузищин (отв. ред.) и др. – Москва : Прогресс, 1989. – С. 32.
  Шифр зберігання книги: 9(3) С48
  
• Античная мудрость : [сборник] / сост. В. В. Лавский. – Ростов-на-Дону : МарТ : Феникс, 2010. – С. 41–44. – (Мудрость человечества).
  Шифр зберігання книги: 1Ф А72
• Геродот. Геродота турійця з Галікарнаса «Історій» книг дев'ять, що їх називають муза / Геродот ; пер., передм. та прим. А. О. Білецького. – Москва : Наук. думка, 1993. – С. 191, 197–198.
  Шифр зберігання книги: 9(3) Г39
  
• Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Диоген Лаэртский ; [ред. и авт. вступ. статьи А. Ф. Лосев ; пер. с древнегреч. М. Л. Гаспарова]. – Москва : Астрель, 2011. – С. 86–87.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Д46
  
• Злупко С. М. Економічна думка України (від давнини до сучасності) : навч. посібник / С. М. Злупко. – Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – С. 41–45.
  Шифр зберігання книги: 33(09) З-68 (Колекція професора Л. Я. Корнійчук)
  
• Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко. – 2-ге вид., виправл. і доповн. – Київ : Знання, 2005. – С. 65, 67–71, 84, 116.
  Шифр зберігання книги: 33(09) З-68
  
• Злупко С. Персоналії і теорії української економічної думки / Степан Злупко. – Львів : Євросвіт, 2002. – С. 7–11.
  Шифр зберігання книги: 33(09) З-68
  
• Золин П. М. Анахарсис – экономист… / П. М. Золин // Академия Тринитаризма [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.trinitas.ru/rus/doc/0211/008a/02111094.htm
  
• Кисиль В. Я. Галерея античных философов : в 2 т. / В. Я. Кисиль, В. В. Рибери. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Т. 1. – С. 136–139.
  Шифр зберігання книги: 1Ф К44
  
• Корнійчук Л. Я. Історія економічної думки України : навч. посібник / Л. Я. Корнійчук ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т. – Київ : КНЕУ, 2004. – С. 17–20. – Див. повний текст в Електронній бібліотеці навчальної літератури КНЕУ.
  Шифр зберігання книги: 33(09) К67
  
• Крисаченко В. С. Анахарсис: початки формування геополітичного образу України / В. С. Крисаченко // Людина і довкілля : антологія : у 2 кн. – Київ : Заповiт, 1995. – Кн. 1. – С. 36–40. – (Міжнародний фонд "Відродження").
  Шифр зберігання книги: 57 Л93
  
• Мозговий І. Анахарсіс як мислитель на рубежі двох цивілізацій / Іван Мозговий, Ярослав Мозговий // Світогляд – філософія – релігія : зб. наук. праць / ДВНЗ «Українська акад. банківської справи НБУ», Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України ; за заг. ред. І. П. Мозгового. – Суми, 2011. – Вип. 1. – С. 58–66.
  Шифр зберігання книги: 1Ф С24
• Русяєва А. С. Славетний мудрець – скіф Анахарсіс / А. С. Русяєва ; НАН України, Ін-т археології. – Київ : Наук. думка, 2001. – 99 с.
  Шифр зберігання книги: 9(С2) Р89
  
• Секст Эмпирик. Сочинения : в 2 т. / Секст Эмпирик ; вступ. ст. и пер. с древнегреч. А. Ф. Лосева ; АН СССР, Ин-т философии. – Москва : Мысль, 1975. – Т. 1. – С. 69, 71–72. – (Философское наследие).
  Шифр зберігання книги: 1Ф С28
  
• Ущаповський Ю. В. Еволюція цінності в українській економічній думці (від давнини до початку XX століття) : наук. видання / Ю. В. Ущаповський ; М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, Житомир. інж.-технол. ін-т. – Житомир, 2002. – С. 20–27.
  Шифр зберігання книги: 33(09) У96
  
• Франко І. З плутархового «Життя Солона». Солон і Анахарзіс : [поема] / Іван Франко // Зібрання творів : у 50 т. – Київ : Наук. думка, 1975. – Т. 7. – С. 561–563.
  Шифр зберігання книги: У1 Ф83

Фотогалерея

• 

  Кисиль В. Я. Галерея античных философов : в 2 т. / В. Я. Кисиль, В. В. Рибери. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Т. 1. – С. 137.

• 

  Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 1. – С. 138.

• 

  Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 485.

• 

  Русяєва А. С. Славетний мудрець-скіф Анахарсіс / А. С. Русяєва ; Ін-т археології НАН України. – Київ : Наук. думка, 2001. – С. 83. – (Сторінки історії України).