Відмінності між версіями «Мазепа Іван Степанович»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: <br> <spoiler text='Життя та діяльність'> Існують різні припущення стосовно дати народження Іва...)
 
Рядок 26: Рядок 26:
 
Разом з тим І. Мазепа дбав про збереження соціально-економічних прав рядового козацтва, намагався захистити інтереси посполитих. Універсалом 1691 р. він забороняв як світським, так і духовним державцям обтяжувати селян повинностями, а козаків неволити переходити у посполиті, відбирати у простих козаків землю, яку вони одержали після розділу польських маєтностей. Він наказує, щоб власники маєтків владу свою «заживали мірне, так, як малороссийское несет обикновеніе, не чинячи подданим жадних вымислов и збиточних тягкостей» (Доба гетьмана Івана Мазепи в документах : [900 документів] / Чернігівський іст. музей ім. В. В. Тарновського [та ін.] ; упоряд. Сергій Павленко ; [відп. ред. Ігор Ситий]. – К. : Києво-Могилянська академія, 2007. – С. 43). У донесенні 1692 р. гетьман застерігає державців, щоб вони володіли «в міру, ничего вновь и выше міри не налагая, но извычайными урочными дачами и работами от них доволъствуяся» (Доба гетьмана Івана Мазепи в документах : [900 документів] / Чернігівський іст. музей ім. В. В. Тарновського [та ін.] ; упоряд. Сергій Павленко ; [відп. ред. Ігор Ситий]. – К. : Києво-Могилянська академія, 2007. – С. 177). Універсалом 1701 р. гетьман сповіщав про покарання тих, хто чинив селянам «великіе и нестерпиміе … прикрости» і обмежив відробіткову ренту селян двома днями (Універсали Івана Мазепи. 1687–1709 / Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського ; Наукове товариство ім. Шевченка ; Центральний держ. історичний архів України ; упоряд. Іван Бутич. – К. ; Л. : НТШ, 2002. – Кн. 1. – С. 379). Великого розвитку за часів І. Мазепи досягло мануфактурне виробництво. Успішно розвивається залізорудна промисловість, ливарництво, виробництво гармат та іншої зброї. З’являються гути (майстерні з виробництва скла та виробів з нього), селітроварні, поташні підприємства, виробництво паперу тощо. Піклувався гетьман і про розвиток сільськогосподарського підприємництва – млинарства, ґуральництва. Хоч ґуральництво давало значний прибуток державі, гетьман був проти його надмірного розвитку, крім усього іншого тому, що воно нищило ліси. А гетьман видав кілька указів про їх охорону. Важливо відзначити, що гетьманська адміністрація активно підтримувала мануфактурне виробництво за допомогою субсидій, роздачі земель тощо.
 
Разом з тим І. Мазепа дбав про збереження соціально-економічних прав рядового козацтва, намагався захистити інтереси посполитих. Універсалом 1691 р. він забороняв як світським, так і духовним державцям обтяжувати селян повинностями, а козаків неволити переходити у посполиті, відбирати у простих козаків землю, яку вони одержали після розділу польських маєтностей. Він наказує, щоб власники маєтків владу свою «заживали мірне, так, як малороссийское несет обикновеніе, не чинячи подданим жадних вымислов и збиточних тягкостей» (Доба гетьмана Івана Мазепи в документах : [900 документів] / Чернігівський іст. музей ім. В. В. Тарновського [та ін.] ; упоряд. Сергій Павленко ; [відп. ред. Ігор Ситий]. – К. : Києво-Могилянська академія, 2007. – С. 43). У донесенні 1692 р. гетьман застерігає державців, щоб вони володіли «в міру, ничего вновь и выше міри не налагая, но извычайными урочными дачами и работами от них доволъствуяся» (Доба гетьмана Івана Мазепи в документах : [900 документів] / Чернігівський іст. музей ім. В. В. Тарновського [та ін.] ; упоряд. Сергій Павленко ; [відп. ред. Ігор Ситий]. – К. : Києво-Могилянська академія, 2007. – С. 177). Універсалом 1701 р. гетьман сповіщав про покарання тих, хто чинив селянам «великіе и нестерпиміе … прикрости» і обмежив відробіткову ренту селян двома днями (Універсали Івана Мазепи. 1687–1709 / Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського ; Наукове товариство ім. Шевченка ; Центральний держ. історичний архів України ; упоряд. Іван Бутич. – К. ; Л. : НТШ, 2002. – Кн. 1. – С. 379). Великого розвитку за часів І. Мазепи досягло мануфактурне виробництво. Успішно розвивається залізорудна промисловість, ливарництво, виробництво гармат та іншої зброї. З’являються гути (майстерні з виробництва скла та виробів з нього), селітроварні, поташні підприємства, виробництво паперу тощо. Піклувався гетьман і про розвиток сільськогосподарського підприємництва – млинарства, ґуральництва. Хоч ґуральництво давало значний прибуток державі, гетьман був проти його надмірного розвитку, крім усього іншого тому, що воно нищило ліси. А гетьман видав кілька указів про їх охорону. Важливо відзначити, що гетьманська адміністрація активно підтримувала мануфактурне виробництво за допомогою субсидій, роздачі земель тощо.
 
Дбав гетьман і про розвиток зовнішньої і внутрішньої торгівлі, охорони інтересів українських купців. Великого значення гетьман надавав підбору уповноважених у господарських справах. У Лубенському полку Мазепа надав 79 сіл, де в 1729 р. було 4252 селянських двори (крім того, стверджено було володіння 14 селами, де в 1729 р. нараховувалося 830 дворів). У цілому економічна політика І. Мазепи була прогресивною, вона сприяла розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі.  
 
Дбав гетьман і про розвиток зовнішньої і внутрішньої торгівлі, охорони інтересів українських купців. Великого значення гетьман надавав підбору уповноважених у господарських справах. У Лубенському полку Мазепа надав 79 сіл, де в 1729 р. було 4252 селянських двори (крім того, стверджено було володіння 14 селами, де в 1729 р. нараховувалося 830 дворів). У цілому економічна політика І. Мазепи була прогресивною, вона сприяла розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі.  
 +
</spoiler><br>
 +
<spoiler text='Відомі вчені та авторитетні джерела про науковий доробок Івана Степановича Мазепи'>
 +
Жан Казимир де Балюз (1648–1718) – французький дипломат кінця XVII – початку XVIII століття
 +
«... З Московщини я поїхав на Україну, країну козаків, де був кілька день гостем володаря ... Мазепи, що держить найвищу владу в цій країні. Я мав до нього листа від канцлера Московщини. На кордоні Ук­раїни мене зустріла почесна козацька варта й з великою пошаною до­провадила до міста Батурина, де в замку резидує володар Мазепа.
 +
Колись він, хоч козак, але знатного шляхетського роду, мав надворну рангу при королі Казимирі. Батько мій і він зналися добре навіть я замолоду бачив п. Мазепу, гарного й стрункого, при дворі [польському]. Знаючи добре, що найвищі почести міняють людей та що не завжди безпечно нагадувати високим достойникам їх мо­лодість, я, прибувши до Батурина, привітав володаря якнайчемніше, як це належиться його ранзі, нічого не згадуючи про ми­нуле. Проте він сам перший запитав мене, чи не буду я сином Антуана Балюза.
 +
Одержавши від мене позитивну відповідь, володар Мазепа виявив найприхильнішим способом своє вдоволення, що його Прехристіянська Величність має на своїй службі сина його старого приятеля. П. Ма­зепа сам згадав свою молодість і те, що бачив мене не раз у Кракові, а потім зітхнувши, процитував:
 +
Eheu! Fugaces labuntur anni!
 +
Загалом він дуже любить оздоблювати свою розмову латинськими цитатами. Мова його взагалі добірна й чепурна, правда, як розмовляє, бо більше любить мовчати та слухати інших. При його дворі два лікарі німці, з якими Мазепа розмовляє їх мовою, а з італійськими майстра­ми, яких є кілька в гетьманській резиденції, говорив італійською мо­вою. Я розмовляв із господарем України польською та латинською мо­вою, бо він запевняв мене, що недобре володіє французькою...
 +
Володар Мазепа вже поважного віку - на яких десять літ старший за мене. Вигляд у нього суворий, очі блискучі, руки тонкі й білі, як у жінки, хоч тіло його міцніше, ніж тіло німецького рейтара, і їздець із нього знаменитий.
 +
Він дуже поважний у козацькій країні, де народ, загалом свободо­любний і гордий, мало любить тих, що ним володіють. Привернув Мазепа козаків до себе твердою владою, великою воєнною відвагою и розкішними прийняттями в своїй резиденції для козацької старшини.
 +
Розмова з цим володарем дуже приємна, він має великий досвід у політиці й, у протилежність до московців, слідкує й знає, що діється в чужоземних країнах. Він показував мені свою збірку зброї, одну з найкращих, що я бачив у життю, а також добірну бібліотеку, де на кож­ному кроці видко латинські книжки.
 +
Кілька разів я дуже обережно навертав розмову на сучасну політичну кон’юнктуру, але мушу признатися, що нічого певного не міг витягнути від цього володаря. Він належить до тих людей, що воліють або зовсім мовчати, або говорити й не сказати. Все ж гадаю, що ледве чи любить московського царя, бо ані слова не сказав, коли я йому скаржився на московське життя. Одначе про корону польську п. Мазепа не заховав, що вона, мовляв, іде, подібно до стародавнього Ри­му, до занепаду. Про шведського короля говорив із пошаною, але вва­жає його за надто молодого. Що особливо було мені приємне - це по­чуття пошани, яке володар Мазепа виявляв до особи Його Величнос­те (Людовіка XIV), про якого багато розпитував мене й якому прохав засвідчити свою пошану й відданість».
 +
Історія України. Джерельний літопис / за ред. В. І. Червінського, М. І. Обушного. – К. : Дирекція ФВД, 2008. – С. 212–213.
 +
 +
 +
Микола Іванович Костомаров (1817–1885) – видатний український і російський історик, поет-романтик, мислитель, громадський діяч
 +
 +
 +
Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей / Н. И. Костомаров. – Репринтное воспроизведение изд. 1873–1888 гг. – М. : Книга и бизнес, 1992. – Кн. 3, вып. 6, 7. – С. 789–790.
 
</spoiler><br>
 
</spoiler><br>

Версія за 13:09, 22 листопада 2013


Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про науковий доробок Івана Степановича Мазепи