Відмінності між версіями «Volodymyr Svjatoslavovych»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
м (Admin перейменував сторінку з Volodymyr Svjatoslavovy4 на Volodymyr Svjatoslavovych без створення перенаправлення)
Рядок 31: Рядок 31:
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Володимира Святославовича"><div align="justify"><center><h3>'''Микола Іванович Костомаров (1817–1885) – видатний український і<br> російський історик, поет-романтик, мислитель, громадський діяч'''</h3></center><div><center>[[Файл:ImageKostomarov.jpg|512px]]</center><small><b>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Костомаров Н. И.</b> Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей / Н. И. Костомаров. – Репр. воспр. изд. 1873–1888 гг. – М. : Книга, 1990. – Кн. 1, вып. 1, 2, 3. – С. 5–6.</small>
 
<spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Володимира Святославовича"><div align="justify"><center><h3>'''Микола Іванович Костомаров (1817–1885) – видатний український і<br> російський історик, поет-романтик, мислитель, громадський діяч'''</h3></center><div><center>[[Файл:ImageKostomarov.jpg|512px]]</center><small><b>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Костомаров Н. И.</b> Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей / Н. И. Костомаров. – Репр. воспр. изд. 1873–1888 гг. – М. : Книга, 1990. – Кн. 1, вып. 1, 2, 3. – С. 5–6.</small>
  
<h3><center>Михайло Сергійович Грушевський (1866–1934) – український історик, політичний і державний діяч</center></h3>«За Володимира і ще за його сина Ярослава держава Київська була найславніша й найсильніша, ніж коли інше. Ставши київським князем, Володимир позбирав усі українські землі й усі інші, які перед тим до Києва належали, приборкав неслухняні землі, бояр та князів, що не хотіли йому коритися, і прилучив деякі нові, дальші землі. Українська держава сягала тоді від гір Карпатських до Кавказу, а на півночі – до Волги, до великих озер, що недалеко Петербурга ...
+
<h3><center>Михайло Сергійович Грушевський (1866–1934) – український історик, політичний і державний діяч, академік НАН України</center></h3>«За Володимира і ще за його сина Ярослава держава Київська була найславніша й найсильніша, ніж коли інше. Ставши київським князем, Володимир позбирав усі українські землі й усі інші, які перед тим до Києва належали, приборкав неслухняні землі, бояр та князів, що не хотіли йому коритися, і прилучив деякі нові, дальші землі. Українська держава сягала тоді від гір Карпатських до Кавказу, а на півночі – до Волги, до великих озер, що недалеко Петербурга ...
  
 
Володимирові хотілося зв’язати державу міцніше, зв’язею внутрішньою, добровільною, щоб городи й землі корилися київському князеві не тільки з страху перед київською дружиною, але щоб бачили свою вигоду, свою користь у тім, аби належати до Київської держави. Для того він старався придобрити собі громаду, добути її любов і ласку. Він не став правити самовільно з своєю дружиною, а закликав на пораду й громадських “старців” — людей старших, поважніших. При ріжних оказіях він робив великі учти, празники, скликав на них людей з ріжних городів, приймав тих, хто приходив, годував і поїв, чим мав. Скликав до себе на двір бідних людей, калік і сиріт, і наділяв їх. І з того справді пішла про нього слава скрізь як про князя “ласкавого”; прозвали його “ясним сонцем”».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Грушевський М.''' Володимир і Ярослав. Християнство на Україні / Михайло Грушевський // Твори : у 50 т. – Львів : Світ, 2009. – Т. 9. – С. С. 354.</small>
 
Володимирові хотілося зв’язати державу міцніше, зв’язею внутрішньою, добровільною, щоб городи й землі корилися київському князеві не тільки з страху перед київською дружиною, але щоб бачили свою вигоду, свою користь у тім, аби належати до Київської держави. Для того він старався придобрити собі громаду, добути її любов і ласку. Він не став правити самовільно з своєю дружиною, а закликав на пораду й громадських “старців” — людей старших, поважніших. При ріжних оказіях він робив великі учти, празники, скликав на них людей з ріжних городів, приймав тих, хто приходив, годував і поїв, чим мав. Скликав до себе на двір бідних людей, калік і сиріт, і наділяв їх. І з того справді пішла про нього слава скрізь як про князя “ласкавого”; прозвали його “ясним сонцем”».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Грушевський М.''' Володимир і Ярослав. Християнство на Україні / Михайло Грушевський // Твори : у 50 т. – Львів : Світ, 2009. – Т. 9. – С. С. 354.</small>

Версія за 10:32, 25 листопада 2015

Image00.jpg

Володимир Святославович

(після хрещення Василій, Володимир Великий,
Володимир Святий, Володимир Красне Сонечко, Володимир I)
(близько 960 – 15 липня 1015) –
один з найвизначніших державних діячів
Київської Русі другої половини X – початку XI ст., полководець,
великий князь київський (близько 978–1015).
Запровадив християнство як державну релігію Київської Русі.
Значно розширив і зміцнив володіння Київської Русі,
провів численні реформи, що сприяли піднесенню держави.



Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Володимира Святославовича


Твори


Література


Фотогалерея