Відмінності між версіями «Вернадський Іван Васильович»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 14: Рядок 14:
 
У 1847 р. Вернадський захистив у Петербурзькому університеті магістерську дисертацію «О теории потребностей» і почав викладацьку діяльність у Київському університеті, читав курс політичної економії. У 1849 р. – захистив у Московському університеті докторську дисертацію з проблем історії економічних учень – «Критико-историческое исследование об итальянской политико-экономической литературе до начала XIX века». Це дало йому можливість у 1850 р. стати професором політичної економії і статистики Московського університету. “Виклад основних теоретичних засад політичної економії, – зазначають В. Д. Базилевич і В. А. Короткий – автори ґрунтовного дослідження про І. Вернадського, – молодий професор розпочинав з розгляду визначальних ідей, на базі яких відбулося становлення науки. Він намагався показати історію ідей як органічно цілісний процес, у якому факти лише обґрунтовують загальні закони. Політична економія розглядалася ним як теорія праці в найширшому значенні цього слова. Переходячи до висвітлення наукових положень, Вернадський намагався вибудувати їх на якомога ширшій теоретичній базі, і тому ввів у свій виклад теорію потреб. Від неї він переходив до законів праці і визначав відношення між працею і потребами, з одного боку, та працею і володінням, з іншого. З аналізу цих відносин «випливало саме собою значення праці в його різноманітних впливах і наслідках, і у такий спосіб відбувався перехід до теорії виробництва і дохідності взагалі. Ціна, закони обігу і суперництва та ін., з усіма їх практичними примітками й висновками – знаходили тут собі місце».
 
У 1847 р. Вернадський захистив у Петербурзькому університеті магістерську дисертацію «О теории потребностей» і почав викладацьку діяльність у Київському університеті, читав курс політичної економії. У 1849 р. – захистив у Московському університеті докторську дисертацію з проблем історії економічних учень – «Критико-историческое исследование об итальянской политико-экономической литературе до начала XIX века». Це дало йому можливість у 1850 р. стати професором політичної економії і статистики Московського університету. “Виклад основних теоретичних засад політичної економії, – зазначають В. Д. Базилевич і В. А. Короткий – автори ґрунтовного дослідження про І. Вернадського, – молодий професор розпочинав з розгляду визначальних ідей, на базі яких відбулося становлення науки. Він намагався показати історію ідей як органічно цілісний процес, у якому факти лише обґрунтовують загальні закони. Політична економія розглядалася ним як теорія праці в найширшому значенні цього слова. Переходячи до висвітлення наукових положень, Вернадський намагався вибудувати їх на якомога ширшій теоретичній базі, і тому ввів у свій виклад теорію потреб. Від неї він переходив до законів праці і визначав відношення між працею і потребами, з одного боку, та працею і володінням, з іншого. З аналізу цих відносин «випливало саме собою значення праці в його різноманітних впливах і наслідках, і у такий спосіб відбувався перехід до теорії виробництва і дохідності взагалі. Ціна, закони обігу і суперництва та ін., з усіма їх практичними примітками й висновками – знаходили тут собі місце».
  
Головну увагу при розгляді теоретичних проблем політичної економії І. Вернадський приділяв порівняльному аналізу і протиставленню буржуазних відносин добуржуазним. Завдання політичної економії він убачав у тому, щоб відкрити природні закони виробництва, під якими розумів закони, що «не підпорядковуються свавіллю влади»” (І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – К. : Знання, 2009. – С. 107, 109. – (Славетні постаті)). У 1850 році І. Вернадський одружується з Марією Миколаївною Шигаєвою (див.: [http://10.1.4.143/MediaWiki/index.php/Вернадська_Марія_Миколаївна  М. М. Вернадська]). Під впливом чоловіка М. Шигаєва зацікавилась політичною економією і стала першою і єдиною на той час у Росії жінкою, що вивчала проблеми політичної економії та писала на економічні теми.
+
Головну увагу при розгляді теоретичних проблем політичної економії І. Вернадський приділяв порівняльному аналізу і протиставленню буржуазних відносин добуржуазним. Завдання політичної економії він убачав у тому, щоб відкрити природні закони виробництва, під якими розумів закони, що «не підпорядковуються свавіллю влади»” (І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – К. : Знання, 2009. – С. 107, 109. – (Славетні постаті)). У 1850 році І. Вернадський одружується з Марією Миколаївною Шигаєвою. Під впливом чоловіка М. Шигаєва зацікавилась політичною економією і стала першою і єдиною на той час у Росії жінкою, що вивчала проблеми політичної економії та писала на економічні теми.
  
 
У 1856 р. професор Вернадський з родиною переїхав до Петербурга. У 1856–1868 рр. Вернадський – чиновник з особливих доручень при Міністерстві внутрішніх справ, він служив у Центральному статистичному комітеті міністерства. Одночасно вів педагогічну діяльність, зокрема, у 1857–1859 рр. викладав у Головному педагогічному інституті – вищому педагогічному закладі Петербурга, а у 1861–1868 рр. – в Олександрівському ліцеї. Він добивається дозволу на видання економічного журналу і у 1857–1861 рр. видає: «Экономический указатель» (1857–1858 рр.), «Указатель политико-экономический» (1859 р.), «Экономист», який виходив спочатку як додаток (1858–1861 рр.) до «Указателя экономического, политического и промышленного» (1860–1861 рр.), а з кінця 1861 р., після припинення виходу «Указателя», виходив самостійно. Вернадський був одночасно видавцем, редактором і автором цих видань, у яких читач мав змогу ознайомитися з теоретичними статтями, перекладами зарубіжних видань, економічними оглядами тощо. Вернадському вдалося залучити до участі в «Экономическом указателе» і наступних виданнях кращих економістів того часу (І. К. Бабста, В. П. Безобразова, М. Х. Бунге, Є. І. Ламанського, А. О. Скальковського та інших). Праці Вернадського отримують визнання за кордоном, у 1859 р. його обирають членом Статистичного товариства у Лондоні і членом Центрального статистичного бюро у Брюсселі. В усіх справах Вернадському допомагає його дружина Марія, проте сімейне щастя Вернадських не було тривалим. У Марії Миколаївни виявилась важка спадкова хвороба і, незважаючи на зусилля чоловіка, який везе її в Європу до кращих лікарів, на кращі курорти, 12 жовтня 1860 р. у віці 29 років вона помирає. Згодом у житті І. Вернадського станеться друга страшна трагедія – та ж безжалісна хвороба забере життя і у їх єдиної спільної дитини – сина Миколая – талановитого випускника Харківського університету, який помер у 1874 році у двадцятитрьохрічному віці.
 
У 1856 р. професор Вернадський з родиною переїхав до Петербурга. У 1856–1868 рр. Вернадський – чиновник з особливих доручень при Міністерстві внутрішніх справ, він служив у Центральному статистичному комітеті міністерства. Одночасно вів педагогічну діяльність, зокрема, у 1857–1859 рр. викладав у Головному педагогічному інституті – вищому педагогічному закладі Петербурга, а у 1861–1868 рр. – в Олександрівському ліцеї. Він добивається дозволу на видання економічного журналу і у 1857–1861 рр. видає: «Экономический указатель» (1857–1858 рр.), «Указатель политико-экономический» (1859 р.), «Экономист», який виходив спочатку як додаток (1858–1861 рр.) до «Указателя экономического, политического и промышленного» (1860–1861 рр.), а з кінця 1861 р., після припинення виходу «Указателя», виходив самостійно. Вернадський був одночасно видавцем, редактором і автором цих видань, у яких читач мав змогу ознайомитися з теоретичними статтями, перекладами зарубіжних видань, економічними оглядами тощо. Вернадському вдалося залучити до участі в «Экономическом указателе» і наступних виданнях кращих економістів того часу (І. К. Бабста, В. П. Безобразова, М. Х. Бунге, Є. І. Ламанського, А. О. Скальковського та інших). Праці Вернадського отримують визнання за кордоном, у 1859 р. його обирають членом Статистичного товариства у Лондоні і членом Центрального статистичного бюро у Брюсселі. В усіх справах Вернадському допомагає його дружина Марія, проте сімейне щастя Вернадських не було тривалим. У Марії Миколаївни виявилась важка спадкова хвороба і, незважаючи на зусилля чоловіка, який везе її в Європу до кращих лікарів, на кращі курорти, 12 жовтня 1860 р. у віці 29 років вона помирає. Згодом у житті І. Вернадського станеться друга страшна трагедія – та ж безжалісна хвороба забере життя і у їх єдиної спільної дитини – сина Миколая – талановитого випускника Харківського університету, який помер у 1874 році у двадцятитрьохрічному віці.

Версія за 09:34, 14 листопада 2014

Ver0.JPG

Вернадський Іван Васильович

(24 травня (5 червня) за іншими даними 26 травня (7 червня) 1821 –
26 березня (7 квітня) за іншими даними 27 березня (8 квітня) 1884) –
український і російський економіст, статистик, громадський діяч.






Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Івана Васильовича Вернадського


Твори


Література


Іконографія