Відмінності між версіями «Мазепа Іван Степанович»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 56: Рядок 56:
 
<spoiler text='Відомі вчені та авторитетні джерела про науковий доробок Івана Степановича Мазепи'>
 
<spoiler text='Відомі вчені та авторитетні джерела про науковий доробок Івана Степановича Мазепи'>
 
<center>'''Жан Казимир де Балюз (1648–1718) – французький дипломат кінця XVII – початку XVIII століття'''</center>
 
<center>'''Жан Казимир де Балюз (1648–1718) – французький дипломат кінця XVII – початку XVIII століття'''</center>
«... З Московщини я поїхав на Україну, країну козаків, де був кілька день гостем володаря ... Мазепи, що держить найвищу владу в цій країні. Я мав до нього листа від канцлера Московщини. На кордоні Ук­раїни мене зустріла почесна козацька варта й з великою пошаною до­провадила до міста Батурина, де в замку резидує володар Мазепа.
+
«... З Московщини я поїхав на Україну, країну козаків, де був кілька день гостем володаря ... Мазепи, що держить найвищу владу в цій країні. Я мав до нього листа від канцлера Московщини. На кордоні Ук­раїни мене зустріла почесна козацька варта й з великою пошаною до­провадила до міста Батурина, де в замку резидує володар Мазепа.<br>
Колись він, хоч козак, але знатного шляхетського роду, мав надворну рангу при королі Казимирі. Батько мій і він зналися добре навіть я замолоду бачив п. Мазепу, гарного й стрункого, при дворі [польському]. Знаючи добре, що найвищі почести міняють людей та що не завжди безпечно нагадувати високим достойникам їх мо­лодість, я, прибувши до Батурина, привітав володаря якнайчемніше, як це належиться його ранзі, нічого не згадуючи про ми­нуле. Проте він сам перший запитав мене, чи не буду я сином Антуана Балюза.
+
Колись він, хоч козак, але знатного шляхетського роду, мав надворну рангу при королі Казимирі. Батько мій і він зналися добре навіть я замолоду бачив п. Мазепу, гарного й стрункого, при дворі [польському]. Знаючи добре, що найвищі почести міняють людей та що не завжди безпечно нагадувати високим достойникам їх мо­лодість, я, прибувши до Батурина, привітав володаря якнайчемніше, як це належиться його ранзі, нічого не згадуючи про ми­нуле. Проте він сам перший запитав мене, чи не буду я сином Антуана Балюза.<br>
 
Одержавши від мене позитивну відповідь, володар Мазепа виявив найприхильнішим способом своє вдоволення, що його Прехристіянська Величність має на своїй службі сина його старого приятеля. П. Ма­зепа сам згадав свою молодість і те, що бачив мене не раз у Кракові, а потім зітхнувши, процитував:<br>
 
Одержавши від мене позитивну відповідь, володар Мазепа виявив найприхильнішим способом своє вдоволення, що його Прехристіянська Величність має на своїй службі сина його старого приятеля. П. Ма­зепа сам згадав свою молодість і те, що бачив мене не раз у Кракові, а потім зітхнувши, процитував:<br>
 
''Eheu! Fugaces labuntur anni!''<br>
 
''Eheu! Fugaces labuntur anni!''<br>
Загалом він дуже любить оздоблювати свою розмову латинськими цитатами. Мова його взагалі добірна й чепурна, правда, як розмовляє, бо більше любить мовчати та слухати інших. При його дворі два лікарі німці, з якими Мазепа розмовляє їх мовою, а з італійськими майстра­ми, яких є кілька в гетьманській резиденції, говорив італійською мо­вою. Я розмовляв із господарем України польською та латинською мо­вою, бо він запевняв мене, що недобре володіє французькою...
+
Загалом він дуже любить оздоблювати свою розмову латинськими цитатами. Мова його взагалі добірна й чепурна, правда, як розмовляє, бо більше любить мовчати та слухати інших. При його дворі два лікарі німці, з якими Мазепа розмовляє їх мовою, а з італійськими майстра­ми, яких є кілька в гетьманській резиденції, говорив італійською мо­вою. Я розмовляв із господарем України польською та латинською мо­вою, бо він запевняв мене, що недобре володіє французькою...<br>
Володар Мазепа вже поважного віку - на яких десять літ старший за мене. Вигляд у нього суворий, очі блискучі, руки тонкі й білі, як у жінки, хоч тіло його міцніше, ніж тіло німецького рейтара, і їздець із нього знаменитий.
+
Володар Мазепа вже поважного віку - на яких десять літ старший за мене. Вигляд у нього суворий, очі блискучі, руки тонкі й білі, як у жінки, хоч тіло його міцніше, ніж тіло німецького рейтара, і їздець із нього знаменитий.<br>
 
Він дуже поважний у козацькій країні, де народ, загалом свободо­любний і гордий, мало любить тих, що ним володіють. Привернув Мазепа козаків до себе твердою владою, великою воєнною відвагою и розкішними прийняттями в своїй резиденції для козацької старшини.
 
Він дуже поважний у козацькій країні, де народ, загалом свободо­любний і гордий, мало любить тих, що ним володіють. Привернув Мазепа козаків до себе твердою владою, великою воєнною відвагою и розкішними прийняттями в своїй резиденції для козацької старшини.
Розмова з цим володарем дуже приємна, він має великий досвід у політиці й, у протилежність до московців, слідкує й знає, що діється в чужоземних країнах. Він показував мені свою збірку зброї, одну з найкращих, що я бачив у життю, а також добірну бібліотеку, де на кож­ному кроці видко латинські книжки.
+
Розмова з цим володарем дуже приємна, він має великий досвід у політиці й, у протилежність до московців, слідкує й знає, що діється в чужоземних країнах. Він показував мені свою збірку зброї, одну з найкращих, що я бачив у життю, а також добірну бібліотеку, де на кож­ному кроці видко латинські книжки.<br>
 
Кілька разів я дуже обережно навертав розмову на сучасну політичну кон’юнктуру, але мушу признатися, що нічого певного не міг витягнути від цього володаря. Він належить до тих людей, що воліють або зовсім мовчати, або говорити й не сказати. Все ж гадаю, що ледве чи любить московського царя, бо ані слова не сказав, коли я йому скаржився на московське життя. Одначе про корону польську п. Мазепа не заховав, що вона, мовляв, іде, подібно до стародавнього Ри­му, до занепаду. Про шведського короля говорив із пошаною, але вва­жає його за надто молодого. Що особливо було мені приємне - це по­чуття пошани, яке володар Мазепа виявляв до особи Його Величнос­те (Людовіка XIV), про якого багато розпитував мене й якому прохав засвідчити свою пошану й відданість».
 
Кілька разів я дуже обережно навертав розмову на сучасну політичну кон’юнктуру, але мушу признатися, що нічого певного не міг витягнути від цього володаря. Він належить до тих людей, що воліють або зовсім мовчати, або говорити й не сказати. Все ж гадаю, що ледве чи любить московського царя, бо ані слова не сказав, коли я йому скаржився на московське життя. Одначе про корону польську п. Мазепа не заховав, що вона, мовляв, іде, подібно до стародавнього Ри­му, до занепаду. Про шведського короля говорив із пошаною, але вва­жає його за надто молодого. Що особливо було мені приємне - це по­чуття пошани, яке володар Мазепа виявляв до особи Його Величнос­те (Людовіка XIV), про якого багато розпитував мене й якому прохав засвідчити свою пошану й відданість».
 
Історія України. Джерельний літопис / за ред. В. І. Червінського, М. І. Обушного. – К. : Дирекція ФВД, 2008. – С. 212–213.
 
Історія України. Джерельний літопис / за ред. В. І. Червінського, М. І. Обушного. – К. : Дирекція ФВД, 2008. – С. 212–213.

Версія за 10:53, 26 листопада 2013

Mazepa html m1e4778a.png






Мазепа Іван Степанович

(Мазепа-Колединський)
20 березня 1639 – 22 вересня 1709

Український державний діяч (друга половина XVII – початок XVIII ст.), гетьман України (1687–1709).


Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про науковий доробок Івана Степановича Мазепи


Твори


Література


Іконографія