Відмінності між версіями «Мазепа Іван Степанович»

Матеріал з Економічна думка України
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 15: Рядок 15:
 
Після обрання гетьманом І. Мазепа проводив активне реформування соціальної, фінансової, військової сфер життя в Україні. Велику увагу приділяв розвитку освіти. У 1692 р. розпочав ревізію землеволодіння, спрямовану на відновлення системи службового землекористування та збільшення надходжень податкових коштів до скарбу Війська Запорізького. Здійснював заходи щодо впорядкування станової структури суспільства. Сприяв створенню спадкового привілейованого стану (бунчукові, військові та значкові товариші). У 1691 р. підтвердив невідчужуваність службового землекористування і станові права козацтва. У 1692 і 1701 рр. обмежив податки та повинності селян, ввів можливість їх прямої апеляції до гетьмана з позовами проти приватних власників чи користувачів маєтностей. З 1701 р. перевів до селянського стану козацьких підсусідків. Зробив спробу перекласти частину повинностей на користь Війська Запорізького із селянства на землевласників і землекористувачів. Обмежував використання селянства та міщанства на військові потреби російського уряду. Прагнув до збільшення регулярної найманої армії. Незаперечною є роль гетьмана у розвитку науки і культури. Він проявив себе як великий покровитель української церкви і меценат національної просвіти. Спрямовував значну частину скарбу Війська Запорізького на розвиток освіти і культури в Україні, підтримку православної церкви. І. Мазепа побудував ряд великих церков і монастирів, опікувався справами Києво-Могилянської колегії – будував приміщення, наділяв маєтностями і коштами з гетьманської скарбниці. Особливо піклувався гетьман про поповнення академічної бібліотеки, до якої передав книги з власного зібрання. І. Мазепа був великим книголюбом. У Батурині він почав збирати бібліотеку, яка вражала тих, кому пощастило її побачити. Про неї захоплено згадує Пилип Орлик: «Незабутня для мене й досі величезна бібліотека небіжчика Мазепи. Дорогоцінні оправи з гетьманським гербом, найкращі київські видання, німецькі й латинські інкунабули, багато ілюстровані стародавні рукописи! Не без зітхання згадую в теперішній моїй мізерії всі ці книжкові багатства, рівних яким не було на Україні» (Цит. за: Мазепа : збірник / передм., упорядкування тексту й ілюстрацій, комент. Ю. О. Іванченка. – К. : Мистецтво, 1993. – С. 219). Мазепа заохочує представників старшини, шляхетства, щоб вони посилали дітей за кордон на навчання, спілкується з ученими, листується з ними (Ефименко А. Я. История украинского народа / А. Я. Ефименко. – К. : Лыбидь, 1990. – С. 287).<br>
 
Після обрання гетьманом І. Мазепа проводив активне реформування соціальної, фінансової, військової сфер життя в Україні. Велику увагу приділяв розвитку освіти. У 1692 р. розпочав ревізію землеволодіння, спрямовану на відновлення системи службового землекористування та збільшення надходжень податкових коштів до скарбу Війська Запорізького. Здійснював заходи щодо впорядкування станової структури суспільства. Сприяв створенню спадкового привілейованого стану (бунчукові, військові та значкові товариші). У 1691 р. підтвердив невідчужуваність службового землекористування і станові права козацтва. У 1692 і 1701 рр. обмежив податки та повинності селян, ввів можливість їх прямої апеляції до гетьмана з позовами проти приватних власників чи користувачів маєтностей. З 1701 р. перевів до селянського стану козацьких підсусідків. Зробив спробу перекласти частину повинностей на користь Війська Запорізького із селянства на землевласників і землекористувачів. Обмежував використання селянства та міщанства на військові потреби російського уряду. Прагнув до збільшення регулярної найманої армії. Незаперечною є роль гетьмана у розвитку науки і культури. Він проявив себе як великий покровитель української церкви і меценат національної просвіти. Спрямовував значну частину скарбу Війська Запорізького на розвиток освіти і культури в Україні, підтримку православної церкви. І. Мазепа побудував ряд великих церков і монастирів, опікувався справами Києво-Могилянської колегії – будував приміщення, наділяв маєтностями і коштами з гетьманської скарбниці. Особливо піклувався гетьман про поповнення академічної бібліотеки, до якої передав книги з власного зібрання. І. Мазепа був великим книголюбом. У Батурині він почав збирати бібліотеку, яка вражала тих, кому пощастило її побачити. Про неї захоплено згадує Пилип Орлик: «Незабутня для мене й досі величезна бібліотека небіжчика Мазепи. Дорогоцінні оправи з гетьманським гербом, найкращі київські видання, німецькі й латинські інкунабули, багато ілюстровані стародавні рукописи! Не без зітхання згадую в теперішній моїй мізерії всі ці книжкові багатства, рівних яким не було на Україні» (Цит. за: Мазепа : збірник / передм., упорядкування тексту й ілюстрацій, комент. Ю. О. Іванченка. – К. : Мистецтво, 1993. – С. 219). Мазепа заохочує представників старшини, шляхетства, щоб вони посилали дітей за кордон на навчання, спілкується з ученими, листується з ними (Ефименко А. Я. История украинского народа / А. Я. Ефименко. – К. : Лыбидь, 1990. – С. 287).<br>
 
Великого значення гетьман І. Мазепа надавав питанню розвитку української державності. Дипломатія І. Мазепи була спрямована на забезпечення мирного та автономного розвитку, економічних інтересів України, а згодом – на здобуття нею незалежності, захист релігійних і культурних прав українського населення. Мазепа входив у дипломатичні відносини з урядами та окремими групами знаті Речі Посполитої, Кримського ханства, Швеції, Молдавського князівства, із Всевеликим військом Донським та іншими (Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – К. : Укр. енцикл., 2001. – Т. 3. – С. 549–550).<br>
 
Великого значення гетьман І. Мазепа надавав питанню розвитку української державності. Дипломатія І. Мазепи була спрямована на забезпечення мирного та автономного розвитку, економічних інтересів України, а згодом – на здобуття нею незалежності, захист релігійних і культурних прав українського населення. Мазепа входив у дипломатичні відносини з урядами та окремими групами знаті Речі Посполитої, Кримського ханства, Швеції, Молдавського князівства, із Всевеликим військом Донським та іншими (Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – К. : Укр. енцикл., 2001. – Т. 3. – С. 549–550).<br>
:Більш як 20-річне гетьманування Мазепи було часом відносного спокою в Україні. Заклик Петрика до соціального повстання не знайшов підтримки у широких масах, оскільки загальний рівень життя простого люду був кращім, ніж у Польщі та Московії, звідки йшла міграція втікачів до Гетьманщини.<br>
+
Більш як 20-річне гетьманування Мазепи було часом відносного спокою в Україні. Заклик Петрика до соціального повстання не знайшов підтримки у широких масах, оскільки загальний рівень життя простого люду був кращім, ніж у Польщі та Московії, звідки йшла міграція втікачів до Гетьманщини.<br>
 
«… Саме з початком доби Мазепи історики говорять про кінець тривалої затяжної епохи, що недаремно дістала в історії України зловісну назву «Руїна». Руїна була позначена не лише постійними спалахами жорстокої громадянської війни між українськими козаками та інтервенції сусідніх держав, але й руйнуванням самих засад ще недобудованої української державності, занепадом сільського господарства, торгівлі та ремесел. Парадоксально, але хоча гетьманування Мазепи теж не було мирним, спокійним періодом (за підрахунками О. Оглоблина, з цих 22-х років суто мирним був один місяць), саме цей час чимало дослідників вважають «срібним віком» (чи то пак – «золотою осінню») Української козацької держави. Справа в тому, що гетьманові Мазепі вдалося зміцнити державу зсередини, дещо нормалізувати загострені соціальні відносини, покращити стан економіки, не забуваючи сприяти розвиткові культури і мистецтва» (Журавльов Д. В. Мазепа: людина, політик, легенда / Д. В. Журавльов. – Х. : Фолiо, 2007. – С. 71. – (Історичне досьє)).<br>
 
«… Саме з початком доби Мазепи історики говорять про кінець тривалої затяжної епохи, що недаремно дістала в історії України зловісну назву «Руїна». Руїна була позначена не лише постійними спалахами жорстокої громадянської війни між українськими козаками та інтервенції сусідніх держав, але й руйнуванням самих засад ще недобудованої української державності, занепадом сільського господарства, торгівлі та ремесел. Парадоксально, але хоча гетьманування Мазепи теж не було мирним, спокійним періодом (за підрахунками О. Оглоблина, з цих 22-х років суто мирним був один місяць), саме цей час чимало дослідників вважають «срібним віком» (чи то пак – «золотою осінню») Української козацької держави. Справа в тому, що гетьманові Мазепі вдалося зміцнити державу зсередини, дещо нормалізувати загострені соціальні відносини, покращити стан економіки, не забуваючи сприяти розвиткові культури і мистецтва» (Журавльов Д. В. Мазепа: людина, політик, легенда / Д. В. Журавльов. – Х. : Фолiо, 2007. – С. 71. – (Історичне досьє)).<br>
:29-30 жовтня 1708 р. Мазепа підписав зі шведським королем Карлом XII у м. Гірки на Новгород-Сіверщині договір, до якого 23 березня 1709 р. у Великих Будищах приєдналося й запорозьке козацтво на чолі з кошовим отаманом К. Гордієнком. Зміст договору передано П. Орликом у «Виводі прав України». Шведський король визнавався патроном української козацької держави на час воєнних дій і зобов’язувався не укладати мирної угоди з Москвою, доки Україна і Запоріжжя не будуть визволені з-під її ярма; підтверджувалася влада гетьмана І. Мазепи над усіма українськими землями, усім станам українського суспільства гарантувались вольності «згідно зі своїми правами та стародавніми звичаями». Таким чином, головним змістом військового союзу мазепинців зі шведами була незалежність України.<br>
+
29-30 жовтня 1708 р. Мазепа підписав зі шведським королем Карлом XII у м. Гірки на Новгород-Сіверщині договір, до якого 23 березня 1709 р. у Великих Будищах приєдналося й запорозьке козацтво на чолі з кошовим отаманом К. Гордієнком. Зміст договору передано П. Орликом у «Виводі прав України». Шведський король визнавався патроном української козацької держави на час воєнних дій і зобов’язувався не укладати мирної угоди з Москвою, доки Україна і Запоріжжя не будуть визволені з-під її ярма; підтверджувалася влада гетьмана І. Мазепи над усіма українськими землями, усім станам українського суспільства гарантувались вольності «згідно зі своїми правами та стародавніми звичаями». Таким чином, головним змістом військового союзу мазепинців зі шведами була незалежність України.<br>
 
«Головною причиною виходу свого уряду з-під царської влади, – як зазначено в «Юридичній енциклопедії», – [І. Мазепа] називав порушення останньою принципів українсько-російських договорів, неспроможність Російської держави забезпечити військовий захист території Війська Запорізького, самочинне збільшення Росією адміністративної присутності в українській автономії, порушення владної вертикалі в Гетьманщині, плани щодо реорганізації її соціального та політико-адміністративного устрою і примусового переселення українців на інші землі» (Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – К. : Укр. енцикл., 2001. – Т. 3. – С. 549–550).<br>
 
«Головною причиною виходу свого уряду з-під царської влади, – як зазначено в «Юридичній енциклопедії», – [І. Мазепа] називав порушення останньою принципів українсько-російських договорів, неспроможність Російської держави забезпечити військовий захист території Війська Запорізького, самочинне збільшення Росією адміністративної присутності в українській автономії, порушення владної вертикалі в Гетьманщині, плани щодо реорганізації її соціального та політико-адміністративного устрою і примусового переселення українців на інші землі» (Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – К. : Укр. енцикл., 2001. – Т. 3. – С. 549–550).<br>
 
Поразка військ Карла XII під Полтавою 27 червня 1709 р. стала й поразкою Мазепи. Разом з Карлом XII, кошовим К. Гордієнком з рештками війська Мазепа залишив Україну на початку липня. Цар Петро I неодноразово звертався до турецького султана Ахмада III з вимогою видати йому Мазепу, який перебував у м. Бендери (тепер Республіка Молдова), але отримав відмову. Помер гетьман у ніч з 21 на 22 вересня 1709 р. у с. Варниці неподалік від Бендер, де його й було поховано. У березні 1710 р. його труну перенесено до м. Галац (тепер Румунія) і перепоховано у православній кафедральній церкві монастиря Св. Юра. Згодом могилу було розорено, а прах знищено. Цар Петро I оголосив Мазепу зрадником і наказав анафемувати його.<br>
 
Поразка військ Карла XII під Полтавою 27 червня 1709 р. стала й поразкою Мазепи. Разом з Карлом XII, кошовим К. Гордієнком з рештками війська Мазепа залишив Україну на початку липня. Цар Петро I неодноразово звертався до турецького султана Ахмада III з вимогою видати йому Мазепу, який перебував у м. Бендери (тепер Республіка Молдова), але отримав відмову. Помер гетьман у ніч з 21 на 22 вересня 1709 р. у с. Варниці неподалік від Бендер, де його й було поховано. У березні 1710 р. його труну перенесено до м. Галац (тепер Румунія) і перепоховано у православній кафедральній церкві монастиря Св. Юра. Згодом могилу було розорено, а прах знищено. Цар Петро I оголосив Мазепу зрадником і наказав анафемувати його.<br>

Версія за 13:14, 25 листопада 2013

Mazepa html m1e4778a.png






Мазепа Іван Степанович

(Мазепа-Колединський)
20 березня 1639 – 22 вересня 1709

Український державний діяч (друга половина XVII – початок XVIII ст.), гетьман України (1687–1709).


Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про науковий доробок Івана Степановича Мазепи


Твори


Література


Іконографія