Біографічні відомості про М. М. Коссовського майже відсутні. Відомо, що він був студентом Харківського університету, учнем Г. М. Цехановецького.
У виданні «Юридический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования» згадується, що М. Коссовського було обрано позаштатним стипендіатом по кафедрі поліцейського права
(Юридический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования, 1805–1905 / под ред. М. П. Чубинского, Д. И. Багалея. – Х., 1908. – С. 83). Відомо, що за представленням професора Гаттенбергера у грудні 1879 року його було направлено
(Юридический факультет … – С. 83.) до університету Св. Володимира, у 1883 р. – до Санкт-Петербурзького університету, а у 1884 р. він отримав дозвіл на закордонне відрядження на 2 роки
(Юридический факультет … – С. 96).
Як зазначено у книзі «Юридический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования»,
(Юридический факультет … – С. 96).
Магістерську дисертацію М. Коссовського «Теория денежного обращения. Ценность и цена» спочатку було опубліковано у «Записках Харьковского университета» у 1882 р. (Вип.1–3), а у 1883 р. вона вийшла окремою книгою.
За відомостями, що надаються Е. Л. Лортикяном, згодом М. М. Коссовський «оставил университет и состоял членом учёного комитета Министерства финансов России» (Лортикян Э. Л. История экономики и экономической мысли Украины : Эволюция рыночной экономики : учебное пособие / Э. Л. Лортикян. – Х. : Консум, 2004. – С. 54).
М. М. Коссовський виступав прихильником і захисником трудової теорії цінності. У праці «Теория денежного обращения. Ценность и цена» закон мінової цінності він називав основним законом політичної економії. Він писав про наявність багатьох і досить різних трактувань цінності, а це означає, на його думку, що
(Коссовский Н. Теория денежного обращения. Ценность и цена / Н. Коссовский. – Х., 1883. – С. 37). Вчений досить детально і критично аналізував існуючі теорії цінності і вважав, що для вирішення питання про цінність необхідно користуватись правильним методом. Для з’ясування суті цінності, зазначав М. Коссовський, необхідно користуватися діалектичним методом, як це робив К. Маркс. Проте діалектичний метод у Коссовського не виступав як загальний метод пізнання, а лише як одна з методологічних засад.
Джерелом цінності М. Коссовський називав працю, витрачену на виробництво товару. Це твердження, на його думку, стало поворотним пунктом в історії політико-економічних учень. Він писав:
(Коссовский Н. Теория денежного обращения. – С. 41). Коссовський докладно проаналізував виклад теорії цінності різними представниками класичної школи політичної економії. Постановка цього питання, пише він, мала місце вже у В. Петті, й посилається при цьому на «Капітал» К. Маркса. У теорії цінності А. Сміта, зазначав Коссовський, домінувало положення про те, що цінність зумовлюється працею, необхідною для виробництва товару. Д. Рікардо побудував свої економічні дослідження вже виключно на основі трудової теорії цінності. Але останнє слово у цій теорії, на його переконання, належить Марксу, який надав їй остаточно довершеного логічного вигляду.
М. Коссовський погоджувався з головними положеннями теорії цінності К. Маркса. Елементом, який визначає цінність, на його думку, є лише суспільно необхідний робочий час, одиниця його виміру – проста праця. Аналізував Коссовський і залежність між цінністю і продуктивністю праці. Він критично поставився до поглядів тих економістів, які вважали, що цінність визначається співвідношенням попиту і пропонування, вказував на суперечність тверджень і тих економістів, які в основу цінності поклали корисність або (за Шеффле) працю та корисність. Теорію витрат виробництва М. Коссовський називав просто безглуздою. Він вважав, що її хибність полягає в ототожнюванні таких категорій, як праця та робоча сила, що є поняттями абсолютно різними. Вчений писав:
(Коссовский Н. Теория денежного обращения. – С. 81). Теоретично безперспективними він називав «історичну» та «етичну» школи.
Як палкий прихильник і захисник трудової теорії цінності, М. Коссовський абсолютизував цю теорію, надаючи їй великого значення в перебудові соціально-економічних відносин. Він наголошував:
(Коссовский Н. Теория денежного обращения. – С. 100).
Питання розподілу суспільного продукту Коссовський спеціально не досліджував, але, як прихильник трудової теорії цінності, він критикував тих економістів, які бачили у прибутку складову цінності. Він наголошував на нетрудовому, експлуататорському характері прибутку і вказував на його повну залежність від кількості експлуатованої праці.
(Коссовский Н. Теория денежного обращения. – С. 47).
М. Коссовський завжди підкреслював наявність нерівноправності у відносинах між працею і капіталом. Він виступав за справедливий розподіл суспільного продукту, що створить, на його думку, можливість для повної реалізації закону трудової вартості. Цього, на думку вченого, потребують інтереси більшої частини населення. Коссовського, як і Зібера, можна вважати популяризатором економічного вчення К. Маркса. Він виступав послідовним, безкомпромісним захисником трудової теорії вартості, а марксизм оголошував останнім словом у розвитку «сміто-рікардівської» політекономії.
