Слово про М. В. Довнар-Запольського
Аналіз основних праць випускників Київського університету, а згодом – видатних учених, професорів І. Лучицького та М. Довнар-Запольського свідчить про їх особливу роль та помітний внесок у розробку питань історії народного господарства ряду країн – Франції, Німеччини, Польщі, Росії, України та ін.
 |
| Відомий історик, етнограф, фольклорист, джерелознавець, архівознавець, археограф Митрофан Вікторович Довнар-Запольський лишив помітний слід в українській, російській, білоруській історичній науці. Це одна з тих яскравих особистостей, громадянство яких визначається не паспортними даними. Де б йому не випадало жити – у Білорусі, Україні, Азербайджані, Росії – домінантами діяльності вченого були вірність Кліо, наполегливе бажання передати свої знання молоді. Усе життя М. В. Довнар-Запольського характеризується багатогранністю та багатовекторністю діяльності. При цьому кожен із напрямів докладання творчих та організаційних зусиль ученого мав історичний результат.
|
|
Довнар-Запольський був талановитим лектором і педагогом. Він створив київську наукову школу істориків-економістів, з якої вийшла плеяда видимих вчених, що продовжила дослідження соціально-економічних проблем різних періодів історії України, Росії та Білорусії. На довгі роки в радянській історіографії ім’я М. В. Довнар-Запольського та його наукова спадщина були забуті. Залишаючись і до цього часу малодослідженими, його наукові праці становлять значний інтерес для сучасної історичної науки. Одним із головних напрямів досліджень М. В. Довнар-Запольського були соціально-економічні проблеми. М. В. Довнар-Запольський десять років керував інститутом, який став втіленням його ідей перебудови вищої економічної освіти Російської імперії, а саме, поєднання фундаментальної економічної освіти з практичною направленістю навчання. Більшість праць вченого не втратила своєї актуальності та наукового значення і сьогодні. На них спирається сучасна наука. Позначені новизною, твори науковця дали поштовх науці та внесли в неї багато нових документів, що на довгий час увійшли до історичних джерел. |
| На початку ХХ ст. великого значення вищій освіті надавали і українські вчені-економісти. Зокрема М. В. Довнар-Запольський підкреслював як значення вищої освіти взагалі, так і спеціальної комерційної й економічної зокрема, оскільки вона повинна обслуговувати низку державних, суспільних і приватногосподарських інтересів.
|
| Не будет преувеличением сказать, что с ККИ связан период наиболее творческой и личной свободы ученого. Никогда ранее и, тем более, позднее он не имел такой свободы.
|
| Навуковая спадчына М.В. Доўнар-Запольскага адрозніваецца разнастайнасцю накірункаў і праблематыкі: гэта дзесяткі работ па этнаграфіі, гісторыі і крыніцазнаўству, гісторыі эканомікі і літаратуразнаўству.
А. Л. Кіштымаў, В. М. Лебедзева |
| Дзейнасць М. Доўнар-Запольскага на пасадзе дырэктара ККІ выяўляе яшчэ адзін бок яго багатай шматлікімі талентамі асобы – выдатныя якасці арганізатара, як сказалі бы сёння, здольнасці менеджэра. У ККІ ён атрымаў тое, чаго яму не хапала раней – амаль поўную самастойнасць у рашэннях фарміравання вучэбнай, науковай ы кадравай палітыкі; рэалізоўваць свій талент даследчыка і педагога без рэгламентуючых ланцугоў казённых устаноў.
|
| Навуковая, літаратурна-публіцыстычная і грамадска-палітычная дзейнасць Мітрафана Доўнар-Запольскага супала па часе з другім і трэцім этапамі беларускага нацыянальнага Адраджэння… Ён, таленавіты гісторык, быў яшчэ прафесіянальны эканаміст, культуролаг, літаратурны публіцыст, дыпламат і грамадскі дзеяч. Адзін з найвыдатнейшых сыноў беларускага Палесся. Ён быў адзін з апошніх беларускіх гісторыкаў шляхецкага радаводу.
|
| Довнар-Запольський застосував нові принципи організації та функціонування вищої економічної освіти, головним змістом яких було поєднання фундаментальності економічної освіти та практичної спрямованості навчання з плідною науково-дослідною роботою, що стосувалося не лише викладачів, а й студентів. Він зробив вагомий внесок у розвиток таких наук, як історія, економіка, етнографія, фолькльористика, джерелознавство, архівознавство, та археографія. У науковому відношенні для нас цікавими є його праці з економічної історії, аграрних проблем тощо.
|
| Архивные документы дают возможность убедиться на примере автобиографии Митрофана Довнар-Запольского о том, как состоялась одна из самых ярких личностей: общественного деятеля, учёного, педагога.
|
| Саме у 1903–1905 рр. він готувався до створення навчальної установи новаторського типу – Київського комерційного інституту, директором якого він став у 1907 р. й залишався ним до 1917 р. Таким чином, випробувавши можливий варіант кар’єри громадського діяча, М. Довнар-Запольський віддав перевагу професійним вподобанням та меті, що відкрила йому можливість реалізувати себе в першу чергу в якості науковця та організатора освіти.
|
| Його праці вирізняються аргументованими поглядами та ґрунтовною джерельною базою. Вченому належить значний внесок у розроблення соціально-економічних проблем історії Давньоруської та Литовсько-Руської держави, Московської Русі та Російської імперії. Він вивчав історію селянства, відновив дискусію про цеховий устрій міського середньовічного ремесла. Мав історик власні принципові погляди і на зовнішньоекономічну політику Росії ХХ ст. Не оминув увагою історію суспільно-політичних рухів. Визнання здобули його історіографічні праці. Досліджував школи та напрями в російській історіографії, охарактеризував погляди та наукову школу В. Б. Антоновича, показав внесок у російську історію Т. М. Грабовського. Вчений беззаперечно вважається фахівцем з історії декабристського руху. Він підготував низку фольклорно-етнографічних праць та узагальнювальних досліджень з історії Білорусії. Вивчав історію української адміністрації. Розвивав джерелознавство й археографію, видав збірки документів, ввівши в науковий обіг документи Литовської метрики, літописи, джерела з історії декабристського руху. Його перу належать понад 200 наукових праць. Окремі правознавчі роботи він не готував, але вивчав історію державно-правових інститутів, побіжно торкався питань історії і теорії держави та права. М. В. Довнар-Запольський заснував київську історико-економічну школу, з неї вийшла плеяда відомих учених, які продовжили вивчення соціально-економічної історії України, Росії та Білорусії. |
| До блискучої плеяди науковців, з чиїми іменами пов’язане не лише створення наукового потенціалу, а й становлення університету як провідного вищого навчального закладу передусім слід віднести першого ректора М. В. Довнар-Запольського – відомого у світі вченого в галузі історії та етнографії.
|
| …В Києві Довнар-Запольський посідав надзвичайне місце. Його любили учні, захоплювалися його лекціями, але професура його не любила, а зокрема в університеті. Комерційний інститут, що був заснований завдяки його енергії, швидко зростав й розгортав усе нові відділи, відкривав нові музеї, виставки, мав величезну бібліотеку.
|
| Як один з найвідоміших спеціалістів з економічної історії Російської держави М. В. Довнар-Запольський зробив помітний внесок у розвиток історико-економічного напряму в історичній науці, тому науковий доробок вченого не втратив своєї актуальності та наукового значення і сьогодні. Він є надзвичайно цінним і для розуміння сучасного реформаторського процесу в Україні, оскільки окреслює аналогічні сучасним соціально-економічні проблеми та шляхи їх вирішення.
|
| Równolegle założył nową strukturę Wyższe Kursy Komercyjne, które wkrótce przekształcono w Instytut Komercyjny. Instytut Komercyjny stał się dla profesora nową pasją działalności organizacyjnej. Nie był on podporządkowany Ministerstwu Oświaty, lecz podlegał Ministerstwu Handlu i Przemysłu. Instytutem kierowała Rada, składająca się z przedstawicieli organizacji handlowych i przemysłowych, czyli struktura społeczna. Wykonawcą postanowień Rady był dyrektor. Do 1917 r. funk cję tę pełnił Downar-Zapolski. |
| Білорус за походженням, він тривалий час – понад третину свого життєвого шляху, а саме впродовж 1885–1920 рр. (з певними перервами) мешкав у Києві, де завершив здобуття середньої освіти, здобув вищу освіту та відбувся як науковець. Саме у Києві 1906 р., після тривалої підготовки, М. В. Довнар-Запольському вдалось домогтися створення приватного вузу економічного профілю – Київських вищих комерційних курсів, які впродовж 1908–1910 рр. трансформувались на Київський комерційний інститут, що здобув усі права державного вищого навчального закладу і став другим у Російській імперії вузом економічного профілю. Тож це була справді непересічна подія. М. В. Довнар-Запольський став і першим ректором цього навчального закладу та незмінно очолював його до березня 1917 р. |