|
19 (7) квітня 1880 р. – народився у селі Нове Мологського повіту Ярославської губернії в сім’ї Євгена Макаровича та Юлії Леопольдівни Слуцьких. 1892 р. – вступив до 2-го класу I Київської гімназії, а за кілька місяців, у зв’язку з переїздом родини у Житомир, – до I Житомирської гімназії. 1899 р. – закінчив гімназію із золотою медаллю і вступив до Київського університету Св. Володимира на математичне відділення фізико-математичного факультету. січень 1901 р. – виключено з університету за участь у студентській демонстрації. вересень 1901 р. – знову прийнято до числа студентів. початок 1902 р. – вдруге виключено з університету за участь у демонстрації без права вступу до вищих навчальних закладів Російської імперії. 1902–1905 рр. – навчання на машинобудівному відділенні Мюнхенського політехнічного інституту (Німеччина). 1905 р. – повернення до Києва та вступ до університету Св. Володимира на юридичний факультет. 1906 р. – одруження з Юлією Миколаївною Володкевич. 26 лютого 1909 р. – уперше бере участь у засіданні Товариства економістів при Київському комерційному інституті. 11 березня 1909 р. – обирають у члени Товариства економістів при Київському комерційному інституті. 14 травня 1909 р. – виступ перед зібранням економістів з доповіддю, що була присвячена праці Миколи Суханова «До питання про еволюцію сільського господарства. Соціальні відносини у селянському хазяйстві Росії». 1911 р. – закінчує університет Св. Володимира з дипломом I ступеня та золотою медаллю за конкурсну роботу «Теорія граничної корисності». 1912 р. – видання праці «Теорія кореляції й елементи вчення про криві розподілу». 9 грудня 1912 р. – за рекомендацією викладача статистики, відомого українського вченого О. О. Русова, Є. Є. Слуцький був обраний для читання тимчасового необов’язкового курсу «Теорія вибіркового статистичного дослідження» у Київському комерційному інституті. 1913–1926 рр. – викладач, доцент, професор Київського комерційного інституту: 12 січня 1913 р. – розпорядженням Міністерства торгівлі та промисловості тимчасово допущено до виконання обов’язків керівника слухачами в інституті.
21 березня 1913 р. – допущено до викладання в інституті з платою за наймом. 14 травня 1914 р. – затверджено на посаді позаштатного викладача зі статистики. квітень 1919 р. – за рекомендацією професора Л. М. Яснопольського обрано штатним доцентом Київського комерційного інституту по кафедрі політичної економії. осінь 1920 р. – обраний професором уже Київського інституту народного господарства (Інститут перейменували у 1920 р.). 16 січня 1926 р. – вибув зі складу педагогічного колективу Київського інституту народного господарства «згідно з його особистою заявою». Перелік праць цього періоду можна переглянути у розділі «Наукова діяльність (1913–1926). 1914–1916 рр. – штатний викладач приватного жіночого комерційного училища Л. М. Володкевич у м. Києві. 1915 р. – дійсний член Товариства для розробки суспільних наук ім. О. І. Чупрова. 1915–1916 рр. – очолює Бюро з реєстрації біженців при Київському відділенні Комітету її Імператорської Високості Великої княжни Тетяни Миколаївни і не має можливості виїхати до Саратова, де тоді знаходився Київський комерційний інститут. 1917 р. – склав магістерські іспити на ступінь магістра політичної економії та статистики при Московському університеті. з 1918 р. – дійсний член Товариства суспільних наук імені О. О. Чупрова при Московському університеті. листопад 1922 р. – Київський інститут народного господарства відряджає професора Є. Є. Слуцького як делегата від інституту на Всеросійський статистичний з'їзд, де на секції теоретичної статистики ІІІ Всеросійського статистичного з'їзду він виступив з доповіддю «До питання про логічні основи обчислення ймовірностей» . 1923 р. – очолює секцію теоретичної економії Товариства економістів. з лютого 1926 р. – консультант Кон'юнктурного інституту. Одночасно очолював сільськогосподарську секцію Інституту експериментальної статистики та статистичної методології ЦСУ СРСР. 1926 р. – видання праці «Етюд до проблеми побудови формально-праксеологічних засад економіки» українською та німецькою мовами. 1927 р. – видання праць «До критики поняття цінності Бем-Баверка та його вчення про вимірюваність цінності», «Складання випадкових причин як джерело циклічних процесів». 1928 р. – участь у конгресі математиків, який проходив у Болоньї. Його доповідь про стохастичні асимптоти та границі мала великий резонанс. Учений здобув можливість продовжити публікацію своїх праць з математичної статистики у виданні Французької Академії наук «Comptes rendus des seances de l'Academie des sciences» (1927–1929 рр.). 1930 р. – переходить працювати до Інституту геофізики і метеорології. 1934 р. – переходить працювати в Інститут математики і механіки Московського державного університету. За сукупністю наукових праць отримує звання доктора фізико-математичних наук, а разом із тим і завідування кафедрою теорії ймовірностей та математичної статистики МДУ. 1938–1948 рр. – робота у Математичному інституті ім. В. А. Стєклова АН СРСР. 10 березня 1948 р. – помер від раку легенів. |