Локк Джон

Локк (Лок) Джон

Locke John
(29 серпня 1632 – 28 жовтня 1704) –
англійський філософ, політичний діяч другої половини XVII ст.,
ідеолог партії вігів, засновник ідейно-політичної доктрини лібералізму.
В економічних працях виклав найбільш загальні принципи політичної економії.
Представник пізнього меркантилізму.
Праці відносяться до епохи Реставрації в Англії.

Народився 29 серпня 1632 р. у Рінгтоні, невеликому містечку графства Сомерсет у південно-західній частині Англії, у небагатій родині джентрі. Батько Джона Локка був суддівським чиновником, прийняв бік парламенту у боротьбі проти короля Карла (Чарльза) I Стюарта, служив в армії Кромвеля і у якості командира кінного ескадрону брав участь у бойових діях під Брістолем. Саме ця обставина і дозволила йому дати сину освіту у Вестмінстері, в одній з кращих державних шкіл Англії. У 1652 р. Джон Локк вступив до коледжу Христової Церкви в Оксфорді, де, як вважають, міг зустрічатися із Вільямом Петті, який був у той час професором анатомії і віце-президентом коледжу Брейсноус.

Протягом більш ніж тридцяти наступних років доля Локка так чи інакше була пов’язана з цим славетним учбовим закладом. Ступінь бакалавра він отримав у 1656 р., магістра – у 1658 р. Коли Дж. Локк був ще студентом старшого курсу (1658 р.), його призначили викладачем етики коледжу Христової церкви. У 1660 р. він отримує місце викладача грецької мови, а у 1663 р. – обирається цензором моральної філософії.

Але згідно з правилами університетського уставу для того, щоб залишитися на постійній викладацькій роботі, необхідно було прийняти духовний сан. Така перспектива не влаштовує Дж. Локка. Крім того, він незадоволений філософською освітою, отриманою в Оксфорді. Локк вирішує вивчати медицину, анатомію, фізіологію і фізику. Перекладає медичні праці одного із засновників клінічної медицини Томаса Сіденхема (Sydenham).

В Оксфорді Локк зближується з ентузіастами нового наукового напряму, що протистояв схоластичній вченості, яка панувала в англійських університетах. Великий вплив на нього мав фізик Роберт Бойль, лідер емпіриків в Оксфорді. Локк допомагає Бойлю у проведенні експериментів, а також займається різними фізичними, хімічними і метеорологічними дослідами. Він працює над трактатом «Про медичне мистецтво» і намагається отримати ступінь доктора медицини. Але університет відмовляє Локку в отриманні наукового ступеня. Незважаючи на це, у 1668 р. його було обрано членом Лондонського королівського товариства.

Дж. Локк приймав активну участь не тільки в науковому, але й політичному житті Англії. Події його особистого життя були тісно пов’язані як з епохою наукових відкриттів XVII ст., так і з другим етапом англійської буржуазної революції. Дж. Локк стає ідеологом так званої «славної революції» (Glorious Revolution) (1688 р.), яка була, по суті. класовим компромісом великої буржуазії і частини земельної аристократії. Локк виступає виразником сподівань і поглядів англійської буржуазії. Як підкреслював К. Маркс, Локк «представляв нову буржуазію в усіх її формах» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 13. – С. 58).

Доленосною для Джона Локка стає зустріч у 1666 р. з лордом Ентоні Ешлі Купером, майбутнім першим графом Шефтсбері. Навесні 1667 р. Локк прийняв пропозицію Ешлі і переїхав до Лондона спочатку у якості домашнього лікаря і вихователя у сім’ї лорда.

Таким чином він опинився у середовищі безпосередніх учасників громадянської боротьби, коло його інтересів і занять розширюється. Тепер вже він не тільки лікар, педагог і дослідник, але і радник Ешлі. Протягом наступних п’ятнадцяти років його доля пов’язана із долею його покровителя і союзника.

Дж. Локк стає секретарем лорда Ешлі, починає займатися політикою і робить кар’єру державного службовця. Оскільки Ешлі був політиком і цікавився проблемами торгівлі, то Локк, природно, також зацікавився економічними проблемами. У результаті з’явилася стаття «Деякі вірогідні наслідки зниження ставки відсотка до 4 %» («Some of the Consequences that are Like to Follow upon Lessening of Interest to 4 per cent» (1668 р.)), що була написана у відповідь на парламентську агітацію відносно зниження ставки відсотка.

У 1672 р. Ешлі стає лордом-канцлером Англії і першим графом Шефтсбері, а Локк – секретарем Ради у справах торгівлі та колоній, що очолює Шефтсбері, і членом фрахтової компанії, яку заснував Шефтсбері.

З 1674 по 1689 рр. Локк завдяки своїм політичним поглядам був втягнутий у низку карколомних падінь і злетів, що мали величезний вплив на його світогляд. У 1674 р., коли за організацію заколоту проти короля Шефтсбері було усунуто з усіх постів, Локк спочатку повертається в Оксфорд, а потім від’їжджає до Франції. Там він вивчає картезіанство, дискутує з французькими прихильниками філософії та виконує різні політичні доручення вігів. З 1679 по 1682 рр. він знову поряд із графом Шефтсбері, який повернув собі втрачене політичне становище і обійняв посаду лорда – голови таємної ради. Локк був його секретарем. Згодом лорд Ешлі приймає участь у заколоті герцога Монмаута проти Карла II і змушений після його поразки емігрувати до Голландії, де невдовзі помирає.

У 1683 році Локк услід за Шефтсбері їде до Голландії. Наказом Карла II у 1684 р. Локка назавжди звільнили з Оксфорда. У Голландії він залишається на шість років, завершує свою основну філософську працю – результат його майже двадцятирічної праці – «Дослід про людський розум» («An Essay Concerning Human Understanding»), зближується із Вільгельмом Оранським, правителем Голландії, приймає активну участь у підготовці походу Вільгельма Оранського і, по суті, стає одним із ідеологів «славної революції» (1688 р.), що призвела до встановлення у Англії конституційної монархії.

На батьківщину Дж. Локк повернувся лише після так званої «славної революції» у 1689 р., коли було повалено Якова (Джеймса) II і англійський трон зайняв Вільгельм Оранський. Локк повернувся до Англії вже як відомий вчений та людина, що мала значну політичну вагу.

Останні п'ятнадцять років свого життя він присвятив літературній праці, одночасно займав державні посади і при нагоді надавав консультації політичним лідерам. Він входив до складу нової адміністрації, обіймав посаду уповноваженого по апеляціям, з 1696 р. був комісаром у справах торгівлі та колоній. Локк цікавився парламентськими дебатами, впливаючи на їх хід через групу близьких йому депутатів, брав участь у проведенні грошової реформи, сприяв розширенню свободи друку.

Вершиною його адміністративно-фінансової діяльності стала участь у заснуванні Англійського банку. Сприяв він і створенню декількох приватних компаній.

З 1691 р. через хворобу легень Локк оселився у замку Отс (графство Ессекс) у заміському маєтку лорда Френсіса Мешема та його дружини Демеріс (доньки філософа Ральфа Кедворта) і зайнявся вихованням їхнього сина. У 1700 р. він залишив усі посади.

Помер Дж. Локк 28 жовтня 1704 р. Залишився великий архів: рукописи праць, щоденники, різні нотатки і більш 2500 листів. З 1947 р. архів Локка належить Бодлеанській бібліотеці Оксфордського університету.

Політичні, правові та економічні погляди Дж. Локка найбільш чітко сформульовані в його «Двох трактатах про правління» («Два трактати про врядування», «Two Treatises of Government»), що були написані у рік прийняття «Білля про права» (1689 р.) і надруковані у 1690 р. Політичний устрій, встановлений в Англії після революції, визнавав існування у кожної людини природних прав, що існували ще до виникнення суспільства, яке трактувалося як результат домовленостей між його членами. Теорія природного права була викладена Дж. Локком у його «Двох трактатах про правління». Саме ці ідеї Локка знайшли відображення у працях фізіократів. Разом із цією теорією у главі «Про власність» («Of Property») Локк формулює найбільш загальні принципи політичної економії. Відправним пунктом пошуків Локка у галузі політичної економії було глибоке переконання у благотворності будь-якої приватної власності. Поряд із філософськими поглядами на походження власності погляди Локка знайшли відображення ще у чисто економічних творах, а саме у трьох невеликих трактатах, що з’явилися з 1692 по 1695 рр. Найбільш важливим з них є «Деякі спостереження про зниження відсотків і підвищення вартості грошей» («Some Considerations of the Consequences of the Lowering of Interest and the Raising the Value of Money»). Цю працю присвячено обговоренню проблем поточної економічної політики, але автор розпочинає статтю розглядом теорії вартості, на базі якої він створив власну кількісну теорію грошей.

У своїй теорії власності Локк виходить із розуміння, що кожна людина при народженні наділяється правом власності на свою особистість і має право на продукти своєї власної праці. Обґрунтування принципів індивідуалізму дозволило Локку на перший план висунути ідею стихійної, вільної закономірності ринку, сформулювати зачатки теорії попиту та пропозиції. На відміну від меркантилістів, які апелювали до уряду, до державного регулювання товарного і грошового обігу, Локк стверджує стихію ринку, розглядає співвідношення продавців і покупців як головну причину виникнення ринкової ціни.

Дж. Локк вважав, що праця є джерелом будь-якої власності і «створює відмінності у цінності різних речей». Він стверджував, що праця привносить значно більше у цінність товарів, ніж природа. А прикладаючи свою працю до землі, людина перетворює плоди землі у свою власність. Стосовно теорії грошей Дж. Локка слід зазначити, що він намагався відійти від металлістичних уявлень про сутність грошей. Теорія грошей викладена з позицій порівняння грошового запасу однієї країни до обсягу її торгівлі і аналогічного співвідношення для іншої країни. Він стверджував, що важливим є не придбання золота самого по собі, а отримання більшої кількості золота у порівнянні з іншими країнами. Він також підкреслював, що співвідношення між грошовим запасом держави і обсягом її торгівлі залежить не тільки від кількості грошей, але також і від швидкості їх обігу.

Таким чином, політичні і правові погляди Джона Локка були тісно пов’язані з його економічними поглядами, які були присвячені актуальним проблемам економічної теорії. М. Блауг включає Дж. Локка до 100 видатних економістів до Кейнса. Вважається, що Локк зробив внесок у подолання меркантилізму своєю теорією пізнання, соціальною філософією та економічними творами.

Він заперечував існування природжених ідей, стверджував, що все людське знання походить від досвіду. Розвинув вчення про первинні і вторинні якості і теорію виникнення загальних ідей (абстракцій). Соціально-політична концепція Локка спирається на природне право і теорію суспільного договору. У педагогіці виходив із переважного впливу оточення на виховання. Засновник асоціативної психології.

Відомі вчені та авторитетні джерела про

Твори

Література

Фотогалерея

Локк Джон

Навігаційне меню

Перегляди

Особисті інструменти

Навігація

Пошук

Інструменти