Мірабо Віктор Рікеті де

Мірабо Віктор Рікеті де

Mirabeau Victor Riqueti
5 жовтня 1715 – 13 липня 1789 –
французький економіст XVIII ст.,
видатний представник школи фізіократів,
очолював школу після Кене.

Віктор Рікеті маркіз де Мірабо був прозваний «старшим», щоб відрізнити його від сина – графа Оноре-Габріеля Рікеті де Мірабо, діяча Французької революції. Народився 5 жовтня 1715 р. Походив з давньої аристократичної та багатої родини Прованса. За звичаєм того часу, як і всі молоді дворяни «дворянства шпаги», він був у чотирнадцять років зарахований на військову службу: дворянство служило своєму королю шпагою, і у мирний час це було не надто обтяжливо. Молодого маркіза не задовольняло повільне просування щаблями військової ієрархії. У 1737 р. помер його батько, і, у двадцять два роки, Віктор Мірабо став власником величезного статку маркізів Мірабо. Він втрачає інтерес до військової служби і, наслідуючи приклад королівського двору і не рахуючи грошей, витрачає свій час на світські розваги, оргії та гульбища. Проте випадок зводить його із Шарлем-Луї де Монтеск’є. Вони швидко знайшли спільну мову. Саме Монтеск’є звернув увагу Мірабо на політичні і соціальні проблеми, питання економічної політики і філософії.

Віктор Рікеті де Мірабо перекреслює все своє попереднє життя, усамітнюється у своєму родовому маєтку на півдні Франції і цілком присвячує себе заняттям філософією, економічними науками, літературою. Він багато читає, виписує книги відомих авторів, часописи, що видавалися в Англії, Голландії, Швейцарії. Урешті-решт він зібрав протягом свого життя одну з кращих у Франції особистих бібліотек. У 1747 р. він завершує свій перший зрілий твір – трактат «Testament politique» («Політичний заповіт»), який з невідомих причин так і залишився ненадрукованим. Наступною працею Мірабо, яку він видав у 1750 р. без зазначення авторства, був твір «Mémoire concernant L’utilité des États provinciaux» («Про провінційні штати»). Відродження Франції автор публікації пов’язував з відродженням ролі і значення провінційних штатів (Біографічні відомості подано за: Манфред А. З. Три портрета эпохи Великой французской революции : [О Руссо, Мирабо, Робеспьере] / А. З. Манфред. – 2-е изд. – Москва : Мысль, 1989. – С. 93–102).

У 1756 р. він видав також анонімно твір під назвою «L’ami des hommes, ou traité de la population» («Друг людей (людства), або Трактат про народонаселення»), що, по суті, був коментарем до французького рукопису праці Кантільона. Книга мала величезний успіх не тільки у Франції, але й за її межами. «Друг людей» одразу ж ввів Віктора Рікеті де Мірабо у коло найбільш відомих та авторитетних літераторів Франції. Ім’я маркіза Мірабо стало настільки широковідомим і популярним, що його як особистість почали ототожнювати з назвою книги. Маркіза Мірабо почали називати «Другом людей». Г. Гіггс (Henry Higgs) в лекціях з історії політичної економії так описує історію появи «L’ami des Hommes»:

(Гиггс Г. Физиократы : Французские экономисты XVIII века : шесть лекций по истории политической экономии / Г. Гиггс ; пер. с англ. О. Ю. Гофмана ; под ред. П. Б. Струве. – Санкт-Петербург : Издание О. Н. Поповой, 1899. – С. 15–16). Як зазначає Й. Шумпетер, Мірабо написав твір, який «можно было бы назвать систематическим трактатом по всем проблемам прикладной экономической науки, рассматривающим их с очень своеобразных позиций. Систематичность изложения достигается за счет того, что все эти проблемы решаются исходя из состояния народонаселения и сельского хозяйства. Аналитические достоинства этого труда незначительны, но, видимо, и это отчасти объясняет его успех» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 223. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33)). Мірабо вважав, що держава повинна усувати економічні умови, що породжують зменшення народонаселення.

(Гиггс Г. Физиократы. – С. 17). Саме тому, за Мірабо, необхідно всіляко сприяти виробництву харчових продуктів. Неробство повинно бути засуджено. Нерівність у розподілі багатства шкідливо впливає на виробництво. Великі землевласники повинні жити у своїх маєтках і сприяти розширенню своїх господарств, а не вести дозвільне життя у столиці. Державні борги необхідно погасити, відсоток знизити, потрібно створити міністерство землеробства, головним завданням якого було б впровадження наукових досягнень того часу у життя.

(Гиггс Г. Физиократы. – С. 17–18). Це порівняння стало улюбленим образом фізіократів.

Крім того, у цьому творі Мірабо вперше використав слово «Civilisation». Вважається, що саме після виходу у світ книги Мірабо поняття «цивілізація» починає самостійне життя не тільки у французькій, але і в інших європейських мовах. Мірабо використовував поняття «цивілізація» і в інших своїх працях. На думку Мірабо, цивілізація виникає тоді, коли формується соціальна система, що базується на засадах гуманізму, що виключають прояви жорстокості і диких норовів. Перехід соціальної системи на стадію цивілізації Мірабо пов’язує також з високим рівнем розвитку науки та мистецтва, розвитком промисловості та сільського господарства, розквітом торгівлі та грошового обігу (Див.: Шендрик А. И. Теория культуры / А. И. Шендрик. – Москва : Единство, 2002. – С. 132–134).

Праця Мірабо зацікавила Франсуа Кене і він побажав познайомитися з автором цієї книги.

(Гиггс Г. Физиократы. – С. 19).

Він став не тільки послідовником Кене, але і його другом. Він став душею гуртка фізіократів і головним його організатором. У цьому сенсі, деякі автори вважають, що його можна розглядати як главу школи, у той час як Кене був її теоретичним та ідейним лідером. Онкен називає Мірабо взагалі главою школи, але він виходить з тієї точки зору, що між школою і Кене існують суттєві розбіжності (Див.: Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – С. 284). Мірабо сам називав себе «старшим сином» фізіократії, а інші послідовники Кене були її «молодшими синами». Серед праць Мірабо, яких він написав значну кількість, на думку фахівців привертають увагу «Philosophie rurale» («Сільська філософія») (1763 р.) та «Théorie de l’impot» («Теорія податків») (1760 р.), які були в своїй основі фізіократичними працями.

«… Мирабо после обращения в веру Кенэ всей душой отдался делу физиократии, хотя при этом и не полностью отказался от независимых суждений … две его работы “Теория налога” (Théorie de l`impôt) и “Сельская философия” (Philosophie rurale) могли быть написаны при содействии или при участии Кенэ, но не являются чисто кенэистскими и содержат положения, которые не получили бы его одобрения. Тем не менее Philosophie (1763) была всеми воспринята как первый из четырех учебников по физиократической ортодоксии. Шестая часть работы Мирабо “Друг людей, или Трактат о народонаселении” (L’Ami des hommes ou Traité sur la population. 1756) наряду с другими материалами содержит объяснение “Экономической таблицы”» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 289).

«Было бы ошибочным полагать, что “Друг людей”, получивший широкую известность и признание литератор-экономист, один из самых авторитетных, наряду с Кене, руководителей школы физиократов жил отрешенным от мирских интересов и забот, погруженным в чистую науку или возвышающие душу и сердце раздумья кабинетным ученым, анахоретом. В действительной жизни все было не так» (Манфред А. З. Три портрета эпохи Великой французской революции. – С. 98).

Бажаючи примножити і без того значне багатство, Мірабо одружується з Марією-Женев`євою де Васан – донькою барона де Васана, єдиною спадкоємицею величезного статку, зокрема вельми значного за площею маєтку у Лімузені, який дуже йому подобається. Проте, всупереч його сподіванням, маркіза Мірабо отримала величезний спадок своїх батьків майже через тридцять років після укладання шлюбного контракту з Віктором Мірабо. Подружжя до того часу настільки далеко зайшло у взаємній ворожнечі, що дійшло до тривалих скандальних судових процесів, що підривало авторитет «друга людей» в очах співвітчизників. У родині було одинадцять дітей. Мірабо був досить суворим батьком. Особливо непрості стосунки у нього склалися зі старшим сином Оноре-Габріелем – майбутнім відомим діячем, трибуном Великої французької революції, який, як ніхто інший з дітей, успадкував як батьківський талант, так і батьківську вдачу. Історія відносин двох видатних французів XVIII ст. – батька і сина Мірабо знайшла відображення у монографії відомого історика А. З. Манфреда «Три портрета эпохи Великой французской революции». «Вспыльчивый, раздражительный, деспотичный, крутой в обращении с подчиненными, с домашними, с соседями по имениям, он жил своенравным “диким барином”, внушая окружающим страх, – пише про Віктора Мірабо А. Манфред. – “Друг людей” вблизи был совсем непохож на тот образ, который мог возникнуть при чтении его произведений. Как удачно сказал кто-то из его биографов, может быть, он и в самом деле любил людей, но предпочтительно издали и преимущественно только в книгах.

При всех очень тяжелых для окружающих личных чертах вздорного деспота, взбалмошного гран-сеньора, установившего в своих владениях режим абсолютистского произвола, столь остроумно развенчиваемый им в литературных произведениях, маркиз де Мирабо оставался одним из сильных, творческих умов передовой французской общественной мысли XVIII столетия, одним из значительных представителей французского Просвещения» (Манфред А. З. Три портрета эпохи Великой французской революции. – С. 99).

(Гиггс Г. Физиократы. – С. 38).

«Это был эксцентричный аристократ, полный энергии и подверженный сильным увлечениям. Весьма трудно понять, – если только не предположить, что темперамент и красноречие могут быть всесильны, – каким образом этот человек, несомненные дарования которого сочетались со столь же очевидным недостатком рассудительности, мог в течение нескольких лет пользоваться такой славой в своей стране и за границей, которой мог бы позавидовать любой из предшествующих и последующих экономистов, включая А. Смита и К. Маркса», – вважає Й. Шумпетер (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 223).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Віктора Рікеті Мірабо

Фрідріх Енгельс (1820–1895) – німецький мислитель і суспільний діяч,
один із засновників марксизму

«Те, що Мірабо за своїми економічними поглядами був по суті фізіократом; те, що він був першим авторитетом в економічних питаннях в Установчих зборах 1789 року; те, що ці збори в своїх економічних реформах перевели значну частину фізіократичних положень з теорії в практику і, зокрема, обклали високим податком земельну ренту, цей чистий продукт, який привласнюють землевласники, «не даючи взамін цього роботи», – все це не існує для «якогось» Дюрінга».
Енгельс Ф. Анти-Дюрінг / Ф. Енгельс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 20. – С. 250.

Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст

«Виктор де Рикетти, Маркиз де Мирабо (Mirebeau), отец знаменитого впоследствии графа Мирабо, названный "другом людей", по его сочинению, известному под этим названием (Ami des hommes), начатому изданием еще до появления системы Кенэ (1755), но основанному на одних с ним началах. Это издание имеет мало ученого достоинства и необыкновенно растянуто. Мирабо был одним из самых жарких защитников и последователей системы Кенэ, и с целью распространения ее издал множество сочинений…
Сочинения Мирабо вообще отличаются темнотою и восторженностью».
Вернадский И. Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 583–584.

Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, соціолог і психолог

«Мирабо настаивал так на децентрализации в политике и на свободе в экономии. Он воспринял верования физиократов, но в тех пунктах, в которых он с ними не сходился, он осуждал их ошибочность. Во всяком случае, его многочисленные проекты реформ оказали благотворное влияние на французскую политику и администрацию в это время спокойного состояния умов, которое предшествовало революции. Из специальных вопросов по политической экономии он больше всего занимался вопросом о населении. Но и в этом отношении, как и везде, он ничего не заимствовал у англичан; последних он изучал, придерживаясь истории и стоя на точке зрения позитивного права, как это делали Вобан и Монтескье, а не естественного, как Локк и Кенэ. Защитник провинциальной автономии и постепенных улучшений, он строго судил Тюрго, которого считал чересчур радикальным и слишком преданным централизации».
Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 97.

Август Онкен (1844–1911) – німецький економіст,
професор Бернського університету

«…Теория Мирабо действительно нечто совершенно отличное от учения Кенэ. Скверно однако то, что в книгах, написанных сообща, проводятся рядом обе точки зрения. Это именно и делает чтение таких произведений, как, например, «Philosophie rurale» чрезвычайно неприятным. Из них ничего нельзя вынести. Между тем как Помпадур полагала, что Мирабо может популяризировать идеи Кенэ, он, как раз напротив, внес в них только путаницу понятий. Из замечаний, сделанных Кенэ на полях сохранившихся манускриптов Мирабо, с удовольствием можно заключить, что друзья часто вступали в письменные споры. И совершенно верно мнение последнего издателя «[L']ami des hommes» Рукселя (Rouxel), что Кенэ, в сущности, никогда не удалось вполне обратить Мирабо, хотя сам Руксель и не сумел научно обосновать это положение. Мирабо приобрел такое большое влияние на школу физиократов, что пожалуй можно говорить о победе, одержанной им впоследствии над Кенэ. Во всяком случае то, что современники понимали под учением Кенэ, было собственно учением Мирабо и его школы. Против них и были главным образом направлены возражения, становившиеся постепенно все более резкими по мере того, как учение делалось достоянием публики».
Онкен А. Система физиократов / А. Онкен // Физиократы : избранные экономические произведения / Ф. Кенэ, А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур ; [предисл. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 752–753.

Твори

Література

Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1896. – Т. 19 (полутом 37). – С. 409–410.
Шифр зберігання книги: 030 Э68
Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1991. – Т. 37. – С. 409–410.
Шифр зберігання книги: 030 Э68
Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1934. – Т. 29. – Стб. 66–67.
Шифр зберігання книги: 030 Э68
Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1975. – Т. 2. – С. 496.
Шифр зберігання книги: 330 Э40
Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 29. – С. 547 : портр.
Шифр зберігання книги: 030 Б79
Encyclopedia Britannica [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: https://www.britannica.com/biography/Victor-Riqueti-marquis-de-Mirabeau. – Title from the screen. – Date of request: 30.10.2017.
Гиггс Г. Физиократы : Французские экономисты XVIII века : шесть лекций по истории политической экономии / Г. Гиггс ; пер. с англ. О. Ю. Гофмана ; под ред. П. Б. Струве. – Санкт-Петербург : Издание О. Н. Поповой, 1899. – 118 с. – С. 15–19, 36–44, 57–61: о Мирабо.
Шифр зберігання книги в НІБ України: 330 Г463
Дюпон де Немур П. С. О происхождении и развитии новой науки / П. С. Дюпон де Немур // Физиократы : избранные экономические произведения / Ф. Кенэ, А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур ; [предисл. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 493–494: о Викторе Рикетти, маркизе де Мирабо.
Шифр зберігання книги: 330.8 К35
Ингрэм Дж. История политической экономии [Электронный ресурс] / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – С. 86–87: о Викторе Мирабо.
Шифр зберігання книги в НБУВ: В146341
Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б325111
Шифр зберігання книги в НІБ України: 330 И596
Карлейль Т. Исторические и критические опыты [Электронный ресурс] : пер. с англ. / Томас Карлейль. – Электрон. текстовые данные. – Москва : тип. И. И. Родзевича, 1878. – VII, [3], 461 с. – С. 293–299: о личности Виктора Рикети де Мирабо.
Кастр Р. де. Мирабо. Несвершившаяся судьба / Рене де Кастр ; пер. Е. В. Колодочкина ; науч. ред. и вступ. ст. Т. Д. Сергеева. – Москва : Молодая гвардия, 2008. – 419 с. – С. 32–38: о Викторе де Мирабо. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 1329 (1129)).
Шифр зберігання книги в НБУВ: В301469/1329 (1129)
Козловски П. Этика капитализма. Эволюция и общество : Критика социобиологии / Петер Козловски ; с коммент. Дж. М. Бъюкенена ; пер. с нем. и ред. М. Н. Грецкого. – Санкт-Петербург : Экономическая школа, 1996. – 158 с. – С. 36–37: о Мирабо.
Шифр зберігання книги: 330.3 К59
Манфред А. З. Три портрета эпохи Великой французской революции : [О Руссо, Мирабо, Робеспьере] / А. З. Манфред. – 2-е изд. – Москва : Мысль, 1989. – 432 с. – С. 93–102: о Викторе Мирабо.
Шифр зберігання книги: 9(И) М24
Мицюк О. Історія політичної економії [Електронний ресурс] / О. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Подєбради, 1922. – Т. 1. – 254 с. – С. 172: про Віктора де Мірабо. – Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/politologiya/12096-mitsyuk-o-istoriya-politichnoyi-ekonomiyi-t-1/. – Дата звернення: 26.10.2017.
Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – 494 с. – С. 284–285, 326, 408–417, 419–420: о Мирабо. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
Шифр зберігання книги: 330.8 О-58
Онкен А. Система физиократов / А. Онкен // Физиократы : избранные экономические произведения / Ф. Кенэ, А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур ; [предисл. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 749–753: Мирабо как глава школы.
Шифр зберігання книги: 330.8 К35
Пушкарева В. М. История финансовой мысли и политики налогов : учеб. пособие / В. М. Пушкарева. – Москва : ИНФРА-М, 1996. – 191 с. – С. 75: о Мирабо.
Шифр зберігання книги: 336 П91
Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1934. – Ч. 1. – 303 с. – С. 100, 120, 121: о Мирабо старшем.
Шифр зберігання книги: 330.8 Р64
Розенберг С. Меркантилизм и социально-философские основы физиократической системы [Электронный ресурс] : очерк из истории экономической мысли / С. Розенберг. – Электрон. текстовые данные. – Иркутск : Изд-во Иркутского ун-та, 1927. – 82, [3] c. – С. 70–73: о Мирабо.
Рубин И. И. Физиократы : Очерк из истории экономической мысли [Электронный ресурс] : учеб. пособие для вузов / И. И. Рубин. – Ленинград ; Москва : Книга, 1926. – 151 с. – С. 31–36, 38 : о Мирабо старшем.
Шендрик А. И. Теория культуры : учеб. пособие / А. И. Шендрик. – Москва : ЮНИТИ : Единство, 2002. – С. 132–134.
Шифр зберігання книги: 37 Ш47
Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – LVI, 494 с. – С. 223: о Викторе Рикетти, маркизе де Мирабо. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).
Шифр зберігання книги: 330.8 Ш96

Фотогалерея

Мірабо Віктор Рікеті де