Посошков Іван Тихонович

Посошков Іван Тихонович

(1652 – 1(12) лютого 1726) –
російський економіст, купець,
представник російського меркантилізму (перша чверть XVIII).

Іван Посошков – один з перших представників російської економічної думки, автор праці «Книга о скудости и богатстве», яка є найбільш яскравим і оригінальним літературним відображенням меркантилізму в Росії у першій чверті XVIII ст.

Коли народився Іван Посошков, точно не відомо. Дослідники його життя і діяльності вважають, що орієнтовно це може бути 1652 р. Джерелом інформації до біографії Івана Тихоновича Посошкова є його праці, а також невелика кількість матеріалів з архіву Таємної канцелярії Російської імперії (Див.: История русской экономической мысли / АН СССР, Ин-т экономики ; под ред. А. И. Пашкова. – Москва : Госполитиздат, 1955. – Т. 1, ч. 1. – С. 318 ; Кафенгауз Б. Б. И. Т. Посошков, его жизнь и социально-экономические воззрения / Б. Б. Кафенгауз // Книга о скудости и богатстве / И. Т. Посошков. – Москва : Соцэкгиз, 1937. – С. 6–7).

Під одним з ранніх своїх творів «Доношение Ивана Посошкова митрополиту Степану Яворскому» у 1704 р. Посошков підписався: «убогий мирянин, села Покровского крестьянин» (Посошков И. Сочинения / Иван Посошков ; изд. на иждивении Моск. о-ва истории и древностей рос. Михаилом Погодиным. – Москва : тип. Н. Степанова, 1842. – С. 317). В його ранніх ділових паперах кінця XVIII ст. він також названий «села Покровского оброчным крестьянином» (Кафенгауз Б. Б. И. Т. Посошков, его жизнь и социально-экономические воззрения. – С. 8). Мова йде про палацове село Покровське-Рубцово, що було розташовано поблизу р. Яузи і пізніше увійшло до складу Москви. У XVII ст. воно підпорядковувалося Оружейній палаті і було однією з літніх резиденцій російського царя.

У «Переписних книгах» 1646 р. були названі дід і батько письменника: «Митька Данилов Посошков с сыном Тихонком – серебренники» (Див.: Беляев И. С. Предки и потомство Ивана Посошкова. Подмосковные села Богородское, Черкизово и Покровское в 1646 г. / И. С. Беляев. – Москва : Университетская тип., 1905. – 7 с.). Таким чином, згідно із цими даними Посошков походив із давньої сім’ї ремісників срібної справи, що входили до складу «непашенных дворцовых» селян. Збереглися окремі відомості про срібників, односельців Посошкова, які працювали на казенному монетному дворі або входили в організацію московських срібників, що мала корпоративний устрій, близький до західноєвропейських цехів.

З дитинства І. Посошков отримав багато різноманітних практичних навичок. Він вмів карбувати монети, робити зброю, писати ікони, креслити, гравіювати, мав декілька власних винаходів, знав столярне ремесло.

В кінці XVII ст. і в перші роки XVIII ст. Посошков був «денежным мастером» при Оружейній палаті. «Уставным денежного дела мастером» названо його у документах Оружейної палати у 1704 р. Про свою працю «денежного мастера» Посошков згадує у творі «Книга о скудости и богатстве». «Я, на денежном дворе будучи, – говорить він, – ставил станы денежные, в коих деньги и монеты печатаются в больших стулах дубовых» (Посошков И. Т. Книга о скудости и богатстве / И. Т. Посошков ; ред., вступ. ст. и примеч. Б. Б. Кафенгауза. – Москва : Соцэкгиз, 1937. – С. 278). У цей період він виявив себе як винахідливий технік у виробництві грошей і зброї. Згодом він – «водочный мастер» на гуральнях, що належали державній казні, до 1708 р. – у Москві, а з 1709–1710 рр. – у Новгороді.

До 1709 р. він називав себе селянином, хоча один раз звернув увагу на те, що це не більше ніж станова ознака: «в художестве работник, в чине земледелец». Але згодом до звичайного визначення його «водочного и фонтанного дела мастером» додається визначення його як «купецкого человека». Так його називають і у документах Таємної канцелярії (Див.: Кафенгауз Б. Б. И. Т. Посошков, его жизнь и социально-экономические воззрения. – С. 29).

«… Посошков не остался ремесленником. Это время было эпохой усиленного развития “крепостной мануфактуры”. Жизненная карьера Посошкова показывает, какими сложными путями вербовались кадры средних и мелких предпринимателей и создавались их капиталы» (Кафенгауз Б. Б. И. Т. Посошков, его жизнь и социально-экономические воззрения. – С. 11–12). Поряд зі службою на підприємствах, що належали казні, Посошков намагався започаткувати власну справу. Існують відомості про те, що у 1687–1689 рр. І. Посошков мав разом із братом гуральню у Ліхвінському повіті. У своїй праці він розповідає також про свої спроби стосовно копалень із видобутку сірки, видобутку фарб і нафти. У 1704 р. він спробував відкрити фабрику гральних карт.

Він побудував у Новгородському повіті в 1719 р. власну гуральню, тримав «на откупе» митний збір, продаж меду, вина, горілки та пива. Відомо, що в останні десять років він мав певний статок, будинки у Новгороді та Петербурзі, маєток (258 десятин землі). Планував організувати власну полотняну фабрику у Новгороді. За своїм соціальним станом наприкінці свого життя належав до середнього купецтва.

«Мы видим его изобретательным техником, выполняющим ответственные казенные заказы, владельцем винокуренного завода и приисков, мастером на казенном водочном дворе, занятым кроме того мелкими откупами, подрядами и коммерческими операциями. К концу жизни он был землевладельцем, собственником крепостных и винокуренного завода, наряду с чем проектировал устройство небольшой текстильной фабрики. Он выступает таким образом разносторонним предпринимателем, типичным представителем среднего купечества конца XVII и начала XVIII в.

Не совсем обычное соединение этой разнообразной предпринимательской деятельности с деятельностью литературной дает нам возможность ознакомиться с идеологией того класса и той эпохи, ярким представителем которых является Посошков» (Кафенгауз Б. Б. И. Т. Посошков, его жизнь и социально-экономические воззрения. – С. 30).

Практичну діяльність Посошков поєднував з літературними заняттями. Іван Посошков не отримав систематичної освіти, був самоучкою, проте мав від природи надзвичайні здібності, які дозволили йому створити яскравий самобутній твір і посісти помітне місце в історії світової економічної думки. Він був автором цілої низки проектів та полемічних творів. Головну працю «Книга о скудости и богатстве» («Книга про вбогість та багатство») Посошков написав вже після того, як йому виповнилося сімдесят років.

«Он был преисполнен, по его собственному выражению, “предельной горячностью”, относился непримиримо ко всему, что казалось ему неправильным и вредным. Посошков усердно составлял докладные записки влиятельным лицам с указанием на разные “неисправы” и с проектами мер по устранению их, писал трактаты по вопросам религии, нравственности, экономики и др.» (История русской экономической мысли / АН СССР, Ин-т экономики ; под ред. А. И. Пашкова. – Москва : Госполитиздат, 1955. – Т. 1, ч. 1. – С. 319).

Він звертався до представників влади також з пропозиціями щодо удосконалення державного управління, грошової політики, військової справи. І. Т. Посошкову належить ряд творів, найголовніші з яких: «О ратном поведении» (1701), «Зеркало, сиречь изъявление очевидное и известное на суемудрия расколнича» (1708), «Завещание отеческое, к сыну своему» (1719–1720), «Книга о скудости и богатстве» (1724).

«Книга о скудости и богатстве» була написана у 1721–1724 рр. «утаенно от зрения людского» і призначалася автором Петру I (Посошков И. Т. Книга о скудости и богатстве. – С. 318). В ній знайшли відображення економічні погляди Посошкова та проекти реформ, які він пропонував провести з метою покращення економічного і політичного устрою Росії. Залишається невідомим, чи дійшла книга до царя, який помер у 1725 р. Але через сім місяців після смерті Петра I Посошков був заарештований і через 5 місяців ув’язнення помер у Петропавловській фортеці. Причина арешту Посошкова невідома, проте існують припущення, що арешт був пов'язаний з написанням ним «Книги о скудости и богатстве». Вперше книгу було опубліковано більш як через 100 років після написання, лише у 1842 р., завдяки російському історику М. П. Погодіну, до якого рукопис потрапив випадково.

У своїй праці «Книга о скудости и богатстве» Посошков виступає як оригінальний мислитель. , – зазначає він у підзаголовку «Книги» (Посошков И. Т. Книга о скудости и богатстве. – С. 99).

Книга складається з дев’яти глав, економічні питання розглядаються у такій послідовності: торгівля (гл. «О купечестве»), промисловість (гл. «О художестве»), сільське господарство (гл. «О крестьянстве», «О земленых делах») та фінанси (гл. «О царском интересе»).

Посошков не був знайомий з іноземною економічною літературою, але трактував економічні проблеми досить зріло, спираючись на добре відомий йому стан економіки Росії початку XVIII ст. У своїй праці він поставив завдання з’ясувати, (Посошков И. Т. Доношение Петру І / И. Т. Посошков // Книга о скудости и богатстве / И. Т. Посошков ; ред. вступ. ст. и примеч. Б. Б. Кафенгауза. – Москва : Соцэкгиз, 1937. – С. 93–94). Перш за все він намагається дати визначення багатства. На його думку, багатство не в грошах, зібраних державою, і не в коштовностях. Справжнє багатство у тому, щоб увесь народ був багатим своїм внутрішнім господарством і домашнім скарбом. Посошков виступає за покращення матеріального становища, насамперед купецтва та селянства. Він стверджує, що дворяни і поміщики не приносять великої користі країні. На думку І. Посошкова, поміщики перешкоджають розширенню виробництва сільськогосподарської продукції у селянському господарстві і відповідають за вбогість селян.

Він виступає за обмеження монополії дворянства на земельну власність і залучення інших верств населення до накопичення багатства та ліквідації вбогості в країні. То була програма державної підтримки вітчизняного виробництва і торгівлі та позбавлення Росії від іноземного впливу. Він відводить важливу роль державному регулюванню як необхідній умові створення сприятливої ситуації для розвитку національної економіки.

У своєму творі І. Посошков виступає за активну протекціоністську політику держави, політику активного торговельного балансу. Він вимагає обмеження в країні використання іноземних товарів, пропонує створювати мануфактури для переробки вітчизняної сировини і вивозити переважно готову продукцію, обмежити вивіз сировини. Він вимагає для вітчизняних товарів, що вивозяться за кордон, державної підтримки з метою максимального експорту своїх товарів за кордон і як можливо меншого імпорту іноземних товарів. Він вважає за необхідне забезпечити максимально можливе ввезення металевих грошей в країну. Пропонує для розвитку торгівлі створювати купецькі компанії. Зважаючи на важке становище російського селянства, Посошков висуває антифеодальні вимоги. Він вважає за необхідне суворо обмежити розмір повинностей, перекласти основний податковий тягар на власників землі, зменшити селянські податі.

Він виступає з ідеєю про те, що всі класи, окрім духовенства, повинні сплачувати податки. Основним об’єктом оподаткування, на його думку, повинні бути земельні володіння та промисли.

На відміну від західноєвропейських меркантилістів, І. Т. Посошков не ототожнює багатство тільки з грошима, дорогоцінними металами. Він вважає, що багатство суспільства знаходить втілення і у матеріальних благах. Багатство він поділяє на речове (матеріальні блага, гроші) та не речове (справедливі закони в країні та вміле управління державою). Джерелом багатства він вважає працю і звертає увагу на зв'язок між зростанням багатства та продуктивності праці. Величина прибутку, на думку Посошкова, залежить від продуктивності праці і рівня заробітної плати. Позичковий відсоток, на думку автора праці «Книга о скудости и богатстве», повинен визначатися в залежності від прибутковості промислу, законодавчим шляхом. Посошков був прихильником державної регламентації товарного обігу та встановлення на внутрішньому ринку єдиних цін на товари.

«Положение купечества в русском обществе, в экономике, роль его в развитии новых, буржуазных отношений создали Посошкову возможность в целом ряде вопросов защитить не только интересы представляемого им класса, но и национальные интересы России, обусловили прогрессивность позиции Посошкова во многих пунктах его политической и экономической программы. При чтении произведений Посошкова ярко бросается в глаза его глубокий и действенный патриотизм. Постоянная забота Посошкова о благополучии родины, крайняя нетерпимость к тому, что ему казалось неправильным, постоянные поиски “правды” диктовались его глубокой преданностью своему народу» (История русской экономической мысли. – С. 324).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Івана Тихоновича Посошкова

Зміст

1 Василь Олександрович Лебедєв (1833–1909) – російський економіст, фінансист, правознавець
2 Олександр Густавович Брікнер (1834–1896) – російський історик німецького походження, професор кафедри історії Дерптського університету
3 Микола Олександрович Добролюбов (1836–1861) – російський літературний критик, публіцист, революційний демократ
4 Микола Павлович Павлов-Сильванський (1869–1908) – російський історик та архівіст, державний та політичний діяч
5 Давид Іохелевич Розенберг (1879–1950) – радянський економіст, історик економічної думки
6 Володимир Дмитрович Андріанов (нар. 1952 р.) – доктор економічних наук, заслужений економіст Російської Федерації

Василь Олександрович Лебедєв (1833–1909) – російський економіст, фінансист, правознавець

«Деятельность Посошкова относится к эпохе Петра Великого. В 90-х годах XVII столетия он был известен как хороший механик. Но в тоже время он был экономист-писатель. Вначале он был противником реформ Петра, о которых рассуждал, критикуя их вместе с некоторыми другими лицами. В 1701 г. он был представлен Петру по случаю изобретения им орудия вроде нынешней митральезы. Больше ничего не известно об отношениях Посошкова к Петру Великому. Первое его сочинение было написано в 1701 г.; это было рассуждение о монете, которое, однако, не дошло до нас. Но он упоминает о нем в записке, поданной боярину Головину: в этом рассуждении он рекомендует чеканку мелкой монеты. В 1701 г. он подал Головину еще записку: «О ратном поведении». Важнейшее же его сочинение «О скудости и богатстве» относится к 1724 г. Он представлял также промышленные проекты; так, в 1708 г. он хлопотал о сдаче ему питейного откупа; затем предполагал устроить карточную фабрику и в 1704 г. через известного Курбатова представил Меньшикову образчики карт; состоял он также и при монетном деле, именно при чеканке медных копеек в 1718 г. Его книга «О скудости и богатстве» навлекла ему много неприятностей, и в 1725 г. (после смерти Петра) он был арестован. В тюрьме он и умер 1 февраля 1726 г.
В сочинении «О скудости и богатстве» есть … глава «о царском интересе»; в ней изложены финансовые понятия Посошкова, выраженные им в кратких формулах».
Лебедев В. А. Финансовое право : учебник / В. А. Лебедев ; [науч. ред. и авт. вступ. ст. А. Н. Козырин ; сост. А. А. Ялбулганов]. – Москва : Статут, 2000. – С. 100–101. – (Золотые страницы финансового права России ; т. 2).

Олександр Густавович Брікнер (1834–1896) – російський історик німецького походження, професор кафедри історії Дерптського університету

Брикнер А. Иван Посошков. Ч. 1. Посошков как экономист / А. Брикнер. – Санкт-Петербург : тип. В. С. Балашева, 1876. – С. 358–359.

Микола Олександрович Добролюбов (1836–1861) – російський літературний критик, публіцист, революційний демократ

«Замечательнейшим явлением в тогдашней письменности был, без сомнения, крестьянин Посошков, решившийся рассуждать самоучкой о вопросах политической экономии – о средствах умножить избыток в народе и отвратить скудость. Не говоря о точке зрения Посошкова, которая, может быть, не совсем удовлетворит требованиям живой народной науки, – заметим здесь только о том, как в этом случае простой здравый смысл русского человека сошёлся с результатами, добытыми наконец в многолетних опытах и исследованиях людей учёных. Посошков принялся за рассуждения о богатстве народном просто потому, что этот предмет был к нему ближе всякого другого и проще для него; а между тем этот самый предмет составляет науку, служащую венцом всех так называемых общественных наук».
Добролюбов Н. А. О степени участия народности в развитии русской литературы / Н. А. Добролюбов // Собрание сочинений : в 3 т. – Москва : Худож. лит., 1986. – Т. 1. – С. 385.

Микола Павлович Павлов-Сильванський (1869–1908) – російський історик та архівіст, державний та політичний діяч

Павлов-Сильванский Н. П. Сочинения. Т. 1–3 / Н.П. Павлов-Сильванский. – Санкт-Петербург : тип. М. М. Стасюлевича, 1910. – Т. 2 : Очерки по русской истории XVIII–XIX вв. – С. 66–67.

Давид Іохелевич Розенберг (1879–1950) – радянський економіст, історик економічної думки

«“Символ веры” меркантилизма – больше продавать и меньше покупать – является лейтмотивом и книги Посошкова. Аргументация также взята из арсенала меркантилизма: если наше государство, говорит Посошков, будет больше продавать и меньше покупать, то деньги у нас останутся; в противном случае они уйдут за границу. Он придает своему аргументу и национальную окраску, говоря, что такая страна, как Россия, может обойтись без импорта и может много экспортировать. Иностранцы, говорит он, не могут обойтись без нас, мы же можем обойтись без них. Любопытно, что такая аргументация почти дословно имеется и у Монкретьена, с той, конечно, разницей, что последний говорит не о России, а о Франции.
Большая общность взглядов Посошкова и Монкретъена чувствуется и в его суждениях о ремеслах (Посошков – большой поборник развития в России всякого рода ремесл) и особенно о торговцах. Посошков также начинает с жалобы на то, что высший класс, дворянство, плохо относится к торговцам, смотрит на них свысока, обижает их, а между тем торговцы – очень важный и почетный класс. Он не отрицает того, что дворяне выше купцов, но и они, занимаясь военным делом, не могут обойтись без торговцев.
Наиболее оригинален Посошков в вопросах, касающихся применения общих начал меркантилизма к России. Он требует, чтобы торговлей занимались не все, а лишь профессионалы-торговцы. Дворянство, даже высшее дворянство, непрочь было заниматься торговлей и поручало это дело бурмистрам, приказчикам. Посошков – противник такого положения вещей, он – за выделение торговцев в сословие. Если дворяне хотят стать торговцами, пусть они откажутся от своего дворянского звания и перейдут в сословие посадских людей или торговцев.
Он требует также организации купцов в гильдии. Рекомендуя эту меру и для внутренней торговли, он особенно настаивает на таких организациях для внешней торговли, чтобы по отношению к иностранцам русские купцы выступали как единая корпорация.
Точно так же в отношении ремесл. Посошков – сторонник организации в России цехов. Характерно для воззрений ІІосошкова его указание на то, что такие организации дадут возможность органам государственной власти регулировать цены, следить за качеством товаров, за качеством сырья и т. д. Посошков – сторонник регулирования, даже регламентирования всей экономической жизни со стороны государства.
Более того, в работе Посошкова красной нитью проходит мысль, что хозяйственная деятельность – это не частное дело, а функция общественная, поэтому она должна находиться под контролем высшего органа общества. Таким органом он считал государство, вернее, государя (Посошков говорит обычно не государстве, а о государе)».
Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг ; АН СССР, Ин-т экономики. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – С. 58–60.

«Концепции Посошкова отличаются большой цельностью и внутренним единством. Значение политической власти в деле устройства жизни народов, в том числе и их хозяйства, преувеличивали и западноевропейские меркантилисты, но более развитая экономика предохраняла их от крайностей. В отсталой России преувеличенное представление о всемогуществе самодержавия и самодержца приняло поистине чудовищные размеры. Во власти этого представления был и Посошков. Исходя из него, он последовательно и всесторонне развивает свою меркантильную концепцию».
Розенберг Д. И. История политической экономии. – Т. 1. – C. 60–61.

Володимир Дмитрович Андріанов (нар. 1952 р.) – доктор економічних наук, заслужений економіст Російської Федерації

«Одним из первых русских меркантилистов, создавших стройную систему экономических взглядов, был Иван Тихонович Посошков.
И. Т. Посошков ставил задачей экономической политики достижение «всенародного обогащения». В области развития промышленности И. Т. Посошков предполагал:

строительство заводов за счет средств казны с последующей передачей их в частные руки;

развитие мелкой промышленности и ее регламентацию;

введение цехового устройства;

поощрение изобретательства;

разведку недр.
По его мнению, реализация такой политики будет содействовать «соблюдению» денег в стране.
Особое внимание И. Т. Посошков уделял внешней торговле. Он считал, что торговля должна быть монополией купцов. С целью проведения организованной торговли с иностранными купцами предлагал объединение русского купечества в компанию под общим наблюдением и покровительством правительства. Кроме того, он выступал за территориальное ограничение иностранной торговли, поддержание высоких цен на экспортные товары, прекращение экспорта промышленного сырья и расширение вывоза готовой продукции. Во внутренней торговле И. Т. Посошков призывал к декретивному установлению твердых цен и выступал против рыночной игры цен.
В области финансов особое внимание И. Т. Посошков отводил деньгам и денежному обращению. Он был номиналистом и считал, что ценность денег зависит от государственной власти.
Он считал, что царь может по своей воле устанавливать ценность монет независимо от их металлического содержания.
Если будет повеление «на медной золотниковой царе положить рублевое начертание, то она за рубль ходить стала во веки веков». То есть деньги представляют собой творение государства, ценность, созданную законом.
В рамках денежной реформы И. Т. Посошков предполагал выпуск монеты из чистого серебра, сокращение количества металла в монете, превращение медных монет в разменную монету.
В области государственных доходов И. Т. Посошков призывал к сокращению налогов с крестьян и введению обложения дворянства».
Андрианов В. Д. Эволюция основных концепций регулирования экономики от теории меркантилизма до теории саморегуляции : [монография] / В. Д. Андрианов. – Москва : Экономика, 2008. – C. 19, 20–21.</p> </div>

Твори

Література

Энциклопедический словарь. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1898. – Т. 24а (полутом 48) / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – С. 690–691. – Режим доступа: https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Посошков,_Иван_Тихонович
Шифр зберігання книги: 03 Э68
Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1990. – Т. 48. – С. 690–691.
Шифр зберігання книги: 03 Э68
Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат / ред. Ю. С. Гамбаров и др. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1934. – Т. 33. – Стб. 124–128.
Шифр зберігання книги: 03 Э68
Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1979. – Т. 3. – С. 303–304.
Шифр зберігання книги: 03 Э40
Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 38. – С. 270.
Шифр зберігання книги: 03 Б79
Экономическая история России с древнейших времен до 1917 г. : энциклопедия : в 2 т. / рук. проекта, отв. ред. Ю. А. Петров. – Москва : РОССПЭН, 2009. – Т. 2. – С. 353–354.
Шифр зберігання книги: 33С1 Э40
Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 508–509.
Шифр зберігання книги: 33 Р86
Абалкин Л. И. Страницы исторической памяти / Леонид Абалкин ; [ред.: О. М. Грибанова] ; РАН, Ин-т экономики. – Москва : Ин-т экономики РАН, 2007. – 229 с. – Из содерж.: Иван Тихонович Посошков. – С. 117–122.
Шифр зберігання книги: 33С А13
Аникин А. В. Путь исканий : Социально-экономические идеи в России до марксизма / А. В. Аникин. – Москва : Политиздат, 1990. – 415 с. – Из содерж.: Жизнь Посошкова. Скудость и богатство. Деньги: медные, серебряные, бумажные. – С. 25–37.
Шифр зберігання книги: 33(09) А67
Беляев И. С. Крестьянин-писатель начала XVIII века И. Т. Посошков [Электронный ресурс] : Его жизнь и деятельность : исторический очерк / И. С. Беляев. – Москва : тип. А.В. Васильева и К°, 1902. – 75 с. – (Издания Общества ревнителей русского исторического просвещения в память императора Александра III ; вып. 5). – Режим доступа: http://books.e-heritage.ru/book/10076115
Беляев И. С. Предки и потомство Ивана Посошкова. Подмосковные села Богородское, Черкизово и Покровское в 1646 г. / И. С. Беляев. – Москва : Унив. тип., 1905. – 7 с.
Шифр зберігання книги в НІБ України: 9(С)1 Б447
Брикнер А. Иван Посошков. Ч. 1. Посошков как экономист [Электронный ресурс] / А. Брикнер. – Санкт-Петербург : тип. В. С. Балашева, 1876. – 361 с.
Будкевич Г. В. Иван Посошков – первый российский экономист [Электронный ресурс] / Г. В. Будкевич // Журнал институциональных исследований. – 2014. – Т. 6, № 1. – С. 30–36.
Всемирная история экономической мысли. : 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – 606 с. – С. 404–407: об И. Т. Посошкове. – Режим доступа: http://www.booksite.ru/fulltext/mys/lye/cjn/omik/index.htm
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/1
Гловели Г. Д. Меркантилистская геокультура и «прозельная часть»: наследие Ю. Крижанича и И. Посошкова в контексте мир-системного подхода [Электронный ресурс] / Г. Д. Гловели // Историко-экономические исследования. – 2014. – Т. 15, № 2. – С. 239–269.
Гловели Г. Д. Посошков как зеркало российской самобытности при вхождении России в капиталистическую мир-систему [Электронный ресурс] / Г. Д. Гловели // Журнал институциональных исследований. – 2014. – Т. 6, № 1. – С. 43–48.
Зайцева Л. И. Первый русский экономист и мыслитель – Иван Тихонович Посошков / Л. И. Зайцева ; РАН, Ин-т экономики. – Москва, 1995. – 124 с. – (Россия державная).
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА579615
Иншаков О. В. Эволюция институционализма в российской экономической мысли (IX–XXI вв.) : [монография : в 4 т.] / О. В. Иншаков, Д. П. Фролов. – Москва : Экономистъ, 2007. – Т. 1, гл. 3, § 4 : Вклад И. Т. Посошкова в развитие российского институционализма. – С. 235–248.
Шифр зберігання книги: 33(09) И74
Ирошникова М. П. «Книга о скудости и богатстве» И. Т. Посошкова – памятник общественно-политической жизни России начала XVIII в. / М. П. Ирошникова // Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 2 : История. – 2013. – Вып. 2. – С. 10–24.
Шифр зберігання журналу в НІБ України: 05 С184
История русской экономической мысли / АН СССР, Ин-т экономики ; под ред. А. И. Пашкова. – Москва : Госполитиздат, 1955. – Т. 1, ч. 1, гл. 12 : Идеолог купечества И. Т. Посошков и его «Книга о скудости и богатстве». – С. 318–361.
Шифр зберігання книги: 33(09) И90
Калмычкова Е. Н. «Единочаятели» Посошкова (сочетание теоретической и прикладной экономической науки в исследованиях российских ученых ХVIII – начала ХIX веков) [Электронный ресурс] / Е. Н. Калмычкова // Журнал институциональных исследований. – 2014. – Т. 6, № 1. – С. 74–83.
Кафенгауз Б. Б. И. Т. Посошков. Жизнь и деятельность / Б. Б. Кафенгауз. – 2-е изд. – Москва : Изд-во АН СССР, 1951. – 204 с.
Шифр зберігання книги: 33(09) К30
Кафенгауз Б. Б. И. Т. Посошков, его жизнь и социально-экономические воззрения : [вступ. ст.] / Б. Б. Кафенгауз // Книга о скудости и богатстве / И. Т. Посошков. – Москва : Соцэкгиз, 1937. – С. 5–77.
Шифр зберігання книги: 33(09) П62
Кирдина С. Г. Духовная политическая экономия Ивана Посошкова (ХVIII в.) / С. Г. Кирдина // X и Y экономики: институциональный анализ / С. Г. Кирдина ; РАН, Ин-т экономики. – Москва : Наука, 2004. – С. 213–222.
Шифр зберігання журналу в НПБ України: Б321318
Краус Н. М. Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – С. 74–75.
Шифр зберігання книги: 33(09) К78
Латов Ю. В. Иван Посошков как зеркало российской модернизации [Электронный ресурс] : (К 290-летию рождения российской экономической науки) / Ю. В. Латов // Terra economicus. – 2013. – Т. 11, № 1. – С. 95–100.
Маршев В. И. История управленческой мысли : учебник / В. И. Маршев. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 315–324. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова).
Шифр зберігання книги: 301 М30
Нуреев Р. М. «Книга о скудости и богатстве» И. Т. Посошкова как российский образец «государевой литературы» [Электронный ресурс] / Р. М. Нуреев // Журнал институциональных исследований. – 2014. – Т. 6, № 1. – С. 13–29.
Павлов-Сильванский Н. П. Проекты реформ в записках современников Петра Великого : Опыт изучения русских проектов и неизданные их тексты / Н. П. Павлов-Сильванский. – Санкт-Петербург : тип. В. Киршбаума, 1897. – [4], IV, [2], 141, [3], 86 с. – Из содерж.: Характеристика Посошкова. – С. 79–88. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01003549704#?page=1
Платонов Д. Н. Иван Посошков / Д. Н. Платонов. – Москва : Экономика, 1989. – 141 с. – (Из истории экономической мысли).
Шифр зберігання книги: 33(09) П37
Помпеев Ю. А. История и философия отечественного предпринимательства : учеб. пособие / Ю. А. Помпеев ; Санкт-Петербург. гос. ун-т культ. и искусств. – Санкт-Петербург, 2002. – С. 149–153.
Шифр зберігання книги: 33С1 П55
Ремезов И. Московский крестьянин Иван Тихонович Посошков / И. Ремезов. – Санкт-Петербург : [тип. Добродеева], 1883. – 110 с.
Шифр зберігання книги в НІБ України: 9(С)1 Р37
Рогачевская М. А. Первый русский экономист Иван Тихонович Посошков / М. А. Рогачевская // ЭКО. – 2000. – № 4. – С. 116–137.
Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – С. 59–61.
Шифр зберігання книги: 33(09) Р64
Святловский В. В. Российская экономическая мысль и ее историки. Гл. 4. Первые меркантилисты. Иван [Тихонович] Посошков (1670–1726) / В. В. Святловский // Историки экономической мысли России : В. В. Святловский, М. И. Туган-Барановский, В. Я. Железнов / под ред. М. Г. Покидченко, Е. Н. Калмычковой. – Москва : Наука, 2003. – С. 58–63. – (Российская экономическая мысль).
Шифр зберігання книги: 33(09) И90
Толкушкин А. В. История налогов в России / А. В. Толкушкин. – Москва : Юристъ, 2001. – С. 55–58.
Шифр зберігання книги: 336(09) Т52
Царевский А. А. Иван Тихонович Посошков в истории русского прогресса [Электронный ресурс] : публ. речь, чит. на магистер. диспуте в Казан. дух. акад. пред защитой соч.: "Посошков и его сочинения" / А. А. Царевский. – Санкт-Петербург : тип. Ф. Елеонского и К°, 1883. – 29 с. – Режим доступа: http://books.e-heritage.ru/book/10081110
Экономическая история мира. Европа. [Т. 1] / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2004. – [Разд.] 17 : И. Т. Посошков. – С. 556–584.
Шифр зберігання книги: 33М Э40
Юхименко П. І. Посошков Іван Тихонович / П. І. Юхименко // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 402–404.
Шифр зберігання книги: 336 Ф59
Ядгаров Я. С. Меркантилистские основания творческого наследия И. Т. Посошкова [Электронный ресурс] / Я. С. Ядгаров // Вестник Финансового университета. – 2014. – № 2. – С. 124–133.

Фотогалерея

Посошков Іван Тихонович