Кері Генрі Чарльз

Кері Генрі Чарльз

Carey Henry Charles
15 грудня 1793 – 13 жовтня 1879 –
американський економіст XIX ст.,
автор теорії «гармонії інтересів».

Генрі Чарльз Кері народився 15 грудня 1793 року у Сполучених Штатах Америки у місті Філадельфія.

Батько Генрі Кері Метью Кері (Cary Mathew) (1760–1839 рр.) – публіцист, книговидавець. На своїй батьківщині в Ірландії був відомим борцем за її незалежність. У 1779 р. опублікував серію статей на захист католиків, за що зазнав політичних переслідувань і був змушений емігрувати до Франції.

У передмісті Парижа Пассі він влаштувався на роботу у типографію Бенджаміна Франкліна. Відомий американський політичний діяч не раз відзначав сумлінну роботу здібного ірландця. Та молодий чоловік розумів, що зробити кар’єру він зможе тільки в англомовній країні.

У 1784 році Метью Кері переїхав до Пенсільванії. У Новому Світі він пройшов шлях від простого продавця газет до власника впливового видавництва і здійснив свою «американську мрію». У 1790-х рр. Метью Кері – відомий книговидавець. Він досяг великих успіхів у виданні Біблій, підручників, альманахів, романів, карт і атласів. І нині карти Метью Кері представлені в бібліотеці Конгресу США. У 1801 р. він організував щорічний книжковий ярмарок, що проходив у Філадельфії та Нью-Йорку (на зразок книжкових ярмарок Франкфурта і Лейпцига).

Метью Кері брав активну участь у суспільному житті Філадельфії: у 1810 р. він добивався подовження хартії банку США I (Bank of the U. S., The First), у 1814 р., підтримуючи військові зусилля уряду, намагався примирити джефферсоновських республіканців з федералістами. Був членом філадельфійського Товариства заохочення національної промисловості, складав його звернення, що містили класичний захист системи протекціонізму. Також був членом Американського філософського товариства та Інституту Франкліна, членом Ради директорів Банку Пенсільванії та компанії Chesapeake and Delaware Canal, засновником The Hibernian Society – благодійного ірландського товариства, що надавало допомогу ірландським іммігрантам. На американському континенті Метью Кері одружився, тут народився його син Генрі.

Дитинство сина багатого видавця мало чим відрізнялося від дитинства багатьох його американських однолітків – він не мав ніяких переваг і вже у вісім років пішов учнем до книжкового магазина батька. Освіту Генрі здобував самотужки, читаючи книги та рукописи, які давав йому батько. У дванадцять років його відправили до Балтимору представляти свого батька у філіалі фірми, Генрі жив там до 1809 року. Після цього він подорожував як продавець фірми. Його маршрут простирався від штатів Нової Англії до Кароліни. У 1814 р. його було прийнято до фірми у якості партнера. Після виходу на пенсію Метью Кері у 1825 р. передав синові керівництво компанією. Так Генрі Кері став президентом одного з найвпливовіших і найбільших видавництв в Америці.

Керуючи великою фірмою, Кері опанував ще й професію журналіста. Його цікаві статті, переважно на економічну тематику, час від часу почали з’являтися у популярних американських газетах і журналах.

У 1819 році Генрі Кері одружився з сестрою відомого американського художника Чарльза Леслі. У 1825 році подружжя Кері вперше здійснило подорож до Європи. У ці роки Генрі Кері був прихильником трудової теорії вартості Адама Сміта і на численних зустрічах з європейськими політиками та економістами палко відстоював свої переконання. Пізніше Кері ще двічі (у 1857 і 1859 роках) відвідав Старий Світ, познайомився з Джоном Стюартом Міллем та політичним діячем Камілло Кавуром, німецьким хіміком Юстасом фон Лібіхом та багатьма іншими відомими науковцями.

У 20-х роках ХІХ століття Генрі Кері був одним з найбагатших і найуспішніших бізнесменів Сполучених Штатів. Окрім потужної видавничої компанії у його володіння входили численні підприємства у різних галузях американської економіки. У 1829 році Кері став співзасновником страхової компанії, успішна діяльність якої суттєво збільшила його і так чималі статки. Подружжя Кері вело традиційне світське життя, було частиною нової американської аристократії. «Дом Генри Кэри в Филадельфии, на Ореховой улице, существовал как общественный клуб. По воскресеньям, в 4 часа вечера, число приглашенных было столь многочисленным, что дверь открывалась без звонка колокольчика, и гости входили без всяких формальностей. Библиотека, занимавшая первый этаж, уставленная книжными шкафами, украшенная картинами старых мастеров, бронзовыми канделябрами и мраморными статуями, становилась местом оживленных разговоров. С легкой улыбкой хозяин предлагал пришедшим отличное французское вино и рассказывал занимательные истории. Его гостями были самые разные люди: конгрессмены, поэты, журналисты, дипломаты, чиновники, юристы, бизнесмены. Эти вечера были популярны в Филадельфии и получили название: «вечера у Кэри». Разговоры велись о железных дорогах, металлопрокатных заводах, акциях, ценах на урожай, западных землях, политике. Но они всегда переходили к одному и тому же – политике и протекционизму. Присутствие Кэри сказывалось самым положительным образом. Он всем давал высказаться, но его мнение чаще всего оказывалось определяющим и принималось без возражений» (Алентьева Т. В. Генри Кэри о проблемах социально-экономического развития США накануне гражданской войны / Т. В. Алентьева // Русское открытие Америки : сб. ст., посвящ. 70-летию акад. Николая Николаевича Болховитинова. – Москва : РОССПЭН, 2002).

«Среди учеников Кэри был экономист и сталелитейщик из Пенсильвании Стив Колуелл; Эбер Уорд, президент Ассоциации производителей чугуна и стали; Джон Уильямс, редактор издаваемого ассоциацией журнала «Айрон эйдж»; конгрессмен Дэниел Моррелл, сталепромышленник из Пенсильвании; Смит Хоманс-мл., редактор «Бэнкэрз мэгазин»; влиятельный конгрессмен от Пенсильвании Уильям Келли … Кружок Кэри был очень влиятелен в Американской лиге промышленников, которая распространяла учение Кэри о высоких тарифах и дешевых деньгах. Если не прямыми последователями Кэри, то его союзниками в Конгрессе были фабриканты стали Тадеуш Стивенс из Пенсильвании и Джон Грисуолд из Нью-Йорка» (Ротбард М. История денежного обращения и банковского дела в США : От колониального периода до Второй мировой войны / Мюррей Ротбард ; [пер. с англ. Б. С. Пинскера ; под ред. А. В. Куряева ; авт. предисл. Джозеф Салерно]. – Челябинск : Социум, 2009. – C. 150–151). Свідоцтвом високого авторитету Г. Кері є і той факт, що конгресмен Келлі присвятив виданий ним збірник промов, листів і звернень з питань промисловості і фінансів «прекрасному знатоку экономики, глубокому мыслителю и внимательному наблюдателю общественных явлений, моему многоуважаемому другу и учителю Генри Ч. Кэри» (Ротбард М. История денежного обращения и банковского дела в США. – C. 151). Кері та його однодумці були прибічниками вчення про високі тарифи і дешеві гроші. Вони визнавали, що у період інфляції знецінення вітчизняної валюти йде швидше, ніж зростають ціни, і доки долар падає, а золото зростає, ціни на внутрішні товари будуть завжди нижчі від цін на імпортні товари, у зв’язку з цим інфляція є своєрідним протекційним тарифом. Таким чином, інфляціоністська політика дешевих грошей, коли знецінюється долар і дорожчає золото, не тільки забезпечує промисловість дешевим кредитом, але й виступає у якості додаткового тарифного захисту. Як економіст і бізнесмен Кері чудово розумів і відчував кон’юнктуру ринку, знав всі підводні течії американської економіки, був прекрасним фінансовим аналітиком. Після 1834 р. він закінчив активну діяльність у фірмі та вирішив продовжити економічні дослідження і почати літературну кар’єру у галузі суспільних наук. Результатом цього рішення стали його перші економічні твори, серед яких виділялися фундаментальні тритомники «Essay on the Rate of Wages» («Нариси про норму заробітної плати», 1835 р.), «The Principles of Political Economy» («Принципи політичної економії», 1837–1840 рр.), «The Past, the Present and the Future» («Минуле, сьогодення і майбутнє», 1848 р.), «The Harmony of Interests: Agricultural, Manufacturing and Commercial» («Гармонія інтересів агрокультури, мануфактури і комерції», 1850 р.), «Letters to the President: On the Foreign and Domestic Policy of the Union, and its Effects, as Exhibited in the Condition of the People and the State» («Політико-економічні листи до Президента Американських Сполучених Штатів», 1858 р.), «Principles of Social Science» («Принципи соціальної науки», 1858–59 рр.), «The Unity of Law; As Exhibited in the Relations of Physical, Social, Mental, and Moral Science» («Єдність законів: співвідношення фізичної, суспільної, психологічної і етичної наук», 1872 р.).

Поступово Генрі Кері став впливовим американським політиком. Його редакційні статті у популярній газеті «New York Daily Tribune» (на той час видавалася найбільшим у світі тиражем у 300 тисяч примірників) мали широкий резонанс у суспільстві. Карл Маркс, який також публікувався у цій же газеті, правда, на інших шпальтах, називав Кері «єдиним значним північноамериканським економістом» (Маркс – Йосифу Вейдемейєру, 5 берез. 1852 р. / Карл Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 28. – С. 400).

Генрі Кері був одним із фундаторів і активним членом новоствореної у 1854 році Республіканської партії США. Він говорив від імені великого бізнесу Америки. На його рекомендації і ґрунтовні економічні дослідження спиралися конгресмени у своїх законодавчих ініціативах. Саме Кері сприяв (а у деяких джерелах стверджується – був стовідсотковим автором) тому, що «19 марта 1860 г. на рассмотрение Конгресса вносится билль Морилла, предусматривающий повышение тарифных ставок. Он являлся законопроектом, направленным, прежде всего на увеличение государственных доходов и покрытие дефицита казны и повышал существующие пошлины на 10%, восстанавливая в основном уровень 1846 г. В то же время это был в определенной степени протекционистский тариф, так как уровень пошлин в ряде случаев повышался до 47,9%. В Пенсильвании, известной своими угольными шахтами, чугунолитейными и железоделательными заводами, билль был встречен с ликованием, даже демократы этого штата поддержали его» (Алентьева Т. В. Генри Кэри о проблемах социально-экономического развития США накануне гражданской войны).

Генрі Кері прийняв безпосередню участь у передвиборній кампанії 1860 року тодішнього лідера республіканців Авраама Лінкольна. Він був одним із співавторів політичної та економічної програми майбутнього лідера американської нації, виступив із серією статей на підтримку його кандидатури.

До кінця свого життя Кері залишався завзятим янкі, одним з основних теоретиків Великої старої партії (Grand Old Party). Він помер 13 жовтня 1879 року у Філадельфії.

Світогляд Генрі Кері, його економічні погляди формувалися під впливом історичних подій, які відбувалися у США у першій половині XIX століття. Перемога над Англією у боротьбі за незалежність, велика кількість вільних земель та інших природних багатств, масова імміграція, імпорт капіталу і найновітніших технологій зі Старого Світу прискорили розвиток економіки США. Ліберальне американське законодавство сприяло впровадженню нових бізнесових проектів і освоєнню незаселених територій. Відкривалися можливості швидко розбагатіти навіть людям з невеликими статками, що створювало ілюзію солідарності інтересів різних класів американського суспільства. «Его взгляды во многих отношениях являются типично американскими: глубокая антипатия к теории Мальтуса и Рикардо, которые, на его взгляд, извратили учение Адама Смита; уверенность в том, что вся классическая экономическая теория нуждается в ревизии в свете американского контекста избыточных земельных ресурсов и редкости труда; оптимистическая вера в конечную гармонию экономических интересов, особенно в отношении интереса труда и капитала с одной стороны и землевладельцев – с другой; и поддержка протекционизма (которая только постепенно появлялась в ходе его публикаций)» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг. – Санкт-Петербург : Экономическая школа, 2005. – С. 155).

Методологія «соціальної науки», яку запропонував Кері, відрізнялась від основних постулатів класичної політичної економії. Головна відмінність «нової» науки полягала у тому, що закони розвитку суспільства американський економіст вважав тотожними законам природи. Всі економічні закони, на його думку, виражають не відносини між людьми, а відносини людей з природою. Відповідно, предметом «соціальної науки» є не закономірності розвитку суспільного виробництва, а людина і її дії для задоволення власних потреб.

Подібний підхід до розгляду економічних законів і категорій був дещо еклектичним. Він не дозволив Кері побудувати струнку і до кінця аргументовану власну економічну концепцію. Так, наприклад, трудовій теорії вартості класиків він протиставив свою теорію, згідно до якої вартість є міра протидії, яку людям необхідно подолати, щоб здобути необхідні засоби існування. А капітал він трактував як знаряддя, за допомогою якого людина набуває можливість управляти силами природи. Разом з цим теорія вартості Кері містить багато положень трудової теорії вартості класичної школи. «Объясняя происхождение ценности трудом, Кэри поставляет ее в зависимость от улучшения качества труда или накопления капитала.
По учению Кэри, одинокий поселенец озаботится прежде всего приобретением предметов, для удовлетворения первых потребностей. С приобретениями своими он свяжет понятие о ценности, определяя последнюю издержками производства, или количеством труда, которое ему пришлось дать в обмен за эти произведения. Земля, находящаяся в его распоряжении в неограниченном количестве, не будет иметь ценности.
Если поселенец, подвигаясь вперед, встретится с другим поселенцем, участок которого изобилует иными произведениями, то между обеими сторонами установится мена. Оценка промениваемого будет соразмеряться с трудом, употребленным на производство или на присвоение каждого предмета, потому что если бы одна из стран, требовала за свое произведение более труда, чем оно стоит, то другая могла бы сама добыть желаемое произведение. Предыдущее объясняет и природу, и мерило ценности» (Бунге Н. Основания политической экономии / Н. Бунге // М. Бунге: сучасний дискурс / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2005. – С. 546).

Ще однією з особливостей трактовки теорії вартості «по Кері» було те, що він «…разработал теорию трудовой ценности на основе воспроизводства (ценность определяется не только прошлыми, но и будущими затратами труда), которая произвела глубокое впечатление даже на Маркса» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 155).

Розглянувши закон вартості, Кері зробив висновок: твердження Рікардо про існування при капіталізмі антагоністичних класових суперечностей хибне. Систему Рікардо він називав системою ворожнечі, яка прагне розпочати війну як у суспільстві кожної окремої країни, так і між націями. Вченню англійського економіста він протиставив свою класову теорію «гармонії інтересів». Теорія «гармонії інтересів» викладалася у вищих навчальних закладах США. Ця теорія набула популярності не тільки на американському континенті, а й у Європі. Широкому загалу вона стала відома внаслідок скандального звинувачення у плагіаті Фредеріка Бастіа. У впливових європейських виданнях з’явилися публікації відомих економістів, в яких доводилося, що теорію «гармонії інтересів» у Кері «запозичив» французький економіст, який під тиском критиків заявив, що просто «забув» зробити відповідні посилання на праці американського вченого.

Наріжним каменем теорії «гармонії інтересів» став «закон розподілу», який був розроблений Кері на противагу вченню Рікардо про доходи. Відповідно до цього закону із зростанням продуктивності праці частка доходів найманих робітників збільшується абсолютно і відносно, а частка капіталістів, збільшуючись абсолютно, відносно падає. Таким чином, робить висновок американський економіст, добробут робітників при капіталізмі зростає швидше, ніж доходи капіталістів. Для обґрунтування цього положення Кері запропонував особливу теорію витрат виробництва. За цією теорією із зростанням продуктивності праці витрати на відтворення засобів виробництва зменшуватимуться. Це нібито призведе до падіння цінності капіталу, який Кері ототожнював із засобами виробництва, і до зниження процента. У результаті цього частка продукту праці, що дістається власникові капіталу, відповідно також зменшиться. Проте зросте цінність праці робітників та її частка у продукті праці. «В противоположность этим воззрениям, Кэри развивает мысль, что вместе с накоплением капитала улучшаются и качество, и производительность труда; при этом доля работника в общем итоге производства возрастает абсолютно и относительно, доля капиталиста или поземельного владельца возрастает только абсолютно и уменьшается относительно, как составная часть общего итога произведений. Эти положения Кэри поясняет следующею примерною таблицею:

	Итог производства	Доля капитала	Доля труда
Первый период	100	75	25
Второй	200	120	80
Третий	300	150	150
Четвертый	400	180	220
Пятый	600	240	360
Шестой	1000	333	667

Таким образом, приведенная таблица представляет возрастание капитала с немногим в четыре раза, – труда с лишком в 26 раз. Чем быстрее уменьшается доля капиталиста, тем сильнее становится стремление к увеличению постоянного капитала, сравнительно с оборотным, и к дальнейшему уменьшению доли, составляющей поземельную ренту. С возрастанием власти человека над веществом, постепенно уменьшается власть человека над человеком, и упрочивается равенство между разными членами человеческого рода. Для того, чтобы слабый достиг той же ступени, на которой находится сильный, для того чтобы женщина заняла принадлежащее ей место подле того, который доселе был везде ее повелителем, следует только предоставить – возрастать богатству, усиливаться ассоциации и развиваться индивидуальности. Этот взгляд Кэри старается подтвердить статистическими данными из разных эпох и разных стран» (Бунге Н. Основания политической экономии. – С. 626).

У своїй теорії Кері відносить всю прибуткову вартість до процента, ігноруючи всі інші форми прибуткової вартості. При цьому він розглядає процент як плату за труд, що витрачається на виробництво засобів виробництва.

Теорія «гармонії інтересів» приводить Кері і до досить несподіваних висновків: «…К признанию эффективности и благодетельности рабства. Он доказывает, что интересы рабов и рабовладельцев находятся в полном согласии друг с другом. Плантаторы, по его словам, являются источником счастья и процветания для своих рабов. В своих рассуждениях он исходит из патерналистского подхода к рабству» (Алентьева Т. В. Генри Кэри о проблемах социально-экономического развития США накануне гражданской войны).

Теорію «гармонії інтересів» Кері почав пов’язувати і з необхідністю проведення у США державної політики протекціонізму, яка була вкрай необхідна молодій американській промисловості. Цим значною мірою пояснювалися його іноді досить різкі висловлювання проти системи Сміта-Рікардо, яка захищала свободу торгівлі. «Предполагаемое введение тарифа, основанного на принципах свободной торговли, вызвало целый поток писем Кэри к президенту Д. Бьюкенену. Эти письма печатались в 1857–1858 гг. в газете «New York Tribune» и таким образом становились известны самым широким слоям населения. В первом своем письме Кэри сравнивает две системы: систему свободной торговли и протекционизм. Далее он подробно характеризует преимущества протекционизма. Заканчивает свои письма Кэри призывом: «Г-н президент! Восстановите акт 1842 г., и спрос на труд снова возникнет, и мы избавимся от ужасающих картин нищеты, отчаяния, злодейства и смерти… Восстановите этот акт, и фабрики и горны немедленно откроются и вызовут спрос на труд, хлеб, сырье и положат конец упадку цен на зерно и хлопок… Взгляните куда угодно, и везде вы убедитесь в совершенной необходимости покровительства, как единственного средства создать великую внутреннюю промышленность» (Алентьева Т. В. Генри Кэри о проблемах социально-экономического развития США накануне гражданской войны).

У багатьох своїх творах, у численних публікаціях Кері пропонував цілу низку заходів з державного регулювання економіки. Проте заклик до політики протекціонізму найбільше дратував його опонентів, які наголошували, що це єдине, на що спромігся американський вчений. «Но главную занимательность письмам Кэри дает забавная мономания его ставить тарифный вопрос средоточием всей общественной жизни, главным регулятором всех ее явлений; эту мономанию навели на него экономисты, перестроившие всю науку в таком духе, что вопросы о торговле стали главным предметом ее. Пусть они посмотрят на письма Кэри к президенту и полюбуются верным, хотя и обратным отражением своих воззрений: тарифный вопрос – источник всех «многоразличных недугов» Соединенных Штатов и лекарство против них – это восхитительно!» (Чернышевский Н. Г. Политико-экономические письма к президенту Американских Соединённых Штатов Г. К. Кэри / Н. Г. Чернышевский // Избранные экономические произведения : [в 3 т.] / Н. Г. Чернышевский ; [под ред. И. Д. Удальцова]. – Москва : Госполитиздат, 1948. – Т. 2. – С. 551).

Особливості розвитку американської економіки у ХІХ столітті обумовили своєрідний підхід до теорії ренти, який запропонував Генрі Кері. «В книге «Прошлое, настоящее и будущее» (The Past, The Present and the Future, 1848) он подробно изложил свою теорию ренты и показал, что историческая последовательность обработки земли, по крайней мере, в Соединенных Штатах, была прямо противоположна последовательности, предложенной Рикардо, а именно, от худших земель к лучшим, видимо потому, что доходы от приложения капитала к земле характеризовались возрастающей, а не убывающей отдачей. Кэри не смог понять, что это применимо только к тому, что было названо «предельным уровнем экстенсивного использования земли» (приложение одного и того же количества капитала и труда к большему количеству земли), а не к «предельному уровню интенсивного использования земельных угодий» (приложение большего количества капитала и труда к участку земли одной и той же площади)» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 155–156).

Незважаючи на критику численних опонентів, подальший розвиток політичної економії у США знаходився під беззаперечним впливом теоретичних побудов Генрі Кері. Ідеї Кері мали значний вплив на економічні концепції не тільки американських, але і європейських економістів. Послідовниками Кері були Макс Вірт та Євген Дюрінг, теорією Кері захоплювався М. Х. Бунге. Пропозиції Генрі Чарльза Кері з державного регулювання економіки знаходять відображення в економічних і політичних програмах американських президентів і донині.

Відомі вчені та авторитетні джерела про Генрі Чарльза Кері

Зміст

1 Григорій Матвійович Цехановецький (1833–1898) – український вчений-економіст
2 Микола Іванович Зібер (1844–1888) – український економіст, соціолог,правознавець, громадський діяч
3 Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти
4 Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст,історик економічної думки
5 Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст, доктор економічних наук, професор

Григорій Матвійович Цехановецький (1833–1898) – український вчений-економіст

«Бастиа, как нам кажется, развил только учение Кери (Carey), с которым нельзя однако же вполне согласиться в том, что «труд составляет единственный источник ценности», тем более, что сам Кери указывает на полезность как на необходимое для неё основание. За то наука обязана Кери уяснением исторического движения ценности: он доказывал, что ценность предметов в прогрессе общества падает относительно их полезности и не соразмеряется с издержками производства, если она понизились, а с издержками, которыми этот предмет может быть воспроизведён при настоящих обстоятельствах. С улучшением производительности уменьшается количество труда, нужное для воспроизведения какого-нибудь предмета: следовательно, ценность всех прежде существовавших произведений, выраженная трудом, с улучшением его падает, а полезность, разумеется, остаётся та же».
Цехановецкий Г. Значение Адама Смита в истории политико-экономических систем : дис., написанная канд. историко-филолог. фак. Григорием Цехановецким для получения степени магистра полит. экономии и статистики / Г. Цехановецкий. – Киев : Унив. тип., 1859. – С. 27.

Микола Іванович Зібер (1844–1888) – український економіст, соціолог,
правознавець, громадський діяч

«…Доктрина Carey носит двойственный характер: она пытается примирить две крайние противоположности – объективный и субъективный взгляды на ценность. Пока Carey утверждает, что благодаря успехам производства предметы, производимые раньше, все более и более теряют свою ценность, он стоит на объективной точке зрения, хотя и ошибается в том, что вместо главной формулы ценности, относящейся по самой сущности дела к процессу общественного производства, он ставит второстепенный термин воспроизведения, которое в процессе производства, несомненно, играет весьма незначительную роль, не говоря уже о полной замене новым термином старого. Но когда Carey пытается применить ту же формулу ко всякому случаю простой монополии, например к обмену дичи и рыбы, добытой дикарями посредством продолжительного труда, на топоры ружья гораздо меньшей стоимости, – он переходит на чисто субъективную точку зрения, применяет свое общественное начало к индивидуальному случаю совершенно особой категории. Тут он смешивает различные вещи. Если нам говорят, что все вещи, произведенные в таком количестве, которое превышает наличную потребность в них, продаются дешевле, когда возрастанию этой потребности сопутствует какое-нибудь важное промышленное изобретение, значительно уменьшающее количество труда, потребное на производство подобных вещей, то, само собою разумеется, нам остается только согласиться с этим. Мы найдем, конечно, что подобная формула не может быть поставлена на место формулы издержек производства по той простой причине, что не может быть и сравниваема с нею, так как та обнимает собою все меновые случаи среднего момента, а это – только известное количество таких случаев, которые могут иметь место на каждой ступени хозяйственного развития, но могут и не иметь его: стоит заготовлять лишь такое количество товаров, которое будет потребляемо без остатка, а следовательно, и не потеряет ценности, когда те же товары станут производиться дешевле».
Зибер Н. И. Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – Т. 1. – С. 117–118.

Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти

«Можно сказать, что если бы Кэри писал в наши дни, то мы услышали бы от него иную речь, ибо ныне уже нельзя сказать, что Соединенным Штатам еще предстоит обработка самых плодородных земель. Наоборот, не подлежит спору, что остались только бедные или неорошаемые земли, где нужно применять сухую обработку, и что даже на отдаленном западе Америки теория Рикардо больше, чем теория Кэри, соответствует современным фактам. Повсюду там наблюдается возникновение ренты, и некоторые нынешние американские миллиардеры именно ей обязаны своими богатствами.
Маловероятно, чтобы Бастиа знал об этой теории Кэри, ибо она была развита главным образом в его книге "Прошлое, настоящее и будущее", появившейся незадолго до смерти Бастиа, и в его "Социальной науке", появившейся 10 лет спустя. Во всяком случае, отдадим дань уважения им обоим за прекрасную мысль, что по мере роста могущества человека над природой уменьшается сумма усилий, препятствий, а с ними и ценность, являющаяся результатом трудности приобретения, что, следовательно, действительное богатство для всех растет, что больше всего выгадывают от него самые бедные».
Жид Ш. История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – С. 266.

Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст,
історик економічної думки

«Идея Кэри о фундаментальном единстве всей науки (своего рода обобщенный контизм) не была похожа на идею человека, чья интеллектуальная жизнь ограничена вопросами таможенных тарифов. Человек, который еще раз выдвинул идею фундаментального тождества научных законов во всех областях знания, был, несомненно, не прав, но в его ошибке присутствовал элемент величия. Человек, который смог представить Соединенные Штаты как отдельный мир со всеми вытекающими отсюда экономическими, моральными и культурными последствиями, несомненно обладал даром великого видения в том же смысле, что и Лист. В свете этого видения его протекционизм и «гармония» сельскохозяйственных, промышленных и торговых интересов (его концепция «сбалансированной» экономики) приобретают новое значение, полностью упущенное теми, кто видел в нем только лишь рупор бизнесменов. …видение Кэри было великим и в большинстве отношений адекватно выражало положение и дух страны. Более того, мы не можем не признать, что это видение не зависело от его плачевного аналитического воплощения и его можно было воплотить более удовлетворительным образом. Именно это отказывались признать критики Кэри. Большинство из них были более или менее квалифицированными экономистами. Им было нетрудно показать непригодность теории Кэри, а в силу этого они осудили его идею, не выяснив (и возможно, не осознавая), что основные компоненты его идеи выходили за пределы теоретического анализа».
Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. 675–676. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).

Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст, доктор економічних наук, професор

«Про економічні погляди Ч. Kepi можна судити за його визначеннями окремих економічних категорій, каркас яких завжди характеризує стан науки. Зокрема, Ч. Кері сформулював такі економічні поняття: «Корисність є виміром сили природи над людиною, – виміром спротиву, який виявляє природа щодо задоволення й бажань.
Багатство полягає у здатності людини володіти даровими силами природи.
Виробництво полягає у спрямуванні цих сил на користь людині.
Капітал є знаряддям, за допомогою якого виконується певна праця, він має форму землі, кораблів, вагонів, будинків, розумової чи фізичної сили...
З розвитком сили асоціації корисність збільшується, а цінність зменшується.
Із зменшенням цінності потреб життя, вартість людини збільшується, супроводжуючись розвитком індивідуальності і збільшенням безпеки особи та власності».
Ці визначення можуть бути узагальненням теоретико-економічних поглядів Ч. Кері, який ставив цінність людини вище, ніж її речове середовище, протиставляючись трудовій теорії Адама Сміта і Давида Рікардо».
Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 310–311.

Твори

Література

Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1896. – Т. 17 (полутом 33). – С. 160–161. – Режим доступа: https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Кэри,_Генри_Чарльз. – Дата обращения: 27.04.2018.
Шифр зберігання книги: 03 Э68
Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1990. – Т. 33. – С. 160–161.
Шифр зберігання книги: 03 Э68
Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1903]. – Т. 11. – С. 728.
Шифр зберігання книги: 03 Б79
Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат [Электронный ресурс] / под ред. В. Я. Железнова, М. М. Ковалевского [и др.]. – 11-е изд., стер. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1926]. – Т. 26. – Стб. 301–303. – Режим доступа: https://dlib.rsl.ru/viewer/01003996801#?page=1. – Дата обращения: 04.07.2018.
Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1975. – Т. 2. – С. 326.
Шифр зберігання книги: 03 Э40
Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 25. – С. 97 : портр.
Шифр зберігання книги: 03 Б79
Encyclopedia Britannica [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: https://www.britannica.com/biography/Henry-C-Carey. – Title from the screen. – Date of request: 07.05.2018.
Словарь американской истории с колониальных времен до первой мировой войны / под ред. А. А. Фурсенко. – Санкт-Петербург : Дмитрий Булавин, 1997. – С. 314–315.
Шифр зберігання книги: 9(И) С48
Алентьева Т. В. Генри Кэри о проблемах социально-экономического развития США накануне гражданской войны [Электронный ресурс] / Т. В. Алентьева // Русское открытие Америки : сб. ст., посвящ. 70-летию акад. Николая Николаевича Болховитинова. – Электрон. текстовые данные. – Москва : РОССПЭН, 2002. – С. 156–166. – Режим доступа: http://america-xix.org.ru/library/alentieva-carey/. – Загл. с экрана. – Дата обращения: 20.04.2018.
Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идей мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 2-е изд., доп. и перераб. – Москва : Политиздат, 1975. – 384 с. – С. 149–151: о Генри Чарльзе Кэри.
Шифр зберігання книги: 33(09) А67
Бём-Баверк О. Избранные труды о ценности, проценте и капитале / Ойген фон Бём-Баверк. – Москва : ЭКСМО, 2009. – 912 с. – С. 407–414: о Кэри.
Шифр зберігання книги: 33(09) Б45
Бергман Е. Э. Исторический очерк теорий экономических кризисов / Е. Э. Бергман. – Изд. 2-е. – Москва : ЛЕНАНД, 2015. – VI, 430 с. – С. 125–127: о Кэри.
Шифр зберігання книги: 33(09) Б48
Блауг М. Кэри Генри / Марк Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / Марк Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 155–156.
Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б343468
Бунге Н. Основания политической экономии / Н. Бунге // М. Бунге: сучасний дискурс / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2005. – C. 475–637. – (Славетні постаті). – С. 570–571, 615–618, 626, 628: о Кэри.
Шифр зберігання книги: 33(09) Б91
Вреден Э. Курс политической экономии : на основании лекций, читанных в Императорском С.-Петербургском ун-те в 1873–74 г. / Э. Вреден. – Санкт-Петербург : типолитогр. В. Оболенского, 1874. – 679 с. – С. 385: о Кэри.
Шифр зберігання книги: 33(09) В81
Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 2, разд. 2, ч.1, гл. 7.3 : Г. Ч. Кэри. – С. 122–124. – Режим доступа: https://www.booksite.ru/fulltext/ric/ardo/index.htm. – Дата обращения: 04.03.2018.
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/2
Диль К. Комментарий к "Основным началам" Д. Рикардо [Электронный ресурс] : разреш. авт. пер. со 2-го испр. нем. изд. / Карл Диль ; предисл. А. С. Посникова. – Электрон. текстовые данные. – Санкт-Петербург : типолитогр. Шредера, 1912. – Ч. 1. – XVI, [4], 354 с. – Из содерж.: Критика некоторых теорий ренты, выставленных против теорий Рикардо. Кэри и Бастиа. – С. 205–223. – Режим доступа: https://dlib.rsl.ru/viewer/01004008644#?page=1. – Дата обращения: 03.05.2018.
Жуковский Ю. Кери и его теория [Электронный ресурс] / Ю. Жуковский // Вестник Европы. – 1872. – [Т. 5], кн. 10, октябрь. – С. 611–660. – Электрон. текстовые данные. – Режим доступа: https://www.prlib.ru/node/323726/source. – Дата обращения: 02.05.2018.
Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 309–311.
Шифр зберігання книги: 33(09) З-68
Ингрэм Дж. История политической экономии [Электронный ресурс] / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – С. 221–226: о Кэри. – Режим доступа: https://dlib.rsl.ru/viewer/01007875355#?page=1. – Дата обращения: 03.05.2018.
Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – Розд. 5.2.3 : Концепція «гармонії інтересів» Г. Ч. Кері. – С. 250–252.
Шифр зберігання книги: 33(09) І-90
Любимов Л. Я. Учение о ренте [Электронный ресурс] / Лев Любимов. – Электрон. текстовые данные. – Москва ; Ленинград : Госиздат, 1927. – XVI, 501 с. – Из содерж.: Кэри. – С. 92–99. – Режим доступа: https://dlib.rsl.ru/viewer/01008131926#?page=5. – Дата обращения: 03.05.2018.
Милль Дж. С. Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии / Джон Стюарт Милль ; [биогр. очерк М. И. Туган-Барановского ; пер. с англ. В. Б. Боброва и др. ; под науч. ред. И. В. Филатова]. – Москва : ЭКСМО, 2007. – 1039 с. – (Антология экономической мысли). – О Кэри см. по указ. имён.
Шифр зберігання книги: 33(09) М60
Ротбард М. История денежного обращения и банковского дела в США : От колониального периода до Второй мировой войны / Мюррей Ротбард ; [пер. с англ. Б. С. Пинскера ; науч. ред. А. В. Куряева ; предисл. Дж. Салерно]. – Челябинск : Социум, 2009. – 548 с. – C. 150–151: о Кэри.
Шифр зберігання книги: 336И Р79
Скворцов А. Основания политической экономии / А. Скворцов. – Санкт-Петербург : Издание О. Н. Поповой, 1898. – 432 с. – С. 71–72: о Кэри.
Шифр зберігання книги: 33 С42
Ущаповський Ю. В. Еволюція теорії цінності в українській економічній думці (від давнини до початку XX століття) : [монографія] / Юрій Ущаповський ; М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, Житомир. інж.-технол. ін-т. – Житомир : ЖІТІ, 2002. – 267 с. – С. 70–71: про Генрі Чарльза Кері.
Шифр зберігання книги: 33(09) У96
Чернышевский Н. Г. Политико-экономические письма к президенту Американских Соединённых Штатов Г. К. Кэри / Н. Г. Чернышевский // Избранные экономические произведения : [в 3 т.] / Н. Г. Чернышевский ; [под ред. И. Д. Удальцова]. – Москва : Госполитиздат, 1948. – Т. 2. – С. 531–551.
Шифр зберігання книги: 33(09) Ч-49
Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. VIII, 495–988. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). – С. 674–678: о Кэри.
Шифр зберігання книги: 33(09) Ш96
Kaplan A. D. H. Henry Charles Carey [Electronic resource] : A Study in American Economic Thought / A. D. H. Kaplan ; Johns Hopkins Univ. Studies in Hist. and Polit. Science ; Dep. of Hist., Polit. Economy, and Polit. Science. – Electronic text data. – Baltimore : Johns Hopkins Press, 1931. – 96 p. – Mode of access: https://socialsciences.mcmaster.ca/econ/ugcm/3ll3/careyhenry/Kaplan%20-%20Carey.pdf. – Date of request: 20.04.2018.

Фотогалерея

Кері Генрі Чарльз