Ло Джон

Ло (Лоу) Джон

Lаw John
(21 квітня 1671 – 21 березня 1729) –
шотландський економіст і фінансист (перша чверть XVIII ст.),
засновник т. з. системи Ло,
одним з перших у Європі спробував ввести в обіг паперові гроші.

Життя та діяльність

Джон Ло народився у столиці Шотландії Единбурзі. Його батько займався ювелірною справою і лихварством. У 1683 р. він купив маєток Лорістон і таким чином став дворянином. Джон Ло отримав домашню освіту. Навчання давалося Дж. Ло легко, він був обдарованою дитиною, особливих успіхів досягнув у вивченні математики. Завдяки зусиллям матері Жанни Кембль (деякі біографи вважають, що вона походила з відомого французького роду Аржілей) Джон Ло отримав гарну освіту і виховання. «Благодаря старательному воспитанию Джон Ло стал на двадцатом году настоящим джентльменом. Он был искусен во всех гимнастических упражнениях. Он был, кроме того, хорош собой, с благородной наружностью соединял он самые изящные манеры, блестящее и увлекательное красноречие. Обладая, кроме того, еще довольно значительным состоянием, Ло не оставался долго в Эдинбурге и переселился в Лондон …» (Бабст И. К. Избранные труды / И. К. Бабст ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; под ред. М. Г. Покидченко, Е. Н. Калмычковой. – Москва : Наука, 1999. – С. 32). За свідченнями біографів, Дж. Ло у Лондоні багато часу присвячує світським розвагам, отримує прізвисько «Красунчик Ло», але у той же час активно цікавиться економічним життям, знайомиться з фінансовими ділками, вивчає математику, комерцію, економічні праці. У 1694 р. Дж. Ло був змушений втекти з Англії до Голландії внаслідок дуелі, яка закінчилася загибеллю його супротивника. Суд визнав дуель вбивством і засудив Ло до смертної кари. За допомогою друзів він тікає із в’язниці.

У Голландії Дж. Ло уважно вивчає найбільший і найсолідніший в Європі Амстердамський банк. Він був одержимий ідеєю створення банків нового типу. Усе своє подальше життя Ло присвятив висуненню пропозицій щодо створення банків як у Шотландії, так і в інших країнах Європи, «… будучи убежденным, что ключ к экономическому процветанию лежит в увеличении базы металлического денежного обращения при помощи бумажных денег, в частности бумажных денег, обеспеченных земельными угодьями» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 169).

«Ло был романтиком банкового дела. Это звучит теперь довольно странно: банк и романтика! Но тогда, на заре развития капиталистического кредита, его возможности многим казались безграничными и чудесными. Недаром Ло много раз в своих сочинениях сравнивал учреждение банков и развитие кредита с “открытием Индий”, т.е. морского пути в Индию и Америку, откуда в Европу шли драгоценные металлы и редкие товары. В Джоне Ло не испытанная тогда еще сила кредита нашла своего поклонника, поэта, пророка», – написав про Джона Ло А. В. Анікін у широко відомій праці «Юность науки» (Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 94).

Основними науковими працями Дж. Ло є трактат «Гроші і торгівля з пропозицією, як забезпечити націю грошима» («Money and Trade Considered: with Proposal for Supplying the Nation with Money», 1705 р.) та більш пізній і більш зрілий, але не опублікований за життя автора «Трактат про гроші та торгівлю» («Treatise on Money and Commerce», “Mémoire touchant les monnoies et le commerce”, 1706 р.) (Див.: Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 169).

Вихідною у його теоретичній побудові була ідея про те, що гроші є вирішальним фактором економічного процвітання держави. Оскільки гроші – основна умова розвитку країни та добробуту її населення, то головним завданням, на думку Ло, є насичення країни грошима. Він заперечував основну тезу меркантилістів про те, що багатство країни в його грошовій формі може зростати лише завдяки перевищенню експорту над імпортом. Зробити це, на його думку, можливо не лише за рахунок активного торговельного балансу, але й значно простіше – випуском банкнот, кількість яких не потрібно пов’язувати із запасами коштовних металів у країні. Вона визначається лише виходячи із потреби держави у грошах. Він зазначав, що паперові гроші можуть бути використані тільки для внутрішнього обігу, разом із тим, держава має потребу у золоті та інших коштовностях і повинна акумулювати їх у державній скарбниці.

Дж. Ло вважав, що золото і срібло, виступаючи у ролі грошей, отримують додаткову цінність, оскільки задовольняють певні потреби, а саме потреби обігу. Тому він стверджував, що паперові гроші, оскільки вони виконують цю суспільну функцію, також мають цінність, їх випуск збільшує багатство нації і веде до зростання ділової активності населення. Ло дотримувався теорії цінності, що базувалася на попиті і пропозиції, і розглядав цінність грошей або визначення середнього рівня цін виключно як окремий випадок загальної теорії. Він був впевнений, що товари мають цінність лише тому, що вони корисні, але величина їх цінності визначається «большим или меньшим количеством товаров по отношению к спросу на них» (Цит. за: Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 170).

Система Дж. Ло передбачала такі головні принципи: кредитну експансію для банків (надання позик, які набагато перевищують запас металевих грошей, що зберігаються у банках) та створення державного земельного банку, наділеного правом випуску паперових грошей під забезпечення землею та іншими неметалевими активами, діяльність якого була б підпорядкована завданням економічної політики уряду. В результаті він сподівався на значне підвищення прибутків, зниження рівня відсотку і наповнення державної казни металевими грошима, внаслідок їх вивільнення з обігу. Численні спроби Джона Ло запропонувати свою ідею земельного банку урядам Шотландії, Франції, Савойського герцогства в Італії урешті-решт закінчилися позитивним результатом тільки у 1716 році, коли він переконав герцога Орлеанського, регента Франції після смерті Людовіка XIV, надати йому ліцензію на право відкрити банк.

Спочатку Ло відкрив свій приватний банк, що розпочав випуск банкнот із гарантованим розміном на повноцінні срібні монети. Справа виявилася успішною, і через рік уряд дозволив приймати банкноти Ло при сплаті податків. То був знак довіри, який дозволив розпочати активне кредитування різних сфер діяльності під низькі відсотки. Всі практичні операції Дж. Ло мали на меті виправити складну фінансову ситуацію у Франції.

Після успіху заснованого ним банку Дж. Ло створив Міссісіпську компанію, яка повинна була займатися освоєнням колоній Франції у Північній Америці. На відміну від англійської та голландської Ост-Індійських компаній, які були закритими акціонерними товариствами, Дж. Ло випустив акції компанії для широкого загалу. Це була перша в історії відкрита акціонерна компанія.

Фінансова система Ло будувалася на взаємодії банку та акціонерної компанії. Банк, згідно задуму Ло, повинен був забезпечувати пропозицію грошей і підтримувати низький рівень відсотку за позики, що урешті-решт повинно було стимулювати господарську активність. Акціонерна компанія була формально створена для освоєння французьких колоній у Північній Америці. Але свої права і привілеї на торгівлю в Америці та інших частинах світу (Африці, Індії, Китаї) компанія отримала під зобов’язання по управлінню державним боргом. Фактично компанія стала посередником між казною та її кредиторами. Боржнику (державі) Ло реструктурував його зобов’язання на вигідних для казни умовах, а кредиторам казни він запропонував конвертувати цінні папери в акції своєї компанії, ціна на які швидко зростала. Попит на акції мав критичне значення для успіху всієї системи, в цьому підтримку компанії надавав банк: надійність акцій підкріплювалася гарантією викупу їх банком за фіксованою ціною, а зростання їх курсу стимулювалося банківською емісією. «Система Ло, – на думку Х. Уерта де Сото, – подобно вообще всякому экономическому интервенционизму, базировалась на трех взаимосвязанных факторах. Во-первых, на пренебрежении традиционными принципами права и морали и прежде всего требованием постоянного хранения 100% денег, помещенных на депозит. Во-вторых, на логической ошибке, оправдывающей нарушения принципов права ради быстрого достижения некоей благой цели. В-третьих, на том факте, что всегда будут существовать деятели, рассматривающие предлагаемые реформы как возможность получить гигантские прибыли. Комбинация трех этих факторов позволила такому политическому мечтателю, как Ло, запустить свою «банковскою систему» во Франции начала XVIII в.» (Уэрта де Сото Х. Деньги, банковский кредит и экономические циклы / Хесус Уэрта де Сото ; [пер. с англ. Т. Даниловой ; под ред. А. В. Куряева]. – Челябинск : Социум, 2008. – С. 87).

Коли у Франції в 1719–1720 рр. розпочався спекулятивний бум, Дж. Ло досяг вищої точки своєї кар’єри – посів місце міністра фінансів (січень 1720 р.). Але досягнення Міссісіпської компанії в освоюванні заморських територій були незначними і не могли забезпечити очікуване економічне зростання Франції. Невдовзі бум завершився крахом: банкноти перетворились в інфляційні паперові гроші, а згодом перестали бути законним платіжним засобом. «К 1720 г. абсурдные масштабы финансового пузыря стали очевидны. Ло отчаянно пытался стабилизировать цену акций компании и ценность банковских бумажных денег: банк и торговая компания были объединены, а акции новой компании объявлены узаконенным платежным средством, монеты потеряли часть веса в попытке восстановить их соотношение с банкнотами и т. д. Однако все было тщетно, и инфляционный пузырь лопнул, неся финансовый крах не только банку, но и многим французским инвесторам, доверившимся ему и торговой компании. Убытки были столь велики, а страдания так сильны, что целых сто лет во Франции считалось бестактностью произносить слово “банк”, на некоторое время ставшее синонимом “мошенничества”» – зазначає Уерта де Сото (Уэрта де Сото Х. Деньги, банковский кредит и экономические циклы. – С. 87–88). «Крушение этого бума – знаменитый “Миссисипский пузырь”, который на протяжении целого века или дольше использовался, чтобы пугать государственных деятелей призраком инфляции, вызванной бездумной эмиссией бумажных денег», – писав з цього приводу М. Блауг (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 170–171). Коли компанія збанкрутіла, Дж. Ло був змушений втекти за кордон, а його майно було конфісковано на користь кредиторів. Поспішно залишаючи Францію, Джон Ло зміг вивезти з країни тільки сина, сподіваючись, що дружина з донькою приєднаються до них пізніше. Проте родині Ло влада не дозволила виїхати з Франції. На згадку про чоловіка (з яким їй більше не судилося зустрітися) та його зірковий час у дружини Джона Ло залишився тільки великий діамант та картини. Останні роки свого життя Джон Ло провів у Венеції як професійний гравець і працював над твором «Історія фінансів часів регентства», у якому намагався виправдатися перед нащадками.

Особа Джона Ло та діяльність «бумажного змея Франции» дуже зацікавили Петра I. Найбільший інтерес у російського царя викликала готовність Ло до розширення торгівлі з Росією, а через неї і з азіатським Сходом, включаючи Японію. Після краху «системи Ло» Петро I на початку 1721 р. передав «господину Ляусу» запрошення приїхати до Росії, обіцяв титул князя та інші привілеї. Він хотів запропонувати Джону Ло організацію заселення прикаспійських територій та створення там мануфактурної промисловості. Але Дж. Ло пропозиція російського царя не зацікавила (Див.: Гурьев А. Реформа денежного обращения / А. Гурьев. – Санкт-Петербург : Тип. В. Ф. Киршбаума, 1896. – Ч. 1. – С. 9).

На думку К. Маркса, Ло відіграв певну роль у становленні вчення фізіократів, оскільки після спекулятивного буму 1719–1720 рр., коли постраждало багато навіть великих статків, збереглася лише земельна власність. «Виникнення фізіократії, – писав Маркс, – було пов'язане як з опозицією проти кольбертизму, так і, особливо, з скандальним крахом системи Ло» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 26, ч. 1. – С. 30).

Джона Ло вважають однією із найбільш самобутніх та екстравагантних особистостей пізнього меркантилізму. «Це була людина системи», – кілька разів повторював Сен-Симон, що залишив важливі свідоцтва про особу Ло. «Джон Ло – авантюрист и пророк» – таку назву дав главі, що присвячена Дж. Ло, автор «Юности науки» А. В. Анікін (Аникин А. В. Юность науки. – С. 93–110).

Відомий російський економіст другої половини ХІХ ст. І. К. Бабст у дослідженні, присвяченому Дж. Ло, писав: «Прошло уже время порочить безусловно великих деятелей за ошибки, в которые они вдавались, увлекаясь слишком далеко в порыве благородного стремления осчастливить своих сограждан. В деятельности каждого великого человека мы видим две стороны. Одной живет он в будущем, угадывая зорким гениальным оком потребности своей эпохи и пролагая пути грядущим поколениям, другой связан он с привычками и предрассудками, уже отживающими, и гибнет нередко от уступок последним. Но беспристрастная история всем открывает свои гостеприимные скрижали, и здесь все чаще и чаще осеняет лавровый венок чело деятеля, не понятого современниками и погибшего от слепой их злобы. В идеях Ло было так много будущего, он столько бросил новых светлых мыслей в массу экономических понятий своего времени, что пора, кажется, перестать упрекать человека единственно за то, что он не отрешился от многих ложных понятий, от которых, впрочем, к сожалению, не отрешилось большинство и в наше время. Нельзя ни сознаться, что он далеко оставил за собой и даровитостью, благородством большую часть современных ему финансовых людей Франции» (Бабст И. К. Избранные труды. – С. 41).

У своїх працях Джон Ло висунув ряд макроекономічних ідей, що набагато випередили свій час. Як зазначав Хесус Уерта де Сото, «Несмотря на злополучный банковский эксперимент и связанные с ним события, Джон Ло внёс определённый вклад в теорию денег. Хотя мы и не можем принять его инфляционистские и протокейнсианские взгляды, вслед за Карлом Менгером следует признать, что Ло первым сформулировал ясную теорию стихийного, эволюционного происхождения денег» (Уэрта де Сото Х. Деньги, банковский кредит и экономические циклы. – С. 88). «… Главный аргумент в пользу Ло обнаружился много позже, в XX в., когда само денежное хозяйство трансформировалось в систему бумажно-денежного обращения, во многом воспроизводящую логику его предложений. Именно этот факт заставил многих историков экономической мысли XX в. признать Джона Ло крупным экономистом-теоретиком …» (История экономических учений : учеб. пособие / [под ред. В. С. Автономова, О. И. Ананьина, Н. А. Макашевой]. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 40).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Джона Ло

Анн Робер Жак Тюрго (1727–1781) – французький економіст і державний діяч

«Если вексель ценится так же, как и деньги, то зачем нужно обещание платить по нему? Если вексель заменяет монеты, это уже не кредит. Ло хорошо почувствовал это и признал, что находящиеся в обращении бумаги являются на самом деле монетой; он утверждает, что они такие же хорошие деньги, как золотые и серебряные».
     Тюрго А. Р. Ж. Письмо Аббату де Сисэ о бумажных деньгах / А. Р. Ж. Тюрго // Физиократы. Избранные экономические произведения / Ф. Кенэ, А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур ; [пер. с фр. А. В. Горбунова и др. ; пер. с англ. и нем. П. Н. Клюкина ; науч. ред. и сост. П. Н. Клюкин]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 527.

«Но позволительно ли было Ло не знать того, что золото, как и все остальное, теряет в цене, если его количество увеличивается? Если бы он прочел и обдумал Локка, писавшего за двадцать лет до него, то знал бы, что все товары какого-либо государства всегда находятся в равновесии друг с другом и с золотом и серебром соразмерно количеству и сбыту их, он бы узнал, что золото отнюдь не имеет внутренне присущей ему ценности, всегда соответствующей определенному количеству товаров; но, когда золота больше, оно менее дорого и его следует давать больше за определенное количество товаров; таким образом, золото при свободном его обращении всегда удовлетворяет потребности государства и совершенно безразлично располагать сотней миллионов марок или одним миллионом, если покупать товары за цену, возросшую в той же пропорции. Он не представлял себе, что деньги лишь символическое богатство, доверие к которому основывается на печати государя».
     Тюрго А. Р. Ж. Письмо Аббату де Сисэ о бумажных деньгах. – С. 528.

Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст

«Ло принадлежит, бесспорно, к замечательным людям своего времени. Он не ограничивался одними практическими финансовыми мерами, но старался также приготовить к ним и образовать общественное мнение своими сочинениями, написанными большею частью с целью защитить и оправдать его нововведения. Первым по времени и едва ли не по достоинству должно признать его: "Разбор монеты и торговли с предложением снабдить нацию монетой" (Money and trade considered и пр. 1705). Оно представлено им великобританскому парламенту, и заключает в себе предложение выпуска бумажных денег под ручательство и залог шотландской поземельной собственности. Это сочинение богато некоторыми прекрасными заметками, и состоит из исследования о свойстве денег, о торговле и влиянии на нее монеты, и наконец о старых и новых средствах удержать и умножить массу денег в стране. Все это изложено с последовательностью и ясностью».
     Вернадский И. Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 553.

Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, історик економічної думки

«Ло близко стоял у дел амстердамского банка и ясно видел опасное положение шотландского. Вся экономическая система этого гениального игрока возникла в его уме при наблюдении за ходом операций этих банков. Деньги, думал он, не только орудие мены, они еще – вознаграждение за труд, а так как множество рук остается в бездействии, потому что им не предлагается никакого труда, то чем более в стране будет денег, тем более будет и занятых работников; тогда даже явятся из-за границы рабочие руки, чтобы предложить свой труд; кроме того, с увеличением количества денег увеличится размер рабочих семей, так как они будут более обеспечены. Таким образом, увеличение числа денег в стране поведет за собою прирост населения. Это станет заметным не только в городах, но и в деревнях, так как земледелие нуждается в монете не меньше, чем мануфактурная промышленность. Деньги есть основной принцип труда, культуры и народонаселения. Страна богата, когда в ней денег много, и бедна, когда их мало».
     Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 66.

«Известно, что предложения Ло, принятые регентом, только ускорили банкротство, вместо того чтобы его предотвратить. Спустя несколько лет пал и английский банк, дела которого шли блестяще в продолжение нескольких лет.
Описывать подробности этих крушений мы предоставляем историкам; достаточно сказать, что они были эпилогом первой фазы современной политической экономии».
     Эспинас А. История экономических учений. – C. 68.

Людвіг фон Мізес (1881–1973) – австрійський економіст, засновник неоавстрійської школи економіки

«… Ло предвосхитил субъективную теорию ценности; он заслужил право остаться в истории нашей науки. Значимость его достижения не преуменьшается ни его неспособностью вывести все следствия из своего фундаментального открытия, ни тем, что он запутался в непролазных дебрях ошибок, ни, возможно, даже его виной».
     Мизес Л. фон. Теория денег и кредита / Людвиг фон Мизес ; [пер. с англ. и нем. ; науч. ред. Г. Сапова]. – Челябинск : Социум, 2012. – С. 657.

Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст,
історик економічної думки

«Я всегда считал, что Джона Ло (1671–1729) нельзя отнести ни к какой категории, он сам по себе. Финансовые авантюристы (может быть, правильнее называть их административными гениями?) часто создают разные философско-экономические системы».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под. ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 384.

«Он разработал экономическую часть своих проектов с блеском и глубиной, ставящими его в первый ряд монетарных теоретиков всех времен, и это все, что имеет для нас значение. Его анализ был отвергнут почти на два столетия в основном в результате банкротства его банка (Banque Royale)».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 385.

Андрій Володимирович Анікін (1927–2001) – російський економіст, доктор економічних наук, професор

«Ло утверждал, что ключ к экономическому процветанию – изобилие денег в стране. Не то чтобы он считал сами деньги богатством, он отлично понимал, что подлинное богатство – это товары, предприятия, торговля. Но изобилие денег, по его мнению, обеспечивает полное использование земли, рабочей силы, предпринимательских талантов».
     Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 95.

«Ло заметно отличается от старых меркантилистов: хотя он тоже ищет пружину экономического развития в сфере обращения, он отнюдь не прославляет металлические деньги, а, напротив, всячески развенчивает их. Через 200 лет Кейнс назовет золотые деньги «варварским пережитком»; это вполне мог сказать Ло. Деньги должны быть не металлические, а кредитные, создаваемые банком в соответствии с нуждами хозяйства, иначе говоря, бумажные: «Использование банков – лучший способ, какой до сих пор применялся для увеличения количества денег».
Система Ло увенчивалась еще двумя принципами, значение которых трудно переоценить. Во-первых, для банков он предусматривал политику кредитной экспансии, т. е. предоставление ссуд, во много раз превышающих хранящийся в банке запас металлических денег. Во-вторых, он требовал, чтобы банк был государственным и проводил экономическую политику государства».
     Аникин А. В. Юность науки. – С. 95–96.

Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки

«Мабуть, найяскравішим представником доктрини «гроші стимулюють торгівлю» був так званий паперовогрошовий меркантиліст Джон Ло…
Хоча доктрина Ло начебто суперечить кількісній теорії грошей, насправді вона цілком узгоджується з деякими її версіями. Ло підкреслював необхідність поступового збільшення пропозиції грошей, для того щоб не зачепити рівня заробітної плати і цін, які встановилися внаслідок існуючого розподілу дорогоцінних металів між країнами. Тому його доктрину про те, що «гроші стимулюють торгівлю», можна тлумачити так, щоб застосувати до того, що Ірвінґ Фішер пізніше назвав «перехідними періодами» з перманентно нерівноважним станом. Потреба у постійному припливі дорогоцінних металів рівнозначна потребі у неперервній послідовності перехідних періодів».
     Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – C. 38–39.

«Джон Ло был одной из тех экстраординарных личностей, которыми, кажется, изобиловал XVIII век…. он посвятил всю свою жизнь выдвижению предложений об учреждении банков, как в Шотландии, так и в континентальной Европе, будучи убежденным, что ключ к экономическому процветанию лежит в увеличении базы металлического денежного обращения при помощи бумажных денег, в частности бумажных денег, обеспеченных земельными угодьями. Однако его репутация как экономического теоретика основывается только на единственном трактате «Размышления о деньгах и торговле: с предложениями об обеспечении нации деньгами» (Money and Trade Considered: With Proposal for Supplying the Nation with Money, 1705); более поздний и даже лучший «Трактат о деньгах и коммерции» (Treatise on Money and Commerce, 1706) оставался неизданным на протяжении его собственной жизни. Подобно Локку, Ло придерживался теории ценности, основанной на спросе и предложении и, снова аналогично Локку, он рассматривал ценность денег или определение среднего уровня цен как исключительно частный случай общей теории ценности. Проводя различие между потребительной и меновой ценностью, он отмечал, что товары обладают ценностью только потому, что они полезны, но величина их ценности определяется «большим или меньшим количеством товаров по отношению к спросу ни них». Он иллюстрирует этот аргумент парадоксом с водой и алмазом – сочетание высокой потребительной ценности и низкой меновой ценности в случае с водой и прямо противоположное в случае с алмазами, – который Адам Смит позднее взял на вооружение. Но если Смит использовал этот парадокс для демонстрации неуместности потребительной ценности в детерминации меновой ценности, Ло использовал его, чтобы показать, что редкость оказывает равное по значению воздействие на ценность, поскольку важна не потребительная ценность, а интенсивность спроса по отношению к количеству товаров, доступных для удовлетворения этого спроса. Смит цитировал работу Ло в своем «Богатстве народов», и можно только гадать, почему он совершенно не ухватил логики аргументации Ло».
     Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 169–170.

Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки

«Решительным сторонником количественной теории денег был знаменитый шотландец Джон Лоу (1671–1729). Он известен прежде всего как организатор выпуска бумажных денег во Франции в 1719 г., когда они вытеснили из обращения металлическую монету. Неумеренный выпуск этих денег повлек за собой великий крах, превративший их в пустые бумажки. Но у Лоу была своя теория, которую мы кратко изложим.
Серебро прежде было обычным предметом обмена и оценивалось в соответствии со своими свойствами. Его ценность можно считать воображаемой не больше, чем ценность всех других предметов. Отчеканив из серебра монету, ему придали еще некоторую дополнительную ценность. Однако можно придумать деньги еще лучше серебряных, например бумажные. Они ничего не стоят. Они никогда не покидают страны, где они выпущены. Количество их можно строго регулировать в соответствии с потребностями обращения и торговли. Как следует из последнего, их ценность всегда будет неизменной.
Так полагал Лоу. К сожалению, два последних его довода пока не подтвердились жизнью».
     Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000 – C. 107–108.

Віктор Вікторович Дроздов (нар. 1954 р.) – російський економіст, доктор економічних наук, професор

«Бедственное положение основных отраслей экономики дополнялось серьезным расстройством государственных финансов. Уже в начале правления Людовика XV разразился крупный скандал, связанный с деятельностью финансового авантюриста шотландца Джона Ло. Не найдя поддержки своих планов в Англии, Голландии и Италии, он прибыл в Париж, где основал частный банк для приема вкладов, учета векселей и банковских билетов. Вскоре этот банк стал государственным. По мысли Ло, банк должен был привлечь свободные средства населения всей Франции и затем направить их на финансирование всевозможных предприятий. Вскоре этот авантюрист основал Вест-Индскую компанию (так называемую «Компанию Миссисипи»). Для привлечения средств населения с помощью рекламы использовался прямой обман. На гравюрах, которые были выставлены для всеобщего обозрения, были изображены жители Луизианы, восторженно встречающие французов. Всерьез сообщалось о том, что в Америке есть горы из благородных металлов. Очень скоро в руки Ло перешла торговля почти со всеми французскими колониями, а также монетная регалия. Он взял на откуп и подати Франции. Банк выдал правительству ссуду банковскими билетами, которыми оно и расплатилось с кредиторами.
Первоначально дела Ло и «Компании Миссисипи» шли превосходно. Прожектеру из Шотландии удалось вызвать ажиотаж и азартную спекуляцию. На берега Сены устремились искатели счастья не только со всей Франции, но и из многих стран Европы. Надеясь на фантастические доходы от акций и билетов банка, земельные собственники продавали недвижимость и вкладывали свои средства в ценные бумаги. Курс акций быстро повышался, дойдя до 20 тыс. ливров при номинальной цене в 500 ливров. Перепродажа ценных бумаг приняла неслыханные масштабы.
Об ажиотаже тех дней Ш. Л. Монтескье писал: «Все те, кто был богат, вот уже 6 месяцев как повергнуты в нищету, а те, кто не имел хлеба насущного, захлебываются в богатстве. Никогда еще эти две крайности не соприкасались так близко. Иностранец вывернул наизнанку государство, как старьевщик выворачивает платье … Бог не возвеличивает с большей быстротой из ничтожества…».
Биржевая горячка вокруг акций и банковских билетов компании Ло окончилась грандиозным скандалом. Дело в том, что Ло – «пророк кредита» – переоценил возможности банка. Ценных бумаг было выпущено на сумму в 2,5 млрд. ливров, в то время как актив банка не превышал 200 млн. ливров. Банк оказался не в состоянии обменивать ценные бумаги на деньги. Ло, будучи генеральным контролером, добился издания закона, по которому не разрешалось иметь наличными более 500 ливров. Суммы, превышающие эту величину, следовало сдавать в банк, получая взамен банковские билеты. Это еще более усилило панику. Лица, купившие в свое время акции и билеты, бросились обменивать их на деньги. Банк оказался не в состоянии выплатить такие огромные суммы и лопнул. Сам Ло едва спасся от разъяренной толпы, бежав из Франции. Его имущество было конфисковано. Владельцы акций и банковских билетов оказались разоренными, так как из оставшегося капитала банка и компании Ло можно было уплатить не более 1% по всем платежным обязательствам. 22 мая 1720 г. обладатели сотен миллионов бумажных денег не могли купить на них даже продовольствие.
Подобного рода спекуляции были обычным делом и в Англии. Однако там они привели к созданию фондовой биржи. Во Франции же крах «системы Ло» породил недоверие к кредиту, надолго задержав развитие денежного рынка. Передовые мыслители Франции, в том числе и Кенэ, экономический упадок и финансовое банкротство Франции не без оснований связывали с политикой меркантилизма. Имея в виду это обстоятельство, К. Маркс указывал, что «возникновение физиократии было связано как с оппозицией против кольбертизма, так и, в особенности, со скандальным крахом системы Ло».
     Дроздов В. В. Франсуа Кенэ / В. В. Дроздов. – Москва : Экономика, 1988. – С. 12–14. – (Из истории экономической мысли).

Твори

• Money and Trade Considered, with a Proposal for Supplying the Nation with Money [Electronic resource] / John Lаw. – Electronic text data. – Glasgow, 1750. – 228 p. – Mode of access : https://archive.org/details/moneytradeconsid00lawj. – Date of request: 09.01.2017.

Література

• Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1895. – Т. 17а (полутом 34). – С. 881–882. – Режим доступа: https://ru.wikisnbspource.org/wiki/ЭСБЕ/Ло,_Джон. – Дата обращения: 09.01.2017.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1990. – Т. 34. – С. 881–882.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1909. – Т. 12. – С. 270.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
• Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат / ред. Ю. С. Гамбаров и др. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1934. – Т. 27. – Стб. 292–294.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1975. – Т. 2. – С. 367.
  Шифр зберігання книги: 03 Э40
• Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 26. – С. 360 : портр.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
• New World Encyclopedia [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: http://www.newworldencyclopedia.org/entry/John_Law_(economist). – Title from the screen. – Date of request: 09.01.2017.
• Аникин А. История финансовых потрясений : От Джона Ло до Сергея Кириенко / А. Аникин. – Москва : Олимп-Бизнес, 2000. – Гл. 1 : Джон Ло и крах его системы (Франция, 1716–1720). – С. 11–29. – (Люди и деньги).
  Шифр зберігання книги: 336И А67
• Аникин А. В. История финансовых потрясений. Российский кризис в свете мирового опыта / А. В. Аникин. – 2-е изд., доп. и перераб. – Москва : Олимп-Бизнес, 2002. – Гл. 1 : Джон Ло и крах его системы (Франция, 1716–1720). – С. 17–35. – (Люди и деньги).
  Шифр зберігання книги: 336И А67
• Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 5 : Джон Ло – авантюрист и пророк. – С. 93–110.
  Шифр зберігання книги: 33(09) А67
• Бабст И. К. Джон Ло или финансовый кризис во Франции в первые годы регентства / И. К. Бабст // Избранные труды / И. К. Бабст ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; под ред. М. Г. Покидченко, Е. Н. Калмычковой. – Москва : Наука, 1999. – С. 22–99. – (Российская экономическая мысль).
  Шифр зберігання книги: 33(09) Б12
• Базилевич В. Д. Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – 927 c. – С. 312–315: о Джоне Ло.
  Шифр зберігання книги: 33 Б17
• Блауг М. Ло Джон / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 169–171.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б343468
• Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – 670 с. – С. 38–41: про Джона Ло.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Б68
• Валлерстайн И. Мир-система Модерна. Т. 2. Меркантилизм и консолидация европейского мира-экономики, 1600–1750 гг. / Иммануил Валлерстайн ; пер. с англ., лит. ред., коммент. Н. Проценко. – Москва : Ун-т Дмитрия Пожарского, 2016. – 528 с. – С. 343–346: о Джоне Ло.
  Шифр зберігання книги:
• Видатні фінансисти та сучасна практика : енциклопедичний довідник / [голов. ред. В. В. Фещенко]. – Київ : Укр. агентство фін. розвитку, 2011. – Розд. 1.2 : Джон Ло – англійський денді та фундатор глобальних фінансових проектів. – С. 14–19. – (Фінансові операції. Бібліотека фахівця).
  Шифр зберігання книги: 336 В42
• Вирт М. История торговых кризисов в Европе и Америке / М. Вирт ; пер. с нем. Е. И. Конради. – Изд. 2-е. – Москва : Либроком, 2012. – Гл. 4 : Система Лау во Франции. – С. 10–27. – (Классика политэкономической мысли).
  Шифр зберігання книги: 33(09) В52
• Горн Э. Джон Ло. Опыт исследования истории финансов / Э. Горн ; пер. с нем. И. Шипова ; с предисл. Н. Х. Бунге. – Санкт-Петербург : тип. А. С. Суворина, 1895. – 371 с. – Режим доступа: http://econlibrary.ru/?link=BOOK&id=106. – Дата обращения: 09.01.2017.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: А9976
• Енциклопедія фінансових ідей / [голов. ред. В. В. Фещенко ; уклад. Н. Л. Гузей та ін.]. – Київ : Укр. агентство фін. розвитку, 2012. – Розд. 4.13 : Ло Джон де Лорістон. – С. 288. – (Фінансові операції : бібліотека фахівця).
  Шифр зберігання книги: 336 Е64
• История экономических учений : учеб. пособие / [под ред. В. С. Автономова, О. И. Ананьина, Н. А. Макашевой]. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 38–40, 336–337. – (Высшее образование : осн. в 1996 г.).
  Шифр зберігання книги: 33(09) И90
• Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 128–130.
  Шифр зберігання книги: 33(09) І-90
• Кембриджская экономическая история Европы нового и новейшего времени / под ред.: Стивена Бродберри, Кевина О'Рурка. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – Т. 1. – 461 с. – С. 209–210: о Джоне Ло. – (Кембриджская экономическая история).
  Шифр зберігання книги: 33М К35
• Кравець В. М. Західноєвропейський банківський бізнес: становлення і сучасність / В. М. Кравець, О. В. Кравець ; за ред. В. І. Міщенка. – Київ : Знання-Прес, 2003. – 470 с. – Зі змісту: Крах фінансової системи Джона Ло. – С. 201–210.
  Шифр зберігання книги: 336И К77
• Кулишер И. М. История экономического быта Западной Европы. Т. 1–2 / И. М. Кулишер. – 10-е изд., стереотип. – Челябинск ; Москва : Социум, 2012. – Т. 2. – 1030, ХХІ с. – С. 341–342: о Джоне Ло.
  Шифр зберігання книги: 9(И) К90
• Лаптева Е. В. Джон Ло – организатор первой финансовой пирамиды в Европе [Электронный ресурс] / Е. В. Лаптева // Гуманитарные науки. Вестник финансового университета. – 2012. – № 3 (7). – С. 45–50.
• Лопух К. В. Сучасний монетаризм : монографія / К. В. Лопух, В. М. Фещенко, П. І. Юхименко ; за заг. ред. П. І. Юхименка. – Київ : Центр учб. літ., 2015. – 272 с. – С. 21–22: про Джона Лоу.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Л77
• Маккей Ч. Наиболее распространенные заблуждения и безумства толпы : пер. с англ. / Ч. Маккей. – Москва : Альпина, 1998. – Ч. 1 : История финансовых пирамид и денежных маний. Миссисипский план. – С. 20–69.
  Шифр зберігання книги: 15 М15
• Маклеод Г. Д. Основания политической экономии / Г. Д. Маклеод ; пер. с англ. М. И. Веселовского. – Санкт-Петербург : Издание Н. Тиблена, 1865. – 620 с. – С. 428–443: Теория денежного обращения Джона Ло.
  Шифр зберігання книги: 33 М15
• Новицький В. Є. Ло Джон / В. Є. Новицький, П. І. Юхименко // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 281–285.
  Шифр зберігання книги: 336 Ф59
• Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – 494 с. – С. 263–270: о Джоне Ло. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 33(09) О-58
• Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – С. 84–85.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Р64
• Уэрта де Сото Х. Деньги, банковский кредит и экономические циклы / Хесус Уэрта де Сото ; [пер. с англ. Т. Даниловой ; под ред. А. В. Куряева]. – Челябинск : Социум, 2008. – 663 с. – Из содерж.: Джон Ло и банковское дело во Франции XVIII в. – С. 87–88.
  Шифр зберігання книги: 336И У98
• Функ Я. И. Акционерное общество: история и теория : (Диалектика свободы) / Я. И. Функ, В. А. Михальченко, В. В. Хвалей. – Минск : Амалфея, 1999. – 607 с. – С. 289–290: о Джоне Ло.
  Шифр зберігання книги: 338 Ф94
• Шилов Б. Н. Биржевая история / Борис Шилов, Сергей Семёнов. – Москва : СмартБук, 2009. – 240 с. – Из содерж.: Парижская биржа и жертвы амбиций шотландца Ло. – С. 65–71, 74.
  Шифр зберігання книги: 336И Ш59
• Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – 494 с. – С. 384–385, 420–422: о Джоне Ло.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Ш96
• Экономическая история мира. Европа. Т. 2 / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – [Разд.] 2.2 : Джон Ло: авантюрист и пророк. – С. 41–62.
  Шифр зберігання книги: 33М Э40
• Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – 192 с. – Из содерж.: Теория общества, кредита и ее заблуждение [Джон Ло]. – С. 65–68.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Э85
• Юхименко П. І. Монетаризм: теорія і практика : монографія / П. І. Юхименко. – Київ : Кондор, 2006. – 312 c. – С. 12–18: про Джона Лоу.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Ю94
• Mackey C. The Mississippi shame [Electronic resource] / Charles Mackey // Memoirs of extraordinary popular delusions / Charles Mackey. – Electronic text data. – London, 1841. – Vol. 1. – P. 4–73. – Mode of access: https://books.google.bg/books?id=ufoLAAAAYAAJ&dq=inauthor%3A%22Charles%20Mackay%22&hl=bg&pg=PR1#v=onepage&q&f=false. – Date of request: 09.01.2017.
• Moen J. John Law and the Mississippi Bubble: 1718–1720 [Electronic resource] / Jon Moen // Mississippi history now. – Mode of access: http://mshistory.k12.ms.us/articles/70/john-law-and-the-mississippi-bubble-1718-1720. – Title from the screen.
• Steuart J. An Inquiry into the Principles of Political Economy : Being an Essay on the Science of Domestic Policy in Free Nations, in which are particularly considered Population, Agriculture, Trade, Industry, Money, Coin, Interest, Circulation, Banks, Exchange, Public Credit, and Taxes [Electronic resource] : in 2 vol. / James Steuart. – Electronic text data. – London, 1767. – Vol. 2, bk. 4, pt. 2, chap. 23 : Of the first establishment of Mr. Law`s bank of circulation, in the year 1716. – P. 235–236; chap. 25 : Continuation of the account of Law`s bank. – P. 239–243; chap. 26 : Account of the royal Mississippi bank of France, established on public credit. – P. 243–247.

Фотогалерея

<gallery widths=200px heights=220px perrow=3>

Файл:Lo2.jpg|Блауг М. Ло Джон / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 169. Файл:Lo4.jpg|Режим доступу: http://www.lifexchange.ru/biography/view/id/3973.html. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Lo5.jpg|Режим доступу: http://www.npg.org.uk/collections/search/portrait/mw144013/John-Law. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Lo6.jpg|Меньшов В. Вавилонская башня Джона Ло / В. Меньшов // БОСС. – 2004. – № 2. – С. 108. Файл:Lo7.jpg|Режим доступу: http://mshistorynow.mdah.state.ms.us/articles/70/john-law-and-the-mississippi-bubble-1718-1720. – Дата звернення: 09.01.2017.