Татищев Василь Микитович

Татищев Василь Микитович

(19 (29) квітня 1686 – 15 (26) липня 1750) –
російський економіст, історик, природознавець, державний діяч.
Представник російського меркантилізму (перша половина XVIIІ ст.).

Василь Микитович Татищев народився 19 (29) квітня 1686 р. поблизу м. Пскова. Походив із знатного, але збіднілого російського дворянського роду. Освіту отримав, як вважають, у Московській артилерійській та інженерній школі, протягом всього життя займався самоосвітою та був одним із найбільш освічених людей свого часу. «Татищев неизменно поражал биографов разносторонностью своих занятий, легкостью, с которой он переходил от одного дела к другому, часто ранее ему совсем неизвестному. Обращали внимание и на то, что его научные занятия шли как бы за практической деятельностью. По замечанию французского ученого Симоны Блан, автора большого исследования о Татищеве, «“просветитель” в Татищеве дополнял и продолжал “деятеля”: мысль помогала и оправдывала действие». Это и так, и не совсем так. Правильнее сказать, что мысль и действие находились у Татищева в таком тесном переплетении, что трудно было определить, что чему предшествовало» (Кузьмин А. Татищев / Аполлон Кузьмин. – 2-е изд., доп. – Москва : Мол. гвардия, 1987. – C. 44. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 4 (620)).

Татищев відомий світу насамперед як вчений, але наука була для нього не професійною справою, а скоріше пристрастю. Головною для нього була військово-адміністративна діяльність. У вісімнадцятирічному віці поступив на військову службу і прийняв участь у походах Петра I. Під час Північної війни (1700–1721) цар звернув на нього увагу і декілька разів (з 1713 до 1719 р.) відправляв за кордон, зокрема до Пруссії та Польщі з важливими дипломатичними дорученнями.

У 1719 р. Татищев за дорученням Петра І розпочав роботу з географічного опису Росії і майже одночасно – з російської історії. У 1720–1722 рр. керував казенними заводами на Уралі. Займався також організацією будівництва нових підприємств і вивченням корисних копалин, відкриттям шкіл для підготовки майстрів гірничої справи. За участю Татищева було розпочато будівництво Єкатеринбурга, який згодом став центром гірничопромислового Уралу. Але його діяльність, спрямована на захист державних інтересів, викликала різке невдоволення гірничопромислових магнатів тих часів – Демидових. Демидови, користуючись високим покровительством при царському дворі, виступають із сфальсифікованими звинуваченнями на адресу Татищева. Справу розглядає Вищий суд при Сенаті та урешті-решт вирішує її не на користь Демидових. Після завершення розгляду справи Сенатом він не повертається на Урал, а їде у відрядження за кордон.

Василь Татищев був людиною, для якої інтереси держави та власне почуття обов’язку завжди були головними. Біографи постійно підкреслюють “важкий” характер та принциповість у ставленні Татищева до колег. Життєвий шлях його був складним, він неодноразово опинявся в немилості у можновладців, під слідством, без підтримки, в ситуаціях, коли існувала пряма загроза його життю.

У 1724–1726 рр. Татищев перебував у Швеції з метою вивчення гірничої справи. За своєю ініціативою Татищев намагався зібрати також інформацію щодо економіки Швеції. Зі Швеції Татищев повернувся з великим запасом ідей у різних галузях знань. Після повернення на батьківщину указом Катерини I Татищева було направлено на Московський монетний двір. У 1727–1733 рр. Татищев був спочатку членом, а згодом “головним суддею” Монетної контори. Вивчаючи питання упорядкування грошового обігу в країні, він пропонує проведення загальної фінансової реформи.

У 1734 р. його знову направляють на Урал головним управителем гірничих заводів Сибірської та Казанської губерній. В основу діяльності і службовців, і підприємців Татищев намагався покласти принцип “користі вітчизни”. Він знову наштовхується на протидію могутніх підприємців – Демидових та Строганових. Незважаючи на протидію приватних промисловців, за два роки перебування на Уралі Татищев встиг зробити чимало. Особливу увагу він приділяв дослідженню і розвитку продуктивних сил краю, розпочав будівництво нових заводів. Але він знову попадає під слідство.

У 1737 р. Татищева відкликають з Єкатеринбурга і направляють в Оренбурзький край начальником Оренбурзької експедиції. У 1739 р. його призначено начальником Калмицької експедиції. З 1741 р. Татищев – губернатор Астраханської губернії. Вже Калмицьку комісію Татищев сприйняв як заслання. Призначення астраханським губернатором він зрозумів як ув’язнення в “узилище”. Але, незважаючи на настрій і хворобу, він енергійно розпочинає діяти, намагаючись втілити у життя свої знання та великий досвід. Він складав плани заселення астраханських степів та будівництва міст, підтримував розвиток риболовства, сприяв зростанню внутрішньої і зовнішньої торгівлі, вів боротьбу з англійською торговельною компанією, діяльність якої суперечила інтересам Росії. На всіх посадах Татищев проявив себе як талановитий та ініціативний адміністратор з неординарним та масштабним мисленням. Проте губернаторство закінчується для Татищева у 1745 р. новою опалою та судовим слідством. У 1745 р. Татищев переїхав у свій маєток Болдіно (поблизу Москви) і присвятив останні роки життя науковим дослідженням. Болдінський період життя В. Татищева був самим плідним у науковому відношенні. Тут йому вдається закінчити свою основну працю – «История Российская».

В історії суспільної думки Росії В. М. Татищев відомий насамперед як автор першої великої праці з вітчизняної історії – «Истории Российской». Проте у низці робіт, насамперед у записці «Представление о купечестве и ремеслах» (1748 р.), він виклав свої погляди з економічних питань.

Головною заслугою В. Татищева як державного діяча є розробка програми економічного розвитку країни і практична діяльність по її реалізації. Татищев виступав за пріоритетний розвиток промисловості та ремесел, внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Він відводив значну роль сільському господарству, зростанню народонаселення, господарському освоєнню та заселенню окраїн Росії, дослідженню її природних багатств, будівництву шляхів, розвитку водних шляхів сполучення, організації поштового зв’язку, підготовці вітчизняних кадрів спеціалістів, в яких існує потреба. Він вважав за необхідне створення сприятливих умов для торговельно-промислової діяльності купецтва, ремісників та селян шляхом ліквідації будь-яких обмежень. Пропонував створити “вексельний устав” для виправлення недоліків у вексельному обігу. Особливе значення для розвитку торгівлі, на думку Татищева, мала організація кредитування купецтва. Вирішити проблему залучення вільних грошових коштів і надання їх у кредит він пропонував шляхом створення банків. У галузі внутрішньої торгівлі Татищев закликав до збільшення кількості ярмарок. Він виступив з ініціативою приватизації промислових підприємств, що належали казні, і передачі всіх підприємств Уралу промисловцям, що мають об’єднатися у компанії. Татищев вважав, що успіх господарського розвитку країни безпосередньо залежить від економічної політики уряду.

В основі його уявлень про державу були ідеї природного права, моралі, релігії та договірного походження держави. Спираючись на так звану теорію суспільного договору, Татищев у своїх працях захищав кріпосництво. Головним джерелом багатства та його зростання вважав торгівлю і, насамперед. зовнішню торгівлю. Він виступав за розширення експорту і скорочення імпорту, за активний торговельний баланс. Був проти імпорту тих промислових товарів, які вироблялися в Росії, а також предметів розкоші. Вирішальне значення для активізації торговельного балансу країни Татищев надавав організації підприємств, що виробляють товари на експорт та для заміщення товарів, що імпортуються. Намагаючись активізувати торговельний баланс Росії, Татищев вважав за необхідне внести зміни у митний тариф і ввести спеціальні тарифи для окремих портів і міст. Він розробив і передав у Комерц-колегію проект тарифу на товари, які провозилися через Астраханський порт, під назвою “Рассуждение о товарах привозных и отвозных Астраханского порта” (ймовірно, у 1744 р.).

Виступаючи за проведення економічної політики, яка б всіляко сприяла збільшенню маси дорогоцінних металів в країні, Татищев не стверджує, подібно західноєвропейським меркантилістам, що багатство складає тільки грошовий матеріал – золото та срібло.

Теоретичні погляди, економічні проекти і пропозиції В. Татищева мали в основному меркантилістський характер і були прогресивним явищем для Росії другої чверті ХVІІІ ст.

Відомі вчені та авторитетні джерела про Микитовича Татищева

Твори

Література

Фотогалерея

Татищев Василь Микитович

Навігаційне меню

Перегляди

Особисті інструменти

Навігація

Пошук

Інструменти