Монкретьєн Антуан Ваттевіль де
Монкретьєн Антуан Ваттевіль де
Monchretien (Montchrestien, Mauchrestien, Montchretien) Antoine (Antoyne, Antotne)
(близько 1575 – 8 жовтня 1621) –
французький економіст початку XVII ст., меркантиліст,
автор терміну «політична економія».
Monchretien (Montchrestien, Mauchrestien, Montchretien) Antoine (Antoyne, Antotne)
(близько 1575 – 8 жовтня 1621) –
французький економіст початку XVII ст., меркантиліст,
автор терміну «політична економія».
А. Монкретьєн був небагатим французьким дворянином часів Генріха IV і Людовіка XIII. Відомо, що його батько був аптекарем. Очевидно, Монкретьєн здобув хорошу на свій час освіту, але відомості про те, де саме він навчався, відсутні. Після закінчення навчання, у двадцятирічному віці Антуан Монкретьєн надрукував свою першу трагедію у віршах на античний сюжет (1596 р.), згодом, до 1601 р. – ще 4 трагедії, пастораль, декілька поем та збірок сонетів. Монкретьєн став доволі відомим драматургом, його праці мали успіх у театральному середовищі. Також Антуан працював над «Історією Нормандії».
У 1605 р., коли Монкретьєн був уже відомим письменником, він був змушений втекти з Франції до Англії внаслідок дуелі, яка закінчилася загибеллю його супротивника. Вимушене чотирирічне перебування в Англії відіграло в житті Монкретьєна величезну роль. Його вразив розвиток промисловості і торгівлі цієї країни, яка була на той час більш розвинутою, ніж Франція. Він починає цікавитися економічною політикою, торгівлею, ремеслами. Зближується з французькими емігрантами-гугенотами, більшість з яких була ремісниками, що знайшли притулок в Англії і своєю працею сприяли розвитку її промисловості. На батьківщину Монкретьєн повертається з певними уявленнями про шляхи розвитку національної промисловості і торгівлі. Він одружується з багатою вдовою і започатковує власну справу. Намагаючись на практиці втілити нові ідеї, – відкриває майстерню виробів із заліза та мануфактуру домашнього начиння і починає реалізовувати в Парижі свій товар.
Але головною справою А. Монкретьєна у той час була робота над «Трактатом з політичної економії» («Traicté de l’оесоnomie politique»). До відомого ще з праць стародавніх авторів і широковживаного терміну «економія» він додає слово «політична». Тим самим підкреслює, що головною темою його роздумів є шляхи пожвавлення розвитку господарства країни в цілому і перебудови економічної політики держави. «Трактат» побачив світ у 1615 р. і був присвячений молодому королю Людовіку XIII і королеві-матері Марії Медичі. Зі своєю працею Монкретьєн спочатку ознайомив міністра фінансів, який репрезентував твір королівській родині і її оточенню. Книга була позитивно cприйнята, а її автор почав навіть відігравати, певним чином, роль економічного радника при дворі. У 1617 р. він зайняв посаду міського голови Шатільона-на-Луарі. Дослідники припускають, що саме тоді він отримав дворянство.
Коли і з яких причин Монкретьєн прийняв протестантство – невідомо, але загинув він у 1621 р. як один із керівників повстання гугенотів, потрапивши в засідку. Зокрема, М. А. Слудковська зазначає: «Монкретьен вступил в ряды гугенотов, возглавив в мае 1621 г. их мятеж в Нормандии. Не зря его называют «д`Артаньяном политэкономии»: он погиб 8 октября 1621 г. со шпагой в руке в неравном бою во главе шести дворян против двадцати мушкетеров под предводительством господина Тюрго, предка знаменитого экономиста и министра Людовика XVI» (Слудковская М. А. Развитие экономической мысли Франции в V–XVIII вв. / М. А. Слудковская // Развитие западной экономической мысли в социально-политическом контексте : учеб. пособие / М. А. Слудковская, Н. А. Розинская. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С. 39). За вироком суду його тіло було піддано нарузі: кістки – роздроблено, труп – спалено, а попіл – розвіяно. Через шість років після смерті А. Монкретьена було видано збірку його трагедій та поетичних творів, але «Трактат» був приречений на забуття. Багато років основним джерелом відомостей про А. Монкретьєна були несхвальні відгуки його ворогів.
З часом добре ім’я Антуана Монкретьєна було відновлено, і він зайняв своє місце в історії економічної думки як автор терміну «політична економія». 27 квітня 2016 р. в університеті Саленто відбувся семінар, присвячений 400-річчю «Трактату з політичної економії».
«Трактат з політичної економії» був серед перших в Європі творів, спеціально присвячених економічним проблемам. Як кожна добре освічена людина того часу, Монкретьєн володів грецькою і латинською мовами, читав античних авторів. У «Трактаті» він постійно посилається на них. Безумовно, йому було відомо, який зміст у слова «економія» та «економіка» вкладали Ксенофонт і Аристотель. В авторів XVII ст. ці слова, як і раніше, означали домогосподарство, управління сім’єю і своїм господарством.
Політична економія визначалася автором «Трактату» як наука про господарські явища та мистецтво управління ними, тобто як наука, що має особливий предмет дослідження, відмінний від предмета дослідження інших суспільних наук.
У своїй праці Монкретьєн стверджував, що «щастя людей – у багатстві, а багатство – у праці», розкіш є виправданою лише тоді, коли споживається місцева продукція, коли її виробники отримують роботу і прибуток залишається в країні. Купці – «більш ніж корисні». Торгівля – «головна мета різних ремесел», торговий прибуток є виправданим, оскільки компенсує ризик. Іноземці порівнювалися з насосом, що викачує багатство з Франції, і висувалася вимога максимального їх витіснення, розвитку власної промисловості, удосконалення її продукції. Схвалювалося втручання держави в економічне життя та справляння податків. Хоча Монкретьєн вважав найкращим способом піднесення могутності держави торгівлю, насамперед зовнішню, обґрунтування ідеї «торговельного балансу» в нього не було. У його працях ще залишалися сліди монетаризму ( наприклад, у широкому трактуванні прерогатив держави в постановці питання про боротьбу з іноземцями). Проблема нагромадження капіталу замінювалася завданням зростання могутності Франції. Усупереч меркантилізму першочергове значення відводилося «природному багатству», до якого він відносив плоди землі (хліб, сіль, вино тощо), оскільки не кількість золота і срібла робить державу багатою, а «наявність предметів, необхідних для життя».
Але без затраченої праці і без промисловості, на думку Монкретьєна, природні багатства нічого не варті, лише праця і промисловість надають їм цінності. Саме промисловість має бути об’єктом особливої уваги з боку королівської влади. Монкретьєн, як і інші меркантилісти, розумів під «промисловістю» обробну промисловість, яка переживала на той час перехідний етап розвитку від простого ремесла до мануфактури. Розглядаючи в першій частині своєї праці питання про те, що належить зробити Людовіку XIII для покращення стану різних «механічних мистецтв», Монкретьєн дає йому такі поради: створити державні майстерні, де змогла б знайти собі роботу велика кількість волоцюг, започаткувати ремісничі школи з обов’язковим навчанням, не допускати в країну іноземну продукцію та ін. Рекомендації француза Антуана Монкретьєна дещо відрізняються від пропозицій, що знайшли відображення, зокрема, в працях англійських меркантилістів (Див.: Всемирная история экономической мысли : в 6 т. Т. 1. От зарождения экономической мысли до первых теоретических систем политической экономии / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – С. 393–394).
Відомі вчені та авторитетні джерела про Антуана Монкретьєна
Зміст
- 1
- 2 Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, соціолог і психолог
- 3 Август Онкен (1844–1911) – німецький економіст, професор Бернського університету
- 4 Давид Іохелевич Розенберг (1879–1950) – російський економіст, історик економічної думки
- 5 Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст
- 6 Андрій Володимирович Анікін (1927–2001) – російський економіст
- 7 Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки
Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, соціолог і психолог
«Хотя он не был знаком со многими из только что разобранных сочинений (за исключением трудов Стаффорда и Серры), тем не менее среда, в которой он вращался, общение с экономистами и коммерсантами тогдашнего времени, наконец, чтение Бодена и Аристотеля – все это могло в сильной степени повлиять на его пылкое воображение и вдохновить этого замечательного поэта создать истинный шедевр.
«Трактат политической экономии» Монкретьена издан был в 1615 г. и посвящен Людовику XIII и его матери. Это первое сочинение, где наука о хозяйственных фактах и искусство управлять ими названы политической экономией. Название это было выбрано автором с той целью, чтобы противопоставить современный ему взгляд на экономию как на теорию общественного хозяйства воззрениям древних, понимавших под этим словом узкий круг части хозяйственных интересов.
Подобно Аристотелю, Монкретьен считает государство организмом, у которого функцию головы исполняет государь, душой этого организма является верховная власть – источник государственного единства и порядка. Основной закон существования такого общественного организма, как и всякого другого, – личный интерес. Исходя из этой точки зрения, Монкретьен полагает, что экономия как искусство должна давать практические правила, сообразуясь всецело с обстоятельствами…
Вообще говоря, Монкретьен был большим приверженцем промышленности и механических искусств и государственного вмешательства в экономическую жизнь народа. Но он не забывал и того, что механические искусства зависят от природы, а королевская власть должна руководствоваться в своих действиях интересами своих подданных, счастье которых и есть ее разумное основание».
Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – С. 62–63, 64–65.
«Монкретьен признает существование естественных богатств и к числу последних относит произведения земли, как например хлеб, соль, вино и т. п.; он даже считает их основными элементами богатства, имеющими большее значение, чем все золотые и серебряные рудники Испании. Но без приложения труда и промышленности естественные богатства ничего не значат; только труд и промышленность могут им сообщить ценность. Придавая громадное значение в деле создания народного богатства всякого рода механическим искусствам, Монкретьен отрицательно относится к земледелию, которое, по его мнению, отрывает от промышленности слишком много рабочих рук; а увлечение земледелием он считал даже вредным».
Эспинас А. История экономических учений. – C. 63.
Август Онкен (1844–1911) – німецький економіст, професор Бернського університету
Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – С. 180–181.
Давид Іохелевич Розенберг (1879–1950) – російський економіст, історик економічної думки
«В своем «Трактате политической экономии, посвященном королю и королеве», который вышел в свет в 1615 г., Монкретьен выступает горячим защитником третьего сословия. Правда, он признает, что государство держится на трех сословиях, но о высших сословиях он предпочитает не говорить, так как это, по его выражению, «щепетильные вопросы»…
Наиболее важной частью третьего сословия Монкретьен считает торговцев…
Здесь наиболее отчетливо формулирован примат обращения над производством. Хотя Монкретьен требует поощрения всякого рода ремесла и профессионального образования для народа, но цель всех ремесел он видит в торговле.
Монкретьен горячо защищает прибыль торговцев…
Монкретьен знает, что прибыль – результат «отчуждения», но использует эту меркантильную теорию прибыли весьма своеобразно: он превращает ее в орудие борьбы против иностранных купцов. Во внутренней торговле проигрыш одного уравнивается выигрышем другого, и страна в целом не теряет (то, что купец выигрывает за счет мелких производителей, Монкретьена не беспокоит). Во внешней торговле иностранные купцы, которых он сравнивает с насосом, получая прибыль, выкачивают богатство страны.
О деньгах Монкретьен пишет: «Первый, сказавший «деньги – нерв войны», не ошибся... Золото оказалось могущественнее железа. Вот почему великое крупное государство искало и находило способы его добыть...», и доказывает, что наиболее надежный способ добыть золото – это торговля».
Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз,1940. – Т. 1. – C. 55.
«Тем не менее книга Монкретьена представляет собой крупное явление в экономической литературе того времени и характеризует определенный этап в развитии экономической мысли Франции. Монкретьен стоит на грани раннего и развитого меркантилизма; это соответствовало экономическому и политическому состоянию Франции того периода».
Розенберг Д. И. История политической экономии. – Т. 1. – C. 56.
Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст
«Антуан Монкретьен (ок. 1575–1621), автор Traicte de l’оесоnomie politique («Трактата политической экономии») (1615), кажется, был первым, кто поставил в заголовок своего труда слова «политическая экономия». Это, однако, единственная его заслуга. Сама книга весьма посредственна и начисто лишена оригинальности. Хотя в даваемых автором рекомендациях есть здравый смысл, его работа изобилует элементарными логическими ошибками и находится не выше, а ниже среднего уровня той эпохи. Противоположную точку зрения можно найти в предисловии Т. Функа-Брентано к подготовленному им изданию «Трактата» (1889), а также в работе P. Lavalley L'Oeuvre economique de Antoine de Monchretien (1903)».Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 213.
Андрій Володимирович Анікін (1927–2001) – російський економіст
«Человека, который впервые ввел в социально-экономическую литературу термин политическая экономия, звали Антуан Монкретьен, сьер де Ваттевиль».Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 26.
«Несмотря на громкое название, он писал сугубо практическое сочинение, в котором пытался убедить правительство в необходимости всестороннего покровительства французским промышленникам и купцам. Монкретьен выступает за высокие пошлины на иностранные товары, чтобы их ввоз не мешал национальному производству. Он прославляет труд и воздает необычную для своего времени хвалу классу, который он считал главным создателем богатства страны…
Монкретьен был одним из видных представителей меркантилизма… Он мыслил хозяйство страны прежде всего как объект государственного управления. Источником богатства страны и государства (короля) он считал внешнюю торговлю, особенно вывоз промышленных и ремесленных изделий».
Аникин А. В. Юность науки. – C. 28.
«Главная заслуга Монкретьена, конечно, не в том, что он дал своей книге такой удачный титульный лист. Это было одно из первых во Франции и в Европе сочинений, специально посвященное экономическим проблемам. В нем выделялся и ограничивался особый предмет исследования, отличный от предмета других общественных наук».
Аникин А. В. Юность науки. – C. 29.
Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки
«"Трактат о политической экономии" Антуана де Монкретьена тоже относится, так сказать, к первому поколению меркантилистской литературы (1615). О земледелии там ничего не говорится, основное же внимание уделяется внешней торговле и колониальной политике. Он всецело стоит за контроль государства над промышленностью и против свободы торговли, которую он считает гибельной».Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – C. 80.
- Traite de l'economie politique [Ressources électroniques] /Antoine de Montchrétien, sieur de Vateville. – Paris, 1868. – 197 p. – Mode d'accès: http://www.archive.org/stream/memoiresurantoi00duva#page/n3/mode/2up;
- Трактат о политической экономии : [извлечения] / Антуан де Монкретьен // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 168–182.
Шифр зберігання книги: 33(09) М64 - Трактат о политической экономии : [извлечения] / Антуан де Монкретьен // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посібник / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 92–109.
Шифр зберігання книги: 33(09) І-90
- Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1896. – Т. 19а (полутом 38). – С. 775. – Режим доступа: https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Монкретьен,_Антуан
Шифр зберігання книги: 03 Э68
- Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1990. – Т. 38. – С. 775.
Шифр зберігання книги: 03 Э68 - Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1975. – Т. 2. – С. 535.
Шифр зберігання книги: 03 Э40 - Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 30. – С. 281.
Шифр зберігання книги: 03 Б79 - Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 426–427.
Шифр зберігання книги: 33 Р86 - Аникин А. В. Юность науки : жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – 367 c. – Из содерж.: Наука получает имя [о Монкретьене]. – С. 26–29.
Шифр зберігання книги: 33(09) А67 - Всемирная история экономической мысли : в 6 т. Т. 1. От зарождения экономической мысли до первых теоретических систем политической экономии / Моск. гос. ун-т им. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Гл. 19.3 : Западноевропейский меркантилизм. – 606 c. – С. 393–394: Антуан Монкретьен. – Режим доступа: http://www.booksite.ru/fulltext/mys/lye/cjn/omik/index.htm
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/1 - Зиньковский Е. М. Особенности меркантилизма в Англии [Электронный ресурс] / Е. М. Зиньковский, Е. С. Дьячкова // Экономика и социум. – 2014. – № 2 (11). – С. 191–198.
- Ковальчук В. Меркантилісти, або перші паростки економічної науки / В. Ковальчук // Вісник Тернопільського національного економічного університету : наук. журнал / [голов. ред. А. Ф. Мельник]. – Тернопіль : Економічна думка, 2011. – Вип. 1. – С. 166–167.
Шифр зберігання книги: 33 В53 - Краус Н. М. Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – С. 71–73.
Шифр зберігання книги: 33(09) К78 - Мицюк О. К. Історія політичної економії [Електронний ресурс] / О. К. Мицюк. – Подєбради, 1922. – Т. 1. – 254 с. – С. 155: Антуан Монкретьєн. – Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/politologiya/12096-mitsyuk-o-istoriya-politichnoyi-ekonomiyi-t-1/
- Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – 494 с. – С. 179–181: об Антуане Монкретьене. – Режим доступа из сети КНЭУ: http://10.1.1.111/Legacy/foreign.htm
Режим доступа из сети Интернет: http://wiki.kneu.kiev.ua/Legacy/foreign.htm
Шифр зберігання книги: 33(09) О-58 - Пономарев В. П. Антуан де Монкретьен и другие пророки антропологической политэкономии [Электронный ресурс] / В. П. Пономарев // Актуальные проблемы гуманитарных и естественных наук. – 2015. – № 1. – С. 211–219.
- Слудковская М. А. Антуан де Монкретьен / М. А. Слудковская // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 161–168.
Шифр зберігання книги: 33(09) М64 - Слудковская М. А. Развитие экономической мысли Франции в V–XVIII вв. [Электронный ресурс] / М. А. Слудковская // Развитие западной экономической мысли в социально-политическом контексте : учеб. пособие / М. А. Слудковская, Н. А. Розинская. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С. 38–39.
- Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – 494 с. – С. 213, 473: об Антуане Монкретьене. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).
Шифр зберігання книги: 33(09) Ш96 - Экономическая история мира. Европа. [Т. 1] / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и Кº, 2004. – [Разд.] 12.1 : Монкретьен. – С. 419–427.
Шифр зберігання книги: 33М Э40 - Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – 192 с. – С. 62–65: об Антуане Монкретьене.
Шифр зберігання книги: 33(09) Э85
<gallery widths=200px heights=220px perrow=2>
Файл:Monchretien.jpg|Режим доступу: http://psteger.free.fr/montchrestien.php Файл:Monchretien2.jpg|Режим доступу: http://terresdhistoire.blogspot.com/2006/11/antoine-de-montchrestien-sieur-de.html