Кене Франсуа
Кене Франсуа
Quesnay François
4 червня 1694 – 16 грудня 1774 –
французький економіст, засновник школи фізіократів.
Quesnay François
4 червня 1694 – 16 грудня 1774 –
французький економіст, засновник школи фізіократів.
Франсуа Кене народився 4 червня 1694 р., був восьмим з тринадцяти дітей у родині Нікола і Луїзи Кене. Батьківщина Ф. Кене – село Мере, що знаходилося недалеко від королівської резиденції – Версалю. Батько Франсуа Кене був дрібним землевласником, що не мав дворянського титулу. В акті про хрещення Франсуа Кене його батько названий «збирач податків» в абатстві Сен-Маглуар (Див.: Дроздов В. В. Франсуа Кенэ / В. В. Дроздов. – Москва : Экономика, 1988. – С. 17). Родина жила бідно і була не в змозі дати дітям будь-яку освіту. Коли Франсуа виповнилося 13 років, його батько помер і він повинен був самостійно заробляти собі на життя. Кене не отримав ніякої формальної освіти, йому судилося стати геніальним самоучкою. До 11 років Франсуа не знав грамоти. Потім було навчання у сільського кюре та у початковій школі у сусідньому місті. Він не тільки навчився читати і грамотно писати, але і вивчив латинь та давньогрецьку мову. Талановитого юнака зацікавила медицина, і він почав брати уроки у місцевого хірурга. У 1711 р. він переїжджає до Парижа. Заробляє на життя, працюючи у літографії. Продовжує вивчення медицини, слухаючи лекції у медичній школі та практикуючи у шпиталі.
У 1718 р. у Парижі він складає іспит на ступінь хірурга і розпочинає лікарську практику в містечку Мант поблизу Парижа. У 1717 р. Кене одружився з донькою паризького торговця колоніальними товарами. У Манті Франсуа Кене прожив 17 років і завдяки своїм здібностям, знанням, доброзичливості став найпопулярнішим лікарем у всій окрузі. Працюючи у Манті, Кене приймав участь у суспільному житті. Відомо, наприклад, що у 1725 р. він поставив свій підпис під протестом проти обкладання тальєю (прямим податком на селянські господарства), приєднався до руху проти введення цього податку, який організував бургомістр Манта.
Після смерті дружини Кене залишився з двома дітьми та у 1734 р. переїхав до Парижа і став лікарем герцога Віллеруа (duc de Villeroi), у 1736 р. – купив (за традицією тих часів) посаду королівського хірурга, а у 1740 р. його було призначено секретарем Королівської хірургічної академії. У 1737–1744 рр. він опублікував ряд полемічних творів з медицини, за які його було удостоєно звання доктора медицини. У 1739 р. Кене був призначений воєнним комісаром Ліона і приймав участь у воєнній кампанії 1744 р. у Фландрії та Лотарингії, де, зокрема, надавав медичну допомогу тяжкохворому королю. У 30–40-х роках Кене віддає багато сил боротьбі, що вели хірурги проти «факультету» офіційної наукової медицини. У ті часи, згідно з давнім статутом, хірурги були об’єднані в один ремісничий цех з цирульниками, і їм було заборонено займатися терапією. Кене очолив «хірургічну партію» і врешті-решт здобув перемогу. Водночас він видає свій основний природничо-науковий твір, своєрідний медико-філософський трактат, де розкриває основні питання медицини: про співвідношення теорії і лікарської практики, про медичну етику тощо (Див.: Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 136).
Популярність доктора Кене була настільки великою, що ним зацікавилася всесильна фаворитка короля Людовіка XV маркіза Помпадур, яка умовила герцога Віллеруа уступити їй відомого лікаря. Навесні 1749 р. Кене став особистим лікарем Помпадур, у 1752 р. він зайняв посаду лейб-медика короля, а у 1759 р. – посаду медика-консультанта короля. Мадам Помпадур і Людовік XV дуже прихильно ставилися до Ф. Кене не тільки тому, що він був чудовим лікарем, але й через те, що він вмів зберігати у таємниці пікантні подробиці придворного життя. «Будучи лейб-медиком госпожи де Помпадур, он нашел в ее лице покровительницу, проявившую к нему не только доброе отношение, но и понимание. Мадам Помпадур обеспечила Кенэ видное положение в интеллектуальной жизни Версаля и Парижа и за это заслужила благодарность экономистов всех времен», – пише Й. Шумпетер (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под. ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 288). У 1751 р. Кене був призначений членом Королівської академії наук. У 1752 р. король надав Кене дворянство і герб з трьома квітками та девізом «За винахідливість розуму».
Оселився Ф. Кене у королівській резиденції. У квартирі, що складалася з однієї великої кімнати та двох комірчин на антресолях Версальського палацу, Кене прожив 25 років і був змушений залишити це помешкання лише за півроку до своєї смерті, коли помер Людовік XV. Кене писав у листі одному зі своїх друзів:
«“В нем много ума; в нем ума хватит на дьявола”, говаривали о Кенэ. Кенэ был умелым спорщиком и диалектиком… Кенэ, по утверждению одного из его учеников, соединял большое благородство характера: “Не было человека, который лучше умел бы избежать обострения полемики. Он спорил всегда ради истины, но не из самолюбия”» (Цит. за: Штейн В. М. Развитие экономической мысли / В. М. Штейн. – Ленинград : Сеятель, 1924. – Т. 1 : Физиократы и классики. – С. 22). Щоправда противники і заздрісники Кене дотримувалися іншої думки, вважаючи доктора «отъявленным циником». Вочевидь, найбільш об’єктивну оцінку Кене як співрозмовнику надає відомий дослідник фізіократії Г. Шеллє: «… он знал людей, и его проникновенный взор читал в их сердцах. Если он обнаруживал там прямоту, то он проявлял себя тем, чем был в действительности: добрым, услужливым, верным. Если же он видел ханжество, то он поражал таких людей жестокими эпиграммами, хотя бы они занимали при дворе самое высокое положение» (Цит. за: Штейн В. М. Развитие экономической мысли. – С. 23). Також залишилось багато інших різних свідоцтв сучасників про особистість Кене (Див.: Аникин А. В. Юность науки. – С. 137–138).
Ф. Кене приділяв багато часу заняттям наукою, зокрема медициною та філософією. Приймав у себе багатьох видатних французьких мислителів і літераторів. У гостях у нього бували К. А. Гельвецій, Д. Дідро, Ж. Л. Д'Аламбер, Мерсьє де ла Рів’єр, Віктор Мірабо, Тюрго та інші вчені та письменники.
У віці 60 років він зацікавився політичною економією. Як зазначав А. В. Анікін, «по мосту философии он перешел от медицины к политической экономии. Человеческий организм и общество. Кровообращение, обмен веществ в человеческом теле и обращение продукта в обществе. Эта биологическая аналогия вела мысль Кенэ» (Аникин А. В. Юность науки. – С. 136). Значний вплив на економічні погляди Кене мали ідеї Річарда Кантільона (1680–1734 рр.) та Венсана де Гурне (1712–1759 рр.).
«Выдающаяся профессиональная карьера поглощала большую часть его энергии и никогда не оставляла ему для занятий экономикой больше времени, чем обычно человек в состоянии уделить страстно любимому хобби … Он был большим педантом и доктринером и, вероятно, ужасным занудой, но обладал силой характера, которая часто сочетается с педантичностью. Приятно также отметить его правоту и честность … Кенэ был единственным источником идей в своем кругу, что несколько затушевывалось его неспособностью или нежеланием систематически и до конца разрабатывать свои идеи», – звертає увагу Й. Шумпетер (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 288).
У Ф. Кене незабаром з’явилися учні та однодумці, які поділяли його фізіократичні погляди, що базувалися на визнанні виключної продуктивності землеробства і «безплідності» промисловості та торгівлі. Саме сільське господарство, на думку Кене і його послідовників, є рушійною силою економічного зростання. Вважається, що основи школи фізіократів було закладено на зборах, які проходили у липні 1757 р. Сталося це після знайомства Віктора де Мірабо і Франсуа Кене, який захотів особисто познайомитися з автором книги «L’Ami des hommes on Traiti sur la population» («Друг людей (людства) або Трактат про народонаселення»), яка вийшла друком у 1756 р. і мала шалений успіх.
Як зазначав Д. Розенберг, «Кенэ защищал крупное фермерство, т. е. капиталистическое сельскохозяйственное производство, – мелкое крестьянское хозяйство он считал бесплодным. С капиталистической точки зрения это вполне правильно: в мелком крестьянском производстве нет прибавочной стоимости (по терминологии Кенэ, чистого продукта). Мирабо защищал мелкое крестьянское хозяйство: последнее есть господствующая система хозяйства при феодализме, и оно также соответствовало его патриархальным мечтаниям.
С другой стороны, в ряде вопросов Мирабо радикальнее Кенэ, в частности он гораздо больше увлекается магическими формулами «laissez faire» и «laissez passer», чем его учитель. Но это объясняется тем, что Мирабо поверхностно усвоил доктрину Кенэ, не вник во всю глубину ее, хотя и превозносил ее до небес. «Призрачная внешность» (по выражению Маркса) физиократизма «обманула» его, – и он мог позволить себе быть радикальным. Не поняв самой сущности физиократизма, он даже не предчувствовал тех грозных (для любезного его сердцу патриархального мира) последствий, к которым должно привести осуществление прославляемой им доктрины … Мирабо старший … до того времени находился под влиянием меркантильных идей. Автор многих работ, он пользовался большой популярностью как писатель … Выводы Кенэ и выводы Мирабо были диаметрально противоположны. Мирабо формулировал уже известный нам меркантилистический тезис: население составляет богатство страны. В формулировке Мирабо это положение гласило: рост населения предшествует богатству. Кенэ же выдвинул противоположный тезис: богатство создает или вызывает рост населения.
Встреча Кенэ с Мирабо решила этот спор в пользу Кенэ, и Мирабо стал ярым физиократом» (Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – 2-е изд. – Москва : Соцэкгиз, 1934. – Ч. 1. – С. 121, 100).
Фізіократи збиралися на антресолях Версальського палацу і проводили свої засідання. Участь у засіданнях приймали в основному тільки учні та послідовники Кене, або люди, яких вони рекомендували йому. Школу фізіократів часто називали сектою, зважаючи на закритий характер засідань та тісний ідейний зв’язок між послідовниками Кене. У 1766 р. у декількох засіданнях фізіократів (які називали себе економістами) приймав участь Адам Сміт. Він з глибокою повагою ставився до Кене, згадував про «секту» фізіократів у «Багатстві народів» і писав, зокрема, що присвятив би свою працю Кене, якби останній був живим (Див.: Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – С. 338).
Проте ідеї Ф. Кене і його школи невдовзі почали сприйматися як догматизовані канони. Поступово його популярність почала падати. Хоча навіть після того, як вплив фізіократів зменшився і почалася промислова революція, в економічній літературі акцентування на важливість сільського господарства завжди супроводжувалося посиланням на праці Кене.
«Физиократы были, по сути, движением реформ. Экономическая наука интересовала Кенэ не сама по себе, а как средство улучшения бедственного состояния французской экономики, достижения уровня Англии, которая осуществила свою сельскохозяйственную революцию, и преобразования налоговой системы, душившей французских фермеров. Большим врагом Кенэ был меркантилизм или кольбертизм, на протяжении долгого времени дававший специальные привилегии французской промышленности в ущерб сельскому хозяйству. Таким образом, практическая программа физиократов должна была устранить остатки средневековых пошлин и ограничений в сельском хозяйстве, рационализировать фискальную систему путем замены множества запутанных налогов единственным налогом на ренту, объединить маленькие участки в крупномасштабные сельскохозяйственные земельные владения, освободить торговлю зерном от всех меркантилистских ограничений – одним словом, сделать, как в Англии. В историческом контексте той эпохи его взгляды были чрезвычайно разумными. Только попытка аргументировать необходимость предлагаемых реформ неопровержимыми теоретическими доводами иногда приводила к натянутым рассуждениям и слегка абсурдным заключениям, вызывавшим насмешки даже у современников», – таку характеристику поглядів фізіократів дає М. Блауг (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 129–130).
Помер Ф. Кене у Версалі 16 грудня 1774 р. і був похований у старій церкві Сен-Жульєн у Парижі.
За десять років Ф. Кене створив ряд цікавих економічних праць. Його перші публікації з економіки з’явилися як статті до «Encyclopédie ou Dictionnaire raisonné des sciences, des arts et des métiers» («Енциклопедія, або Тлумачний словник науки, мистецтва й ремесел») Дідро та Д’Аламбера у 1756 та 1757 рр. («Hommes» («Населення»), «Fermiers» («Фермери»), «Granis» («Зерно»), «Impot» («Податки»)). У 1758 р. він видав короткий памфлет «Tablean Economique» («Економічна таблиця», 1758 р.) – «зигзаг доктора Кене», яка містила відому зигзагоподібну діаграму, свого роду таблицю затрат-випуску, що була виражена у термінах грошових потоків. У 1766 р. з’явився другий варіант «Економічної таблиці» (сам Кене називав цей варіант арифметичною формулою «Економічної таблиці»). Найбільш чіткий виклад доктрини фізіократів міститься у книзі «Philosophie rurale» («Сільська філософія», 1763 р.), яку Кене написав у співавторстві з маркізом де Мірабо. Назву ж напрямку було дано в іншому зібранні творів Кене, відредагованому ще одним з його учнів Дюпоном де Немуром і надрукованому у 1768 р. під назвою «La Physiocratie» («Фізіократія»). Слово «фізіократія» має грецьке походження і у перекладі означає «влада природи».
«Многие более поздние экономисты, – пише М. Блауг, – восхищались Кенэ, в том числе Смит, Маркс и Шумпетер, но их восхищали не детали его аргументации, а та проницательность, которая связывала их воедино. Смит был восхищен разделением, проводимым физиократами между “производительными” классами, определяющими способность экономики самовоспроизводиться от периода к периоду, и “непроизводительными” классами, которые просто создают предметы потребления в этом периоде. Маркс был восхищен верой Кенэ в то, что экономический анализ должен точно определить источник излишка сверх необходимого рабочим минимума средств к существованию, производимого в жизнеспособной экономической системе. Шумпетер, с другой стороны, восхищался основной концепцией физиократов о круговом потоке товаров в одном направлении и денег в обратном направлении, при котором поступления доходов в данном периоде становятся потоками расходов в следующем периоде» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 128–129).
Своє ж особисте ставлення до наукового доробку Кене М. Блауг формулює наступним чином: «Франсуа Кенэ – один из тех экономистов, чьи труды многие студенты и даже их преподаватели должны оставлять непрочитанными. Его рассуждения столь запутанны, вычисления столь замысловаты, а каждое слово настолько погружено в устаревшую политическую философию и экономические обстоятельства Франции XVIII века, что только годы изучения могут помочь найти какой-то смысл в его работах. Что каждый знает о Кенэ, так это его причудливая зигзагообразная диаграмма или “экономическая таблица” (Tableau Economique), утверждение о том, что только сельское хозяйство производит положительный “чистый продукт”, а промышленность является “бесплодной”, рекомендация относительно “единого налога” на земельную ренту и лозунг невмешательства государства в экономику (laissez-faire, laissez-passer) – и еще тот факт, что он первым основал школу экономистов, называемых “физиократами”, которые пользовались огромной популярностью во Франции 1750-х гг. Вопрос заключается в том, как все эти идеи согласуются друг с другом и почему они оказались настолько успешными» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 128).
«…Из взглядов Кенэ на экономический процесс и экономическую политику, какими бы они ни были, в принципе можно вывести весь арсенал либеральной аргументации XIX в.», – зазначав Й. Шумпетер (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 299). За визначенням К. Маркса, суттєвою заслугою фізіократів і, насамперед, Франсуа Кене, було те, що «… вони в межах буржуазного кругозору дали аналіз капиталу». Саме це, на думку Маркса, «…робить їх справжніми батьками сучасної політичної економії» (Маркс К. Теорії додаткової вартості (ІV том «Капіталу») / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 1. – С. 12).
Економічна наука зобов’язана Кене декількома визначними досягненнями. Кене та його послідовники відкинули основну тезу меркантилістів про походження прибутку з обігу, вони намагалися пояснити збільшення багатства з виробництва. Єдиним джерелом багатства народу фізіократи вважали землю. В основі розуміння Кене проблем економічного життя суспільства – концепція природного порядку. Саме на ці ідеї спирався економічний лібералізм фізіократів. Суспільство складається з окремих людей, яких Природа наділила різними здібностями, схильностями та потребами. Фізіократи вважали за нерозумне ігнорувати природні закономірності. Кожній людині повинно бути дозволено діяти природно. Суспільний договір, головним результатом якого є держава, потрібен лише для контролю, мета якого – не допустити зловживання свободою на шкоду іншим. Нехай кожен використовує ті засоби – здібності, розум, майно та ін., – які в нього є, та своїми зусиллями добивається для себе життєвих благ. Праця повинна бути вільною, а власність є священною. Свобода обміну та конкуренція є необхідною умовою розвитку народного господарства країни. Тому не повинно бути ніяких монополій та привілеїв (Див.: Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – С. 137).
Виходячи з розуміння землі як єдиного джерела чистого продукту, фізіократи доводили необхідність заміни усіх видів податків єдиним земельним податком. «Экономический либерализм; исключительная производительность труда, прилагаемого к земле; единый земельный налог – это и есть “три кита” физиократии. В указанные рамки не вмещаются лишь три фигуры: Гурнэ, Кенэ и Тюрго. Каждый из них, однако, по своим причинам» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. – С. 139).
Людовік XV власноручно зробив на друкарському верстаті перші відбитки «Економічної таблиці».
Кене належить провідна роль у формуванні таких категорій політичної економії, як чистий продукт і продуктивна праця. Кене та його однодумці вперше поставили питання у чисто економічному ракурсі про існування великих соціальних груп населення або класів. Головною класоутворюючою ознакою вони вважали участь у створенні та розподілі суспільного багатства і з цих позицій поділяли населення на три основних групи (класи): продуктивний (виробничий), безплідний (некорисний) та власники землі.
Кене першим в економічній теорії проаналізував капітал і визначив дві категорії витрат: разові та поточні (основний та оборотний капітал). Щодо землеробства Кене називає їх «початковими авансами» та «щорічними авансами». «Початкові аванси» за Кене – це інвестиції, або капітальні вкладення. «Щорічні аванси» – це постійні витрати, які здійснюються протягом кожного виробничого циклу.
В «Економічній таблиці» Кене, яку Мірабо назвав одним з трьох видатних винаходів в історії людства поряд із писемністю та грошима, зроблено перший науковий аналіз економічного кругообігу. «Сущность Tableau Economique легче всего видеть из ее упрощенного, или окончательного варианта, т.е. Formule du Tableau Economique… Она содержит обобщение различных исследований Кенэ экономических проблем, которые, однако, так упрощены, что их весьма трудно интерпретировать, и поэтому было много самых разных интерпретаций этих исследований. Хорошо известно, что Карл Маркс очень высоко оценивал значение Formule. Действительно, его схема воспроизводства представляет собой усовершенствованную версию его собственной “экономической таблицы”. Интерпретация Марксом Tableau Economique Кенэ можно найти в работе Энгельса Herrn Eugen Dührings Umwälzung der Wissenschaft (1878). …
Tableau Economique Кенэ – это не позитивная модель французской экономики XVIII в., а нормативная модель Утопии, которая описывает французскую экономику, каковой она была бы при условии проведения должной экономической политики» (Негиши Т. История экономической теории / Такаши Негиши ; пер. с англ. под ред. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – С. 70–71, 75).
В «Економічній таблиці» Кене розглядає абстрактну країну, де сільське господарство є найбільш розвинутою галуззю, у торгівлі панує конкуренція та існують гарантії приватної власності на капітал у сільському господарстві. Кене показує, як суспільний щорічний продукт, який створюється у сільському господарстві, розподіляється між класами: виробниками (фермери і наймані працівники у сільському господарстві), безплідним класом (особи, що зайняті у промисловості та купці) і власниками (особи, що отримують ренту – землевласники та король). У «Таблиці» показано також, з чого складаються прибутки трьох класів суспільства, як здійснюється між класами процес обміну прибутків на продукти та відшкодування витрат кожного класу. В «Економічній таблиці» Ф. Кене показано процес суспільного відтворення (протягом одного року).
«До Кенэ мы не видим, чтобы экономические писатели рассматривали экономику страны как единый целостный организм, в котором все взаимосвязано. Никто не задавался мыслью о том, что общественное воспроизводство имеет определенные, притом сбалансированные, пропорции … Никто не представлял себе строение экономики как кругового потока продуктов и доходов…
От Таблицы идут прямые линии к важнейшим научным изысканиям XIX и XX вв. – к теории общего рыночного равновесия, к теории исчисления национального дохода, к моделям “затраты – выпуск” В. В. Леонтьева и к теории межотраслевого баланса» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. – С. 145).
«Небольшая группа французских экономистов и политических философов, которые современникам были известны как «les economistes» {экономисты}, а в историю экономической науки вошли под названием «физиократы», обладает весьма характерными чертами, ясно выступающими даже при самом поверхностном взгляде. Но если рассматривать их с нашей точки зрения, то всю группу можно свести к одному человеку – Кенэ, которого все экономисты почитают как одного из величайших представителей их области знания. Я не знаю ни одного исключения, хотя несомненно разные люди присоединяются к этому единодушному мнению по разным причинам. Из других членов группы нам нужно выделить только Мирабо, Мерсье де ля Ривьера, Лё Трона, Бодо и Дюпона. Все они были последователями, а точнее сказать – учениками Кенэ в самом строгом смысле слова, усвоившими и принявшими учение мастера с такой преданностью, с какой во всей истории экономической науки могут сравниться только преданность ортодоксальных марксистов идеям Маркса и ортодоксальных кейнсианцев идеям Кейнса. Объединившее их учение и личные связи позволили им образовать школу и действовать как группа, превознося и защищая друг друга; каждый член группы пропагандировал общие взгляды. Они могли бы считаться образцами такого социологического явления, как научная школа, если бы не составляли нечто большее – группу, объединенную неким символом веры. Они действительно были тем, чем их так часто называли, – «сектой». Это, естественно, ослабило их влияние на каждого экономиста, французского или иностранного, кто не был готов дать обет верности одному Учителю и одной Доктрине» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 287–288).
Відомі вчені та авторитетні джерела про Франсуа Кене
Віктор Рікеті де Мірабо (1715–1789) – французький економіст, фізіократ
П’єр Самюель Дюпон де Немур (1739–1817) – французький економіст і політичний діяч, представник школи фізіократів
«Тринадцать лет назад или около того один человек великого гения, который привык к глубоким размышлениям и был уже известен своими превосходными трудами и успехами в искусстве, где величайшее умение состоит в наблюдении и уважении природы, разгадал [ее замысел] (devina) – [и сообщил], что природа не ограничивает свои физические законы теми, которые изучались до сих пор в наших школах и в наших Академиях; и что когда она дает муравьям, пчелам и бобрам способность подчиниться, по общему согласию и исходя из своих собственных интересов, хорошему, устойчивому и единообразному управлению, этим вовсе не отрицается возможность для человека возвышаться до удовольствия обладать тем же самым преимуществом [от подобного устроения]. Вдохновленный важностью такого проникновения в суть дела и перспективой великих последствий, которые будут выведены из него, он посвятил всю интеллектуальную мощь своего духа разысканию физических законов, касающихся общества, и в конечном счете ему удалось достичь непоколебимой основы этих законов, охватить их всех вместе (l'ensemble), развернуть из них цепь [последовательных рассуждений], извлечь и показать получившиеся результаты. Все это было совершенно новым учением, далеким от предубеждений, которые были в ходу у всеобщего неведения, и располагающимся далеко за пределами понимания обычного человека, чья привычка еще с детства упражнять только память заглушает в нем возможность использовать собственные суждения».Дюпон де Немур П. С. О происхождении и развитии новой науки / П. С. Дюпон де Немур // Физиократы. Избранные экономические произведения / Ф. Кенэ, А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур ; [пер. с фр. А. В. Горбунова и др. ; пер. с англ. и нем. П. Н. Клюкина ; науч. ред. и сост. П. Н. Клюкин]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 492–493.
«…Доктор Кенэ передал в «Энциклопедию» статьи «Фермеры» и «Зерно», – первые публичные работы, в которых он начал представлять науку, им открытую. Вскоре после этого он изобрел «Экономическую таблицу» (Tableau économique) – ту удивительную формулу, которая описывает порождение, распределение и воспроизведение богатств, и которая позволяет нам вычислить с такой уверенностью, быстротой и точностью последствия всех операций, касающихся богатства. Эта формула, ее объяснение и «Общие принципы экономической политики» (Maximes generales du gouvernement economique), присоединенные автором, были напечатаны с поясняющими примечаниями в Версальском дворце в 1758 г.»
Дюпон де Немур П. С. О происхождении и развитии новой науки. – С. 493.
Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст, філософ, соціолог
«Повернемося до Кене.А. Сміт не без іронії цитує гіперболічне висловлення маркіза Мірабо:
«Від часу виникнення світу були зроблені три великі відкриття... Перше з них, це – винайдення письма... Друге, це – винайдення» (!) «грошей... Трете, це – «Економічна таблиця», яка є результатом перших двох винаходів і завершує їх».
Насправді ж це була спроба зобразити весь процес виробництва капіталу як процес відтворення, а обіг – тільки як форму цього процесу відтворення; грошовий обіг – тільки як момент обігу капіталу; разом з тим це була спроба включити в цей процес відтворення походження доходу, обмін між капіталом і доходом, відношення між відтворювальним і остаточним споживанням, а в обіг капіталу включити обіг між виробниками і споживачами (в дійсності – між капіталом і доходом); нарешті, це була спроба зобразити як моменти процесу відтворення обіг між двома великими підрозділами продуктивної праці – між виробництвом сировини і промисловістю, – і все це в одній «Таблиці», яка фактично складається всього тільки з п'яти ліній, що зв'язують шість вихідних точок або ж точок повернення. Ця спроба, зроблена у другій третині XVIII століття, в період дитинства політичної економії, була в найвищій мірі геніальною ідеєю, безперечно найгеніальнішою з усіх, які тільки висунула до того часу політична економія.
Щодо обігу капіталу, процесу його відтворення, різних форм, яких капітал набирає в цьому процесі відтворення, того зв'язку, який існує між обігом капіталу і загальним обігом, отже щодо не тільки обміну капіталу на капітал, а й обміну між капіталом і доходом, – то Сміт на ділі лише сприйняв спадщину фізіократів і дав більш точну класифікацію і детальний опис окремих статей інвентаря, але навряд чи зобразив і витлумачив процес в цілому так правильно, як він був – по загальному задуму – намічений в «Економічній таблиці», незважаючи на помилкові передпосилки Кене».
Маркс К. Теорії додаткової вартості (ІV том «Капіталу») / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 1. – С. 323–324.
«Велика заслуга фізіократів полягає в тому, що вони у своїй «Економічній таблиці» вперше зробили спробу дати картину річної продукції в тому вигляді, в якому вона виходить з обігу».
Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 23. – С. 561.
Август Онкен (1844–1911) – німецький економіст, професор Бернського університету
«И физиократия имеет свой период развития. Утверждение позднейшей школы, что эта система вышла совершенно законченной из головы ее основателя, как Минерва из головы Юпитера, не подтверждается подробным исследованием. Это верно лишь в том смысле, что процесс развития совершился только в голове Кенэ. Ни один из его учеников не принимал в этом участия».Онкен А. Система физиократов / А. Онкен // Физиократы. Избранные экономические произведения / Ф. Кенэ, А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур ; [пер. с фр. А. В. Горбунова и др. ; пер. с англ. и нем. П. Н. Клюкина ; науч. ред. и сост. П. Н. Клюкин]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 663.
«Беспристрастное знакомство со всем учением Кенэ показывает, что оно представляет собой грандиозное научное построение, а никак не фантастическую теорию талантливого, но чудаковатого ученого, как думают многие еще и в наши дни; с этим может не согласиться только человек или невежественный, или же сознательно относящийся с недоброжелательством к творцу учения. В нем подготовлены почти все основные догматические вопросы, занимавшие впоследствии экономистов-теоретиков. Мы еще увидим далее, как благодарны должны были бы быть позднейшие экономисты версальскому врачу, мысли которого они молча присваивали себе, скрывая это под личиной открытого пренебрежения к их истинному автору».
Онкен А. Система физиократов. – С. 749.
Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти
«Мы уже видели, что такой ученый, как д-р Кенэ, написавший книгу по животной экономии и уже знавший тогда новое открытие Гарвея, был человеком, точно нарочито предназначенным для перенесения этой идеи из биологии в социологию. Он провел ее в своей "Экономической таблице", которая есть не что иное, как изображение того, каким образом совершается обращение доходов; появление ее повергло современников в невероятное изумление, которое ныне вызывает только улыбку…
Хотя с того времени это обращение было признано более сложным, чем думали физиократы, однако стоит указать здесь его первоначальное изображение».
Жид Ш. История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – C. 29.
«Тот факт, что Кенэ прибегал к помощи арифметических выкладок для объяснения своей таблицы, дает ему право в известной мере считаться предшественником математической школы экономистов».
Жид Ш. История экономических учений. – C. 491.
Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст, публіцист і громадський діяч
«Поняття про сучасне суспільство, як таке, що розпадається на кілька відповідних класів з різним станом у процесі суспільного господарства, вперше виникає у того, кого з найбільшим правом, ніж Адама Сміта, можна рахувати батьком економічної науки – геніального француза Кене, засновника школи фізіократів. Кене розрізняв у межах сучасного суспільства три класи – продуктивний клас (землероби), клас власників (землевласники) і безплідний клас (промисловці, торговці і, взагалі, все інше населення). Визнання промисловців і торгівців безплідним класом, а землеробів єдино продуктивним, перебувало у зв’язку з основними уявленнями Кене про виняткову продуктивність землеробської праці; безґрунтовність цього уявлення не потребує зараз доводів. Важливо лише те, що Кене розрізняв у сучасному суспільстві кілька класів, що відіграють різну роль у процесі створення суспільного багатства.У межах населення, яке здобуває свій дохід із землеробства, Кене розрізняв два класи – власників і безпосередніх землеробів. Навпаки, населення, яке одержує дохід не із землеробства, розглядалось Кене як один нероздільний клас. Однак не важко було помітити, що промислове населення не менше, ніж землеробське, розпадається на дві, зовсім різні групи за своїм економічним змістом і своїми економічними інтересами – капіталістів – підприємців і робітників. Цей крок вперед у розвитку вчення про класи і робить найвидатніший послідовник Кене – знаменитий французький суспільний діяч дореволюційної епохи Тюрго».
Туган-Барановський М. І. Основи політичної економії / М. І. Туган-Барановський ; ред. С. М. Злупко. – Львів : Львів. нац. ун-т, 2003. – С. 425.
«Кенэ разработал целую систему мероприятий экономической политики. У него появились ученики и последователи, образовалась ш к о л а, которая жила полузамкнутой жизнью, проводила регулярные собрания, причем одни собрания были только для посвященных, для с в о и х, а другие были открытыми.
По своим политическим убеждениям Кенэ, как и многие из просветителей XVIII в., был сторонником просвещенного абсолютизма. Революцию они хотели предотвратить реформами сверху, т. е. реформами, проводимыми просвещенными монархами…
По своему общему мировоззрению Кенэ был ярым противником материализма. Он отказался даже от участия в «Энциклопедии», когда она под влиянием Дидро приняла ярко выраженный материалистический характер.
Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва, 1934. – Ч. 1. – C. 88.
Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст,
історик економічної думки
«Небольшая группа французских экономистов и политических философов, которые современникам были известны как «les économistes» <экономисты>, а в историю экономической науки вошли под названием «физиократы», обладает весьма характерными чертами, ясно выступающими даже при самом поверхностном взгляде. Но если рассматривать их с нашей точки зрения, то всю группу можно свести к одному человеку – Кенэ, которого все экономисты почитают как одного из величайших представителей их области знания».історик економічної думки
Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 287.
«…У Кантильона и Кенэ существовала концепция всеобщей взаимозависимости всех секторов и всех элементов экономического процесса, где, по словам Дюпона, ничто не обособленно и все связано между собой. Их отличительная заслуга, до некоторой степени разделенная Буагильбером, состояла в том, что, не понимая возможностей метода, позже описанного в общих чертах Инаром, они представили эту концепцию с помощью своего метода tableau. Поскольку идея выражения чистой логики экономического процесса посредством системы совместных уравнений оказалась вне поля их видения, они представили его в виде картины. В каком-то смысле этот метод был примитивным, ему недоставало строгости».
Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 314–315.
Павло Студенський (1887–1961) – американський вчений,
заслужений професор Нью-Йоркського університету
«Общепризнано, что Франсуа Кенэ (1694–1774) является изобретателем анализа товарно-денежного потока национального дохода (подход, который является центром экономического анализа в наше время).заслужений професор Нью-Йоркського університету
Кенэ попытался найти инструмент, с помощью которого можно было бы определить размер, движение и распределение национального дохода какой-либо страны за некоторое время. Удалось это ему или нет – не так важно. Важно уже то, что он сделал попытку решить эту задачу. Последующие экономисты и статистики разработали лучшие методы исчисления национального дохода, однако они попросту развивали (правда, более успешно) оригинальное положение Кенэ о том, что во всех общественных формациях экономика имеет общую «физиологию», что обусловливает стандартный анализ, по своей природе одновременно и количественный и качественный.
«Экономическая таблица» Кенэ (так он сам назвал свой табличный анализ) была воспринята его последователями как одно из наиболее значительных открытий эпохи, равное по своей важности открытию Ньютоном закона всемирного тяготения. Мы не пытаемся спорить по поводу этой восторженной оценки, однако совершенно ясно, что таблица эта была революционной по своему содержанию. Главная ее черта заключается в том, что национальный доход рассматривается в ней в динамике, как поток денег и продуктов из одного сектора хозяйства в другой; из таблицы видно, как различные операции, совершающиеся в процессе этого потока, отражаются в ряде взаимосвязанных счетов. «Таблица» Кенэ почти на два столетия предвосхитила современный статистический анализ национального дохода и расхода по «секторным счетам». А его анализ национального дохода на условных примерах явился предвестником современной практики конструирования моделей возможного национального дохода при заданных различных условиях».
Студенский П. Доход наций : (Теория, измерение и анализ: прошлое и настоящее) / П. Студенский ; пер. с англ. В. М. Кудрова, под ред. и со вступ. ст. Альб. Л. Вайнштейна. – Москва : Статистика, 1968. – С. 125–126.
Микола Данилович Руденко (1920–2004) – український філософ, економіст, письменник, громадський діяч
«"Економічна таблиця" Ф. Кене – найґрандіозніший з усіх законів природи… у фізичній економії вона відіграє таку ж роль, як і Періодична таблиця Менделєєва в хімії та фізиці».Руденко М. Д. Енергія прогресу. Вибрані праці з економії, філософії і космології / Микола Руденко ; упоряд. Р. А. Руденко ; [передм. В. О. Шевчука]. – Київ : КЛІО, 2015. – С. 368.
Раймон Барр (1924–2007) – французький економіст,
колишній прем’єр-міністр Франції (1976–1981)
«Благодаря "Экономической таблице" Кенэ и физиократы выявили понятие взаимозависимости видов хозяйственной деятельности, впоследствии вновь открытое Вальрасом. Они взяли на вооружение метод анализа, возрожденный в XX веке Василием Леонтьевым. Определив четкие правила отношений между основными общественными классами, они выработали понятие равновесия совокупных количеств, изучение которого кейнсианцы начали с 1936 года».колишній прем’єр-міністр Франції (1976–1981)
Барр Р. Политическая экономия : в 2 т. : пер. с фр. / Р. Барр. – Москва : Междунар. отношения, 1994. – Т. 1. – С. 36.
Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст,
історик економічної думки
««Економічна таблиця» (Tableau Economique) Кене, опублікована через три чи чотири роки після виходу у світ «Нарису» Кантилона, вважалася у свій час найвищим досягненням фізіократичної школи.історик економічної думки
Згадана, але не пояснена у праці Адама Сміта, вона незабаром забулася, а наново відкривати її довелося Марксу в середині XIX ст. Відтоді вона не переставала приваблювати дослідників, і все ж таки, не дивлячись на її важливість, її не слід вважати вінцем фізіократичної системи. Її основне досягнення в тому, що вона дає виразне графічне зображення загальної взаємозалежності за допомогою рішучого спрощення економічної системи у вигляді трьох взаємодіючих секторів. З цього виникла концепція замкнутого «стаціонарного стану» як колового потоку, що з кожним періодом повторюється, – концепції, яка відтоді міцно заволоділа уявою економістів. Але висновки фізіократичної школи не можна вивести з «Таблиці»; навпаки, вони становлять передумови, на яких будується зиґзаґоподібна діаграма стаціонарного процесу. Обговорення «Таблиці», однак, слугує засобом виявлення принципової аналітичної слабкості системи Кене не стільки тому, що вона пов'язує чисті прибутки від економічної діяльності лише із землею, а швидше тому, що виявляється неспроможною довести, що земля створює вартість».
Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – C. 43.
Такаші Негіші (нар. 1933 р.) – японський економіст, історик економічної думки
«Tableau Economique описывает стационарную экономику, в которой рента предполагается явно, в то время как заработная плата рассматривается как часть ежегодных авансов неявно. Однако места для прибыли не остается. Некоторые экономисты марксистского толка объясняют это отсутствие прибыли тем, что в эпоху Кенэ, при «средневековом режиме» капитализм был недостаточно развит, чтобы допустить существование прибыли. Это может быть верно применительно к социальной структуре Франции в эпоху Кенэ, где преобладали феодальные производственные отношения и частное землевладение, с мелкой промышленностью, основанной на примитивном ручном труде. Однако следует заметить, что Tableau Economique не является позитивной моделью французской экономики, какой она была во времени Кенэ, поскольку намерение Кенэ состояло в том, чтобы описать идеальное состояние экономики. Ряд экономистов немарксистского толка стремятся, напротив, объяснить нулевую прибыль условиями долгосрочного конкурентного равновесия, когда цена равна средним общим издержкам на производство единицы продукции.Tableau Economique может быть преобразована в закрытую Леонтьевскую таблицу, что и было сделано Блаугом…».
Негиши Т. История экономической теории : [учебник] / Такаши Негиши ; [пер. с англ. С. Б. Авдашевой, Л. И. Западинской и др.] ; под ред. Л. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – С. 72–73.
Віктор Дмитрович Базилевич (нар. 1949 р.) – український економіст, доктор економічних наук, професор
Володимир Васильович Ільїн (нар. 1949 р.) – український дослідник філософії економіки, доктор філософії, професор
«Заслугою Ф. Кене стало обґрунтування двох основоположних ідей, які в подальшому набули розвитку в економічній літературі:Володимир Васильович Ільїн (нар. 1949 р.) – український дослідник філософії економіки, доктор філософії, професор
– ідеї людської праці як основи будь-якої власності, виходячи з того, що «право всіх на все» зводиться до права людини на ту частку, яку вона «сама може собі забезпечити»;
– ідеї суспільного характеру відносин власності, виходячи з того, що окрема особа може користуватися певною річчю лише за умови визнання та дотримання членами суспільства цього права».
Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – С. 259.
- Essai phisique sur l'oeconomie animale [Ressources électroniques] / Francois Quesnay. – Données de texte électronique. – Paris : Chez Guillaume Cavelier, 1736. – 296 p. – Mode d'accès: http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k829070.r=Francois%20Quesnay?rk=42918;4. – Дата звернення: 22.01.2018.
- Oeuvres économiques et philosophiques [Ressources électroniques] / François Quesnay ; publiees avec une introduction et des notes par A. Oncken. – Francfort-sur-le-Main, 1888. – Режим доступу: http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k72832q/f1.image. – Дата звернення: 22.01.2018.
- Выбранные места / Ф. Кенэ ; пер. А. В. Горбунова. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1896. – 279 с. – (Библиотека экономистов ; вып. 6). – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
Шифр зберігання книги: 330.8 К35 - Избранные экономические произведения : пер. с фр. / Ф. Кенэ. – Москва : Соцэкгиз, 1960. – 550 с.
Шифр зберігання книги: 330.8 К35 - Анализ экономической таблицы / Франсуа Кенэ // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 300–306.
Шифр зберігання книги: 330.8 М64 - Анализ экономической таблицы : [отрывки] / Ф. Кенэ // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 174–180.
Шифр зберігання книги: 330.8 І-90 - Общие принципы экономической политики земледельческого государства и примечания к этим принципам / Франсуа Кенэ // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 306–316.
Шифр зберігання книги: 330.8 М64 - Общие принципы экономической политики земледельческого государства и примечания к этим принципам : [отрывки] / Ф. Кенэ // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 181–195.
Шифр зберігання книги: 330.8 І-90 - Объяснение экономической таблицы / Франсуа Кенэ // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 295–300.
Шифр зберігання книги: 330.8 М64 - Объяснение экономической таблицы : [отрывки] / Ф. Кенэ // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 168–173.
Шифр зберігання книги: 330.8 І-90 - Предисловие к 1 тому "Записок королевской хирургической академии" (1743) / Ф. Кенэ // Вопросы экономики. – 2008. – № 11. – С. 99–111.
Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ - Физиократы : избранные экономические произведения / Ф. Кенэ, А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур ; [предисл. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 45–487. – (Антология экономической мысли).
Шифр зберігання книги: 330.8 К35
- Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1895. – Т. 14а (полутом 28). – С. 932–933.
Шифр зберігання книги: 030 Э68 - Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1902]. – Т. 10. – С. 688.
Шифр зберігання книги: 030 Б79 - Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат [Электронный ресурс] / под ред. В. Я. Железнова, М. М. Ковалевского [и др.]. – 11-е изд., стер. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1926]. – Т. 24. – Стб. 84–85.
- Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1975. – Т. 2. – С. 141.
Шифр зберігання книги: 338 Э40 - Економічна енциклопедія : у 3 т. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. нар. госп-ва, 2000. – Т. 1. – С. 755–756.
Шифр зберігання книги: 338 Е40 - Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 272.
Шифр зберігання книги: 330 Р86 - Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 7 : Доктор Кенэ и его секта. – С. 131–147 : портр.
Шифр зберігання книги: 330.8 А67 - Базилевич В. Д. Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – 927 с. – С. 347–350: о Кенэ.
Шифр зберігання книги: 330.8 Б17 - Барр Р. Политическая экономия : в 2 т. : пер. с фр. / Р. Барр. – Москва : Междунар. отношения, 1994. – Т. 1. – 608 с. – С. 34–36: о Кенэ.
Шифр зберігання книги: 330.1 Б25 - Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – Розд. 1.12 : «Економічна таблиця». – С. 43–46.
Шифр зберігання книги:330.8 Б68 - Блауг М. Кенэ Франсуа / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 128–130.
Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б343468 - Волгин В. П. Развитие общественной мысли во Франции в XVIII веке / В. П. Волгин ; АН СССР. – Москва : Изд-во АН СССР, 1958. – 415 с. – С. 70–79: о Франсуа Кенэ.
Шифр зберігання книги: 1Ф В67 - Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1, ч. 3, разд. 2, гл. 22.1 : Экономические взгляды Ф. Кенэ ; гл. 22.2 : «Экономическая таблица» Ф. Кенэ. – С. 444–460.
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/1 - Гейссман А. О сущности основного физиократического учения и о значении его в истории политической экономии : рассуждение, написанное для получения степ. магистра / Александр Гейсcман. – Киев : тип. Феофила Гликсберга, 1849. – [2], 99 с.
Шифр зберігання книги в НБУВ: В138007 - Гиггс Г. Физиократы : Французские экономисты XVIII века : шесть лекций по истории политической экономии / Г. Гиггс ; пер. с англ. О. Ю. Гофмана ; под ред. П. Б. Струве. – Санкт-Петербург : Издание О. Н. Поповой, 1899. – 118 с. – С. 18–36: о Кенэ.
Шифр зберігання книги в НІБ України: 330 Г463 - Дроздов В. В. Франсуа Кенэ / В. В. Дроздов. – Москва : Экономика, 1988. – 124 с. – (Из истории экономической мысли).
Шифр зберігання книги: 330.8 Д75 - Дроздов В. В. Франсуа Кенэ / В. В. Дроздов // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 285–295.
Шифр зберігання книги: 330.8 М64 - Енгельс Ф. Анти-Дюрінг / Ф. Енгельс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 20. – С. 1–318. – С. 238–249: про Кене.
Шифр зберігання книги: 3К М27 - Жданова Л. Л. Відтворення і нагромадження капіталу: теорія, методологія, економічна політика : [монографія] / Л. Л. Жданова. – Одеса : Астропринт, 2014. – 296 с. – Зі змісту: Ідея макроекономічного кругообігу Ф. Кене. – С. 12–18.
Шифр зберігання книги: 330.1 Ж42 - Иловайский С. И. Учебник финансового права / С. И. Иловайский ; частью вновь переработал, частью доп. и обновил Г. И. Тиктин ; под ред. Н. П. Яснопольского. – 5-е (посмертное) изд. – Одесса : Издание Е. С. Иловайской, 1912. – 604 с. – С. 31–32: о Кенэ. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
Шифр зберігання книги: 34:336 И44 - Ингрэм Дж. История политической экономии / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – С. 77–78, 83–85: о Франсуа Кенэ.
Шифр зберігання книги в НБУВ: В146341
Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б325111
Шифр зберігання книги в НІБ України: 330 И596 - Інституційна інвестологія : навч. посіб. / [С. К. Реверчук, О. Д. Вовчак, С. І. Кубів, С. М. Злупко]. – Київ : Атіка, 2004. – С. 33–41.
Шифр зберігання книги: 330.3 І-71 - Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 162–170 ; Ч. 2. – С. 179–181.
Шифр зберігання книги: 330.8 І-90 - Клюкин П. Творческая мысль Ф. Кенэ в 1736–1756 годах в связи с метафизикой "очевидности" и политико-экономической традицией / П. Клюкин // Вопросы экономики. – 2008. – № 11. – С. 84–98.
Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ - Коваленко І. «Економічна таблиця» Ф. Кене як перша макромодель економіки / І. Коваленко // Учення Сергія Подолинського і цивілізаційна еколого-економічна перспектива : матеріали Міжнар. наук. конф., присвяченої 150-річчю від дня народж. С. А. Подолинського, Київ, 7 груд. 2000 р. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т ; [редкол.: С. В. Степаненко та ін ; відп. за вип.: Л. Я. Корнійчук, В. О. Шевчук]. – Київ : КНЕУ, 2001. – С. 44–45.
Шифр зберігання книги: 330.8 У91 - Краус Н. М. Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – Модуль 1, тема 4.3 : Економічна теорія фізіократів (Ф. Кене, Ф. Тюрго). – С. 119–130.
Шифр зберігання книги: 330.8 К78 - Кулишер И. М. История экономического быта Западной Европы. Т. 1–2 / И. М. Кулишер. – 10-е изд., стер. – Челябинск ; Москва : Социум, 2012. – Т. 2. – 1030, XXI с. – С. 449–450: о Кенэ.
Шифр зберігання книги: 9(И) К90 - Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – С. 139–145, 173–174: о Кенэ.
Шифр зберігання книги: 330.8 М14 - Маркс К. Теорії додаткової вартості (ІV том «Капіталу») / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 1. – Про Кене див. за покажч. імен.
Шифр зберігання книги: 3К М27 - Миклашевский А. Н. История политической экономии : Философские, исторические и теоретические начала экономии XIX века / А. Н. Миклашевский. – Юрьев : тип. К. Маттисена, 1909. – VIII, 638 с. – С. 154–168: о Кенэ.
Шифр зберігання книги в НІБ України: 330 М593 - Мицюк О. К. Історія політичної економії [Електронний ресурс] / О. К. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Подєбради, 1922. – Т. 1. – 254 с. – С. 170–172: про Кене. – Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/politologiya/12096-mitsyuk-o-istoriya-politichnoyi-ekonomiyi-t-1/. – Дата звернення: 12.03.2018.
- Негиши Т. История экономической теории / Такаши Негиши ; [пер. с англ. С. Б. Авдашевой, Л. И. Западинской и др.] ; под ред. Л. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – 462 с. – С. 67–90: о Кенэ.
Шифр зберігання книги: 330.8 Н41 - Несененко П. П. Наукова та реформаторська діяльність школи фізіократів як приклад для вирішення деяких сучасних соціально-економічних проблем України / П. П. Несененко // Економіка харчової промисловості. – 2015. – № 1. – С. 3–12. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/echp_2015_1_2. – Дата звернення: 24.01.2018.
Шифр зберігання журналу в НБУВ: Ж100370/2015/1 - Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – 495 с. – С. 321–408: о Кенэ. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
Шифр зберігання книги: 330.8 О-58 - Орлов А. Переход от "Экономической таблицы" Ф. Кенэ к схемам воспроизводства К. Маркса / А. Орлов // Общество и экономика. – 2007. – № 9–10. – С. 192–211.
Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ - Осецький В. Л. Кене Франсуа / В. Л. Осецький // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 220–225.
Шифр зберігання книги: 336 Ф59 - Роббинс Л. История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – 496 с. – С. 143–146, 148–154: о Кенэ.
Шифр зберігання книги: 330.8 Р58 - Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1934. – Ч. 1, лекция 5.2 : Франсуа Кенэ – творец физиократической системы. – С. 99–117.
Шифр зберігання книги: 330.8 Р64 - Рубин И. И. Физиократы : Очерк из истории экономичекой мысли : учеб. пособие для вузов / И. И. Рубин. – Ленинград ; Москва : Книга, 1926. – Гл. 9 : «Экономическая Таблица» Кенэ. – С. 113–123.
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА646768 - Руденко М. Д. Енергія прогресу. Вибрані праці з економії, філософії і космології / Микола Руденко ; упоряд. Р. А. Руденко ; [передм. В. О. Шевчука]. – Київ : КЛІО, 2015. – 680 с. – Про Ф. Кене див. за покажч. імен.
Шифр зберігання книги: 330.8 Р83 - Румянцева Е. Е. Кенэ Франсуа / Е. Е. Румянцева // Мировая экономическая наука в лицах / Е. Е. Румянцева. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 32–34. – (Научная мысль).
Шифр зберігання книги: 330.8 Р86 - Сисмонди Ж. С. Новые начала политической экономии, или О богатстве в его отношении к народонаселению. Т. 1 / Ж. Симонд де Сисмонди ; пер. [с фр.] под ред. А. Ф. Кона. – Москва : Соцэкгиз, 1936. – 386 с. – С. 161–165: о Кенэ.
Шифр зберігання книги: 330.8 С40 - Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов : пер. с англ. / Адам Смит ; [предисл. В. С. Афанасьева]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – 958 c. – (Антология экономической мысли). – С. 634–635, 640: о Кенэ.
Шифр зберігання книги: 330.8 С50 - Студенский П. Доход наций : (Теория, измерение и анализ: прошлое и настоящее) / П. Студенский ; пер. с англ. В. М. Кудрова, под ред. и со вступ. ст. Альб. Л. Вайнштейна. – Москва : Статистика, 1968. – Гл. 5.1 : Гипотетические расчеты Кенэ и изобретение им анализа товарно-денежного потока. – С. 125–132.
Шифр зберігання книги: 31 С88 - Цаголов Н. А. Вопросы истории политической экономии : избранные произведения / Н. А. Цаголов. – Москва : Изд-во Моск. гос. ун-та, 1984. – 408 с. – Из содерж.: «Экономическая таблица» Кенэ и ее значение. – С. 3–13.
Шифр зберігання книги: 33 Ц13 - Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; [пер. с англ. В. С. Автономова, М. В. Бойко, Л. С. Горшковой и др.] ; под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – LVI, 494 с. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). – С. 287–289, 294–315: о Кенэ.
Шифр зберігання книги: 330.8 Ш96 - Экономическая история мира. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2004. – Т. 2. – 636 с. – Из содерж.: Франсуа Кенэ и его секта. – С. 85–104.
Шифр зберігання книги: 338 Э40 - Эспинас А. История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – Гл. 6.1 : Учение Кенэ. – С. 117–128. – (Классика политэкономической мысли).
Шифр зберігання книги: 330.8 Э85
Режим доступу: http://www.enciklopedija.hr/natuknica.aspx?id=51283. – 30.01.2018.
Режим доступу: https://fr.wikipedia.org/wiki/François_Quesnay. – 30.01.2018.
Режим доступу: https://fr.wikipedia.org/wiki/Jean-Charles_François. – 30.01.2018.
Режим доступу: https://fr.wikipedia.org/wiki/François_Quesnay. – 30.01.2018.
