Барбон Ніколас

Барбон Ніколас

Barbon (Barebon, Barebone) Nicholas
(1640–1698) –
англійський економіст другої половини XVII ст.,
попередник класичної політичної економії.

Відомо, що автор низки економічних памфлетів Н. Барбон отримав медичну освіту і займався лікарською практикою. Після відомої пожежі 1666 р., що зруйнувала значну частину Лондона, започаткував перше товариство страхування від пожежі. Займався купівлею і продажем земельних ділянок. В останні роки свого життя брав активну участь у проектах організації земельного банку.

Основною працею Ніколаса Барбона є «Нарис про торгівлю» («A Discourse of Trade»), виданий у 1690 р. Крім цього твору, йому належать «Апологія будівника» («Apology of the Builder», 1685 р.), «Трактат про карбування нової монети легшої ваги» («A Discourse Concerning Coining the New Money Lighter», 1696 р.) та ін.

Н. Барбон одним із перших виступив проти теорії і практики меркантилізму, відкидаючи його центральне положення про те, що тільки гроші є багатством. «Антимеркантиліст» Барбон, як називає його Й. Шумпетер (Див.: Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 235), був захисником вільної торгівлі і виступав проти законодавчої регламентації економічної діяльності. Одним з аргументів Н. Барбона проти політики торговельного балансу було таке міркування: оскільки вивезення золота і срібла не має викликати занепокоєння, то, відповідно, і їхнє ввезення до країни (зростання кількості грошей в обігу) не може бути підставою для задоволення. Він вважав, що меркантилістська політика була зумовлена намаганням окремих груп торговців і промисловців захистити свої вузькоегоїстичні інтереси на шкоду інтересам суспільства в цілому. В основі його аргументації проти меркантилізму лежать дві тези. Перша полягає в ототожненні дорогоцінних металів з іншими товарами. Дорогоцінні метали так само купуються на вітчизняному ринку, як і всі інші товари. Мати золота певну кількість або мати на таку ж суму оксамиту, заліза або будь-яких інших товарів – це те ж саме. З другого боку, будь-яка спроба домогтися монопольної торгівлі є ненадійною. Це демонструє історія торгівлі європейських народів з Ост-Індією.

Барбон був серед тих авторів, які зрозуміли, що швидкі й очевидні переваги, на забезпечення яких спрямовані протекціоністські заходи, ніколи не були справжніми перевагами. Н. Барбон у загальних рисах сформулював тезу, згідно з якою регулювання й обмеження завжди руйнують будь-який елемент потенційного багатства. «Барбон хорошо понял механизм, что позволило ему набросать в общих чертах теорию равновесия в международной торговле товарами, по крайней мере в виде тезиса, утверждающего, – правда, без необходимых оговорок, – что ограничения импорта приведут к сокращению экспорта на соответствующую сумму» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 484).

Професор Стефан Бауер (Stephan Bauer) у «Щорічнику національної економіки та статистики» 1890 р. («Jahrbücher für Nationalökonomie und Statistik». Bd. ХХI) зазначав, що Барбон є попередником австрійської школи політичної економії, оскільки в його творах є елементи теорії, згідно з якою вартість товарів залежить від їх корисності та рідкісності. Але поряд із цим суб’єктивним баченням вартості в його працях є й інше уявлення, яке наближає його до трудової теорії вартості. Так, він пише, що ціна, яку встановлює ремісник, складається шляхом підрахунку вартості матеріалів і часу, витрачених на виробництво будь-якої продукції. Тобто, у теорії вартості він займає хитку позицію між трудовою теорією вартості і теорією суб’єктивної корисності.

Йозеф Шумпетер вважав головним досягненням Н. Барбона погляди в галузі теорії грошей і процента. Особливу увагу він звертає на висновок, який Н. Барбон зробив, досліджуючи ці питання у «Нарисі про торгівлю»: «Проценты – это доход с капитала (stock); они представляют собою то же, что арендная плата за землю. Первая является рентой с обработанных изделий или искусственного капитала, а вторая – с необработанных, или естественного капитала. Проценты обычно считают за деньги, так как деньги, взятые взаймы на проценты, должны быть возвращены в деньгах. Но это ошибочно, так как проценты платят за капитал» (Барбон Н. Очерк о торговле / Николай Барбон // Меркантилизм / под ред. и со вступ. ст. И. С. Плотникова. – Ленинград : Соцэкгиз, 1935. – C. 285).

У праці «Трактат про карбування нової монети легшої ваги» Барбон захищає ідеї номіналізму. Йому належить вислів: «Деньги – это стоимость, созданная законом» (Барбон Н. Очерк о торговле. – C. 282). Барбон вважав, що уряд може змінювати на свій розсуд кількість металу в монеті, оскільки вартість монети не залежить від її металічного вмісту. У дискусії стосовно грошової реформи кінця XVII ст. Барбон був на боці тих, хто вважав за необхідне “підвищувати” гроші, тобто карбувати нову монету за вагою старої обрізаної і зберігати за нею, незважаючи на зменшення ваги дорогоцінного металу, ту саму назву.

Барбон, як і більшість економістів того часу, вважав позитивним швидке зростання чисельності населення. До середини XVIII ст. економісти були майже єдині у своєму «популяціонізмі». «Многочисленное и растущее население было наиболее важным признаком благосостояния; оно было главной причиной благосостояния; оно было самим благосостоянием, величайшим достоянием, каким только могла обладать любая нация» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 327). Н. Барбон цілком поділяв популяціоністську позицію.

Боротьбу проти меркантилізму Н. Барбон вів з позицій захисника інтересів землевласників (які були боржниками позичкового капіталу), саме тому він захищає законодавче обмеження відсотка.

Взагалі, особливості поглядів Ніколаса Барбона стають більш зрозумілими, якщо врахувати його спрямованість на боротьбу з меркантилізмом, з одного боку, і захист інтересів землеволодіння – з другого.

Відомі вчені та авторитетні джерела про Ніколаса Барбона

Зміст

1 Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст
2 Август Онкен (1844–1911) – німецький економіст, професор Бернського університету
3 Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст,історик економічної думки
4 Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки

Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст

«…Барбон отвергает господствовавшие в то время понятия о торговом балансе, принимая, что закон, регулирующий ввоз и вывоз металлов, есть тот же самый, которому следуют в своем движении и другие товары. Он доказывает, что металлические деньги посылаются в уплату произведений только тогда, когда дешевле других товаров, которые можно вывезти; но среди этих правильных понятий он вдруг выражает мысль, что ценность монеты зависит от клейма, налагаемого на нее правительством, и что следовательно монета будет также годиться для всякой цели и употребления, если и будет вычеканена с меньшим весом».
Вернадский И. Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 550.

Август Онкен (1844–1911) – німецький економіст, професор Бернського університету

Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – С. 215.

Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст,
історик економічної думки

«Репутация Николаса Барбона, врача, бравшегося за разные деловые предприятия, страдала как при жизни, так и впоследствии от присутствия многих странных элементов не только в его планах, но и в аналитической аргументации. Кроме того, он был одним из прожектеров, выдвигавших план земельного банка. Несмотря на это, его необходимо поставить в один ряд с первой полудюжиной английских экономистов XVII в. Мы вспомним о нем и по другому поводу, но для нас основное значение имеют его работы в области теории денег и процента. Его Discourse of Trade (1690) была переиздана Дж. Г. Холландером. Следует также сослаться на его работу A Discourse concerning Coining the New Money Lighter (1696)».
Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 384.

«Барбон был более категоричным, чем другие, в своем отказе от теоретического металлизма на том основании, что «деньги – это ценность, созданная законом», для которой не важна ценность материала, из которого она изготовлена».
Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 386.

«Наряду с этой хорошей ли, плохой ли услугой, которую оказал Барбон, дав толчок в направлении реального анализа, существует другой, не менее важный, аспект его концепции. Если процент – это отдача на произведенный капитал (произведенные средства производства), точно так же, как рента – отдача на «непроизведенный капитал» (природные факторы производства), то он является благами того или иного рода, которыми «реально» владеет кредитор. На деле же такими благами обладает производитель или торговец, и он получает их, или производя сам, или покупая у других производителей, а не у капиталиста или заимодавца. Пренебречь этим и рассуждать так, как будто последний ссужает товары, – это еще один существенный шаг анализа, смелость которого нам нелегко осознать только по причине давнего знакомства с ним. Но затем отдача от этих товаров материализуется в руках бизнесмена, который ими пользуется, и составляет его прибыль или основную ее часть, если принять во внимание «трудности и риск». Таким образом, легко перейти к позиции, которая может быть охарактеризована эквивалентными предположениями, что деловая фирма зарабатывает процент или кредитор получает прибыль, а не особый доход, основным источником которого является прибыль (что показалось бы более естественным непредубежденному уму)…

В результате утверждения рассмотренной позиции внимание аналитиков переключилось с процента на прибыль и концентрировалось на ней в течение всего XIX в. и далее».
Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 433–434.

Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки

«Мы можем наблюдать у Барбона совсем иной ход мысли, чем у Петти, стремившегося свести ценность всех вещей к земле и труду. Но и цели у обоих авторов несхожи. Если Петти интересовала прежде всего задача оценить богатство страны, то Барбон хочет объяснить процесс формирования цены сам по себе, как это было у Аристотеля.
Англичанин хочет пойти дальше грека. Он пытается нащупать в ценообразовании и некие объективные факторы, помимо спроса и предложения. "Цена, назначаемая купцом, составляется из себестоимости, издержек и процентов. Цена, назначаемая ремесленником, составляется подсчетом стоимости материалов и времени, затрачиваемого на работу. Цена времени соответствует ценности искусства и труда ремесленника".
Здесь Барбон делает еще один шаг вперед. Он предлагает различать два вида цены, которые в современной науке называются так: цена предложения и цена спроса … Барбон не придумал современных названий для обоих видов цены, да и "процентами" он называет то, что теперь называется прибылью. Кроме того, у него почти незаметно различие между ценой спроса и реальной рыночной ценой, по которой товар действительно продается и покупается. И все же все эти три современных понятия у Барбона присутствуют».
Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – С. 102.

«Но как же быть с монопольными ценами? Ведь торгово-промышленные монополии – один из краеугольных камней меркантилизма! Вот тут мы и находим у Барбона такой момент, который фактически должен исключить его из ряда меркантилистских писателей. Действительная новизна его позиции открывается в том, что он – решительный противник монополизма и критик общего подхода меркантилистских авторов».
Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. – С. 103.

Твори

Література

Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1972. – Т. 1. – С. 135.
Шифр зберігання книги: 03 Э40
Энциклопедический словарь Брокгауз и Ефрон : биографии : в 12 т. – Москва : Сов. энцикл., 1991. – Т. 1. – С. 673.
Шифр зберігання книги: 03 Э68
Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 5. – С. 47.
Шифр зберігання книги: 03 Б79
Dictionary of national biography [Electronic resource] / ed. by Leslie Stephen. – Electronic text data. – New York : Macmillan and Co ; London : Smith, Elder and Co, 1885. – Vol. 3. – P. 150–151. – Mode of access: https://archive.org/details/dictionaryofnati03stepuoft. – Date of request: 09.01.2017.
Dictionary of political economy [Electronic resource] / ed. by R. H. Inglis Palgrave. – Electronic text data. – London ; New York, 1901. – Vol. 1. – P. 119–121. – Mode of access: https://archive.org/details/dictionaryofpoli01palguoft. – Date of request: 09.01.2017.
Handwörterbuch der Staatswissenschaften / Hrsg. Ludwig Elster, Adolf Weber, Friedrich Wieser. – 4., gänz. umgearb. Aufl. – Jena : Verlag von Gustav Fischer, 1924. – Bd. 2. – S. 329–330.
Шифр зберігання книги: 3И(Нем) H22
Encyclopedia Britannica [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: http://www.britannica.com/biography/Nicholas-Barbon. – Title from the screen. – Date of request: 09.01.2017.
Вернадский И. Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки. Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – 862, [12] с. – С. 550–551: про Ніколаса Барбона.
Шифр зберігання книги: 33(09) В35
Леоненко П. М. Барбон Ніколас / П. М. Леоненко // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 52–53.
Шифр зберігання книг: 336 Ф59
Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – Из содерж.: Барбон о ценности и цене. – С. 101–103 ; Отношение к монополии. – С. 103 ; Барбон о ставке процента. – С. 103–104.
Шифр зберігання книги: 33(09) М14
Маркс К. Капітал: критика політичної економії. Т. 1 / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 23. – С. 45–47, 127, 132, 145–146.
Шифр зберігання книги: 3К1 М27
Меркантилизм / под ред. и со вступ. ст. И. С. Плотникова. – Ленинград : Соцэкгиз, 1935. – 340 с. – C. 86–87, 336–338: про Николаса Барбона. – (Библиотека истории экономической мысли). – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
Шифр зберігання книги: 33(09) М52
Мортон Г. В. Лондон. Прогулки по столице мира [Электронный ресурс] / Генри В. Мортон ; [пер. с англ. Е. Зотовой, Ю. Яблокова]. – Москва : Эксмо ; Санкт-Петербург : Мидгард, 2009. – 576 с. – С. 444–446: о Николасе Барбоне.
Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 384, 432–433, 484 ; Т. 2. – С. 851–852. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).
Шифр зберігання книги: 33(09) Ш96
Эйдельнант А. Б. Новейший номинализм и его предшественники. Очерки из истории денежных теорий / А. Б. Эйдельнант. – 2-е изд., перераб. и доп. – Москва : Госфиниздат, 1948. – 270 с. – С. 50–52, 188–192: экономические взгляды Николаса Барбона.
Шифр зберігання книги: 336.5/7 Э34
The history of parliament : British political, social and local history [Electronic resource] : website. – Electronic text data. – Mode of access: http://www.historyofparliamentonline.org/volume/1690-1715/member/barbon-nicholas-1637-98. – Title from the screen. – Date of request: 09.01.2017.

Фотогалерея

Барбон Ніколас