Мандевіль Бернард
Мандевіль Бернард (Бернар)
Mandeville Bernard
(1670 – 1733) –
англійський мораліст, філософ і письменник XVIII ст.,
автор творів, які мали вплив на розвиток економічних ідей.
Mandeville Bernard
(1670 – 1733) –
англійський мораліст, філософ і письменник XVIII ст.,
автор творів, які мали вплив на розвиток економічних ідей.
Бернард Мандевіль народився у 1670 р. Місцем його народження одні дослідники називають Дордрехт, інші – Роттердам. Предки Мандевіля, французи за походженням, з’явилися у Голландії, як вважають, на перетині XVI і XVII ст. Можливо, вони переселилися до Голландії, намагаючись уникнути переслідувань, яких зазнавали гугеноти у Франції. Відомо, що Бернарда Мандевіля було охрещено у реформаторській церкві. Його прадід був відомим у свій час лікарем, членом міського управління та ректором латинської школи в Неймегені (Nigmegen). Лікарями були також дід і батько. Дитячі і шкільні роки Б. Мандевіль провів у Роттердамі, тут він у 1685 р. закінчив еразміанську школу, в якій виховання учнів ґрунтувалося на принципах вчення голландського гуманіста Еразма Роттердамського. Випускний шкільний твір «Про медицину» Бернарда Мандевіля був надрукований у Роттердамі в 1685 р. У тому ж році Мандевіль вступив до Лейденського університету, де вивчав медицину та філософію. У 1689 р. Б. Мандевіль захистив дисертацію на тему: «Философские рассуждения о действиях неразумных существ», а у 1691 р. здобув медичну освіту, отримавши ступінь доктора медицини. Медичною спеціалізацією Мандевіля були нервові та психічні захворювання (Див.: Субботин А. Л. Бернард Мандевиль / А. Л. Субботин. – Москва : Мысль, 1986. – С. 12. – (Мыслители прошлого)).
По закінченні університету Мандевіль деякий час подорожував Францією та Італією, пізніше вирушив до Англії. На той час в Англії з’явилася велика кількість голландських переселенців, що виїхали слідом за Вільгельмом Оранським, який після «славної революції» 1688 р. отримав англійську корону. Невідомо, коли Мандевіль опинився в Англії, але відомо, коли він остаточно оселився в Лондоні: у лютому 1699 р. він одружився з Руфь Елізабет Лоренс. У подружжя було двоє дітей – син та донька.
Мандевіль наполегливо вивчав англійську мову, лікарську практику поєднував з літературною діяльністю. Зокрема, з листопада 1709 р. по березень 1710 р. він разом із письменницею Сусанною Кентлівр видавав журнал «The Female Tatler», загалом близько 30 номерів. За тридцять років своєї літературної діяльності Мандевіль працював у різних жанрах. Серед його праць збірники віршів, художня проза, філософські трактати і діалоги з питань релігії та моралі, публіцистика, написаний у формі трьох діалогів «Трактат про іпохондричні та істеричні захворювання» (1711 р.). Вважається, що Мандевіль також мав репутацію хорошого лікаря, хоча широкої практики в нього не було, оскільки, як він сам говорив про себе, по натурі він людина некваплива і не може приділити увагу більш як дюжині пацієнтів за день. У «Автобіографії» Бенжаміна Франкліна є згадка про його зустріч з доктором Мандевілем. Він розповідає, як під час свого першого перебування в Англії в одній із лондонських таверн його познайомили з Бернардом Мандевілем, який був душею товариства, дотепним та веселим співрозмовником (Див.: Франклин Б. Жизнь Бенджамина Франклина / Бенджамин Франклин // Американские просветители : избранные произведения: в 2 т. : пер. с англ. – Москва : Мысль, 1968. – Т. 1. – С. 140).
«Однако справедливо говорят, – зазначає автор дослідження про Б. Мандевіля, доктор філософських наук О. Л. Субботін, – что жизнь писателя – это жизнь его книг. К этому можно добавить, что из книг, если это настоящие книги, в которые писатель вложил себя, перед нами встает и его личность. Произведения Мандевиля именно таковы, и поэтому они позволяют в общих чертах воссоздать его духовный облик. Ироничный и тонкий психолог; мыслитель, развивающий свою концепцию до самых последних, до самых крайних ее логических следствий; ум трезвый, острый и реалистический, абсолютно чуждый какой-либо сентиментальности и каких-либо иллюзий и вместе с тем постоянно нуждающийся в образе, в живом примере, который подтвердил бы излагаемую мысль, – таким рисуют Мандевиля его сочинения» (Субботин А. Л. Бернард Мандевиль / А. Л. Субботин. – С. 14–15). Останні твори Мандевіля датуються 1732 р. Це «Дослідження про походження честі та про користь християнства у війні» та «Лист Діону».
Помер Б. Мандевіль на початку 1733 р. Некролог, що з’явився в одній з газет 23 січня, повідомляв: «В минувшее воскресенье утром в Хэкни умер в возрасте 63 лет Бернард Мандевиль, доктор медицины. Автор «Басни о пчелах», «Трактата об ипохондрических и истерических страстях» и других замечательных произведений; некоторые из них опубликованы на иностранных языках. Он был широко одарен, обладал редким умом и строгим суждением. Он был весьма сведущим в учении древних, искусным во многих разделах философии и пытливым исследователем человеческой природы, кои достоинства делали из него ценного и интересного компаньона и по праву доставили ему уважение людей науки и литературы. Среди коллег он был известен благожелательностью и человеколюбием; по своему характеру был искренним другом; и в целом в жизни вел себя как джентльмен исключительной прямоты и честности» (Цит. за: Субботин А. Л. Бернард Мандевиль. – С. 103).
Головною працею Мандевіля, яка зробила його відомим, є “Байка про бджіл”, що має підзаголовок “Приватні пороки – суспільні вигоди” («The Fable of the Bees: Or, Private Vices, Public Benefit»). В основу цього твору покладено віршований памфлет, надрукований Мандевілем у 1705 р.
У 1705 р. на вулицях Лондона з’явилася анонімно видана брошура, що мала назву «Рій, що ремствував, або шахраї, що стали чесними» («The Grumbling Hive, or Knaves turn’d Honest»). Твір поширювався містом у великій кількості примірників і зацікавив читачів своїм оригінальним змістом: то була віршована байка-поема, в якій життя суспільства з його численними вадами змальовувалося під виглядом бджолиного вулика. З часом стало відомо і прізвище автора – Бернард Мандевіль. Басня під загальною назвою «Байка про бджіл» згодом неодноразово перевидавалася автором, доповнювалася коментарями, відповідями на нападки критиків та філософськими трактатами.
Памфлет, який було перевидано в 1714 р., був доповнений коментарями (Remarks) і трактатом «Дослідження про походження моральної чесності» («An Inquiry into the Origin of Moral Virtue»). У 1723 р. побачило світ нове видання, до якого ввійшли ще два твори: «Есе про доброчинство та школи доброчинства» («An Essay on Charity, and Charity – Schools») та «Дослідження про природу суспільства» («A Search into the Nature Society»). У 1729 р. з’явився другий том «Байки», а з 1734 р. обидва томи почали видаватися разом.
В алегоричній формі автор “Байки” зображує сучасне йому суспільство. Держава бджіл в усьому подібна людській: там є злидні і багатство, працівники і трутні. Порок вів до марнотратства, що сприяло розвитку торгівлі і промисловості, в наслідок чого зростав загальний добробут. Держава зростала і багатіла, хоча багато її громадян помирало від голоду. З’явилися ентузіасти, які виступили проти пороків, що викликало невдоволення богів. За їх волею держава перебудувалася за принципом моралі. Зникли професії, що обслуговували пороки, – слуги, лакеї. Усі почали працювати. Зникли примхи моди, що призвело до занепаду текстильної промисловості. Зникли злодії, а з ними – судді та адвокати. Зникла армія, почалися безробіття, еміграція та інше. Тяжким становищем скористався ворог. Бджоли билися, як леви, та заплатили надто високу ціну за перемогу. Цей сюжет у саркастичній формі утверджує необхідність зла і пороків, які розглядаються тут як визначальні стимули зростання національного багатства.
Цей твір Бернарда Мандевіля тривалий час був предметом жвавого обговорення. До твору, в якому автор у вигляді бджолиного вулика представив людське суспільство з його конкуренцією та егоїстичними інтересами, ставилися по-різному різні верстви населення. І це зрозуміло, оскільки автор намагався показати, що індивідуалістичні мотиви, які, врешті-решт, зумовлюють бажані для суспільства наслідки, цілком можуть бути неприйнятними з точки зору моралі. Мандевіль протиставив буржуазний улад життя та християнську мораль. Він довів їх несумісність, оскільки пороки людей сприяють розвитку господарства, і тому буржуазне суспільство, в якому всі його члени намагаються вести праведне життя, не може стати багатим.
Широкі кола читачів з великим зацікавленням ставилися до твору Мандевіля, але ставлення до нього з боку англійської влади як світської, так і духовної, було надзвичайно негативним. У 1723 р. “Байку про бджіл” засудило Велике журі графства Мідлсекс за поширення зневіри і нищення етичних норм. “Байку” критикували, писали спростування і т. ін. Серед критиків Мандевіля були, наприклад, такі різні мислителі, як Д. Берклі, Ф. Хатчесон, А. Сміт.
Ідеї Мандевіля мали великий вплив на етику англійського Просвітництва. Вплив Мандевіля відчули на собі не тільки філософи і літератори, але й економісти. Ідеї, виказані Мандевілем, викликали протилежні оцінки: його вважали захисником пороку та істинної доброчесності, фундатором концепції laissez faire та прибічником активного державного втручання в економіку, критиком буржуазного суспільства та його захисником. Економістів зацікавили насамперед питання співвідношення етики й економіки та взаємодії індивідуальної свободи і суспільних основ економічного життя в інтерпретації автора “Байки”. «Многие примеры, – звертає увагу О. Субботін, – взяты Мандевилем из экономической жизни или являются зарисовками нравов, так или иначе связанных с этой жизнью. Мандевиль – врач, психолог, поэт, моралист – был и незаурядным экономистом» (Субботин А. Л. Бернард Мандевиль. – С. 36). Серед авторів, які писали про Мандевіля, не існує єдиної точки зору у визначенні його економічних поглядів та впливу на розвиток економічної думки. Так, Б. В. Меєровський вважав, що Мандевіль пропагував теорію і практику пізнього меркантилізму (Див.: Мееровский Б. В. Бернард Мандевиль и его "Басня о пчелах" : [вступ. ст.] / Б. В. Мееровский // Басня о пчелах / Бернард Мандевиль. – Москва, 1974. – С. 18). А. Чалк вважає, що його економічні погляди – це перехід від меркантилізму до доктрини laissez – faire (Див.: Chalk A. F. Mandeville’s of the Bees: a reappraisal / A. F. Chalk // Southern Economic journal. – 1966. – Vol. 33). А. В. Анікін вважає, що Мандевіль «стоит несколько особняком в истории становления классической школы в Англии» (Аникин А. В. Юность науки / А. В. Аникин. – Москва, 1985. – С. 122). У 1759 р. вийшла друком “Теорія моральних почуттів” А. Сміта, в якій він, зокрема, засуджував автора “Байки” за те, що він розробив “бездуховну” систему моралі. Але дослідники спадщини А. Сміта стверджують: ідеї Б. Мандевіля, безумовно, мали помітний вплив на погляди автора “Багатства народів”. Зокрема, Й. Шумпетер зазначав: «… в его враждебности было и нечто большее. Смит не мог не заметить, что доводы Мандевиля совпадали с его собственной аргументацией в пользу неограниченной “естественной свободы”, хотя и были выражены в специфической форме. Читателю не составит труда представить себе, до какой степени это обстоятельство должно было шокировать достопочтенного профессора – особенно в том случае, если он действительно воспользовался какими-то идеями из этого возмутительного памфлета» (Шумпетер Й. История экономического анализа : в 3 т. / Й. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экономическая школа, 2004. – Т. 1. – С. 235). На думку В. С. Автономова, «хотя моральная позиция Мандевиля была для Смита неприемлемой, его идейное влияние на автора «Богатства народов» едва ли можно подвергнуть сомнению» (Автономов В. С. Модель человека в экономической науке / В. С. Автономов. – Санкт-Петербург : Экономическая школа, 1998 – С. 62). Як підкреслював Елі Галеві, «экономическая доктрина Адама Смита является доктриной Мандевиля, изложенной не так литературно и парадоксально, но рационально и научно» (Цит. за: Марков М. В. «Басня о пчелах» Бернарда Мандевиля : развенчание пуританской этики и рождение идеологии экономизма / М. В. Марков // Проблемы современной экономики. – 2008. – № 3. – С. 515). Високо цінував Мандевіля К. Маркс. Дж. М. Кейнс захоплювався парадоксами Мандевіля. Він вважав, що автор “Байки про бджіл”, єдиний з усіх сучасників, вірно оцінив значення сукупного попиту як фактору економічного зростання. П. Козловські називає Мандевіля першим представником ідеології економізму: «В воззрениях Мандевиля все достижения в сфере религии, морали, политики объясняются особенностями функционирования хозяйства. Общество производно от экономики» (Козловски П. Общество и государство : неизбежный дуализм / П. Козловски. – Москва, 1998. – С. 17). М. Блауг включає Б. Мандевіля до 100 великих економістів до Кейнса.
Мандевіль не був прихильником фетишизації металів. Він вважав, що накопичення грошей у країні ще не створює національного багатства. Незалежно від вартості золота і срібла, вважав Мандевіль, «наслаждение всех обществ всегда будет зависеть от плодов земли и труда людей; и оба они, соединившиеся друг с другом, являются более твердым, более неистощимым и более реальным сокровищем, чем золото Бразилии или серебро Потоси» (Мандевиль Б. Басня о пчелах / Бернард Мандевиль. – Москва : Мысль, 1974. – С. 186). Мандевіль поділяв погляди пізніх меркантилістів на зовнішню торгівлю як головну умову процвітання країни. Він був прибічником політики торгового балансу і наполягав на необхідності контролю з боку держави за експортом та імпортом товарів, проведенні розумної митної політики, підкреслював, що країна не повинна ввозити із-за кордону більше товарів, ніж вивозити. Щоб збільшити експорт, держава повинна всіляко сприяти розвитку промислового виробництва. Мандевіль вважав, що для вільної країни головним багатством є маси працездатних неімущих, а головне використання грошей – оплата за працю. «По этой причине количество денег, обращающихся в стране, всегда должно быть пропорционально числу занятых рабочих рук, а заработная плата работников – пропорциональна цене провизии» (Мандевиль Б. Басня о пчелах. – С. 184). Заробітна плата робітників, на думку Мандевіля, не повинна бути високою, щоб наймані робітники не мали можливості зробити заощадження і таким чином зберігався постійний стимул до праці. «Бедных необходимо строго принуждать к работе, благоразумно облегчать их нужды, но безрассудно совсем их избавлять от них», – наголошував Б. Мандевіль (Мандевиль Б. Басня о пчелах. – С. 227). У даному випадку автор «Байки про бджіл» висловлює класичні буржуазні погляди стосовно найманих робітників. Основна можливість «делать народ счастливым и, как мы говорим, процветающим, – вважає Мандевіль, – заключается в том, чтобы представить каждому возможность иметь занятие» (Мандевиль Б. Басня о пчелах. – С. 186).
З метою досягнення повної зайнятості необхідно, стверджує Мандевіль, створювати попит на вироблену продукцію різними шляхами: державні витрати (зокрема, масштабні суспільні роботи), підтримка сільського господарства та промисловості, а також розкіш та марнотратство, що сприяють зростанню попиту. Він також стверджував, що всі професії, без виключення, є продуктивними та корисними для суспільної зайнятості суспільства (навіть злодії та грабіжники). «… Мандевиль, – звертає увагу О. Субботін, – видел даже самые крайние следствия, которые вытекали из рассматриваемой им модели социально-экономических отношений. Но сам он твердо стоял на позиции правового мировоззрения. Он считал, что пороки частных лиц складываются в благо общественного целого лишь в условиях политического управления, для которого законы имеют то же значение, что «жизненные духи» для тел одушевленных существ. И неоднократно предостерегал читателей от неверного толкования своей концепции как оправдывающей или даже провоцирующей в обществе преступность. Однако источник этого противоречия в конечном счете коренился в самой социальной действительности … Мандевиль, который стремился правдоподобно описать это общество, не мог предпочесть требования абстрактной логики чувству живой реальности» (Субботин А. Л. Бернард Мандевиль. – С. 75). Свою соціальну теорію Б. Мандевіль висвітлив у «Дослідженні про природу суспільства». Він доводить, що «все общества должны были иметь источником своего происхождения потребности человека, его несовершенства и все разнообразие его желаний» (Мандевиль Б. Исследование о природе общества / Б. Мандевиль // Басня о пчелах / Бернард Мандевиль. – Москва : Мысль, 1974. – С. 309). Прагнучи до процвітання економіки, не слід вимагати повного знищення пороку – ще один висновок з «Басні про бджіл». Мандевіля цікавить проблема співвідношення приватних та суспільних інтересів. Він розглядає егоїзм, який спонукає до діяльності як явище, подібне до пороку.
Ф. Хайєк пише про вирішальну роль Бернарда Мандевіля в історії економічної думки і називає його одним із засновників економічного індивідуалізму і принципу laissez faire, концепції, згідно якої індивід, що егоїстично переслідує свої особисті інтереси у ринкових відносинах, сприяє реалізації інтересів суспільства (Див.: Хайек Ф. Индивидуализм и экономический порядок / Ф. Хайек. – Москва : Изограф, 2001).
«Мандевиль обострил эту способность рынка производить эффективность как внешний эффект, как побочное воздействие процесса, который собственно направлен на нечто совсем иное, до известного парадокса, гласящего, что частные пороки ведут к общественной выгоде: «private vices – public benefits». He только такая этически нейтральная мотивация, как поиск выгоды, но и безнравственные мотивы, пороки невидимой рукой рынка преображаются в позитивное побочное воздействие, в благо. Неэтичное поведение независимо от воли действующих лиц превращается в социально полезное.
Парадокс Мандевиля можно поставить в первом ряду вместе с другими парадоксами такого же рода: невидимая рука Адама Смита, гегелевская хитрость разума в истории, независимо от людей наполняющие новым содержанием их цели. Однако парадокс Мандевиля выходит из этого ряда, поскольку он рассматривает как полезную для общественного блага не только этически нейтральную, но даже неэтичную деятельность. Принцип Мандевиля походит на принцип Мефистофеля в гетевском «Фаусте»: «Часть силы той, что без числа творит добро, всему желая зла» (пер. Б. Пастернака). Благо есть побочное последствие деятельности того, кто вовсе не желает добра. Нет надобности в том, чтобы желать добра, поскольку оно и без того состоится как побочное последствие эгоистической мотивации» (Козловски П. Принципы этической экономии / Петер Козловски ; пер. с нем. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 1999. – С. 28).
Відомі вчені та авторитетні джерела про Бернарда Мандевіля
Зміст
- 1 Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст і філософ XIX ст., засновник марксизму
- 2 Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти
- 3 Джон Мейнард Кейнс ( 1883–1946 ) – англійський економіст, засновник макроекономічної теорії принципів державного регулювання ринкової економіки
- 4 Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст , історик економічної думки
- 5 Леонід Єфимович Пінський (1906–1981) – російський літературознавець і педагог
- 6 Роберт Хайлбронер (1919–2005) – американський економіст,історик економічної думки, соціолог
- 7 Борис Володимирович Меєровський (1922–1996) – російський вчений, спеціаліст з історії західноєвропейської філософії, доктор філософських наук, професор
- 8 Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки
- 9 Петер Козловскі (1952–2012) – німецький вчений, економіст, філософ
- 10 Джефф Малган (нар. 1961 р.) – англійський вчений, спеціаліст у галузі соціальних інновацій
Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст і філософ XIX ст., засновник марксизму
«Уже Мандевіль у своїй «Байці про бджіл» (1705) доводив продуктивність усіх можливих професій і т. д., і в нього вже видно загальну тенденцію всього цього міркування:
«Те, що ми називаємо в цьому світі злом, як моральним, так і фізичним, є тим великим принципом, який робить нас соціальними істотами,– є міцною основою, животворною силою й опорою всіх професій і занять без винятку; тут ми повинні шукати справжнє джерело усіх мистецтв і наук; і в той самий момент, коли зло перестало б існувати, суспільство мусило б занепасти, якщо не зруйнуватися зовсім».
Тільки Мандевіль був, звичайно, безмірно сміливіший і чесніший, ніж пройняті філістерським духом апологети буржуазного суспільства».
Маркс К. Теорії додаткової вартості ( IV том “Капіталу”) / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 1. – С. 370.
Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти
«Наряду с Гетчесоном и Юмом следует упомянуть здесь еще о другом писателе – Бернарде Мандевилле. Он был врач-философ, а не экономист. В 1704 г. он опубликовал маленькую поэму, переизданную в 1714 г. с многочисленными приложениями под заглавием "Басня о пчелах, или Частные пороки – общественные выгоды". Основная идея книги (она вызвала шум в обществе и была конфискована правительством) та, что цивилизация, под которой разумеются богатство, искусства и науки, проистекает не из добродетелей наших, а из того, что Мандевилль называет пороками нашими, т.е. из многочисленных естественных потребностей, которые заставляют нас стремиться к благополучию, комфорту, роскоши и всем удовольствиям жизни. Это была апология естественного человека и критика человека добродетельного».Жид Ш. История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – C. 53.
Джон Мейнард Кейнс ( 1883–1946 ) – англійський економіст, засновник макроекономічної теорії принципів державного регулювання ринкової економіки
«Мысль Барбона, однако, получила широкую известность благодаря «Басне о пчелах» Бернарда Мандевиля – книге, признанной вредной судом присяжных в Мидлсексе в 1723 г. и выделяющейся в истории этических учений своей скандальной репутацией. Насколько известно, только один человек сказал о ней доброе слово, а именно – д-р Джонсон (Johnson), который заявил, что она не смутила его, а, наоборот, «очень широко открыла глаза на действительный мир». В чем именно заключалась безнравственность книги – об этом можно судить по статье Лесли Стивена в «Словаре национальных биографий».
«Мандевиль вызвал глубокое возмущение своей книгой, в которой он остроумными парадоксами придал привлекательность циничной системе морали... Его учение о том, что процветание больше увеличивается в результате расходов, чем в результате сбережений, согласовывалось со многими экономическими заблуждениями, которые еще не искоренены. Допуская вместе с аскетами, что человеческие желания являются в своей основе злом и порождают «частные пороки», и соглашаясь одновременно с общепринятой точкой зрения, что богатство есть «общественное благо», он легко показал, что всякая цивилизация зависит от развития порочных наклонностей...»
«Басня о пчелах» – это аллегорическая поэма «Ропщущий улей, или Мошенники, ставшие честными», где показана плачевная участь процветающего общества, в котором все граждане внезапно возымели желание ради сбережения расстаться с роскошью и сократить вооружения государства».
Кейнс Д. М. Общая теория занятости, процента и денег. Избранное : [пер. с англ.] / Джон М. Кейнс ; [под науч. ред. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – С. 322–323.
Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст , історик економічної думки
«Бернар де Мандевиль издал дидактическую поэму под названием «Возроптавший улей, или Мошенники, ставшие честными» (1705; позднее известна как «Басня о пчелах, или Частные пороки – общественные выгоды»; 1714), в которой пытался показать, что индивидуальные мотивы, приводящие к желательным для общества последствиям, вполне могут оказываться предосудительными с точки зрения морали. У Адама Смита, как и у других добропорядочных людей, сложилось неоднозначное отношение к басне Мандевиля. Она содержала самое настоящее прославление расточительства и осуждение бережливости, а кроме того, целый ряд «меркантилистских ошибок», что должно было вызвать у Смита неприязнь. Но в его враждебности было и нечто большее. Смит не мог не заметить, что доводы Мандевиля совпадали с его собственной аргументацией в пользу неограниченной «естественной свободы», хотя и были выражены в специфической форме. Читателю не составит труда представить себе, до какой степени это обстоятельство должно было шокировать достопочтенного профессора – особенно в том случае, если он действительно воспользовался какими-то идеями из этого возмутительного памфлета».Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 235.
Леонід Єфимович Пінський (1906–1981) – російський літературознавець і педагог
«… «Возроптавший улей» (1705), – не претенциозное и гениальное произведение. Автор, голландский француз, – характерная фигура переходного периода. Басня написана до выхода главной книги Шефтсбери «Характеристики людей, нравов, мнений и времени» (1711). Мандевиля и Шефтсбери противопоставляют как дисгармоническое и гармоническое понимание жизни … Мандевиль остро поставил вопрос о зле, о равенстве. Установление справедливости, по Мандевилю, – утопия. Буржуазных критиков возмущала архисаркастическая форма сатиры на грани аморальности. Но Маркс высоко ценил Мандевиля. Цинизм Мандевиля – это цинизм особого рода. Есть цинизм субъективный, обусловленный тем, что говорит циник, выставляющий возвышенное, священное как низменное и животное (что в какой-то мере лежит в основе выгоды). И есть цинизм другого типа, когда гнусные вещи, прикрытые фиговым листком добродетели, называются своими именами. Это – объективный цинизм, если вообще цинизм. Таким языком говорил и Маркс. Этот цинизм присущ великим сатирикам буржуазного общества. Он направлен против либерализма, который пытается представлять зло как нечто временное, не лежащее в природе буржуазного общества…
Мандевиль – материалист. Его мысль только формально близка Попу. Там, где Поп утверждает равновесие добра и зла, довольный собой и миром, Мандевиль, признавая равновесие добра и зла, выступает как великий сатирик. Он не верит в прогресс, как Дефо, Аддисон и другие либералы, не верит в буржуазный радикализм. Ближе всего в этом отношении Мандевиль стоит к Свифту».
Пинский Л. Ренессанс. Барокко. Просвещение / Л. Пинский. – Москва : РГГУ, 2002. – С. 440–441.
Роберт Хайлбронер (1919–2005) – американський економіст,
історик економічної думки, соціолог
«Словно возражая безжизненному миру уравнений, пышным цветом зацвело экономическое подполье. Это странное сборище еретиков и эксцентриков, чьи идеи не заслуживали всеобщего уважения, существовало во все времена. Одним из таких людей был неугомонный Бернард Мандевиль, потрясший восемнадцатое столетие остроумной демонстрацией того, что порок добродетелен, а добродетель – порочна. Мандевиль всего лишь заметил, что работу беднякам давала расточительность погрязших в грехе богачей, а вовсе не прижимистость добродетельного скряги. Поэтому, продолжал он, безнравственность отдельных людей может увеличивать благосостояние общества, в то время как честность может ложиться на это общество тяжким бременем. Замысловатые аргументы, наполнявшие страницы его «Басни о пчелах», оказались восемнадцатому столетию не по зубам; на суде присяжных, состоявшемся в Миддлсексе в 1723 году, эта книга была признана нарушением общественного порядка, а ее автор впоследствии раскритикован всеми, кому не лень, включая Адама Смита».історик економічної думки, соціолог
Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего. Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : Колибри, 2008. – С. 223.
Борис Володимирович Меєровський (1922–1996) – російський вчений, спеціаліст з історії західноєвропейської філософії, доктор філософських наук, професор
«В особенности это относилось к экономическим воззрениям Мандевиля, а также к тем местам «Басни», в которых подчеркивалось значение материальных интересов в жизни людей, их постоянное стремление к благополучию, обогащению. Смит не только не считал такое стремление аморальным, но вслед за Мандевилем указывал, что именно оно «побуждает возделывать на тысячу ладов землю, заменять лачуги домами, сооружать огромные города, создавать науки и искусства, которые облагораживают и услаждают наше существование» 1.
В еще большей мере обнаруживает себя влияние Мандевиля на Смита в его главном труде – «Исследование о природе и причинах богатства народов» (1776). Принцип симпатии уступает место в этом сочинении принципу эгоизма, всеобщая благожелательность – заботе о собственных интересах и выгодах…Человек скорее достигнет своей цели, пишет Смит, если обратится не к гуманности других людей, а к их эгоизму, если он будет говорить не о своих нуждах, а об их выгодах. «Дай мне то, что мне нужно, и ты получишь то, что необходимо тебе... Именно таким путем мы получаем друг от друга преимущественную часть услуг, в которых мы нуждаемся» 2.
Было бы ошибочным полагать, что Мандевиль оказывал во всех случаях прямое и непосредственное влияние на мыслителей XVIII и тем более XIX в. Правильнее будет считать, что английский моралист раньше других смог почувствовать и выразить те идеи, которые затем развивали самостоятельно и независимо от него философы последующих поколений. Но и в этом случае заслуга автора «Басни» перед историей общественной мысли неоспорима: «...Мандевиль был, разумеется, бесконечно смелее и честнее проникнутых филистерским духом апологетов буржуазного общества» 3».
___________
1 А. Смит. Теория нравственных чувств. Санкт-Петербург, 1895, стр. 239.
2 А. Смит. Исследование о природе и причинах богатства народов. М., 1962, стр. 28.
3 К. Маркс и Ф. Энгельс. Соч., т. 26, ч. 1, стр. 395.
Мееровский Б. В. Бернард Мандевиль и его «Басня о пчёлах» / Б. В. Мееровский // Басня о пчёлах / Бернард Мандевиль. – Москва : Мысль, 1974. – С. 37–38, 39–40. – (Философское наследие).
Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки
«Скандальный аргумент Мандевиля был прост: личный интерес на самом деле был моральным пороком, который, однако, способствовал экономическому процветанию, а значит, и общественным выгодам как непреднамеренные последствия действий, предпринимаемых исключительно по частным и порочным причинам. Короче говоря, имелась гармония частных и общественных интересов, но не благодаря Божественному Провидению, а из-за того, что Адам Смит позднее назвал "невидимой рукой", направляющей каждого индивида, чтобы способствовать процессу, который не был частью его намерения.
«Басня о пчелах» широко обсуждалась в XVIII столетии и критиковалась всеми ведущими мыслителями. Нет сомнений, что именно о ней думал Адам Смит, когда писал «Богатство народов». И все же он принял основу доктрины Мандевиля о непреднамеренных социальных последствиях, хотя в основном отверг ее форму. Мандевиль утверждал, что «частные пороки искусным управлением опытного политического деятеля могут быть обращены в общественные выгоды», и в его работах меркантилистская вера в важность поддержания благоприятного торгового баланса заглушает время от времени звучащие намеки на принцип невмешательства государства в экономику. Смит, напротив, считал, что именно механизм конкуренции, а не мудрость политических деятелей обращает частные пороки в общественные выгоды».
Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 198, 199.
Петер Козловскі (1952–2012) – німецький вчений, економіст, філософ
«В теории Мандевиля этика изгоняется из рыночного хозяйства. У нее не остается никакой функции. Теория Мандевиля последовательна: прямая направленность на добро экономически нежелательна, поскольку добро как цель всегда имеет и плохие побочные воздействия. С другой стороны, стремление к плохому всегда имеет и хорошие побочные воздействия. Поэтому нет никакого основания для того, чтобы отличать хорошие действия от плохих. Каждое действие имеет для кого-то хорошие, а для кого-то другого – плохие побочные последствия. Например, по Мандевилю, Большой лондонский пожар дал хлеб и работу множеству пожарных и строительных рабочих при восстановлении города, а бережливость состоятельных слоев общества способствовала безработице низших слоев. Тезис Мандевиля состоит в том, что в рыночном обществе уже невозможен последовательный этос, невозможна непротиворечивая этика. Хорошее – причина плохого, плохое – причина хорошего. Это – полная противоположность принципу Фомы Аквинского bonum est diffusivum sui (добро растекается, распространяется само по себе. – лат.). Добро – причина добра, и поэтому к нему должно стремиться как к цели и результату действия. Оно, вопреки Мандевилю, не возникает лишь как невольное побочное последствие какого-либо действия.
Влияние парадокса Мандевиля было и остается чрезвычайно большим. Адам Смит рассматривал «Басню о пчелах» Мандевиля уже в своей «Теории нравственных чувств». Не в последнюю очередь чтение Мандевиля подвигнуло его к тому, чтобы в более поздней книге, «Богатство народов», основать самостоятельную экономическую науку. Для кембриджской традиции этики и экономической науки, например, для Джорджа Эдварда Мура и Джона Мейнарда Кейнса, парадокс Мандевиля явился решающим побудительным мотивом.
Вопрос, который парадокс Мандевиля ставит перед хозяйственной этикой, гласит: «Как можем мы придерживаться требования поступать хорошо, если мы не можем предвидеть, к каким позитивным или негативным побочным воздействиям может привести наша деятельность при бесконечной взаимозависимости событий действительности?» Если истина заключается в согласовании разума с делом, если справедливость заключается в согласовании воли и действия с добром и если oeconomia, правильное хозяйствование, есть сообразность деятельности с обстоятельствами, то как можем мы быть уверенными в каждом случае, что действовали правильно? В хитросплетении причинных связей основные нормы не могут быть обоснованы полностью и доведены до конкретного действия. Истинным может быть не конкретное действие, а вся их совокупность. Никакое приспособление какого-либо действия к действительности не может быть совершенным в неизмеримом многообразии событий в мире. Поэтому любая конкретная истина, которую высказывают люди, и любой конкретный поступок, который они совершают, всегда отягощены ошибочным и несовершенным, но эта ошибочность неизбежна и при самом тщательном отборе решения, и без нее люди едва ли смогли бы жить».
Козловски П. Принципы этической экономии / Петер Козловски ; пер. с нем. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 1999. – С. 29–30.
Джефф Малган (нар. 1961 р.) – англійський вчений, спеціаліст у галузі соціальних інновацій
«Бернард Мандевиль написал одно из основополагающих произведений о современном капитализме под названием «Басня о пчелах» в начале XVIII в., за несколько десятилетий до Адама Смита. С тех пор пчела служила метафорой для обозначения лучшей стороны капитализма. Она тихо занята производством, принося пользу многим. Она также в высшей степени склонна к сотрудничеству и, подобно лучшим рынкам, наделена коллективным разумом, который в значительной мере превосходит сумму индивидуальных разумов».Малган Дж. Саранча и пчела. Хищники и творцы в капитализме будущего / Джефф Малган ; пер. с англ. Инны Кушнаревой. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2014. – С. 27.
- Басня о пчелах / Бернард Мандевиль ; АН СССР, Ин-т философии ; [общ. ред. и вступ. ст. Б. В. Мееровского ; пер. с англ. Е. С. Лагутина]. – Москва : Мысль, 1974. – 376 с. – (Философское наследие).
Шифр зберігання книги: 1Ф М23 - Басня о пчелах, или Пороки частных лиц – блага для общества : пер. с англ. / Бернард Мандевиль ; РАН, Ин-т философии ; отв. ред., сост., авт. предисл. и примеч. В. В. Мееровский, А. Л. Субботин. – Москва : Наука, 2000. – 289, [2] с.
Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б311921 - Возроптавший улей, или мошенники, ставшие честными ; Исследование о происхождении моральной добродетели / Бернард Мандевиль // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 222–243.
Шифр зберігання книги: 33(09) М64
- Энциклопедический словарь. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1896. – Т. 18а (полутом 36). – С. 530–531. – Режим доступа: https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Мандевилль,_Бернард. – Дата обращения: 18.07.2017.
Шифр зберігання книги: 03 Э68 - Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1990. – Т. 36. – С. 530–531.
Шифр зберігання книги: 03 Э68 - Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1909. – Т. 12. – С. 588.
Шифр зберігання книги: 03 Б79 - Краткая литературная энциклопедия / гл. ред. А. А. Сурков. – Москва : Сов. энцикл., 1967. – Т. 4. – С. 567.
Шифр зберігання книги: 03 К78 - Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 27. – С. 540.
Шифр зберігання книги: 03 Б79 - Философия : энциклопедический словарь / под ред. А. А. Ивина. – Москва : Гардарики, 2004. – С. 471–472.
Шифр зберігання книги: 1Ф Ф56 - Абрамов М. А. Шотландская философия века Просвещения [Электронный ресурс] / М. А. Абрамов. – Электрон. текст. данные. – Москва : ИФ РАН, 2000. – С. 100–103. – Режим доступа: https://iphras.ru/elib/b002.html. – Дата обращения: 18.07.2017.
- Аникин А. В. Юность науки: жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 6.3 : Парадоксы доктора Мандевиля. – С. 117–121.
Шифр зберігання книги: 33(09) А67 - Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. От Возрождения до Канта / Дарио Антисери, Джованни Реале ; в пер. [с итал.] и под ред. С. А. Мальцевой. – Санкт-Петербург : ПНЕВМА, 2002. – XII, 868 с. – Из содерж.: Бернард Мандевиль и «Басня о пчелах, или пороки частных лиц – блага для общества». – С. 724–732.
Шифр зберігання книги: 1Ф А72 - Базилевич В. Д. Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – С. 307–311.
Шифр зберігання книги: 33 Б17 - Белик А. А. Человек в экономической антропологии / А. А. Белик ; Ин-т этнологии и антропологии РАН им. Н. Н. Миклухо-Маклая. – Москва : Изд-во Ипполитова, 2013. – 372 с. – С. 34–39: о Мандевиле.
Шифр зберігання книги: 33 Б43 - Блауг М. Мандевиль Бернард / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 198–199.
Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б343468 - Виноградов Н. Д. Философия Давида Юма [Электронный ресурс] / Н. Д. Виноградов. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Тип. Имп. моск. ун-та, 1911. – Ч. 2, гл. 2.8 : Бернард Мандевиль и его "Басня о пчелах". – С. 151–183. – Режим доступа: http://books.e-heritage.ru/book/10072116. – Дата обращения: 09.10.2017.
- История экономических учений : учеб. пособие / [под ред. В. С. Автономова, О. И. Ананьина, Н. А. Макашевой]. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 45–48. – (Высшее образование).
Шифр зберігання книги: 33(09) И90 - Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег / Дж. М. Кейнс ; пер. с англ. Н. Н. Любимова под ред. Л. П. Куракова. – Москва : Гелиос АРВ, 1999. – С. 329–331. – (Классики экономической науки – XX век).
Шифр зберігання книги: 33(09) К33 - Козловски П. Принципы этической экономии / Петер Козловски ; пер. с нем. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 1999. – С. 28–30. – (Этическая экономия. Исследования по этике, культуре и философии хозяйства ; вып. 7).
Шифр зберігання книги: 33 К59 - Мазараки А. А. Торговля: история, цивилизация, мораль : [монография] / А. А. Мазараки ; Киев. нац. торг.-экон. ун-т. – Киев : Книга, 2010. – 624 с. – С. 345–362: о Мандевиле.
Шифр зберігання книги: 338Т8 М13 - Мальцева О. В. Универсальные смыслы социально-философской сатиры Бернарда Мандевиля / О. В. Мальцева // Наука. Релігія. Суспільство. – 2009. – № 4. – С. 186–196.
Шифр зберігання журналу в НІБ України: 05 Н34 - Марков М. В. "Басня о пчелах" Бернарда Мандевиля и ее восприятие в экономической науке ХVIII–ХХ вв. / М. В. Марков // Вестник Санкт-Петербургского университетата. Сер. 5. – Вып. 1 (5). – С. 138–143. – Режим доступа: https://cyberleninka.ru/article/n/basnya-o-pchelah-mandevilya-i-ee-vospriyatie-v-ekonomicheskoy-nauke-h-iii-hh-vv. – Дата обращения: 18.07.2017.
- Марков М. В. "Басня о пчелах" Бернарда Мандевиля: развенчание пуританской этики и рождение идеологии экономизма / М. В. Марков // Проблемы современной экономики. – 2008. – № 3. – С. 513–516. – Режим доступа: http://www.m-economy.ru/art.php?nArtId=2177. – Дата обращения: 18.07.2017.
- Мееровский Б. В. Бернард Мандевиль и его "Басня о пчелах" : [вступ. ст.] / Б. В. Мееровский // Басня о пчелах / Б. Мандевиль ; [пер. с англ. Е. С. Лагутина]. – Москва : Мысль, 1974. – С. 5–42. – (Философское наследие).
Шифр зберігання книги: 1Ф М23 - Пинский Л. Ренессанс. Барокко. Просвещение : [статьи ; лекции] / Л. Пинский. – Москва : РГГУ, 2002. – С. 440–441.
Шифр зберігання книги: 8И П32 - Поланьи К. Великая трансформация: политические и экономические истоки нашего времени : пер. с англ. / К. Поланьи ; ред. С. Е. Федоров. – Санкт-Петербург : Алетейя, 2002. – С. 125.
Шифр зберігання книги: 33(09) П49 - Роббинс Л. История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – 496 с. – С. 176–179: о Мандевиле.
Шифр зберігання книги: 33(09) Р58 - Розенберг Н. Бернард Мандевилль / Н. Розенберг // "Невидимая рука" рынка / под ред.: Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена ; [пер. с англ. Ю. Автономов та ін.] ; науч. ред. Н. А. Макашева. – Москва : Изд. дом ГУ ВШЭ, 2009. – С. 267–270. – (The New Palgrave).
Шифр зберігання книги: 33(09) Н40 - Сімоно Ф. 39 уроків сучасної економіки / Філіп Сімоно ; [пер. з фр. Євгена Марічева]. – Київ : КМ Академiя, 2004. – 303 с. – С. 34–37, 165: про Мандевіля.
Шифр зберігання книги: 33 С37 - Субботин А. Л. Бернард Мандевиль / А. Л. Субботин. – Москва : Мысль, 1986. – 135 с. – (Мыслители прошлого).
Шифр зберігання книги: 1Ф С89 - Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего. Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – С. 48, 223.
Шифр зберігання книги: 33(09) Х15 - Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 235. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).
Шифр зберігання книги: 33(09) Ш96 - Экономическая история мира. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 2. – С. 69–74.
Шифр зберігання книги: 33М Э40 - Экономическая теория : пер. с англ. / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена ; науч. ред. В. С. Автономов. – Москва : ИНФРА-М, 2004. – X, 930 с. – С. 783–785: о Мандевиле. – (New Palgrave).
Шифр зберігання книги: 33 Э40 - Экономическое мышление: философские предпосылки. Модели человека в структуре экономической мысли / Е. Н. Калмычкова. Диалектика позитивного и нормативного подходов в истории развития экономической науки / И. Г. Чаплыгина : учеб. пособие : [в 2 ч.]. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С. 64–68. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова).
Шифр зберігання книги: 33 Э40 - Эрлихсон И. М. Социально-экономические и философские взгляды Б. Мандевиля (1670–1733) [Электронный ресурс] / И. М. Эрлихсон // Российский научный журнал. – 2010. – № 5. – С. 70–80. – Электрон. текст. данные. – Режим доступа: http://library.rsu.edu.ru/p6639/. – Дата обращения: 18.07.2017.
<gallery widths=200px heights=220px perrow=4>
Файл:Mandeville1.png|Режим доступу: https://www.college.columbia.edu/core/content/bernard-mandeville-british-moralist-and-author-fable-bees. – Дата звернення: 18.07.2017. Файл:Mandeville2.png|Режим доступу: http://www.bernard-mandeville.nl/. – Дата звернення: 18.07.2017. Файл:Mandeville3.png|Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:TheFableOfBees-Mandeville.jpg. – Дата звернення: 18.07.2017. Файл:Mandeville4.jpg|Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Bernard_Mandeville. – Дата звернення: 18.07.2017.
