Мілль Джон Стюарт

Мілль (Мілл) Джон Стюарт

Mill John Stuart
(20 травня 1806 – 8 травня 1873) –
англійський вчений, економіст, філософ, громадський діяч XIX ст.,
представник класичної політичної економії,
один із засновників соціального реформізму.

Життя та діяльність

Джон Мілль народився у Лондоні 20 травня 1806 р. і був старшим сином у родині Джеймса Мілля – відомого філософа та економіста, друга і послідовника Давида Рікардо та Джеремі Бентама. Джон Стюарт отримав домашню освіту під керівництвом батька, який мав своє уявлення про систему освіти і у навчанні своїх дітей (насамперед старшого сина) мав можливість втілити її практично. Згодом Джон Мілль писав, що його перші спогади стосуються трирічного віку, коли він вже вмів читати і писати англійською мовою і почав під керівництвом батька вивчати давньогрецьку мову. У передмові до своєї біографії він пише, що історія його розумового розвитку особливо повчальна тому, що вона демонструє, яких вражаючих результатів може досягти вміле виховання, спрямоване виключно на розвиток розумових здібностей дитини. Проте він із сумом скаже й інше: «Я никогда не был ребенком, никогда не играл в крикет; лучше было бы, если бы природа шла своим путем» (Див.: Милль Дж. С. Основы политической экономии : пер. с англ. / Дж. С. Милль ; общ. ред. А. Г. Милейковского. – Москва : Прогресс, 1980 – [Т.] 1. – С. 18). Він згадував, що ніколи не мав іграшок, не грав із однолітками, не слухав казок та не мав інших обов’язкових атрибутів щасливого дитинства. Йому не давалися дні для відпочинку, не дозволялися дитячі пустощі та читання розважальної літератури. «… Отец Джона Стюарта Джеймс Милль с раннего детства подвергал сына суровой интеллектуальной муштре, более жестокой и вредоносной, чем ежедневная порка», – пише Й. Шумпетер (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. 691). Джеймс Мілль був суворим батьком і дуже вимогливим вчителем. Характерними його рисами були сила і твердість характеру, принциповість, переважання розуму над емоціями. Головна мета виховання дитини, на його думку, – привчити її до розумової праці. Коли Міллю у зрілих роках доводилося говорити з близькими людьми про своє виховання, то він згадував про нього без задоволення, за його словами, подібне форсування розумових здібностей дитини у більшості випадків є шкідливим, а у разі, якщо воно приводить до бажаних результатів, то ціна успіху є занадто високою. У шість років Джон Стюарт пише самостійні історичні твори. Так, він пише історію Рима, Голландії і навіть «Короткі начала всесвітньої історії». З восьми років хлопчик за дорученням батька сам починає навчати молодших братів і сестер (у родині було 9 дітей). З дванадцяти років він починає вивчати вищу математику, логіку, а через рік – політичну економію.

Коли сину виповнилося чотирнадцять років, Джеймс Мілль визнав, що його роль у навчанні Джона закінчена і що у подальшому він зможе обходитися вже без будь-якого керівництва, займаючись самоосвітою. Ерудиція, глибина суджень, самостійність і оригінальність мислення юнака вражали всіх, хто з ним спілкувався. Як зазначає М. Блауг, «такое воспитание было призвано проиллюстрировать радикальные идеи Бентама об образовании, хотя на самом деле, как представляется, оно показало, что Милль действительно был одаренным человеком» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 215). Сам Джон Мілль вже у зрілі роки визнавав наявність певних прогалин у своїй освіті, зокрема те, що він недостатньо знайомий з точними науками.

М. Туган-Барановський у ґрунтовному біографічному нарисі про Джона Мілля пише: «Каковы же были результаты этого беспримерного в истории педагогики воспитательного опыта? Мы знаем, чему в каком возрасте учился Джон Стюарт Милль, но весь интерес вопроса заключается в том, чему он в действительности научился и как подействовали на него столь рано приобретенные знания.

Отец Милля считает себя компетентным во всех областях знания, но в действительности он был хорошо знаком только с логикой, психологией и политической экономией. Естественные науки были ему известны очень поверхностно, математика и того меньше. Что касается изящной словесности, также как искусства вообще, то в этой области Джеймс Милль сам признавал себя круглым невеждой. Таким образом, образование, которое он мог дать своему сыну, должно было быть в высшей степени односторонним…

Итак, положительные сведения, вынесенные Миллем из школы его отца, были не так обширны, как того можно было ожидать по количеству затраченных усилий. Но результаты умственного воспитания нельзя мерить одним количеством приобретенных знаний; гораздо важнее развитие самих мыслительных способностей и умения трудиться. В этом заключается главная задача воспитания. Отец Милля никогда не заботился о полноте образования сына, но зато он делал все возможное, чтобы приучить Стюарта к самостоятельному мышлению» (Туган-Барановский М. И. Джон Стюарт Милль. Его жизнь и учено-литературная деятельность : биогр. очерк / М. И. Туган-Барановский // Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии / Джон Стюарт Милль. – Москва : ЭКСМО, 2007. – С. 25–26, 27).

У 1820 р. Джон Мілль отримав запрошення Семюела Бентама – брата відомого англійського юриста, філософа Ієремії Бентама провести декілька місяців у його маєтку на півдні Франції. З дозволу батька чотирнадцятирічний юнак вирушає у подорож, яка принесла йому багато нових і корисних вражень. У Парижі він знайомиться з Жаном Батистом Сеєм – другом його батька. У Сея Мілль зустрічає багато видатних французьких вчених та письменників. У родині Бентамів він проживає більше року. «Но величайшую пользу из этого пребывания во Франции я приобрел оттого, что в продолжении целого года дышал свободой, искренней атмосферой континентальной жизни … Из знакомства с французским обществом того времени я вынес сильное и живучее сочувствие к континентальному либерализму, за которым я всегда впоследствии столь же зорко следил, сколько и за английской политикой, что в то время для англичанина было редкостью и имело очень полезное влияние на мое развитие, освобождая меня от пагубной привычки, всегда преобладающей в Англии, судит о всемирных вопросах с английской точки зрения», – пише згодом Мілль у своїй автобіографії (Милль Дж. С. Автобиография / Джон Стюарт Милль ; пер. с англ. под ред. Г. Е. Благосветлова. – Санкт-Петербург, 1874. – С. 57–58, 61).

У липні 1821 р. Джон Мілль повертається до родини і вже без втручання батька продовжує займатися самоосвітою. З шістнадцяти років він починає друкувати свої перші твори, зокрема декілька листів у захист економічних поглядів Рікардо. Разом з іншими, такими, як він, молодими людьми – прихильниками І. Бентама, Мілль створює у 1822 р. товариство для вивчення і розробки філософії Бентама, «который стремился объединить британскую эмпирическую традицию социальной и политической философии с систематизированной исторической традицией таких французских писателей, как Сен-Симон и Огюст Конт» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 215). Гурток отримав назву «Утилітарного товариства», таким чином був введений в ужиток термін утилітаризм (філософсько-етичне вчення, в основі якого лежить оцінювання речей, предметів, процесів, явищ з точки зору їх корисності, можливості їх використання для досягнення цілей і задоволення потреб), який згодом став широко відомим. Згодом Дж. С. Мілль звільняється від впливу Бентама, втративши, як він сам зазначає, впевненість у всемогутності розумового почуття. І. Бентам вважав, що основою діяльності і функціонування суспільних інститутів є користь і щастя людини. Для заснованого у 1824 р. друкованого органу бентамістів «Лондонское и Вестмистерское обозрение» («London and Westminster Review») Мілль протягом 1824–1828 рр. пише статті, рецензії, нотатки. Він ініціює створення ще одного гуртка, в який об’єднуються молоді люди для спільного вивчення необхідних для загальної освіти наук, зокрема політичної економії, логіки, психології. Заняття гуртка йшли успішно, і згодом Мілль визнав, що багато його економічних та філософських теорій, що принесли йому славу, виникли під впливом обговорень з його товаришами – членами гуртка. У 1823 р. Джон Мілль посідає місце клерка у відділі Ост-Індійської компанії, яким завідує його батько. Службові обов’язки не заважають продовженню активних наукових занять. Чотири роки він був активним членом ще одного створеного за його ініціативою товариства – «Общества публичных прений», на кожному засіданні якого проходили гарячі дебати між молодими прибічниками радикалів та консерваторів. Гуртки і товариства, спілкування з освіченими, сповненими бажанням активної діяльності на користь суспільства молодими людьми, відіграли помітну роль у подальшому ставленні його характеру та світосприйняття. «При воспитании сына Джеймс Милль, – зазначає М. Туган-Барановський, – сделал одну ошибку, свойственную всем книжным людям, всецело поглощенным отвлеченной умственной работой: он судил по самому себе о характере и природных способностях своего сына, был мало знаком с его внутренним миром и не допускал и мысли о том, что система воспитания, пригодная для него самого, может оказаться вредной для сына. Между тем характер Стюарта был несравненно сложнее характера его отца. От отца он наследовал любовь к труду и настойчивость в достижении намеченных целей, сильно развитое чувство долга и горячее стремление к общественному благу. Но наряду с этим в мягкой и даже женственной натуре Стюарта было много такого, чего был совершенно лишен его отец: он был способен к глубокой и бескорыстной любви, чувствовал потребность в эстетических наслаждениях, восхищался природой, был добродушным и привязчивым товарищем, легко подпадал под чужое влияние, вообще, принадлежал к другому типу людей, чем его суровый и черствый отец. Воспитание, полученное Стюартом, должно было убить в нем все эти свойства, недостойные радикального философа. Но природа сказалась сильнее…» (Туган-Барановский М. И. Джон Стюарт Милль. – С. 42–43).

Взимку 1826 р. у віці 20 років він переживає нервовий зрив, головним чином внаслідок перевтоми і тому, що численні дискусії та різноманітні проекти удосконалення людства поступово перестали його цікавити. У 1830 р. Мілль зустрічає Гаррієт Тейлор – дружину лондонського бізнесмена, і це знайомство, за його власними словами, було найбільшим щастям у житті Мілля. На той час йому було 25 років. Тільки майже через двадцять років, після смерті чоловіка Гаррієт Тейлор (1849 р.) Мілль зміг одружитися зі своєю обраницею. «Эти отношения, – пише М. Блауг, – в конечном счете, стали центральным событием его жизни: снова и снова он признавал не только ее непревзойденную способность к личным чувствам, но и выдающийся интеллект, и по сути объяснял все свои оригинальные научные достижения ее влиянием. Само собой разумеется, комментаторы с тех пор были разделены на тех, кто принимал высокое мнение Милля относительно таланта Гарриет Тейлор, и тех, кто видел в этом еще один пример старой пословицы, что любовь слепа» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 215).

М. Туган-Барановський з цього приводу пише: «Она была очень хороша собой … Карлейль пишет про нее, что она была «бледная, красивая, с большими печальными глазами – настоящая героиня романа». Об уме и характере миссис Тэйлор мы не имеем никаких точных сведений. Несомненно, что она была умной и выдающейся женщиной, потому что иначе она не могла бы внушить к себе такое благоговейное, почти религиозное поклонение со стороны такого человека, как Милль, который прямо утверждал … что ей он обязан всеми своими лучшими мыслями, всем, что есть ценного в его сочинениях. Такое отношение не может объясняться ослеплением влюбленного человека, так как в течение 27 лет его преклонение перед нею не только не ослабевало, а все более и более усиливалось. Но несомненно также, что все его восторженные отзывы были сильно преувеличены» (Туган-Барановский М. И. Джон Стюарт Милль. – С. 55).

На думку М. Туган-Барановського, вплив місіс Тейлор на Мілля як вченого полягав у тому, що «… она не давала ему углубиться в дебри абстракции и постоянно напоминала о реальной жизни и о людях, счастье которых должно быть целью всякого знания. Своим впечатлительным, отзывчивым характером она предохраняла его от сухости и односторонности и заставляла интересоваться тем, что выходило из сферы его научных занятий. В области общественных вопросов она была смелее и радикальнее Милля. До знакомства с миссис Тэйлор он был только демократом, а под ее влиянием стал симпатизировать социализму. Главное же ее значение для Милля заключалось в том, что она была для него нравственной поддержкой, жила его интересами, возбуждала его энергию и заставляла его идти все вперед и вперед» (Туган-Барановский М. И. Джон Стюарт Милль. – С. 58).

Щасливе сімейне життя Дж. Мілля не було тривалим: дружина раптово померла від запалення легенів через сім років після їх одруження, під час перебування в Авіньйоні (Франція). З Міллем залишилась її донька – Елен (Helen) Тейлор, до якої він ставився як до власної дитини. Елен Тейлор підтримувала і піклувалася про Мілля до його смерті.

35 років Джон Мілль працював у Ост-Індійській компанії, пройшов шлях від рядового клерка до впливового чиновника і залишив службу у 1858 р. після того, як Ост-Індійську компанію було розпущено рішенням уряду. Більшу частину часу після закінчення служби він живе у Франції, в Авіньйоні, де купив будинок біля кладовища, на якому була похована його дружина. Мілль продовжує слідкувати за політичними подіями на батьківщині і у 1865 р. приймає пропозицію виступити кандидатом у члени парламенту від ліберальної партії по одному із округів Вестмінстера. З 1865 по 1868 рр. Мілль представляв Вестмінстерський округ у Палаті громад і користувався як член парламенту великим впливом. Він приймає участь у декількох громадських протестах, зокрема у зв’язку з жорстокими репресіями на Ямайці, проведеними генерал-губернатором. Мілль також вперше в історії права Нового часу порушив питання про участь жінок у виборах. У 1867 р. він брав участь у створенні товариства за рівноправність жінок, виступав за введення державної власності на природні ресурси та інше. У 1868 р. він не пройшов до парламенту на наступних виборах головним чином тому, що підтримав кандидата у члени парламенту атеїста Чарльза Бредлоу. Після поразки на виборах у 1868 р. Джон Мілль їде до Франції, в Авіньйон, де проводить останні роки життя. Помер Джон Стюарт Мілль 8 травня 1873 р. на 67 році життя в Авіньйоні.

Джон Мілль є автором великої кількості різних наукових праць з логіки, етики, психології, соціології, політичної економії тощо. Одночасно з Вільямом Уевеллом та Огюстом Контом він став визнаним засновником філософії науки як самостійної галузі знання. Й. Шумпетер називає Д. С. Мілля однією з головних інтелектуальних постатей XIX ст. (Див.: Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 2. – С. 690). Серед його основних економічних творів: 1836 р. – «Про предмет політичної економії та про її метод» («Об определении политической экономии и надлежащем ей методе исследования», «On the Definition of Political Economy and on the Method of Investigation Proper t It»), 1844 р. – «Про деякі невирішені питання політичної економії» («Эссе о некоторых нерешенных проблемах политической экономии», «Очерки о некоторых нерешенных вопросах политической экономии», «Essays on Some Unsettled Questions of Political Economy»). Головною економічною працею Дж. С. Мілля є «Основи політичної економії і деякі аспекти їх застосування до соціальної філософії» («Принципы политической экономии, с некоторыми их применениями к социальной философии», «Основы политической экономии с некоторыми из их приложений к социальной философии», «Principles of Political Economy, With Some of Their Applications to Social Philosophy», 1848 р.).

«На протяжении второй половины XIX столетия, – зазначає М. Блауг, – в течение почти всей викторианской эпохи вплоть до публикации «Принципов» Маршалла в 1890 году, книга «Принципы политической экономии, с некоторыми их применениями к социальной философии» … Джона Стюарта Милля была основным экономическим учебником англоговорящего мира. Книга привлекла широким охватом экономических проблем этой эпохи, разумным смешиванием экономического анализа и исторических иллюстраций, мастерским синтезом теории Рикардо с многими из ее модификаций, представленными критиками Рикардо, радикальным тоном в рамках ортодоксальной системы, элегантным стилем, а также благодаря репутации Милля как логика, философа, политического теоретика и беллетриста. Он был не просто экономистом, но выдающимся бентамианцем, «святым от либерализма», его фигура возвышалась среди величайших интеллектуалов того времени при обсуждении практически любых тем общественной науки» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 214).

«Основи політичної економії» Мілля складаються, як і «Багатство народів» А. Сміта, з п’яти книг. Такий збіг не є випадковим. Мілль підкреслював, що праця А. Сміта дещо застаріла і потребує перегляду, а тому він вважає, «что работа, по своему назначению и общей концепции подобная труду Адама Смита, но использующая более широкий круг знаний и более глубокие идеи нынешнего века, – это как раз тот вклад, в котором сегодня нуждается политическая экономия» (Милль Дж. С. Основы политической экономии / Дж. С. Милль. – Москва : Прогрес, 1980. – Т. 1. – С. 76). Головним завданням, яке поставив перед собою Мілль, було не тільки узагальнення досягнень класичної політичної економії, але й її перегляд з урахуванням кращих соціальних ідей сучасності. Мілль розглядає економічні явища у широкому суспільному контексті. Перші три книги («Виробництво», «Розподіл», «Обмін») присвячені аналізу співвідношення факторів виробництва, природи та чинників економічного зростання, сутності заробітної плати та прибутку, аналізу вартості, ціни, грошей, кредиту, міжнародної торгівлі тощо. Четверта книга «Вплив суспільного прогресу на виробництво та розподіл» досліджує передумови та обмеження економічного зростання. Остання – п’ята книга «Основ політичної економії» Дж. С. Мілля присвячена аналізу питань ролі держави у ринковій економіці.

Торкаючись питання впливів, що сприяли формуванню економічної теорії Дж. С. Мілля, Й. Шумпетер перш за все зазначає, з певними застереженнями, вплив батька (Джеймса Мілля) та Д. Рікардо. Взагалі Шумпетер вважає позицію Мілля компромісною, оскільки в нього, на думку автора «История экономического анализа», «слишком много веры в то, что большая часть необходимой мыслительной работы уже была проделана предшественниками» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 2. – С. 695), і тому він не намагається виявити протиріччя у різних представників класичної школи та запропонувати власну точку зору, а лише робить спроби примирення цих протиріч. Разом з тим, значний власний внесок Дж. С. Мілля у розвиток політичної економії є беззаперечним; зважаючи на це, в історії економічної думки завершення класичної політичної економії пов’язується саме з творчим доробком Джона Стюарта Мілля. До теоретичних здобутків вченого фахівці відносять: розробку методологічних основ політичної економії, подальший розвиток методу економічних досліджень; узагальнення та систематизацію основних ідей класичної школи; започаткування викладу економічних проблем відповідно до фаз суспільного відтворення (виробництво – розподіл – обмін – споживання); збагачення проблематики економічної науки за рахунок залучення до аналізу соціальних проблем, започаткування соціального реформізму; поглиблення та доповнення учення класиків новими оригінальними ідеями (Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 269–270).

М. Блауг у праці «100 великих экономистов до Кейнса» пише про «Основи політичної економії» Дж. Мілля як про книгу, що «полна подлинных теоретических новшеств». До них він, зокрема, відносить:

– розширення теорії порівняльних витрат Рікардо з прийняттям до уваги впливу перехресного попиту на умови торгівлі при міжнародному обміні;

– уточнення теорії відносної заробітної плати Сміта введенням концепції неконкуруючих груп на ринках праці;

– формулювання «закону попиту та пропозиції» не як тотожності, а як алгебраїчного рівняння;

– розуміння проблем, які створювало спільне виробництво для трудової теорії цінності;

– виявлення залежності появи економії від масштабу промислового виробництва та інше.

«Но еще более поразительными, – зазначає М. Блауг, – были политические выводы, которые он делал в своих работах, остававшихся по существу в рамках рикардианской системы экономических идей. Он был энергичным защитником налогообложения наследования, прав собственности крестьян, разделения прибылей, кооперативов потребителей и производителей. В ранней главе, называющейся «О собственности», он дал удивительно одобрительный обзор социалистических доктрин, воплощенных в работах Оуэна, Сен-Симона и Чарльза Фурье (ни тогда, ни позже он не показал своей осведомленности о работах Маркса, чей «Манифест Коммунистической партии» вышел на английском языке в том же самом году), и в более поздних главах, посвященных вопросам надлежащих границ государственного вмешательства, он поддерживал протекционизм в пользу молодых отраслей промышленности, регулирование продолжительности рабочего дня на фабриках, обязательное образование (но не обязательное платное обучение в школе) для детей, вместе с системой государственных экзаменов для проверки достижения минимального уровня знаний» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 216–217).

Мілль, розуміючи недоліки сучасної йому капіталістичної економіки, на відміну від прибічників радикального соціалізму, не вважав за необхідне радикальну перебудову економіки та суспільних відносин, ліквідацію приватної власності. Він вважав, що існує інший шлях: впровадження програми реформ відповідного законодавства та моральне удосконалення суспільства. «В эмоциональном плане, – вважає Й. Шумпетер, – социализм всегда привлекал его. Он находил мало привлекательности в обществе, в котором жил, и глубоко сочувствовал трудящимся массам. Едва достигнув интеллектуальной независимости, он с готовностью открыл свой разум для социалистических идей своего времени, главным образом французских. Однако, будучи образованным экономистом и обладая строго практическим умом, он не мог не заметить слабость того, чему несколько позднее Маркс дал название утопического социализма. Милль неохотно пришел к выводу, сделав частичное исключение в пользу сен-симонизма, что планы социалистов были всего лишь прекрасными мечтами» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 2. – С. 696–697).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Джона Стюарта Мілля

Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст, філософ, соціолог

«Континентальна революція 1848 р. відбилась і на Англії. Люди, які все ще претендували на наукове значення і не задовольнялись роллю звичайних софістів і сикофантів пануючих класів, намагались узгодити політичну економію капіталу з вимогами пролетаріату, яких уже не можна було більше ігнорувати. Звідси той банальний синкретизм, кращим представником якого є Джон Стюарт Мілль. Це – банкротство буржуазної політичної економії, що майстерно показав уже в своїх «Нарисах політичної економії (за Міллем)» великий російський учений і критик М. Чернишевський.

Таким чином, у Німеччині капіталістичний спосіб виробництва дозрів тільки після того, як в Англії і Франції його антагоністичний характер виявився в шумних битвах історичної боротьби, причому німецький пролетаріат уже мав далеко більш ясну теоретичну класову свідомість, ніж німецька буржуазія. Отже, тільки-но тут виникли умови, за яких буржуазна політична економія як наука здавалася можливою, як вона вже знову зробилась неможливою.

За таких обставин її представники поділились на два табори. Одні, розсудливі практики, люди наживи, згуртувались навколо прапора Бастіа, найпошлішого, а через те й найудачливішого представника вульгарно-економічної апологетики. Другі, професорськи горді достоїнством своєї науки, пішли за Джоном Стюартом Міллем в його спробі примирити непримиренне».

     Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 23. – С. 19–20.

«Пан Джон Стюарт Мілль з властивою йому еклектичною логікою ухитряється додержуватись одночасно і поглядів свого батька Джемса Мілля і прямо протилежних. Коли порівняти, наприклад, текст його посібника: «Ргіnсіріеs of Роlitical Есоnоmу» з передмовою (до 1-го видання), де він сам говорить про себе як про сучасного А. Сміта, то не знаєш, чому більше дивуватися – наївності цієї людини чи наївності публіки, яка на віру прийняла його за А. Сміта, хоч між ним і останнім приблизно таке саме співвідношення, як між генералом Уільямсом Карсом Карським і герцогом Веллінгтоном. Власні дослідження пана Джона Стюарта Мілля в галузі політичної економії, які не відзначаються ні широтою, ні змістовністю, всі цілком умістилися в його надрукованій в 1844 р. брошурці: «Some Unsettled Questions of Political Economy»».

     Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 23. – С. 128.

Микола Гаврилович Чернишевський (1828–1889) – російський філософ-утопіст,
літературний критик, публіцист і письменник

«Милль пишет, как мыслитель, ищущий только истины, и читатель увидит, до какой степени различен дух науки, им излагаемой, от направления тех изделий, которые выдаются у нас за науку.

Но его система все-таки далеко не наша система. Мы переводим его книгу не потому, чтобы считали ее вполне удовлетворительною, а только потому, что в ней честно и верно изложена та сторона науки, которая развилась раньше других частей и служит основанием для дальнейших выводов».
     Чернышевский Н. Г. Избранные экономические произведения : в 3 т. / Н. Г. Чернышевский. – Москва : ОГИЗ, 1948. – Т. 3, ч. 1. – С. 7–8.

Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ,
історик економічної думки

«Дж. С. Милль (1806–1873) – ученик Бентама – взял на себя задачу толкования и окончательного выяснения всей построенной его предшественниками экономической доктрины, получившей отныне название классической. Своим сочинением «Основы политической экономии» он думал заменить «Богатство народов», уже устаревшее в некоторых своих частях, и исправить его несовершенства. Но, в сущности, Милль не сообщает ничего нового; он только повторяет Рикардо. Он остается чистым последователем ортодоксальной школы. Тем не менее некоторые из его воззрений, заимствованные им у О. Конта, мало согласуются с доктриной «laissez faire, laissez passer».

В заслугу Миллю должно поставить тщательную разработку им вопроса о методе политической экономии».
     Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 162.

Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти

«Про Стюарта Милля говорили, что он был талантливым вульгаризатором. Это недооценка Милля. Правда, нельзя назвать ни одного великого закона, с которым связывалось бы его имя, как связывались, например, имена Рикардо, Мальтуса или Сэя, но он, во всяком случае, открыл новые перспективы, что составляет, может быть, более прочную славу, ибо мнимые законы уже почти раз¬валились, между тем как надежды остаются. Впрочем, прочность его произведения обеспечивается тем, что ни в какой книге, не исключая даже книги Адама Смита, не встречается столько удивительных страниц – этих поэтических цветников политической экономии и незабываемых формул, которые будут повторяться всеми, кто будет изучать эту науку. Не напрасно его "Основания политической экономии" служили в течение полустолетия и еще теперь служат textbook (руководством) в большинстве университетов, где преподавание ведется на английском языке».

     Жид Ш. История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – C. 276.

Генрі Гіггс (1864–1940) – британський економіст, історик економічної думки

«Глава младшего Милля о непроизводительном труде, в которой он причисляет к «непроизводительным» некоторые отрасли труда и потребления, признанные полезными для всего общества, и его глава об оборотном и основном капитале в той же книге (Кн. 1. Principles of Pol. Econ.) доказывают нам, как долговечны были некоторые из положений физиократов».

     Гиггс Г. Физиократы : Французские экономисты XVIII века : шесть лекций по истории политической экономии / Г. Гиггс ; пер. с англ. О. Ю. Гофмана ; под. ред. П. Б. Струве. – Санкт-Петербург : Издание О. Н. Поповой, 1899. – С. 104.

Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст,
публіцист і громадський діяч

«По теории Родбертуса, причина кризисов заключается в падении доли рабочих классов в национальном продукте. В pendant к этой теории можно привести теорию Д. С. Милля, по которой кризисы вызываются именно увеличением доли рабочих в продукте труда и падением доли капиталистов и предпринимателей...

Эта тенденция к minimumu'y зависит, по мнению Милля, от постоянной тенденции ценности заработной платы к maximum'y. Если население не возрастает, в то время, как капитал растет, то заработная плата должна увеличиваться как в своей реальной, так и в денежной форме, до тех пор, пока прибыль не упадет до наименьшего предела и рост капитала не приостановится. Если же население возрастает, то реальная заработная плата не увеличивается, то ценность ее возрастает вследствие повышения стоимости продовольствия рабочих (вызываемого, в свою очередь, переходом к обработке земель худшего качества). "Кризисы происходят почти периодически от самой тенденции прибыли к понижению. Когда несколько лет прошло без такого кризиса, накопляется столько капитала в прибавок к прежнему, что невозможно находить ему занятие с обычной прибылью: все общественные фонды поднимаются до высокой цены, процент по первоклассным торговым векселям падает очень низко, а все коммерческие люди жалуются, что нет выгодных оборотов... Уменьшение всех нерискованных выгод располагает людей охотно принимать все проекты, предоставляющие надежду более высокой прибыли, хотя и с риском потери; из этого проистекают спекуляции, которые с последующими реакциями уничтожают или передают иностранцам значительное количество капитала, производят временное повышение процентов и прибыли, очищают место новым накоплениям, и затем снова совершается тот же круг".

К теории Д. С. Милля применимо все то, что мы говорили выше о недостаточности объяснения промышленных кризисов одним усилением спекуляции».

     Туган-Барановский М. И. Избранное : Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов. / М. И. Туган-Барановский. – Москва : Наука : РОССПЭН, 1997. – С. 309–310.

Роберт Хайлбронер (1919–2005) – американський економіст,
історик економічної думки, соціолог

«Милль, как мы знаем, изучил всю доступную на то время политическую экономию к тринадцати годам. Труд всей его жизни, «Основы политической экономии» в двух великолепных томах, увидел свет лишь тридцать лет спустя. Складывается впечатление, что все эти тридцать лет без остатка были посвящены сбору и обработке знаний, необходимых для написания подобной книги.

Книга эта покрывает абсолютно все аспекты предмета: в ней идет речь о ренте, оплате труда, ценах и налогах и прочерчиваются пути, впервые открытые Смитом, Мальтусом и Рикардо. Но нет, перед нами не очередное изложение доктрин, к тому времени возведенных в ранг догм. На страницах этого труда содержится и открытие, важность которого, по Миллю, трудно переоценить. Как и многие великие догадки, эта была очень проста. Милль всего лишь заявил, что истинным предметом изучения экономической теории является не распределение существующего богатства, а производство нового.

Его мысль действительно предельно ясна: экономиче¬ские законы производства тесно связаны с природой. Труд оказывается более или менее производительным не случайно, да и такой феномен, как убывающая производительность земли, не является следствием чьей-либо прихоти или осознанного выбора. С ограниченностью природных ресурсов надо считаться, и экономические правила поведения, указывающие нам, как достичь максимальной отдачи от своего труда, настолько же обезличены и абстрактны, как законы расширения газов или взаимодействия определенных веществ.

Но – и, пожалуй, это самое большое «но» во всей экономической теории – эти самые экономические законы не имеют никакого отношения к распределению. Сделав все от себя зависящее в производстве богатства, мы вольны распоряжаться полученным продуктом так, как нам заблагорассудится».

     Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего : Великие экономические мыслители : их жизнь, эпоха и идеи / Р. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – C. 161–162.

Андрій Володимирович Анікін (1927–2001) – російський економіст

«Милль придал развитую форму «компромиссной политической экономии», пытавшейся согласовать интересы капитала с притязаниями рабочего класса.

Важная особенность «Принципов» Милля заключается в том, что это лучший для середины XIX в. образчик трактата, где наука политической экономии рассматривается в целом. Вплоть до «Принципов экономики» Маршалла, опубликованных в 1890 г., это было самое авторитетное изложение буржуазной политической экономии».
     Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 261.

«Главное экономическое сочинение Милля состоит из пяти книг (частей). Они соответственно посвящены производству, распределению, обмену, прогрессу капитализма и роли государства в экономике. Написано все это отличным английским языком, четко, логично, гладко. Слишком гладко! Здесь нет и следа гениальных противоречий Рикардо, а есть попытка просто эклектически объединить разные точки зрения».

     Аникин А. В. Юность науки. – С. 262.

Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки

«Упродовж другої половини XIX ст. «Принципи політичної економії» Міла (1948) були беззаперечною настільною книжкою економістів. У 90-х роках XIX ст. трактат Маршала почав витісняти Міла в англомовних країнах, але навіть 1900 р. праця Міла все ще залишалася основним підручником з економіки для студентів перших курсів британських та американських університетів. Надзвичайною живучістю ця книжка завдячувала передусім поєднанню класичних і антикласичних елементів. Вона була завершеним синтезом рікардовської доктрини, доповненої численними застереженнями та уточненнями критиків Рікардо, які натякали на «реальні виробничі витрати» і підкреслювали роль попиту у визначенні ціни з метою примирення його ідей з новою теорією вартості на основі поняття «корисності». Її всеохопний розгляд майже всіх проблем досліджуваної дисципліни дозволив їй посісти особливе місце в економічній літературі, а піднесеність тону і вишуканість стилю тільки підвищили її авторитет…

Проте, незважаючи на увесь свій теоретичний еклектизм, або, може, саме завдяки йому, «Принципи» Міла правлять за найкращий огляд класичної економічної науки в цілому. «Критичні роздуми над природою вартості» Бейлі (1825), «Лекції з політичної економії» Лонґфілда (1834) і «Нарис про науку політичної економії» Сеніора (1836) читати набагато цікавіше. Однак вони охоплюють тільки частину питань і не передають повністю суті класичної економічної науки в її застосуванні до практичних проблем, без чого важко зрозуміти затримку «маржиналістської революції» до 70-х років XIX ст. Добре це чи погано, але ідеї економістів першої половини XIX ст. дійшли до засновників «нової економічної науки» другої половини століття саме у формулюванні Міла».
     Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – C. 175.

Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки

«Оставаясь в целом верным последователем Рикардо, Милль многое подправил в его учении и внес немало уточнений по множеству частных вопросов. Он первым, как уже было сказано, обратил внимание на возможность двух вариантов толкования Закона Сэя. Схематичные положения Рикардо о закономерностях международного обмена Милль претворил в более строгие формулировки так называемого закона уравнивания международного спроса. В излишне строгое положение Рикардо об обратной зависимости между заработной платой и прибылью Милль внес существенное уточнение: технический прогресс в производстве предметов рабочего потребления снижает издержки производства этих товаров, отчего реальная зарплата растет без снижения прибыли на капитал».

     Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – C. 214.

«Милль поставил своей задачей объединить Сэя, Мальтуса и Рикардо. У первых двух четкой системы он не нашел, так что оставался затратно-трудовой принцип Рикардо, который не вызывал сомнений у Милля. Взяв все положительное у Сэя и Мальтуса для соединения с учением Рикардо, Милль обрек себя на эклектизм. Дело лишь усугублялось тем, что и у самого Рикардо не все концы сходи¬лись.

Милль сделал все, что мог. Он углубился в построения своих предшественников, нашел в них немало того, что было неведомо и самим авторам, многое повернул другим боком, подгоняя детали. Но органично соединить несоединимое он не мог. Поэтому его системообразующим принципом стала не та или иная экономическая идея, а логический компромисс. Он поступался строгостью логики ради системы».
     Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. – C. 215.

Олег Ігорович Ананьїн (нар. 1949 р.) – російський економіст, професор

«Разграничение искусства и науки, введенное в экономический дискурс Д. С. Миллем, служит индикатором осознания экономистами классической школы границ той науки, которую они представляли. В методологическом очерке Милля (1844 г.) политическая экономия характеризуется как "абстрактная наука", концентрирующая свое внимание на особом круге "главных причин", абстрагированных от всех второстепенных факторов, или "дестабилизирующих причин". Ее единственно возможный метод, по Миллю, – "абстрактная спекуляция", а ее наилучший результат – "абстрактная истина", которая приложима к конкретным условиям лишь "с соответствующими оговорками". "Тщетно надеяться, – писал Милль, – что истина достижима в рамках одной лишь Политической Экономии или какой-либо иной отрасли общественных наук… Когда речь идет о применении принципов Политической Экономии в конкретном случае, необходимо принимать во внимание все индивидуальные обстоятельства этого случая".

Именно данная проблема заставила Милля разграничить искусство и науку политической экономии. По его выражению, "хотя необходимым основанием любого искусства служит наука, отсюда не следует, что всякий вид искусства согласуется с одной конкретной наукой. Предпосылкой каждого искусства служит не одна из наук, а наука в целом или, по крайней мере, ряд отдельных наук". Так что осознание узости предметной области политической экономии как науки компенсировалось установкой на широкий междисциплинарный подход к задачам прикладного характера».
     Ананьин О. Может ли наука быть руководством к действию? / О. Ананьин // Вопросы экономики. – 2001. – № 2. – С. 52–53.

Віктор Дмитрович Базилевич (нар. 1949 р.) – український економіст,
доктор економічних наук, професор,
Володимир Васильович Ільїн (нар. 1949 р.) – український дослідник філософії економіки,
доктор філософії, професор

«У руслі теорії власності Дж. С. Мілль аналізує капітал, котрий є умовою без якої неможливо здійснювати виробничу діяльність. Трактуючи капітал як раніше нагромаджений матеріалізований продукт праці, вчений зазначав, що останній є продуктом заощадження (як і власність), тобто утримання від теперішнього споживання заради майбутньої користі. Відтак він дійшов висновку, що зростання капіталу необхідним чином залежить від двох моментів – величини фонду, яким може виступати та чи інша власність, звідки може бути зроблене заощадження, і сили схильностей. Які спонукають заощаджувати, а тим самим накопичувати власність».
     Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – С. 268. – (Київському національному університету ім. Т. Шевченка – 175 років).

Твори

• Автобиография / Джон Стюарт Милль ; пер. с англ. под ред. Г. Е. Благосветлова. – Санкт-Петербург, 1874. – 332 с.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В11760
• Автобиография. (История моей жизни и убеждений) / Дж. С. Милль. – Москва : Книжное Дело, 1896. – 281 с.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 1Ф М604
• Autobiography [Electronic resource] / John Stuart Mill ; edited with introd. by John M. Robson. – Electronic text data. – London, 1989. – 234 p. – Mode of access: http://oll.libertyfund.org/titles/242. – Title from the screen. – Date of request: 11.01.2017.
• Principles of Political Economy with some of their Applications to Social Philosophy : in 2 vol. / John Stuart Mill. – 4th ed. – London : Parker and son, 1857. – Vol. 1. – 606 p. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 3И(Англ) M70
• О свободе : [извлечения] / Джон Милль // История политических и правовых учений : хрестоматия для юрид. вузов и фак. / сост. Г. Г. Демиденко. – Харьков : Факт, 1999. – С. 486–498.
  Шифр зберігання книги: 1Ф И90
• Об определении предмета политической экономии и о методе исследования, свойственном ей / Дж. С. Милль // Философия экономики : антология / под ред. Дэниела Хаусмана ; [пер. с англ. Н. Автономовой]. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2012. – С. 55–76.
  Шифр зберігання книги: 330.1 Ф56
• Основания политической экономии: с некоторыми примечаниями к общественной философии / Дж-Ст. Милль ; пер. с англ. Е. И. Остроградской ; ред. О. И. Остроградский. – Киев ; Харьков : Южно-Русское кн. изд-во Ф. А. Иогансона, 1896. – 883 с. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 33 М60
• Основы политической экономии / Дж. С. Милль ; общ. ред. А. Г. Милейковского ; вступ. ст. А. Г. Милейковского, Ю. Б. Кочеврина ; [пер. с англ. А. А. Калинина, Р. И. Столпер]. – Москва : Прогресс, 1980–1981. – [Т.] 1. – 1980. – 495 с. ; Т. 2, кн. 2, кн. 3. – 1980. – 480 с. ; Т. 3, кн. 4, кн. 5. – 1981. – 447 с. – (Экономическая мысль Запада).
  Шифр зберігання книги: 330.8 М60
• Основы политической экономии. Кн. 3 : [извлечения] / Дж. Ст. Милль // Рынок / сост., авт. вступ. ст. А. А. Чухно. – Киев : Україна, 1995. – С. 74–97.
  Шифр зберігання книги: 33 Р95
• Основы политической экономии. Кн. 1, 3 : [извлечения] / Джон Стюарт Милль // История экономических учений : хрестоматия / Г. В. Борисов, С. Ф. Сутырин, М. В. Шишкин. – Санкт-Петербург : Сентябрь : Бизнес-пресса, 2003. – С. 120–140.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Б82
• Основы политической экономии : [извлечения] / Джон Стюарт Милль // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 473–494.
  Шифр зберігання книги: 330.8 М64
• Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии / Джон Стюарт Милль ; [биогр. очерк М. И. Туган-Барановского ; пер. с англ. В. Б. Боброва и др. ; под науч. ред. И. В. Филатова]. – Москва : ЭКСМО, 2007. – 1039 с. – (Антология экономической мысли).
  Шифр зберігання книги: 330.8 М60
• Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии : [извлечения] / Дж. С. Милль // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 313–347.
  Шифр зберігання книги: 330.8 І-90
• Про свободу / Джон Стюарт Мілль // Хрестоматія з політології : навч. посіб. / М-во освіти і науки України, Держ. ВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана" ; упоряд.: В. Ф. Смолянюк, Н. В. Чубур. – Київ : КНЕУ, 2014. – С. 337–341. – Див. повний текст в Електронній бібліотеці: http://lib.kneu.edu.ua/ua/e_resours_bibl/elek_bibl_litr/.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Х91
• * Размышления о представительном правлении / Дж. Ст. Милль. – Санкт-Петербург : Изд. Яковлева, 1863. – [4], 361 с.
• Рассуждения о представительном правлении : пер. с англ. / Дж. С. Милль ; Фонд либеральных программ "Свободный Мир". – Челябинск : Социум, 2006. – VII, 376 с.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: АО265492

Література

• Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1896. – Т. 19 (полутом 37). – С. 306–308.
  Шифр зберігання книги: 030 Э68
• Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1991. – Т. 37. – С. 306–308.
  Шифр зберігання книги: 030 Э68
• Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1909. – Т. 13. – С. 160.
  Шифр зберігання книги: 030 Б79
• Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 12-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1933. – Т. 28. – Стб. 636–640.
  Шифр зберігання книги: 030 Э68
• Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1975. – Т. 2. – С. 493.
  Шифр зберігання книги: 330 Э40
• Економічна енциклопедія : у 3 т. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. народ. госп-ва, 2001. – Т. 2. – С. 429–430.
  Шифр зберігання книги: 330 Е40
• Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) [та ін.]. – Київ : Укр. енцикл., 2001. – Т. 3. – С. 704.
  Шифр зберігання книги: 34 Ю70
• Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 29. – С. 457 : портр.
  Шифр зберігання книги: 030 Б79
• Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 413–415.
  Шифр зберігання книги: 330 Р86
• Encyclopedia Britannica [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: https://www.britannica.com/biography/John-Stuart-Mill. – Title from the screen. – Date of request: 11.01.2017.
• Автономов В. С. Модель человека в экономической науке / В. С. Автономов. – Санкт-Петербург : Эконом. школа, 1998. – Гл. 2.1.4 : Методологи: Нассау Уильям Сениор и Джон Стюарт Милль. – С. 69–73. – (Этическая экономия. Исследования по этике, культуре и философии хозяйства ; вып. 2).
  Шифр зберігання книги: 330.1 А22
• Алексеенко М. М. Взгляд на развитие учения о налогах у экономистов А. Смита, Ж-Б. Сэя, Сисмонди и Д. С. Милля / М. М. Алексеенко. – Харьков : Харьков. тип., 1870. – [2], XXIY, 171, [2] с. – С. 119–144: о Д. С. Милле.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В171245
• Аникин А. В. Юность науки: жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 13.5 : Джон Стюарт Милль. – С. 256–265.
  Шифр зберігання книги: 330.8 А67
• Базилевич В. Д. Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Кив : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – 927 с. – С. 533–568: философская и научная деятельность Дж. С. Милля.
  Шифр зберігання книги: 33 Б17
• Бергман Е. Э. Исторический очерк теорий экономических кризисов / Е. Э. Бергман. – Изд. 2-е. – Москва : ЛЕНАНД, 2015. – VI, 430 с. – С. 207–217: о Милле. – (Классика политэкономической мысли).
  Шифр зберігання книги: 330.8 Б48
• Бетелл Т. Собственность и процветание / Том Бетелл ; пер. с англ. Б. Пинскера. – Москва : Ирисэн, 2008. – Ч. 4, гл. 8 : Милль, Маркс и Маршалл. – С. 151–162.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Б54
• Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / Марк Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – Розд. 6 : Джон Стюарт Міл. – С. 175–213.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Б68
• Блауг М. Милль Джон Стюарт / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 214–217.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б343468
• * Булгаков С. Н. История экономических учений / С. Н. Булгаков – Изд. 4-е, ред. автором. – Москва : кн. магазин "Высшая школа", 1914. – Ч. 2. – С. 141–143.
• Бунге Н. Х. Джон Стюарт Милль как экономист / Н. Х. Бунге // Журнал министерства народного просвещения. – 1868. – Т. 140. – С. 1–100 (паг. 2-я).
  Шифр зберігання журналу в НІБ України: 05 Ж92
• * Ватсон Э. К. Этюды и очерки по общественным вопросам : (С портр. и биогр. автора) / Э. К. Ватсон. – Санкт-Петербург : тип. И. Н. Скороходова, 1892. – 486 с. – Из содерж.: Жизнь Дж. Стюарта Милля. – С. 393–486.
• Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 2, гл. 6.2 : Джон Стюарт Милль. – С. 105–117.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/2
• Гуру менеджмента : [статьи] / К. Кашникова, О. Красова, А. Палагина, Ю. Пертова // Управление персоналом. – 2008. – № 2. – Из содерж.: Джон Милль. – С. 72–78.
  Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ
• Дж. С. Милль об общих принципах налогообложения / публ. подготовил В. М. Ким // Финансы. – 2009. – № 8. – С. 37–40.
  Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ
• Джонсон О. Джон Стюарт Милль / Оливер Джонсон // Великие мыслители Запада : Главные идеи и сочинения более 100 выдающихся западных философов, естествоиспытателей и обществоведов, психологов, духовных писателей и богословов : пер. с англ. / ред. Я. Мак-Грил. – Москва : КРОН-Пресс, 1999. – С. 518–523. – (Академия).
  Шифр зберігання книги: 1Ф В27
• Жид Ш. История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – Кн. 3, гл. 2 : Апогей и упадок классической школы. Стюарт Милль. – С. 273–292. – (Экономическое наследие).
  Шифр зберігання книги: 330.8 Ж69
• Зенгер С. Дж. Ст. Милль, его жизнь и произведения / С. Зенгер ; пер. с нем. Л. Ивановой ; под ред. Е. Максимовой ; предисл. В. К. Финна. – Изд. 2-е, доп. – Москва : Либроком, 2009. – VIII, 225 с. – (Из наследия мировой философской мысли: великие философы).
  Шифр зберігання книги: 33(09) З-56
• Зибер Н. И. Возражение на экономическое учение Джона Стюарта Милля. Капитализм в России / Н. И. Зибер // Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – Т. 2. – С. 471–553.
  Шифр зберігання книги: 330.8 З-59
• Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 296–301.
  Шифр зберігання книги: 330.8 З-68
• Иванюков И. Политическая экономия как учение о процессе развития экономических явлений / И. Иванюков. – 3-е изд. – Москва : тип. Н. И. Мамонтова, 1891. – 473 с. – С. 82–83, 304–306: экономические взгляды Джона Стюарта Милля.
  Шифр зберігання книги: 330.1 И23
• Ингрэм Дж. История политической экономии [Электронный ресурс] / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – С. 187–198: о Дж. Милле.
• Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 255–270.
  Шифр зберігання книги: 330.8 І-90
• Краус Н. М. Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – Модуль 1, тема 4.7 : Економічні погляди класичної політичної економії у працях Дж. С. Мілля. – С. 161–173.
  Шифр зберігання книги: 330.8 К78
• Кривуц Ю. М. Джон С. Милль и его теория интернациональных стоимостей, или международной ценности [Електронний ресурс] / Ю. М. Кривуц // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм. – 2014. – № 1144, вип. 3(1). – С. 30–36. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhMv_2014_1144_3(1)__8. – Дата звернення: 02.06.2017.
• Кривуц Ю. Н. Дж. С. Милль о границах вмешательства государства в хозяйственную жизнь при системе Laissez-faire [Електронний ресурс] / Ю. Н. Кривуц // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм. – 2014. – № 1144, вип. 3 (1). – С. 104–110. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhMv_2014_1144_3(1)__25. – Дата звернення: 02.06.2017.
• Курц Х. Д. Капитал, распределение, эффективный спрос : пер. с англ. / Х. Д. Курц. – Москва : Аудит : ЮНИТИ, 1998. – Гл. 7.3.3 : Джон Стюарт Милль: «предшествующий» закон стоимости. – С. 192–194.
  Шифр зберігання книги: 330.1 К93
• Левитский В. Ф. История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 373–381: Джон Стюарт Милль. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 330.8 Л36
• Леоненко П. М. Мілль Джон Стюарт / П. М. Леоненко // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 347–350.
  Шифр зберігання книги: 336 Ф59
• Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – Гл. 16.13 : Джон Стюарт Милль. – С. 214–216.
  Шифр зберігання книги: 330.8 М14
• Макферсон К. Б. Жизнь и времена либеральной демократии / К. Б. Макферсон ; пер. с англ. Александра Кырлежева ; [науч. ред. А. Смирнов]. – Москва : Изд. дом Гос. ун-та – Высш. шк. экономики, 2011. – Разд. 3.2 : Модель 2А: демократия развития Дж. С. Милля. – С. 79–99.
  Шифр зберігання книги: 1Ф М17
• * Мамонтов В. Д. Экономический либерализм Джона Стюарта Милля как проект формирования социального государства / В. Д. Мамонтов // Вестник Тамбовского университета. Серия: Гуманитарные науки. – 2013. – № 8 (124). – С. 9–17.
• Мизес Л. фон. Социализм : Экономический и социологический анализ : пер. с англ. / Л. фон Мизес. – Москва : Catallaxy, 1994. – 416 с. – С. 118–120: экономические взгляды Джона Стюарта Милля.
  Шифр зберігання книги: 33 М58
• Мизес Л. фон. Человеческая деятельность. Трактат по экономической теории : пер. с англ. / Л. фон Мизес. – Челябинск : Социум, 2005. – [Разд.] 17.5 : Проблема Юма и Милля и движущая сила денег. – С. 389–392.
  Шифр зберігання книги: 330.8 М58
• Негиши Т. История экономической теории / Такаши Негиши ; [пер. с англ. С. Б. Авдашевой, Л. И. Западинской и др.] ; под ред. Л. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – Гл. 5 : Дж. С. Милль и завершение эпохи классической экономической теории. – С. 184–225. – (Программа "Обновление гуманитарного образования в России").
  Шифр зберігання книги: 330.8 Н41
• Нисбет Р. Прогресс: история идеи / Роберт Нисбет ; пер. с англ. [под ред. Ю. Кузнецова и Гр. Сапова]. – Москва : ИРИСЭН, 2007. – Гл. 6.10 : Джон Стюарт Милль. – С. 344–350. – (Серия "Социология").
  Шифр зберігання книги: 301 Н69
• * Орженцкий Р. Учение о ценности у классиков и канонистов : политико-экономический очерк / Р. Орженцкий. – Одесса : тип. Штаба округа, 1896. – [2], Y, [3], 256 с. – C. 9–19: о Милле.
• Райан А. Джон Стюарт Милль / Алан Райан // "Невидимая рука" рынка / под ред.: Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена ; [пер. с англ. Ю. Автономов и др.] ; науч. ред. Н. А. Макашева. – Москва : Изд. дом ГУ ВШЭ, 2009. – С. 271–288.– (The New Palgrave).
  Шифр зберігання книги: 330.8 Н40
• Роббинс Л. История экономической мысли : лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – Лекция 23 : Джон Стюарт Милль. – С. 301–311.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Р58
• Россель Ю. Джон Стюарт Милль и его школа / Ю. Россель // Вестник Европы. – 1874. – Т. 3, кн. 5. – С. 5–33, кн. 6. – С. 473–511 ; Т. 4, кн. 7. – С. 132–168, кн. 8. – С. 667–706 ; Т. 5, кн. 10. – С. 654–684 ; Т. 6, кн. 12. – С. 672–719.
  Шифр зберігання журналу в НІБ України: 05 В38
• Румянцева Е. Е. Милль Джон Стюарт / Е. Е. Румянцева // Мировая экономическая наука в лицах / Е. Е. Румянцева. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 65–73. – (Научная мысль).
  Шифр зберігання книги: 33М Р86
• Себайн Д. Історія політичної думки : пер. з англ. / Д. Себайн, Т. Л. Торсон. – Київ : Основи, 1997. – Ч. 3.33.1 : Джон Стюарт Милль: свобода. – C. 614–626.
  Шифр зберігання книги: 1Ф С28
• Смит Д. Бесплатный обед. Удобоваримые экономические идеи, или Почему не бывает бесплатных обедов : пер. с англ. / Дэвид Смит. – Москва : Олимп-Бизнес, 2004. – Гл. 6.7 : Джон Стюарт Милль. – С. 81–83.
  Шифр зберігання книги: 330.1 С50
• Сперанская Л. Н. Джон Стюарт Милль / Л. Н. Сперанская // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 471–473.
  Шифр зберігання книги: 330.8 М64
• Туган-Барановский М. Д. С. Милль : Его жизнь и учено-литературная деятельность : биогр. очерк / М. Туган-Барановский. – Санкт-Петербург : тип. т-ва "Обществ. польза", 1892. – 88 с. – (Жизнь замечательных людей. Биографическая библиотека Флорентия Павленкова).
  Шифр зберігання книги в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича: 1 Туга
• Туган-Барановский М. И. Джон Стюарт Милль. Его жизнь и учено-литературная деятельность : биогр. очерк / М. И. Туган-Барановский // Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии / Джон Стюарт Милль. – Москва : ЭКСМО, 2007. – С. 11–19. – (Антология экономической мысли).
  Шифр зберігання книги: 330.8 М60
• Филатов И. В. О методологии политической экономии Дж. С. Милля / И. В. Филатов // Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии / Джон Стюарт Милль. – Москва : ЭКСМО, 2007. – С. 1024–1030. – (Антология экономической мысли).
  Шифр зберігання книги: 330.8 М60
• Философия экономики : антология / под ред. Дэниела Хаусмана ; [пер. с англ. Н. Автономовой]. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2012. – Ч. 1.1 : Джон Стюарт Милль. – С. 55–76.
  Шифр зберігання книги: 330.1 Ф56
• Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – 431 с. – С. 159–170: Дж. С. Милль.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Х15
• Цытович Н. Обзор учений о предпринимательской прибыли / Н. Цытович. – Киев : тип. императорского ун-та Св. Владимира, 1889. – 283 с. – C. 19–20: Дж. С. Милль.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Ц97
• Чернышевский Н. Г. Очерки из политической экономии (по Миллю) / Н. Г. Чернышевский // Полное собрание сочинений : в 15 т. – Москва : Гослитиздат, [1949]. – Т. 9. – С. 335–725.
  Шифр зберігання книги: 1ФС Ч-49
• Шумпетер Й. А. История экономического анализа. В 3 т. Т. 2 / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Гл. 3.5.с : Логика Дж. С. Милля. – С. 589–594 ; Гл. 5.1 : Дж. С. Милль и его «Основы», Фосетт и Кернс. – С. 690–704 ; Гл. 5.3 : Что в действительности получили читатели Милля. – С. 709–718 ; Гл. 6.2.с : Компромиссная позиция Дж. С. Милля. – С. 791–794 ; Гл. 6.5.d : Фундаментальные положения Дж. С. Милля относительно капитала. – С. 841–845.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Ш96
• Экономическая история мира. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 2, [разд.] 9 : Джон Стюарт Милль. – С. 266–270.
  Шифр зберігання книги: 33М Э40
• Экономическое мышление: философские предпосылки. Модели человека в структуре экономической мысли / Е. Н. Калмычкова. Диалектика позитивного и нормативного подходов в истории развития экономической науки / И. Г. Чаплыгина : учеб. пособие : [в 2 ч.]. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – 272 с. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова). – С. 97–112, 204–216: о Дж. С. Милле.
  Шифр зберігання книги: 33 Э40
• Эспинас А. История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – 218 с. – С. 196–197: Дж. С. Милль.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Э85
• Heilbroner R. The worldly philosophers: The lives, times and ideas of the great economic thinkers / Robert L. Heilbroner. – 4th ed. – Completely Revised for the 1970`s. – New York, 1972. – 368 p. – P. 124–130: about Mill Jhon Stuart.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: У02 Н466

Фотогалерея

• 

  Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 214.

• 

  Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/John_Stuart_Mill. – Дата звернення: 11.01.2017.

• 

  Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Джон_Стюарт_Мілль. – Дата звернення: 11.01.2017.

• 

  Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/John_Stuart_Mill. – Дата звернення: 11.01.2017.

• 

  Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/James_Mill. – Дата звернення: 12.06.2017.

• 

  Режим доступу: http://www.utilitarianism.com/johnstuartmill.htm. – Дата звернення: 11.01.2017.

• 

  Режим доступу: https://www.amazon.com/Liberty-Subjection-Women-Penguin-Classics/dp/014144147X. – Дата звернення: 11.01.2017.

• 

  Режим доступу: http://www.amazon.co.uk/Autobiography-Classics-John-Stuart-Mill/dp/0140433163/ref=sr_1_3?ie=UTF8&s=books&qid=1199370176&sr=1-3. – Дата звернення: 11.01.2017.

• 

  Режим доступу: https://www.amazon.ca/Utilitarianism-John-Stuart-Mill/dp/0486454223. – Дата звернення: 11.01.2017.

• 

  Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Джон_Стюарт_Мілль. – Дата звернення: 11.01.2017.