Батько Чарльза Давенанта був відомим драматургом і театральним постановником. У дев’ятнадцятирічному віці Чарльз Давенант сам написав п’єсу, яка підтвердила його літературний талант. Навчався спочатку в Оксфордському університеті, а згодом у Кембриджі, де у досить молодому віці отримав ступінь доктора юридичних наук. Зробив кар’єру державного службовця та обіймав різні посади, зокрема очолював управління комісарів зі збору акцизів (1683–1689 рр.), був генеральним інспектором з нагляду за зовнішньою торгівлею (1705–1714 рр.). Тричі обирався до парламенту від партії торі (у 1685, 1698 і 1700 рр.). Внесок Ч. Давенанта варто оцінювати не за окремою його роботою, а, як зазначив Й. Шумпетер, «… скорее по всем его многочисленным публикациям: в сумме они составляют всеобъемлющую квазисистему» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 252), тобто програму промислового і комерційного розвитку країни.
Будучи талановитим письменником, Чарльз Давенант опублікував чималу кількість робіт про державні прибутки, державний борг, торгівлю тощо, які були перевидані пізніше, у 1771 р. в п'яти томах під назвою «The Political and Commercial Works». Його книги були широко відомі в Англії як під час їх першої появи, так і у наступні роки. Серед найбільш знаних праць Чарльза Давенанта – памфлети «Нарис про способи і засоби забезпечення війни» («An Essay on Ways and Means of Supplying the War», 1695 р.), «Нарис про Ост-Індійську торгівлю» («An Essay on the East-India Trade», 1697 р.), «Міркування про суспільні доходи і про торгівлю Англії» («Discourses on the Public Revenues, and on the Trade of England», 1698 р.) і «Нарис про методи, що з достатньою імовірністю забезпечують народові сприятливий торговий баланс» («An Essay Upon the Probable Methods of Making the People Gainers in the Balance of Trade», 1699 р.).
«Его впечатляющий вклад в экономический анализ можно сформулировать следующим образом: 1) во всех его работах явственно ощущается понимание логических связей, с помощью которых экономические явления связываются воедино …; 2) несмотря на то что он ограничивался анализом конкретных ситуаций, ему удалось существенно усовершенствовать достижения своей эпохи в области теорий денег, международной торговли и финансов; 3) он был одним из первых авторитетов своего времени в области государственных финансов (налоги, государственный долг и т.д.); 4) он был одним из немногих, кто понял суть «политической арифметики» и работал в этой области», – такий висновок щодо внеску Чарльза Давенанта у розвиток економічної теорії зробив Й. Шумпетер у праці «Історія економічного аналізу» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 270–271).
У своїй найбільш змістовній праці «Міркування про суспільні доходи і про торгівлю Англії» Ч. Давенант репрезентує В. Петті як засновника політичної арифметики, яка є
(D'Avenant Ch. Discourses on the Public Revenues and Trade of England [Electronic resource] : in 2 parts. Part 1 / Charles D'Avenant // The Political and Commercial Works : in 5 vol. / Charles D'Avenant. – London, 1771. – Vol. 1. – P. 128.) («Мистецтвом розмірковування за допомогою цифр про речі, що відносяться до діяльності уряду». – Пер. укл.).
Він також писав:
(D'Avenant Ch. Discourses on the Public Revenues and Trade of England [Electronic resource] : in 2 parts. Part 1. – P. 135.) («Великий державний діяч, консультуючи різних людей, вивчаючи загальний стан країни, її міць, силу, торгівлю, багатство і прибутки, повинен бути в змозі на будь-якій нараді, зваживши труднощі, з одного боку, і враховуючи, з іншого, все загалом, сформулювати правильний висновок і висловити правильне судження: все це і є те, що ми називаємо політичною арифметикою». – Пер. укл.).
Високо оцінюючи ідеї В. Петті, Ч. Давенант вважав себе його послідовником насамперед у царині «політичної арифметики». Окрім В. Петті, великий вплив на погляди Давенанта справив Г. Кінг. У 1696 р., через шість років після публікації розрахунків національного доходу В. Петті, серед невеликої групи політекономів поширилися нові розрахунки національного доходу і витрат Англії. То був рукопис праці «Природні та політичні спостереження і висновки про становище й умови Англії» («Natural and Political Observations and Conclusions upon the State and Condition of England») нікому невідомого на той час чиновника управління з геральдики Грегорі Кінга. Ч. Давенант (вірогідніше, за згодою автора) видав у 1699 р. власну працю, що базувалася на розрахунках Г. Кінга та вміщувала численні посилання і виписки з його твору. Таким чином, окрім власних напрацювань, заслугою Давенанта дослідники вважають і ту обставину, що завдяки його інтересу до праць Грегорі Кінга, які не були опубліковані за життя автора (1648–1712 рр.), цитуванню і відтворенню його кількісних оцінок національного доходу, приросту населення, цінності капіталу та темпів зростання капіталу, а також широко відомої шкали, що показує зростання цін на пшеницю у зв’язку із зниженням врожаїв (яка має назву закону Грегорі Кінга), було введено у широкий науковий обіг і збережено для економічної науки наступного століття цікаві ідеї.
У «Міркуваннях про суспільні доходи і про торгівлю Англії» Давенант переконливо доводив значення розрахунків національного доходу і багатства, аргументуючи їх корисність можливістю визначення ефективної податкової політики; розробки планів мобілізації людських та економічних ресурсів під час війни; формування принципів зовнішньоторгової політики. Ч. Давенант був не лише популяризатором нової науки. «Давенант не только показал значение расчетов национального дохода; он для пользы будущим статистикам дал также описание источников, методов и искусства, требуемых для их проведения. Сделав это, Давенант заполнил пробел, оставленный Петти и Кингом, ибо ни один из них не документировал соответствующим образом свои цифры и не дал объяснений примененным методам с достаточной степенью детальности», – зазначив відомий американський вчений, автор багатьох наукових праць у галузі фінансової науки, оподаткування, державних фінансів Павло Студенський (Студенский П. Доход наций : (Теория, измерение и анализ: прошлое и настоящее) / П. Студенский ; пер. с англ. В. М. Кудрова, под ред. и со вступ. ст. Альб. Л. Вайнштейна. – Москва : Статистика, 1968. – С. 85).
Ідеї Ч. Давенанта стосовно розрахунку національного доходу та визначення його як величини, що дорівнює національним витратам, високо оцінював А. Сміт, який неодноразово цитував «Міркування» Давенанта. Перевищення національного доходу над витратами автор «Міркування» називав Inperlucration (понадвинагородою), яка і створює багатство або «національний запас».
Чарльз Давенант – автор перехідного періоду. Він був меркантилістом у тому сенсі, що виступав за сприятливий торговельний баланс, поділяв погляди «популяціоністів» стосовно питань народонаселення тощо. Але на його поглядах позначився вплив ідеї вільної торгівлі, що тільки народжувалася. Якщо для торгівлі з колоніями Давенант вимагав урядової регламентації, то стосовно внутрішнього обміну він відстоював повну свободу. Відрізняє Ч. Давенанта від меркантилістів й інше розуміння природи благородних металів. Він стверджував, що багатством країни є не золото і срібло, а природні та створені людською працею продукти. Давенант схвалював паперові гроші як доповнення до металевих. Ч. Давенант був одним з найвідоміших захисників акцизу в англійській дискусії стосовно військового фінансування наприкінці XVII – на початку XVIII ст., або про акцизну схему сера Роберта Уолпола. Він вважав, що податковий тягар повністю припадає на землю.
За версією Марка Блауга, Чарльз Давенант входить до 100 великих економістів до Кейнса. «Все его памфлеты … представляли собой случайные сочинения, в каждом из которых отстаивалось конкретное дело, в успехе которого Давенант был лично заинтересован. Однако, защищая узкопартийные позиции, он нередко формулировал общие принципы, отдельные из которых звучат почти как ранние письменные высказывания Адама Смита» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 91–92).
«Главное значение Давенанта с точки зрения историко-статистической я усматриваю в его попытках дать общую теорию политической арифметики и установить ее практическое значение для общества», – підкреслював М. Птуха у відомому дослідженні «Очерки по истории статистики XVII–XVIII веков» (Птуха М. Очерки по истории статистики ХVІІ–ХVІІІ веков / М. Птуха. – Москва : Госполитиздат, 1945. – С. 45).
«Имя Чарльза Дэвенанта … медленно и постепенно перемещается в первый ряд выдающихся экономистов; надо сказать, что это место принадлежит ему по праву», – вважав Й. Шумпетер (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 270).
