Юм Девід

Юм (Г'юм, Хьюм) Девід (Дейвід, Давид)

Hume David
7 травня (26 квітня) 1711 – 25 серпня 1776 –
англійський економіст, історик, філософ; один з
найвидатніших представників англійського Просвітництва (ХVІІІ ст.). Критик меркантилізму, ранній представник
класичної політичної економії.

Життя та діяльність

Девід Юм народився 26 квітня 1711 р. у столиці Шотландії Единбурзі. Рід Юмів походив із відомої шотландської фамілії графів Юмів, представники якої відзначилися у часи Якова І (Jacob І) і Якова II у війнах з Францією. Батько Девіда Юма, Йосиф Юм – небагатий шотландський поміщик, займався юридичною практикою. Родовим маєтком Юмів була невелика ферма у графстві Бервікшир, що мала назву Ninewells («Дев’ять джерел (криниць)»), завдяки великому джерелу, що знаходилось на її території. Мати Девіда Юма була донькою президента Юридичної колегії, сера Фольконера (Falconer) (Біографічні відомості подано за: Сабинина М. В. Дэвид Юм. Его жизнь и философская деятельность : биографический очерк / М. В. Сабинина // Дэвид Юм. Кант. Гегель. Шопенгауэр. Огюст Конт / [сост., подготовка текста, худож. оформл. "ЛИО Редактор"]. – Санкт-Петербург : ЛИО Редактор : Глория : Кристалл, 1998. – С. 10). Девід Юм рано залишився без батька, який помер невдовзі після його народження. Біографи Д. Юма звертають увагу на значний вплив матері на знаменитого філософа. «Талантливый биограф Д. Юма, Бертон, говорит, что, судя по портрету, наружность госпожи Юм была очень приятна и обнаруживала большую тонкость ума. Проницательная и очень добрая, домовитая и практичная во всех своих поступках, женщина эта передала младшему сыну главные черты своей нравственной личности и некоторые биографы (например, Гексли), быть может, не без основания предполагают, что Дэвид Юм унаследовал от своей матери те качества, которыми главным образом обусловливались его успехи на поприще философской деятельности» (Сабинина М. В. Дэвид Юм. – С. 11).

У 1723 р. Д. Юм вступив до коледжу Единбурзького університету у грецький клас, де протягом трьох років вивчав стародавні мови та юриспруденцію. Наприкінці життя в «Автобіографії» Юм писав, що вже у ті роки він, за виключенням філософії і літератури, «чувствовал глубокое отвращение ко всякому другому занятию» (Юм Д. Трактат о человеческой природе / Давид Юм. – Москва : Канон, 1995. – Кн. 1. – С. 36). Зацікавленість філософією була такою сильною, що вже у віці 14 років він почав збирати різні матеріали та робити записи для свого майбутнього трактату. «Удивительная определенность стремлений и устойчивость намеченного образа действий отличали Юма с первых лет его сознательной жизни и были, конечно, главной причиной того, что вся личность его в глазах биографов получила яркую окраску сильного характера, стойкой натуры» (Сабинина М. В. Дэвид Юм. – С. 12).

Д. Юм як молодший син майже нічого не отримав у спадок і повинен був думати про засоби до існування. Спроби зайнятися на батьківщині практичною діяльністю не були успішними. У 1734 р. він декілька місяців працював в одному з приватних торгових підприємств Брістоля. Проте Юм не виявив здібностей до комерційної діяльності. У 1735 р. він від’їжджає в освітню подорож до Франції. Спочатку зупиняється у Парижі, потім переїжджає до Реймса, а згодом опиняється у La Fleche, «… удалился в глушь провинциального городка, чтобы предаться более размышлению, чем наблюдению» (Бокль Г. Т. История цивилизации в Англии : в 2 т. / Г. Т. Бокль ; пер. А. Н. Буйницкого ; вступ. ст. Е. Соловьева. – Санкт-Петербург : Тип. Ю. Н. Эрлих, 1896. – Т. 2. – С. 567). Декілька років Д. Юм працював там над своїм головним твором «A Treatise of Human Nature» («Трактат про людську природу»), що складався з трьох книг: «Про досвід», «Про пристрасть», «Про мораль». Дві перші частини праці вийшли друком у 1739 р., третя – у 1740 р. «Его ранняя работа "Трактат о человеческой природе: попытка ввести экспериментальный метод рассуждения в области морали”, – писав Й. Шумпетер, – … поразительно подтверждает тезис Оствальда о том, что оригинальное творчество – привилегия людей, не достигших тридцатилетнего возраста, а также другое мнение, согласно которому часть этой оригинальности следует отнести за счет незнания молодым автором работ своих предшественников. … эта работа является наиболее важным связующим звеном между Локком и Кантом, намного превосходя первого и почти не уступая интеллектуальному уровню второго. Наиболее важным вкладом Юма была его теория причинности. Так считал и сам Юм …» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 157–158).

Всупереч сподіванням автора видання не мало фінансового успіху та підтримки критиків. Більш успішною в цьому сенсі була наступна його праця, що вийшла у 1741–1742 рр. – двотомник «Essays on Moral and Political» («Нариси моральні і політичні»). Після повернення до Шотландії у 1739 р. Д. Юм живе у Ninewells – сільській садибі матері і брата та часто відвідує Единбург, де зав’язує тісні контакти з відомими представниками шотландської культури.

У 1744–1745 рр. Юм намагався зайняти кафедру етики і філософії в Единбурзькому університеті. На заваді стала репутація людини занадто сміливих поглядів. Матеріальні проблеми змусили Д. Юма у 1745 р. стати компаньйоном психічнохворого маркіза Енендейла (Marquise of Annandale). У 1746 р. Д. Юм приймає пропозицію зайняти місце секретаря генерала Сен-Клера (St. Clair) у закордонному представництві, згодом – обіймає посаду судді-адвоката у військовій експедиції, що планувалася проти французьких поселень у Канаді, а невдовзі після цього – секретаря дипломатичної місії. У березні 1747 р. він відправляється з цією місією до Відня, а згодом – у Туреччину (1748–1749 рр.).

З 1749 р. Юм – у Лондоні і пише праці «An Inquiry Concerning the Principals of Morals» («Дослідження стосовно принципів моралі») та «Political Discourses» («Політичні міркування»), завдяки публікації яких у 1751–1752 рр. отримує визнання як філософ. У 1752 р. Д. Юм зробив ще одну спробу розпочати університетську кар’єру і отримати кафедру. На цей раз кафедру логіки в університеті м. Глазго. Проте з тих же причин, що і у попередній раз, видатному філософу було відмовлено.

У 1752 р. товариство юристів в Единбурзі обрало Д. Юма своїм бібліотекарем. Прибуток від посади бібліотекаря був невеликим, але його привабила можливість мати вільний доступ до фондів бібліотеки, що містили великий масив оригіналів історичних документів. На цій посаді він залишався до 1757 р. і увесь час працював над «Історією Англії» («A History of England, from the Invasion of Julius Caesar to the Revolution in 1688»), де висвітлювалися події з 1603 р., тобто від початку правління Стюартів. Цей твір Девіда Юма, що вийшов друком у 6-ти томах впродовж 1754–1762 рр., став широко відомим і сприяв зростанню популярності автора та його авторитета як історика.

У 1763–1766 рр. Д. Юм – на дипломатичній службі у Парижі в якості секретаря англійського посланника у Франції лорда Хартфорда (The Earl of Hertford). Тут він зблизився з гуртком французьких енциклопедистів і мав великий успіх у паризьких салонах французької знаті. Французька столиця зустріла Юма з повагою і захопленням. У 1766 р. Юм повернувся до Лондона, а у 1767 р. отримав посаду помічника державного секретаря в міністерстві закордонних справ і вів дипломатичну кореспонденцію Англії, у 1769 р. подав у відставку та оселився в Единбурзі. Останні роки свого життя Д. Юм займався виключно дослідницькою роботою та спілкувався з видатними шотландськими мислителями, був секретарем створеного в Единбурзі Філософського товариства, яке об’єднувало відомих діячів шотландської науки і культури (професор моральної філософії Адам Фергюсон, економіст Адам Сміт, анатом Олександр Монро, лікар Вільям Каллен, хімік Джозеф Блек, професор риторики та літератури Хьюдж Блейр та ін.), а згодом – головою Select Society, свого роду Шотландської академії гуманітарних наук. За декілька місяців до смерті, вже будучи тяжкохворим, Д. Юм написав свою автобіографію – «My Own Life» («Моє власне життя»).

Юм так описав свою вдачу в некролозі на власну смерть, або, як він називав його, «погребовій промові»: «Я був лагідним, урівноваженим і спокійним, мав щиру, веселу товариську вдачу, швидко схилявся до дружби; майже зовсім не проймався ворожістю, в усіх своїх почуттях я був поміркований. Навіть прагнення літературної слави, моя головна пристрасть, ніколи, попри численні розчарування, не псувало мені настрою» (Рассел Б. Історія західної філософії : пер. з англ. / Бертран Рассел ; пер. з англ. Юрій Лісняк, Петро Таращук. – Київ : Основи, 1995. – С. 551).

Визначаючи внесок філософа Девіда Юма у розвиток аналітичної етики, Й. Шумпетер зокрема відзначив, що він створив «моральный тип дружелюбного, беззаботного, гуманного, в рамках умеренности стремящегося к удовольствиям человека, каким был он сам. Аскетизм и другие монашеские добродетели начисто отсутствовали» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 163). «… Он был ревностный поборник истины, и притом человек самой чистой и возвышенной души, совершенно неспособный лгать или каким бы то ни было образом кривить душой», – таку характеристику Юму дав Г. Бокль в «Історії цивілізації в Англії» (Бокль Г. Т. История цивилизации в Англии. – Т. 2. – С. 567).

Помер великий філософ у віці 65 років 25 серпня 1776 р. у присутності Адама Сміта та інших друзів. Юм познайомився зі Смітом у Глазго, коли той був сімнадцятирічним студентом, їх дружба продовжувалася все життя. «Благодаря его глубокому скептицизму в отношении традиционной христианской аргументации в этике и теологии и его заметной склонности к “эмпирическому методу”, – як писав М. Блауг, – легкая атмосфера скандальности окружала все его взгляды …» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 344). Тому після смерті Девіда Юма на його друзів чинився тиск «для получения свидетельства о том, что Юм на своем смертном одре сознался в вере в Бога и загробную жизнь. Адам Смит сопротивлялся этому нажиму и отрицал, что Юм отрекся от своего скептицизма в момент смерти» (Бокль Г. Т. История цивилизации в Англии. – Т. 2. – С. 344).

У науковому доробку Девіда Юма немає значних за обсягом економічних праць, його перу належить тільки декілька невеликих за обсягом нарисів. Але висунуті ним ідеї мали значний вплив на розвиток політичної економії. «Громадную услугу оказал Юм политической экономии, впервые возбудив интерес к ее вопросам и попытавшись разрешить их. Его «Политические речи» считаются колыбелью политической экономии – и недаром: Адам Смит заимствовал из них многое для своего знаменитого сочинения «Богатство народов»» (Сабинина М. В. Дэвид Юм. – С. 64).

«Если есть хотя бы один экономист до Адама Смита, которого бы захотелось поставить впереди этого ученого по степени аналитической мощи, историческому охвату и удачному стилю, так это Давид Юм. Однако, он никогда не писал систематизированного трактата по экономике, ограничившись серией эссе по проблемам денег, населения и международной торговли; большинство его работ относятся к области философии, политики и истории. Тем не менее, эти эссе, опубликованные в книге “Рассуждения о политике” (Political Discourses, 1752), имели в целом и в частности такое влияние на его личного друга Адама Смита, что они должны стоять в одном ряду с основными экономическими работами XVIII века. Вне всякого сомнения, они отличаются превосходным качеством, что делает их прочтение ценным даже сегодня», – зазначає М. Блауг (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 343).

До «Political Discourses» увійшли нариси «Про торгівлю», «Про гроші», «Про відсоток», «Про торгівельний баланс», «Про заздрість у торгівлі», «Про податки», «Про державний кредит» та деякі фрагменти листів з економічних питань. Юм був прихильником ідеї вільної конкуренції і торгівлі, критиком меркантилізму. Йому належить остаточне формулювання висунутих раніше ідей про торгівлю, грошовий обіг та процент.

За визначенням М. Блауга, Девіду Юму «принадлежит три или, возможно, четыре особых вклада в экономическую мысль» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 344). І головним є його аналіз так званого «механізму грошового потоку», тобто механізму переливу цін і золота між країнами, який був відповіддю на вимогу меркантилістів щодо обов’язкового позитивного торговельного балансу. Юм відстоював свободу у міжнародній торгівлі, яку він розглядав як взаємний обмін товарів однієї нації на товари іншої, що сприяє збільшенню багатства торгівлі всіх учасників. Як зазначав Бокль, «… Юм представлял ложность тогдашней политики, которая побуждала торговые государства смотреть друг на друга, как на соперников, между тем как на самом деле, если взглянуть на вопрос с более высокой точки зрения, тут место не соперничеству, а взаимному содействию, ибо каждая страна выигрывает от увеличения богатства ее соседей. Всякий, кто знаком с характером торгового законодательства и с образом мыслей самых даже просвещенных из государственных людей за сто лет тому назад, согласится, что выражение таких воззрений в 1752 году составляет явление чрезвычайно замечательное» (Бокль Г. Т. История цивилизации в Англии. – Т. 2. – С. 566).

У питанні про роль грошей Юм поділяв точку зору прихильників кількісної теорії грошей, що визнавала пряму залежність між цінами на товари і кількістю грошей в обігу. Використовуючи кількісну теорію грошей, Юм визначив залежності між грошовою масою, цінами та платіжним балансом. Зростання кількості дорогоцінних металів викликає зростання внутрішніх цін, а можливість купувати дешевше та продавати дорожче створює тенденцію до зміни торговельного балансу не на користь країни. В умовах вільної торгівлі автоматично встановлюється природній розподіл золота та срібла між країнами – учасницями міжнародної торгівлі. Таким чином, платіжний баланс будь-якої країни з часом досягає «стану рівноваги», тобто міжнародного розподілу грошей в залежності від рівня економічного розвитку кожної країни. «… Г’юм … сформулював зрілий погляд на рух дорогоцінних металів, що пролунав похоронним дзвоном по меркантилізму. Оглядаючись назад, можна сказати, що це призвело до “дилеми меркантилізму”. Але … такої дилеми не існувало для попередників Г’юма» (Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2001. – С. 40).

Теорія Юма доводила недоцільність намагань меркантилістів залучити максимально можливу кількість грошей в країну та була однією із перших спроб визначення механізму економічного саморегулювання. Ідея механізму грошового потоку («закон Юма») знайшла відображення у працях Д. Рікардо, Н. Сеніора, Дж. Ст. Мілля. Необхідно також звернути увагу на той факт, що Юм висловлював певні сумніви щодо можливості використання кількісної теорії грошей відносно короткого періоду часу, що існує безпосередньо після введення грошей у обіг, тобто періоду пристосування до нового обсягу грошової маси. «Г’юм чітко збагнув відмінність між довготривалою нейтральністю і короткотривалою нейтральністю грошей і приділив обом однакову увагу, стверджуючи, що обсяг виробництва в економіці не залежить від рівня пропозиції грошей, але також що його можна змінити шляхом підвищення цього рівня» (Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі. – С. 562).

М. Блауг звертає увагу ще на декілька ідей Д. Юма, як на такі, що, на його думку, мають особливе значення для економічної теорії. По-перше, на захист Юмом «… того, что мы сегодня назвали бы “теорией ползучей инфляции” …», оскільки він доводив, що поступове збільшення пропозиції грошей здатне сприяти додатковому обсягу виробництва і зростанню зайнятості населення. По-друге, важливим внеском Д. Юма в економічну теорію М. Блауг вважає висунуте ним положення, на яке також неодноразово посилався і А. Сміт у «Багатстві народів», а саме – про залежність політичної свободи від свободи економічної (Див.: Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 344, 345). «Юм – философ и в то же время историк: он изучает развитие общества в его целом как нечто реальное и органическое. Он нигде не отделяет производства ценностей от других общественных функций и рассматривает развитие экономического благосостояния всякого общества в необходимой связи с прогрессом знаний, искусств и политических учреждений. Юмом впервые была замечена родственная близость между политической экономией и социологией. Адам Смит сумел воспользоваться этими вновь открывшимися горизонтами» (Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – С. 129).

«Последним, – на думку Блауга, – вкладом было известное утверждение в “Трактате о человеческой природе”, что, говоря современным языком, “вы не можете выводить долженствование из существования” … Именно это философское уточнение лежит в основе хорошо известного разделения между позитивной и нормативной экономической теорией, которое в явном виде появилось 1830-х годах в трудах Сениора» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 345). «Отже, описові твердження або поведінкові гіпотези економічної теорії, – пояснює М. Блауг ту ж саму ідею Д. Юма у “Економічній теорії у ретроспективі”, – не можуть логічно вести до етичних висновків» (Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі. – С. 633).

Заслугою Д. Юма вважають і його аналіз відсотка. В есе «Про відсоток» Юм робить висновок, що рівень відсотка залежить від співвідношення попиту й пропозиції на капітал, який в свою чергу визначається рівнем прибутковості торгових операцій. Юм розвинув тезу про регулювання відсотка нормою прибутку, яку висунув раніше Джозеф Мессі, та на її основі доводив, що високий відсоток є проявом низького розвитку торгівлі та промисловості даної країни. Низький процент існує там, де економіка є розвинутою.

З ім’ям Д. Юма в історико-економічній літературі пов’язують також появу моделі середньої норми прибутку. У 1766 р. Юм і Тюрго (у листуванні) обговорювали питання ринкового механізму вільної конкуренції, який пізніше отримав назву «модель вільної конкуренції» або «модель встановлення середньої норми прибутку». Залишається невідомим, хто з вчених першим запропонував схему, яка являла собою нове слово у науковій думці того часу. Йшлося про те, що у разі існування можливості вільного руху капіталів між галузями і вільної конкуренції між ними (що означає відсутність системи монополій та привілеїв), норма прибутку на капітал в усіх галузях виробництва та торгівлі буде постійно наближатися до єдиного «середнього» рівня, всюди пропозиція буде задовольняти попит. Таким чином, в цілому на ринку товарів буде рівно стільки, скільки потрібно. Так діє природній порядок (Див.: Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – С. 109).

Дослідники творчості Адама Сміта підкреслюють значний вплив на його погляди ідей Девіда Юма. «Во многих отношениях Юм оказывается даже выше Смита. Он, например, – зазначав А. Еспінас, – не заходит так далеко, как последний, в вопросе об ограничении сферы воздействия государства …

Кроме того, Юм – и это отличие его от Смита заслуживает особенного внимания – критикует с другой точки зрения, чем Смит, усиление пошлин, сделавшее Англию в свое время столь враждебной иностранной торговле … Можно признать, что Юм стоит ниже Смита с точки зрения логичности и ясности экономических выводов, но он имеет перед Смитом то преимущество, что является не только его предшественником, но вместе с тем предшественником оригинальным, ставшим в своих политико-экономических воззрениях на национальную почву …» (Эспинас А. История экономических учений. – С. 132, 133).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Девіда Юма

Джон Стюарт Мілль (1806–1873) – англійський вчений, економіст,
філософ, громадський діяч XIX ст.

«Другое заблуждение, на которое опираются защитники неразменных денег, состоит в том, что, по их мнению, увеличение общей массы средств обращения оживляет промышленность. Эту идею подал Юм в своём «Очерке о деньгах» (Essay on Money), и с тех пор она нашла большое число преданных сторонников, о чем свидетельствует возникновение Бирмингемской денежной школы…».
     Милль Дж. С. Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии / Джон Стюарт Милль ; [биогр. очерк М. И. Туган-Барановского ; пер. с англ. В. Б. Боброва и др. ; под науч. ред. И. В. Филатова]. – Москва : ЭКСМО, 2007. – С. 591–592.

«Юм считал, что цены на различные товары растут не одновременно и что поэтому кто-то может получить реальную прибыль, если выручит за свой товар больше денег тогда, когда цены на те товары, которые он хотел бы купить, еще не выросли. Он, по-видимому, предполагал, что эта прибыль достигается всегда тем, кто первый приступает к ее реализации. Но очевидно также, что на каждого, кто получает таким образом прибыль больше обычной, должен приходиться другой, кто получает меньше обычного. Если бы события развивались так, как предполагал Юм, терять должны были бы те продавцы, чьи товары медленнее других поднимались в цене, кто продавал бы по старым ценам в то время, как его покупатели уже нажились на новых. Такой продавец получил за свой товар только обычное количество денег, в то время как за некоторые товары ему уже придется заплатить больше, чем прежде. Поэтому, если он уже знает, что происходит, он поднимет цену на свой товар, и тогда его покупатели не получат той прибыли, которая, как предполагалось, должна побуждать их к деятельности. Если же, наоборот, продавец ничего не подозревает и начинает понимать происходящее только тогда, когда в процессе расходования своих денег обнаруживает, что не может приобрести за них столько товаров, сколько он приобретал на них раньше, то он получит менее чем обычное вознаграждение на свой труд и капитал; поэтому если деятельность одного торговца поощряется, то, по-видимому, деятельность другого в силу противоположной причины должна приходить в упадок».
     Милль Дж. С. Основы политической экономии с некоторыми приложениями к социальной философии. – С. 592–593.

Фрідріх Енгельс (1820–1895) – німецький мислитель і суспільний діяч,
один із засновників марксизму

«Ми бачили, що Юм змішує всяке збільшення кількості благородних металів з тим збільшенням її, яке супроводиться їх знеціненням, революцією в їх власній вартості, а значить – у мірі вартості товарів. Це змішування було у Юма неминуче, бо він зовсім не розумів функції благородних металів як міри вартості. Він і не міг розуміти її, бо абсолютно нічого не знав про саму вартість. Саме слово «вартість» фігурує, можливо, один тільки раз в його нарисах, а саме в тому місці, де він невдало «поправляє» помилковий погляд Локка, ніби благородні метали мають «тільки уявну вартість», і говорить, що вони мають «головним чином фіктивну вартість».

Юм стоїть в цьому питанні значно нижче не тільки від Петті, але й від деяких своїх англійських сучасників. Ту саму «відсталість» він виявляє і тоді, коли все ще продовжує на старий лад прославляти «купця» як основну пружину виробництва, – точка зору, від якої вже задовго до цього відмовився Петті».
     Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 20. – С. 236.

«Як сказано, Юм, незважаючи на патент, виданий йому паном Дюрінгом, залишається і в галузі політичної економії поважною величиною, але тут він найменше може бути визнаний оригінальним дослідником, а тим більше – мислителем, що становить епоху в науці. Вплив його економічних нарисів на тодішні освічені кола пояснюється не тільки їх чудовою формою викладу, але ще значно в більшій мірі тим, що вони були прогресивно-оптимістичним дифірамбом промисловості і торгівлі, які тоді розцвітали, інакше кажучи, були прославленням капіталістичного суспільства, що швидко розвивалося тоді в Англії, у якого вони, природно, повинні були дістати «схвалення»».
     Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 20. – С.236–237.

Генрі Томас Бокль (1821–1862) – англійський історик і соціолог

     Бокль Г. История цивилизации в Англии : в 2 т. / Г. Бокль ; пер. А. Н. Буйницкого ; вступ. ст. Е. Соловьева. – Санкт-Петербург : Тип. Ю. Н. Эрлих, 1896. – Т. 2. – С. 566–567.

Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, соціолог і психолог

«Вместо того чтобы, подобно Кондильяку, рассматривать всякую стадию экономического развития общества как дальнейшую ступень к регрессу, Юм, а за ним и Смит держатся того мнения, что все идет к лучшему и станет еще лучше в будущем».
     Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 128.

«Юм с большой глубиной критикует меркантильную систему и даже позволяет себе увлечься общей тогда реакцией против идей Ло, Мелона и Дюто, осуждая высшие формы кредита, банки, публичные займы, усиленные выпуски бумажных кредитных знаков. Не заключаясь в деньгах, национальное богатство не ограничивается также естественными продуктами земли».
     Эспинас А. История экономических учений. – C. 129.

«Действительно, разве не сумма производительного труда есть лучшая мера благосостояния народа? Эта сумма зависит, между прочим, и от количества населения страны. От населенности зависят также и производительная сила народа, и его торговая деятельность, и военное могущество, т. е. все элементы благосостояния государства».
     Эспинас А. История экономических учений, 1998. – C. 130.

«Можно признать, что Юм стоит ниже Смита с точки зрения логичности и ясности экономических выводов, но он имеет пред Смитом то преимущество, что является не только его предшественником, но вместе с тем предшественником оригинальным, ставшим в своих политико-экономических воззрениях на национальную почву, между тем как Смит склонялся в большей или меньшей степени к французскому космополитизму».
     Эспинас А. История экономических учений. – C. 133.

Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти

«Юм опубликовал лишь несколько экономических опытов; важнейшие из них касаются денег, внешней торговли и нормы процента. Вместе со многими другими они соединены в его "Political Discourses" ("Рассуждения о политике", 1752 г.). Но Юм внес в изучение этих предметов проницательность, оригинальность, глубину и ясность, характеризующие его другие произведения. Абсурдность политики меркантилистов, естественное соответствие количества денег потребностям страны, софизмы меркантилистов о "торговом балансе", гибельные последствия завистничества между торговыми нациями изложены им с удивительной силой. Нет никакого сомнения, что эти опыты, цитируемые Смитом в его глазговском "Курсе" и для второго издания которых Юм просил у него предисловия, произвели на него огромное впечатление. Правда, позже он определил либерализм Юма: последний в своем опыте о торговом балансе еще допускал законность некоторых покровительственных пошлин, которые Смит должен был целиком отвергать. Но тем не менее Юм был инициатором торговой свободы».
     Жид Шарль. История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – C. 53.

Джон Мейнард Кейнс (1883–1946) – англійський економіст

«…Юм уже стоял, так сказать, «на полторы ноги» на почве классической теории. Юм ввел в обиход среди экономистов подчеркивание значения равновесия по сравнению с постоянно меняющимися переходными состояниями, хотя он все еще был в достаточной степени меркантилистом, чтобы не упустить из виду того факта, что мы живем именно в переходных состояниях: «Только в течение известного промежутка времени или промежуточного состояния между приобретением денег и ростом цен увеличившееся количество золота и серебра благоприятно для промышленности... Для внутреннего благополучия государства не имеет значения, будет ли денег больше или меньше. Правильная политика государственных деятелей заключается лишь в том, чтобы поддерживать, насколько это возможно, количество денег постоянно увеличивающимся, потому что этим они сохраняют дух предпринимательства нации и увеличивают количество труда, в чем и заключается вся действительная мощь и богатство. Нация, количество денег у которой сокращается, в это время фактически слабее и беднее другой» (Hume D. On Money. 1752)».
     Кейнс Д. Общая теория занятости, процента и денег. Избранное : [пер. с англ.] / Д. Кейнс ; [под науч. ред. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – С. 311.

Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст

«Дэвид Юм (1711–1776), помимо всего прочего оказавший определяющее влияние на А. Смита, заслуживает нашего внимания в трех различных и почти не связанных друг с другом ипостасях: как экономист, вышедший за рамки теории естественного права …; как историк … и как философ и метасоциолог …».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 157. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).

«Работа Дэвида Юма «О деньгах» (Humе David. Of Money) является одним из главных вкладов в теорию и содержится в его Political Discourses (1752). Место, занимаемое этой работой в истории экономической науки, хотя и не является незаслуженным, объясняется скорее выразительностью и точностью формулировок результатов предыдущих достижений, чем какими-либо новшествами. Однако это не обязательно исключает «субъективную оригинальность»».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 380.

Ігор Сергійович Нарський (1920–1994) – російський вчений, доктор філософських наук<center></h3>«Охарактеризовать в сжатой форме экономические воззрения Юма можно следующим образом. Физиократизм как система взглядов землевладельческих групп господствующего класса представлялся Юму архаичным. Узкими для капиталистического развития Англии второй половины XVIII в. были и рамки меркантилистских учений, поскольку изжила себя меркантилистская политика (падение ее совпало с утратой североамериканских колоний, добившихся независимости в 1783 г.). В условиях, когда индустрия стала главным источником национального богатства, английским промышленникам, как воздух, нужна стала свобода мировой торговли. Эту политику фритреда и повел лидер «новых» тори Уильям Питт-младший.

Экономической политике фритреда соответствовали идеи трудовой теории стоимости, акцентировавшие внимание на быстром развитии отечественного производства, которое позволило бы овладеть внешними рынками всего мира. В эссе «О налогах» Юм отвергает физиократизм, а в эссе «О торговом балансе» порицает меркантилистские взгляды. В своих воззрениях он идет к трудовой теории стоимости. Главные основы ее заложил Адам Смит в знаменитом «Исследовании о природе и причинах богатств народов», но в лице Давида Юма он имел одного из своих непосредственных предшественников».
     Нарский И. С. Философия Давида Юма / И. С. Нарский. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1967. – С. 58–59.

«Современники Юма, читая его экономические опыты, усваивали из них и одобряли то, что было видно на поверхности. Это было прославление частной собственности и коммерческой активности и защита Юмом политики фритреда и свободной промышленной конкуренции (впрочем, против отдельных протекционистских актов он не возражал). То обстоятельство, что Юм вместе с Д. Вандерлинтом и Ш. Монтескье явился родоначальником количественной теории металлических денег, осознавали только узкие специалисты. Только они могли и выразить сn¢bsp;вое определенное отношение к психологическому методу анализа Юмом этих вопросов, буржуазная публика не входила в тонкости критики Юмом физиократизма в эссе «О налогах» меркантилизма в опыте «О торговом балансе». Зато она рукоплескала его ясным и понятным для всех заявлениям: «Общественный хлебный магазин, суконный и оружейный склад – вот в чем состоит действительное богатство и сила государства» (25, стр. 12). «...Один из самых полезных классов человечества – купцы, служащие посредниками между такими частями государства, которые совершенно не знают друг друга и не имеют понятия о своих взаимных потребностях» (25, стр. 42). Или еще: «...если страна теряет свою торговлю, трудолюбие и население, то она не может надеяться удержать свое золото и серебро» (25, стр. 250).
Из этих высказываний видно, между прочим, что Юм не полностью преодолел им же критикуемые меркантилистские положения, он «все еще продолжает на старый лад прославлять «купца» как основную пружину производства» (6, стр. 250). Но в общем Юм вышел за пределы меркантилистских схем. Он разъяснял читателям «Политических рассуждений» (так назывался сборник 1752 г., составленный Юмом преимущественно из очерков на экономические темы), что торговля только тогда ведет к процветанию наций, когда она опирается на развитие отечественной промышленности и в свою очередь способствует ее росту (см. 25, стр. 81). Если карманы торговцев набиты звонкой монетой, но фабрики и заводы захирели, то нечего ожидать благоденствия – экономика страны неизбежно придет в упадок. «Все на свете приобретается посредством труда» (25, стр. 18), – Убеждал и настаивал Юм, и этот простой его Тезис был как нельзя более своевременным: он подготавливал почву для восприятия идей Адама Смита».
     Нарский И. С. Давид Юм / И. С. Нарский. – Москва : Мысль, 1973. – С. 156–157. – (Мыслители прошлого).

<h3><center>Андрій Володимирович Анікін (1927–2001) – російський економіст

«В небольших, блестящих по форме эссе Юма как бы кратко подводиться итог некоторым достижениям досмитовой классической школы в борьбе с меркантилизмом. Они сыграли важную роль в подготовке умов к “Богатству народов”».
     Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 127–128.

«Однако даже верные наблюдения Юма связаны у него с пониманием денег, которое находится во внутреннем противоречии с трудовой теорией стоимости. Юм, подобно французам, обходился вообще без теории стоимости; в этом, может быть, сказывался его философский агностицизм и скептицизм. В политической экономии Юм известен прежде всего как один из создателей количественной теории денег».
     Аникин А. В. Юность науки. – С. 129.

«Заслуга Юма состоит в том, что он привлек внимание к проблемам, играющим и теперь большую роль в политической экономии: чем определяется количество денег, необходимое для обращения? Как влияет количество денег на цены? Какова специфика ценообразования при обесценении денег?»
     Аникин А. В. Юность науки. – С. 130.

Марк Блауг (1927–2011) – англійський та американський економіст,
історик економічної думки

«Потреба у постійному припливі дорогоцінних металів рівнозначна потребі у неперервній послідовності перехідних періодів. Навіть Г'юм передбачав таку можливість у своїй динамічній версії кількісної теорії грошей – версії, що зводить до мінімуму, але не заперечує важливість твердження про те, що повзуча інфляція може сприяти економічному зростанню».
     Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – C. 39.

«…Г'юм … вважав попит відносно еластичним і, отже, сформулював зрілий погляд на рух дорогоцінних металів, що пролунав похоронним дзвоном по меркантилізму. Оглядаючись назад, можна сказати, що це призвело до «дилеми меркантилізму». Але, як ми бачили, такої дилеми не існувало для попередників Г'юма».
     Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі. – C. 40.

«Адам Сміт звинувачував Лока і Ло у тому, що вони вірять, ніби із збільшенням кількості грошей та підвищенням цін відсоткова ставка має зменшитися, бо за будь-яку суму грошей позичальники куплять тепер менше товарів; іншими словами, попит на гроші зменшиться, бо вартість грошей відносно товарів знизилася. Сміт зазначив, що цю помилку «повністю розкрив пан Г'юм»: з огляду на те, що збільшення пропозиції грошей призведе лише до підвищення цін, очевидно, що відсоткова ставка не зазнає змін, бо вона є просто відношенням двох сум грошей».
     Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі. – C. 41.

«…Г'юм і Кантилон звертали увагу на те, як здійснюється «вприскування» готівки, і на різні типи запізнювання у цьому процесі. Фактично вони показали, що збільшення кількості грошей в обігу призводить до підвищення цін в однаковій пропорції лише тоді, коли додаткова готівка розподілена нейтрально, тобто якщо грошові запаси кожного індивіда збільшуються в однаковій пропорції. Як писав Г'юм, якщо уявити собі, що грошові запаси кожного індивіда за ніч подвоїлися, тоді ціни почнуть підвищуватися доти, доки не зростуть удвічі».
     Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі. – C. 157.

Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки

«Одним из ярчайших представителей нового направления мысли был великий философ, шотландец Дэвид Юм (1711–1776), идеи которого, по признанию Канта, оказали влияние на формирование его философии.
Юм оставил нам несколько очерков на экономические темы. Небольшие по объему, они отличаются, как и все у Юма, глубиной мысли, блестящим стилем и тонким юмором.
При естественном ходе вещей, писал Юм, промышленность, ремесло и торговля увеличивают как могущество государя, так и благосостояние подданных. А "политика, которая усиливает государство, обездоливая частных лиц, есть политика насилия". Так что Юм был безусловным сторонником свободы торговли.
В вопросе о роли денег Юм стоял на точке зрения количественной теории. Ценность монеты он считал чем-то воображаемым и целиком зависящим от ее количества. Единственное, что объясняет изменение цен, – это изменение количества денег в обращении, а велико или мало это количество само по себе – не столь важно. Когда количество денег в обращении увеличивается, сперва ничего не происходит. Потом поднимается цена какого-то определенного предмета, за ней следуют другие цены, и так далее, пока не установится общий новый уровень цен. Вот в этот переходный период прирост денег оказывает положительное влияние на экономику – спрос растет, и все стремятся ответить ему приростом производства продуктов. По Юму выходит, таким образом, что каждому изменению денег в обращении соответствует перераспределение богатств в обществе…
В 1766 г. Юм и Тюрго (в переписке) обсуждают рыночный механизм свободной конкуренции, который позже получил название «модель свободной конкуренции» или «модель установления средней нормы прибыли». Трудно сказать, кто первым изложил эту схему, но чувствуется, что во времена этой переписки она была свежим словом научной мысли».
     Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000 – C. 108–109.

Пол Р. Кругман (нар. 1953 р.) – американський економіст,
лауреат Нобелівської премії з економіки

«David Hume created what I consider the first true economic model».
     Krugman P. How We Know The Earth Is Old / Paul Krugman // The New York Times. – 2012. – 20 November.

Пол Р. Кругман (нар. 1953 р.) – американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки,
Морис Обстфельд (нар. 1952 р.) – американський економіст

«Сделанное Дэвидом Юмом наглядное описание работы механизма цен–монет–потока является еще одним примером умелого использования экономической теории при формировании экономической политики. Приверженцы одной влиятельной экономической школы, получившие название меркантилистов, утверждали, что в условиях дефицита платежного баланса без строгого ограничения международной торговли и международных платежей Великобритания могла бы лишиться своего богатства и оказаться без необходимого количества находящихся в обращении золотых монет. Юм, оспаривавший эту точку зрения, показал, что платежный баланс должен автоматически саморегулироваться, для того чтобы гарантировать адекватное предложение денег в каждой стране.
Меркантилизм, возникший в XVII в., поддерживал представление о том, что серебро и золото являются главной составляющей национального богатства и имеют важнейшее значение для обеспечения активной торговли. Поэтому меркантилисты с опасением относились к оттоку из страны золотых и серебряных монет и считали основной целью экономической политики непрерывное обеспечение профицита платежного баланса (т. е. постоянного притока монет из драгоценных металлов). Как писал один из меркантилистов Томас Мун (Thomas Mun) в 1630 г.: «Простым средством увеличения нашего благосостояния и богатства является международная торговля, но при этом мы всегда должны соблюдать следующее правило: ежегодно продавать за границу в стоимостном выражении больше товаров, чем мы потребляем продукции иностранного производства».
Рассуждения Юма показали, что достижение постоянного профицита оказывается невозможным: так как приток золотых монет приводит к росту отечественных цен и восстановлению равновесия платежного баланса, то любой профицит в конечном итоге сам себя ликвидирует. Подобным образом нехватка золотых монет приведет к снижению отечественных цен и профициту платежного баланса за рубежом, что в конце концов обеспечит поступление в страну такого количества денег, которое окажется необходимым. По мнению Юма, государственное вмешательство в международные торговые операции повредит экономике и не вызовет будущего увеличения «благосостояния и богатства», о котором мечтали меркантилисты.
Юм отмечал, что меркантилисты придавали чрезмерное значение одному-единственному и не самому важному элементу национального богатства – драгоценным металлам и не замечали основного источника благосостояния нации – ее производственных возможностей. Высказывая подобную точку зрения, Юм фактически формулировал современное понимание этой проблемы. Но и в XX в. государственные деятели, озабоченные проблемой внешнего баланса, нередко уделяли основное внимание международным потокам золота, игнорируя многие другие индикаторы национального благосостояния. Так как в конце концов теория меркантилизма была полностью дискредитирована аргументами Юма и его сподвижников, то подобное относительное невнимание к состоянию счетов текущих операций и его связи с внутренними инвестициями и эффективностью отечественного производства представляется довольно странным. Возможно, что идеи меркантилистов сумели каким-то образом возродиться в умах руководителей центральных банков некоторых стран».
     Кругман П. Р. Международная экономика : учебник : пер. с англ. / П. Р. Кругман, М. Обстфельд. – 5-е междунар. изд. – Санкт-Петербург : Питер, 2003. – С. 592–593.

Владислав Леонідович Іноземцев (нар. 1968 р.) – російський економіст і соціолог,
доктор економічних наук

«…ближе всех к основам марксовой исторической теории подошел Д. Юм. Он, также как и [К.] Маркс, в полном соответствии с воззрениями своего времени, считал общественные отношения определяющими сущность человеческого существа, отмечая, что принципы морали, а также все политические и правовые отношения представляют собой результат длительного процесса развития, движущей силой которого является экономический прогресс. Но важнейшим его достижением было выделение основных способов производства, по сути дела тех же, которые затем были отмечены и основоположниками марксизма».
     Иноземцев В. Л. За десять лет : К концепции постэкономического общества / В. Л. Иноземцев. – Москва : Academia, 1998. – С. 167–168.

«Таким образом, была впервые создана модель, весьма напоминающая марксову периодизацию истории; ее автор только не строил прогнозов на будущее, ограничиваясь замечаниями о том, что в идеальном социуме не будет «ничего подобного правительству или политическому обществу, а каждый человек, следуя собственной свободе, будет жить в полном мире и согласии со всеми другими», и не создавал философской теории истории, ограничиваясь лишь частичным обобщением большого количества первичных наблюдений, основанных на фактах».
     Иноземцев В. Л. За десять лет. – С. 168–169.

Карл Веннерлінд – професор Колумбійського університету

«…О роли денег в формировании доверия между анонимными индивидами говорил еще Юм в тот момент, когда только появлялись фидуциарные деньги. В «Трактате о человеческой природе» Юм, предвосхищая аргументацию Зиммеля, предложил семиотический анализ денег и раскрыл их важную роль в формировании доверия между индивидами. Юм считал, что деньги – спонтанно возникший общественный институт, который формирует социальные связи, необходимые для распространения и универсализации рыночных трансакций.
Согласно Юму, общество не может раскрыть весь свой потенциал без развитых рынков. Поскольку бартерная торговля имеет множество недостатков и существенно ограничивает возможности торговли между анонимными индивидами, Юм полагал, что люди, вовлеченные в подобные взаимодействия, должны выработать механизм, позволяющий эти ограничения преодолеть. Небартерные сделки, в которых одна сторона поставляет товар в обмен на обещание, ненадежны, так как устные обещания сами по себе ни к чему не обязывают, учитывая, что ни природа, ни разум, ни здравый смысл не заставляют нас их выполнять. Юм утверждал, что необходим некий внутренний механизм, который поощрял бы индивидов ограничивать свою жадность и выполнять обещания. Он предположил, что эту проблему решает соглашение, в котором символ станет гарантом выполнения обещаний. Такая символическая коммуникация повышает уверенность в том, что обещания будут выполняться и небартерный обмен будет осуществлен. Сначала символ будет иметь силу только для определенных людей, как долговая расписка. Однако по мере роста числа агентов, которые понимают общественные выгоды этого механизма, через расширение конвенции постепенно и без специальных внешних установлений символ становится анонимным и начинает функционировать как деньги. Так символ превращается в универсального представителя и посредника, в обещание передать определенное количество любого товара тому, кто предъявит этот символ. Участники символической системы теперь дают всему обществу обещание принимать символ в качестве всеобщего эквивалента. Чем успешнее символ передает необходимое для построения больших торговых сетей доверие в обществе, тем тяжелее становятся наказания за невыполнение обещаний, которое выражается в отказе от использования денег.
Итак, в своем анализе Юм сделал акцент на важной способности денег формировать доверие между анонимными индивидами, создавая условия для расширения общественных связей. Юм также полагал, что деньги представляют собой конвенциональную знаковую систему, которая, как и язык, формируется в течение жизни многих поколений. Представление об автономно развивающемся общественном механизме коммуникации похоже на то, которое предложил бы и Гадамер. Аналогичные выводы Горвица, Гадамера и Зиммеля показывают, что эта форма семиотического анализа восходит к XVIII в., когда фидуциарные деньги впервые получили широкое хождение, и, следовательно, укоренена в практике исследований, служащих обоснованием фидуциарного денежного стандарта».
     Веннерлинд К. О чем молчит презренный металл? Семиотика денег и общественный контроль / К. Веннерлинд // Вопросы экономики. – 2010. – № 2. – С. 70–72.

Твори

• An enquiry concerning human understanding [Electronic resource] : with Hume's autobiography and a letter from Adam Smith / by David Hume. – Repr. from the ed. of 1777. – Electronic text data. – Chicago : Open court, 1902. – 177 p. – Mode of access: http://dlib.rsl.ru/viewer/01004424655#?page=1&view=list. – Date of request: 04.10.2017.
• Essays Moral, Political, Literary [Electronic resource] / David Hume ; edited and with a Foreword, Notes, and Glossary by Eugene F. Miller, with an appendix of variant readings from the 1889 edition by T. H. Green and T. H. Grose, revised edit. – Electronic text data. – Indianapolis : Liberty Fund, 1987. – Mode of access: http://oll.libertyfund.org/index.php?option=com_staticxt&staticfile=show.php%3Ftitle=704&Itemid=28. – Date of request: 04.10.2017.
• Political Discourses [Electronic resource] / David Hume. – From the cont.: Of Commerce ; Of Luxury (Of Refinement in the Arts)(title changed in 1760) ; Of Money ; Of Interest ; Of the Balance of Trade ; Of Taxes ; Of Public Credit. – Electronic text data. – Mode of access: http://www.archive.org/stream/humespolitical00humeuoft#page/n5/mode/2up. – Date of request: 04.10.2017.
• The life of David Hume, esq. [Electronic resource] : [autobiography] / David Hume // An enquiry concerning human understanding : with Hume's autobiography and a letter from Adam Smith / David Hume. – Repr. from the ed. of 1777. – Electronic text data. – Chicago : Open court, 1902. – P. V–XVI. – Mode of access: http://dlib.rsl.ru/viewer/01004424655#?page=7&view=list. – Date of request: 04.10.2017.
• Сочинения : в 2 т. / Давид Юм ; [пер. с англ. под общ. ред., со вступ. ст. и примеч. И. С. Нарского]. – Москва : Мысль, 1966. – Т. 1. – 847 с. ; Т. 2. – 927 с.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В315172/1–2
• Сочинения : в 2 т. / Давид Юм ; пер. с англ. С. И. Церетели и др. ; вступ. ст. А. Ф. Грязнова. – 2-е изд., доп. и испр. – Москва : Мысль, 1996. – Т. 1. – 733 с. ; Т. 2. – 799 с.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В341042/1–2
• Опыты ; [Автобиография ; Из переписки Юма с Тюрго по вопросу о налогах] / Давид Юм. – Москва : К. Т. Солдатенков, 1896. – 340 с. – (Библиотека экономистов ; вып. 5). – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01003640563#?page=5. – Дата обращения: 09.10.2017.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 33 Ю41
• Исследование о человеческом разумении : пер. с англ. / Дэвид Юм. – Москва : Прогресс, 1995. – 237 с. – (Библиотека журнала "Путь").
  Шифр зберігання книги в НБУВ: А0258088
• Малые произведения : Эссе ; Естественная история религии ; Диалоги о естественной религии / Д. Юм ; пер. с англ. М. А. Абрамова и др. – Москва : Канон, 1996. – 464 с. – (История философии в памятниках). – Из содерж.: О торговле ; О деньгах ; О проценте ; О торговом балансе. – С. 66–130.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Ю41
• О торговом балансе / Давид Юм // Вехи экономической мысли. – Электрон. текстовые данные. – Москва, 2003. – Т. 6 : Международная экономика. – С. 112–123. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 27). – Режим доступа: http://analyticalschool.org/milestones-of-economic-thought/page6.php. – Дата обращения: 09.10.2017.
• Опыты моральные, политические и литературные : О торговле ; О деньгах ; О проценте ; О торговом балансе : [экономические эссе] / Дэвид Юм // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 207–218.
  Шифр зберігання книги: 33(09) М64
• Про первісний договір / Д. Г'юм // Консерватизм : Консервативна традиція політичного мислення від Едмунда Берка до Маргарет Тетчер : антологія / Наук. т-во ім. В. Липинського ; упоряд.: Олег Проценко, Василь Лісовий. – 2-ге вид., (перероб. і допов.). – Київ : Простір : Смолоскип, 2008. – С. 205–213. – (Політичні ідеології).
  Шифр зберігання книги: 1Ф К65
• Трактат о человеческой природе. Кн. 1. О познании / Давид Юм ; пер. с англ. С. И. Церетели ; вступ. ст. М. А. Абрамова. – Москва : Канон, 1995. – 399 с. – (История философии в памятниках).
  Шифр зберігання книги: 1Ф Ю41
• Трактат о человеческой природе. Кн. 2. Об аффектах ; Кн. 3. О морали / Д. Юм ; пер. с англ. С. И. Церетели ; вступ. ст. М. А. Абрамова. – Москва : Канон, 1995. – 416 с. – (История философии в памятниках).
  Шифр зберігання книги: 1Ф Ю41
• Трактат про людську природу: спроба запровадження експериментального методу міркувань про об`єкти моралі / Давід Юм ; пер. з англ. П. Насади ; ред. та передмова Е. К. Мосснер. – Київ : Всесвіт, 2003. – 552 с.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА647097

Література

• Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1904. – Т. 41 (полутом 81). – С. 374–380. – Режим доступа: https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Юм,_Давид. – Дата обращения: 09.10.2017.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1990. – Т. 81. – С. 374–380.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1909. – Т. 20. – С. 701–702.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
• Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1980. – Т. 4. – С. 587.
  Шифр зберігання книги: 03 Э40
• Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Київ : Укр. енцикл., 2004. – Т. 6. – С. 466–467.
  Шифр зберігання книги: 34 Ю70
• История философии : энциклопедия / сост. А. А. Грицанов. – Минск : Интерпрессервис : Книжный Дом, 2002. – С.1331–1332. – (Мир энциклопедий).
  Шифр зберігання книги: 1Ф И90
• Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 61. – С. 219.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
• Dictionary of national biography [Electronic resource] / ed. by Sidney Lee. – Electronic text data. – London, 1891. – Vol. 28. – P. 215–226. – Mode of access: http://dlib.rsl.ru/viewer/01004433780#?page=2. – Date of request: 04.10.2017.
• Абрамов М. Шотландская философия века Просвещения [Электронный ресурс] / М. Абрамов. – Электрон. текстовые данные. – Москва, 2000. – Гл. 3 : Давид Юм: учение о природе человека. – С. 209–336. – Режим доступа: https://iphras.ru/uplfile/root/biblio/2000/Abramov_phil_prosvechshen_1.pdf. – Дата обращения: 09.10.2017.
• Аллен У. Р. Механизм перетока денежных металлов : [о модели Юма] / Уильям Р. Аллен // Экономическая теория : пер. с англ. / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена ; науч. ред. В. С. Автономов. – Москва : ИНФРА-М, 2004. – С. 799–803. – (New Palgrave).
  Шифр зберігання книги: 33 Э40
• Аникин А. В. Юность науки: жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 6.5 : Давид Юм. – С. 127–130.
  Шифр зберігання книги: 33(09) А67
• Блауг М. Методология экономической науки или как экономисты объясняют : пер. с англ. / М. Блауг ; под ред. В. С. Автономова. – 2-е изд. – Москва : Журн. «Вопросы экономики», 2004. – 416 с. – Из содерж.: «Гильотина Юма». – С. 190–193.
  Шифр зберігання книги: 33 Б68
• Блауг М. Юм Давид / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 343–345.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б343468
• Васильев В. В. Неизвестный Юм [Электронный ресурс] / В. В. Васильев // Вопросы философии. – 2014. – № 1. – С. 127–139. – Электрон. текстовые данные. – Режим доступа: http://vphil.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=884&Itemid=52. – Дата обращения: 09.10.2017.
• Виноградов Н. Д. Философия Давида Юма / Н. Д. Виноградов. – Москва : Унив. тип., 1905. – Ч. 1 : Теоретическая философия Д. Юма. – 260, [1] с. – Режим доступа: http://books.e-heritage.ru/book/10072115. – Дата обращения: 09.10.2017.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б327555-1
• Виноградов Н. Д. Философия Давида Юма [Электронный ресурс] / Н. Д. Виноградов. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Тип. Имп. моск. ун-та, 1911. – Ч. 2 : Этика Давида Юма, в связи с важнейшими направлениями британской морали XVII–VIII вв. – 416 с. – Режим доступа: http://books.e-heritage.ru/book/10072116. – Дата обращения: 09.10.2017.
• Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – 607 с. – С. 423–426: о Дэвиде Юме. – Режим доступа: http://www.booksite.ru/fulltext/mys/lye/cjn/omik/14.htm#81. – Дата обращения: 09.10.2017.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/1
• Джонсон О. Дэвид Юм / Оливер Джонсон // Великие мыслители Запада : Главные идеи и сочинения более 100 выдающихся западных философов, естествоиспытателей и обществоведов, психологов, духовных писателей и богословов / под ред. Я. Мак-Грила ; пер. с англ. В. Федорина. – Москва : КРОН-Пресс, 1999. – С. 380–386. – (Академия).
  Шифр зберігання книги: 1Ф В27
• Ильин В. В. Магия денег. История, философия, жизнь : монография / В. В. Ильин ; Нац. банк Украины, Ун-т банк. дела. – Киев : УБД НБУ, 2011. – 590 с. – С. 221–223, 266–268: о Д. Юме.
  Шифр зберігання книги: 33 И46
• Иодль Ф. Давид Юм, его жизнь и философия / Фридрих Иодль ; пер. с нем. А. А. Майера. – Москва : Издание А. Ю. Маноцковой, 1901. – 147 с.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В05882
• История экономических учений : учеб. пособие / [под ред. В. С. Автономова, О. И. Ананьина, Н. А. Макашевой]. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 80–81. – (Высшее образование : осн. в 1996 г.).
  Шифр зберігання книги: 33(09) И90
• Краус Н. М. Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – 495 с. – С. 114: про Девіда Юма.
  Шифр зберігання книги: 33(09) К78
• Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – Из содерж.: Юм в роли экономиста. – С. 108–109 ; Юм о налогах. – С. 132–133.
  Шифр зберігання книги: 33(09) М14
• Мазараки А. А. Философия денег : монография / А. А. Мазараки, В. В. Ильин. – Киев : КНТЕУ, 2004. – 718 с. – С. 233–235, 304–309: о Д. Юме.
  Шифр зберігання книги: 336 М13
• Мизес Л. фон. Человеческая деятельность. Трактат по экономической теории : пер. с англ. / Л. фон Мизес. – Челябинск : Социум, 2005. – Ч. 4, гл. 17.5 : Проблема Юма и Милля и движущая сила денег. – С. 389–392.
  Шифр зберігання книги: 33(09) М58
• Милль Д. С. Основы политической экономии : в 3 т. : пер. с англ. / Д. С. Милль ; ред. А. Г. Милейковский. – Москва : Прогресс, 1980. – Т. 2. – 480 с. – С. 306–309: о Д. Юме. – (Экономическая мысль Запада).
  Шифр зберігання книги: 33(09) М60
• Нарский И. С. Давид Юм / И. С. Нарский. – Москва : Мысль, 1973. – 180 с. – (Мыслители прошлого).
  Шифр зберігання книги: 1Ф Н30
• Нарский И. С. Философия Давида Юма / И. С. Нарский. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1967. – 358 с.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Н30
• Негиши Т. История экономической теории / Такаши Негиши ; пер. с англ. под ред. Л. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – Гл. 2.2 : Юм и механизм перелива золота и серебра между странами. – С. 58–67.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Н41
• Нуреев Р. М. Д. Юм как экономист [Электронный ресурс] / Р. М. Нуреев // Дэвид Юм и современная философия : международная конференция, 15–17 ноября 2011. – Электрон. текстовые данные. – Москва, 2011. – 14 с. – Режим доступа: http://rustem-nureev.ru/wp-content/uploads/2011/12/Economist_David_Hume.pdf. – Дата обращения: 09.10.2017.
• Рассел Б. Історія західної філософії / Бертран Рассел ; пер. з англ. Юрій Лісняк, Петро Таращук. – Київ : Основи, 1995. – Кн. 3, ч. 1, розд. 17 : Юм. – С. 550–563.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Р24
• Роббинс Л. История экономической мысли : лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – 496 с. – Из содерж.: Локк и Юм о собственности; Юм о деньгах. – С. 158–169; Юм о проценте и торговле. – С. 170–175.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Р58
• Ротвейн Э. Давид Юм / Э. Ротвейн // "Невидимая рука" рынка / под ред.: Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена ; [пер. с англ. Ю. Автономов и др.] ; науч. ред. Н. А. Макашева. – Москва : Изд. дом ГУ ВШЭ, 2009. – С. 181–192. – (The New Palgrave).
  Шифр зберігання книги: 33(09) Н40
• Сабинина М. В. Дэвид Юм. Его жизнь и философская деятельность : биографический очерк / М. В. Сабинина // Дэвид Юм. Кант. Гегель. Шопенгауэр. Огюст Конт / [сост., подготовка текста, худож. оформ. "ЛИО Редактор"]. – Санкт-Петербург : ЛИО Редактор : Глория : Кристалл, 1998. – С. 5–68 : портр. – (Жизнь замечательных людей : биогр. б-ка Ф. Павленкова).
  Шифр зберігання книги: 1Ф Ю41
• Сабинина М. В. Давид Юм, его жизнь и философская деятельность / М. В. Сабинина. – Санкт-Петербург, 1893. – 79 с. – (Жизнь замечательных людей : биогр. б-ка Ф. Павленкова). – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01003666085#?page=1. – Дата обращения: 09.10.2017.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: АОІ98687
• Себайн Д. Історія політичної думки : пер. з англ. / Д. Себайн, Т. Л. Торсон. – Київ : Основи, 1997. – 838 с. – C. 530–537: про Г’юма.
  Шифр зберігання книги: 1Ф С28
• Татаркевич В. Історія філософії / Владислав Татаркевич ; пер. з пол. О. Гірного, Я. Саноцького. – Львів : Свічадо, 1999. – Т. 2. – 352 с. – С. 135–146: про Юма.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Т23
• Уэрта де Сото Х. Деньги, банковский кредит и экономические циклы / Хесус Уэрта де Сото ; [пер. с англ. Т. Даниловой ; под ред. А. В. Куряева]. – Челябинск : Социум, 2008. – 663 с. – С. 81–82, 467–469: о Юме. – (Серия "Австрийская школа" ; вып. 5).
  Шифр зберігання книги: 336И У98
• Ханзина Е. Г. Д. Юм о социально-экономическом порядке [Электронный ресурс] / Е. Г. Ханзина // Научное мнение. – 2014. – № 8. – С. 207–212. – Электрон. текстовые данные.
• Хансен Э. Денежная теория и финансовая политика / Э. Хансен ; пер. с англ. и науч. ред. пер. В. Е. Маневича. – Москва : Дело, 2006. – 312 с. – С. 289–292: Приложение А : Юм и количественная теория.
  Шифр зберігання книги: 33 Х19
• Харрис Л. Денежная теория : пер. с англ. / Л. Харрис ; общ. ред. и вступ. ст. В. М. Усоскина. – Москва : Прогресс, 1990. – 749 с. – С. 227–228, 231–232: о Юме.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Х21
• Чаплыгина И. Г. Давид Юм / И. Г. Чаплыгина // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 205–206.
  Шифр зберігання книги: 33(09) М64
• Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; [пер. с англ. В. С. Автономова, М. В. Бойко, Л. С. Горшковой и др.] : под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экономическая школа, 2001. – Т. 1. – LVI, 494 с. – С. 157–158: о Д. Юме.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Ш96
• Экономическая история мира. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 2, [разд.] 2.7 : Давид Юм. – С. 81–85 ; Т. 3, [разд.] 11.5.4 : Юм. – С. 315–316.
  Шифр зберігання книги: 33М Э40
• Эспинас А. История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – 218 с. – С. 153–160: о Юме. – (Классика политэкономической мысли).
  Шифр зберігання книги: 33(09) Э85
• Юхименко П. І. Історія економічних учень : підручник / П. І. Юхименко, П. М. Леоненко. – Київ : Знання, 2005. – С. 548–549. – (Вища освіта XXI століття).
  Шифр зберігання книги: 33(09) Ю94
• Юхименко П. І. Юм Девід / П. І. Юхименко // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 584–585.
  Шифр зберігання книги: 336 Ф59
• Янжул И. Английская свободная торговля : исторический очерк развития идей свободной конкуренции и начал государственного вмешательства / И. Янжул. – Москва, 1876. – Вып. 1. – С. 136–146. – Режим доступа: http://books.e-heritage.ru/book/10080986. – Дата обращения: 09.10.2017.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В 46234/1
• Burton J. H. Life and Correspondence of David Hume [Electronic resource] / John Hill Burton. – Electronic text data. – Edinburgh, 1846. – Vol. 1. – XVII, 480 p. – Mode of access: https://books.google.com.ua/books?. – Date of request: 04.10.2017.
• Burton J. H. Life and Correspondence of David Hume [Electronic resource] / John Hill Burton. – Electronic text data. – Edinburgh, 1846. – Vol. 2. – 534 p. – Mode of access: https://archive.org/details/in.ernet.dli.2015.82532. – Date of request: 04.10.2017.

Фотогалерея

<gallery widths=200px heights=220px perrow=4>

Файл:Hume1.jpg|Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/David_Hume. – Дата звернення: 09.10.2017. Файл:Hume2.jpg|Юм Д. Малые произведения / Д. Юм ; пер. с англ. М. А. Абрамова и др. – Москва : Канон, 1996. – С. 2. – (История философии в памятниках). Файл:Hume3.jpg|Рудый Б. Юм: докопаться до причины / Б. Рудый, Л. Савицкая // Управление компанией. – 2004. – № 12. – С. 91. Файл:Hume4.jpg|Юм Д. Трактат о человеческой природе. Кн. 1 : О познании / Давид Юм ; пер. с англ. С. И. Церетели ; вступ. ст. М. А. Абрамова. – Москва : Канон, 1995. – С. 2. – (История философии в памятниках). Файл:Hume5.jpg|Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/David_Hume. – Дата звернення: 09.10.2017. Файл:Hume6.jpg|Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/David_Hume. – Дата звернення: 09.10.2017. Файл:Hume7.jpg|Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/David_Hume. – Дата звернення: 09.10.2017. Файл:Hume8.jpg|Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/David_Hume. – Дата звернення: 09.10.2017. Файл:Hume9.jpg|Режим доступу: https://www.baumanrarebooks.com/rare-books/hume-david/history-of-england/52361.aspx. – Дата звернення: 09.10.2017.