Відмінності між версіями «Буагільбер П’єр Ле Пезан де»
Матеріал з Історія економічної теорії
Admin (обговорення • внесок) м (Заміна тексту — „Encyclopaedia Britannica“ на „Encyclopedia Britannica“) |
Admin (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
Економічними та соціальними проблемами П. Буагільбер почав цікавитися, ймовірно, наприкінці 70-х років. Боротьба за гегемонію, яку вела Франція за часів Людовіка XIV з іншими європейськими державами як на військовому полі, так і в економічній сфері, надзвичайно знесилила країну. Основна частина населення Франції – селяни – опинилася в дуже важкому становищі. П. Буагільбер жив серед сільського населення Нормандії, подорожував країною і бачив злиденне становище селян. Він починає розмірковувати про причини загального занепаду країни, зокрема її промисловості й торгівлі. Джерелом цих небезпечних явищ, на його думку, було зменшення державних доходів і збільшення витрат. Буагільбер, звернувши особливу увагу на неефективність і несправедливість існуючої податкової системи, прийняв рішення переконати уряд у необхідності загального перегляду цієї системи. Він почав писати книгу, щоб звернутися «с красноречивым призывом к милосердию в пользу несчастных, обездоленных тяжкими поборами и притеснениями … Эта одна из характерных черт политической экономии той эпохи: сильно развившиеся симпатии к страданиям низшего класса населения способствовали появлению переворота в воззрениях политической экономии, в которой в предшествующую эпоху выражения такого рода сочувствия почти не замечалось» (Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – С. 69). | Економічними та соціальними проблемами П. Буагільбер почав цікавитися, ймовірно, наприкінці 70-х років. Боротьба за гегемонію, яку вела Франція за часів Людовіка XIV з іншими європейськими державами як на військовому полі, так і в економічній сфері, надзвичайно знесилила країну. Основна частина населення Франції – селяни – опинилася в дуже важкому становищі. П. Буагільбер жив серед сільського населення Нормандії, подорожував країною і бачив злиденне становище селян. Він починає розмірковувати про причини загального занепаду країни, зокрема її промисловості й торгівлі. Джерелом цих небезпечних явищ, на його думку, було зменшення державних доходів і збільшення витрат. Буагільбер, звернувши особливу увагу на неефективність і несправедливість існуючої податкової системи, прийняв рішення переконати уряд у необхідності загального перегляду цієї системи. Він почав писати книгу, щоб звернутися «с красноречивым призывом к милосердию в пользу несчастных, обездоленных тяжкими поборами и притеснениями … Эта одна из характерных черт политической экономии той эпохи: сильно развившиеся симпатии к страданиям низшего класса населения способствовали появлению переворота в воззрениях политической экономии, в которой в предшествующую эпоху выражения такого рода сочувствия почти не замечалось» (Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – С. 69). | ||
| − | П. Буагільбер розробив свою «систему», під якою розумів серію реформ, що складалася з трьох основних елементів. По-перше, він вважав за необхідне провести велику податкову реформу. Узагальнюючи, можна визначити, що він пропонував замінити стару, регресивну систему пропорційним або незначним прогресивним оподаткуванням. Він хотів зберегти королівську «подушну подать» (талью – taille), але змінити її таким чином, щоб ліквідувати існуючі податкові пільги і поширити їх на всіх землевласників, селян і робітників пропорційно до розмірів їх власності та прибутку. Це була дуже смілива пропозиція на той час, оскільки верхівка суспільства та церква майже зовсім не сплачували податки. Він пропонував справляти цей податок на місцях виборними офіційними особами на підставі щорічних декларацій. Буагільбер вважав, що за умови прийняття його системи держава отримуватиме більше доходу, а сільське господарство і промисловість розвиватимуться і зростатимуть. По-друге, він пропонував звільнити внутрішню торгівлю від обмежень з метою розширення внутрішнього ринку. Буагільбер критикував меркантилістську політику уряду, пропонуючи замість неї принцип вільної торгівлі (laissez faire) щодо приватних підприємств. По-третє, він вимагав ввести вільний ринок зерна і відмовитися від стримування природного зростання цін. Буагільбер був першим економістом, який активно піддав критиці політику заборони експорту зерна, яку проголосив у 1650 р. Ж.-Б. Кольбер і яку уряд продовжував проводити. Він стверджував, що цим уряд серйозно зашкодив розвитку сільського господарства. | + | П. Буагільбер розробив свою «систему», під якою розумів серію реформ, що складалася з трьох основних елементів. По-перше, він вважав за необхідне провести велику податкову реформу. Узагальнюючи, можна визначити, що він пропонував замінити стару, регресивну систему пропорційним або незначним прогресивним оподаткуванням. Він хотів зберегти королівську «подушну подать» (талью – taille), але змінити її таким чином, щоб ліквідувати існуючі податкові пільги і поширити їх на всіх землевласників, селян і робітників пропорційно до розмірів їх власності та прибутку. Це була дуже смілива пропозиція на той час, оскільки верхівка суспільства та церква майже зовсім не сплачували податки. Він пропонував справляти цей податок на місцях виборними офіційними особами на підставі щорічних декларацій. Буагільбер вважав, що за умови прийняття його системи держава отримуватиме більше доходу, а сільське господарство і промисловість розвиватимуться і зростатимуть. По-друге, він пропонував звільнити внутрішню торгівлю від обмежень з метою розширення внутрішнього ринку. Буагільбер критикував меркантилістську політику уряду, пропонуючи замість неї принцип вільної торгівлі (laissez faire) щодо приватних підприємств. По-третє, він вимагав ввести вільний ринок зерна і відмовитися від стримування природного зростання цін. Буагільбер був першим економістом, який активно піддав критиці політику заборони експорту зерна, яку проголосив у 1650 р. '''[[Кольбер Жан-Батист|<span style="color:#3366bb">Ж.-Б. Кольбер</span>]]''' і яку уряд продовжував проводити. Він стверджував, що цим уряд серйозно зашкодив розвитку сільського господарства. |
| − | П. Буагільбер був упевнений, що саме ці реформи є конче необхідними для розвитку країни і підвищення добробуту її населення. Він неодноразово намагався ознайомити зі своїми проектами контролерів фінансів (міністрів фінансів) Франції. Урешті-решт всі його намагання виявилися марними. «Буагильбер был одним из самых неистовых, честных и бескорыстных экономических прожектеров. Во Франции Людовика XIV его неизменно ждала неудача, и эта неудача была для него более глубокой личной трагедией, чем для Петти. Личность Буагильбера, может быть, не отличается такой многогранностью и колоритностью, как фигура сэра Уильяма. Но уважения он внушает, пожалуй, больше. Уже современники, давая характеристику смелому руанцу, обращались за примерами подобных гражданских добродетелей к классической древности», – написав про П’єра Буагільбера автор широко відомої праці «Юность науки» А. В. Анікін (Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 82–83). | + | П. Буагільбер був упевнений, що саме ці реформи є конче необхідними для розвитку країни і підвищення добробуту її населення. Він неодноразово намагався ознайомити зі своїми проектами контролерів фінансів (міністрів фінансів) Франції. Урешті-решт всі його намагання виявилися марними. «Буагильбер был одним из самых неистовых, честных и бескорыстных экономических прожектеров. Во Франции Людовика XIV его неизменно ждала неудача, и эта неудача была для него более глубокой личной трагедией, чем для '''[[Петті Вільям|<span style="color:#3366bb">Петти</span>]]'''. Личность Буагильбера, может быть, не отличается такой многогранностью и колоритностью, как фигура сэра Уильяма. Но уважения он внушает, пожалуй, больше. Уже современники, давая характеристику смелому руанцу, обращались за примерами подобных гражданских добродетелей к классической древности», – написав про П’єра Буагільбера автор широко відомої праці «Юность науки» А. В. Анікін (Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 82–83). |
| − | Першу економічну працю | + | Першу економічну працю «Le detail de la France; la cause de la diminution de ses biens et la facilite du remede en fournissant en un mois tout l’argent dont le roi a besoin et enrichissant tout le monde» («Докладний (Детальний) опис становища Франції, причини падіння її добробуту і прості методи відновлення, або Як за один місяць доставити королю усі гроші, яких він потребує, і збагатити все населення») П. Буагільбер опублікував анонімно за кордоном у 1696 р. Але сподівання автора не справдилися – книга залишилася майже непоміченою. У наступні п’ять років П. Буагільбер пише численні листи-меморандуми на адресу Шамільяра – нового генерального контролера фінансів Франції, намагається застерегти уряд країни, наголошуючи на тому, що тільки суттєве реформування може запобігти економічному лиху. У відповідь йому перешкоджають друкувати праці. Лише на початку 1707 р. він видає інші свої роботи. Згодом праці П. Буагільбера було заборонено, а їх автора – усунуто з офіційної посади і відправлено на заслання на південь Франції. Невдовзі Буагільберу дозволяють повернутися до Руана. Цікаві свідчення про життя та діяльність П’єра Буагільбера залишив відомий історик періоду правління Людовіка XIV і сучасник Буагільбера герцог Сен-Сімон Луї де Рувруа (1675–1755 рр.). Його «Мемуари» (1729–1755 рр.) є цікавим джерелом інформації про приватне життя, характер відомих людей і суспільне життя в період правління Людовіка XIV та регентства. За свідченням Сен-Сімона, «он был широко вознагражден за оскорбление, которое потерпел, толпою народа, встретившей его бурными приветствиями» (Сен-Симон Л. де. Мемуары / Луи де Сен-Симон. – Москва ; Ленинград : Academia, 1934. – С. 468). |
Але він – уже немолодий, розчарований, його фінансові справи – не в кращому стані, у нього – велика родина (він – батько п’ятьох дітей), і рідні умовляють його залишити боротьбу. Згодом П. Буагільбер випускає ще три видання своїх творів, але найбільш гострі моменти йому доводиться зняти. | Але він – уже немолодий, розчарований, його фінансові справи – не в кращому стані, у нього – велика родина (він – батько п’ятьох дітей), і рідні умовляють його залишити боротьбу. Згодом П. Буагільбер випускає ще три видання своїх творів, але найбільш гострі моменти йому доводиться зняти. | ||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
Головною темою основних праць П. Буагільбера ( «Le detail de la France; la cause de la diminution de ses biens et la facilite du remede en fournissant en un mois tout l’argent dont le roi a besoin et enrichissant tout le monde» («Докладний опис становища Франції, причини падіння її добробуту і прості методи відновлення, або Як за один місяць доставити королю усі гроші, яких він потребує, і збагатити все населення», 1696 р.), «De la nature des richesses, de l'argent et des tributs, ou l'on decouvre la fausse idee qui regne dans le monde a l'egard de ces trois articles» («Міркування про природу багатства, грошей і податків», 1707 р.), «Causes de la rarete de l'argent» («Причини нестачі грошей», 1707 р.) та ін.) були проблеми державних фінансів і податкової політики Франції. Ідеї П’єра Буагільбера мали суттєвий вплив насамперед на подальший розвиток французької економічної думки. Оцінки вчених стосовно внеску П’єра Ле Пезана де Буагільбера в розвиток економічної науки помітно відрізняються. Але безперечним є його вплив на творчість Ф. Кене, Ж.-Б. Сея, С. де Сісмонді, П.-Ж. Прудона, Л. Вальраса, М. Алле та ін. | Головною темою основних праць П. Буагільбера ( «Le detail de la France; la cause de la diminution de ses biens et la facilite du remede en fournissant en un mois tout l’argent dont le roi a besoin et enrichissant tout le monde» («Докладний опис становища Франції, причини падіння її добробуту і прості методи відновлення, або Як за один місяць доставити королю усі гроші, яких він потребує, і збагатити все населення», 1696 р.), «De la nature des richesses, de l'argent et des tributs, ou l'on decouvre la fausse idee qui regne dans le monde a l'egard de ces trois articles» («Міркування про природу багатства, грошей і податків», 1707 р.), «Causes de la rarete de l'argent» («Причини нестачі грошей», 1707 р.) та ін.) були проблеми державних фінансів і податкової політики Франції. Ідеї П’єра Буагільбера мали суттєвий вплив насамперед на подальший розвиток французької економічної думки. Оцінки вчених стосовно внеску П’єра Ле Пезана де Буагільбера в розвиток економічної науки помітно відрізняються. Але безперечним є його вплив на творчість Ф. Кене, Ж.-Б. Сея, С. де Сісмонді, П.-Ж. Прудона, Л. Вальраса, М. Алле та ін. | ||
| − | «Как ни трудно в это поверить, но простой окружной судья своим умом дошел до тех идей, которые вскоре будут отстаивать величайшие мыслители XVIII в. – Кенэ, Тюрго и Адам Смит. Неуклюжая композиция, неумелое изложение, тон проповедника отличают трактаты Буагильбера. Язык его явно проигрывает в сравнении с изящным стилем французских писателей того времени. Но у него без каких-либо натяжек можно найти идеи естественного порядка, невмешательства государства в хозяйственную деятельность, естественной цены и рыночного саморегулирования … он высказал ряд замечательных идей и поразительных догадок, которые встали перед наукой своим чередом лет через пятьдесят (Кенэ, Смит), сто (Сэй, Сисмонди), сто пятьдесят (Вальрас) и двести (Кейнс)» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – С. 114, 117). | + | «Как ни трудно в это поверить, но простой окружной судья своим умом дошел до тех идей, которые вскоре будут отстаивать величайшие мыслители XVIII в. – Кенэ, Тюрго и '''[[Сміт Адам|<span style="color:#3366bb">Адам Смит</span>]]'''. Неуклюжая композиция, неумелое изложение, тон проповедника отличают трактаты Буагильбера. Язык его явно проигрывает в сравнении с изящным стилем французских писателей того времени. Но у него без каких-либо натяжек можно найти идеи естественного порядка, невмешательства государства в хозяйственную деятельность, естественной цены и рыночного саморегулирования … он высказал ряд замечательных идей и поразительных догадок, которые встали перед наукой своим чередом лет через пятьдесят (Кенэ, Смит), сто (Сэй, Сисмонди), сто пятьдесят (Вальрас) и двести (Кейнс)» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – С. 114, 117). |
| − | На думку Й. Шумпетера, Буагільбер як теоретик «был выше любого ученого до Кантильона. … Буагильбер был одним из тех теоретиков, кто рассматривал экономический организм как равновесную систему взаимозависимых экономических величин и построил эту систему с точки зрения потребления …» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 277, 278). | + | На думку Й. Шумпетера, Буагільбер як теоретик «был выше любого ученого до '''[[Кантільон Річард|<span style="color:#3366bb">Кантильона</span>]]'''. … Буагильбер был одним из тех теоретиков, кто рассматривал экономический организм как равновесную систему взаимозависимых экономических величин и построил эту систему с точки зрения потребления …» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 277, 278). |
В історико-економічних дослідженнях відзначається наявність у працях П. Буагільбера зачатків теорії загальної рівноваги, вільної конкуренції, закону ринку, доктрини гармонії інтересів. Помітним вважається його місце і в галузі теорії грошей. П. Буагільбер був одним із перших (поряд з Петті і Грегорі Кінгом в Англії, Себастьяном Вобаном у Франції) у застосуванні такого макроекономічного поняття, як “національний дохід”. На відміну від меркантилістських уявлень про національне багатство у вигляді запасів дорогоцінних металів, Буагільбер, подібно до Петті (але незалежно від нього), сформулював свою теорію, яка розглядала багатство у вигляді запасу як споживчих товарів, так і засобів їх виробництва. Він також зробив свій внесок у започаткування концепції національного доходу як потоку товарів і послуг. | В історико-економічних дослідженнях відзначається наявність у працях П. Буагільбера зачатків теорії загальної рівноваги, вільної конкуренції, закону ринку, доктрини гармонії інтересів. Помітним вважається його місце і в галузі теорії грошей. П. Буагільбер був одним із перших (поряд з Петті і Грегорі Кінгом в Англії, Себастьяном Вобаном у Франції) у застосуванні такого макроекономічного поняття, як “національний дохід”. На відміну від меркантилістських уявлень про національне багатство у вигляді запасів дорогоцінних металів, Буагільбер, подібно до Петті (але незалежно від нього), сформулював свою теорію, яка розглядала багатство у вигляді запасу як споживчих товарів, так і засобів їх виробництва. Він також зробив свій внесок у започаткування концепції національного доходу як потоку товарів і послуг. | ||
| Рядок 37: | Рядок 37: | ||
</spoiler> | </spoiler> | ||
<br> | <br> | ||
| − | <spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про П’єра Буагільбера"><div align="justify"><h3><center>Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст</center></h3>«Первое сочинение его, заключающее в себе описание состояния тогдашней Франции, весьма замечательно. Желая улучшить ее положение, он заключает между прочим: "чтобы хлебная торговля, как внутренняя, так и внешняя, была свободна; чтобы уничтожены были вывозные пошлины; чтобы видоизменена была подать taille и десятина, и учреждена подушная подать". Все эти положения основаны на том, что везде источником богатства он признавал земледелие. | + | <spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про П’єра Буагільбера"><div align="justify"><h3><center>Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст</center></h3>«Первое сочинение его, заключающее в себе описание состояния тогдашней Франции, весьма замечательно. Желая улучшить ее положение, он заключает между прочим: "чтобы хлебная торговля, как внутренняя, так и внешняя, была свободна; чтобы уничтожены были вывозные пошлины; чтобы видоизменена была подать taille и десятина, и учреждена подушная подать". Все эти положения основаны на том, что везде источником богатства он признавал земледелие.<br>Замечательно выражение его: "Законы экономического порядка никогда не могут быть безнаказанно нарушены", почти дословно повторенное впоследствии экономистами».<br><small>''' Вернадский И.''' Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 551.</small> |
| − | Замечательно выражение его: "Законы экономического порядка никогда не могут быть безнаказанно нарушены", почти дословно повторенное впоследствии экономистами».<br><small>''' Вернадский И.''' Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 551.</small> | ||
| − | <h3><center>Давид Іохелевич Розенберг (1879–1950) – російський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Различный подход к трудовому принципу сказался прежде всего на трактовке трудовой стоимости Вильямом Петти и Буагильбером…<br>Петти ищет за рыночными ценами естественной цены, Буагильбер – «истинной» или «справедливой» стоимости (la juste valeur), величина которой определяется затраченным на производство товара трудом…<br>Петти не абстрагировал меновой стоимости от ее денежной формы. Буагильбер, наоборот, не понимает неизбежности денежной формы. Он хочет сохранить товарное производство, но без денег… | + | <h3><center>Давид Іохелевич Розенберг (1879–1950) – російський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Различный подход к трудовому принципу сказался прежде всего на трактовке трудовой стоимости Вильямом Петти и Буагильбером…<br>Петти ищет за рыночными ценами естественной цены, Буагильбер – «истинной» или «справедливой» стоимости (la juste valeur), величина которой определяется затраченным на производство товара трудом…<br>Петти не абстрагировал меновой стоимости от ее денежной формы. Буагильбер, наоборот, не понимает неизбежности денежной формы. Он хочет сохранить товарное производство, но без денег…<br>В деньгах Буагильбер видел корень неравенства и причину всех социальных зол…<br>«Истинная стоимость» одного товара есть, по Буагильберу, другой товар, на который потрачено столько же рабочего времени. Деньги лишь нарушают эту пропорцию».<br><small>''' Розенберг Д. И.''' История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – C. 83.</small> |
| − | В деньгах Буагильбер видел корень неравенства и причину всех социальных зол… | ||
| − | «Истинная стоимость» одного товара есть, по Буагильберу, другой товар, на который потрачено столько же рабочего времени. Деньги лишь нарушают эту пропорцию».<br><small>''' Розенберг Д. И.''' История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – C. 83.</small> | ||
«Буагильбер понимает, что товарное производство, которое он считает естественным и нормальным производством, есть производство меновой стоимости; но, игнорируя деньги, он видит цель этого производства в производстве потребительных стоимостей».<br><small>''' Розенберг Д. И.''' История политической экономии. – Т. 1. – C. 84.</small> | «Буагильбер понимает, что товарное производство, которое он считает естественным и нормальным производством, есть производство меновой стоимости; но, игнорируя деньги, он видит цель этого производства в производстве потребительных стоимостей».<br><small>''' Розенберг Д. И.''' История политической экономии. – Т. 1. – C. 84.</small> | ||
| − | <h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Eгo называли предтечей физиократов, и легко понять, почему: с одной стороны, он был энергичным защитником интересов сельского хозяйства; с другой стороны, мы находим на страницах его работ такие фразы, как: «Все, что необходимо, – это ''предоставить действовать природе и свободе''» [laissez-faire la nature et la liberte]. Этих фактов достаточно, чтобы поставить политические воззрения Буагильбера в один ряд с соответствующими взглядами физиократов, однако они не могут служить основанием, чтобы считать его предшественником специфически физиократического анализа. Существует сходство между его анализом денег и взглядами на этот счет Кенэ …, но лучше не подчеркивать эту взаимосвязь. Буагильбер был одним из тех теоретиков, кто рассматривал экономический организм как равновесную систему взаимозависимых экономических величин и построил эту систему с точки зрения потребления; здесь он, возможно, опережал других предшественников Кантильона. Его экономическая социология вращалась (почти в марксистском духе) вокруг двух общественных классов – богатых и бедных, существование которых он объяснял так, как это было принято в конце XVIII в. Более сильные индивиды посредством ''преступлений и насилия'' захватили в свои руки средства производства и больше не хотят работать; кроме того, – весьма современный штрих, который читатель не преминет оценить, – эти сильные грабители, ставшие богатыми, стремятся копить деньги, а не товары (денежные ''накопления'' – «мировой Молох»!), и тем самым обесценивают реальное богатство и нарушают нормальное течение экономической жизни. Упорядочивающий экономический принцип Буагильбер, как и А. Смит более полувека спустя, несомненно видел в конкуренции. С точки зрения анализа это решающее обстоятельство. То, что, придерживаясь этого принципа, он тем не менее не поддержал (в отличие от А. Смита) неограниченную свободную торговлю, несущественно. Дело в том, что данное практическое заключение вытекает из многих дополнительных соображений в совокупности с личными предпочтениями, так что его принятие или непринятие само по себе не служит критерием оценки уровня экономического анализа».<br><small>''' Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В.С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 277–278. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).</small> | + | <h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст, історик економічної думки</center></h3>«Eгo называли предтечей физиократов, и легко понять, почему: с одной стороны, он был энергичным защитником интересов сельского хозяйства; с другой стороны, мы находим на страницах его работ такие фразы, как: «Все, что необходимо, – это ''предоставить действовать природе и свободе''» [laissez-faire la nature et la liberte]. Этих фактов достаточно, чтобы поставить политические воззрения Буагильбера в один ряд с соответствующими взглядами физиократов, однако они не могут служить основанием, чтобы считать его предшественником специфически физиократического анализа. Существует сходство между его анализом денег и взглядами на этот счет Кенэ …, но лучше не подчеркивать эту взаимосвязь. Буагильбер был одним из тех теоретиков, кто рассматривал экономический организм как равновесную систему взаимозависимых экономических величин и построил эту систему с точки зрения потребления; здесь он, возможно, опережал других предшественников Кантильона. Его экономическая социология вращалась (почти в марксистском духе) вокруг двух общественных классов – богатых и бедных, существование которых он объяснял так, как это было принято в конце XVIII в. Более сильные индивиды посредством ''преступлений и насилия'' захватили в свои руки средства производства и больше не хотят работать; кроме того, – весьма современный штрих, который читатель не преминет оценить, – эти сильные грабители, ставшие богатыми, стремятся копить деньги, а не товары (денежные ''накопления'' – «мировой Молох»!), и тем самым обесценивают реальное богатство и нарушают нормальное течение экономической жизни. Упорядочивающий экономический принцип Буагильбер, как и А. Смит более полувека спустя, несомненно видел в конкуренции. С точки зрения анализа это решающее обстоятельство. То, что, придерживаясь этого принципа, он тем не менее не поддержал (в отличие от А. Смита) неограниченную свободную торговлю, несущественно. Дело в том, что данное практическое заключение вытекает из многих дополнительных соображений в совокупности с личными предпочтениями, так что его принятие или непринятие само по себе не служит критерием оценки уровня экономического анализа».<br><small>''' Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 277–278. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).</small> |
<h3><center>Лайонел Чарльз Роббінс (1898–1984) – англійський економіст</center></h3>«Имя Буагильбера не слишком часто упоминается в экономической литературе, но можно утверждать, что он предвосхищает позицию Кантильона в том, насколько спрос землевладельцев важен для экономики, то есть предвосхищает физиократию».<br><small>''' Роббинс Л.''' История экономической мысли : лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – С. 142.</small> | <h3><center>Лайонел Чарльз Роббінс (1898–1984) – англійський економіст</center></h3>«Имя Буагильбера не слишком часто упоминается в экономической литературе, но можно утверждать, что он предвосхищает позицию Кантильона в том, насколько спрос землевладельцев важен для экономики, то есть предвосхищает физиократию».<br><small>''' Роббинс Л.''' История экономической мысли : лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – С. 142.</small> | ||
| Рядок 58: | Рядок 55: | ||
«Каков был бы в те времена наиболее вероятный ход мыслей такого "мыслителя районного масштаба"? Очевидно, требование изменить политику государства: издать законы, защищающие земледелие, повысить хлебные цены, запретить ввоз хлеба из-за границы и т.п. Но у Буагильбера мы находим такое, что требует мерок совсем иного масштаба.<br>Как ни трудно в это поверить, но простой окружной судья своим умом дошел до тех идей, которые вскоре будут отстаивать величайшие мыслители XVIII в. – Кенэ, Тюрго и Адам Смит. Неуклюжая композиция, неумелое изложение, тон проповедника отличают трактаты Буагильбера. Язык его явно проигрывает в сравнении с изящным стилем французских писателей того времени. Но у него без каких-либо натяжек можно найти идеи естественного порядка, невмешательства государства в хозяйственную деятельность, естественной цены и рыночного саморегулирования, т.е. такие вещи, о которых ученые будут спорить через сто и даже двести лет после Буагильбера».<br><small>''' Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли. – C. 114.</small> | «Каков был бы в те времена наиболее вероятный ход мыслей такого "мыслителя районного масштаба"? Очевидно, требование изменить политику государства: издать законы, защищающие земледелие, повысить хлебные цены, запретить ввоз хлеба из-за границы и т.п. Но у Буагильбера мы находим такое, что требует мерок совсем иного масштаба.<br>Как ни трудно в это поверить, но простой окружной судья своим умом дошел до тех идей, которые вскоре будут отстаивать величайшие мыслители XVIII в. – Кенэ, Тюрго и Адам Смит. Неуклюжая композиция, неумелое изложение, тон проповедника отличают трактаты Буагильбера. Язык его явно проигрывает в сравнении с изящным стилем французских писателей того времени. Но у него без каких-либо натяжек можно найти идеи естественного порядка, невмешательства государства в хозяйственную деятельность, естественной цены и рыночного саморегулирования, т.е. такие вещи, о которых ученые будут спорить через сто и даже двести лет после Буагильбера».<br><small>''' Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли. – C. 114.</small> | ||
| − | <h3><center>Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т.</center></h3>«Из концепции Буагильбера исходят два предложения.<br>1.Прекращение вмешательства государства в экономическую деятельность.<br>2.Реформа налоговой системы с целью выравнивания налогового бремени.<br> | + | <h3><center>Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т.</center></h3>«Из концепции Буагильбера исходят два предложения.<br>1.Прекращение вмешательства государства в экономическую деятельность.<br>2.Реформа налоговой системы с целью выравнивания налогового бремени.<br>Только свободная экономика, учитывающая личные интересы хозяйствующих субъектов, а также конкуренция, гарантирующая «пропорциональные цены», ведут к естественному порядку и, следовательно, к процветающему государству. Такой вывод вытекает из экономической концепции Пьера де Буагильбера. И, на наш взгляд, позволяет назвать его предшественником либерализма и первым представителем классической школы во Франции. В его работах содержится одна из первых формулировок знаменитого лозунга либеральной экономики: «Laissez-faire la nature et la liberte» (Надо предоставить действовать природе и свободе).<br>Он не пытался анализировать механизмы капиталистического производства, которое во Франции еще было в колыбели. Буагильбер отдавал себе отчет, что у него перед глазами была отстающая экономика, и осуждал существующий режим, намереваясь его реформировать.<br>Превзойдя эпоху своей гениальной интуицией, он не мог быть понятым современниками, его проекты реформ (налоговой, свободной торговли), задевавшие еще слишком мощные интересы старой знати и церкви, были обречены на провал.<br>Творчество П. де Буагильбера оказало серьезное воздействие на все дальнейшее развитие французской экономической науки. Сходство воззрений тесно сближает его с Р. Кантильоном. Его догадки были развиты Ф. Кенэ. Очень много общего мы находим в появившихся через 100 лет произведениях Ж.-Б. Сэя (либерализм, те же понятия богатства, дохода, закон рынка). Идеи Буагильбера прослеживаются в тpудах С. де Сисмонди, П.-Ж. Прудона и даже Л. Вальраса и М. Алле».<br><small>''' Слудковская М. А.''' Пьер Ле Пезан де Буагильбер / М. А. Слудковская // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 247–248.</small> |
| − | Только свободная экономика, учитывающая личные интересы хозяйствующих субъектов, а также конкуренция, гарантирующая «пропорциональные цены», ведут к естественному порядку и, следовательно, к процветающему государству. Такой вывод вытекает из экономической концепции Пьера де Буагильбера. И, на наш взгляд, позволяет назвать его предшественником либерализма и первым представителем классической школы во Франции. В его работах содержится одна из первых формулировок знаменитого лозунга либеральной экономики: «Laissez-faire la nature et la liberte» (Надо предоставить действовать природе и свободе).<br>Он не пытался анализировать механизмы капиталистического производства, которое во Франции еще было в колыбели. Буагильбер отдавал себе отчет, что у него перед глазами была отстающая экономика, и осуждал существующий режим, намереваясь его реформировать.<br>Превзойдя эпоху своей гениальной интуицией, он не мог быть понятым современниками, его проекты реформ (налоговой, свободной торговли), задевавшие еще слишком мощные интересы старой знати и церкви, были обречены на провал.<br>Творчество П. де Буагильбера оказало серьезное воздействие на все дальнейшее развитие французской экономической науки. Сходство воззрений тесно сближает его с Р. Кантильоном. Его догадки были развиты Ф. Кенэ. Очень много общего мы находим в появившихся через 100 лет произведениях Ж.-Б. Сэя (либерализм, те же понятия богатства, дохода, закон рынка). Идеи Буагильбера прослеживаются в тpудах С. де Сисмонди, П.-Ж. Прудона и даже Л. Вальраса и М. Алле».<br><small>''' Слудковская М. А.''' Пьер Ле Пезан де Буагильбер / М. А. Слудковская // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 247–248.</small> | ||
</div></spoiler> | </div></spoiler> | ||
| Рядок 151: | Рядок 147: | ||
Файл:Boisguilbert1.jpg|<small>'''Режим доступу''': https://fr.wikipedia.org/wiki/Pierre_Le_Pesant_de_Boisguilbert. – Дата звернення: 26.10.2017.</small> | Файл:Boisguilbert1.jpg|<small>'''Режим доступу''': https://fr.wikipedia.org/wiki/Pierre_Le_Pesant_de_Boisguilbert. – Дата звернення: 26.10.2017.</small> | ||
Файл:Boisguilbert2.jpg|<small>'''Режим доступу''': '''http://livreculte.com/?product=le-detail-de-la-france-sous-le-regne-present'''. – Дата звернення: 26.10.2017.</small> | Файл:Boisguilbert2.jpg|<small>'''Режим доступу''': '''http://livreculte.com/?product=le-detail-de-la-france-sous-le-regne-present'''. – Дата звернення: 26.10.2017.</small> | ||
| − | |||
| − | |||
</spoiler> | </spoiler> | ||
Версія за 13:29, 27 листопада 2017
Буагільбер П’єр Ле Пезан де
Boisguillebert (Boisguilebert) Pierre le Pesant de
17 лютого 1646 – 10 жовтня 1714 –
французький економіст (кінець XVII – початок XVIII),
засновник класичної політичної економії у Франції.
Boisguillebert (Boisguilebert) Pierre le Pesant de
17 лютого 1646 – 10 жовтня 1714 –
французький економіст (кінець XVII – початок XVIII),
засновник класичної політичної економії у Франції.
