Відмінності між версіями «Татищев Василь Микитович»
Admin (обговорення • внесок) |
Admin (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 34: | Рядок 34: | ||
</spoiler> | </spoiler> | ||
<br> | <br> | ||
| − | <spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Василя Микитовича Татищева"><div align="justify"><h3><center>Михайло Васильович Птуха (1884–1961) – | + | <spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про Василя Микитовича Татищева"><div align="justify"><h3><center>Михайло Васильович Птуха (1884–1961) – український статистик, демограф, академік АН УРСР, член-кореспондент АН СРСР</center></h3>«Нам представляется, что наиболее характерными чертами воззрений Татищева являются: 1) экономический подход к изучаемым явлениям, стремление выяснить пользу или вред их, найти средства для приумножения пользы и отвращения вреда и 2) исторический аспект изучения».<br><small>''' Птуха М. В.''' Очерки по истории статистики в СССР / М. В. Птуха ; АН СССР. – Москва : Изд-во АН СССР, 1955. – Т. 1 : Статистическая мысль в России (до конца XVIII в.). – С. 67.</small> |
«Татищев создал теорию общественного прогресса: ход развития общества он уподоблял ходу развития человека и считал, что будущее будет лучше прошлого и настоящего. Таким образом, как в рассуждениях о естественном праве человека и во взглядах на ход общественного развития, так и в том, что главную причину исторического развития он усматривал в «просвещении ума», Татищев выступает как просветитель…<br>В. Н. Татищев в общем был идеологом передовых слоев служилого сословия. Однако не только как просветитель, но и в своих заботах о всемерном развитии производительных сил России В. Н. Татищев в ряде случаев более или менее выходил за рамки интересов своего класса. Его научные заслуги, особенно в области истории и географии-статистики России, весьма велики. Как просветитель и ученый, разрабатывающий основные вопросы отечествоведения, В. Н. Татищев был непосредственным предшественником М. В. Ломоносова».<br><small>''' Птуха М. В.''' Очерки по истории статистики в СССР. – Т. 1. – С. 182.</small> | «Татищев создал теорию общественного прогресса: ход развития общества он уподоблял ходу развития человека и считал, что будущее будет лучше прошлого и настоящего. Таким образом, как в рассуждениях о естественном праве человека и во взглядах на ход общественного развития, так и в том, что главную причину исторического развития он усматривал в «просвещении ума», Татищев выступает как просветитель…<br>В. Н. Татищев в общем был идеологом передовых слоев служилого сословия. Однако не только как просветитель, но и в своих заботах о всемерном развитии производительных сил России В. Н. Татищев в ряде случаев более или менее выходил за рамки интересов своего класса. Его научные заслуги, особенно в области истории и географии-статистики России, весьма велики. Как просветитель и ученый, разрабатывающий основные вопросы отечествоведения, В. Н. Татищев был непосредственным предшественником М. В. Ломоносова».<br><small>''' Птуха М. В.''' Очерки по истории статистики в СССР. – Т. 1. – С. 182.</small> | ||
Версія за 09:16, 3 жовтня 2017
Татищев Василь Микитович
(19 (29) квітня 1686 – 15 (26) липня 1750) –
російський економіст, історик, географ, державний діяч.
Представник російського меркантилізму (перша половина XVIIІ ст.).
(19 (29) квітня 1686 – 15 (26) липня 1750) –
російський економіст, історик, географ, державний діяч.
Представник російського меркантилізму (перша половина XVIIІ ст.).
Василь Микитович Татищев народився 19 (29) квітня 1686 р. поблизу м. Пскова. Походив із знатного, але збіднілого російського дворянського роду. Освіту отримав, як вважають, у Московській артилерійській та інженерній школі, протягом всього життя займався самоосвітою та був одним із найбільш освічених людей свого часу. «Татищев неизменно поражал биографов разносторонностью своих занятий, легкостью, с которой он переходил от одного дела к другому, часто ранее ему совсем неизвестному. Обращали внимание и на то, что его научные занятия шли как бы за практической деятельностью. По замечанию французского ученого Симоны Блан, автора большого исследования о Татищеве, “просветитель” в Татищеве дополнял и продолжал “деятеля”: мысль помогала и оправдывала действие. Это и так, и не совсем так. Правильнее сказать, что мысль и действие находились у Татищева в таком тесном переплетении, что трудно было определить, что чему предшествовало» (Кузьмин А. Татищев / Аполлон Кузьмин. – 2-е изд., доп. – Москва : Мол. гвардия, 1987. – C. 44. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 4 (620)).
Татищев відомий світу насамперед як вчений, але наука була для нього не професійною справою, а скоріше пристрастю. Головною для нього була військово-адміністративна діяльність. У вісімнадцятирічному віці поступив на військову службу і прийняв участь у походах Петра I. Під час Північної війни (1700–1721) цар звернув на нього увагу і декілька разів (з 1713 до 1719 р.) відправляв за кордон, зокрема до Пруссії та Польщі з важливими дипломатичними дорученнями.
У 1719 р. Татищев за дорученням Петра І розпочав роботу з географічного опису Росії і майже одночасно – з російської історії. У 1720–1722 рр. керував казенними заводами на Уралі. Займався також організацією будівництва нових підприємств і вивченням корисних копалин, відкриттям шкіл для підготовки майстрів гірничої справи. За участю Татищева було розпочато будівництво Єкатеринбурга, який згодом став центром гірничопромислового Уралу. Але його діяльність, спрямована на захист державних інтересів, викликала різке невдоволення гірничопромислових магнатів тих часів – Демидових. Демидови, користуючись високим покровительством при царському дворі, виступають із сфальсифікованими звинуваченнями на адресу Татищева. Справу розглядає Вищий суд при Сенаті та урешті-решт вирішує її не на користь Демидових. Після завершення розгляду справи Сенатом Татищев не повертається на Урал, а їде у відрядження за кордон.
Василь Татищев був людиною, для якої інтереси держави та власне почуття обов’язку завжди були головними. Біографи постійно підкреслюють “важкий” характер та принциповість у ставленні Татищева до колег. Життєвий шлях його був складним, він неодноразово опинявся в немилості у можновладців, під слідством, без підтримки, в ситуаціях, коли існувала пряма загроза його життю.
У 1724–1726 рр. Татищев перебував у Швеції з метою вивчення гірничої справи. За своєю ініціативою Татищев намагався зібрати також інформацію щодо економіки Швеції. Зі Швеції Татищев повернувся з великим запасом ідей у різних галузях знань. Після повернення на батьківщину указом Катерини I Татищева було направлено на Московський монетний двір. У 1727–1733 рр. Татищев був спочатку членом, а згодом “головним суддею” Монетної контори. Вивчаючи питання упорядкування грошового обігу в країні, він пропонує проведення загальної фінансової реформи.
У 1734 р. його знову направляють на Урал головним управителем гірничих заводів Сибірської та Казанської губерній. В основу діяльності і службовців, і підприємців Татищев намагався покласти принцип “користі вітчизни”. Він знову наштовхується на протидію могутніх підприємців – Демидових та Строганових. Незважаючи на протидію приватних промисловців, за два роки перебування на Уралі Татищев встиг зробити чимало. Особливу увагу він приділяв дослідженню і розвитку продуктивних сил краю, розпочав будівництво нових заводів. Але він знову попадає під слідство.
У 1737 р. Татищева відкликають з Єкатеринбурга і направляють в Оренбурзький край начальником Оренбурзької експедиції. У 1739 р. його призначено начальником Калмицької експедиції. З 1741 р. Татищев – губернатор Астраханської губернії. Вже Калмицьку комісію Татищев сприйняв як заслання. Призначення астраханським губернатором він зрозумів як ув’язнення в “узилище”. Але, незважаючи на настрій і хворобу, він енергійно розпочинає діяти, намагаючись втілити у життя свої знання та великий досвід. Він складав плани заселення астраханських степів та будівництва міст, підтримував розвиток риболовства, сприяв зростанню внутрішньої і зовнішньої торгівлі, вів боротьбу з англійською торговельною компанією, діяльність якої суперечила інтересам Росії. На всіх посадах Татищев проявив себе як талановитий та ініціативний адміністратор з неординарним та масштабним мисленням. Проте губернаторство закінчується для Татищева у 1745 р. новою опалою та судовим слідством. У 1745 р. Татищев переїхав у свій маєток Болдіно (поблизу Москви) і присвятив останні роки життя науковим дослідженням. Болдінський період життя В. Татищева був самим плідним у науковому відношенні. Тут йому вдається закінчити свою основну працю – «История Российская».
В історії суспільної думки Росії В. М. Татищев відомий насамперед як автор першої великої праці з вітчизняної історії – «Истории Российской». Проте у низці робіт, насамперед у записці «Представление о купечестве и ремеслах» (1748 р.), він виклав свої погляди з економічних питань.
Головною заслугою В. Татищева як державного діяча є розробка програми економічного розвитку країни і практична діяльність по її реалізації. Татищев виступав за пріоритетний розвиток промисловості та ремесел, внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Він відводив значну роль сільському господарству, зростанню народонаселення, господарському освоєнню та заселенню окраїн Росії, дослідженню її природних багатств, будівництву шляхів, розвитку водних шляхів сполучення, організації поштового зв’язку, підготовці вітчизняних кадрів спеціалістів, в яких існує потреба. Він вважав за необхідне створення сприятливих умов для торговельно-промислової діяльності купецтва, ремісників та селян шляхом ліквідації будь-яких обмежень. Пропонував створити “вексельний устав” для виправлення недоліків у вексельному обігу. Особливе значення для розвитку торгівлі, на думку Татищева, мала організація кредитування купецтва. Вирішити проблему залучення вільних грошових коштів і надання їх у кредит він пропонував шляхом створення банків. У галузі внутрішньої торгівлі Татищев закликав до збільшення кількості ярмарок. Він виступив з ініціативою приватизації промислових підприємств, що належали казні, і передачі всіх підприємств Уралу промисловцям, що мають об’єднатися у компанії. Татищев вважав, що успіх господарського розвитку країни безпосередньо залежить від економічної політики уряду.
В основі його уявлень про державу були ідеї природного права, моралі, релігії та договірного походження держави. Спираючись на так звану теорію суспільного договору, Татищев у своїх працях захищав кріпосництво. Головним джерелом багатства та його зростання вважав торгівлю і, насамперед, зовнішню торгівлю. Він виступав за розширення експорту і скорочення імпорту, за активний торговельний баланс. Був проти імпорту тих промислових товарів, які вироблялися в Росії, а також предметів розкоші. Вирішальне значення для активізації торговельного балансу країни Татищев надавав організації підприємств, що виробляють товари на експорт та для заміщення товарів, що імпортуються. Намагаючись активізувати торговельний баланс Росії, Татищев вважав за необхідне внести зміни у митний тариф і ввести спеціальні тарифи для окремих портів і міст. Він розробив і передав у Комерц-колегію проект тарифу на товари, які провозилися через Астраханський порт, під назвою “Рассуждение о товарах привозных и отвозных Астраханского порта” (ймовірно, у 1744 р.).
Виступаючи за проведення економічної політики, яка б всіляко сприяла збільшенню маси дорогоцінних металів в країні, Татищев не стверджує, подібно західноєвропейським меркантилістам, що багатство складає тільки грошовий матеріал – золото та срібло.
Теоретичні погляди, економічні проекти і пропозиції В. Татищева мали в основному меркантилістський характер і були прогресивним явищем для Росії другої чверті ХVІІІ ст.
Відомі вчені та авторитетні джерела про Василя Микитовича Татищева
Зміст
- 1 Михайло Васильович Птуха (1884–1961) – український статистик, демограф, академік АН УРСР, член-кореспондент АН СРСР
- 2 Олександр Ісайович Юхт (1917–1995) – доктор історичних наук, професор
- 3 Анатолій Андріанович Галактіонов (1922–2002) – російський філософ, доктор філософських наук,Петро Федотович Никандров (1923–1975) – історик російської філософії і суспільної думки, доктор філософських наук
- 4 Володимир Дмитрович Андріанов (нар. 1952 р.) – доктор економічних наук, заслужений економіст Російської Федерації
- 5 Олег Васильович Іншаков (нар. 1952 р.) – російський економіст, доктор економічних наук, професор
Михайло Васильович Птуха (1884–1961) – український статистик, демограф, академік АН УРСР, член-кореспондент АН СРСР
«Нам представляется, что наиболее характерными чертами воззрений Татищева являются: 1) экономический подход к изучаемым явлениям, стремление выяснить пользу или вред их, найти средства для приумножения пользы и отвращения вреда и 2) исторический аспект изучения».Птуха М. В. Очерки по истории статистики в СССР / М. В. Птуха ; АН СССР. – Москва : Изд-во АН СССР, 1955. – Т. 1 : Статистическая мысль в России (до конца XVIII в.). – С. 67.
«Татищев создал теорию общественного прогресса: ход развития общества он уподоблял ходу развития человека и считал, что будущее будет лучше прошлого и настоящего. Таким образом, как в рассуждениях о естественном праве человека и во взглядах на ход общественного развития, так и в том, что главную причину исторического развития он усматривал в «просвещении ума», Татищев выступает как просветитель…
В. Н. Татищев в общем был идеологом передовых слоев служилого сословия. Однако не только как просветитель, но и в своих заботах о всемерном развитии производительных сил России В. Н. Татищев в ряде случаев более или менее выходил за рамки интересов своего класса. Его научные заслуги, особенно в области истории и географии-статистики России, весьма велики. Как просветитель и ученый, разрабатывающий основные вопросы отечествоведения, В. Н. Татищев был непосредственным предшественником М. В. Ломоносова».
Птуха М. В. Очерки по истории статистики в СССР. – Т. 1. – С. 182.
«Первый русский географ и историк В. Н. Татищев был одним из самих замечательных энциклопедистов своего времени, много поработавшим по статистике».
Птуха М. Очерки по истории статистики ХVІІ–ХVІІІ веков / М. Птуха. – Москва : Госполитиздат, 1945. – С. 279.
Олександр Ісайович Юхт (1917–1995) – доктор історичних наук, професор
«Главная заслуга Татищева как государственного деятеля состоит в разработке программы экономического развития России. Она предусматривала приоритетное развитие промышленности и ремесла, внутренней и внешней торговли. Считая их основой богатства, экономического и военного могущества государства, Татищев рассматривал развитие этих отраслей хозяйства не изолированно, а в комплексе с другими. Он придавал большое значение сельскому хозяйству, росту народонаселения, хозяйственному освоению и заселению окраин, исследованию природных богатств, строительству дорог, развитию водных путей сообщения, организации почтовой связи, подготовке отечественных кадров специалистов.Татищев был сторонником и активным проводником петровской политики преобразования России. Но это не исключало его критического отношения к некоторым ее сторонам. Он был убежден, что нельзя ограничиваться идеями и планами Петра, а надо идти дальше, учитывая те сдвиги, которые произошли в экономике и социальном строе страны. Суть корректив, которые он предлагал внести в экономическую политику Петра I, сводилась к созданию более благоприятных условий для торгово-промышленной деятельности купечества, ремесленников и крестьян путем ликвидации всякого рода ограничений и стеснений (отмена монополий, откупов, подрядов, запрета на вывоз за рубеж некоторых товаров), организации государственного кредита и учреждения банков, улучшения вексельного дела, открытия новых ярмарок и тому подобного. Короче говоря, Татищев – сторонник свободного развития промышленности и торговли, создания для этого необходимых правовых гарантий. Ученый считал, что экономические успехи России возможны лишь при условии широкого привлечения купеческого капитала в промышленное строительство и выступал за предоставление государством различной помощи и льгот предпринимателям. Полагая, что казенные заводы выполнили свои функции рассадников металлургической промышленности, Татищев в 30-е гг. выступил за передачу их на Урале промышленникам, объединенным в компании.
Большое значение придавал он экономической политике правительства, справедливо полагая, что от того, насколько она соответствует требованиям жизни и времени, во многом зависят успехи хозяйственного развития. Характеризуя основы экономического преуспевания государства, Василий Никитич писал: «1) Всякого государства сила, честь и слава рождается от богатства и умножения людей; 2) богатство единственно происходит от рукоделий и торгов порядочных; 3) торг и рукоделие умножаются от благоразсудной в том свободы и вольности, помощью и содержанием в добром порядке от высочайшей власти. И сии три правила подобно цепи связаны так, что одна без другой никак совершенна быть не может».
Татищев не только наметил программу ускоренного развития промышленности и торговли, но и много сделал для ее реализации. Придавая исключительно большое значение эксплуатации природных богатств Урала и Сибири, он подчеркивал, что развитие производительных сил этого обширного края будет способствовать экономическому подъему всей страны в целом, принесет России «великое богатство». Как начальнику Оренбургской комиссии, а затем астраханскому губернатору ему приходилось решать многие вопросы, связанные с русско-восточной торговлей, и он добивался роста товарооборота и увеличения сбора пошлин, установления более благоприятного для России торгового баланса, повышения в русском экспорте доли отечественных товаров и роли российских подданных в восточной торговле, выработки нового таможенного тарифа для Астраханского порта, расширения торговых связей с Казахстаном и Средней Азией.
Развитие экономики, по мнению Татищева, зависело от стабильного состояния денежного обращения в государстве. Он руководил московскими монетными дворами, чеканкой золотых, серебряных и медных денег (бумажные деньги – ассигнации – в России появились в 1769 г.). В своих представлениях, записках, проектах и других документах Татищев раскрыл причины расстройства денежного обращения России к началу 30-х гг. и наметил пути его стабилизации. Основная его мысль сводилась к тому, что казна должна добиваться увеличения доходов путем развития промышленности, внешней торговли, роста экспорта, а не чрезмерной эксплуатацией монетной регалии. Ссылаясь на опыт европейских стран, он высказывался за то, чтобы государство взяло на себя часть расходов, связанных с ликвидацией расстройства денежного обращения, а не перекладывало все тяготы на народ.
В лице Татищева Россия имела одного из лучших знатоков не только металлургии, но и монетного дела, практика и теоретика денежного обращения, стоявшего на уровне европейских знаний о законах его развития».
Юхт А. И. Татищев Василий Никитич / А. И. Юхт // Историки России : биографии / отв. ред. А. А. Чернобаев. – Москва : РОССПЭН, 2001. – С. 8–9.
Анатолій Андріанович Галактіонов (1922–2002) – російський філософ, доктор філософських наук,
Петро Федотович Никандров (1923–1975) – історик російської філософії і суспільної думки, доктор філософських наук
«Другим крупным сочинением Татищева является «Разговор двух приятелей о пользе наук и училищ» (1733). «„Разговор" Татищева, – писал Г. В. Плеханов, – дает гораздо больше, нежели обещает его заглавие. Это чуть не целая энциклопедия». И в самом деле, в диалоге двух приятелей затрагиваются почти все стороны русской жизни. Вопросы экономики, социологии и политики, отношения к религии и церкви, просвещения и морали и, наконец, философии и различных наук излагаются здесь в строгой логической последовательности. «Разговор» – главный и исчерпывающий источник для характеристики мировоззрения русского энциклопедиста».Петро Федотович Никандров (1923–1975) – історик російської філософії і суспільної думки, доктор філософських наук
Галактионов А. А. Русская философия XI–XIX веков / А. А. Галактионов, П. Ф. Никандров ; АН СССР, Ленинград. гос. ун-т. – Ленинград : Наука, 1970. – C. 76.
Володимир Дмитрович Андріанов (нар. 1952 р.) – доктор економічних наук, заслужений економіст Російської Федерації
«В. Н. Татищев выступал сторонником политики активного торгового баланса. Предлагал изменить таможенный тариф и ввести специальные тарифы для отдельных портов и городов, освободить от пошлин импорт золота и серебра, а также сырья, которое не производилось в России. Ратовал за облегчение транзитной торговли и расширение ярмарочной деятельности.Он настаивал также на учреждении банков для кредитования промышленности и торговли; развитии мелкого производства; покровительстве со стороны государства по отношению к торговле, промышленности, сельскому хозяйству.
В. Н. Татищев был предшественником М. В. Ломоносова в области русской статистической науки. Он составил статистико-географическую анкету, содержащую вопросы о торговле, промышленности, путях сообщения и пр.».
Андрианов В. Д. Эволюция основных концепций регулирования экономики от теории меркантилизма до теории саморегуляции : [монография] / В. Д. Андрианов. – Москва : Экономика, 2008. – С. 125.
Олег Васильович Іншаков (нар. 1952 р.) – російський економіст, доктор економічних наук, професор
«Политическая экономия как научная дисциплина во время деятельности В. Н. Татищева в России еще не образовалась и существовала в форме «экономии ученой» – официально признанной области экономической науки, которая занималась вопросами повышения эффективности ведения помещичьего хозяйства путем разработки соответствующих правил и рекомендаций. Узость предмета «экономии ученой» обусловливалась тем, что определенная часть экономических проблем рассматривалась в другой области знаний – «политике».Однако в понимании В. Н. Татищева предметом изучения «экономии ученой» должно было стать не только барщинное феодальное хозяйство и наиболее эффективные методы эксплуатации крестьян, но и хозяйство страны в целом (национальное хозяйство). В ряде писем он расширяет предмет экономической науки своего времени, вводя понятие «экономии государственной», которая фактически должна была исходить из институционального разнообразия хозяйственной системы, исследуя экономику в аспекте «разности станов (социальных статусов. – Авт.) шляхетского, купечества и поселянства». Так формировалась ставшая впоследствии характерной чертой ведущих отечественных ученых традиция изучения экономических проблем в широком социальном контексте с учетом ее основополагающих и вспомогательных институтов».
Иншаков О. В. Эволюция институционализма в российской экономической мысли (IX–XXI вв.) : [монография : в 4 т.] / О. В. Иншаков, Д. П. Фролов. – Москва : Экономистъ, 2007. – Т. 1. – С. 275.
- Избранные произведения / Василий Никитич Татищев ; под общ. ред. С. Н. Валки. – Ленинград : Наука, Ленингр. отд-ние, 1979. – 464 с.
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВСІ8677 - Записки. Письма, 1717–1750 / В. Н. Татищев. – Москва : Наука, 1990. – 440 с. – (Научное наследство ; т. 14).
Шифр зберігання книги в НБУВ: Ж68113 - Духовная Василия Никитича Татищева [Электронный ресурс] / В. Н. Татищев. – Электрон. текстовые данные. – Лейпциг : Вольфганг Гергард, 1862. – 40 с. – (Русская библиотека ; Т. 16). – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01003575570#?page=5. – Дата обращения: 09.01.2017.
- История Российская : в 7 т. / Василий Никитич Татищев ; [вступ. ст. А. И. Андреева и др.]. – Москва ; Ленинград : Изд-во АН СССР, Ленингр. отд-ние, 1962–1968. – Т. 1–7.
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗІ0033/1–7 - История Российская [Электронный ресурс] : в 3 т. / В. Н. Татищев. – Электрон. текстовые данные. – Москва : АСТ, 2003. – Режим доступа: http://www.kirsoft.com.ru/freedom/KSNews_440.htm. – Дата обращения: 09.01.2017.
- Краткие экономические до деревни следующие записки / В. Н. Татищев // Материалы по истории СССР : Для семинар. и практ. занятий : учеб. пособие для вузов по спец. "История" / под ред. А. Д. Горского. – Москва : Высш. шк., 1988. – Вып. 4 : Социально-экономическое развитие России в первой половине XVII в. – С. 132–151.
Шифр зберігання книги: 9(С)1 М34 - Лексикон российской исторической, географической, политической и гражданской / Василий Никитич Татищев // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1. – С. 627–629.
Шифр зберігання книги: 33(09) М64 - М. И. Воронцову / Василий Никитич Татищев // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма / [отв. ред. Г. Г. Фетисов]. – С. 617–619.
Шифр зберігання книги: 33(09) М64 - Представление о купечестве и ремеслах / Василий Никитич Татищев // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1. – С. 619–627.
Шифр зберігання книги: 33(09) М64
- Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1901. – Т. 32а (полутом 64). – С. 672–676. – Режим доступа: https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Татищев,_Василий_Никитич. – Дата обращения: 09.01.2017.
Шифр зберігання книги: 03 Э68 - Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1992. – Т. 64. – С. 672–676.
Шифр зберігання книги: 03 Э68 - Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1900]. – Т. 18. – С. 308–309.
Шифр зберігання книги: 03 Б79 - Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Київ : Укр. енцикл., 2004. – Т. 6. – С. 24–25.
Шифр зберігання книги: 34 Ю70 - Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 49. – С. 564 : портр.
Шифр зберігання книги: 03 Б79 - Экономическая история России с древнейших времен до 1917 г. : энциклопедия : в 2 т. / рук. проекта, отв. ред. Ю. А. Петров. – Москва : РОССПЭН, 2009. – Т. 2. – С. 874–877.
Шифр зберігання книги: 33С1 Э40 - Аникин А. В. Путь исканий : Социально-экономические идеи в России до марксизма / А. В. Аникин. – Москва : Политиздат, 1990. – Гл. 2.3 : Татищев: дела и мысли. – С. 52–56.
Шифр зберігання книги: 33(09) А67 - Безобразов В. П. Василий Никитич Татищев [Электронный ресурс] : очерк его деятельности по горн. части : речь В. П. Безобразова, д. чл. Имп. Акад. наук : чит. в торжеств. заседании Акад. 19 апр. 1886 г. / В. П. Безобразов. – Электрон. текстовые данные. – Санкт-Петербург : тип. Имп. Акад. наук, 1887. – [2], 37 с. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01003619731#?page=5. – Дата обращения: 09.01.2017.
- Бестужев-Рюмин К. Василий Никитич Татищев / К. Бестужев-Рюмин // Биографии и характеристики : Татищев, Шлецер, Карамзин, Погодин, Соловьев, Ешевский, Гильфердинг / К. Бестужев-Рюмин. – Санкт-Петербург : тип. В.С. Балашева, 1882. – С. 1–175. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01003613470#?page=13. – Дата обращения: 09.01.2017.
Шифр зберігання книги в НІБ України: 901.2 Б53 - Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – 606 с. – С. 407–409: о В. Н. Татищеве. – Режим доступа: http://www.booksite.ru/fulltext/mys/lye/cjn/omik/index.htm. – Дата обращения: 09.01.2017.
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/1 - Галактионов А. А. Русская философия XI–XIX веков / А. А. Галактионов, П. Ф. Никандров ; АН СССР, Ленингр. гос. ун-т. – Ленинград : Наука, 1970. – [Разд.] 3, гл. 6.1 : В. Н. Татищев. – C. 75–83.
Шифр зберігання книги: 1ФС Г15 - Громыко Г. Л. К 325-летию со дня рождения В. Н. Татищева / Г. Л. Громыко, И. П. Мамий // Вопросы статистики. – 2012. – № 2. – С. 77–79.
- Иншаков О. В. Эволюция институционализма в российской экономической мысли (IX–XXI вв.) : [монография. В 4 т.]. Т. 1 / О. В. Иншаков, Д. П. Фролов. – Москва : Экономистъ, 2007. – Гл. 4, § 3 : Институциональные воззрения первой половины XVIII в. (В. Н. Татищев, М. В. Ломоносов, П. И. Рычков). – С. 274–287.
Шифр зберігання книги: 33(09) B74 - Иофа Л. Е. Современники Ломоносова И. К. Кирилов и В. Н. Татищев : географы первой половины XVIII в. / Л. Е. Иофа. – Москва : Географгиз, 1949. – С. 38–92.
Шифр зберігання книги: 91(09) И75 - История русской экономической мысли / АН СССР, Ин-т экономики ; под ред. А. И. Пашкова. – Москва : Госполитиздат, 1955. – Т. 1, ч. 1. – 755 c. – С. 385–401: [Экономические воззрения В. Н. Татищева].
Шифр зберігання книги: 33(09) И90 - Корсакова В. Василий Никитич Татищев [Электронный ресурс] : биогр. очерк / В. Корсакова. – Электрон. текстовые данные. – Санкт-Петербург : тип. т-ва "Обществ. польза", 1912. – 56 с. – Оттиск из «Русского биографического словаря». – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01003792315#?page=5. – Дата обращения: 09.01.2017.
- Кузьмин А. Г. Татищев / А. Г. Кузьмин. – 2-е изд., доп. – Москва : Мол. гвардия, 1987. – 366 с. : ил. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 4(620)).
Шифр зберігання книги: 9(С)1 К89 - Материалы к биографии В. Н. Татищева : доклады на секциях Ученого совета / [под ред. А. Г. Козлова]. – [Свердловск] : Сред.-Урал. кн. изд-во, 1964. – 113 с.
Шифр зберігання книги в НБУВ: В0919714 - Муравьева Л. А. Экономические взгляды В. Н. Татищева [Электронный ресурс] / Л. А. Муравьева // Вопросы истории. – 2007. – № 4. – С. 77–84. – Электрон. текстовые данные.
- Платонов Д. Н. Экономическая и социальная антропология Василия Татищева / Д. Н. Платонов // Очерки экономической антропологии / ред. А. Г. Гаджиев. – Москва : Наука, 1999. – С. 11–124.
Шифр зберігання книги: 33(09) О-95 - Плеханов Г. В. История русской общественной мысли [Электронный ресурс]. В 3 т. Т. 2 / Г. В. Плеханов. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Изд. Т-ва "Мир", 1915. – Ч. 3, гл. 2.2 : В. Н. Татищев. – С. 113–136. – Режим доступа: http://books.e-heritage.ru/book/10073101. – Дата обращения: 09.01.2017.
- Попов Н. В. Н. Татищев и его время. Эпизод из истории государственной, общественной и частной жизни в России первой половины прошедшего столетия [Электронный ресурс] : монография / Нил Попов. – Москва : Издание К. Солдатенкова и Н. Щепкина, 1861. – 803 с. – Режим доступа: http://books.google.com/books. – Дата обращения: 09.01.2017.
Шифр зберігання книги НІБ України: 9(С)14 П58 - Птуха М. Очерки по истории статистики в СССР. Т. 1 / М. Птуха. – Москва : Изд-во АН СССР, 1955. – Очерк 2, [разд.] 4 : В. Н. Татищев. – С. 63–70, 163–182.
Шифр зберігання книги: 31 П87 - Усова Ю. В. Татищевы / Ю. В. Усова // Самые знаменитые династии России / И. О. Сурмина, Ю. В. Усова. – Москва : Вече, 2001. – С. 223–230.
Шифр зберігання книги: 9(С) С90 - Толкушкин А. В. История налогов в России / А. В. Толкушкин. – Москва : Юристъ, 2001. – Разд. 1, гл. 2.3 : Концепции налогообложения И. Т. Посошкова и В. Н. Татищева. – С. 55–58.
Шифр зберігання книги: 336(09) Т52 - Толочко А. История Российская Василия Татищева: источники и известия / Алексей Толочко. – Москва : Новое лит. обозрение ; Київ : Критика, 2005. – 544 с. – (Historia Rossica).
Шифр зберігання книги: 901 Т52 - Троицкий С. М. Финансовая политика русского абсолютизма в ХVІІІ веке / С. М. Троицкий. – Москва : Наука, 1966. – 175 с. – С. 58–60: В. Н. Татищев.
Шифр зберігання книги: 336(09) Т70 - Юхт А. И. Василий Никитич Татищев / А. И. Юхт // Портреты историков : Время и судьбы. – Москва ; Иерусалим : Университетская кн., 2000. – С. 11–24. – (Summa culturologіae).
Шифр зберігання книги: 9 П60 - Юхт А. И. Государственная деятельность В. Н. Татищева в 20–30-х гг. XVIII ст. / А. И. Юхт. – Москва : Наука, 1985. – 307 с.
Шифр зберігання книги в НІБ України: 9(С)1 Ю946 - Юхт А. И. Татищев Василий Никитич (1686–1750) / А. И. Юхт // Историки России : биографии / отв. ред. А. А. Чернобаев. – Москва : РОССПЭН, 2001. – С. 7–14.
Шифр зберігання книги: 9 И90
<gallery widths=200px heights=220px perrow=3>
Файл:Tatischev2.jpg|История русской экономической мысли / АН СССР, Ин-т экономики ; под ред. А. И. Пашкова. – Москва : Госполитиздат, 1955. – Т. 1, ч. 1. – С. 401. Файл:Tatischev3.jpg|Режим доступу: http://e-heritage.ru/ras/view/person/general.html?id=47525305. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Tatischev4.jpg|Кузьмин А. Г. Татищев / А. Г. Кузьмин. – 2-е изд., доп. – Москва : Мол. гвардия, 1987. – С. 97 – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 4(620)). Файл:Tatischev5.jpg|Режим доступу: https://commons.wikimedia.org/wiki/File. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Tatischev6.jpg|Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Памятник_Татищеву_и_де_Геннину#/media/File:Памятник_Тат. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Tatischev7.jpeg|Пекарский П. П. Новые известия о В. Н. Татищеве : (С портр. Татищева и снимком его почерка) / П. П. Пекарский. – Санкт-Петербург : тип. Акад. наук, 1864. – С. 67. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01003576389#?page=77. – Дата обращения: 09.01.2017. Файл:Tatischev8.jpg|Татищев В. Н. Духовная моему сыну; Тексты Духовной и Увещания; Содержание Разговора о пользе наук и др. сочинений; Объяснительные статьи / Василий Никитич Татищев. – Санкт-Петербург : тип. И. Глазунова, 1896. – [2], II, 84 с. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01003676691#?page=5. – Дата обращения: 09.01.2017. Файл:Tatischev9.jpg|Татищев В. Н. История российская с самых древнейших времен. Кн.1, ч.1 nbsp;li>М. И. Воронцову / Василий Никитич Татищев // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма / [отв. ред. Г. Г. Фетисов]. – С. 617–619./ Василий Никитич Татищев. – [Москва] : Напеч. при Имп. Моск. ун-те, 1768. – [12], XXVIII, 224 с. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01004091098#?page=1. – Дата обращения: 09.01.2017.
