Відмінності між версіями «Крижанич Юрій»
Матеріал з Історія економічної теорії
Admin (обговорення • внесок) |
Admin (обговорення • внесок) |
||
Рядок 20: | Рядок 20: | ||
Крижанич у Кракові залишає московське посольство і, проїхавши Львів, Дубну і Корець, опиняється у Ніжині. Жив на Гетьманщині 1,5 роки. Написав про свою мандрівку українськими землями «Подорожні записки від Львова до Москви» («Putno opisanie od Lewowa do Moskwi»). Він стає одним із активних учасників групи, яка виступає за залишення України у складі Руської держави, близько товаришує з полковником Василем Золотаренком. Крижанича включають до складу посольства, «бившего челом об отпадении Нежина от Выговского» (Див.: Дацюк Б. Д. Юрий Крижанич. – С. 50). У Ніжині Крижанич написав «Беседу ко черкасом» («Besida ko Czerkasom, wo osobi Czerkasa upisana») та «Усмотрение о царском величестве», що являють собою, користуючись мовою XVI–XVII ст., так звані «прелестные письма», тобто матеріали, призначені для широкого розповсюдження та пропаганди на користь перебування України у складі Руської держави. Будучи у складі ніжинських виборних, що доставили чолобитну про відділення Ніжину від Виговського до руського війська, відправленого на Лівобережну Україну, Крижанич знайомиться з А. С. Матвєєвим (якому і належала ідея відправити Крижанича у Москву разом із гінцями, які повинні були передати повідомлення про перехід Ніжина на бік московського уряду). Так Юрій Крижанич опинився у Москві, приховавши свій католицизм та сан каноніка і видавши себе за серба. 17 вересня 1659 р. у московському посольському приказі був «распрашиван» виходець «сербенин» «Юрий Иванов сын Билиш» (Белокуров С. А. Из духовной жизни московского общества XVII в. – С. 168). Під цим ім’ям Юрій Крижанич проживав у Руській державі і був відомим майже до другої половини XIX ст. | Крижанич у Кракові залишає московське посольство і, проїхавши Львів, Дубну і Корець, опиняється у Ніжині. Жив на Гетьманщині 1,5 роки. Написав про свою мандрівку українськими землями «Подорожні записки від Львова до Москви» («Putno opisanie od Lewowa do Moskwi»). Він стає одним із активних учасників групи, яка виступає за залишення України у складі Руської держави, близько товаришує з полковником Василем Золотаренком. Крижанича включають до складу посольства, «бившего челом об отпадении Нежина от Выговского» (Див.: Дацюк Б. Д. Юрий Крижанич. – С. 50). У Ніжині Крижанич написав «Беседу ко черкасом» («Besida ko Czerkasom, wo osobi Czerkasa upisana») та «Усмотрение о царском величестве», що являють собою, користуючись мовою XVI–XVII ст., так звані «прелестные письма», тобто матеріали, призначені для широкого розповсюдження та пропаганди на користь перебування України у складі Руської держави. Будучи у складі ніжинських виборних, що доставили чолобитну про відділення Ніжину від Виговського до руського війська, відправленого на Лівобережну Україну, Крижанич знайомиться з А. С. Матвєєвим (якому і належала ідея відправити Крижанича у Москву разом із гінцями, які повинні були передати повідомлення про перехід Ніжина на бік московського уряду). Так Юрій Крижанич опинився у Москві, приховавши свій католицизм та сан каноніка і видавши себе за серба. 17 вересня 1659 р. у московському посольському приказі був «распрашиван» виходець «сербенин» «Юрий Иванов сын Билиш» (Белокуров С. А. Из духовной жизни московского общества XVII в. – С. 168). Під цим ім’ям Юрій Крижанич проживав у Руській державі і був відомим майже до другої половини XIX ст. | ||
− | Після тривалих допитів Крижанича було зараховано на службу перекладачем до «приказа Большого дворца» з відповідним утриманням. У цей час Ю. Крижанич працює над «Грамматикой всеславянского языка». Він познайомився з впливовими російськими політиками, зокрема, з Б. І. Морозовим, Ф. М. Ртищевим, А. Л. Ордин-Нащокіним. Ці знайомства вводили Крижанича до кола, в якому були майже всі головні державні діячі Московської держави тієї епохи. Проте невдовзі, вже у 1661 р. з невідомих причин Юрія Крижанича за розпорядженням руського царя Олексія Михайловича відправлено на заслання до Тобольська – одного з важливих руських центрів у Сибіру. У Тобольську він продовжує роботу над твором «Політика і роздуми про правління» («Політичні думи»), який складався з трьох частин: про багатство, про силу і про мудрість (духовність) держави. У праці він робить спроби практичного зображення держави, в якій духовні можливості слов’ян отримають свій вільний розвиток, де вони зможуть досягти того вищого ступеня загальнолюдського прогресу, який Крижанич визначав як «Мудрість». У Тобольську він прожив 15 років і тільки після смерті царя Олексія Михайловича у 1676 р. повернувся до Москви і відразу почав клопотати про від’їзд до Рима. Заслання Крижанича у Тобольськ, як припускає М. Тихомиров, знаходить пояснення у його виступах проти московського «людодерства» в період міських заворушень, які призвели до «медного бунта» 1662 р. Тому припускають, що саме його літературна діяльність була причиною його заслання до Тобольську, інакше його рукописи не потрапили б до архівів царя і патріарха, де вони і були знайдені дослідниками багато років потому (Тихомиров М. Н. Источниковедение истории СССР : учеб. пособие / М. Н. Тихомиров. – Москва : Соцэкгиз, 1962. – Вып. 1 : С древнейшего времени до конца XVIII века. – С. 312). | + | Після тривалих допитів Крижанича було зараховано на службу перекладачем до «приказа Большого дворца» з відповідним утриманням. У цей час Ю. Крижанич працює над «Грамматикой всеславянского языка». Він познайомився з впливовими російськими політиками, зокрема, з Б. І. Морозовим, Ф. М. Ртищевим, [[Ордин-Нащокін Афанасій Лаврентійович|<span style="color:#3366bb">'''А. Л. Ордин-Нащокіним'''</span>]]. Ці знайомства вводили Крижанича до кола, в якому були майже всі головні державні діячі Московської держави тієї епохи. Проте невдовзі, вже у 1661 р. з невідомих причин Юрія Крижанича за розпорядженням руського царя Олексія Михайловича відправлено на заслання до Тобольська – одного з важливих руських центрів у Сибіру. У Тобольську він продовжує роботу над твором «Політика і роздуми про правління» («Політичні думи»), який складався з трьох частин: про багатство, про силу і про мудрість (духовність) держави. У праці він робить спроби практичного зображення держави, в якій духовні можливості слов’ян отримають свій вільний розвиток, де вони зможуть досягти того вищого ступеня загальнолюдського прогресу, який Крижанич визначав як «Мудрість». У Тобольську він прожив 15 років і тільки після смерті царя Олексія Михайловича у 1676 р. повернувся до Москви і відразу почав клопотати про від’їзд до Рима. Заслання Крижанича у Тобольськ, як припускає М. Тихомиров, знаходить пояснення у його виступах проти московського «людодерства» в період міських заворушень, які призвели до «медного бунта» 1662 р. Тому припускають, що саме його літературна діяльність була причиною його заслання до Тобольську, інакше його рукописи не потрапили б до архівів царя і патріарха, де вони і були знайдені дослідниками багато років потому (Тихомиров М. Н. Источниковедение истории СССР : учеб. пособие / М. Н. Тихомиров. – Москва : Соцэкгиз, 1962. – Вып. 1 : С древнейшего времени до конца XVIII века. – С. 312). |
Історик В. В. Святловський вважав Крижанича жертвою неосвіченості та бездушшя московського приказного устрою. Сам Юрій Крижанич пише про свою долю та заслання:[[Файл:Menja prozvali.jpg|center|510px]](Крижанич Ю. О промысле : соч. того же авт., как и "Русское государство в половине XVII века" / сведения об открытой рукописи [и примеч.] П. Бессонова. – Москва : изд. В.А.П., 1860. – С. 39). У 1677 р. Крижанич залишив Москву і, за деякими джерелами, попрямував до Польщі. За одними даними він помер під час осади Відня військом Собеського у 1682 р., за іншими – рік смерті Ю. Крижанича – 1683. | Історик В. В. Святловський вважав Крижанича жертвою неосвіченості та бездушшя московського приказного устрою. Сам Юрій Крижанич пише про свою долю та заслання:[[Файл:Menja prozvali.jpg|center|510px]](Крижанич Ю. О промысле : соч. того же авт., как и "Русское государство в половине XVII века" / сведения об открытой рукописи [и примеч.] П. Бессонова. – Москва : изд. В.А.П., 1860. – С. 39). У 1677 р. Крижанич залишив Москву і, за деякими джерелами, попрямував до Польщі. За одними даними він помер під час осади Відня військом Собеського у 1682 р., за іншими – рік смерті Ю. Крижанича – 1683. |
Версія за 10:01, 9 червня 2017
Крижанич (Білиш, Сербенін) Юрій
Križanič Juraj
(близько 1618 – близько 1683) –
видатний хорватський мислитель XVII ст.,
один із перших ідеологів слов’янської солідарності,
представник пізнього меркантилізму.
Križanič Juraj
(близько 1618 – близько 1683) –
видатний хорватський мислитель XVII ст.,
один із перших ідеологів слов’янської солідарності,
представник пізнього меркантилізму.