Відмінності між версіями «Ордин-Нащокін Афанасій Лаврентійович»
Матеріал з Історія економічної теорії
Admin (обговорення • внесок) |
Admin (обговорення • внесок) |
||
Рядок 8: | Рядок 8: | ||
<br /><br /><br /><br /><br /> | <br /><br /><br /><br /><br /> | ||
− | <spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify"><p>Афанасій Лаврентійович Ордин-Нащокін походив з родини небагатого псковського поміщика. «Фамилия Нащокиных, – пише В. Іконников, – принадлежит к числу выезжих» (Іконников В. Історичні портрети / В. Іконников. – Київ : Либідь, 2004. – С. 296). Предок російських Нащокіних походив з Італії: він приїхав на службу до тверського князя Олександра Михайловича, прийняв православ’я з іменем Дмитрій та отримав прозвисько Красний. Його син, також Дмитрій, приймав участь у битві тверян з татарським військом у 1327 р. і отримав поранення обличчя, за що був прозваний «Нащокою», тому нащадки почали називатися Нащокіними. Його правнука, що загинув у битві при Орші (8 вересня 1514 р.) почали називати Орди, саме від нього і вели походження Ордин-Нащокіни. Рік народження Афанасія Ордин-Нащокіна невідомий, в історичній літературі існує припущення щодо 1605 р. Він отримав гарну для тих часів освіту, знав іноземні мови (латинську, німецьку, польську, французьку та ін.), вивчав математику, риторику. З 1622 р. знаходився на «полковой службе» у Пскові. У 1642 р. російський цар Михайло відправляє Афанасія Ордин-Нащокіна на шведський кордон для огляду та виправлення лінії кордону прикордонних земель захоплених шведами. З того часу він ще не один раз успішно виконує різні дипломатичні обов’язки та доручення. | + | <spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify"><p>Афанасій Лаврентійович Ордин-Нащокін походив з родини небагатого псковського поміщика. «Фамилия Нащокиных, – пише В. Іконников, – принадлежит к числу выезжих» (Іконников В. Історичні портрети / В. Іконников. – Київ : Либідь, 2004. – С. 296). Предок російських Нащокіних походив з Італії: він приїхав на службу до тверського князя Олександра Михайловича, прийняв православ’я з іменем Дмитрій та отримав прозвисько Красний. Його син, також Дмитрій, приймав участь у битві тверян з татарським військом у 1327 р. і отримав поранення обличчя, за що був прозваний «Нащокою», тому нащадки почали називатися Нащокіними. Його правнука, що загинув у битві при Орші (8 вересня 1514 р.), почали називати Орди, саме від нього і вели походження Ордин-Нащокіни. Рік народження Афанасія Ордин-Нащокіна невідомий, в історичній літературі існує припущення щодо 1605 р. Він отримав гарну для тих часів освіту, знав іноземні мови (латинську, німецьку, польську, французьку та ін.), вивчав математику, риторику. З 1622 р. знаходився на «полковой службе» у Пскові. У 1642 р. російський цар Михайло відправляє Афанасія Ордин-Нащокіна на шведський кордон для огляду та виправлення лінії кордону прикордонних земель, захоплених шведами. З того часу він ще не один раз успішно виконує різні дипломатичні обов’язки та доручення. |
</p> | </p> | ||
− | Під час російсько-шведської війни, що розпочалася у 1656 р., приймав участь у воєнних операціях та був призначений воєводою у місті Царевичеві-Дмитрієві (Кокенгаузен), з підпорядкуванням йому міста Друє, фактично був головним розпорядником у Лівонії. У 1658 р. за успішну дипломатичну діяльність по укладанню Валієсарського перемир’я зі шведами А. Ордин-Нащокін «произведен в думные дворяне» (молодший чин Боярської думи). Як зазначає В. Іконников, «… деятельность Нащокина настолько выдавалась в ряду тогдашних администраторов, что царь Алексей вправе был сказать ему: «А служба твоя забвенна николи не будет». И он действительно не забыл его, не дал ему затереться в рядах мелкого чиновничества…» (Іконников В. Історичні портрети. – С. 300). У 1665–1666 рр. Ордин-Нащокін був воєводою м. Пскова. Тут він провів прогресивну реформу міського самоуправління, яка сприяла посиленню прав ремісників та купецтва. Невдовзі він був відкликаний із Пскова для ведення переговорів з Польщею. У 1667 р. після тривалих переговорів з Річчю Посполитою він уклав Андрусівське перемир’я на вигідних для Росії умовах. За це отримав боярське звання та був призначений головним управителем Посольського приказу та керівником декількох інших установ, був «царской большой печати и государственных великих посольских дел оберегателем» (Див.: Ключевский В. О. Сочинения : в 9 т. / В. О. Ключевский ; под ред. В. Л. | + | Під час російсько-шведської війни, що розпочалася у 1656 р., приймав участь у воєнних операціях та був призначений воєводою у місті Царевичеві-Дмитрієві (Кокенгаузен), з підпорядкуванням йому міста Друє, фактично був головним розпорядником у Лівонії. У 1658 р. за успішну дипломатичну діяльність по укладанню Валієсарського перемир’я зі шведами А. Ордин-Нащокін «произведен в думные дворяне» (молодший чин Боярської думи). Як зазначає В. Іконников, «… деятельность Нащокина настолько выдавалась в ряду тогдашних администраторов, что царь Алексей вправе был сказать ему: «А служба твоя забвенна николи не будет». И он действительно не забыл его, не дал ему затереться в рядах мелкого чиновничества…» (Іконников В. Історичні портрети. – С. 300). У 1665–1666 рр. Ордин-Нащокін був воєводою м. Пскова. Тут він провів прогресивну реформу міського самоуправління, яка сприяла посиленню прав ремісників та купецтва. Невдовзі він був відкликаний із Пскова для ведення переговорів з Польщею. У 1667 р. після тривалих переговорів з Річчю Посполитою він уклав Андрусівське перемир’я на вигідних для Росії умовах. За це отримав боярське звання та був призначений головним управителем Посольського приказу та керівником декількох інших установ, був «царской большой печати и государственных великих посольских дел оберегателем» (Див.: Ключевский В. О. Сочинения : в 9 т. / В. О. Ключевский ; под ред. В. Л. Янина. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 3, ч. 3. – С. 316). У 1667–1671 рр. керував Посольським приказом і фактично очолював російський уряд. |
У цей період Ордин-Нащокін значно активізував зовнішню політику, здійснив цілу низку різних важливих заходів у галузі економіки і державного управління Росії. Зокрема, під його редакцією був виданий «Новоторговий устав» (затверджений 22 квітня 1667 р.), який визначив напрямки подальшого розвитку зовнішньої політики російської держави. У 1671 р. унаслідок, як вважають дослідники, постійних інтриг недоброзичливців та загострення відносин з царською владою з питань зовнішньої політики країни, Ордин-Нащокін опинився у відставці. «…Это был один из предтеч Петра Великого, – зазначає С. М. Соловйов, – человек, который убедился в превосходстве Запада и начал громко говорить об этом превосходстве, требовать преобразований по западному образцу. Он дорого поплатился за это, когда хваленый Запад отнял у него сына. Но неприятности этим не могли ограничиться. Узнавши чужое, лучшее, Нащокин стал порицать свое, худшее; но, порицая дела, он непременно должен был порицать лица, принять на себя роль учителя, выставляя свое превосходство, тогда как было много людей сильных, которые не хотели признавать этого превосходства, не хотели быть учениками Нащокина. И нельзя не признать, что Нащокин поступал при этом не очень мягко, слишком давал чувствовать свое превосходство, свои учительские права» (Соловьев С. М. Сочинения : в 18 кн. / С. М. Соловьев. – Москва : Мысль, 1991. – Кн. 6, т. 12. – С. 379). Невдовзі він прийняв монаший постриг. «Религиозный и благодушный по своему характеру Ордин-Нащокин, после многих житейских неудач и неприятностей, избрал в конце своих дней тот путь, по которому следовали многие в Древней Руси на закате старости: он удалился (в 1672 г.) на свою родину, в Крыпецкий монастырь (Иоанна Богослова, в 12 верстах от Пскова), где и постригся, приняв имя Антония» (Іконников В. Історичні портрети. – С. 328). | У цей період Ордин-Нащокін значно активізував зовнішню політику, здійснив цілу низку різних важливих заходів у галузі економіки і державного управління Росії. Зокрема, під його редакцією був виданий «Новоторговий устав» (затверджений 22 квітня 1667 р.), який визначив напрямки подальшого розвитку зовнішньої політики російської держави. У 1671 р. унаслідок, як вважають дослідники, постійних інтриг недоброзичливців та загострення відносин з царською владою з питань зовнішньої політики країни, Ордин-Нащокін опинився у відставці. «…Это был один из предтеч Петра Великого, – зазначає С. М. Соловйов, – человек, который убедился в превосходстве Запада и начал громко говорить об этом превосходстве, требовать преобразований по западному образцу. Он дорого поплатился за это, когда хваленый Запад отнял у него сына. Но неприятности этим не могли ограничиться. Узнавши чужое, лучшее, Нащокин стал порицать свое, худшее; но, порицая дела, он непременно должен был порицать лица, принять на себя роль учителя, выставляя свое превосходство, тогда как было много людей сильных, которые не хотели признавать этого превосходства, не хотели быть учениками Нащокина. И нельзя не признать, что Нащокин поступал при этом не очень мягко, слишком давал чувствовать свое превосходство, свои учительские права» (Соловьев С. М. Сочинения : в 18 кн. / С. М. Соловьев. – Москва : Мысль, 1991. – Кн. 6, т. 12. – С. 379). Невдовзі він прийняв монаший постриг. «Религиозный и благодушный по своему характеру Ордин-Нащокин, после многих житейских неудач и неприятностей, избрал в конце своих дней тот путь, по которому следовали многие в Древней Руси на закате старости: он удалился (в 1672 г.) на свою родину, в Крыпецкий монастырь (Иоанна Богослова, в 12 верстах от Пскова), где и постригся, приняв имя Антония» (Іконников В. Історичні портрети. – С. 328). | ||
Рядок 17: | Рядок 17: | ||
Помер Афанасій Лаврентійович Ордин-Нащокін у 1680 р. | Помер Афанасій Лаврентійович Ордин-Нащокін у 1680 р. | ||
− | Російський юрист, професор Московського університету М. М. Капустін (1828–1899) у книзі «Дипломатические сношения России с Западной Европой во второй половине ХVІІ в.» писав:[[Файл:Eto odna.jpg|center|510px]](Капустин М. Дипломатические сношения России с Западной Европой, во второй половине XVII-го века / М. Капустин. – Москва : Унив. тип., 1852. – С. 9–10). А. Л. Ордин-Нащокін займає провідне місце серед передових представників російської економічної думки XVII ст. Його економічні погляди – один із перших проявів російського меркантилізму. Ордин-Нащокін не залишив після себе спеціальних економічних праць, проте його державна діяльність, проекти законів, думки з різних економічних і політичних питань, що знайшли відображення у листах і доповідях царю, свідчать про нього як про видатного політика та економіста другої половини XVII ст. | + | Російський юрист, професор Московського університету М. М. Капустін (1828–1899) у книзі «Дипломатические сношения России с Западной Европой во второй половине ХVІІ в.» писав:[[Файл:Eto odna.jpg|center|510px]](Капустин М. Дипломатические сношения России с Западной Европой, во второй половине XVII-го века / М. Капустин. – Москва : Унив. тип., 1852. – С. 9–10). |
+ | |||
+ | А. Л. Ордин-Нащокін займає провідне місце серед передових представників російської економічної думки XVII ст. Його економічні погляди – один із перших проявів російського меркантилізму. Ордин-Нащокін не залишив після себе спеціальних економічних праць, проте його державна діяльність, проекти законів, думки з різних економічних і політичних питань, що знайшли відображення у листах і доповідях царю, свідчать про нього як про видатного політика та економіста другої половини XVII ст. | ||
За своїми поглядами Ордин-Нащокін був ревним прибічником абсолютистської монархії. Всі його практичні дії були спрямовані на створення сильної абсолютистської держави, незалежної і самостійної. Він розумів, що для досягнення економічної самостійної Росії необхідно ліквідувати відсталість її народного господарства. Він не погоджувався з чисто фіскальним розумінням ролі держави і вважав, що головним завданням держави є піклування про економічний розвиток і добробут країни. | За своїми поглядами Ордин-Нащокін був ревним прибічником абсолютистської монархії. Всі його практичні дії були спрямовані на створення сильної абсолютистської держави, незалежної і самостійної. Він розумів, що для досягнення економічної самостійної Росії необхідно ліквідувати відсталість її народного господарства. Він не погоджувався з чисто фіскальним розумінням ролі держави і вважав, що головним завданням держави є піклування про економічний розвиток і добробут країни. | ||
− | Він мав власну програму економічної політики, яка включала питання розвитку промисловості, зовнішньої і внутрішньої торгівлі, грошового обігу, кредиту, фінансів, шляхів сполучення, зв’язку та ін. Ордин-Нащокін, будучи псковським воєводою, провів оригінальну реформу (1665 р.). Він запропонував ввести купецьке самоуправління, залишивши за воєводою лише функції загального нагляду. Купці, згідно з проектом, звільнялися від інших “градских служб” і обов’язків по фінансовому відомству. Цей план було викладено у трьох “Пам’ятках” (листах) купецьким старостам Пскова. Центральною ідеєю проекту був захист інтересів російського торгового люду від іноземних купців, що намагалися підкорити російський ринок. Та ж сама ідея – захист інтересів російських купців – була головною і у “Новоторговому уставі” (1667 р.), складеному Ордин-Нащокіним. Устав передбачав, зокрема, стягнення із західних купців більшого мита, ніж з російських. За “Новоторговим уставом” іноземні купці отримали значно більші обмеження, ніж за | + | Він мав власну програму економічної політики, яка включала питання розвитку промисловості, зовнішньої і внутрішньої торгівлі, грошового обігу, кредиту, фінансів, шляхів сполучення, зв’язку та ін. Ордин-Нащокін, будучи псковським воєводою, провів оригінальну реформу (1665 р.). Він запропонував ввести купецьке самоуправління, залишивши за воєводою лише функції загального нагляду. Купці, згідно з проектом, звільнялися від інших “градских служб” і обов’язків по фінансовому відомству. Цей план було викладено у трьох “Пам’ятках” (листах) купецьким старостам Пскова. Центральною ідеєю проекту був захист інтересів російського торгового люду від іноземних купців, що намагалися підкорити російський ринок. Та ж сама ідея – захист інтересів російських купців – була головною і у “Новоторговому уставі” (1667 р.), складеному Ордин-Нащокіним. Устав передбачав, зокрема, стягнення із західних купців більшого мита, ніж з російських. За “Новоторговим уставом” іноземні купці отримали значно більші обмеження, ніж за попередніми псковськими указними статтями про міське упорядкування 1665 р. (“Псковські положення”). Насамперед це стосувалося територіального обмеження торгівлі іноземних купців, яким дозволялося торгувати лише у прикордонних містах, за виключенням випадків, коли іноземні торгівці отримували особливий дозвіл “великого государя жалованные грамоты о торгах, за красной печатью”. |
− | “Новоторговий устав” мав сприяти залученню до країни і утриманню дорогоцінних металів. Устав визначав розміри мита, яке передбачалося платити тільки срібними єфимками ( | + | “Новоторговий устав” мав сприяти залученню до країни і утриманню дорогоцінних металів. Устав визначав розміри мита, яке передбачалося платити тільки срібними єфимками (російська назва німецьких срібних монет) і забороняв іноземцям займатися роздрібною торгівлею та торгувати між собою без сплати мита та ін. Існувало обмеження на ввезення предметів розкоші. Порушення встановлених правил каралось конфіскацією товарів. Ці проекти передбачали строгу регламентацію внутрішньої та зовнішньої торгівлі та були різновидом політики меркантилізму, що бралася на озброєння російським абсолютизмом в інтересах російського купецтва та державної казни. Торгівлю Ордин-Нащокін вважав одним з головних джерел доходів держави та покращення народного добробуту. |
Багато зробив Ордин-Нащокін і для налагодження торговельних зв’язків із зарубіжними країнами. А. Л. Ордин-Нащокін приділяв велике значення зміцненню фінансового становища держави. У «Псковському положенні» та «Новоторговому уставі» він намагався розробити систему державної регламентації грошового обігу, упорядкування стягування митних зборів. У проекті створення торгових компаній у Пскові Ордин-Нащокін зробив спробу організації кредитування «маломожных» купців. Виступаючи за розвиток торгівлі і кредиту, він звертав увагу також і на розвиток вітчизняної промисловості. На відміну від західноєвропейських меркантилістів, які розглядали національну промисловість переважно з точки зору експорту, Ордин-Нащокін пов’язував розвиток промисловості із задоволенням потреб населення власної країни, зменшенням імпорту товарів. Він намагався розширити товарообіг головним чином на внутрішньому ринку. Він сприяв створенню судноверфі на Західній Двіні і Оці, ініціював створення поштового сполучення між Москвою, Ригою та Вільнюсом; приймав активну участь в організації різних мануфактур: по виробництву паперу, скла, шкіри, а також металургійних і металообробних підприємств. З його ім’ям пов'язаний і розвиток садівництва в Росії. Ордин-Нащокін високо цінував особисту ініціативу. «…Половину рати продать да промышленника купить – и то будет выгоднее», – говорив він (Цит. за: Ключевский В. О. Сочинения : в 9 т. – Т. 3, ч. 3. – С. 323). | Багато зробив Ордин-Нащокін і для налагодження торговельних зв’язків із зарубіжними країнами. А. Л. Ордин-Нащокін приділяв велике значення зміцненню фінансового становища держави. У «Псковському положенні» та «Новоторговому уставі» він намагався розробити систему державної регламентації грошового обігу, упорядкування стягування митних зборів. У проекті створення торгових компаній у Пскові Ордин-Нащокін зробив спробу організації кредитування «маломожных» купців. Виступаючи за розвиток торгівлі і кредиту, він звертав увагу також і на розвиток вітчизняної промисловості. На відміну від західноєвропейських меркантилістів, які розглядали національну промисловість переважно з точки зору експорту, Ордин-Нащокін пов’язував розвиток промисловості із задоволенням потреб населення власної країни, зменшенням імпорту товарів. Він намагався розширити товарообіг головним чином на внутрішньому ринку. Він сприяв створенню судноверфі на Західній Двіні і Оці, ініціював створення поштового сполучення між Москвою, Ригою та Вільнюсом; приймав активну участь в організації різних мануфактур: по виробництву паперу, скла, шкіри, а також металургійних і металообробних підприємств. З його ім’ям пов'язаний і розвиток садівництва в Росії. Ордин-Нащокін високо цінував особисту ініціативу. «…Половину рати продать да промышленника купить – и то будет выгоднее», – говорив він (Цит. за: Ключевский В. О. Сочинения : в 9 т. – Т. 3, ч. 3. – С. 323). | ||
Рядок 44: | Рядок 46: | ||
По своему общему характеру купеческие компании Ордина-Нащокина были предшественницами торговых, корабельных и других компаний Петра Великого; стремление же оградить интересы торгового класса от административного произвола («воеводский налог» и «приказных волокит») и сосредоточить торговые дела в специальном учреждении выразилось в образовании «приказа купеческих дел», – предшествовавшего промышленным коллегиальным учреждениям Петра Великого».<br><small>''' Іконников В.''' Ближний боярин Афанасий Лаврентьевич Ордин-Нащокин / В. Іконников // Історичні портрети / В. Іконников. – Київ : Либідь, 2004. – С. 314–315. – (Пам’ятки історичної думки України).</small> | По своему общему характеру купеческие компании Ордина-Нащокина были предшественницами торговых, корабельных и других компаний Петра Великого; стремление же оградить интересы торгового класса от административного произвола («воеводский налог» и «приказных волокит») и сосредоточить торговые дела в специальном учреждении выразилось в образовании «приказа купеческих дел», – предшествовавшего промышленным коллегиальным учреждениям Петра Великого».<br><small>''' Іконников В.''' Ближний боярин Афанасий Лаврентьевич Ордин-Нащокин / В. Іконников // Історичні портрети / В. Іконников. – Київ : Либідь, 2004. – С. 314–315. – (Пам’ятки історичної думки України).</small> | ||
− | |||
<h3><center>Василь Осипович Ключевський (1841–1911) – російський історик, професор Московського університету</center></h3>«Ордин-Нащокин во многом предупредил Петра и первый высказал много идей, которые осуществил преобразователь. Это был смелый, самоуверенный бюрократ, знавший себе цену, но при этом заботливый и доброжелательный к управляемым, с деятельным и деловым умом; во всем и прежде всего он имел в виду государственный интерес, общее благо. Он не успокаивался на рутине, всюду зорко подмечал недостатки существующего порядка, верно соображал средства для их устранения, чутко угадывал задачи, стоявшие на очереди. Обладая сильным практическим смыслом, он не ставил далеких целей, слишком широких задач. Умея найтись в разнообразных сферах деятельности, он старался устроить всякое дело, пользуясь наличными средствами. Но твердя без умолку о недостатках действующего порядка, он не касался его оснований, думал поправлять его по частям. В его уме неясные преобразовательные порывы Алексеева времени впервые стали облекаться в отчетливые проекты и складываться в связный план реформы; но это не был радикальный план, требовавший общей ломки: Нащокин далеко не был безрасчетным новатором. Его преобразовательная программа сводилась к трем основным требованиям: к улучшению правительственных учреждений и служебной дисциплины, к выбору добросовестных и умелых управителей и к увеличению казенной прибыли, государственных доходов посредством подъема народного богатства путем развития промышленности и торговли».<br><small>''' Ключевский В. О.''' Сочинения : в 9 т. / В. О. Ключевский. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 3, ч. 3. – С. 329.</small> | <h3><center>Василь Осипович Ключевський (1841–1911) – російський історик, професор Московського університету</center></h3>«Ордин-Нащокин во многом предупредил Петра и первый высказал много идей, которые осуществил преобразователь. Это был смелый, самоуверенный бюрократ, знавший себе цену, но при этом заботливый и доброжелательный к управляемым, с деятельным и деловым умом; во всем и прежде всего он имел в виду государственный интерес, общее благо. Он не успокаивался на рутине, всюду зорко подмечал недостатки существующего порядка, верно соображал средства для их устранения, чутко угадывал задачи, стоявшие на очереди. Обладая сильным практическим смыслом, он не ставил далеких целей, слишком широких задач. Умея найтись в разнообразных сферах деятельности, он старался устроить всякое дело, пользуясь наличными средствами. Но твердя без умолку о недостатках действующего порядка, он не касался его оснований, думал поправлять его по частям. В его уме неясные преобразовательные порывы Алексеева времени впервые стали облекаться в отчетливые проекты и складываться в связный план реформы; но это не был радикальный план, требовавший общей ломки: Нащокин далеко не был безрасчетным новатором. Его преобразовательная программа сводилась к трем основным требованиям: к улучшению правительственных учреждений и служебной дисциплины, к выбору добросовестных и умелых управителей и к увеличению казенной прибыли, государственных доходов посредством подъема народного богатства путем развития промышленности и торговли».<br><small>''' Ключевский В. О.''' Сочинения : в 9 т. / В. О. Ключевский. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 3, ч. 3. – С. 329.</small> | ||
Рядок 50: | Рядок 51: | ||
«Он делал несколько попыток практического применения своих идей. Наблюдения над жизнью Западной Европы привели его к сознанию главного недостатка московского государственного управления, который заключался в том, что это управление направлено было единственно на эксплуатацию народного труда, а не на развитие производительных сил страны. Народнохозяйственные интересы приносились в жертву фискальным целям и ценились правительством лишь как вспомогательные средства казны. Из этого сознания вытекали вечные толки Нащокина о развитии промышленности и торговли в Московском государстве. Он едва ли не раньше других усвоил мысль, что народное хозяйство само по себе должно составлять один из главнейших предметов государственного управления. Нащокин был одним из первых политико-экономов на Руси».<br><small>''' Ключевский В. О.''' Сочинения : в 9 т. – Т. 3, ч. 3. – С. 324.</small> | «Он делал несколько попыток практического применения своих идей. Наблюдения над жизнью Западной Европы привели его к сознанию главного недостатка московского государственного управления, который заключался в том, что это управление направлено было единственно на эксплуатацию народного труда, а не на развитие производительных сил страны. Народнохозяйственные интересы приносились в жертву фискальным целям и ценились правительством лишь как вспомогательные средства казны. Из этого сознания вытекали вечные толки Нащокина о развитии промышленности и торговли в Московском государстве. Он едва ли не раньше других усвоил мысль, что народное хозяйство само по себе должно составлять один из главнейших предметов государственного управления. Нащокин был одним из первых политико-экономов на Руси».<br><small>''' Ключевский В. О.''' Сочинения : в 9 т. – Т. 3, ч. 3. – С. 324.</small> | ||
− | <h3><center>Володимир Володимирович Святловський (1869–1927) – російський економіст, історик</center></h3>«Ордын-Нащокину Россия обязана появлением в 1667 г. торгового устава, пытавшегося сократить монополию иноземных торговцев и поднять самостоятельность русских. Мелочный торг иностранцев внутри России воспрещался, вводилась новая организация торгового суда и сбора пошли. Это уже был явный переход к торговому протекционизму, который вводил о Франции современник Нащокина, знаменитый Кольбер».<br><small>''' Святловский В. В.''' Российская экономическая мысль и ее историки. Гл. | + | <h3><center>Володимир Володимирович Святловський (1869–1927) – російський економіст, історик</center></h3>«Ордын-Нащокину Россия обязана появлением в 1667 г. торгового устава, пытавшегося сократить монополию иноземных торговцев и поднять самостоятельность русских. Мелочный торг иностранцев внутри России воспрещался, вводилась новая организация торгового суда и сбора пошли. Это уже был явный переход к торговому протекционизму, который вводил о Франции современник Нащокина, знаменитый Кольбер».<br><small>''' Святловский В. В.''' Российская экономическая мысль и ее историки. Гл. 4. Первые меркантилисты. Афанасий Лаврентьевич Ордын-Нащокин / В. В. Святловский // Историки экономической мысли России : В. В. Святловский, М. И. Туган-Барановский, В. Я. Железнов / под ред. М. Г. Покидченко, Е. Н. Калмычковой. – Москва : Наука, 2003. – С. 51.</small> |
<h3><center>Антология мировой правовой мысли</center></h3>«Новоторговый устав 1667 года – крупнейший правовой памятник второй половины XVII в., содержащий правовые нормы, регулирующие внутреннюю и внешнюю торговлю. Устав написан в духе государственного протекционизма национальной торговли. В наибольшей степени это отразилось в установленной им системе пошлинных сборов с иностранных купцов, преследующей задачу оказания содействия расширению отечественной торговли. | <h3><center>Антология мировой правовой мысли</center></h3>«Новоторговый устав 1667 года – крупнейший правовой памятник второй половины XVII в., содержащий правовые нормы, регулирующие внутреннюю и внешнюю торговлю. Устав написан в духе государственного протекционизма национальной торговли. В наибольшей степени это отразилось в установленной им системе пошлинных сборов с иностранных купцов, преследующей задачу оказания содействия расширению отечественной торговли. | ||
Рядок 56: | Рядок 57: | ||
Появление Новоторгового устава стало результатом давления торговых людей на правительство с целью ограничения прав иностранных купцов в России. Нормативное регулирование иностранной торговли впервые получило в нем всестороннее отражение в виде создания единого закона для всего государства. | Появление Новоторгового устава стало результатом давления торговых людей на правительство с целью ограничения прав иностранных купцов в России. Нормативное регулирование иностранной торговли впервые получило в нем всестороннее отражение в виде создания единого закона для всего государства. | ||
− | Авторами устава были глава Посольского приказа А. Л. Ордин-Нащокин и думные дьяки Г. Дохтуров и Л. Голосов. Введение к Уставу написано непосредственно А. Л. Ординым-Нащокиным, крупным государственным деятелем, дипломатом и экономистом своего времени. Перед тем как возглавить Посольский приказ, А. Л. Ордин-Нащокин | + | Авторами устава были глава Посольского приказа А. Л. Ордин-Нащокин и думные дьяки Г. Дохтуров и Л. Голосов. Введение к Уставу написано непосредственно А. Л. Ординым-Нащокиным, крупным государственным деятелем, дипломатом и экономистом своего времени. Перед тем как возглавить Посольский приказ, А. Л. Ордин-Нащокин занимал пост воеводы в пограничном городе Пскове, где предпринял попытку ввести самоуправление посадских людей, ограничить иностранную торговлю и усилить приток денежных средств в казну, главным образом в иностранной валюте. Эти его идеи получили воплощение и дальнейшее развитие в Новоторговом уставе».<br><small>''' Антология мировой правовой мысли''' : в 5 т. / рук. проекта Г. Ю. Семигин. – Москва : Мысль, 1999. – Т. 4. – С. 273–282.</small> |
</div></spoiler> | </div></spoiler> | ||
Рядок 70: | Рядок 71: | ||
<li>'''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1904]. – Т. 14. – С. 447.<br> | <li>'''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1904]. – Т. 14. – С. 447.<br> | ||
''Шифр зберігання книги:'' '''03 Б79''' | ''Шифр зберігання книги:'' '''03 Б79''' | ||
− | <li>'''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров и др. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1916]. – Т. 30. – Стб. 641–642.<br> | + | <li>'''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров и др. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1916]. – Т. 30. – <u>'''[[Медіа:GranatOrdin641-642.pdf|<span style="color:#3366BB">Стб. 641–642</span>]]'''</u>.<br> |
''Шифр зберігання книги:'' '''03 Э68''' | ''Шифр зберігання книги:'' '''03 Э68''' | ||
<li>'''Экономическая энциклопедия.''' Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1979. – Т. 3. – С. 184–185.<br> | <li>'''Экономическая энциклопедия.''' Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1979. – Т. 3. – С. 184–185.<br> | ||
Рядок 82: | Рядок 83: | ||
<li>'''Экономическая история России с древнейших времен до 1917 г.''' : энциклопедия : в 2 т. / рук. проекта, отв. ред. Ю. А. Петров. – Москва : РОССПЭН, 2009. – Т. 2. – С. 99, 158–159.<br> | <li>'''Экономическая история России с древнейших времен до 1917 г.''' : энциклопедия : в 2 т. / рук. проекта, отв. ред. Ю. А. Петров. – Москва : РОССПЭН, 2009. – Т. 2. – С. 99, 158–159.<br> | ||
''Шифр зберігання книги:'' '''33С1 Э40''' | ''Шифр зберігання книги:'' '''33С1 Э40''' | ||
− | <li>'''Боровой С. Я.''' Кредит и банки России : Середина XVII в. – 1861 г. / С. Я. Боровой. – Москва : Госфиниздат, 1958. – 288 с. – С. 20–22: А. Л. Ордин- | + | <li>'''Боровой С. Я.''' Кредит и банки России : Середина XVII в. – 1861 г. / С. Я. Боровой. – Москва : Госфиниздат, 1958. – 288 с. – С. 20–22: об А. Л. Ордин-Нащокине.<br> |
''Шифр зберігання книги:'' '''336(09) Б83''' | ''Шифр зберігання книги:'' '''336(09) Б83''' | ||
− | <li>'''Вожді-правителі України''' : | + | <li>'''Вожді-правителі України''' : довід. видання / авт.-укл. П. П. Михайленко, В. П. Михайленко. – Житомир : Полісся, 2001. – С. 274, 299.<br> |
''Шифр зберігання книги:'' '''9(С2) В63''' | ''Шифр зберігання книги:'' '''9(С2) В63''' | ||
− | <li>'''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – 606 с. – С. 401–403: А. Л. Ордын- | + | <li>'''Всемирная история экономической мысли''' : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – 606 с. – С. 401–403: об А. Л. Ордын-Нащекине. – Режим доступа: '''http://www.booksite.ru/fulltext/mys/lye/cjn/omik/index.htm'''<br> |
''Шифр зберігання книги в '''<font color="FF0000">НБУВ</font>''':'' '''ВЗ35141/1''' | ''Шифр зберігання книги в '''<font color="FF0000">НБУВ</font>''':'' '''ВЗ35141/1''' | ||
<li>'''Иншаков О. В.''' Эволюция институционализма в российской экономической мысли (IX–XXI вв.) : [монография : в 4 т.] / О. В. Иншаков, Д. П. Фролов. – Москва : Экономистъ, 2007. – Т. 1, гл. 3, § 2 : Институционализм «от практики» А. Л. Ордина-Нащекина и «взгляд со стороны» на проблемы Русского государства Ю. Крижанича. – С. 215–223.<br> | <li>'''Иншаков О. В.''' Эволюция институционализма в российской экономической мысли (IX–XXI вв.) : [монография : в 4 т.] / О. В. Иншаков, Д. П. Фролов. – Москва : Экономистъ, 2007. – Т. 1, гл. 3, § 2 : Институционализм «от практики» А. Л. Ордина-Нащекина и «взгляд со стороны» на проблемы Русского государства Ю. Крижанича. – С. 215–223.<br> | ||
''Шифр зберігання книги:'' '''33(09) И74''' | ''Шифр зберігання книги:'' '''33(09) И74''' | ||
− | <li>'''История русской экономической мысли''' / АН СССР, Ин-т экономики ; под ред. А. И. Пашкова. – Москва : Госполитиздат, 1955. – Т. 1, ч. 1, гл. 9 : Идеолог борьбы за экономическую независимость России А. Л. Ордын- | + | <li>'''История русской экономической мысли''' / АН СССР, Ин-т экономики ; под ред. А. И. Пашкова. – Москва : Госполитиздат, 1955. – Т. 1, ч. 1, гл. 9 : Идеолог борьбы за экономическую независимость России А. Л. Ордын-Нащокин. – С. 223–246.<br> |
''Шифр зберігання книги:'' '''33(09) И90''' | ''Шифр зберігання книги:'' '''33(09) И90''' | ||
<li>'''История экономических учений''' : учеб. пособие / [под ред. В. С. Автономова, О. И. Ананьина, Н. А. Макашевой]. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 332–333, 335–336. – (Высшее образование : осн. в 1996 г.).<br> | <li>'''История экономических учений''' : учеб. пособие / [под ред. В. С. Автономова, О. И. Ананьина, Н. А. Макашевой]. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 332–333, 335–336. – (Высшее образование : осн. в 1996 г.).<br> | ||
Рядок 98: | Рядок 99: | ||
<li>'''Іконников В.''' Ближний боярин Афанасий Лаврентьевич Ордин-Нащокин / В. Іконников // Історичні портрети / В. Іконников. – Київ : Либідь, 2004. – С. 293–334. – (Пам'ятники історичної думки України).<br> | <li>'''Іконников В.''' Ближний боярин Афанасий Лаврентьевич Ордин-Нащокин / В. Іконников // Історичні портрети / В. Іконников. – Київ : Либідь, 2004. – С. 293–334. – (Пам'ятники історичної думки України).<br> | ||
''Шифр зберігання книги:'' '''9(С) І-42''' | ''Шифр зберігання книги:'' '''9(С) І-42''' | ||
− | <li>'''Ключевский В. О.''' Сочинения : в 9 т. / В. О. Ключевский. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 3, ч. 3, лекция 57 : | + | <li>'''Ключевский В. О.''' Сочинения : в 9 т. / В. О. Ключевский. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 3, ч. 3, лекция 57 : Ордин-Нащекин. – С. 314–330.<br> |
''Шифр зберігання книги:'' '''9(С)1 К52''' | ''Шифр зберігання книги:'' '''9(С)1 К52''' | ||
<li>'''Ключевский В. О.''' А. Л. Ордин-Нащокин / В. О. Ключевский // Исторические портреты. Деятели исторической мысли / В. О. Ключевский. – Москва : Правда, 1991. – С. 121–138.<br> | <li>'''Ключевский В. О.''' А. Л. Ордин-Нащокин / В. О. Ключевский // Исторические портреты. Деятели исторической мысли / В. О. Ключевский. – Москва : Правда, 1991. – С. 121–138.<br> | ||
Рядок 104: | Рядок 105: | ||
<li>'''Краус Н. М.''' Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – С. 74–75.<br> | <li>'''Краус Н. М.''' Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – С. 74–75.<br> | ||
''Шифр зберігання книги:'' '''33(09) К78''' | ''Шифр зберігання книги:'' '''33(09) К78''' | ||
− | <li>'''Маршев В. И.''' История управленческой мысли : учебник / В. И. Маршев. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – Гл. 4.7 : А. Л. Ордин-Нащокин. – С. 303–310. – (Учебники экономического факультета МГУ им. | + | <li>'''Маршев В. И.''' История управленческой мысли : учебник / В. И. Маршев. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – Гл. 4.7 : А. Л. Ордин-Нащокин. – С. 303–310. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова).<br> |
− | Шифр зберігання книги:'' '''301 М30''' | + | ''Шифр зберігання книги:'' '''301 М30''' |
− | <li>'''Помпеев Ю. А.''' История и философия отечественного предпринимательства : учеб. пособие / Ю. А. Помпеев ; Санкт- | + | <li>'''Помпеев Ю. А.''' История и философия отечественного предпринимательства : учеб. пособие / Ю. А. Помпеев ; Санкт-Петербург. гос. ун-т культ. и искусств. – Санкт-Петербург, 2002. – 272 с. – Из содерж.: Первый русский экономист и его современники. – С. 113–117.<br> |
''Шифр зберігання книги:'' '''33С1 П55''' | ''Шифр зберігання книги:'' '''33С1 П55''' | ||
<li>'''Реуэль А. Л.''' История экономических учений : (от древних мыслителей до К. Маркса и Ф. Энгельса) : учеб. пособие / А. Л. Реуэль. – Москва : Высш. шк., 1972. – С. 93–99.<br> | <li>'''Реуэль А. Л.''' История экономических учений : (от древних мыслителей до К. Маркса и Ф. Энгельса) : учеб. пособие / А. Л. Реуэль. – Москва : Высш. шк., 1972. – С. 93–99.<br> | ||
''Шифр зберігання книги:'' '''33(09) Р44''' | ''Шифр зберігання книги:'' '''33(09) Р44''' | ||
− | <li>'''Святловский В. В.''' Российская экономическая мысль и ее историки. Гл. | + | <li>'''Святловский В. В.''' Российская экономическая мысль и ее историки. Гл. 4. Первые меркантилисты. Афанасий Лаврентьевич Ордын-Нащокин / В. В. Святловский // Историки экономической мысли России : В. В. Святловский, М. И. Туган-Барановский, В. Я. Железнов / под ред. М. Г. Покидченко, Е. Н. Калмычковой. – Москва : Наука, 2003. – С. 49–51. – (Российская экономическая мысль).<br> |
''Шифр зберігання книги:'' '''33(09) И90''' | ''Шифр зберігання книги:'' '''33(09) И90''' | ||
<li>'''Соловьев С. М.''' Сочинения : в 18 кн. / С. М. Соловьев ; отв. ред. И. Д. Ковальченко, С. С. Дмитриев. – Москва : Мысль, 1991. – Кн. 6, т. 11–12. – С. 61–69, 71–74, 159–164, 167–178, 377–382, 385–389, 596–600 ; Кн. 7, т. 13–14. – С. 92–97, 100–102.<br> | <li>'''Соловьев С. М.''' Сочинения : в 18 кн. / С. М. Соловьев ; отв. ред. И. Д. Ковальченко, С. С. Дмитриев. – Москва : Мысль, 1991. – Кн. 6, т. 11–12. – С. 61–69, 71–74, 159–164, 167–178, 377–382, 385–389, 596–600 ; Кн. 7, т. 13–14. – С. 92–97, 100–102.<br> | ||
''Шифр зберігання книги:'' '''9(С)1 С60''' | ''Шифр зберігання книги:'' '''9(С)1 С60''' | ||
− | <li>'''Цыганов В. И.''' Формирование абсолютистской идеологии в трудах С. Полоцкого и Ордина-Нащёкина / В. И. Цыганов // Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. – 2014. – № 3 (2). – <u>'''[[Медіа:Cyganov Naschokin.pdf|<span style="color:#3366BB">С. 261–265</span>]]'''</u>. – Режим доступа: '''http://cyberleninka.ru/article/n/formirovanie-absolyutistskoy-ideologii-v-trudah-s-polotskogo-i-ordina-naschyokina''' | + | <li>'''Цыганов В. И.''' Формирование абсолютистской идеологии в трудах С. Полоцкого и Ордина-Нащёкина / В. И. Цыганов // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. – 2014. – № 3 (2). – <u>'''[[Медіа:Cyganov Naschokin.pdf|<span style="color:#3366BB">С. 261–265</span>]]'''</u>. – Режим доступа: '''http://cyberleninka.ru/article/n/formirovanie-absolyutistskoy-ideologii-v-trudah-s-polotskogo-i-ordina-naschyokina''' |
<li>'''Экономическая история мира.''' Европа. [Т. 1] / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2004. – [Разд.] 10.10 : А. Л. Ордын-Нащекин. – С. 389–395.<br> | <li>'''Экономическая история мира.''' Европа. [Т. 1] / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2004. – [Разд.] 10.10 : А. Л. Ордын-Нащекин. – С. 389–395.<br> | ||
''Шифр зберігання книги:'' '''33М Э40''' | ''Шифр зберігання книги:'' '''33М Э40''' |
Версія за 08:53, 10 червня 2016
Ордин-Нащокін (Ордін-Нащокин)
Афанасій Лаврентійович
(близько 1605 – 1680) –
російський економіст, державний та військовий діяч,
дипломат (середина і друга половина XVII ст.).
Представник російського меркантилізму.
Афанасій Лаврентійович
(близько 1605 – 1680) –
російський економіст, державний та військовий діяч,
дипломат (середина і друга половина XVII ст.).
Представник російського меркантилізму.
Відомі вчені та авторитетні джерела про Афанасія Лаврентійовича Ордин-Нащокіна