Кольбер Жан-Батист

Кольбер Жан-Батист

Colbert Jean-Baptiste
(29 серпня 1619 – 6 вересня 1683) –
французький державний діяч,
активний провідник політики протекціонізму в XVII ст.,
його меркантилістська політика увійшла в історію під назвою кольберизму.

Життя та діяльність

Син заможного купця, народився 29 серпня 1619 р. в м. Реймсі (Франція). Здобув поглиблену гуманітарну освіту в єзуїтському коледжі рідного міста. У 1648 р. отримав місце в канцелярії державного секретаря Мішеля Ле Тельє. Невдовзі (1651 р.) кардинал Мазаріні звернув увагу на здібності Кольбера і призначив його управителем свого господарства.

Уперше власні плани соціально-економічної політики були детально викладені Кольбером в 1659 р. у великій записці, призначеній кардиналу Мазаріні. Вважається, що таким чином Кольбер, який мав намір відтіснити головного інтенданта Фуке та зайняти його місце у керівництві фінансами, намагався зацікавити Мазаріні своїми планами можливих перетворень. Кардинал рекомендував Кольбера молодому королю Людовіку XIV.

Кольбер дуже швидко зробив кар’єру: член Вищої Ради (з 1661 р.), сюрінтендант державних будівель і мануфактур (з 1664 р.), торгівлі (з 1665 р.), генеральний контролер фінансів (з 1665 р.), морський міністр (з 1669 р.). Таким чином, у руках Кольбера було зосереджено управління внутрішньою політикою Франції. За час служби він підкорив своєму безпосередньому впливу усі галузі державного управління: фінанси, флот, торгівлю і колонії, при цьому під його контролем знаходилися всі громадські будівлі, у тому числі королівський палац. Для того, щоб закріпити створений ним порядок, він наказав розробити відповідні законоположення для флоту, торгівлі і колоній та провести удосконалення в цивільному і кримінальному законодавстві. Суттєвими були його заслуги у розвитку наук і мистецтва. Значну частину установ, що були засновані під час правління Людовіка XIV з метою розвитку культури в країні, було створено завдяки діяльності великого міністра. Ім’я Кольбера тісно пов’язане із заснуванням: Академії надписів і літератури (Мала академія) (1663 р.), Академії наук (Королівська академія наук) (1666 р.), Королівської академії музики (1669 р.) і Королівської академії архітектури (1671 р.). Він провів реформу Академії живопису, для якої започаткував особливу школу в Римі. Кольбер був фундатором обсерваторії, сприяв розвитку Королівської бібліотеки і Ботанічного саду. Він призначив стипендії для подорожування французьких вчених, які принесли величезну користь науці.

Під час своєї державної діяльності Кольберу заради досягнення мети часто доводилося вдаватися до непопулярних заходів і він робив це не вагаючись, чим викликав негативне ставлення до себе у певної частини співгромадян.

Кольбер помер у Парижі 6 вересня 1683 р. Народ настільки ненавидів Кольбера, що, остерігаючись безладу, довелося ховати його вночі.

М. М. Карамзін писав: «В церкви Св. Евстафия погребен Кольбер. Памятник достоин его памяти. Он изображен на коленях, на черной, мраморной гробнице, перед Ангелом, держащим разогнутую книгу. Изобилие и Религия, в виде женщин, стоят подле. Великий Министр, слава Франции и Лудовика XIV! Он служил Королю, стараясь умножать его доходы и силы; служил народу, стараясь обогатить его посредством разных выгодных заведений и торговли; служил человечеству, способствуя быстрым успехам Наук, полезных Искусств и Словесности, не только во Франции, но и в других землях. Победоносные Лудовиковы флоты, как будто бы словом: да будет! сотворенные; лучшия Французския мануфактуры; Лангедокской канал, соединяющий Средиземное море с Океаном; именитыя торговыя общества: Индейское, Американское – и почти все Академии остались монументами его незабвенного правления» (Карамзин Н. М. Письма русского путешественника / Н. М. Карамзин. – Ленинград : Наука, 1984. – С. 283–284. – (Литературные памятники)).

Жана-Батиста Кольбера вважають гідним послідовником Сюллі, Рішельє та Мазаріні й останнім із великих міністрів Франції.

Економічна політика Кольбера, так званий кольберизм – один із різновидів меркантилізму, вища фаза у розвитку французької меркантилістської політики. Жан-Батист Кольбер не залишив після себе трактатів, погляди його відображені у практичних діях, численних листах, службових записках, інструкціях для чиновників та інших документах.

Кольбер намагався збільшити державний прибуток насамперед за рахунок активного торговельного балансу: шляхом створення мануфактур, заохочення промисловості, збільшення експорту промислової продукції та імпорту сировини, скорочення ввезення готових виробів іноземного виробництва. За рахунок держави у Франції розширювалася мережа мануфактур, у тому числі привілейованих, яким виділялися урядові субсидії. Активно створювалися експортні мануфактури, промисловці й торговці отримували позики та різного роду пільги, у тому числі звільнення від податків. Основна частина нових мануфактур виникла у 1664–68 рр. Промислова політика Кольбера базувалася на давній ідеї про можливість досягнення окремою країною економічної автаркії, тобто господарського самозабезпечення, коли країна здатна розвинути у себе всі види виробництва і ні в чому не залежати від інших держав.

Ж.-Б. Кольбер заохочував розвиток королівської мануфактурної промисловості, будівництво торговельного і військового флоту, колонізацію заморських володінь, створення і розвиток колоніальних компаній з метою розгортання зовнішньоторговельної діяльності (Вест-Індійська, Ост-Індійська, Левантійська, Сенегальська та ін.), сприяв покращенню доріг, будівництву каналів (наприклад, Лангедокського каналу, 1666–1681 рр.).

Кольбер запровадив протекціоністський митний тариф, здійснив заходи з уніфікації тарифів та укрупнення внутрішніх митних областей, що сприяло розвитку внутрішньої торгівлі.

Переймаючись розвитком промисловості, Кольбер залишив на другому плані інтереси сільського господарства. Стимулювання мануфактурного виробництва супроводжувалося забороною вивезення хліба з країни та вільного його ввезення, оскільки низькі ціни на хліб вважалися необхідною умовою розвитку промисловості і торгівлі. Зберігалися феодальні форми експлуатації. У галузі податкової політики Кольбер намагався перекласти тягар податкової системи з прямого податку на непрямі.

Було дещо знижено талью (прямий податок на селянські господарства), але при цьому різко були збільшені непрямі податки, наприклад, тютюновий, введено гербовий збір тощо. Ця політика викликала цілу низку селянських заворушень (1664, 1666–1669, 1670, 1671–1675 та ін.), які жорстоко придушувалися.

Війна з Голландією, що розпочалася 1672 р., припинила реалізацію кольберівської програми соціально-економічних перетворень. Кольберизм як економічна політика став взірцем для багатьох правителів Європи. Вважається, що це була всеосяжна програма економічного націоналізму, метою якої було досягнення Францією економічної гегемонії в Європі.

За бажанням Наполеона III праці Кольбера було видано у 8-ми томах під назвою «Листи, вказівки та спогади» (Lettres, instructions et memoires de Colbert (I–VIII, Рaris, 1868–82)).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Жана-Батиста Кольбера

Адам Сміт (1723–1790) – шотландський економіст і філософ, представник класичної політичної економії

«Кольбер, знаменитий міністр Людовіка XIV, був людиною чесною, працелюбною, зі знанням житейської практики, людиною з великим досвідом, обізнаною з державними фінансами, одне слово, мав здібності, з усіх поглядів підхожі для встановлення методу й належного порядку в збиранні та витрачанні державних доходів. Цей міністр, на біду, сприйняв усі забобони меркантилістичної системи, яка за своєю природою та суттю є системою обмежень і утисків; вона не могла не припасти до душі такій працьовитій і старанній діловій людині, що звикла завідувати різними галузями державного управління й встановлювати потрібні обмеження та контроль аби втримувати кожну з них у наданій їй сфері. Промисловість і торгівлю великої країни Кольбер намагався врегулювати за тим самим зразком, що й діяльність різних галузей державного управління, і, замість надати кожній людині можливість діяти у своїх інтересах на власний розсуд, дотримуючись рівності, свободи й справедливості, він наділяв одні галузі промисловості надзвичайними привілеями, водночас піддаючи інші надзвичайним утискам. Він не тільки був схильний, так само як інші європейські міністри, більше заохочувати промисловість міст, ніж промисловість села, а й виявляв прагнення заради підтримки першої утискати й гальмувати розвиток останньої. Для того щоб зробити предмети продовольства дешевими для мешканців міст і цим заохочувати мануфактурну промисловість та зовнішню торгівлю, він заборонив вивезення хліба і таким чином відібрав зовнішній ринок у найголовнішого продукту праці мешканців села. Ця заборона в поєднанні з утисками, встановленими давніми провінційними законами Франції при перевезенні хліба з однієї провінції до іншої, і з довільними та нестерпними податками, які стягувалися з селян майже у всіх провінціях, гальмували розвиток хліборобства цієї країни і втримували його на значно нижчому рівні, ніж той, якого цей розвиток, природно, досяг би за такого родючого ґрунту й такого сприятливого клімату».
     Сміт А. Добробут нації : Дослідження про природу та причини добробуту націй / Адам Сміт ; [пер.: О. Васильєва та ін.]. – Київ : Port-Royal, 2001. – 592 с.

Даніель Фрідріх Ліст (1789–1846) – німецький економіст, політик, публіцист

«В год смерти Мазарини не были еще значительны ни фабричное производство, ни торговля, ни мореплавание, ни рыболовство; финансы же были в самом безотрадном положении. Кольбер имел достаточно решимости один предпринять тот труд, который выполнен был англичанами лишь в течение трех столетий напряженного труда и после двух революций».
     Лист Ф. Национальная система политической экономии / Ф. Лист ; вступ. ст., примеч., биогр. очерк и пер. с нем. под ред. К. В. Трубникова. – Санкт-Петербург : Издание А. Э. Мертенса, 1891. – С. 120–121.

«Если Кольбер, противно всякой просвещенной политике, вводил новые способы и посредством принудительных законов заставлял фабрикантов следовать им, то нужно припомнить во-первых то, что эти способы в его время во всяком случае были наилучшими, а во-вторых то, что он имел дело с народом, который вследствие продолжительного деспотизма впал в апатию и потому противился всяким нововведениям, хотя бы они и были улучшением».
     Лист Ф. Национальная система политической экономии. – С. 122.

Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст, філософ, соціолог

«Система протекціонізму була штучним засобом фабрикувати фабрикантів, експропріювати незалежних робітників, капіталізувати національні засоби виробництва і життєві засоби, насильствено прискорювати перехід від старого способу виробництва до сучасного. Європейські держави бились за патент на цей винахід і, коли попали на службу до рицарів наживи, не задовольнялись уже тим, що з цією метою грабували свої власні народи, посередньо – шляхом протекційних мит, прямо – шляхом експортних премій і т. п. Вони насильствено викорінювали всяку промисловість у залежних від них сусідніх країнах, як, наприклад, була викоренена англійцями шерстяна мануфактура в Ірландії. На європейському континенті процес цей, з легкої руки Кольбера, був ще більш спрощений. Первісний капітал припливає тут до промисловців великою мірою прямо з державної казни».
     Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 23. – С. 712.

Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст

«Этот министр (ум. 1683) оказал, бесспорно, много услуг Франции: он первый ввел однообразную основу податей, понизил ввозную и вывозную пошлины на товары (1664), запретил забор рухляди и имущества крестьянского за недоимки, уменьшил число внутренних таможен и откупщиков; но в то же время обратил тариф в покровительственную для туземной промышленности меру, ввел строгий надзор в промышленность, назначил смотрителей мануфактур; для поддержания и возвышения морской торговли ввел премии в балтийское судоходство и отдаленное рыболовство, и старался дать труду искусственное направление, вызвавшее скоро повышение тарифа и стеснение торговли, в особенности хлебной и вообще суровьем.

Оригинальны и поощрения, введение Кольбером для увеличения народонаселения…

Разумеется, главная заслуга Кольбера Франции состоит не в этих ошибочных мерах, а в значительном улучшении путей сообщения и в разных умных законодательных положениях, как то: установлении советов прюдомов, в декларации о векселях или первом вексельном праве (1673), морском уставе, заведении колоний с правом свободной торговли, установлении городской и улучшении большой почты и т. п. Эти заслуги его принесли пользу и нашей науке, хотя и имели главной основой меркантильные убеждения».
     Вернадский И. Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 544.

Микола Іванович Зібер (1844–1888) – український економіст, соціолог, правознавець, громадський діяч

«..При большем развитии капитализма хозяину уже невыгодно вмешиваться в … работу самому: все его время должно поглощаться контролем над работой других и продажей продуктов этой работы. Поэтому тут уж денег в одних руках должно быть соединено более, и как число рабочих в одной мастерской также возрастает, то лишь в этот период возникает настоящий капитал, не только дающий хозяину возможность существовать на прибыль, но, что еще важнее, постоянно растущий в объеме. Некоторые отрасли производства требуют, правда, при самом своем возникновении столь значительного капитала, какого еще не может быть в эту эпоху в руках отдельных лиц. Это служи поводом к предоставлению частным лицам государственных субсидий (Кольбер), а частью и к основанию привилегированных компаний – предшественниц новейшего акционерного общества».
     Зибер Н. И. Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – Т. 1. – С. 361–362.

Август Онкен (1844–1911) – німецький економіст, професор Бернського університету

     Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – С. 174

Карл Бюхер (1847–1930) – німецький економіст, історик народного господарства і статистик

     Бюхер К. Возникновение народного хозяйства : публичные лекции и очерки / Карл Бюхер ; под ред. и с предисл. И. М. Кулишера. – Санкт-Петербург, 1907. – Вып. 1. – С. 123.

Давид Іохелевич Розенберг (1879–1950) – російський економіст, історик економічної думки

«Развитой меркантилизм означает уже более высокий уровень экономической политики, обусловленный более развитой экономикой. В этот период значительно вырастает торговля, развивается кредит. Начинается эпоха «так называемого первоначального накопления». Контролировать и регулировать торговлю и кредит прежними способами невозможно, да и нет надобности. Погоня за золотом и серебром еще больше увеличилась, но отношение к методам добывания их изменилось…

Наиболее яркое и одностороннее выражение получила политика развитого меркантилизма во Франции времен Людовика XIV. Министр финансов Людовика XIV Кольбер (1619–1683) с большой решительностью и твердостью проводил меркантильную политику (она получила во Франции название кольберизма). Основными моментами его меркантильной политики являются: покровительство мануфактурам, высокие ввозные пошлины, запрет вывоза сырья, насаждение новых отраслей промышленности, компаний для внешней торговли и т. д.».
     Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – C. 47.

Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст

«Жан-Батист Кольбер (1619–1683), выходец из буржуазии, был государственным чиновником, поднявшимся в первый период правления Людовика XIV до поста министра финансов (так лучше всего можно определить его главную функцию, хотя время от времени он выполнял другие обязанности; следует также напомнить, что в компетенцию министра финансов в то время входили вопросы промышленности, торговли и сельского хозяйства). Он был честным, толковым и энергичным администратором, знающим, как занять деньги, утихомирить кредиторов, усовершенствовать способы управления и учета, поощрять промышленность, строить дворцы и порты, развивать флот и т. д. При этом он потерпел неудачу, осуществляя далеко идущие колониальные планы; эта история наглядно показывает, что расточительность, связанная с государственным планированием, может намного превзойти все потери, которые можно поставить в вину частному предпринимательству. Не стоит превозносить его достижения и тем более видеть в нем ревностного приверженца какого-то великого принципа, как это делали некоторые его поклонники».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 187.

Андрій Володимирович Аникін (1927–2001) – російський економіст

Казалось, царствованию Людовика XIV не будет конца. Началось XVIII столетие…

В первые два десятилетия его царствования хозяйством страны управлял Кольбер. Он понимал важность промышленности и многое делал для ее развития. Однако рост некоторых ее отраслей шел в ущерб сельскому хозяйству, которое Кольбер рассматривал как источник финансовых средств для государства. Самый главный порок политики Кольбера заключался в том, что она оставляла в неприкосновенности феодальные отношения, а они сковывали экономическое и общественное развитие страны. Может быть, усилия Кольбера имели бы больший успех, если бы королевская власть не ставила перед ним главной задачи: любой ценой выжать деньги для войн, которые без конца вел честолюбивый Людовик, и для его невиданно пышного двора».
     Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 80.

Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки

«Следует назвать также выдающегося государственного деятеля Жана Батиста Кольбера (1619–1683), по имени которого политику меркантилизма иногда называют кольбертизмом (точнее, видимо, было бы называть этим словом только политику правительства Франции при Кольбере). Он не оставил после себя трактатов, взгляды его выражены в многочисленных письмах, служебных записках, инструкциях для чиновников и других документах. "Мы должны завоевать народы нашей промышленностью, – говорил Кольбер, – и победить их нашим вкусом"».
     Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000 – C. 80.

Норман Дейвіс (нар. 1939 р.) – британський історик

«За Жана-Батіста Кольбера (1619–1683), оригінального "homme de marbre", "чоловіка мов скеля", і bourgeous gentilhomme par excellence, був розроблений послідовний план переведення фінансів, оподаткування та торгівлі в країні на здорову основу. Цей кольберизм репрезентував осібну dirigiste, керовану, форму меркантилізму, і його часто тлумачили як невдачу, надто в пізнішому періоді. А проте він став тим двигуном, що уможливив решту проектів Людовіка XIV, тож його треба оцінювати, тільки беручи до уваги незмірні вимоги справді невситимого фінансового апетиту короля.

У сфері фінансів Кольбер створив Controle General (1665 p.) і через цей орган наглядав за всіма іншими підпорядкованим інституціями: Tresor de I Epargne (скарбницею), Conseil Royal, Etat de Prevoyance та Etat du Vrai (ці установи готували щорічні попередні оцінки та балансові звіти), а також за Grand Livre (гросбухом державних рахунків). З 1666 р. монетний двір карбував гарненькі золоті louis d'or, луїдори, та срібні ecu, екю, що зберігали стабільну вартість майже тридцять років.

У фіскальному секторі створено Caisse de Emprunts (Позикову касу, 1674 p.), щоб нагромаджувати гроші через державні позики. 1680 р. створено Ferme Generate (Генеральне агентство відкупів), щоб координувати збір усіх податків, окрім сумнозвісного taille, земельного податку (його залишили інтендантам). Після смерті Кольбера бюджетний дефіцит зріс, і довелося вдатись до маси різних заходів, зокрема й до capitation, подушного податку, 1695 p., billets de monnaie, паперових грошей, 1701 p. і dixieme, державної десятини, 1710 р.

У комерційному секторі Кольбер запровадив особливий режим, спробувавши завести всю приватну діяльність у межі державних регуляцій і надати пріоритет державним підприємствам, надто в мануфактурному виробництві та зовнішній торгівлі. "Code de la Draperie" ("Текстильний кодекс", 1669 p.) – один з прикладів його манії докладного регулювання. Велика текстильна фабрика Ванробе в Абвілі та державна Гобеленова фабрика, переведена до Парижа з Брюселя, – пам'ятки Кольберової любові до мануфактурного виробництва. Різні державні торговельні компанії — des Indes Orientales (1664 p.), des Indes Occidentales (1664 p.), du Nord (1669 p.), du Levant (1670 p.) – пам'ятки Кольберової віри, що загальне багатство країни можна збільшити тільки тим, що завезено з-за кордону».
     Дейвіс Н. Європа : Історія / Н. Дейвіс ; пер. з англ. П. Таращук. – Київ : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2008. – С. 638–639.

Анатолій Антонович Мазаракі (нар. 1950 р.) – український науковець, доктор економічних наук, професор

«… При Ж. Кольбере во Франции развитие получили не только коммерция, шелковые и шерстяные мануфактуры, но и металлургические предприятия. Появились кредитные учреждения. Кольбер принял меры по унификации тарифов и укрупнению внутренних таможенных областей, что способствовало развитию внутренней торговли, хотя продукция мануфактур из-за низкой покупательной способности масс предназначалась прежде всего для внешнего рынка. Развитие получил торговый и военный флот Франции».
     Мазараки А. А. Торговля: история, цивилизация, мораль : [монография] / А. А. Мазараки ; Киев. нац. торг.-экон. ун-т. – Киев : Книга, 2010. – С. 223.

Видання «Всемирная история экономической мысли»

«Огромный размах политике маржинализма придал министр Людовика XIV Кольбер в 1661–1683 гг. Он полагал, что могущество государства определяется количеством денег в его распоряжении, а их может дать только торговля, которую нельзя увеличить, не сокрушив голландцев. Кольбер создал Ост-Индскую компанию (1664), поощрял развитие королевской мануфактурной промышленности, ввел протекционистский таможенный тариф. Его меркантилистская политика способствовала развитию товарно-денежных отношений во Франции».
     Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – С. 392–393.

Твори

• Lettres, instructions et memoires de Colbert [Ressources électroniques] : en 8 t. / Jean-Baptiste Colbert. – Рaris, 1868–1882. – Режим доступу: http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k515478

Література

• Энциклопедический словарь. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1895. – Т. 15а (полутом 30). – С. 785–787. – Режим доступа: https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Кольбер,_Жан-Баптист
  

  Шифр зберігання книги: 03 Э68

• Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1990. – Т. 30. – С. 785–787.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1975. – Т. 2. – С. 189.
  Шифр зберігання книги: 03 Э40
• Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 22. – С. 421.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
• Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 281–283.
  Шифр зберігання книги: 33 Р86
• Encyclopedia Britannica [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.britannica.com/biography/Jean-Baptiste-Colbert. – Title from the screen.
• Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV–XVIII ст. / Фернан Бродель ; пер. з французької Григорій Філіпчук. – Київ : Основи, 1997. – Т. 2. – 585 с. – Про Ж.-Б. Кольбера див. за покажч. імен.
  Шифр зберігання книги: 33М Б88
• Валлерстайн И. Мир-система Модерна. Т. 2. Меркантилизм и консолидация европейского мира-экономики, 1600–1750 гг. / Иммануил Валлерстайн ; пер. с англ., лит. ред., комм. Н. Проценко. – Москва : Ун-т Дмитрия Пожарского, 2016. – 528 с. – С. 114–115, 140–144, 325–326: о Кольбере.
  Шифр зберігання книги:
• Иегер О. Всеобщая история  : в 4 т. / О. Иегер ; пер. и доп. под ред. П. Н. Полевого. – Санкт-Петербург : Издание А. Ф. Маркса, 1894. – Т. 3. – 665 c. – С. 364: Ж.-Б. Кольбер.
  Шифр зберігання книги: 9 И30
• Ингрэм Д. История политической экономии [Электронный ресурс] / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – XI, [1], 322, IV с. – С. 53, 54, 88: Кольбер.
• Камерон Р. Краткая экономическая история мира. От палеолита до наших дней : пер. с англ. / Р. Камерон. – Москва : РОССПЭН, 2001. – 544 с. – Из содерж.: Кольбертизм во Франции. – С. 184–189. – (Экономическая история: документы, исследования, переводы).
  Шифр зберігання книги: 33М К18
• Колюбакин В. Четыре урока и пять слов Жана-Батиста Кольбера [Электронный ресурс] / Владимир Колюбакин // Политик HALL. – 2005. – № 22 (июль–август). – Режим доступа: http://www.politikhall.com/issue/152
• Кравець В. М. Західноєвропейський банківський бізнес: становлення і сучасність / В. М. Кравець, О. В. Кравець ; за ред. В. І. Міщенка. – Київ : Знання-Прес, 2003. – 470 с. – С. 198–200: Ж.-Б. Кольбер.
  Шифр зберігання книги: 336И К77
• Краус Н. М. Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – С. 72–73.
  Шифр зберігання книги: 33(09) К78
• Левитский В. Ф. История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 248–254: Ж.-Б. Кольбер.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Л36
• Лист Ф. Национальная система политической экономии / Ф. Лист ; вступ. ст., примеч., биогр. очерк и пер. с нем. под ред. К. В. Трубникова. – Санкт-Петербург : Издание А. Э. Мертенса, 1891. – 452 с. – С. 120–122: Ж.-Б. Кольбер.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Л63
• Малов В. Н. Ж.-Б. Кольбер : абсолютист. бюрократия и франц. общество / В. Н. Малов ; отв. ред. Е. Б. Черняк ; АН СССР, Ин-т всеобщ. истории. – Москва : Наука, 1991. – 238, [2] с.
  Шифр зберігання книги в НПБ України: Б288205
• Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – Кн. 1, гл. 3.b : Франция и кольбертизм. – С. 164–184.
  Шифр зберігання книги: 33(09) О-58
• Саранов С. В. Політика Ж.–Б. Кольбера (1619–1683 рр.) у середземноморському Магрибі: досвід критичного осмислення / С. В. Саранов // Гілея: науковий вісник : зб. наук. пр. / Укр. акад. наук, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – Київ, 2015. – Вип. 94. – С. 94–97. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gileya_2015_94_23
  Шифр зберігання журналу в НІБ України: Ж25326
• Холопов А. В. История экономических учений : учебное пособие / А. В. Холопов. – 2-е изд., доп. – Москва : ЭКСМО, 2009. – С. 60–64.
  Шифр Зберігання книги: 33(09) Х73 (Колекція професора Л. Я. Корнійчук)
• Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – 494 с. – С. 187: Ж.-Б. Кольбер. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).
  Шифр зберігання книги: 33(09) Ш96
• Sargent A. J. The Economic Policy of Colbert [Electronic recourse] / Arthur John Sargent. – Kitchener : Batoche books, 2004. – 79 p.

Фотогалерея

<gallery widths=200px heights=220px perrow=2>

Файл:Kolber2.jpg|Режим доступу: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Lefebvre_-_Jean-Baptiste_Colbert.jpg?uselang=ru Файл:Kolber3.jpg|Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Кольбер,_Жан-Батист#/media/File:Louis14-H.jpg Файл:Kolber4.jpg|Режим доступу: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Colbert_villacerf_1685.jpg?uselang=ru Файл:Kolber5.jpg|Историческая портретная галерея. Выдающиеся личности. – Москва : АСТ ; Санкт-Петербург : Полигон, 2004. – С. 241. Файл:Kolber6.jpg|Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV–XVIII ст. / Ф. Бродель – Київ : Основи, 1997. – Т. 2. – С. 463. Файл:Kolber7.jpg|Режим доступу: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Colbert_sculpture_par_Coysevox.JPG Файл:Kolber8.jpg|Карамзин Н. М. Письма русского путешественника / Н. М. Карамзин. – Ленинград : Наука, 1984. – С. 283. – (Литературные памятники). Режим доступу: http://www.aviewoncities.com/paris/sainteustache.htm