Кольбер Жан-Батист

Кольбер Жан-Батист

Colbert Jean-Baptiste
(29 серпня 1619 – 6 вересня 1683) –
французький державний діяч, активний провідник політики протекціонізму в XVII ст.,
його меркантилістська політика увійшла в історію під назвою кольберизму.

Життя та діяльність

Син заможного купця, народився 29 серпня 1619 р. в м. Реймсі (Франція). Здобув поглиблену гуманітарну освіту в єзуїтському коледжі рідного міста. У 1648 р. отримав місце в канцелярії державного секретаря Мішеля Ле Тельє. Невдовзі (1651 р.) кардинал Мазаріні звернув увагу на здібності Кольбера і призначив його управителем свого господарства.

Уперше власні плани соціально-економічної політики були детально викладені Кольбером в 1659 р. у великій записці, призначеній кардиналу Мазаріні. Вважається, що таким чином Кольбер, який мав намір відтіснити головного інтенданта Фуке та зайняти його місце у керівництві фінансами, намагався зацікавити Мазаріні своїми планами можливих перетворень. Кардинал рекомендував Кольбера молодому королю Людовіку XIV.

Кольбер дуже швидко зробив кар’єру: член Вищої Ради (з 1661 р.), сюрінтендант державних будівель і мануфактур (з 1664 р.), торгівлі (з 1665 р.), генеральний контролер фінансів (з 1665 р.), морський міністр (з 1669 р.). Таким чином, у руках Кольбера було зосереджено управління внутрішньою політикою Франції. За час служби він підкорив своєму безпосередньому впливу усі галузі державного управління: фінанси, флот, торгівлю і колонії, при цьому під його контролем знаходилися всі громадські будівлі, у тому числі королівський палац. Для того, щоб закріпити створений ним порядок, він наказав розробити відповідні законоположення для флоту, торгівлі і колоній та провести удосконалення в цивільному і кримінальному законодавстві. Суттєвими були його заслуги у розвитку наук і мистецтва. Значну частину установ, що були засновані під час правління Людовіка XIV з метою розвитку культури в країні, було створено завдяки діяльності великого міністра. Ім’я Кольбера тісно пов’язане із заснуванням: Академії надписів і літератури (Мала академія) (1663 р.), Академії наук (Королівська академія наук) (1666 р.), Королівської академії музики (1669 р.) і Королівської академії архітектури (1671 р.). Він провів реформу Академії живопису, для якої започаткував особливу школу в Римі. Кольбер був фундатором обсерваторії, сприяв розвитку Королівської бібліотеки і Ботанічного саду. Він призначив стипендії для подорожування французьких вчених, які принесли величезну користь науці.

Під час своєї державної діяльності Кольберу заради досягнення мети часто доводилося вдаватися до непопулярних заходів і він робив це не вагаючись, чим викликав негативне ставлення до себе у певної частини співгромадян.

Кольбер помер у Парижі 6 вересня 1683 р. Народ настільки ненавидів Кольбера, що, остерігаючись безладу, довелося ховати його вночі.

М. М. Карамзін писав: «В церкви Св. Евстафия погребен Кольбер. Памятник достоин его памяти. Он изображен на коленях, на черной, мраморной гробнице, перед Ангелом, держащим разогнутую книгу. Изобилие и Религия, в виде женщин, стоят подле. Великий Министр, слава Франции и Лудовика XIV! Он служил Королю, стараясь умножать его доходы и силы; служил народу, стараясь обогатить его посредством разных выгодных заведений и торговли; служил человечеству, способствуя быстрым успехам Наук, полезных Искусств и Словесности, не только во Франции, но и в других землях. Победоносные Лудовиковы флоты, как будто бы словом: да будет! сотворенные; лучшия Французския мануфактуры; Лангедокской канал, соединяющий Средиземное море с Океаном; именитыя торговыя общества: Индейское, Американское – и почти все Академии остались монументами его незабвенного правления» (Карамзин Н. М. Письма русского путешественника / Н. М. Карамзин. – Ленинград : Наука, 1984. – С. 283–284. – (Литературные памятники)).

Жана-Батиста Кольбера вважають гідним послідовником Сюллі, Рішельє та Мазаріні й останнім із великих міністрів Франції.

Економічна політика Кольбера, так званий кольберизм – один із різновидів меркантилізму, вища фаза у розвитку французької меркантилістської політики. Жан-Батист Кольбер не залишив після себе трактатів, погляди його відображені у практичних діях, численних листах, службових записках, інструкціях для чиновників та інших документах.

Кольбер намагався збільшити державний прибуток насамперед за рахунок активного торговельного балансу: шляхом створення мануфактур, заохочення промисловості, збільшення експорту промислової продукції та імпорту сировини, скорочення ввезення готових виробів іноземного виробництва. За рахунок держави у Франції розширювалася мережа мануфактур, у тому числі привілейованих, яким виділялися урядові субсидії. Активно створювалися експортні мануфактури, промисловці й торговці отримували позики та різного роду пільги, у тому числі звільнення від податків. Основна частина нових мануфактур виникла у 1664–68 рр. Промислова політика Кольбера базувалася на давній ідеї про можливість досягнення окремою країною економічної автаркії, тобто господарського самозабезпечення, коли країна здатна розвинути у себе всі види виробництва і ні в чому не залежати від інших держав.

Ж.-Б. Кольбер заохочував розвиток королівської мануфактурної промисловості, будівництво торговельного і військового флоту, колонізацію заморських володінь, створення і розвиток колоніальних компаній з метою розгортання зовнішньоторговельної діяльності (Вест-Індійська, Ост-Індійська, Левантійська, Сенегальська та ін.), сприяв покращенню доріг, будівництву каналів (наприклад, Лангедокського каналу, 1666–1681 рр.).

Кольбер запровадив протекціоністський митний тариф, здійснив заходи з уніфікації тарифів та укрупнення внутрішніх митних областей, що сприяло розвитку внутрішньої торгівлі.

Переймаючись розвитком промисловості, Кольбер залишив на другому плані інтереси сільського господарства. Стимулювання мануфактурного виробництва супроводжувалося забороною вивезення хліба з країни та вільного його ввезення, оскільки низькі ціни на хліб вважалися необхідною умовою розвитку промисловості і торгівлі. Зберігалися феодальні форми експлуатації. У галузі податкової політики Кольбер намагався перекласти тягар податкової системи з прямого податку на непрямі.

Було дещо знижено талью (прямий податок на селянські господарства), але при цьому різко були збільшені непрямі податки, наприклад, тютюновий, введено гербовий збір тощо. Ця політика викликала цілу низку селянських заворушень (1664, 1666–1669, 1670, 1671–1675 та ін.), які жорстоко придушувалися.

Війна з Голландією, що розпочалася 1672 р., припинила реалізацію кольберівської програми соціально-економічних перетворень. Кольберизм як економічна політика став взірцем для багатьох правителів Європи. Вважається, що це була всеосяжна програма економічного націоналізму, метою якої було досягнення Францією економічної гегемонії в Європі.

За бажанням Наполеона III праці Кольбера було видано у 8-ми томах під назвою «Листи, вказівки та спогади» (Lettres, instructions et memoires de Colbert (I–VIII, Рaris, 1868–82)).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Жана-Батиста Кольбера

Твори

Література

Фотогалерея

<gallery widths=200px heights=220px perrow=2>