Відмінності між версіями «Тюрго Анн Роберт Жак»
Admin (обговорення • внесок) |
Admin (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 90: | Рядок 90: | ||
<br> | <br> | ||
<spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1902. – Т. 34 (полутом 67). – С. 334–339.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68''' | <spoiler text="Література"><div align="justify"><ul type="square"><li>'''Энциклопедический словарь''' / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1902. – Т. 34 (полутом 67). – С. 334–339.<br>''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68''' | ||
| − | |||
| − | |||
<li>'''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1909. – Т. 18. – С. 689–690.<br> | <li>'''Большая энциклопедия''' : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1909. – Т. 18. – С. 689–690.<br> | ||
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79''' | ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Б79''' | ||
<li>'''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1934. – Т. 41, ч. 10. – <u>'''[[Медіа:Granat128-130.pdf|<span style="color:#3366bb">Стб. 319–328</span>]]'''</u>.<br> | <li>'''Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат''' / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1934. – Т. 41, ч. 10. – <u>'''[[Медіа:Granat128-130.pdf|<span style="color:#3366bb">Стб. 319–328</span>]]'''</u>.<br> | ||
''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68''' | ''Шифр зберігання книги:'' '''030 Э68''' | ||
| − | |||
| − | |||
<li>'''Румянцева Е. Е.''' Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 707–709.<br> | <li>'''Румянцева Е. Е.''' Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 707–709.<br> | ||
''Шифр зберігання книги:'' '''330 Р86''' | ''Шифр зберігання книги:'' '''330 Р86''' | ||
Версія за 08:54, 25 січня 2023
Тюрго Анн Робер Жак, барон де Ольн
Turgot Anne Robert Jacques, baron de l’Aulne
10 травня 1727 – 20 березня 1781 –
французький економіст XVIII ст., державний діяч,
представник фізіократизму, філософ-просвітник.
Turgot Anne Robert Jacques, baron de l’Aulne
10 травня 1727 – 20 березня 1781 –
французький економіст XVIII ст., державний діяч,
представник фізіократизму, філософ-просвітник.
Тюрго народився 10 травня 1727 року у Парижі в родині, що належала до давнього французького дворянського роду (нетитулованого дрібномаєтного дворянства) і мала вікові традиції державної служби. Його прадід був представником нормандського дворянства на Генеральних штатах 1614 р., дід – інтендантом у Меці та у Турі. Батько Жака Тюрго – відомий діяч міського самоуправління Парижа і prevot des marchands de Paris (1729–1740 рр.) (посада, що відповідає сучасному меру або префекту). Тюрго був третім сином і, згідно з традицією, родина готувала його до духовного звання. Він отримав найкращу для свого часу освіту: навчався спочатку у семінарії Сен-Сюльпіс, а згодом продовжив теологічну освіту у Maison de Sorbonne – коледжі, що входив до складу теологічного факультету Сорбонни. Вже під час навчання, за спогадами Мореллє – товариша Тюрго по університету, виявились надзвичайні особливості мислення талановитого юнака. Він добре володів шістьма мовами, вивчав безліч різних наук, мав феноменальну пам’ять.
У грудні 1750 р., коли Тюрго було всього 23 роки, він виступив у Сорбонні з публічною промовою під назвою «Tableau philosophique des progres successifs de I’esprit humain» («Філософський огляд послідовних досягнень людського розуму»). Це одразу створило йому репутацію серед філософів та інших паризьких інтелектуалів. На думку істориків, промова Ж. Тюрго була першим систематичним, світським та природничо-історичним викладом “сучасної” ідеї прогресу. Тюрго використовував тристадійну типологію. За Тюрго людство, що йде шляхом прогресу, проходить три стадії – мисливсько-пастушську, землеробську, торговельно-міську. Але кожен із його основних інститутів – мова, наука, живопис та ін. – може також розглядатися як такий, що проходить через три стадії, і у кожного з інститутів є власна модель розвитку, що виходить з його природи. «То, что отличает речь Тюрго в Сорбонне, это идея сплетения истин и ошибок, продвижений вперед и отступлений, периодов роста и упадка, славы и унижений в одно объединенное прогрессивное движение всего человечества» (Нисбет Р. Прогресс: история идеи / Р. Нисбет ; [пер. с англ. под ред. Ю. Кузнецова]. – Москва : Ирисэн, 2007. – С. 282–283. – (Серия "Социология")).
У 1751 р. Тюрго зробив начерки своєї найвизначнішої роботи про прогрес «Sur l`Histoire Universelle». «Даже если бы Тюрго не написал или не сделал ничего, кроме рассуждений о прогрессе … он бы, несомненно, стал одной из знаковых фигур XVIII века. Именно восхищение работами Тюрго, причем главным образом теми, которые были посвящены прогрессу, подтолкнуло его современника Кондорсе к написанию его биографии. Когда читаешь зачастую обрывочные, составленные в телеграфном стиле фрагменты и фразы его “Всеобщей истории” и думаешь о том, во что они могли развиться и, без сомнений, развились бы, если бы Тюрго остался в Сорбонне до конца своей жизни, то понимаешь, что перед тобой намеки на монументальный труд, посвященный прогрессу, который, по всей вероятности, не мог бы быть и не будет написан никем другим» (Нисбет Р. Прогресс: история идеи. – С. 287).
Проте вже у 1751 р. Ж. Тюрго йде з Сорбонни, залишає свої наміри стати вченим у рамках Церкви та розпочинає кар’єру урядового чиновника. Своє рішення він пояснював небажанням все життя носити маску. Але атеїстом Тюрго не став: він вважав, що в державі може існувати пануюча релігія, під якою він розумів те релігійне вчення, якого дотримувалася більшість населення. До релігії меншості він вимагав толерантного ставлення. «В этом человеке было что-то от Дон-Кихота, – пише А. В. Анікін у книзі «Юность науки». – Впрочем, он был, скорее, Дон-Кихотом не по характеру, а по воле обстоятельств: иногда донкихотством оказываются самые разумные идеи и целесообразные действия. Но это сравнение уместно еще в одном отношении: лично Тюрго был человеком большого душевного благородства, безусловной принципиальности и редкого бескорыстия. Эти качества были при дворе Людовиков XV и XVI столь же странными и неуместными, как в мире, созданном воображением Сервантеса» (Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 148).
У 1752 р. Тюрго отримує судову посаду у паризькому парламенті, а у наступному – купує, за правилами того часу, місце доповідача судової палати. Заняття судовою справою він поєднував із заняттями науковими: мріяв написати філософію історії, цікавився географією, літературою, природознавством, тісно спілкувався з багатьма представниками науково-літературних кіл Парижа. Він часто відвідував салон мадам Жоффрен, де зустрічався з Дідро, Монтеск’є, Д’Аламбером, Гельвецієм, Гольбахом та ін., а пізніше і з Адамом Смітом. Тюрго пише для «Encyclopédie ou Dictionnaire raisonné des sciences, des arts et des métiers» («Енциклопедія, або Тлумачний словник науки, мистецтва й ремесел») Дідро та Д’Аламбера декілька філософських та економічних статей. Особливо важливим було для Тюрго знайомство із засновником школи фізіократів Ф. Кене та з деражвним діячем і економістом В. Гурне, який відіграв важливу роль у становленні економічних поглядів Ж. Тюрго. Гурне, на відміну від фізіократів, вважав промисловість і торгівлю важливими джерелами процвітання держави. Вважається, що широко відомий принцип laissez faire, laissez passer отримав розповсюдження саме від нього. Тюрго разом із Гурне багато їздив різними куточками Франції, вивчав стан розвитку промисловості і торгівлі, знайомився з економічною політикою уряду та її результатами у різних провінціях країни. «Тюрго воспринял как свои три заповеди Гурнэ: 1) свободу деятельности предоставить не только сельскому хозяйству (догма Кенэ), но и промышленности и торговле; 2) свободу труда, дающую стимул для совершенствования производства, и выгодные цены для покупателя; 3) дать покупателю самое большое число конкурентов и открыть все рынки для продавцов. Гурнэ и Тюрго пришли с разных сторон к одинаковым выводам», – звертає увагу доктор економічних наук В. І. Пефтієв (публікується під прізвищем Амет) (Амет В. Преодоление себя и времени / В. Амет. – Ярославль, 2003. – С. 60). Після повернення у Париж Тюрго разом з Гурне відвідував засідання “секти” Кене. Він поділяв деякі основні ідеї Кене і з повагою ставився до засновника школи фізіократів, але з цілої низки принципових питань він мав свою оригінальну точку зору. І саме тому Д. Розенберг підкреслював, що «Тюрго мы ставим отдельно. Во-первых, он не умещается, так сказать, в рамки школы физиократов. Хотя Тюрго по основным своим воззрениям – физиократ, но учеником Кенэ в обычном смысле он не был, а в жизни “школы” он почти никакого участия не принимал. Тюрго держался независимо и находился в дружеских отношениях даже с противниками кружка, который возглавлял Мирабо. Во-вторых, Тюрго меньше, чем другие физиократы, особенно из аристократической среды, поддавался иллюзии феодальной внешности физиократии…
Это и дало Тюрго возможность вносить улучшения в учение Кенэ и развивать его дальше.
Наконец, в-третьих, Тюрго делал серьезную попытку осуществить физиократию, претворить ее в жизнь…Этим он наиболее полно обнаружил истинную сущность этой доктрины» (Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва, 1934. – Ч. 1. – С. 130–131).
У цей період з’являються один за одним твори Тюрго, присвячені різним нагальним питанням розвитку суспільства. Крім того, Тюрго переклав французькою мовою низку книг іноземних економістів, переважно англійських меркантилістів. Наукову та літературну діяльність Тюрго було перервано призначенням на посаду інтенданта в Лімож (центр сільськогосподарської області Лімузен). На цій посаді він залишався 13 років і, не зважаючи на перешкоди, намагався здійснити у своїй провінції низку реформ. Тюрго довелося вести боротьбу із неврожаєм і страшним голодом 1770–1771 рр. Він добився від уряду позики для подолання важких наслідків неврожаю. Існують відомості про те, що Ж. Тюрго витратив значну суму власних коштів (20 тис. ліврів) на допомогу селянам своєї провінції. Основними видами літературної продукції того часу для Тюрго були численні звіти, службові записки та циркуляри. Завдяки тому, що Тюрго поєднував у собі видатного адміністратора і видатного теоретика, свої адміністративні заходи і законодавчі проекти він доповнював поясненнями, які представляють значний теоретичний інтерес. У цей час він не перестає цікавитись науковими новинами, веде активне листування з відомими мислителями, зокрема Д. Юмом, Кондорсе та ін., обговорюючи різні питання.
У 1766 р. він написав свою головну економічну працю – «Reflexions sur la formation et la distribution des richesses» («Роздуми про створення і розподіл багатства»). Цікавою є історія цієї роботи. Тюрго написав її на прохання друзів як підручник або керівництво для двох молодих китайців, яких привезли єзуїти-місіонери для навчання у Франції. Публікацією праці 1769–1770 рр. займався П. Дюпон де Немур, який з власної ініціативи вніс редакторські правки у авторський текст та суттєво змінив ті місця праці, в яких Тюрго, на думку де Немура, відхилився від фізіократичної доктрини. Цей факт викликав надзвичайне обурення з боку Тюрго, і 1776 р. він самостійно випустив окреме видання (Див.: Аникин А. В. Юность науки. – С. 151). Книга складається із 100 параграфів, кожен з яких є коротким текстом, свого роду економічною теоремою.
Йозеф Шумпетер у своїй праці «История экономического анализа» писав про Тюрго і його працю: «Не будет преувеличением сказать, что аналитическая экономическая наука потратила целое столетие, чтобы подняться до того уровня, которого она могла достичь за двадцать лет после опубликования трактата Тюрго, если бы его содержание было надлежащим образом понято и усвоено внимательными профессионалами» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 324. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33)). Шумпетер стверджує, що такого ж рівня праці з питань заробітної плати, цін і капіталу серед європейських економістів не було аж до другої половини XIX ст.
На думку М. Блауга, «“Размышления” представляют собой замечательную книгу, не только содержащую элементы структуры, по которой впоследствии была построена книга Адама Смита “Богатство народов”, в частности, концепцию разделения труда, разграничение между рыночной и естественной равновесной ценой товаров и подчеркивание роли объема реальных сбережений как главного фактора темпов роста экономики, но и представляющую собой шаг вперед по сравнению с Адамом Смитом в анализе связи между прибылью и ставкой процента и ясной формулировке закона убывающей отдачи в сельском хозяйстве. Тюрго даже еще более горячо, чем Смит, отстаивал точку зрения, что минимум государственного вмешательства в экономическую жизнь есть наилучшая политика для государства, и, не пользуясь замечательной аналогией Смита с “невидимой рукой”, не оставлял никаких сомнений в том, что можно полагаться на рыночные силы в плане автоматического приведения экономики в равновесное состояние. Однако нельзя сказать, что, не появись Смит, Тюрго обеспечил бы более поздних экономистов всеми составляющими смитианского наследия. Труд Тюрго лишен композиционных достоинств и грандиозного исторического размаха книги Смита, богатства иллюстраций и примеров и эффективной критики государственной политики. Справедливости ради следует сказать, что стиль его рассуждений гораздо больше похож на стиль Рикардо, чем Адама Смита, что стало одной из причин, по которой современные комментаторы (такие как Шумпетер) ставили его выше последнего» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 305).
У 1774 р. Жак Тюрго був призначений Людовіком XVI, який у той час вступив на престол, міністром – спочатку морським (на цій посаді він пробув 34 дні), а потім – головним контролером (міністром) фінансів. На початку він користувався повною довірою молодого короля і розпочав реформи, намагався впроваджувати у життя ідеї фізіократії, що сприяли буржуазному розвитку Франції. З перших днів він взявся за оздоровлення фінансів, спробував обмежити витрати бюджету та збільшити доходи. Тюрго добився прийняття низки важливих указів, таких як: указ про відновлення торгівлі зерном та борошном (1774 р.), едикт про скасування цехів і гільдій (1776 р.), едикт про заміну натуральної дорожньої повинності грошовим поземельним податком і про поширення його на дворянство та ін. Тюрго не збирався обмежуватися проведенням окремих реформ і мав наміри поступово внести зміни в адміністративний устрій шляхом створення органів місцевого самоврядування зі збереженням прерогатив абсолютної влади; реформувати систему освіти та ін. Він наполегливо працював, не перериваючи роботу ні на один день, незважаючи на погіршення стану здоров’я, часті приступи подагри, які заважали вільно рухатись. «Следует отметить, что все сделанное Тюрго или намеченное им к осуществлению не имеет отношения к какой-либо научной или другой доктрине. Речь идет о деятельности чрезвычайно способного государственного чиновника, знавшего идейные течения своего времени и старавшегося служить им на практике. Он не слишком увлекался абстрактными принципами, что безусловно, только к его чести … Физиократы, конечно, приветствовали его деятельность и вели пропаганду в его пользу, но они имели мало отношения к его политике и никак не были причастны к его вступлению в должность, поскольку в 1774 г. они уже лишились какого-либо влияния. По тем же причинам его падение не было связано с поражением какой-либо физиократической доктрины» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 319). Своїми реформами Тюрго набув багато ворогів і не отримав друзів. «Тюрго провел важные, давно назревшие и шумно приветствовавшиеся реформы, но этот успех привел его к раннему краху карьеры, т. е. политическому падению, обусловленному тем, что он вызвал противодействие со стороны весьма влиятельных аристократов, которые не были настроены ни на какие бы то ни было реформы» (Нисбет Р. Прогресс: история идеи. – С. 281). Прибічники старого режиму і король були розчаровані: вони очікували дива, швидкого покращення економічного стану в країні, різкого збільшення власних прибутків, але цього не сталося.
Людовік XVI, який не розумів ідей свого міністра фінансів, на хвилі загального невдоволення відвернувся від Тюрго. Леон Сей – автор біографії Ж. Тюрго, виданої в Парижі у 1887 р., вважає, що головною причиною його відставки була втома реформатора та короля. Після майже двадцяти місяців перебування при владі, 12 травня 1776 р. Тюрго було звільнено з посади за особистим наказом короля. Всі, хто до відставки Тюрго побоювалися його, інтригували та готували змови проти нього, таємно накинулися на опального міністра з наклепами та образами. М. Г. Чернишевський стосовно діяльності Ж. Тюрго на посту генерал-контролера фінансів зазначав: «От теории Тюрго перейдем к практической деятельности его как министра. За нее хвалят его писатели всех экономических школ, но нам кажется, что при многих прекрасных сторонах есть в ней один недостаток. Тюрго был хорошим министром, но напрасно он был министром» (Чернышевский Н. Г. Полное собрание сочинений : в 15 т. / Н. Г. Чернышевский ; под общ. ред. В. Я. Кирпотина, Б. П. Козьмина, П. И. Лебедева-Полянского [и др.]. – Москва : Гослитиздат, 1950. – Т. 5. – С. 312).
«Народ в какой-то степени понимал демократический смысл реформ Тюрго, – зазначав А. В. Анікін. – Крестьяне радовались избавлению от ненавистной барщины на королевских дорогах, но едва ли слышали его имя. Более грамотные парижские подмастерья и их ученики ликовали и славили Тюрго в куплетах. Но народ был далеко внизу, а враги – рядом и наверху. Веселые куплеты подмастерьев вместе с дельными статьями физиократов тонули в мутном потоке злобных памфлетов, издательских стишков и карикатур, который захлестнул Париж. Пасквилянты изображали Тюрго то злым гением Франции, то беспомощным и непрактичным философом, то марионеткой в руках “секты экономистов”. Только на неподкупную честность Тюрго они не посягали: таким обвинениям никто бы не поверил» (Аникин А. В. Юность науки. – С. 158).
Тюрго залишався твердим і непохитним. Друзів вражала сила духу і витримка, з якою він переносив опалу та крах його реформ. Останні роки життя Тюрго присвятив науковій діяльності, зосередившись на природничих науках. Помер Ж. Тюрго у 1781 р.
Творчий доробок Тюрго величезний. У 1808–1811 рр. було видано 9 томів творів Тюрго, його листів та документів, у 1882 р. опубліковано листування Кондорсе і Тюрго. В 1846–1849 рр. з’явилися листи Тюрго і Д. Юма англійською мовою. Відомо, що в особистих архівах нащадків Дюпона де Немура знаходяться ще не опубліковані листи та рукописи Ж. Тюрго. Його основними економічними працями є: «Eloge de Gourney» («Похвальне слово Венсану де Гурне», написано у 1759 р., перероблено у 1776 р.) та «Reflexions sur la Formation et la Distribution des Richesses» («Роздуми про створення та розподіл багатств», написані у 1766 р., надруковані у 1769 р. з правками П. Дюпона де Немура, а у 1776 р. – у авторському варіанті), «Lettre a M. l’abbe de Cice, depuis uveque d’Auxerre, sur le papier supple a la monnoie» («Лист абату де Сісе про паперові гроші», 1749 р.), надруковані в «Енциклопедії» статті: «Foundation et Foundations» («Заснування фондів», 1757 р.) і «Foires et marches» («Ярмарки и ринки», 1757 р.), листи Трюдену (1766 р.) та Юму (1767 р.), незакінчений рукопис «Valeurs et monnaies» («Цінність та гроші», 1769 р.) та деякі інші роботи.
«У Тюрго, – зазначав К. Маркс, – фізіократична система набрала найбільш розвинутого вигляду» (Маркс К. Теорії додаткової вартості (IV том «Капіталу») / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 1. – С. 24). Онкен з таким поглядом не згоден. Не називаючи Маркса, він пише: «…существует общераспространенное мнение, будто в “Reflexions sur la formation et la distribution des richesses” Тюрго физиократическая система достигла высшей точки своего развития…
В действительности же, к Тюрго приложимо то же, что и ко всей школе: именно, что ему остался чужд истинный дух учения Кэнэ» (Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – С. 464).
«Бесспорно, – заперечує автор відомого підручника з історії економічної думки, виданого у 1934 р., Д. Розенберг, – истинный дух учения Кенэ был чужд Мирабо и другим его коллегам из феодальной аристократии. Им … импонировала феодальная внешность системы, в существо же ее они не вникли. Что касается Тюрго, то в отношении его верно как раз обратное: заслуга Тюрго заключается именно в том, что буржуазное ядро этого учения он в значительной мере (но не полностью) выделил из его феодальной скорлупы» (Розенберг Д. История политической экономии. – Ч. 1. – С. 133).
У статті, присвяченій Тюрго у фундаментальному виданні «Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков», зазначається: «А. Р. Ж. Тюрго был завершителем физиократической системы. В его работах физиократизм освободился от своей мнимофеодальной оболочки и стал вполне буржуазной экономической теорией…
К. Маркс и Энгельс считали учителем А. Смита не Ф. Кенэ, а А. Р. Ж. Тюрго. Во многих отношениях этот вывод является справедливым. Именно в работах Тюрго физиократическая система достигла своего совершенства и обнаружила элементы своего разложения. Экономические взгляды А. Р. Ж. Тюрго свободны от некоторых крайностей физиократизма и во многих случаях близки к концепциям английской классической школы в политической экономии» (Дроздов В. В. Анн Роберт Жак Тюрго / В. В. Дроздов // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1. – С. 317, 324).
«…Тюрго следовало бы классифицировать не как физиократа с некоторыми оговорками, а как нефизиократа, испытывающего симпатию к физиократии», – підкреслював Й. Шумпетер (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 316). Помітним внеском Тюрго у суспільно-економічну думку вважається його теорія прогресу, згідно з якою Тюрго розглядає нову економічну систему як таку, що історично та еволюційно виникає із попередньої стадії економічного розвитку. Тюрго, як і Кене, у своїх міркуваннях виходить із визнання природного порядку. Економічне життя, на його переконання, є результатом дії об’єктивних економічних законів. Природний порядок, за Тюрго, є порядок, побудований на особистій ініціативі, особистій зацікавленості та вільній конкуренції.
«Тюрго, – роблять висновок Ш. Жид та Ш. Ріст у широко відомій праці «История экономических учений», – отличается от школы физиократов не только своими взглядами на ценность; есть между ними много других точек расхождения, и притом таких, что было бы более правильным и справедливым посвятить этому особую главу. Вообще его взгляды более современные, более близкие ко взглядам Адама Смита. …ограничимся упоминанием некоторых основных положений учения Тюрго, которые отделяют его от физиократов.
1. Основная противоположность между производительностью земледелия и бесплодностью промышленности, если не совсем оставлена, то весьма умалена в своем значении.
2. Земельная собственность удалена из сонма институтов божественного происхождения. Она отказывается даже ссылаться на так называемые земельные затраты: она покоится лишь на факте, на завладении и на общественной полезности.
3. Напротив, движимая собственность, т. е. продукт труда, занимает обширное место; весьма тщательно анализируется роль капитала и исчерпывающе доказывается законность процента» (Жид Ш. История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – С. 49).
Тюрго надавав першість сільськогосподарській праці та проголошував землеробство справжнім джерелом «чистого продукту», вважаючи, що праця у цій галузі є єдиною працею, яка виробляє понад те, що йде на її оплату (Див.: Тюрго А. Р. Ж. Размышления о создании и распределении богатств / А. Р. Ж. Тюрго // Физиократы. Избранные экономические произведения / Ф. Кенэ, А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 585). «Чистий продукт», за Тюрго, є даром природи. Але, на відміну від Кене, у Тюрго «чистий продукт» – це сукупність споживчих вартостей, створених для землевласника неоплаченою працею землероба. «Чистий продукт» (земельну ренту) Тюрго вважав основною формою додаткового продукту, а підприємницький прибуток і позичковий капітал – його специфічними частинами. Трикласову суспільну структуру, запропоновану Кене, Тюрго доповнив, розділивши клас фермерів на два – підприємців, які авансують виробництво, вкладаючи «щорічні» і «початкові аванси» (оборотний і основний капітал), і найманих сільськогосподарських працівників, що отримують заробітну плату. «Безплідний» клас він також поділив на два – капіталістів-підприємців, які отримують прибутки, і найманих робітників, які одержують заробітну плату. Найманих працівників у сільському господарстві та ремеслі він називав «зайнятими класами», загальною ознакою яких є те, що «оба, земледелец и ремесленник, получают только вознаграждение за свой труд» (Тюрго А. Р. Ж. Размышления о создании и распределении богатств. – С. 586). У той же час землероб, який заробляє лише відшкодування своєї праці (як і ремісник), створює додатково прибуток землевласника. Відносини між робітниками та підприємцями, на думку Тюрго, регулюються законом мінімуму засобів існування, до якого тяжіє заробітна плата. Винагородою підприємців за їх виробничі турботи, працю, здібності та ризик, за Тюрго, є прибуток. Він також звернув увагу на тяжіння прибутку, ренти і процента до рівноважної (середньої) величини. Тюрго досить точно розумів механізм переливу капіталів з одної галузі в іншу і формування середньої норми прибутку.
А. Р. Ж. Тюрго рішуче захищав власність та дав своє пояснення виникненню самого інституту власності та соціальної нерівності як наслідку нерівності у розподілі власності. Цінність Тюрго пов’язував зі здатністю речей задовольняти людські потреби. На його думку, «если рассматривать каждый обмен изолированно и обособленно, то ценность каждой из обмениваемых вещей не имеет иного измерителя, кроме потребностей или желаний договаривающихся, которые уравновешивают друг друга, и ценность устанавливается лишь согласованием их желаний» (Тюрго А. Р. Ж. Размышления о создании и распределении богатств. – С. 593). Поточна ціна (prix courant) – «средняя (mitoyen) цена между различными предложениями и различными запросами» (Тюрго А. Р. Ж. Размышления о создании и распределении богатств. – С. 594). Таким чином, основою вартості блага, вважав Тюрго, є його корисність, яка суб’єктивно визначається покупцями і продавцями. Ці суб’єктивні оцінки під впливом конкуренції перетворюються на ринкові ціни, які визнаються всіма учасниками процесу купівлі-продажу. А. Р. Ж. Тюрго вважають одним із попередників маржиналізму (теорії граничної корисності).
Тюрго вважав неприпустимим втручання держави у процес ціноутворення, в тому числі і у визначення рівня позичкового відсотка. Він доводив, що «закон не должен устанавливать денежного процента, так же как не должен определять цены на все другие товары, обращающиеся в торговле» (Тюрго А. Р. Ж. Размышления о создании и распределении богатств. – С. 620). Він був рішучим прибічником свободи підприємництва взагалі і стверджував, що втручання держави в економічну діяльність індивідів неминуче призводить до втрати «чистого дохода, ежегодно производимого в государстве» (Тюрго А. Р. Ж. Размышления о создании и распределении богатств. – С. 559). Цікавими є також його погляди стосовно оподаткування. Податок, на його думку, збільшує потребу у зусиллях і зменшує можливості для задоволень.
Тюрго вперше в історії економічної думки сформулював закон спадної родючості ґрунтів («закон зменшення землеробського продукту»), згідно з яким кожне додаткове вкладання праці і капіталу у землю виявляється менш продуктивним. На відміну від Кене, який вів розмову про “аванси”, Тюрго у своїх працях використовує поняття “капіталу” і дає декілька його визначень: 1) гроші, які приносять прибуток (відсоток), якщо вони віддаються в займи; 2) накопичені цінності (гроші); 3) гроші, що використовуються у закупівлі товарів з метою їх подальшого перепродажу. Він зазначає також, що «деньги составляют ничтожную долю в совокупной сумме наличных капиталов”, хоча “они имеют большое значение в образовании капиталов”, таким чином “наибольшая часть капиталов состоит из вещей разного рода…» (Тюрго А. Р. Ж. Размышления о создании и распределении богатств. – С. 635). Нагромадження багатства, на думку Тюрго, йде за рахунок ощадливості. Отже, первісне нагромадження капіталу він трактував як результат ощадливості. На відміну від Кене, Тюрго визнавав, що капітали можуть створюватися не тільки у сільському господарстві, але і в промисловості. Але він вважав, що, врешті-решт, тільки земля дає масу капіталів, необхідних для землеробства та комерції. У Тюрго вже є певне розуміння товарної природи грошей. Проте він їх розглядає як звичайні товари і стверджує, що в кожному товарі закладено потенційні гроші.
У праці «Німецька ідеологія» К. Маркс та Ф. Енгельс зазначали: «Тюрго був великою людиною, бо він відповідав своєму часові…» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 3. – С. 507). В іншій праці Маркс писав: «Він був одним з інтелектуальних героїв, які повалили старий режим…» (Маркс К. Мосьє Фульд / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 15. – С. 366).
«Тюрго был в жизни несколько суровым и суховатым человеком. Недостаток гибкости, излишнюю прямолинейность ему порой ставили в упрек. Это, видимо, затрудняло общение с ним иногда даже близких к нему людей и отпугивало малознакомых.
Особенно его раздражали в людях лицемерие, легкомысленность, непоследовательность. Придворных манер Тюрго не имел и не усвоил. Версальских шаркунов, пишет его биограф, смущала и пугала одна его внешность – “пронизывающие темные глаза, массивный лоб, величественные черты, сама посадка головы и достоинство, как у римской статуи”.
В Версале он пришелся в буквальном смысле не ко двору. Обладая многими талантами, он не имел такого дара, о котором говорил Талейран: использовать язык не для того, чтобы изъяснять свои мысли, а чтобы скрывать их.
Личность Тюрго замечательна тем, что он сочетал в себе талант глубокого ученого-новатора с блестящими способностями практика, государственного деятеля. Это не часто встречается в истории экономической науки» (Аникин А. В. Юность науки. – С. 159–160).
Як вважає В. І. Пефтієв, Тюрго «…может рассматриваться как предтеча либерализма во Франции. С важными оговорками. Каждая страна и каждая эпоха имеет свое представление о либерализме, его национальные ветви во многом автономны с прерываемой на десятилетия, а то и столетия преемственностью» (Амет В. Преодоление себя и времени. – С. 61).
Відомі вчені та авторитетні джерела про А. Р. Ж. Тюрго
Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст, філософ, соціолог
«Оскільки землеробська праця розглядається як єдино продуктивна праця, то та форма додаткової вартості, якою землеробська праця відрізняється від промислової праці, – земельна рента, – розглядається як єдина форма додаткової вартості.Тим-то у фізіократів і не існує прибутку на капітал, прибутку у власному розумінні слова, у відношенні до якого сама земельна рента є лише одним з його відгалужень. Прибуток уявляється фізіократам тільки як своєрідна вища заробітна плата, яка виплачується земельними власниками і споживається капіталістами як доход (отже, він входить у витрати виробництва цілком так само, як мінімум заробітної плати, одержуваний звичайними робітниками) і яка збільшує вартість сировини тому, що вона входить у витрати споживання капіталіста, промисловця, у витрати, які припадають на час вироблення ним продукту, на час перетворення ним сировини в новий продукт.
Тому деякі фізіократи, як, наприклад, Мірабо старший, оголошують додаткову вартість у формі грошового процента – друге відгалуження прибутку – лихварством, противним природі. Тюрго, навпаки, виводить правомірність грошового процента з того, що грошовий капіталіст міг би купити землю, тобто земельну ренту, і, таким чином, його грошовий капітал повинен давати йому стільки ж додаткової вартості, скільки він одержував би, коли б обернув його в земельне володіння. Отже, за цим поглядом, також і грошовий процент не є новостворена вартість, не є додаткова вартість; тут тільки пояснюється, чому частина одержаної земельними власниками додаткової вартості надходить до грошового капіталіста у формі процента, подібно до того, як іншими причинами пояснюється, чому до промислового капіталіста частина цієї додаткової вартості надходить у формі прибутку. Оскільки землеробська праця, на думку фізіократів, є єдино продуктивна праця, єдина праця, що створює додаткову вартість, то та форма додаткової вартості, якою землеробська праця відрізняється від усіх інших галузей праці, земельна рента, є для них загальною формою додаткової вартості».
Маркс К. Теорії додаткової вартості (IV том «Капіталу») / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 1. – С. 17.
«У Тюрго фізіократична система набрала найбільш розвинутого вигляду. Місцями у нього «чистий дар природи» представлений навіть як додаткова праця, а з другого боку, існуюча для робітника необхідність віддавати те, що перевищує потрібну для життя заробітну плату, пояснюється відокремленням робітника від умов праці, які протистоять йому як власність класу, що обернув їх у предмет купівлі-продажу».
Маркс К. Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 1. – С. 24.
Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст
«Все почти сочинения Тюрго написаны по какому-нибудь случаю и имеют более или менее практическую цель. Общею характеристикою их мы можем поставить – силу убеждения и твердость начал, проявляющиеся во всех сочинениях, как и в жизни автора. Несмотря на это, он далек от односторонности: с легкостью и силою переходит от одного предмета к другому, часто противоположному, и обнимает с одинаковою отчетливостью недостатки и погрешности, проявляющиеся в различных частях государственного управления. Правда, идеи его не всегда находят себе приличную определенную форму выражения, но всегда видно их главное содержание и окончательное стремление.
Призванный к практической деятельности, он во всех своих распоряжениях имел в виду теоретические положения, к осуществлению которых стремился. Убеждение увлекало его так далеко, что он даже не верил в неисполнимость или невозможность осуществления самых отвлеченных идей и смелых планов. Его правилом было при всех вопросах выходить из принципа для того, чтобы упростить их и привести в порядок, не достаточно обращая внимания на то, исполним или нет идеал в настоящее время».
Вернадский И. Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 592–593.
Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, історик економічної думки
«A. P. Ж. Тюрго (1727–1781) покончил счеты с экономическими воззрениями финансистов школы Ло и усвоил либеральные принципы Гурнэ еще до образования «секты» физиократов. Принципы Тюрго, однако, во многом резко отступали от credo школы физиократов…Вместо того чтобы приводить всякий социальный феномен к феноменам экономическим и делать последний центром истории и политики, Тюрго в ряду факторов, обусловливающих жизнь социального тела, отводит производству и обмену место нисколько не высшее, чем религии, обычаям, литературе, науке, искусствам…
Метод Тюрго более исторический, и в нем меньше априорности, чем у физиократов».
Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 119, 120.
«Тюрго, как можно видеть, предугадывает, что разделение труда, сосредоточение земельной собственности в руках общественного класса, обеднение остальных классов – рабочих – и возникающая из таких условий конкуренция в предложении труда приведет к тому печальному явлению, которое называют железным законом, т. е. понижению до минимума заработной платы. Никто из физиократов не обладал таким даром предвидения».
Эспинас А. История экономических учений. – C. 123.
Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти
«Сам Тюрго, бывший, правда, лишь наполовину физиократом, высказал на счет ценности более научные взгляды. Он определил ценность как "выражение степени оценки, которую человек дает различным предметам своих желаний". Это определение хорошо выражает субъективную сторону ценности и заключает в себе два понятия: "степень оценки" и "желание", которые еще точнее определяют ее. Правда, в другом месте он говорит, что ценность, несмотря на свою относительность, всегда содержит в себе "некоторое реальное, присущее предмету качество", но этими словами, которые так часто ставились ему в упрек, он хочет, по нашему мнению, сказать просто то, что наше желание предполагает у вещей наличие определенного качества, что неоспоримо, однако, при предположении, что это качество может быть также и воображаемым, – случай, о котором, кажется, Тюрго не думал.Возможно, что Тюрго подал мысль Кондильяку, но возможно, что сам он заимствовал ее у Галиани, книга которого, появившаяся 20 годами раньше книги Тюрго (последний, правда, цитирует ее), уже содержит в себе очень тонкий психологический анализ ценности, в основу которой он кладет полезность и редкость.
Но Тюрго отличается от школы физиократов не только своими взглядами на ценность; есть между ними много других точек расхождения, и притом таких, что было бы более правильным и справедливым посвятить этому особую главу. Вообще его взгляды более современные, более близкие ко взглядам Адама Смита. За недостатком места ограничимся упоминанием некоторых основных положений учения Тюрго, которые отделяют его от физиократов.
1.Основная противоположность между производительностью земледелия и бесплодностью промышленности, если не совсем оставлена, то весьма умалена в своем значении.
2.Земельная собственность удалена из сонма институтов божественного происхождения. Она отказывается даже ссылаться на так называемые земельные затраты: она покоится лишь на факте, на завладении и на общественной полезности.
3.Напротив, движимая собственность, т.е. продукт труда, занимает обширное место; весьма тщательно анализируется роль капитала и исчерпывающе доказывается законность процента».
Жид Ш. История экономических учений : пер. с англ. / Ш. Жид, Ш. Рист ; редкол.: Абалкин Л. И. (пред.) и др. – Москва : Экономика, 1995. – С. 48–49. – (Экономическое наследие).
Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст, історик економічної думки
«Тюрго был слишком одарен, чтобы написать что-либо незначительное. Тем не менее уделять внимание большинству работ Тюрго стоит только специалистам по его творчеству. Особняком стоят «Размышления» (Réflexions)…В отдельных вопросах трудно утверждать или отрицать оригинальность положений автора, тем более что Тюрго не дает ссылок, но это простительно при таком схематическом изложении. Однако всестороннее видение всех основных фактов и их взаимосвязей в соединении с блестящей формулировкой настолько очевидно, что благодаря одному этому можно было бы рассматривать всю работу как самобытный вклад в науку, даже если бы ни одно из высказанных положений не принадлежало исключительно Тюрго. В этом трактате, посвященном прежде всего вопросам ценности и распределения, ставшим столь популярными в последние десятилетия XIX в., практически невозможно найти хотя бы одну ошибку. Не будет преувеличением сказать, что аналитическая экономическая наука потратила целое столетие, чтобы подняться до того уровня, которого она могла достичь за двадцать лет после опубликования трактата Тюрго, если бы его содержание было надлежащим образом понято и усвоено внимательными профессионалами».
Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 322, 323–324.
- * Oeuvres de mr. Turgot, ministre d'état : Précédées et accompagnées de Mémoires et de Notes sur sa Vie, son Administration et ses Ouvrages / Turgot. – Paris : Belin, 1808–1811. – T. 1–9. – Mode d'accès: https://openlibrary.org/authors/OL6393476A/Turgot
- Oeuvres de Turgot et documents le concernant [Ressources électroniques] / Turgot ; Avec Biogr. et Notes par Gustave Schelle. – Données de texte électronique. – Paris : F. Alcan, 1913–1923. – T. 1–5. – Mode d'accès: http://gallica.bnf.fr/services/engine/search/sru?operation=searchRetrieve&version=1.2&collapsing=disabled&rk=21459;2&query=%28dc.title%20all%20%22Oeuvres%20de%20Turgot%20et%20documents%20le%20concernant%22%29%20and%20dc.relation%20all%20%22cb315054193%22#resultat-id-1. – Дата звернення: 11.04.2018.
- Избранные философские произведения / А. Р. Тюрго ; пер. И. А. Шапиро. – Москва : Соцэкгиз, 1937. – 189, [2] с.: портр.
Шифр зберігання книги: 1Ф Т98 - Избранные экономические произведения : пер. с фр. / А. Р. Тюрго ; [ред.-сост., авт. вступ. ст. и примеч. И. С. Бак]. – Москва : Соцэкгиз, 1961. – 198 с.
Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б16823
Шифр зберігання книги в НІБ України: 330 Т98 - Докладная записка о рудниках и каменоломнях ; Письмо Аббату де Сисэ о бумажных деньгах ; Письмо Юму ; План работы о торговле, денежном обращении, проценте и богатстве государств ; Поощрение мануфактур ; Похвальное слово Венсану де Гурнэ ; Размышления о создании и распределении богатств ; Торговля зерновыми ; Учреждение фондов ; Ценности и деньги ; Ярмарка / А. Р. Ж. Тюрго // Физиократы. Избранные экономические произведения / Ф. Кенэ, А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур ; [пер. с фр. А. В. Горбунова и др. ; пер. с англ. и нем. П. Н. Клюкина ; науч. ред. и сост. П. Н. Клюкин]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 525–660. – (Антология экономической мысли / отв. ред. Л. А. Амелёхин).
Шифр зберігання книги: 330.8 К35 - Размышления о создании и распределении богатств. Ценности и деньги / Анн Робер Жак Тюрго ; пер. и доп. А. Н. Миклашевского. – Юрьев, 1905. – XVIII, 80 с. – Приплетено к: Миклашевский А. Н. Стачки и социальный вопрос. – Санкт-Петербург, 1905.
Шифр зберігання книги в НІБ України: 9(С)1 М59 - Размышления о создании и распределении богатств / Анн Робер Жак Тюрго // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 325–356.
Шифр зберігання книги: 330.8 М64
- Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1902. – Т. 34 (полутом 67). – С. 334–339.
Шифр зберігання книги: 030 Э68 - Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1909. – Т. 18. – С. 689–690.
Шифр зберігання книги: 030 Б79 - Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1934. – Т. 41, ч. 10. – Стб. 319–328.
Шифр зберігання книги: 030 Э68 - Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 707–709.
Шифр зберігання книги: 330 Р86 - Ададуров В. Історія Франції. Королівська держава та створення нації (від початків до кінця XVIII століття) / Вадим Ададуров ; [наук. ред. Я. Грицак]. – Львів : Вид-во УКУ, 2002. – 444 с. – С. 228–331: про Тюрго.
Шифр зберігання книги: 9(И) А28 - Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 8 : Мыслитель, министр, человек: Тюрго. – С. 148–160 : портр.
Шифр зберігання книги: 330.8 А67 - Афанасьев Г. Е. Главные моменты министерской деятельности Тюрго и их значение / Г. Е. Афанасьев. – Одесса : тип. В. Кирхнера, 1884. – X, 290, XXI, [2] с.
Шифр зберігання книги в НБУВ: В165804
Шифр зберігання книги в НІБ України: 9(44)3 А94 - Афанасьев Г. Е. Очерк деятельности Тюрго : лекция / Г. Е. Афанасьев. – Изд. 2-е. – Одесса : тип. В. Кирхнера, 1886. – 28 с.
Шифр зберігання книги в НБУВ: В249433 - Базилевич В. Д. Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – 927 с. – С. 350–351: о Тюрго.
Шифр зберігання книги: 33 Б17 - Бём-Баверк О. Избранные труды о ценности, проценте и капитале / Ойген фон Бём-Баверк ; [пер. с нем. Л. И. Форберта, А. Санина ; пер. с англ. Н. В. Автономовой ; пер. с лат. А. А. Россиуса]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – 912 с. – С. 315–317, 321–328: о Тюрго.
Шифр зберігання книги: 330.8 Б45 - Бергман Е. Э. Исторический очерк теорий экономических кризисов / Е. Э. Бергман. – Изд. 2-е. – Москва : ЛЕНАНД, 2015. – VI, 430 с. – С. 20–21, 54–55: о Тюрго.
Шифр зберігання книги: 330.8 Б48 - Блан Л. История Великой французской революции : в 12 т. / Луи Блан ; пер. с фр. М. А. Антоновича. – Санкт-Петербург : Н. П. Поляков, 1871. – Т. 1. – 492 с. – С. 425–431, 446–447, 455–457, 459–461: о Тюрго.
Шифр зберігання книги в НБУВ: Р 3380 ; Р 3381(2)
Шифр зберігання книги в НІБ України: 9(44) Б684 - Блауг М. Тюрго Анн Роберт Жак / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 304–305.
Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б343468 - Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV–XVIII ст. / Фернан Бродель ; пер. з фр. Григорій Філіпчук. – Київ : Основи, 1997. – Т. 2 : Ігри обміну. – 585 с. – Про Тюрго див. за покажч. імен.
Шифр зберігання книги: 338 Б88 - Волгин В. П. Развитие общественной мысли во Франции в XVIII веке / В. П. Волгин ; АН СССР. – Москва : Изд-во АН СССР, 1958. – [Гл.] 2.2 : Тюрго. – С. 88–94.
Шифр зберігання книги: 1Ф В67 - Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1 : От зарождения экономической мысли до первых теоретических систем политической экономии. – 607 с. – С. 460–466, 475–479: о Тюрго.
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/1 - Гиггс Г. Физиократы : Французские экономисты XVIII века : шесть лекций по истории политической экономии / Г. Гиггс ; пер. с англ. О. Ю. Гофмана ; под ред. П. Б. Струве. – Санкт-Петербург : Издание О. Н. Поповой, 1899. – 118 с. – С. 66–72: о Тюрго.
Шифр зберігання книги в НІБ України: 330 Г463 - Девятова С. В. Социально-экономические реформы Тюрго. Надежды и реальность / С. В. Девятова, В. И. Купцов // Социально-гуманитарные знания. – 2011. – № 6. – С. 146–171.
Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ - Захер Я. М. Тюрго [Электронный ресурс] / Яков Михайлович Захер. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Госиздат, 1919. – 78 с. – (Биографическая библиотека). – Режим доступа: http://istmat.info/files/uploads/29720/turgot_j-m-zakher_1919.pdf. – Дата обращения: 16.04.2018.
- Захер Я. М. Тюрго / Яков Михайлович Захер. – Москва : Госиздат, 1924. – 75, [2], [1] с.: портр. – (Биографическая библиотека).
Шифр зберігання книги в НБУВ: Вр 3202
Шифр зберігання книги в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича: 9(44) Захе - Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – Розд. 6.3 : Економічні погляди та економічна політика А. Тюрго. – С. 172–182.
Шифр зберігання книги: 330.8 З-68 - Краус Н. М. Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Наталія Миколаївна Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2017. – 500 с. – С. 130–134: про А. Р. Ж. Тюрго.
Шифр зберігання книги: 330.8 К78 - Кредісов А. І. Історія вчень менеджменту : підручник / А. І. Кредісов. – Київ : Знання України, 2001. – 300 с. – С. 49–51: про А. Р. Ж. Тюрго.
Шифр зберігання книги: 330.8 К79 - Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – С. 147–151: о А. Р. Ж. Тюрго.
Шифр зберігання книги: 330.8 М14 - Миклашевский А. Н. Деньги : Опыт изучения основных положений экономической теории классической школы в связи с историей денежного вопроса / Александр Миклашевский. – Москва : Унив. тип., 1895. – [4], III, [1], 729, [3] с. – С. 163, 165–177: о Тюрго.
Шифр зберігання книги в НБУВ: В234037 - Михаленко Ю. П. Тюрго: наивысший взлёт активности философов-экономистов в предреволюционной Франции XVIII века / Ю. П. Михаленко // Философия и культура. – 2012. – № 8. – С. 113–128 ; № 9. – С. 160–172 ; № 10. – С. 140–155.
Шифр зберігання журналу в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Я52 Ф54
Шифр зберігання журналу в НІБ України: 05 Ф56 - Муравьев С. Тюрго, его ученая и административная деятельность, или Начало преобразования во Франции XVIII века / С. Муравьев. – Москва : тип. Каткова и К°, 1858. – [8], 172 с.
Шифр зберігання книги в НБУВ: В032777 - Несененко П. П. Економічна система А. Р. Ж. Тюрго як початок становлення наукового етапу економічної думки / П. П. Несененко, О. А. Артеменко // Економічна теорія. – 2010. – № 4. – С. 85–92.
Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ - Нисбет Р. Прогресс: история идеи : пер. с англ. / Роберт Нисбет. – Москва : ИРИСЭН, 2007. – 556 с. – Из содерж.: Тюрго. – С. 281–290.
Шифр зберігання книги: 301 Н69 - Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – 495 с. – С. 295, 303–313, 439–485: о Тюрго. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
Шифр зберігання книги: 330.8 О-58 - Роббинс Л. История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – 496 с. – С. 155–157: о Тюрго.
Шифр зберігання книги: 330.8 Р58 - Розенберг Д. История политической экономии : [в 3 ч.] / Д. Розенберг. – Москва, 1934. – Ч. 1, лекция 6.4 : Анн-Роберт-Жак Тюрго (1727–1781). – С. 130–139.
Шифр зберігання книги: 330.8 Р64 - Румянцева Е. Е. Мировая экономическая наука в лицах / Е. Е. Румянцева. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – 456 с. – Из содерж.: Тюрго Анн Робер Жак. – С. 136–142.
Шифр зберігання книги: 330.8 Р86 - Студенский П. Доход наций : (Теория, измерение и анализ: прошлое и настоящее) : [монография] / П. Студенский ; пер. с англ. В. М. Кудрова ; под ред. и со вступ. ст. Альб. Л. Вайнштейна. – Москва : Статистика, 1968. – 711 с. – С. 134: о Тюрго.
Шифр зберігання книги: 31 С88 - Фор Э. Опала Тюрго, 12 мая 1776 г. : пер. с фр. / Эдгар Фор ; предисл. и ред. В. М. Далина. – Москва : Прогресс, 1979. – 566 с., 16 л. ил. – Перевод изд.: La Disgrâce de Turgot, 12 mai 1776 / Edgar Faure (Paris, 1973). – Режим доступа: http://istmat.info/files/uploads/34075/turgot_ed-faure.pdf. – Дата обращения: 12.04.2018.
Шифр зберігання книги в НБУВ: Ва343867
Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б204898
Шифр зберігання книги в НІБ України: 9(44) Ф79 - Чернышевский Н. Г. Тюрго / Н. Г. Чернышевский // Полное собрание сочинений : в 15 т. – Москва : Гослитиздат, 1950. – Т. 5. – С. 292–317, 930.
Шифр зберігання книги в НБУВ: В243962/5 - Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – LVI, 494 с. – С. 315–324, 338–341, 425, 436–438: о Тюрго.
Шифр зберігання книги: 330.8 Ш96 - Экономическая история мира. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 2. – 636 с. – Из содерж.: Тюрго: мыслитель, министр, человек. – С. 104–117.
Шифр зберігання книги: 338 Э40 - Юхименко П. І. Тюрго Анн Робер Жак / П. І. Юхименко, В. Л. Осецький // Фінанси. Бюджет. Податки : національна та міжнародна термінологія : у 3 т. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України, Держ. навч.-наук. установа «Акад. фін. упр.» ; за ред. Т. І. Єфименко. – Київ, 2010. – Т. 1. – С. 509–512.
Шифр зберігання книги: 336 Ф59 - Condorcet J. A. N. C. Vie de Monsieur Turgot [Ressources électroniques] / J. A. N. C. Condorcet. – Données de texte électronique. – Berne : Kirchberger & Hatter, 1787. – 258 p. – Mode d'accès: https://books.google.com.ua/books?id=rvhAAQAAMAAJ&printsec=frontcover&hl=ua#v=onepage&q&f=false. – Дата звернення: 11.04.2018.
- Neymarck A. Turgot et ses doctrines [Ressources électroniques] / Alfred Neymarck. – Données de texte électronique. – Paris : Guillaumin, 1885. – T. 1. – 482 p. – Mode d'accès: http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k65121954.r=Neymarck%2C%20Alfred.%20Turgot%20et%20ses%20doctrines.?rk=42918;4. – Дата звернення: 11.04.2018.
- Neymarck A. Turgot et ses doctrines [Ressources électroniques] / Alfred Neymarck. – Données de texte électronique. – Paris : Guillaumin, 1885. – T. 2. – 448 p. – Mode d'accès: http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k65037171.r=Neymarck%2C%20Alfred.%20Turgot%20et%20ses%20doctrines.?rk=21459;2. – Дата звернення: 11.04.2018.
- Say L. Turgot [Ressources électroniques] / Léon Say. – Données de texte électronique. – 2e éd. – Paris, Hachette, 1891. – 208 p. – Mode d'accès: http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k8630246k/f5.image%C3%A9. – Дата звернення: 11.04.2018.
Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Anne_Robert_Jacques_Turgot. – Дата звернення: 25.04.2018.
Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Anne_Robert_Jacques_Turgot
Режим доступу: http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k33826503/f16.image.r=Schelle. – Дата звернення: 25.04.2018.
Режим доступу: http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k33826503/f17.image.r=Schelle. – Дата звернення: 25.04.2018.
Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Anne_Robert_Jacques_Turgot. – Дата звернення: 25.04.2018.
Режим доступу: https://fr.wikipedia.org/wiki/Michel-%C3%89tienne_Turgot. – Дата звернення: 25.04.2018.
Режим доступу: https://gw.geneanet.org/samlap?lang=fr&p=anne+robert&n=turgot. – Дата звернення: 25.04.2018.
Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Anne_Robert_Jacques_Turgot. – Дата звернення: 25.04.2018.
