Відомо, що Дадлі Норс походив з давньої і відомої родини торговців та державних діячів. У 19-річному віці його відправили до Туреччини випробовувати вдачу у середземноморській торгівлі. За час Турецької кампанії Д. Норс накопичив значний капітал. Існує припущення в історичній літературі, що Дадлі Норс у цей період певний час перебував у Росії, де для англійських підприємців та торгового люду існували сприятливі умови (Див.: Помпеев Ю. А. История и философия отечественного предпринимательства / Ю. А. Помпеев ; Санкт-Петербург. ун-т культуры и искусств. – Санкт-Петербург, 2002. – С. 98). У 1680 р. він залишив свій бізнес і повернувся до Англії. Після повернення на батьківщину, в роки правління Карла II (1660–1685), був шерифом Лондонського Сіті, пізніше обіймав посаду спеціального уповноваженого казначейства, був членом парламенту і комісії зі справляння мита.
Д. Норс є автором памфлету «Міркування про торгівлю; переважно про процент, монетну систему, скорочення і збільшення грошей» («Discourses upon Trade; Principally Directed to the Cases of the Interest, Coinage, Clipping, Increase of Money»), який було видано 1691 р. Як видно з передмови, написаної від чужого імені, погляди автора представлені як щось парадоксальне, як такі, що розходяться із загальновизнаною точкою зору, тобто з основними постулатами меркантилізму (Меркантилизм / под ред. и со вступ. ст. И. С. Плотникова. – Ленинград : Соцэкгиз, 1935. – 340 с. – C. 294). Праця Д. Норса не справила значного впливу на економічні погляди сучасників, оскільки памфлет вийшов невеликим накладом у рік смерті його автора і не став широко відомим. Навіть англієць і сучасник Норса Дж. Локк не знав про існування «Міркувань про торгівлю».
Памфлет Д. Норса було вдруге відкрито Джеймсом Міллем у 1818 р. і перевидано Д. Мак-Куллохом у 1822 р. Вони стверджували, що «теория, описанная в нем, – это откровение, которое полностью подтверждало их собственные “новые” представления относительно свободной торговли» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 226).
Д. Рікардо з працею Норса вперше ознайомив Д. Мак-Куллох. Рікардо був вражений глибиною поглядів автора памфлету «Міркування про торгівлю» для тієї епохи. К. Маркс характеризував Норса як одного «…з найзначніших теоретиків-економістів свого часу» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 25, ч. 2. – С. 149).
Український вчений Г. М. Цехановецький у своїй дисертації «Значение Адама Смита в истории политико-экономических систем» стверджував, що основні ідеї, які сформулював Адам Сміт щодо ролі праці, грошей, свободи торгівлі, були вперше сформульовані Нортом.
Вихідні положення, відповідно до яких Норс розглядає різні питання у своїй праці, сформульовані ним в резюме передмови до памфлету. У ньому Норс пише: «может показаться странной речь о том:
Что весь мир в отношении торговли является лишь одним народом или страной, в котором нации все равно, что отдельные люди.
Что потеря торговых сношений с одной нацией не может быть рассматриваема отдельно, но что столько же теряет мировая торговля, так как все соединяется воедино.
Что не может быть торговли невыгодной для общества, так как если какая-либо область торговли оказывается невыгодной, то люди ее прекращают. Когда же купцы процветают, то общество, часть которого они составляют, процветает также.
Что если заставлять людей действовать по предписанному способу, то это может принести пользу лишь тем, кому случайно такой способ подходит, но общество от этого не выиграет ничего, так как-то, что отнимается у одного подданного, отдается другому.
Что никакие законы не могут устанавливать цены на товары, размеры которых должны и будут устанавливаться сами. Но если такие законы издаются и действуют, то они служат препятствием к торговле, а потому пагубны.
Что деньги – это товар, которого может быть слишком большое изобилие, так же как и недостаток, иногда даже до затруднений.
Что люди не могут испытывать недостатка в деньгах для своих обычных дел и не могут иметь больше, чем им достаточно для этого.
Что ни один человек не будет богаче от того, что отчеканено много денег, и не будет иметь их больше, чем он может купить за эквивалентную цену.
Что свободная чеканка является непрерывным движением, благодаря которому происходит поочередно то чеканка, то плавка монеты, благодаря чему золотых дел мастера и чеканщики и кормятся на общественный счет.
Что понижение ценности денег является надувательством друг друга, и общество не получает никакой пользы от этого, так как значение имеет не цифра или название монеты, но ее внутренняя стоимость.
Что понижение стоимости денег прибавлением лигатуры или уменьшением веса – одно и то же.
Что векселя и наличные деньги – одно и то же, но векселя дают экономию на перевозке денег.
Что деньги, вывозимые за пределы страны при торговле, увеличивают богатство страны, но тратимые на войну и платежи за границу – приводят к обеднению.
Короче, что все, что делается в пользу одной отрасли торговли или одних интересов против других, является злоупотреблением и уменьшает доходы общества» (Меркантилизм / под ред. и со вступ. ст. И. С. Плотникова. – Ленинград : Соцэкгиз, 1935. – C. 300).
Погляди Норса, по суті, як видно з деяких наведених вище положень, дуже подібні до поглядів Адама Сміта.
Автор памфлету «Міркування про торгівлю» виступив з критикою меркантилізму. Дж. Норс був купцем і дуже добре знав усі тонкощі торгової справи як критик. Він зміг узагальнити свої спостереження. По суті, то була відверта критика меркантилістської політики, що цілком спиралася на державну владу. Він стверджував, що багатство країни визначається не кількістю золота і срібла, а розвитком промисловості, сільського господарства та зовнішньої торгівлі. Джерелом багатства, за Норсом, є людська праця, затрачена при обробці землі або в промислах. Але дорогоцінні метали, на його думку, все ж є одним з важливих елементів національного багатства. Щодо грошей, то їх може бути недостатньо або занадто багато; їх кількість, необхідна для потреб торгівлі, змінюється відповідно до потреб торгівлі, а також залежно від обставин, і рівень цих коливань регулюється довільно. Вважати, що застій у торгівлі є результатом нестачі грошей, на думку Норса, є помилкою, оскільки він є результатом або перенасичення внутрішнього ринку товарами, або порушень в іноземній торгівлі, або, урешті-решт, зниження рівня споживання внаслідок бідності. Вивезення грошей заради торгівлі зовсім не зменшує національне багатство, а, навпаки, збільшує його, тому що торгівля існує там, де є обмін надлишками. Стосовно торгівлі весь світ є єдиною нацією, таким народом, де окремі нації фігурують як окремі особистості. Занепад торгівлі в одній країні неминуче відобразиться на світовій торгівлі, тому неможливо торгівлю однієї країни розглядати окремо від інших країн, оскільки всі частини цілого – світової торгівлі – певним чином співвідносяться між собою. Щодо процента Норс пише, що як ціни всіх благ, так і процент визначається попитом і пропозицією, а низький процент залежить від відносного збільшення капіталів і не може довільно регулюватися, як вважали інші економісти. Взагалі, вважає Норс, жоден закон не може визначати ціни, вони визначаються самі собою, і втручання закону в цю царину лише заважає торгівлі. Таким чином, Норс вважав капіталістичний розвиток природним процесом, виступав за вільну торгівлю, проти державного втручання в економічне життя.
Основну думку памфлету Дадлі Норс виклав у висновку, в якому він пише: «Ни один народ никогда еще не разбогател с помощью политики; лишь мир, труд и свобода приносят торговлю и богатство, и больше ничего» (Меркантилизм. – C. 317).
Дадлі Норс – видатний представник нових поглядів, що знайшли своє завершення і теоретичне обґрунтування у Сміта та Рікардо. Головними теоретичними проблемами, в опрацювання яких Д. Норс зробив найбільший внесок, є обґрунтування вільної торгівлі та характеристика грошового обігу й обігу капіталу, зокрема питання про рівень позичкового процента.
Дадлі Норс «в отечественной исторической традиции относится к критикам меркантилизма и представителям ранней классической политэкономии. В зарубежной литературе целый ряд авторов считают Норса поздним меркантилистом (Й. Шумпетер, французская историческая школа). Это разногласие возникает в связи с тем, что в целом проблематика текстов и основные выводы Норса носят, с одной стороны, вполне меркантилистский характер, а с другой – имеют одно существенное отличие: Норс одним из первых говорит о существовании автоматического рыночного механизма, устанавливающего баланс в экономике», – зазначено в передмові до праці Д. Норса, вміщеній у виданні «Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. Т. 1. От зари цивилизации до капитализма» (Москва : Мысль, 2004. – С. 195).
