Роберт Оуен народився 14 травня 1771 року у невеликому валлійському містечку Ньютаун (Монтгомерішір, Уельс). Батько Роберта був дрібним ремісником та по сумісництву служив місцевим поштмейстером. У родині Оуенів виховувалось семеро дітей. Роберт народився шостим і був найменшим хлопчиком у родині.
З п’яти років він починає відвідувати початкову школу. Напрочуд швидко навчається читати і писати, вирізняється кмітливістю і чудовою пам’яттю. Так склалося, що початкова школа стала єдиним навчальним закладом, де навчався Роберт. У подальшому він опановує шкільну програму і наукові дисципліни самостійно, обираючи предмети і різних авторів на свій власний розсуд. У семирічному віці Роберт стає помічником учителя. Він допомагає проводити уроки, займається репетиторством, пише проповіді на релігійні теми.
Самостійне життя Оуена розпочинається напрочуд рано. Вже у десять років він їде у Лондон до старшого брата з метою знайти роботу. Але пристойного місця у Лондоні отримати не вдається. Чотири роки він працює учнем у торговому підприємстві у невеликому місті Стамфорді. Там він проходить шлях від учня продавця до управителя великого магазину, навчається не тільки тонкощам торгової справи та отримує досвід практичної роботи, але й завдяки доброму ставленню господаря компанії Макгаффога (McGufFog) має можливість вільно користуватися його великою бібліотекою. Юнак на свій розсуд вибирає літературу з різних галузей знань. За розум і старанність Макгаффог не нахвалиться молодим управителем, він ставиться до нього, як до власного сина. Але Роберт мріє побачити світ, поїхати з провінційного Стамфорда. У 1784 р. Оуен переїжджає до Лондона, де влаштовується прикажчиком у галантерейний магазин, а у 1787 р. він їде до Манчестера – центра бавовняної промисловості Англії.
Там Роберт ще два роки працює прикажчиком торгової компанії. Не цікава, безперспективна праця спонукає його започаткувати власну справу. Він позичає гроші у брата і у складчину зі знайомим механіком Джонсом у 1789 р. купує приміщення та промислове обладнання. Юні компаньйони відкривають власну невеличку фабрику з виробництва мюль-машин (прядильних машин періодичної дії). Невдовзі цей діловий союз розпадається, і Оуен з отриманими при розподілі майна підприємства трьома мюль-машинами та п’ятьма робітниками засновує власну фабрику, якою він з успіхом керує. Відомо, що на авансовані 100 фунтів стерлінгів капіталу він отримував 300 фунтів щорічного прибутку (Див.: Подмарков В. Г. Роберт Оуэн – гуманист и мыслитель / В. Г. Подмарков ; АН СССР. – Москва : Наука, 1976. – С. 16). Згодом Оуен вимушений продати свою фабрику власникам великої текстильної корпорації. Під час оформлення купчої він дізнається про конкурс на посаду керуючого великої бавовноткацької фабрики, що входить до складу цієї корпорації.
Не вагаючись, Оуен вирішує прийняти участь у цьому конкурсі. Як пише Р. Хайлбронер, «Оуэн ничегошеньки не смыслил в пряже, но история о том, как он был принят на работу, должна быть взята на вооружение армией любителей поразглагольствовать о том, как важно быть уверенным в себе и удачливым» (Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – С. 137). Півстоліття потому Оуен так описує цю сторінку свого життя: «Я надел шляпу и проследовал прямиком в контору господина Дринкуотера. «Сколько вам лет?» – «В мае будет двадцать», – отвечал я. «Сколько раз в неделю вы напиваетесь допьяна?...» – «Такого со мной еще не случалось», – сказал я, а мои щеки густо заалели от столь неожиданного вопроса. «На какое жалованье вы рассчитываете?» – «Триста в год», – отвечал я. «Что? За сегодняшнее утро я разговаривал с кучей претендентов на эту работу, всех и не упомнить, и я сомневаюсь, что все вместе они просили столько, сколько хотите вы». – «Я не собираюсь ориентироваться на желания других, и не могу согласиться на меньшую сумму», – был мой ответ» (Цит. за: Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего. – С. 138). Та через дві години спілкування фабрикант приймає рішення найняти на роботу Роберта на його умовах. «Это был типично оуэновский ход, и ход удачный, – зазначає Хайлбронер. – В двадцать лет обаятельный молодой человек с вытянутым лицом, довольно прямым носом и большими, честными глазами, так и говорившими: «На меня можно положиться», в одночасье стал звездой текстильного мира» (Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего. – С. 138).
Молодий керуючий проявляє не аби які організаторські здібності, неодноразово, з хлопчачою завзятістю, пропонує власнику запровадити новаторські заходи, які б, на його думку, підвищили ефективність виробництва. Прибутки фабриканта швидко зростають. Через півроку двадцятирічний Р. Оуен – управитель великої прядильної фабрики Дрінкуотера (Drinkwater), яка нараховувала більш як 500 робітників. На товарній продукції Оуену дозволяють ставити клеймо з власним ім'ям.
Дуже скоро, завдяки своїм здібностям, Оуен стає відомою постаттю у ділових колах Манчестера. Йому надходять заманливі пропозиції очолити потужні компанії. Але він прагне до більш повної свободи дії, а таку повну свободу може дати тільки власна справа. Тому, накопичивши невеликий стартовий капітал, Оуен приймає пропозицію стати співвласником бавовнопрядильної фабрики. Манчестер відіграв велику роль і в інтелектуальному розвитку Оуена. У 1793 році Роберта було обрано членом престижного та впливового Манчестерського літературно-філософського товариства (Manchester Literary and Philosophical Society), засновником і президентом якого тоді був доктор Персиваль, відомий послідовник філософських і соціальних ідей англійських і французьких матеріалістів. Членами товариства, зокрема, були також хімік Дальтон, літератор Уінстенлі та інші відомі люди. На зборах товариства молодий фабрикант виступає з доповідями: «Remarks on the Improvement of Cotton Trade» («Нотатки з удосконалення торгівлі бавовною»), «The Utility of Learning» («Користь навчання»), «Thoughts on the Connection between Universal Happiness and Practical Mechanics» («Думки про зв'язок між вселенським щастям і практичною механікою»), «On the Origin of Opinions with a View to the Improvement of Social Virtues» («Міркування з приводу удосконалення соціальних чеснот»). Ці доповіді були першими спробами Оуена викласти свої погляди на нераціональну, на його думку, капіталістичну систему та окреслити шляхи її удосконалення. «Чтение книг, общение с выдающимися людьми, жизненный опыт помогли Оуэну накопить обширные знания, – зазначає автор монографічного дослідження про Роберта Оуена В. Г. Подмарков. – Эти знания стали частью его собственного мышления. А. Л. Мортон считает, что в этом состоял источник силы и слабости его дальнейшей жизни: «Поскольку его идеи так прямо основывались на его личном опыте, он весьма энергично отстаивал их, но он никогда не научился оценивать их должным образом». Отсутствие систематического образования определило многие недостатки учения Оуэна. Вечная и горькая участь гениального самоучки!» (Див.: Подмарков В. Г. Роберт Оуэн – гуманист и мыслитель. – С. 17).
За М. Блаугом, у подальшому кар’єра Роберта Оуена чітко поділяється на три періоди. Перший – з 1799 по 1824 р. – коли він був «респектабельным владельцем хлопкопрядильной фабрики нового типа в Нью-Ланарке, Шотландия…». Наступний етап – період невдалого будівництва громад у штаті Індіана, США у 1824–1829 рр. Третій етап розпочався у 1829 р., коли він включається у боротьбу робітничого класу Британії (Див.: Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 331).
Під час ділової поїздки у Глазго у 1797 р., він познайомився з Анною Кароліною Дейл, донькою власника великої ткацької фабрики у Нью-Ланарку (New Lanark), з якою одружився у 1799 р. Перед одруженням Оуен викупив разом з декількома співвласниками фабрику майбутнього тестя та прийняв на себе управління нею. Пізніше Роберт Оуен напише у своїй автобіографії, що він давно задумав свій промисловий і соціальний експеримент і прибув до Нью-Ланарку із планом дій. Згодом виявилося, що дружина зовсім не поділяє його поглядів. Анна Оуен не тільки сама не схвалювала реформаторських проектів свого чоловіка, але й відповідно виховувала дітей. Відданого помічника серед своїх дітей Оуен знайшов лише у старшому сині, Роберті Дейлі Оуені, який брав участь в американському і наступних проектах батька.
У 1799 р. у Нью-Ланарку Оуен стає майже повним господарем не тільки прядильного підприємства, а й невеликого економічного району. Йому підпорядковуються чотири бавовнопрядильні фабрики, машинобудівний завод, сільськогосподарські угіддя навколо Нью-Ланарка, а також майже все місто. На підприємствах Оуена працює понад дві тисячі чоловік.
Весь цей ресурс Оуен вирішує спрямувати на організацію зразкової общини, маючи за мету «найти способы, посредством которых можно было бы улучшить условия жизни бедных и рабочих классов с пользой для предпринимателей» (Оуэн Р. Дальнейшее развитие плана, содержащегося в докладе Комитету Ассоциации для облегчения положения промышленных и сельскохозяйственных рабочих / Роберт Оуэн // Избранные сочинения / Роберт Оуэн ; пер. с англ. и коммент. С. А. Фейгиной. – Москва ; Ленинград : Изд–во АН СССР, 1950. – Т. 1. – С. 111).
На той період свого життя Оуен ще відкидає крайні радикальні заходи на шляху перетворення капіталістичного суспільства, наголошуючи: «О существующей системе излишне говорить что-нибудь, кроме того, что я считаю ее совершенно негодной. Но как бы плоха она ни была, ее надо охранять, пока не начнет действовать новая» (Оуэн Р. Описание ряда заблуждений и бед, вытекающих из прошлого и настоящего состояния общества. – Т. 1. – С. 150).
Общину у Нью-Ланарку Оуен намагається створити, спираючись на засади раціоналістично-матеріалістичної філософії – вчення, прихильником якого він став, відвідуючи манчестерське товариство. Економічну складову концепції він розробляє, спираючись на базовий принцип, відповідно до якого праця – загальновизнане природне благо. Під впливом перших негативних, переважно соціально-психологічних наслідків промислового перевороту і виходячи з соціологічних і етичних концепцій просвітницької філософії, Оуен приходить до висновку про вирішальний вплив людського характеру на індивідуальні та історичні долі. Він вважає, що на чолі багатьох країн стоять люди, які не розуміють і тому спотворюють закони розвитку суспільства. У зв’язку з цим не можна покладати на страждаючі маси відповідальність за те, що вони бідні та неосвічені, так само як і не можна ставити багатство в заслугу пануючим класам. Людина, за Оуеном, є продуктом середовища. Якщо порочні люди, то порочне і середовище, що породило їх. «Но слово среда здесь нужно понимать не только как материальные условия и государственное законодательство. Среда в понятии Оуэна это весь спектр условий жизни человека: от материальных условий до нравственного климата» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – C. 239).
Оуен розумів цю ідею перетворення суспільства як позаісторичну істину. Він вважав, що досягти нового стану світової гармонії можливо переважно шляхом належного виховання і навчання як простих людей, так і, у першу чергу, державних можновладців. «Государственные деятели всех стран должны будут изучить принципы науки, которая позволит им так управлять государствами, чтобы доставить счастье самим себе и своим народам» (Оуэн Р. Описание ряда заблуждений и бед, вытекающих из прошлого и настоящего состояния общества. – С. 150).
Чотири нариси, написані Робертом Оуеном у проміжку між 1810 і 1813 роками та названі «Нарисами про формування характеру», містять у собі підвалини тієї системи виховання людини, якої він дотримувався у Нью-Ланарку, і суть всіх його поглядів на суспільний устрій.
Стрижнем своєї політики реформ Оуен вважає кадрову політику. У Нью-Ланарку він проявляє себе як «…менеджер і батько сучасного менеджменту з управління персоналом» (Кредісов А. І. Історія вчень менеджменту : підручник / А. І. Кредісов. – Київ : Знання України, 2001. – С. 54).
Роберт Оуен поступає дуже розумно і практично: вибирає з робітничого середовища людей найбільш тямущих і порядниих, таких, що користуються довірою товаришів, відверто розповідає про свої плани і робить їх своїми найближчими помічниками.
За допомогою нових керуючих Оуен, перш за все, полегшує умови праці, створює сприятливі умови для життя і побуту робітників. На підприємствах постійно впроваджуються технічні вдосконалення, тривалість робочого дня скорочується, проводяться заходи культурного і виховного характеру. Вперше відкриваються дитячі садки, безкоштовна школа, працює страхова каса. Робітники продовжують отримувати оплату і у разі непередбаченої зупинки робіт, і під час простою виробництва у промислову кризу. Для забезпечення їх сімей всім необхідним працює фабричний магазин, в якому товари продаються за цінами, на 25 відсотків нижчими за роздрібні.
Оуен застосовує економічні методи для забезпечення високої продуктивності і інтенсивності праці робітників. Заробітна плата прогресивно зростає залежно від кількості і якості виробленої продукції. Своєрідно вирішується проблема дисципліни. «Оуен розробив систему «безшумного контролера» дисципліни. Він виставляв чотири види оцінок кожному начальнику, котрий, у свою чергу, так само оцінював своїх підлеглих. Ці оцінки виражалися в колірних кодах: чорному, блакитному, жовтому і білому (за зростаючою оцінкою). Наприклад, наприкінці дня на ткацькому верстаті установлювалася дерев’яна табличка, пофарбована в той колір коду, який відповідав поведінці й успіхам верстатника. Приходячи на роботу, кожний міг бачити, як працював робітник у попередній день. На думку Оуена, це повинно було змусити ледаря працювати, а тих, хто мав білу табличку, тобто високу оцінку, продовжувати працювати так саме добре» (Кредісов А. І. Історія вчень менеджменту. – С. 56–57).
Дуже скоро підприємства Нью-Ланарка починають приносити великі прибутки. Робітники живуть набагато краще, ніж у сусідніх поселеннях. Окрилений успіхом, Оуен мріє розповсюдити свій досвід. У 1813 р. він публікує «New View of Society; or Essays on the Principle of the Formation of Human Character» («Новий погляд на суспільство або Досліди про формування людського характеру»), в якому знаходять відображення деякі його ідеї. Свої пропозиції по вдосконаленню суспільного ладу він надсилає багатьом державним діячам. До Нью-Ланарку приїжджають цілі делегації бажаючих подивитися на «економічне диво». Серед них не тільки аристократи, члени парламенту, філантропи, громадські і політичні діячі Англії, але і безліч впливових осіб з Європи й Америки. З 1815 по 1825 рік Нью-Ланарк відвідує близько 20 тисяч людей. Коли в англійському парламенті піднімаються питання про становище бідних і робочих класів, завжди згадується ім'я Роберта Оуена і його досвід наводиться як аргумент на користь реформ.
Та реально впровадити ідеї Оуена так ніхто і не наважується. Все частіше починають виникати суперечки з власними компаньйонами, які не підтримують його філантропічні заходи. Співвласники живуть у великих містах, не приймають участі у керівництві підприємствами. Сам же Оуен проживає у Нью-Ланарку і бере на себе всі функції головного менеджера. «Оуэну приходилось вести постоянную борьбу со своими компаньонами, которые возмущались этими, с их точки зрения, нелепыми идеями и еще более нелепыми затратами и требовали, чтобы вся прибыль распределялась по паям» (Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 344).
У 1813 році Оуен шляхом спритних юридичних дій ліквідовує компанію у Нью-Ланарку, повністю розраховується з співвласниками. Та майже відразу на місці старої відкриває нову, в яку на правах пайовиків запрошуються, серед інших, палкі прихильники його ідей – квакер Вільям Аллен і філософ Ієремія Бентам. Нові компаньйони погоджуються отримувати твердий дохід у розмірі п’яти процентів на вкладений капітал і надати Оуену повну свободу дій.
Економічна криза, що настала після 1815 року, спонукала Оуена запропонувати свій план розселення безробітних у «селищах спільності і співробітництва». Кожне селище мало б бути своєрідною комуною, самостійною господарською одиницею, виробляти продукцію для задоволення переважно власних потреб. Запропонована схема організації виробництва, розподілу матеріальних благ, освіти і культурного життя у подібних селищах виходила далеко за рамки існуючого капіталістичного укладу. Це був перший план на шляху еволюційного переходу Оуена з позицій реформатора фабричної системи на позиції пропагандиста і безпосереднього втілювача ідей кооперації та утопічного соціалізму.
У 1819 році спотворений різноманітними комісіями законопроект Оуена було прийнято. Але незадоволений цим законом Оуен заявив, що він відмовляється від відповідальності за цей білль у тому вигляді, у якому його було прийнято.
З 1820 року Оуен вже повністю занурюється у вир соціалістичних утопій. Він переконується у необхідності радикальної перебудови суспільства на засадах суспільної власності на засоби виробництва, колективної праці і рівності у правах. Майбутнє «раціональне» суспільство він уявляє собі у вигляді вільної федерації невеликих соціалістичних самоврядних общин, що мають поєднувати не більше трьох тисяч чоловік. Головний видом занять в общині повинно стати землеробство. Але Оуен проти відділення промислової праці від сільськогосподарської (община організовує у себе також і промислове виробництво). Він вважає, що у таких об’єднаннях не може бути ні експлуатації, ні класів.
Зважаючи на марні спроби переконати англійський уряд у необхідності утворення землеробських общин, Оуен у 1824 році вирушає до Америки, де живуть його сини, а старший з них, Роберт Дейл Оуен, став навіть членом конгресу США. У Вашингтоні Оуена приймає президент, він зустрічається з членами уряду і видатними людьми Сполучених Штатів, зокрема з Джоном Адамі, Джефферсоном, Монро. Хоча пропозиція про розгляд планів Оуена у Конгресі не підтримується, його запрошують викласти свої ідеї у вигляді лекції. Оуен виступає з трьохгодинною доповіддю у залі народних представників Капітолія, у присутності президента, міністрів і конгресменів. Погляди Оуена стають популярними в Америці. Але головна мета його поїздки полягає не стільки в пропаганді ідей, скільки в організації експериментальної колонії. Він сподівається здійснити тут ті свої плани, які поки безуспішно проповідує в Англії. І уряд США дає дозвіл на започаткування цієї справи.
Оуен купує за сто сорок тисяч доларів понад 30 тисяч акрів (12 тисяч га) землі у штаті Індіана (Indiana) на берегах річки Уабаш (Wabash). Мальовнича місцевість нагадує Роберту Нью-Ланарк. Частина землі прилягає до судноплавної річки, тут же стоїть маленьке містечко Гармонія. Оуен завзято починає агітувати нових поселенців. Не проходить і трьох місяців, як навколо нього гуртується біля 900 чоловік. Проте новий експеримент виявився невдалим.
Обстановка у «Новій Гармонії» разюче відрізнялася від тієї, що була в Нью-Ланарку. Там люди були пов'язані зі сталою вже справою, і всі реформи Оуена природно витікали з умов цієї справи. У Гармонії ж найрізноманітніші люди зібралися в ім'я ідеї, що примарно усвідомлювалася більшістю. Люди не розуміли, що цю ідею вони повинні втілити самостійно, дружніми зусиллями кожного новогармонійця. «Нова Гармонія» проіснувала завдяки ентузіазму Оуена і його непохитній вірі у свої принципи чотири роки. У 1828 р. вона розпалася.
У 1829 році Оуен остаточно повертається до Англії, приймає активну участь у кооперативному і профспілковому русі, відвідує численні общини, що створюють його послідовники. Та для Оуена починається період боротьби, що приходить на зміну тим успіхам, яких він досягнув раніше. Доти його плани зустрічали підтримку вищої аристократії, яка вбачала у них нагоду отримувати хороші прибутки і зробити становище робочих більш стерпним. Тепер же Оуен все активніше закликає до змін у державному устрої. Можновладці панічно бояться повторення в Англії французької революції, страхаються навіть щонайменших ознак прояву якобінства і чинять супротив втіленню ідей невгамовного реформатора. Ф. Енгельс писав: «Всі суспільні рухи, що відбувалися в Англії в інтересах робітничого класу, і всі їх справжні досягнення зв’язані з ім’ям Оуена» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 20. – С. 260).
У 1832 році Оуен здійснює свій давно задуманий план – створює національний базар – біржу справедливого обміну праці (National Equitable Labour Exchange Bazaars). Біржа приймала товари від виробників (кооперативів та інших продавців) за оцінкою, основаною на затратах праці (витраченому на виробництво часі). Кожний виробник отримував за свій продукт спеціальні картки (labour notes) – «трудові гроші», на які міг придбати інші товари. Урешті-решт біржа збанкрутіла і Оуен був змушений погасити борги за власний кошт.
У 1833 р. Оуен приймає активну участь в організації «Великого національного об’єднаного союзу виробництв» («Grand National Consolidated Trades Union», з 1834 р. – «Grand National Consolidated Trades Union of Great Britain and Ireland»), що ставить собі завдання здійснити оуенівський план реорганізації виробництва, підготувати заходи для мирного переходу до соціалістичного ладу. Дійсність розбиває утопічні надії Оуена. Ряд невдало організованих локаутів і страйків, організаційна слабкість, нестача коштів, протидії господарів підприємств та інше призвели до ліквідації союзу у 1834 р.
Після 1834 року Оуен припиняє брати участь у практичній реалізації своїх проектів. Він займається просвітницькою діяльністю, виступає з лекціями і доповідями, пише і публікує наукові праці, видає журнали. У 1836 році виходить твір Роберта Оуена «The Book of the New Moral World» («Книга про новий моральний світ»), що представляє узагальнений виклад його економічного й етичного вчення, поглядів на «раціональний устрій суспільства». «Оуэн, – як пише А. В. Анікін, – не был легким человеком в личном общении. Абсолютная убежденность в своей правоте делала его нередко упрямым и нетерпимым. Обаяние гуманистического энтузиазма в сочетании с деловитостью, которое так отличало Оуэна в молодости и в зрелые годы и привлекло к нему людей, отчасти уступило место навязчивому однообразию речей и мыслей. Сохранив до смерти большую ясность ума, он не избежал старческих странностей. В последние годы жизни Оуэн увлекся спиритизмом, стал склонен к мистике. Но он сохранил обаяние доброты … Всю жизнь он очень любил детей. Взгляды Оуэна на воспитание сохраняют значение и в наше время» (Аникин А. В. Юность науки. – С. 346–347).
Помер Оуен у рідному Ньютауні 17 листопада 1858 року, залишивши у спадок більше ста друкованих праць. Найвідоміші серед них: «A New View Of Society, Essays on the Formation of Human Character» («Новий погляд на суспільство, або Досліди про формування людського характеру», 1813 р.), «Report to the County of Lanark of a Plan for relieving Public Distress» («Доповідь графству Ленарк…», 1820 р.), «Observations on the Effect of the Manufacturing System» («Зауваження про вплив промислової системи», 1815 р.), «Outline of the Rational System of Society» («Виклад раціональної системи суспільства», 1830 р.), «The Book of the New Moral World» («Книга нового етичного світу», 1836 р.), «The Revolution in the Mind and Practice of the Human Race» («Переворот у думках і житті людства», 1849 р.). Як зазначає М. Блауг, «никто не осмелился заявить, что Роберт Оуэн был выдающимся экономистом, но его труды, и особенно его практическая деятельность как просвещенного бизнесмена, лидера агитации профсоюзов и основателя кооперативных общин оказала взбудораживающее влияние на представителей общественной науки, которые жили в период промышленной революции в Британии. Для Рикардо, Торренса и Сениора социализм означал Оуэнизм, и даже Джон Стюарт Милль в 1848 году поставил его рядом с Сен-Симоном и Шарлем Фурье как социалистического мыслителя того времени» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 230).
Спеціального твору з політичній економії Оуен не залишив, але у своїх чисельних наукових працях розглянув багато важливих питань економічної теорії.
Вже у перші роки своєї трудової діяльності, аналізуючи наслідки промислової революції, Оуен виступає з різкою критикою механічної заміни людської праці машинами без створення додаткових робочих місць, підтримує поширення луддистських рухів у робітничому середовищі.
Роберт Оуен товаришував і неодноразово полемізував з Давидом Рікардо, спілкувався з Томасом Робертом Мальтусом, Джоном Стюартом Міллем та багатьма іншими відомими економістами – своїми сучасниками.
У полеміці з Рікардо Оуен виступає проти будь-яких форм приватної власності, оскільки бачить у ній першопричину всіх проблем капіталізму – криз, безробіття та злиднів. Він вважає, що приватна власність зумовлює приватнокапіталістичну форму розподілу, що виявляється у праві власника визначати рівень прибутків і тим самим підриває основи матеріальних стимулів до праці. Він твердо стоїть на позиціях трудової теорії вартості, наголошуючи: «Физический труд, правильно направленный, является источником всеобщего богатства и народного благосостояния» (Оуэн Р. Доклад графству Ленарк о плане облегчения общественных бедствий и устранения недовольства путем предоставления постоянных производительных занятий бедным и трудящимся / Роберт Оуэн // Избранные сочинения. – Т. 1. – С. 179). Оуен заперечує думку Сміта, що з нагромадженням капіталу і приватної власності на землю продукт труда розподіляється між трьома класами суспільства, а тому вартість визначається доходами. За Оуеном лише труд є єдиним мірилом вартості. «Чтобы труд стал мерилом ценности, необходимо установить количество его, содержащееся во всех предметах купли и продажи. Фактически это уже сделано; указанное количество труда определяется техническим термином «издержки производства», или, иначе, чистой стоимостью всего количества труда, содержащегося в каждом предмете, причем потребовавшийся для него материал или продукты, потребленные рабочим при его производстве, составляют часть всего труда в целом» (Оуэн Р. Доклад графству Ленарк ... – С. 209).
Відзначаючи роль грошей у капіталістичній економіці, Оуен стверджує, що вони спотворюють обмін і розподіл. Він впевнений, що гроші є знаряддям прибутку. Завдяки грошам прагнення прибутку підкоряє собі обмін, і аномальний продаж товару за ціною вищою, ніж його вартість, стає можливим. Тому у майбутньому суспільстві потрібно ліквідувати гроші.
Роберт Оуен категорично не погоджується з Мальтусом, неодноразово критикуючи його «теорію народонаселення».
Численні наукові праці Роберта Оуена містять безліч цікавих ідей, актуальних і сьогодні. «Но, без сомнения, самое интересное, поучительное и глубокое его произведение – это его собственная жизнь» (Туган-Барановский М. И. Экономические очерки / М. И. Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1998. – С. 88).
«Последним крупным произведением Оуэна была его «Автобиография» с приложением основных статей и докладов, опубликованных ранее, – зазначає В. Г. Подмарков. – 17 ноября 1858 г. наступил час смерти Роберта Оуэна. Его популярность была все еще настолько велика, что в этот час его посетил епископ англиканской церкви. В возникшем разговоре они обменялись такими словами:
Епископ: Сын мой, не раскаиваетесь ли вы в том, что безумно потратили свою жизнь на тщетные усилия и невыполнимые планы?
Оуэн: О, нет, милостивый государь, я не даром потратил жизнь, я возвестил миру важные истины, и если мир не принял их, то только потому, что он их еще не понял. Могу ли я за это порицать его? Я опередил свое время» (Подмарков В. Г. Роберт Оуэн – гуманист и мыслитель. – С. 20).
_by_John_Cranch,_1845.jpg){kind=link}
