Гурне Жан Клод Марі Венсан де

Гурне Жан Клод Марі Венсан (Вінцент) де

Gournay Jacques Claude Marie Vincent de
(28 травня 1712 – 27 червня 1759) –
французький економіст середини XVIII ст.

Життя та діяльність

Жан Клод Марі Венсан де Гурне народився у французькому місті Сен-Мало у травні 1712 р. у родині оптового торговця Клода Венсана. Де Гурне – пізніше доповнення родового прізвища, отримане по возведенню у дворянський стан, і походить від назви маєтку, власником якого Жан Клод став у 1746 р. Батьки готували його до комерційної діяльності і вже у віці 17 років відправили представляти торгові справи родини у торговий дім Jametz de Villebarre – француза, що поселився у Кадіксі (Cadiz). «Предоставленный так рано самому себе, – зазначає А. Р. Ж. Тюрго у «Похвальному слові Венсану де Гурне», – он сумел предохранить себя от опасностей и столь обычного в этом возрасте легкомыслия и в течение всего времени пребывания в Кадиксе его жизнь проходила в занятиях науками, трудах, соответствующих его сословию, в бесчисленных связях, требуемых его деятельностью, а также и тех, которые его личные достоинства не замедлили ему создать» (Тюрго А. Р. Ж. Похвальное слово Венсану де Гурне / А. Р. Ж. Тюрго // Физиократы. Избранные экономические произведения / Ф. Кенэ, А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур ; [пер. с фр. А. В. Горбунова и др. ; пер. с англ. и нем. П. Н. Клюкина ; науч. ред. и сост. П. Н. Клюкин]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 551).

Тривалий час Венсан займався комерційною діяльністю у Кадіксі. Він багато подорожував у справах торгового дому і ознайомлювався з торговельними відносинами в Європі. У 1746 р. помер його діловий партнер, який не мав власних дітей, і залишив своє майно у спадок Венсану. Частину спадку складав маєток Гурне у Франції, ім’я якого він почав з того часу носити. Венсан де Гурне вирішує відійти від торгових справ і присвятити себе суспільній діяльності. Згорнувши справу, він повернувся до Парижа, став значним землевласником і державним службовцем. У травні 1751 р. зайняв посаду (точніше купив, оскільки за традицією тих часів посади купувалися) інтенданта торгівлі, яку обіймав до 31 травня 1758 р.

Венсан де Гурне був одним з чотирьох інтендантів торгівлі Франції. Кожному інтенданту була відведена територіальна частина держави для ведення відповідних поточних справ. Крім того, кожен з них мав окремий департамент для нагляду за окремою галуззю промисловості по всій країні. Територіальна область, що знаходилася під управлінням Гурне, включала в себе Ліон, Бургундію, Тур, Бордо та інші. Галуззю, що знаходилась під його наглядом, було виробництво шовку. Виконання службових обов’язків інтенданта торгівлі передбачало часті подорожі країною. Коли Гурне їздив на офіційні ревізії, він нерідко запрошував із собою Тюрго, з яким його пов’язували дружні відносини. Під час службових поїздок Венсан де Гурне був прикро вражений перепонами, які відчутно стримували розвиток комерційної діяльності у країні. Він виступав за свободу внутрішньої торгівлі, зменшення тарифних зборів та інше, популяризуючи знамениту тезу: «Laissez faire, laissez passer» (буквально: «хай все іде як іде» (франц.)). Існує версія, що вислів «Laissez faire, laissez passer» у дійсності належить Лежандру, купцю, що брав участь у депутації, яка була відправлена до Кольбера близько 1680 р. щоб висловити протест проти надмірної державної регламентації промисловості. Лежандр, захищаючи свободу дій, використав вислів: «Laissez nоus faire». «Буагильбер и Д'Аржансон высказывали это положение еще до Гурнэ, – звертає увагу Г. Гіггс, – но, тем не менее, впервые в его устах оно приобрело свое последующее классическое выражение. Его личное влияние было очень благотворное, оно действовало вдохновляющим образом на многих …» (Гиггс Г. Физиократы : Французские экономисты XVIII века : шесть лекций по истории политической экономии / Г. Гиггс ; пер. с англ. О. Ю. Гофмана ; под ред. П. Б. Струве. – Санкт-Петербург : Издание О. Н. Поповой, 1899. – С. 50).

Подорожуючи Європою, Гурне намагався у своїй діяльності використати досвід інших європейських країн. «В остальных европейских странах, в особенности в Англии, – звертає увагу А. Онкен, – давно перешли к либеральной покровительственной системе пошлин, поставившей на место единичных привилегий и монополий отдельных компаний защиту всего торгового мира страны против иностранной конкуренции. Важнейшими моментами этого переворота были навигационный акт 1651 г. и хлебный закон 1689 г. Во время своих путешествий Гурнэ проникся этим духом. Он считал своей миссией проводить его в своей деятельности» (Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – С. 292). Намагання Гурне викликали нерозуміння й критику з боку тієї частини урядовців, яка заперечувала доцільність застосування цих принципів у Франції. У численних дебатах де Гурне активно посилався на іноземну економічну літературу, з кращими зразками якої він був добре ознайомлений. «В провинции – во всех торговых и промышленных центрах, в Париже – в королевском бюро торговли, в философских и экономических кружках (где уже началось тогда то «счастливое брожение», о котором говорит Тюрго), – повсюду Гурнэ пропагандировал самым деятельным образом идею свободы. Он был, можно сказать, истинным инициатором нового экономического движения во Франции. Идеи его, если взять всю их совокупность, отличались замечательной последовательностью, отчего и приобрели название "системы"», – зазначає А. Еспінас (Эспинас А. История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – С. 108). Поступово навколо Гурне згуртовуються однодумці, переважно молоді ініціативні урядовці і виникає так звана «школа» Гурне. Вони вивчають та перекладають французькою мовою економічні твори відомих іноземних авторів, обговорюють можливі шляхи подальшого розвитку господарства своєї країни.

А. Онкен визначає школу Гурне як ліберально-адміністративну і пише про неї: «Она состоит из ряда молодых чиновников, которые, чувствуя отвращение к бессмысленной волоките в государственном управлении, старались ввести в него живой дух по иностранным образцам. Эта группа не заключает в себе ничего оригинального, несмотря на крупные заслуги в распространении интереса к экономическим вопросам. Ново в ней то, что она представляет собой экономическую школу, первую в истории, ставшую образцом для позднейших образований в этом роде» (Онкен А. История политической экономии до Адама Смита. – С. 287–288).

На прохання де Трюдена (Trudaine), який очолював у той час торгове управління Франції і симпатизував Гурне та його ідеям, Венсан де Гурне переклав французькою мовою головний твір Чайлда «Traité sur le Commerce et sur les avantages qui résultent de la réduction de l’interêt de l’argent, par Josias Child, chevalier baronet, aveс un petit Traité contre L’Usure, par le chevalier Thomas Gulpeper», Amsterdam et Berlin 1754 (Див.: Онкен А. История политической экономии до Адама Смита. – С. 294). Проте на вимогу тодішнього генерального контролера Машо з видання було виключено значну кількість приміток Гурне до цього твору, в яких йшлося про застосування до французької дійсності принципів, сформульованих Чайлдом.

Між школою фізіократів і школою Гурне існувало багато спільного у поглядах, проте очевидними є і суттєві розбіжності. Так, Гурне та його прибічники не вважали, що землеробство є єдиною продуктивною галуззю господарства і, таким чином, не поділяли вчення Ф. Кене про чистий продукт – наріжний камінь фізіократії. Разом з тим представники школи Гурне так само, як і фізіократи, виступали за зміну державної політики на користь землеробства, тобто вимагали відмови від попередньої політики ігнорування сільського господарства. Оскільки Гурне за походженням і за родом попередньої діяльності був пов'язаний з торгово-промисловою буржуазією, то саме її він вважав головною опорою монархії на відміну від Ф. Кене, який шукав опору для монархії у сільській буржуазії. Між школами існували відмінності й у розумінні економічного лібералізму, який вони обидві активно відстоювали, та інших проблем. Незважаючи на це, Дюпон де Немур стверджував, що засновниками школи фізіократів були Кене і Гурне. Аналогічної точки зору дотримується і цілий ряд інших авторів, зокрема англійський історик економічної думки Інгрем. Іншу думку з цього приводу висловлює Онкен, який у праці «История политической экономии до Адама Смита» фактично зараховує Гурне до меркантилістів, зважаючи на те, що Гурне і його школа захищали торговий баланс. Аналізуючи різницю у поглядах прибічників Гурне та школи фізіократів, він зазначає: «Различие между ними заключалось в особенности в том, что ученики Кэнэ поклонялись точно догматизированному учению своего учителя, между тем как у Гурнэ и его учеников дело шло только о выросшей за границей либеральной тенденции в пределах традиционного меркантилизма; она составляла новость только для Франции, вообще не была новым учением» (Онкен А. История политической экономии до Адама Смита. – С. 295).

На жаль, погляди Венсана де Гурне не знайшли відображення у традиційних наукових публікаціях (хоча він у якості інтенданта торгівлі написав цілий ряд доповідей та записок і писав примітки до перекладів англійських робіт з економіки). Він здійснив переклад творів англійських авторів Чайлда (Child) та Томаса Калперера (Culpeper). Дещо з написаного Гурне стало відомо завдяки зусиллям його учнів. Так, у 1769 р. вийшла книга Андре Мореллє (Andre Morellet) “Memoiré sur la situation actuelle de la Compagnie des Indes”, в яку автор включив роздуми Гурне з цього приводу (“Observations sur I’Etat de la Compagnie des Indes”), написані ним за пропозицією французького уряду у 1755 р. У праці Форбонне (також учня Гурне) “Examen des avantages et des disavantages de la prohibition des toiles peintes” (1755 р.) відтворені роздуми Венсана де Гурне про відміну заборони на “toiles peintes” у Франції. Як зазначають дослідники, вплив Венсана де Гурне яскраво виявляється в усіх публікаціях представників школи. Його погляди детально викладено у «похвальному слові», яке присвятив Венсану де Гурне його учень та друг, знаменитий А. Р. Ж. Тюрго («Eloge de Vincent de Gournay»). «Похвальне слово Венсану де Гурне» вийшло після смерті Гурне, який помер на сорок сьомому році життя 27 червня 1759 р. Похвальні слова на адресу Гурне, які яскраво і влучно визначають бачення місця Венсана де Гурне в історії економічної думки, знаходимо і в «Истории экономического анализа» Й. Шумпетера: «Он был незаурядным человеком такого типа, какой редко встречается за пределами Англии. Однако его огромные заслуги перед экономической наукой нелегко охарактеризовать. Они не представлены в виде публикаций … Его письма и различные высказывания … не могут в достаточной мере показать значение его деятельности для истории нашей науки. Нам хорошо известно, какую роль он играл в формировании мнения относительно экономической политики, оказывая определяющее влияние на некоторые лучшие умы века; нам также в общих чертах известно, в защиту каких принципов он выступал: он ратовал за ослабление оков государственного контроля, за умеренный протекционизм и т. п. Однако мы можем только почувствовать или воссоздать по нескольким указаниям его формирующее влияние на экономический анализ. Он как бы назначал себя наставником своих друзей, которых умел выбирать, и как хороший наставник сам отступал на второй план, направив обучение своих подопечных в заданных направлениях. Два факта доказывают его право на нашу благодарность: его успешная пропаганда работы Кантильона и его вклад в экономическое образование Тюрго. Однако под этими двумя пиками его заслуг должно располагаться широкое «плоскогорье». Этот человек, никогда не учивший в буквальном смысле слова, вероятно, был одним из величайших учителей в экономической науке – учителем в самом высоком значении слова, Учителем с большой буквы. Следовательно, он, очевидно, заслужил то место, которое ему традиционно предоставляет практически каждый учебник по истории экономической науки или экономической мысли, какими бы ни были факты, это подтверждающие. Его имя присутствует во всей литературе по физиократии» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 316–317).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Венсана де Гурне

Анн Робер Жак Тюрго (1727–1781) – французький економіст і державний діяч

«Сравнивать между собой произведения природы и искусств в различных странах; узнавать ценность этих произведений или, другими словами, их отношение к потребностям и богатствам местного населения и иностранцев; издержки на перевозку, меняющиеся в зависимости от природы товаров и разнообразия дорог; многочисленные налоги, которыми они обложены, и т. д., одним словом, охватить во всем объеме и проследить постоянные перемены в состоянии произведений природы, состоянии промышленности, населения, богатств, финансов, потребностей и даже капризов моды у всех народов, соединенных между собой торговлей, чтобы, опираясь на глубокое изучение всех этих обстоятельств, прийти к плодотворным заключениям – это значит изучить коммерцию так, как ее изучает негоциант, и это всего лишь часть науки о коммерции. Но обнаружить причины и скрытое действие этого множества непрерывных перемен, добраться до простых побудительных причин, действие которых, всегда сложное и иногда искаженное местными обстоятельствами, направляет все коммерческие операции; распознать эти единые и первоначальные законы, основывающиеся на самой природе, по которым все ценности, существующие в торговле, взаимно уравновешиваются между собой и получают определенную ценность, подобно тому как тела, предоставленные их собственному притяжению, располагаются сами по себе в соответствии своему удельному весу; уловить эти сложные отношения, благодаря которым торговля связывается со всеми областями политической экономии; увидеть взаимную зависимость коммерции и земледелия, влияние обоих на богатства, на население и на мощь государства, их тесную внутреннюю связь с законами, нравами и всеми действиями правительства, прежде всего с распределением финансов; оценить помощь, получаемую торговлей от военного флота, и ту, которую торговля оказывает ему, изменения, происходящие благодаря ей во взаимных отношениях государств, ее влияние на политическое равновесие; наконец распознать в случайности событий и в принципах управления, принятых различными странами Европы, истинные причины их прогресса или их упадка в области коммерции – это значит рассматривать ее с точки зрения философа и государственного человека».
     Тюрго А. Р. Ж. Похвальное слово Венсану де Гурнэ / А. Р. Ж. Тюрго // Физиократы. Избранные экономические произведения / Ф. Кенэ, А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур ; [пер. с фр. А. В. Горбунова и др. ; пер. с англ. и нем. П. Н. Клюкина ; науч. ред. и сост. П. Н. Клюкин]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 551–552.

П’єр Самюель Дюпон де Немур (1739–1817) – французький економіст
і політичний діяч, представник школи фізіократів

«Знаменитый г-н де Гурнэ, интендант торговли, ведомый подобно Кенэ только крепостью своего гения, пришел в то же самое время ко многим тем же самым практическим результатам, хотя и другим путем. Он начал представлять их высшим лицам в администрации и своими переговорами и советами обучать молодых и заслуживающих доверия представителей власти (magistrats), которые сегодня – честь и надежда нации…»
     Дюпон де Немур П. С. О происхождении и развитии новой науки / П. С. Дюпон де Немур // Физиократы. Избранные экономические произведения / Ф. Кенэ, А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур ; [пер. с фр. А. В. Горбунова и др. ; пер. с англ. и нем. П. Н. Клюкина ; науч. ред. и сост. П. Н. Клюкин]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 493.

Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст

«Как бы особую группу писателей составляет ряд физиократов, на челе которых стоит Жан-Клод Мария-Венсан де Гурне, изобретатель знаменитой формулы: "давайте делать, давайте проходить" (Laissez faire, laissez passer). Этот физиократ, несмотря на малую литературную деятельность, проявил более самостоятельности, нежели другие сторонники учения. Он признавал даже против авторитета самого Кенэ производительность торговли и промышленности, свойства которых ему были коротко знакомы, как человеку, практически занимавшемуся торговлей и изучившему промышленную жизнь Англии. Вообще в его мнениях, насколько мы можем судить о них по литературным преданиям, заметны значительные отклонения от учения основателя школы, которого, впрочем, он предупредил в выражении своих убеждений.
Уклонение мы видим в том, что он считал обязанностью государства заботиться о возможно большем богатстве. Этим он не думал, однако, оправдывать положительных мер вмешательства; а полагал для того достаточным каждому облегчить получение средств, которые обеспечивали бы его содержание».
     Вернадский И. Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 590–591.

Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ,
історик економічної думки

« Ж. Гурнэ (1712–1759) не оставил после себя оригинальных сочинений; он только перевел и комментировал Кальпепера и Чайльда. Но зато велико было его личное влияние на Кенэ и Тюрго.
… повсюду Гурнэ пропагандировал самым деятельным образом идею свободы. Он был, можно сказать, истинным инициатором нового экономического движения во Франции. Идеи его, если взять всю их совокупность, отличались замечательной последовательностью, отчего и приобрели название системы. Название это перешло и к последующим доктринам, возникшим под влиянием идей Гурнэ, но стало употребляться уже в ироническом смысле.
Взгляды Гурнэ были далеко не те же, что у Кенэ; они не так односторонни, как у последнего, и придают в производстве богатства одинаковое значение труду и продуктам земли; кроме того, в них не заметно, кажется, преобладания произвольного метафизического элемента».
     Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : Электронные интегральные системы, 1998. – C. 91.

«Эта система существенно отличалась от того учения, которое вскоре было дано Кенэ. Система покоилась на одном принципе – ясного сознания каждым человеком своих интересов; она, не смешивая нисколько политической экономии с моралью, приходила к практическим выводам, достаточно мудрым и либеральным».
     Эспинас А. История экономических учений. – C. 94.

Твори

• Observations sur le rapport fait à M. le Contrôleur-Général, par M. de S *** le 26 Juin 1755, sur l`Etat de la Compagnie des Indes [Ressources électroniques] / De Gournay // Mémoire sur la situation actuelle de la Compagnie des Indes / l`abbe Morellet. – Seconde édition. – Données de texte électronique. – Paris : Chez Desaint, 1769. – P. X–XXIV. – Mode d'accès: http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k10419154.r=Mémoire%20sur%20la%20situation%20actuelle%20de%20la%20Compagnie%20des%20Indes?rk=21459;2. – Дата звернення: 17.10.2017.
• Листи та спогади Венсана де Гурне французькою мовою див. за посиланням: http://www.institutcoppet.org/tag/vincent-de-gournay. – Дата звернення: 17.10.2017.

Література

• Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1893. – Т. 9а (полутом 18). – С. 914–915.
  Шифр зберігання книги: 030 Э68
• Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз – И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1991. – Т. 18. – С. 914–915.
  Шифр зберігання книги: 030 Э68
• Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, [1901]. – Т. 7. – С. 751–752.
  Шифр зберігання книги: 030 Б79
• Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1939. – Т. 17. – Стб. 402–403.
  Шифр зберігання книги: 030 Э68
• Волгин В. П. Развитие общественной мысли во Франции в XVIII веке / В. П. Волгин ; АН СССР. – Москва : Изд-во АН СССР, 1958. – 415 с. – С. 80–81: о Гурнэ.
  Шифр зберігання книги: 1Ф В67
• Ингрэм Дж. История политической экономии / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – XI, [1], 322, IV с. – С. 77, 78, 85, 86: о Гурнэ.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В146341
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б325111
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 330 И596
• Ковалевский М. Происхождение современной демократии [Электронный ресурс] / Максим Ковалевский. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Товарищество тип. А. И. Мамонтова, 1895. – Т. 1. – VIII, 658 с. – С. 401–402, 482–484, 501: о Гурнэ.
• Левитский В. Ф. История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 288–290: о Жане Винсенте Гурне. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 330.8 Л36
• Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – С. 135–136, 139: о Гурнэ.
  Шифр зберігання книги: 330.8 М14
• Михаленко Ю. П. Тюрго: наивысший взлёт активности философов-экономистов в предреволюционной Франции XVIII века. Ч. 1 // Философия и культура. – 2012. – № 8. – С. 113–128. – С. 114, 115, 120, 124, 126: о Гурнэ.
  Шифр зберігання журналу в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Я52 Ф54
• Михаленко Ю. П. Тюрго: наивысший взлёт активности философов-экономистов в предреволюционной Франции XVIII века. Ч. 2 // Философия и культура. – 2012. – № 9. – С. 160–172. – С. 160–163: о Гурнэ.
  Шифр зберігання журналу в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Я52 Ф54
• Мицюк О. Історія політичної економії [Електронний ресурс] / О. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Подєбради, 1922. – Т. 1. – С. 169–170. – Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/politologiya/12096-mitsyuk-o-istoriya-politichnoyi-ekonomiyi-t-1/. – Дата звернення: 15.06.2017.
• Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – Кн. 1, гл. 3, § 2.d : Гурнэ и его либерально-административная школа. – С. 287–317. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 330.8 О-58
• Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1934. – Ч. 1. – С. 119–120.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Р64
• Розенберг С. Меркантилизм и социально-философские основы физиократической системы [Электронный ресурс] : очерк из истории экономической мысли / С. Розенберг. – Электрон. текстовые данные. – Иркутск : Изд-во Иркутского ун-та, 1927. – 82, [3] c. – С. 63–64: о Гурнэ.
• Рубин И. И. Физиократы : Очерк из истории экономической мысли [Электронный ресурс] : учеб. пособие для вузов / И. И. Рубин. – Электрон. текстовые данные. – Ленинград ; Москва : Книга, 1926. – 156 c. – С. 27–28: о Гурнэ.
• Тюрго А. Р. Ж. Похвальное слово Венсану де Гурнэ / А. Р. Ж. Тюрго // Физиократы. Избранные экономические произведения / Ф. Кенэ, А. Р. Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур ; [пер. с фр. А. В. Горбунова и др. ; пер. с англ. и нем. П. Н. Клюкина ; науч. ред. и сост. П. Н. Клюкин]. – Москва : ЭКСМО, 2008. – С. 551–566. – (Антология экономической мысли / отв. ред. Л. А. Амелёхин).
  Шифр зберігання книги: 330.8 К35
• Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 316─317. ─ (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).
  Шифр зберігання книги: 330.8 Ш96
• Эспинас А. История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – 224 c. – С. 107–112: о Винценте Гурнэ.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Э85
• Malbranque B. Vincent de Gournay : l’économie politique du laissez-faire [Ressources électroniques] / Benoît Malbranque. – Données de texte électronique. – Paris : Institut Coppet, 2016. – 234 p. – Mode d'accès: http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k9752356x/f17.image. – Дата звернення: 07.06.2018.
• Shelle G. Vincent de Gournay [Ressources électroniques] / G. Shelle. – Données de texte électronique. – Paris : Guillaumin, 1897. – 300 p. – Mode d'accès: http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k9752356x/f17.image. – Дата звернення: 19.06.2017.
• Turgot. Éloge de M. De Gourney [Ressources électroniques] / Turgot // Oeuvres / Turgot. – Données de texte électronique. – Paris : De l'imprimerie de Delance, 1808. – T. 3 : Precedees et accompagnees de memoires et de notes sur sa Vie, son administration et ses outrages. – P. 321–375. – Mode d'accès: http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k15122674.r=turgot%20Oeuvres?rk=171674;4. – Дата звернення: 29.03.2018.

Фотогалерея

• 

  Режим доступу: http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k9752356x/f15.image.texteImage

• 

  Режим доступу: https://editions.institutcoppet.org/produit/benoit-malbranque-vincent-de-gournay-leconomie-politique-du-laissez-faire/

• 

  Режим доступу: https://editions.institutcoppet.org/produit/turgot-eloge-de-vincent-de-gournay-suivi-des-observations-sur-gournay-par-montaudoin-de-la-touche/

• 

  Режим доступу: https://books.google.com.ua/books?id=PiYxzH-ijmQC&printsec=frontcover&hl=ua&source=gbs_ge_summary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false