Відмінності між версіями «Курно Антуан Огюстен»

Матеріал з Історія економічної теорії
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 83: Рядок 83:
  
 
<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883 – 1950) – австрійський і американський економіст,<br>історик економічної думки</center></h3>«Курно признавал, конечно, что «для полного и строгого решения проблем, касающихся некоторых частей экономической системы, совершенно необходимо рассматривать всю систему» («Исследования». С. 127), что и сделал Вальрас. Но, как и кейнсианская группа постмаршаллианцев, Курно полагал, что «это превзошло бы возможности математического анализа и наших практических методов вычислений», и потому вместо этого рассматривал возможность интерпретации подобных проблем посредством небольшого набора агрегатов, в котором почетное место должен был занять общественный доход и его изменения. Он не слишком далеко продвинулся, но представляется достаточно важным отметить этот первый случай открытого переформулирования старого подхода, который нам приходится снова обсуждать ниже.<br>Чтобы в полной мере оценить вклад Курно, содержащийся в знаменитых (как я их назвал) главах и особенно в главе 4 (о законе спроса) и главе 5 (о монополии), необходимо напомнить, что в то время «экономисты-литераторы» испытывали величайшую трудность в формулировании простого соотношения, которое ныне хорошо известно как «маршаллианская кривая спроса». Если мы пренебрежем забытым вкладом Верри, то Курно создал теорию кривой спроса. Его трактовка монополии была еще более ярким достижением того же типа, поскольку никто не мог сказать ничего вразумительного о монополистическом ценообразовании до опубликования Маршаллом своей мастерской версии теории Курно. Если мы добавим к этому теорию конкурентного механизма и издержек Курно, мы поймем, насколько правомерно его посмертное восхождение от почти полного забвения к теперешнему месту в нашем пантеоне славы. Но это место принадлежит мастеру анализа частичного равновесия, который к тому же первым показал, что может сделать для нас математика. Я думаю, исторически некорректно приписывать ему больше, чем смутную и неоперациональную идею общего равновесия».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 3. – С. 1264–1265. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).</small>
 
<h3><center>Йозеф А. Шумпетер (1883 – 1950) – австрійський і американський економіст,<br>історик економічної думки</center></h3>«Курно признавал, конечно, что «для полного и строгого решения проблем, касающихся некоторых частей экономической системы, совершенно необходимо рассматривать всю систему» («Исследования». С. 127), что и сделал Вальрас. Но, как и кейнсианская группа постмаршаллианцев, Курно полагал, что «это превзошло бы возможности математического анализа и наших практических методов вычислений», и потому вместо этого рассматривал возможность интерпретации подобных проблем посредством небольшого набора агрегатов, в котором почетное место должен был занять общественный доход и его изменения. Он не слишком далеко продвинулся, но представляется достаточно важным отметить этот первый случай открытого переформулирования старого подхода, который нам приходится снова обсуждать ниже.<br>Чтобы в полной мере оценить вклад Курно, содержащийся в знаменитых (как я их назвал) главах и особенно в главе 4 (о законе спроса) и главе 5 (о монополии), необходимо напомнить, что в то время «экономисты-литераторы» испытывали величайшую трудность в формулировании простого соотношения, которое ныне хорошо известно как «маршаллианская кривая спроса». Если мы пренебрежем забытым вкладом Верри, то Курно создал теорию кривой спроса. Его трактовка монополии была еще более ярким достижением того же типа, поскольку никто не мог сказать ничего вразумительного о монополистическом ценообразовании до опубликования Маршаллом своей мастерской версии теории Курно. Если мы добавим к этому теорию конкурентного механизма и издержек Курно, мы поймем, насколько правомерно его посмертное восхождение от почти полного забвения к теперешнему месту в нашем пантеоне славы. Но это место принадлежит мастеру анализа частичного равновесия, который к тому же первым показал, что может сделать для нас математика. Я думаю, исторически некорректно приписывать ему больше, чем смутную и неоперациональную идею общего равновесия».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Шумпетер Й. А.''' История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 3. – С. 1264–1265. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).</small>
 
<h3><center>Андрій Володимирович Анікін (1927–2001) – російський економіст,<br>доктор економічних наук, професор</center></h3>«…Курно исследовал, в сущности, один большой вопрос: о взаимозависимости цены товара и спроса на него при различных рыночных ситуациях, т. е. при различной расстановке сил покупателей и продавцов. Тем самым он проявил верное чутье в отношении характера и пределов применения математики в экономическом исследовании. Он не претендовал на разработку с помощью математики принципиальных социально-экономических вопросов, ограничившись задачей, условия которой были более или менее пригодны для математической формализации.<br>Занимаясь вопросом о соотношении спроса и цены, Курно прежде всего фактически ввел в науку важное понятие эластичности спроса…<br>Весь анализ основывается на использовании единого метода – на определении экстремальных значений функций спроса, принимающих различный вид в зависимости от рыночной ситуации. Математическая строгость и логичность этого исследования производит сильное впечатление. Работа Курно резко отличается от современных ему произведений видных представителей буржуазной экономической мысли. Язык Курно был для них совершенно незнакомым, как бы иностранным языком. Не удивительно, что его не поняли».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Аникин А. В.''' Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 2-е изд., доп. и перераб. – Москва : Политиздат, 1985. – C. 295, 296.</small>
 
  
 
<h3><center>Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст,<br>історик економічної думки</center></h3>«У книжці, яка за незрівнянною оригінальністю і сміливістю задуму не має собі рівних в історії економічної теорії, Курно уперше визначив і намалював функцію попиту. Він не цікавився теорією корисності, але вважав само собою зрозумілим від'ємний нахил кривої ринкового попиту. Ця крива ринкового попиту виражає не кількості, які всі споживачі купили б за різними цінами за незмінності «населення, розподілу багатства, смаків і звичок споживачів», а швидше реальні кількості, які вони купували щорічно за середніми цінами. Крива попиту Курно – це емпіричне співвідношення між продажами і цінами. Він вважав монополію чистим випадком і визначив функцію попиту D = F(p), сукупного доходу R = pF(p) і граничного доходу М = F(p) + pF'(p), де F'(p)<0, як об'єктивно задані для монополіста. Задані функції доходу потім порівнюються з функціями сукупних і граничних витрат, для того щоб показати, що миттєві доходи максимізуються, якщо монополіст виробляє такий обсяг продукції, за якого граничні витрати дорівнюють граничному доходу. Для доведення існування і єдиності цього максимуму Курно використовує відомі правила диференційного числення: перша похідна функції сукупного прибутку π = pF(p) – φ(p) має дорівнювати нулю, а друга похідна має бути від'ємною. І це все 1838 року!»<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – С. 290.</small>
 
<h3><center>Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст,<br>історик економічної думки</center></h3>«У книжці, яка за незрівнянною оригінальністю і сміливістю задуму не має собі рівних в історії економічної теорії, Курно уперше визначив і намалював функцію попиту. Він не цікавився теорією корисності, але вважав само собою зрозумілим від'ємний нахил кривої ринкового попиту. Ця крива ринкового попиту виражає не кількості, які всі споживачі купили б за різними цінами за незмінності «населення, розподілу багатства, смаків і звичок споживачів», а швидше реальні кількості, які вони купували щорічно за середніми цінами. Крива попиту Курно – це емпіричне співвідношення між продажами і цінами. Він вважав монополію чистим випадком і визначив функцію попиту D = F(p), сукупного доходу R = pF(p) і граничного доходу М = F(p) + pF'(p), де F'(p)<0, як об'єктивно задані для монополіста. Задані функції доходу потім порівнюються з функціями сукупних і граничних витрат, для того щоб показати, що миттєві доходи максимізуються, якщо монополіст виробляє такий обсяг продукції, за якого граничні витрати дорівнюють граничному доходу. Для доведення існування і єдиності цього максимуму Курно використовує відомі правила диференційного числення: перша похідна функції сукупного прибутку π = pF(p) – φ(p) має дорівнювати нулю, а друга похідна має бути від'ємною. І це все 1838 року!»<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Блауг М.''' Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – С. 290.</small>
  
 
<h3><center>Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст,<br>доктор економічних наук, професор</center></h3>«Курно був еклектиком, який представляв свій матеріал у збалансованому, чіткому та впорядкованому вигляді, але без належної оригінальності. Винятком у його творчості є «Пошуки математичних принципів теорії багатства», опубліковані 1838 року. Ця тоненька книга відкрила нову сторінку в історії економічної теорії, а саме, систематизований аналіз максимізації прибутку фірмами, заснований на диференційних розрахунках. Економісти-сучасники, проте, не визнали провідного значення цього внеску; цю теорію навіть не переглянули. Можливо, це сталося тому, що економіка, покладена в основу як така, була знову ж таки еклектичною. Головною причиною, однак, було те, що економісти не розуміли розрахунків.<br>Курно був першим, хто зрозумів, що диференційні розрахунки можуть бути використані для розв'язання задач економічної оптимізації. На відміну від Госсена, Джевонса, Карла Менгера чи Леона Вальраса, Курно зацікавився корисністю для споживачів».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 461–462.</small>
 
<h3><center>Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст,<br>доктор економічних наук, професор</center></h3>«Курно був еклектиком, який представляв свій матеріал у збалансованому, чіткому та впорядкованому вигляді, але без належної оригінальності. Винятком у його творчості є «Пошуки математичних принципів теорії багатства», опубліковані 1838 року. Ця тоненька книга відкрила нову сторінку в історії економічної теорії, а саме, систематизований аналіз максимізації прибутку фірмами, заснований на диференційних розрахунках. Економісти-сучасники, проте, не визнали провідного значення цього внеску; цю теорію навіть не переглянули. Можливо, це сталося тому, що економіка, покладена в основу як така, була знову ж таки еклектичною. Головною причиною, однак, було те, що економісти не розуміли розрахунків.<br>Курно був першим, хто зрозумів, що диференційні розрахунки можуть бути використані для розв'язання задач економічної оптимізації. На відміну від Госсена, Джевонса, Карла Менгера чи Леона Вальраса, Курно зацікавився корисністю для споживачів».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Злупко С. М.''' Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 461–462.</small>
 
<h3><center>Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки</center></h3>«Это был человек широчайшей эрудиции и глубокого ума (что встречается вместе тоже не всегда). Он написал ряд работ по математике (в том числе превосходный учебник, что говорит о его педагогическом даровании), философии науки, постановке школьного образования, а также историко-философские сочинения. Его идеи в области теории вероятностей, как пишут ученые наших дней, «обогнали на много десятков лет его эпоху и только теперь становятся общепризнанными и кладутся в основу логики и философии этой дисциплины» (А. А. Вайнштейн, Н. С. Четвериков, 1970).<br>Книги Курно не принесли ему успеха при жизни. Один из его биографов сказал о нем так: «Скромный и бескорыстный труженик – его ценность, несомненно, больше, чем была его известность».<br>Все это относится также и к работе Курно «Математические основы теории богатства» (1838), совершенно не замеченной ученым миром даже в его родной Франции.<br>Чувствуется, что эту книгу написал, математик. Ставя перед собой некую задачу, Курно стремится вычленить в ней основные и бесспорные закономерности, которые можно представить математическими зависимостями».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Майбурд Е. М.''' Введение в историю экономической мысли: От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – C. 353–354.</small>
 
 
<h3><center>Олена Євгеніївна Румянцева (нар. 1966 р.) – російський економіст,<br>доктор економічних наук, професор</center></h3>«В "Исследовании..." Курно рассматривал только одну, но очень важную для экономической теории проблему – взаимозависимость цены и спроса. Ученый ввел в политическую экономию понятие эластичности спроса, доказав, что спрос является функцией от цены, и выделив товары, характеризующиеся высокой и низкой эластичностью спроса. Он ввел в оборот понятие эластичного спроса – изменения спроса в ответ на изменение цены. Неэластичными товарами Курно считал продукты питания, одежду и обувь. Кроме того, Курно впервые установил, что функция спроса является непрерывной и, следовательно, дифференцируемой, и применил ее для решения задачи максимизации дохода, т.е. нахождения такой цены, при которой валовая выручка максимальна, сначала в условиях естественной монополии, а затем дуополии и свободной конкуренции. Ученый впервые в истории предложил модель максимизации прибыли монополистом: в условиях монополии на товар максимальный эффект (прибыль) достигается при равенстве предельного дохода и предельных издержек; при увеличении числа производителей максимум прибыли возникает при равенстве издержек производства и среднего дохода.<br>Курно изучал поведение производственных фирм, реализующих продукцию на рынке; иными словами, его интересовала микроэкономика.<br>Таким образом, Курно, экономические идеи которого получили признание лишь в последней трети 19 в. с развитием математической школы, может быть с полным правом отнесен к пионерам эконометрики. Курно считают также предшественником субъективной школы в экономической науке».<br><small>'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Румянцева Е. Е.''' Новая экономическая энциклопедия : [более 3000 терминов] / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 334.</small>
 
  
 
</div></spoiler>
 
</div></spoiler>

Версія за 13:37, 25 жовтня 2022

Kurno.jpg

Курно Антуан Огюстен

Cournot Antoine Augustin
(28 серпня 1801 – 31 березня 1877) –
французький вчений середини XIX ст.,
економіст, математик, філософ та історик,
попередник математичної школи.





Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Антуана Огюстена Курно


Твори


Література


Фотогалерея