Тюнен Іоганн Генріх фон

Тюнен Йоганн (Іоганн) Генріх фон

Thünen Johann Heinrich von
24 червня 1783 – 22 вересня 1850 –
німецький економіст першої половини XІХ ст.,засновник
теорії розміщення, один з попередників маржиналізму.

Життя та діяльність

Йоганн фон Тюнен народився у червні 1783 р. у маєтку Канарієнгаузен (Канарієнхаузе) (Qanarienhausen) у Нижній Саксонії, неподалік від міста Євер (Jever). Родина Тюненів походила із фризького дворянського роду. Стосовно точної дати народження існує дві версії. Незважаючи на те, що у церковній книзі міста Ваддеварден (Waddewarden) існує запис від 25 червня, у сімейних листах Тюненів згадується день народження 24 червня, саме у цей день він і відзначається. Йоганн рано залишився без батька, виховувався матір’ю і вітчимом. Мати вийшла вдруге за купця фон Буттеля, під керівництвом якого Йоганн отримав початкову освіту. Вітчим всіляко підтримував цікавість до математики, яка виникла у хлопчика вже змалку. Середню освіту Тюнен здобув у місцевій школі. Захоплювався математикою, набагато випереджаючи інших учнів у швидкості розв’язання складних алгебраїчних задач. Найулюбленішим предметом була геометрія.

Окрім математики, великий інтерес у Тюнена викликала сімейна справа – сільське господарство. По закінченню Йоганном у віці 16 років школи, мати і вітчим, зваживши на прохання Йоганна, відправили його до місцевого землевласника для отримання практичного досвіду з організації сільськогосподарського виробництва. Таким чином юнак три роки пізнавав ази сільського господарства.

Освоївши практичну сторону справи, Йоганн Тюнен у 1802–1803 рр. продовжив навчання у вищій агрономічній школі у Лукаса Андреаса Штаудінгера (Staudinger) у Гросс-Флотбеку поблизу Гамбурга. Штаудінгер та покровитель його школи барон Фохт були палкими прихильниками англійської системи землеробства, яка знову (після першої спроби Фрідріха Великого) почала входити в моду у Німеччині, особливо під впливом книги відомого вченого Альбрехта Даніеля Теєра (Albrecht Daniel Thaer). На той час твір Теєра «Introduction to а Knowledge of English Agriculture» («Введення в науку англійського сільського господарства», 1798 р.) мав значний вплив на реформування сільського господарства у численних німецьких князівствах. Ідеї Теєра захопили і молодого Тюнена, який вже почав мріяти про втілення своїх знань на практиці, про започаткування власної справи. Зрозумівши, що рівень навчання в агрономічній школі Штаудінгера перестав задовольняти його, Тюнен припиняє навчання у школі. Від занять Тюнена у Флотбеку залишилося п’ять невеликих творів, з яких два мали математичний зміст, а три інші були присвячені: 1) опису господарства Фохта; 2) бухгалтерії, що була прийнята у господарстві Фохта; 3) опису господарства Штаудінгера. В останній, за визнанням самого Тюнена, вже були перші ідеї майбутньої «Ізольованої держави». Перші сторінки цієї роботи є вступом до опису, містять начерк відомої схеми. Він стає учасником семінару з агрономії, який започаткував А. Теєр. Теєр розпочав свої лекції у Целлє у 1803 р. Але пробув Й. Тюнен у Целлє недовго – не прослухавши повного курсу Теєра, він вступив до Ґеттінгенського університету, де вивчав протягом двох семестрів природознавство та камеральні науки. Вважається, що саме тут він вперше близько познайомився з політичною економією і, зокрема, з вченням А. Сміта , яке мало великий вплив на формування його світогляду. У 1806 р. Й. Тюнен одружився з Хеленою Софією Йоганною Берлін, родом з Мекленбурга, оселився у Мекленбурзі, спочатку орендував там маєток Рубков.

На орендованій землі Тюнен господарював настільки успішно, що у 1810 році на власні кошти купив у родича дружини великий маєток Теллов (465 га) біля міста Росток. Він виплатив борги за маєток, привів розорене господарство у зразковий стан. Тут він провів решту свого життя, залишаючи маєток лише на час короткострокових подорожей до країн Європи. Тут же був написаний його головний твір під назвою «Der isolierte Staat in Beziehung auf Landwirtschaft und Nationalökonomie, oder Untersuchungen über den Einfluss, den die Getreidepreise, der Reichtum des Bodens und die Abgaben auf den Ackerbau ausüben» («Ізольована держава щодо сільського господарства і національної економіки. Дослідження про вплив хлібних цін, багатства ґрунту і накладних витрат на землеробство»). Над цим твором Тюнен працював все своє життя, доповнюючи його новими темами, уточнюючи окремі положення, вносячи корективи у методику обчислення статистичних даних. Ця робота вперше була видана у 1826 році і містила закінчений варіант теорії ренти і теорії розміщення сільськогосподарського виробництва. Друге видання, доповнене теорією «природної заробітної плати», вийшло друком у 1842 році. Третє, зі змінами й уточненнями, було опубліковане вже після смерті автора у 1863 році. Вважається, що з цієї праці Тюнена розпочалася історія теорії розміщення продуктивних сил. Його освіта та життєвий досвід мали велике значення для наукової роботи. Як зазначає М. Блауг, «Тюнен був не першим, хто аналізував простір як економічне явище, але першим розглянув його за допомогою просторових методів аналізу» (Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – С. 546). У 1830 р. за наукові досягнення Йоганну Тюнену було присуджено звання почесного доктора філософського факультету університету Ростока.

У 1836 р. Й. Тюнена було обрано на посаду заступника голови Мекленбурзької патріотичної асоціації. Його досвід та особистість були загально визнані, і у 1848 р. його було обрано представником Мекленбурга на Національних зборах у Франкфурті. На жаль, він не зміг прийняти цей мандат за станом здоров’я. У Національну асамблею були обрані два його сини.

Йоганн Генріх фон Тюнен помер у 1850 році і був похований на сільському церковному кладовищі поряд зі своїм маєтком.

М. Блауг зазначав: «Тюнен – это два, а может быть даже три экономиста в одном: для экономистов-географов он является «отцом» теории размещения экономической деятельности – той отрасли экономической науки, которая изучает роль расстояния и территории в экономической жизни; для экономистов-теоретиков он – один из независимых первооткрывателей так называемой «теории распределения на основе предельной производительности», а для экономистов-математиков и эконометристов – крупный новатор в использовании вычислений для нахождения решений проблем максимизации, многие из которых он впоследствии проверил, используя данные, собранные им в его собственном сельскохозяйственном имении» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 299).

Основною метою своїх досліджень Тюнен вважав встановлення принципів оптимального розміщення і організації різних галузей сільськогосподарського виробництва, раціонального взаємозв'язку як між окремими його складовими, так і зі споживачами. Економіко-математичні розрахунки автор проводив, спираючись на великий обсяг аналітичного і статистичного матеріалу, значну частину якого він отримав у результаті власних досліджень і зі свого практичного досвіду господарювання. Кінцевою метою було визначення умов досягнення максимальної прибутковості. При цьому основними чинниками математичної просторової моделі системи ведення сільського господарства він визначив: відстань від господарства до міста (ринку збуту), певні властивості рослин (передусім ті, що характеризують їх транспортабельність), ціну на різні види сільськогосподарської продукції, земельну ренту (диференціальну ренту I по місцеположенню), виробничі затрати, які суттєво залежали від родючості ґрунтів, транспортні затрати (у порівнянні з ринковими цінами на сільськогосподарську продукцію).

Для досягнення поставленої мети Тюнен абстрагувався від ряду факторів, розв’язуючи поставлену задачу в умовах «ізольованої країни»: однорідної місцевості з однаковою родючістю ґрунту, без доріг або судноплавних рік, з гужовим транспортом як єдиним засобом перевезення товарів та людей, з одним містом у центрі, містом, в якому виробляються всі промислові товари і яке отримує всі сільськогосподарські продукти від фермерів на рівнині, і відділеної від зовнішнього світу непрохідними хащами.

Запропонувавши ці обмеження, Тюнен формулює питання: «…какие формы примет при установленных предпосылках сельское хозяйство, и как будет отражаться на нем большее или меньшее расстояние от города, если это хозяйство будет вестись вполне рационально?
Понятно, что вблизи города должны производиться такие продукты, которые имеют значительный по отношению к своей стоимости вес или объем; доставка их в город благодаря этому настолько дорога, что их нельзя привозить из отдаленных местностей; здесь же должны производиться и скоропортящиеся продукты, которые потребляются только в свежем виде.
По мере удаления от города земля будет все более и более отводиться под такие продукты, провоз которых дешевле по отношению к их стоимости.
На основании этих расчетов вокруг города образуются более или менее резко разграниченные концентрические круги или пояса, в которых те или иные растения будут главными предметами производства.
Но специализация на возделывании какого-либо растения определяет и всю форму хозяйства, и мы увидим поэтому в различных поясах совершенно различные системы хозяйства» (Тюнен И. Изолированное государство / Иоган фон Тюнен // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2005. – Т. 2. – С. 64). Тюнен є автором першої віртуальної моделі у суспільних науках: «… он дает краткое и четкое описание предполагаемых условий и на этой основе формулирует тезисы внутреннего порядка» (Сьохольт П. «Изолированное государство» Тюнена: закон полезности площади в сельскохозяйственном производстве / Петер Сьохольт // Теория и методы в социальных науках : учебник для студ. гуманитар. фак. : пер. с англ. / под ред. С. У. Ларсена. – Москва : РОССПЭН, 2004. – С. 164).

Концентричні кола навколо міста, що є місцем збуту сільськогосподарської продукції, Тюнен розташував у такому порядку:

«Перший пояс – «вільне господарство». Землеробство повинно тут продукувати на ринок «ніжні сорти городніх рослин» – цвітну капусту, салат, полуниці, які не витримують далеких перевезень, а також дешеві овочі, перевезення яких на далеку відстань обходилося б занадто дорого: білокачанну капусту, картоплю, ріпу. Приміське городнє господарство супроводжується значними вкладеннями капіталу на одиницю площі, зокрема, влаштуванням оранжерей, парників тощо. Основна ринкова продукція тваринництва – свіже молоко. Утримання худоби стійлове з використанням як кормів свіжої конюшини, сіна та відходів городнього господарства. Термін «вільне господарство» викликаний тим, що тут не повинна існувати певна сівозміна: у землю вноситься багато добрив та інтенсивно використовується кожен клаптик землі під ті культури, котрі забезпечують більший прибуток.

Другий пояс – лісове господарство. Тюнен у своїх розрахунках виходить з «прийнятого» в ізольованій державі 5 % -го доходу на капітал і, опираючись на це, обґрунтовує розташування у другому поясі цього господарства, що постачає центральний ринок (місто) і господарства першого поясу паливом, будівельним і меблевим лісом тощо. З відходів будівельного лісу виробляється деревне вугілля, яке також реалізується у місто.

Третій пояс – плодонасіннєве господарство. У ньому також повинна відбуватися завершальна відгодівля худоби, призначеної для продажу в місті, після її вирощування у поясі тваринництва.

Четвертий пояс – вигінне семипільне господарство, що спеціалізується на виробництві зерна, а тваринництво – на виробництві молока на масло. Молодняк тут вирощувати не вигідно, і його купують у поясі тваринництва. Гній від тваринництва є органічним добривом для зернових культур. Частина площ відводиться під луки, які повинні давати основний корм (сіно) худобі у період зимової годівлі.

П'ятий пояс – трипільне господарство, яке спеціалізується на виробництві зерна. Є луки для заготівель сіна та вигони. Гній вивозиться на парове поле.

Шостий пояс – тваринництво та вівчарство. Продукти, що надходять звідси на ринок, – м'ясо, шерсть, масло тощо. Тварини випасаються на природних пасовищах, зимова годівля забезпечується сіном з природних луків і соломою. Землеробство розвивається лише з самодостатньою метою» (Стадницький Ю. І. Розміщення продуктивних сил : навч. посіб. / Ю. І. Стадницький, А. Г. Загородній. – Київ : Знання, 2008. – С. 272–273).

Справедливою є думка про те, що «при желании очень легко упрекать Тюнена за такую условную модель, которая даже близко не напоминает реальную жизнь. И подобных упреков действительно было немало. Однако вспомним физику. Легко ли было бы нам выявить закон движения маятника или вычислить ускорение свободного падения, если бы мы не принимали допущения о том, что отсутствует сопротивление воздуха? … Точные науки немыслимы без подобных допущений. Больше того, только благодаря таким допущениям любая наука о реальной жизни может стать болем или менее точной» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – C. 347).

Самуельсон вважав, що лише за опис умов виробництва фон Тюнен гідний увічнення в анналах економічної думки. Проте, модель Тюнена була сприйнята позитивно далеко не всіма економістами, висувалось багато критичних зауважень. «Известен такой анекдотический случай, – пише Є. Майбурд. – В 70-е гг. XIX в. Марксу – уже автору нашумевшего І тома «Капитала» – один из друзей прислал из Германии книгу Тюнена, которого наконец «открыли». Возвращая книгу, Маркс отозвался в том смысле, что, мол, нужно же было столько трудиться, чтобы заново открыть Рикардову теорию ренты. Больше ничего интересного Маркс в книге не нашел» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. – C. 349).

Звісно, у своїх дослідженнях Тюнен не міг оминути питання земельної ренти. Він працював над своїм твором, не маючи уявлення про теорію Рікардо. Два автори незалежно один від одного дійшли майже однакових висновків. Для Тюнена земельна рента є центральним поняттям. Він доводить, що земельна рента відрізняється від прибутковості одиниці землі. Прибутковість, як вважає Тюнен, залежить від ринкової ціни, витрат виробництва та транспортних витрат, що визначаються залежністю від ринків збуту на одиницю продукції. «Фон Тюнен, – зазначає професор економіки П. Сьохольт, – оспаривает замечание Адама Смита, который рассматривает земельную ренту лишь в контексте отношений земельного собственника с арендатором. Поэтому фон Тюнен указывает на природу земельной ренты как следствие урожайности (высчитанной по действительному местоположению), переменных, амортизированных издержек и затрат на основной и финансовый капитал, включая величину амортизационных реального капитала» (Сьохольт П. «Изолированное государство» Тюнена: закон полезности площади в сельскохозяйственном производстве. – С. 166–167).

На прикладі «Ізольованої держави» Тюнен розглянув й інші економічні проблеми. Зокрема, вчений запропонував важливі принципи побудови системи оподаткування, яка мала б сприяти розвитку виробництва і стимулювати працю робітників. Він наголошував, що податкова система повинна бути економічно обґрунтованою і стабільною: «…Всякий прочно установившийся налог – если он только не произволен и вполне определен – приводит в равновесие с прочими условиями государства, или, вернее, государство формулируется применительно к этому налогу, и граждане уже не ощущают его гнета; напротив, введение нового или изменение старого налога действует как покушение на собственность, так как при этом неизбежно отмирают или сокращаются некоторые отрасли культуры и промышленности, и люди, занимавшиеся ими – по крайней мере до перехода на другие отрасли – незаслуженно остаются без хлеба; из всего сказанного можно заключить, что несправедливость налога далеко не такое большое зло, как частое изменение их» (Тюнен И. Изолированное государство. – С. 71).

На прикладі своєї «Ізольованої держави» Тюнен запропонував також доктрину «природної заробітної плати», застосувавши диференційне обчислення для розв'язання максимізаційної задачі, зробивши при цьому ряд абстрактних припущень. У результаті він виводить формулу «природної заробітної плати» як залишку продукту після відрахування прибутку, показуючи, що заробітна плата як граничний продукт праці дорівнює − середнє геометричне між необхідним прожитковим мінімумом a і середнім продуктом сім’ї p на рік, коли вона використовує q одиниць капіталу.

При такому підході можна визначити граничну продуктивність живої праці, або граничну продуктивність капіталу. «Результат, к которому пришел Тюнен, был заново открыт спустя много десятилетий. В современных терминах … это звучит так: максимум чистого дохода достигается тогда, когда предельная ценность отдачи каждого фактора равна его предельному расходу.
Предельная ценность отдачи – это то же самое, что предельная производительность. Ведь «отдача» – это и есть продукт, а «ценность отдачи» – тот же продукт, измеренный в деньгах, так что ценность отдачи на единицу фактора и будет представлять его, фактора, производительность… Тюнен установил, что предельный продукт каждого отдельного фактора есть коэффициент частной производной от производственной функции по данному фактору.
То, что сделал Тюнен, позднее стали называть теорией распределения на основе предельной производительности» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. – C. 352).

На надгробному камені Тюнена, відповідно до його вказівок, була вигравійована містична формула «природної заробітної плати»: А = √ap.

«Позиции фон Тюнена как теоретика остаются несокрушимыми. Его работа может быть также озаглавлена «Идеализированное государство», поскольку его методом была именно идеализация: ведь он изолировал один фактор и начинал изучать, как варьируется феномен при придании различных значений рассматриваемому фактору, в то время как остальные – остаются постоянными. Фон Тюнен осознал еще на первоначальном этапе, что только упрощенные виртуальные модели смогут выявить сложные системы взаимоотношений. Поэтому он находился на два поколения впереди своего времени в формулировании столь важного теоретического принципа в общественных науках. Последующие исследователи несомненно остаются в долгу перед этим ученым. Маршалл (1842–1924) подчеркивает его роль в развитии понятия предельной производительности, а Шумпетер не колеблется, характеризуя его эмпирическую документацию и проверку модели в качестве примера великолепной эконометрии, появившейся за 100 лет до возникновения самого термина» (Сьохольт П. «Изолированное государство» Тюнена: закон полезности площади в сельскохозяйственном производстве. – С. 166).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Йоганна Генріха фон Тюнена

Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, історик економічної думки

«И. Г. фон Тюнен (1783–1850) довел до крайней последовательности идеи Рикардо о противоречии между заработной платой и рентой землевладельца, к которому неизбежно приводит экономический прогресс. Только одно средство может парализовать это явление – соединение в одних и тех же руках труда и капитала, т. е. передача производителям орудий производства».
     Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – С. 165.

Микола Іванович Зібер (1844–1888) – український економіст, соціолог,
правознавець, громадський діяч

«Две приведенные нами формулировки вопроса, что такое издержки производства, представляют собой яркое выражение того недовольства, которое возникает в умах некоторых, к сожалению, весьма немногих новейших экономистов при обсуждении терминов, лишь, по-видимому, содержащих известный и определённый смысл, на самом же деле только способных доводить ум до поверхностного отношения к наиболее сложным и трудным задачам общественной экономии. Особенно метко и ясно ставит вопрос Тюнен. Раз признано существование естественной цены, и казалось бы, что соперничеству как между продавцами и покупателями, так и между продавцами, с одной, и покупателями – с другой стороны, должна быть отведена чисто внешняя, побочная роль второстепенной силы, в заведовании которой состоят одни лишь колебания цен, отклонения их от центрального пункта. Но более внимательный взгляд на дело разубеждает в этом. Если раскрыть понятие о естественной цене, о составных частях ее – естественной прибыли, земельной плате, ренте в том по крайней мере виде, в каком оно развивается Смитом, то окажется, что оно всецело покоится на плечах у той же конкуренции и, следовательно, никакого центрального пункта не существует, потому что конкуренция – это не более, как случай во всём разнообразии своих проявлений».
     Зибер Н. И. Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – Т. 1. – С. 129.

Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст,
історик економічної думки

«Вклад Тюнена в науку можно подытожить следующим образом. I) Он был первым, кто использовал дифференциальное исчисление как форму экономического рассуждения. II) Он вывел свои обобщения или некоторые из них из цифровых данных, потратив десять лет упорного труда (1810–1820) на составление подробной схемы бухгалтерских расчетов для своей фермы, с тем чтобы ответить на свои вопросы на основе фактов. Эта уникальная работа, предпринятая как теоретическое исследование, сделала Тюнена одним из святых – покровителей эконометрии. Никто ни до, ни после Тюнена не понял так глубоко истинную связь между «теорией» и «фактами». III) Несмотря на стремление строго придерживаться фактов, этот человек умел в то же время строить искусные и плодотворные гипотетические схемы. Пиком его достижений в этом искусстве является концепция изолированной области в виде круга с землей одинакового плодородия, где нет никаких препятствий для транспорта или специальных видов транспорта, связывающего эту область с «городом» (единственным источником спроса на сельскохозяйственную продукцию), находящимся в центре области. При данном техническом уровне, транспортных издержках и относительных ценах на продукцию и факторы производства он вывел оптимальные зоны (которые при указанных допущениях должны были иметь форму кольца) для различных видов сельскохозяйственного производства, включая молочное хозяйство, лесное хозяйство и охоту. Его теория ренты, которая в некоторых отношениях выше соответствующей теории Рикардо, возникла как побочный продукт. Хотя многие возражали против такой смелой абстракции, именно эта часть его работы была понята и признана современниками. Для нас важно понять ее блестящую самобытность. Рикардо или Маркс (или любой другой из теоретиков того периода, занимающих в иерархии читателя почетное место) работали над проблемами, приходящими извне, с помощью аналитических инструментов, выкованных ранее. Только Тюнен работал с бесформенной глиной фактов и мнений. Он не перестраивал, а строил, не опираясь при этом на экономическую литературу, как современную, так и более ранних периодов. IV) В том же смысле можно сказать, что он был вторым (первым был Курно, по крайней мере исходя из даты публикации), кто ясно представил общую взаимозависимость всех экономических величин и необходимость выражения этого космоса с помощью системы уравнений. V) Он открыто ввел инструмент анализа (фактически им, конечно, пользовался и Рикардо), который можно определить как «устойчивое состояние» (steady state) экономического процесса (долгосрочный нормальный период по Маршаллу), бывшее скорее сродни статике, чем стационарному состоянию «классической» теории. VI) Так же полно, как Лонгфилд, и несколько более корректно он развил теорию распределения на основе предельной производительности, по меньшей мере в том, что касалось зависимости между капиталом и трудом, процентом и заработной платой. Но сама фундаментальная идея (которую он правильно определил в терминах частных дифференциальных коэффициентов, – см. издание Вентига, с. 584) выглядит почти второстепенным элементом в обилии проблем, которые он сгруппировал вокруг нее. Мы не можем здесь касаться этих проблем, однако затронем другой вопрос – не потому, что он стоит нашего внимания сам по себе, но потому, что он привлек больше внимания, чем заслуживал, – знаменитую тюненовскую формулу «естественной заработной платы». Должно быть, он придавал этой формуле большое значение, поскольку она даже выгравирована на его могильном камне».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. 612–613. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).

Андрій Володимирович Анікін (1927–2001) – російський економіст, доктор економічних наук, професор

«Тюнен с поразительным трудолюбием и аккуратностью вел учет затрат и результатов в своем хозяйстве. Он вычислял, в частности, на каком расстоянии от города при данной цене сельскохозяйственного товара транспортные издержки сравняются с чистой выручкой (валовая выручка за вычетом издержек производства) и производство станет нерентабельным. Если книга Курно была началом абстрактной математической экономии, то расчеты Тюнена иногда считают прообразом эконометрики – математической экономии, которая включает статистическую информацию и разработку эмпирических, основанных на фактических количествах, моделей…
Создание эмпирической экономико-математической модели было не единственным достижением Тюнена. Он попытался продолжить исследование распределения доходов там, где его оставил Смит – величайший авторитет для Тюнена. Любопытно, что он, по-видимому, вовсе не знал о трудах Рикардо и самостоятельно развил теорию дифференциальной ренты на основе трудовой стоимости. Он шел путем, который был близок к пути англичанина, но более последовательно и широко применил предельный подход к исследованию экономических явлений».
     Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идей мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 2-е изд., доп. и перераб. – Москва : Политиздат, 1979. – C. 297–298.

Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки

«Незважаючи на піонерські зусилля Курно і Дюпюї, справжнім засновником граничного аналізу в XIX ст. є Тюнен. Упродовж своєї чудової книжки «Ізольована держава» Тюнен невтомно застосовує принцип, згідно з яким усі форми витрат треба здійснювати так, щоб продукт останньої їхньої одиниці дорівнював витратам: сукупний продукт максимізується лише тоді, коли ресурси розподіляються відповідно до рівності граничних величин. Виклад його доктрини «природної заробітної плати» ілюструє його підхід і водночас дає інший ранній приклад використання диференційного числення для розв'язання максимізаційної проблеми. Усе це міститься в другому томі «Ізольованої держави», опублікованому 1850 р.».
     Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – С. 294.

«Навіть усім цим не вичерпується внесок Тюнена в економічну науку (див. розділ 14). Його тонке трактування поняття граничної продуктивності, його використання диференційного числення і маржиналістського підходу до знаходження рівноважних розв'язків економічних проблем і його зовсім загальне формулювання «закону» змінних пропорцій робить Тюнена справді першим економістом новітнього часу».
     Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі. – С. 296.

Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст, доктор економічних наук, професор

«Подібно до Річарда Кантільона, Франкоса Гвеная та Давида Рікардо, Тюнен ґрунтував свій аналіз на теоретичній моделі. У той час як Рікардо успадкував свою модель від Сміта, Кесей – від Кантільона, Тюнен, як і Кантільон, створив свою теорію з креслення. В оригінальності своєї моделі будівництва він перевершив Рікардо і не мав собі рівних у першій половині XIX ст.
Оскільки модель Тюнена охоплює всю економіку, то кожний дослідник намагався приписати собі його розв'язки про оптимальне обчислення. Цю ідею розробив ще Адам Сміт. Однак у «Багатстві народів» обчислення залишилися не виражені, і тому саме Тюнен зробив це докладніше і точніше. Походження економічних тверджень з точної оптимізації відкрило нову еру в історії економічної науки. Можливо, це найважливіший внесок Тюнена».
     Злупко С. М. Історія економічної теорії: підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 404.

Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки

«Модель Тюнена была одним из первых шагов к превращению экономической науки в «более-менее точную» науку. Удаляя (ученые говорят: элиминируя) все факторы, кроме одного, мы получаем возможность изучить действие оставшегося фактора в чистом виде. Поэтому нужно понять, что модель Тюнена была большим достижением науки. Мы говорим пока еще не о результатах исследования Тюнена, а только о самой модели. Модель – это упрощенное и упорядоченное изображение действительности – фактически схема, которая позволяет видеть некоторые, самые существенные черты реального явления. Модель Тюнена позволила описывать экономические связи и закономерности на языке математики, в частности математического анализа и алгебры».
     Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – C. 347–348.

Твори

• Изолированное государство / Иоганн Генрих Тюнен ; пер. Е. А. Торнеус ; под ред. и с предисл. А. А. Рыбникова. – Москва : Экон. жизнь, 1926. – XI, 326 с.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Бдз2414
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 333Б Т98
• Изолированное государство : [отрывки] / Иоган фон Тюнен // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2005. – Т. 2 : Восходящий капитализм. – С. 64–71.
  Шифр зберігання книги: 330.8 М64
• Уединенное государство в отношении к общественной экономии : Из творения мекленбургского эконома И. Г. фон Тюнена (Iohann Heinrich von Thünen: «Der isolirte Staat in Beziehung auf Landwirthschaft und Nationalökonomie») / И. Г. фон Тюнен ; извлеч. и приспособлено для рус. читателей Матвеем Волковым. – Карлсруэ : придворная тип. Б. Гаспера, 1857. – [4], XVI, 374, [1] с.

Література

• Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1902. – Т. 34 (полутом 67). – С. 326–328.
  Шифр зберігання книги: 030 Э68
• Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1993. – Т. 67. – С. 326–328.
  Шифр зберігання книги: 030 Э68
• Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 7-е изд. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1931]. – Т. 41, ч. 10. – Стб. 311–319.
  Шифр зберігання книги: 030 Э68
• Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1980. – Т. 4. – С. 210.
  Шифр зберігання книги: 330 Э40
• Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 52. – С. 470 : портр.
  Шифр зберігання книги: 030 Б79
• Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 705–707.
  Шифр зберігання книги: 330 Р86
• Encyclopedia Britannica [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: https://www.britannica.com/biography/Johann-Heinrich-von-Thunen. – Title from the screen. – Date of request: 18.04.2018.
• Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – 367 с. – Из содерж.: Тюнен и предельный анализ. – С. 297–299.
  Шифр зберігання книги: 330.8 А67
• Бём-Баверк О. Избранные труды о ценности, проценте и капитале / Ойген фон Бём-Баверк ; [пер. с нем. Л. И. Форберта, А. Санина ; пер. с англ. Н. В. Автономовой ; пер. с лат. А. А. Россиуса]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – 912 с. – С. 417–425: о Тюнене.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Б45
• Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі / Марк Блауг ; пер. з англ. Іван Дзюб. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – 670 с. – С. 294–296, 546–551: про Тюнена.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Б68
• Блауг М. Тюнен Иоганн Генрих фон / Марк Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / Марк Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 299–303.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б343468
• Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV–XVIII ст. / Фернан Бродель ; пер. з фр. Григорій Філіпчук. – Київ : Основи, 1998. – Т. 3 : Час світу. – 631 с. – Зі змісту: Правило третє (продовження): зони за Тюненом. – С. 27.
  Шифр зберігання книги: 338 Б88
• Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – Розд. 11.1.1 : «Ізольована держава» Генріха фон Тюнена. – С. 394–405.
  Шифр зберігання книги: 330.8 З-68
• Ингрэм Дж. История политической экономии [Электронный ресурс] / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – С. 241–243: о Тюнене.
• Исаев А. А. Начала политической экономии / А. А. Исаев. – Санкт-Петербург, 1894. – 649 с. – С. 175–176, 217, 221–223: о Тюнене.
  Шифр зберігання книги: 330.1 И85
• Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 440–442.
  Шифр зберігання книги: 330.8 І-90
• Каїра З. С. Розміщення виробничих сил: стратегія та практика : навч. посіб. / З. С. Каїра, А. І. Омельянчук, О. С. Поважний. – Донецьк : Альфа-прес, 2006. – Розд. 1.1 : Іоганн Генріх фон Тюнен. – С. 11–12.
  Шифр зберігання книги: 338 К15
• Курц Х. Д. Капитал, распределение, эффективный спрос / Х. Д. Курц ; пер. с англ. под ред. И. И. Елисеевой. – Москва : Аудит : ЮНИТИ, 1998. – Гл. 7.3.1 : Йохан Генрих фон Тюнен: совместное производство в изолированном государстве. – С. 188–189.
  Шифр зберігання книги: 330.1 К93
• * Любимов Л. Учение о ренте / Лев Любимов. – Москва ; Ленинград : Госиздат, 1927. – XVI, 501 с. – С. 149–157: о Тюнене.
• Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – С. 346–353: о Тюнене.
  Шифр зберігання книги: 330.8 М14
• Мицюк О. К. Історія політичної економії [Електронний ресурс] / О. К. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Подєбради, 1922. – Т. 1. – 254 с. – С. 247–248: про І. Г. фон Тюнена. – Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/politologiya/12096-mitsyuk-o-istoriya-politichnoyi-ekonomiyi-t-1/. – Дата звернення: 18.04.2018.
• Просторова організація економічних систем : монографія / Ю. І. Стадницький, Т. Б. Данилович, О. В. Музиченко-Козловська [та ін.]. – Львів : Новий Світ-2000, 2013. – Розд. 7.1 : Йоганн фон Тюнен у теорії просторової організації економіки. – С. 164–167. – (Вища освіта в Україні).
  Шифр зберігання книги: 330.3 П82
• * Скворцов А. Влияние парового транспорта на сельское хозяйство : Исследование в области экономики земледелия / А. Скворцов. – Варшава : тип. М. Земкевич, 1890. – [720] с. – Из содерж.: Учение Тюнена. – С. 29–87.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В227072
• Стадницький Ю. І. Розміщення продуктивних сил : навч. посіб. / Ю. І. Стадницький, А. Г. Загородній. – Київ : Знання, 2008. – Розд. 9.1 : «Ізольована держава» фон Тюнена. – С. 270–274.
  Шифр зберігання книги: 33С5(С2) С76
• Сьохольт П. «Изолированное государство» Тюнена: закон полезности площади в сельскохозяйственном производстве : пер. с англ. / Петер Сьохольт // Теория и методы в социальных науках : учебник / Моск. гос. ин-т междунар. отношений (Ун-т) ; под ред. Стейна Угельвика Ларсена. – Москва : РОССПЭН, 2004. – С. 164–182.
  Шифр зберігання книги: 301 Т33
• Роббинс Л. История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – 496 с. – С. 343–344: о Тюнене.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Р58
• Фукс В. А. Исследование теории поземельной ренты. 1. Законы Д. Рикардо и Г. Ф. Тюнена [Электронный ресурс] / В. А. Фукс. – Электрон. текстовые данные. – Москва : тип. Грачева и К°, 1871. – Гл. 3 : Закон Тюнена. – С. 85–96.
• Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – 432 с. – С. 221: о Тюнене.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Х15
• Цвидинек-Зюденгорст О. Теория и политика заработной платы, в особенности исследование вопроса об установлении minimum’а заработной платы / О. фон Цвидинек-Зюденгорст ; пер. с нем. Б. Авилова. – Москва : Издание С. Скирмунта, 1905. – 524 с. – Из содерж.: Абсолютная теория заработной платы Тюнена и Родбертуса. – С. 209–216.
  Шифр зберігання книги: 331 Ц28
• Цытович Н. Обзор учений о предпринимательской прибыли / Н. Цытович. – Киев : Тип. император. ун-та Св. Владимира, 1889. – 283 с. – C. 148–152: о Тюнене. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 330.8 Ц97
• Чупров А. И. Очерки истории политической экономии [Электронный ресурс] : лекции / А. И. Чупров. – Электрон. текстовые данные. – Москва : типолитогр. Г. И. Простакова, 1904. – 79 с. – С. 48–51: о Тюнене.
• Шапошников Н. Н. Теория ценности и распределения: критическое исследование о новейших течениях в экономической теории / Н. Н. Шапошников. – Москва : Тип. торг. дома «Мысль», 1912. – Гл. 3 : Теория распределения Тюнена. – С. 141–161. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 330.8 Ш24
• Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. 611–614, 863: о Тюнене.
  Шифр зберігання книги 330.8 Ш96
• Экономическая история мира. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 2. – [Гл.] 14 : Тюнен и предельный анализ. – С. 349–351.
  Шифр зберігання книги: 338 Э40
• Юровский Л. Н. Очерки по теории цены / Л. Н. Юровский. – Саратов, 1919. – 236 с. – С. 106–113: о Тюнене.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Ю78

Фотогалерея

• 

  Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 299.

• 

  Режим доступу: https://de.wikipedia.org/wiki/Johann_Heinrich_von_Th%C3%BCnen. – Дата звернення: 04.07.2018.

• 

  Режим доступу: http://www.thuenen-museum-tellow.m-vp.de/#. – Дата звернення: 04.07.2018.

• 

  Режим доступу: https://de.wikipedia.org/wiki/Johann_Heinrich_von_Th%C3%BCnen. – Дата звернення: 04.07.2018.

• 

  Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Johann_Heinrich_von_Th%C3%BCnen. – Дата звернення: 04.07.2018.