Прудон П’єр Жозеф

Прудон П’єр Жозеф

Proudhon Pierre-Joseph
15 січня 1809 – 19 січня 1865 –
французький економіст, філософ, публіцист XIX ст.
Представник критичного напряму в політичній економії, теоретик анархізму.

Життя та діяльність

П’єр Жозеф Прудон народився 15 січня 1809 р. у м. Безансоні у родині дрібного ремісника. Прудон пишався своїм походженням, називав себе мужиком, а у 1848 р. під час суперечки у Національних зборах з одним із легітимістів (легітимісти – прибічники династії Бурбонів у Франції після Липневої революції 1830 р.; у більш широкому сенсі – прибічники скинутих династій будь-якої держави), що хвалився знатністю свого роду, з гордістю заявив:

(Цит. за: Жуковский Ю. Прудон и Луи Блан. Система экономических противоречий. Споры с Бастиа. Система Луи Блана. Рабочее движение 1848 года и народный банк / Ю. Жуковский. – Санкт-Петербург, 1866. – С. 1).

Життя П. Ж. Прудона було не з легких: його постійно супроводжували злидні та репресії. Як він сам казав про себе згодом, частину своїх книг він набирав сам, іншу написав у тюрмах (Див.: Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг ; Ин-т экономики Акад. наук. – Москва : Соцэкгиз, 1936. – Ч. 3. – C. 208). Батько Прудона був бондарем-пивоваром, мати – кухаркою. Він був старшим з п’яти дітей у родині. До дванадцяти років він жив поперемінно то у селі у якості підпаска, то у майстерні свого батька. Завдяки доброчинності когось з громадян міста йому вдалося поступити до коледжу в Безансоні, де він навчався до дев’ятнадцяти років. Проте завершити навчання у коледжі Прудону не вдалося, оскільки матеріальне становище родини значно погіршилось. У 19 років він влаштувався на роботу у міську типографію. Будучи спочатку коректором, а згодом типографом, він весь свій вільний час присвячував читанню книжок. Прудон вивчав історію, політичну економію, філософію. Типографією, де він працював, видавалося багато літератури теологічного змісту. Саме цим пояснюються його різноманітні знання з теологічних питань. У 1836–1838 рр. Прудон був співвласником невеликої типографії.

У 1837 р. вийшла брошура «Essai de grammaire générale» («Нарис загальної граматики»), автором якої був П. Прудон. У наступному році він отримав трирічну стипендію академії у Безансоні, проте ледь не втратив її після публікації у 1840 р. трактату на тему, запропоновану академією, «Qu’est-ce que la propriété?» («Що таке власність?»), у якому був знаменитий афоризм: «власність – це крадіжка». «Бывают исторические фразы, как и исторические события, – зазначає М. Туган-Барановський. – Одна из таких фраз принадлежит Прудону. Его сочинения теперь почти забыты; но кто не знает, что Прудон решился дерзновенно провозгласить – “la propriete c’ett le vol”. Эти несколько слов больше содействовали знаменитости автора, чем десятки написанных им толстых томов.

Но если вообще трудно охарактеризовать парой слов содержание богатой и разнообразной жизни человека, то это в особенности верно по отношению к Прудону. Его всем известная фраза не только не дает нам ключа к пониманию мировоззрения автора, но способна внушить совершенно превратное представление о взглядах этого замечательного человека. Прудон вовсе не был крайним революционером; он не проповедовал грабежа и расхищения имущества богатых, как можно было бы подумать по его дерзкому сопоставлению собственности с кражей. Как общественный деятель Прудон всего менее мог быть обвинен в беспощадном радикализме; его упрекали, и с полным основанием, в обратном – в угодливости правительству, в склонности к компромиссу, в оппортунизме. Правда, фраза прозвучала в свое время, как звон набата. От нее пахнет кровью и дымом пожаров, она способна нарушить сон мирного буржуа и внушить его испуганному воображению картины гражданской войны и всеобщего разрушения» (Туган-Барановский М. И. Экономические очерки. – С. 209).

У праці «Що таке власність?» Прудон визнає себе анархістом. Під анархією він розумів ліквідацію усіх форм експлуатації людини людиною, заміну «політичної конституції», що відображала інтереси меншості, «соціальною конституцією», яка б відповідала поняттю «справедливість» і природі людини. У 1842 р. він надрукував трактат «Avertissement aux propriétaires» («Застереження власникам»), який послужив причиною його арешту і обвинуваченню у прихильності до революційних ідей. Проте невдовзі його звільнили, оскільки суд не зміг розібрати по суті аргументів автора трактату і винести обвинувачення.

У 1843–1847 рр. Прудон живе у Ліоні, працює прикажчиком у братів Готьє – власників судноплавної компанії. Разом із тим він продовжує займатися літературною працею. У 1844–1845 рр. у Парижі Прудон знайомиться з німецькими емігрантами – молодогегельянцями, а також з К. Марксом. У бесідах з Прудоном К. Маркс намагався переконати його, пояснюючи принципи матеріалістичної діалектики та наукового комунізму. Проте Прудон залишився вірний своїм переконанням і у 1846 р. видав політичний трактат «Système des contradictions èconomomiques, ou philosophie de la misère» («Система економічних суперечностей, або Філософія злиденності»), де виклав свої погляди. У праці Прудон виклав свої ідеї стосовно мирної перебудови суспільства шляхом реформи кредиту та обігу, виступив проти комунізму і робітничого класу. К. Маркс у праці «Злиденність філософії» піддав нищівній критиці Прудона, намагаючись показати неспроможність його поглядів.

«Пан Прудон – від голови до ніг філософ, економіст дрібної буржуазії», – писав Маркс у листі до П. В. Анненкова 28 грудня 1846 р. (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 27. – С. 396). Разом із тим у «Маніфесті Комуністичної партії» Маркс та Енгельс характеризують Прудона як представника буржуазного, консервативного соціалізму. Як зазначає доктор економічних наук, професор С. Б. Кан, між цими двома характеристиками немає протиріччя, оскільки: «… оставаясь мелкобуржуазным идеологом, Прудон гораздо правее, консервативнее всех популярных тогда мелкобуржуазных социалистов и коммунистов. Те, хотя и утопическими средствами, нереволюционным путем, не всегда последовательно, но все же хотели преобразовать буржуазный строй, обобществить средства производства, построить социалистическое общество. Прудон же был за сохранение мелкой частной собственности, за сохранение буржуазного способа производства. Он, по-существу, вообще не был социалистом. Это и хотели подчеркнуть Маркс и Энгельс, включая в характеристику Прудона такие, как бы исключающие друг друга определения, как буржуазный и социализм» (Кан С. Б. История социалистических идей (до возникновения марксизма) : курс лекций / С. Б. Кан. – Москва : Высш. шк., 1963. – С. 224).

«Прудон, – писав у 80-х роках XIX ст. Ф. Енгельс, – відіграв в історії європейського робітничого руху надто значну роль, щоб можна було так просто віддати його забуттю. Спростований в теорії, відтіснений вбік на практиці, він і тепер становить історичний інтерес. Хто скільки-небудь ґрунтовно вивчає сучасний соціалізм, той повинен вивчити також і «переборені точки зору» в робітничому русі» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 21. – С. 322).

У лютому 1848 р. Прудон переїжджає до Парижа, де починається його журналістська і політична кар’єра. З квітня 1848 р. – він редактор газети «Le Représentant du Peuple» («Представник народу»), на сторінках якої вів запеклу боротьбу з радикалами та консерваторами одночасно. У червні 1848 р. парижани обирають Прудона більшістю у 77 094 голоси депутатом Установчих зборів. З листопада 1848 р. по квітень 1849 р. він видає газету «Le Peuple» («Народ»), з 1 жовтня 1849 р. по 16 травня 1850 р. – «La Voix du Peuple» («Голос народу»), а з 15 червня по 13 жовтня 1850 р. – «Le Peuple, 1850» («Народ, 1850»). На видання постійно накладалися грошові штрафи, які Прудону вдавалося виплачувати лише завдяки допомозі простих парижан. Він ворогував з усіма партіями, а тому не мав їхньої підтримки. Прудон виступив зі своїм власним проектом реформи податкової системи, який не отримав підтримки Зборів. «Неукротимым гладиатором» називав Прудона добре знайомий з ним Герцен. Герцен так описує суперечку на Національних зборах між Прудоном і Тьєром: «Тьер, отвергая финансовый проект Прудона, сделал какой-то намек о нравственном растлении людей, распространяющих такие учения. Прудон взошел на трибуну и, со своим грозным и сутуловатым видом коренастого жителя полей, сказал улыбающемуся старичишке:

– Говорите о финансах, но не говорите о нравственности, я могу принять это за личность, я вам уже сказал это в комитете. Если же вы будете продолжать, я не вызову вас на дуэль (Тьер улыбнулся). Нет, мне мало вашей смерти, этим ничего не докажешь. Я предложу вам другой бой. Здесь, с этой трибуны, я расскажу всю мою жизнь, факт за фактом; каждый может мне напомнить, если я что-нибудь забуду или пропущу. И потом пусть расскажет свою жизнь мой противник!

Глаза всех обратились на Тьера: он сидел нахмуренный, и улыбки совсем не было, да и ответа тоже» (Герцен А. И. Собрание сочинений / А. И. Герцен. – Москва : Изд-во АН СССР, 1956. – Т. 10. – С. 188–189). Для реалізації своїх проектів Прудон зробив спробу у січні 1849 р. заснувати «Народний банк», але він так і не був відкритий. Політична діяльність Прудона закінчилася засудженням його у березні 1848 р. до трирічного тюремного ув’язнення за нападки на президента республіки – Шарля-Луї Наполеона. За допомогою друзів Прудону вдається втекти до Бельгії, а потім відправитися до Швейцарії. Невдовзі він таємно приїжджає до Парижа, щоб взяти шлюб і повернутися з дружиною до Швейцарії. Але у Парижі Прудону не вдається бути непоміченим, його впізнають і заарештовують. Під час ув’язнення він одружився

(Жуковский Ю. Прудон и Луи Блан. Система экономических противоречий. Споры с Бастиа. Система Луи Блана. Рабочее движение 1848 года и народный банк / Ю. Жуковский. – Санкт-Петербург, 1866. – С. 5). Взагалі, як зазначає М. Туган-Барановський, соціальні ідеали Прудона «…не отличались высотой; на них ярко отразилось миросозерцание того класса, откуда вышел Прудон, – мелкой буржуазии. В этом отношении весьма характерно отношение Прудона к женщине и семье. Великие утописты стремились к такой же коренной реформе семьи, как и современного общественного строя. Они требовали не только освобождения труда, но и освобождения женщины. Напротив, мнения Прудона о так называемом женском вопросе нисколько не возвышались над уровнем обычных буржуазных взглядов на брак и семью. Он сам был женат на простой работнице и нашел в ней свой идеал хорошей хозяйки и любящей матери своих дочерей, об образовании которых он совершенно не заботился. Женщина была, в его глазах, низшим существом; к образованным женщинам он относился с нескрываемым отвращением и заявлял, что предпочитает им куртизанок. Семья представлялась ему прочным и неразрывным хозяйственным союзом, в котором должен неограниченно царить мужчина; на долю мужчины выпадает высшая духовная деятельность, между тем как женщина должна быть только хозяйкой и матерью» (Туган-Барановский М. И. Экономические очерки. – С. 211). К. Маркс, який визначав погляди Прудона як дрібнобуржуазні, підкреслював: «Такий він у своїх економічних інтересах, а тому і в своїй політиці, в своїх релігійних, наукових і художніх поглядах. Такий він у своїй моралі, такий він in everything. Він – втілена суперечність» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 16. – С. 31).

Під час ув’язнення (1848–1851 рр.) Прудон написав свої «Confessions d’un revolutionnaire» («Сповідь революціонера»), «L`idée générale de la révolution au XIX siècle» («Загальна ідея революції у XIX сторіччі»), «Gratuité du crédit» («Даровий кредит»), а також вів дискусію з Бастіа у «Voix du peuple». У бонапартистському перевороті 2 грудня 1851 р. Прудон вбачав своєрідну «соціальну революцію». У 1852 р. він публікує твір «La révolution sociale démontrée par le coup d’Etat» («Державний переворот як прояв соціальної революції»). 4 червня 1852 р., після завершення трирічного ув’язнення, Прудон отримує свободу, але невдовзі його твори було заборонено. Він видає за кордоном «Philosophie du progrès un programme» та «Manuel du speculateur a la bourse» (1857 р.) (Див.: Розенберг Д. История политической экономии. – Ч. 3. – С. 204, 206). У роки другої імперії він критикує бонапартистську диктатуру за її підтримку буржуазії, фінансистів та біржовиків, одночасно проповідує аполітизм. Згодом він зосередився переважно на філософських та історичних аспектах політичної реформи. У 1858 р. вийшла його праця «De la justice daus la revolution et dans l’eglise» («Про справедливість в революції і церкві»), яка викликала обурення та протести з боку церкви та інших інститутів і за яку його знову засудили до тюремного ув’язнення строком один рік та виплати 4 тис. франків штрафу. Щоб знову не потрапити до в’язниці, Прудон емігрує до Бельгії. Вже у Брюсселі він пише і друкує апеляцію проти паризького приговору першої інстанції «La justice poursuivie par l’eglise».

У 1860 р. Прудон отримав помилування за амністією, а у 1862 р. повернувся до Парижа. У творі «La Guerre et la Paix» («Війна і мир», 1861 р.) він виступив з виправданням війни як «джерела права». У праці «Sur le principe federatif» («Про федеративний принцип», 1862 р.) замість лозунгу «ліквідації держави» висунув план роздроблення сучасної централізованої держави на дрібні автономні області. У своїй останній праці «De la capacité politique des classes ouvrières» («Про політичні здібності робітничого класу», 1865 р.) запропонував програму звільнення пролетаріату за допомогою виробничих, кредитних та споживчих асоціацій, заснованих на принципах взаємодопомоги (Див.: Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 538).

Помер П’єр Жозеф Прудон 19 січня 1865 р. у Парижі. Ю. Жуковський зазначав:

(Жуковский Ю. Прудон и Луи Блан. – С. 7, 8).

Прудонізм набув значного поширення у другій половині XIX ст. у Франції, Іспанії, Бельгії, інших європейських країнах.

П`єр Жозеф Прудон вважав, що соціалізм стає науковим, лише базуючись на економічному обґрунтуванні. Це обґрунтування Прудон намагався будувати на категоріях політичної економії, соціології та гегелівської філософії. У своїх працях він виклав власне розуміння основних економічних категорій. Методології Прудона притаманні ідеалізм і суб’єктивізм. Реальні виробничі відносини він розглядав як прояв «абсолютного розуму», який управляє світом і упроваджує в життя «вічні закони справедливості». П. Ж. Прудон намагався виявити в економічних категоріях «хороші» та «погані» сторони. Так, досліджуючи проблеми розподілу праці, він визнає не тільки його позитивний вплив на розвиток продуктивних сил, але й негативний – розглядає як «джерело злиднів». Він робить висновок, що використання машин зменшує потребу у робочій силі і своїм результатом прямо протилежно дії розподілу праці. На думку Прудона, головне завдання у тому, щоб, зберігаючи «хорошу» сторону цієї категорії, знищити іншу шляхом реформування економіки.

Реформування капіталізму взагалі, на його думку, повинно будуватися на основоположному принципі справедливості. Прудон був прибічником мирної, ненасильницької соціальної революції, яка робить зайвими політичні конституції. Наріжним каменем теорії Прудона була ідея автономії особистості, вільної від поневолення буржуазією, державою, церквою. Він дав ґрунтовну критику сучасної йому держави та капіталістичних відносин. М. Туган-Барановський зазначав, що ««Экономические противоречия» содержат в себе такую глубокую критику капиталистического строя, что большинству последующих критиков капитализма оставалось только развивать или видоизменять мысли Прудона. Не подлежит сомнению, что, несмотря на крайне пристрастную критику Прудона Марксом, «Капитал» Маркса создался под непосредственным влиянием «Экономических противоречий». И это неудивительно, так как Прудон был первым замечательным экономистом, применившим гегелевский диалектический метод к исследованию системы экономических категорий во всей их совокупности. Тому же методу следовал и Маркс» (Туган-Барановский М. И. Экономические очерки. – С. 219–220). Природною формою життя людей Прудон вважав суспільство, яке базується на розподілі праці, рівності людей, взаємообміні послугами та результатами праці, договорах, трудовій власності, вільному об’єднанні трудящих, де підтримується рівновага між особистими інтересами людей та суспільними інтересами. «…Я требую уничтожения привилегий и рабства, я хочу равноправия, хочу, чтобы царил закон. Справедливость, и только справедливость – вот суть моего сочинения», – писав Прудон у праці «Що таке власність?» (Прудон П. Ж. Что такое собственность? или Исследование о принципе права и властит ; Бедность как экономический принцип ; Порнократия или Женщины в настоящее время / П. Ж. Прудон. – Москва : Республика, 1998. – С. 15).

Посилаючись на підсумки сучасних йому революцій і практику впровадження різних конституцій, Прудон доводив безрезультатність таких перетворень для реального звільнення трудящих. Головним повинен стати економічний переворот, основними засобами здійснення якого він вважав справедливий розподіл, прямий обмін результатами праці, безплатний кредит, народний банк (Див.: Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия. – С. 538).

У своїх творах П.-Ж. Прудон, як зазначається у підручнику «Історія економічних учень» за редакцією В. Д. Базилевича:
- Трактував справедливість як рівність та взаємоповагу, які реалізуються в економічних відносинах через взаємність послуг.
- Рушійною силою економічної діяльності та стимулом економічного прогресу вважав індивідуальну свободу, засновану на приватній власності та вільному розпорядженні результатами власної праці.
- Засуджував власність як засіб привласнення чужої праці та отримання нетрудових доходів всупереч принципу взаємності послуг. Визнавав тільки дрібну власність, виступав за знищення великої приватної власності.
- Рішуче засуджував комунізм.
- Критикував експлуататорську природу існуючого на той час капіталістичного суспільства.

- Обґрунтував теорію «конституйованої вартості», яка стала наріжним каменем побудованої вченим системи економічних суперечностей.
- Виклав власне розуміння таких економічних категорій, як поділ праці, конкуренція, кредит, торговельний баланс тощо.
- Обґрунтував необхідність подолання внутрішньої суперечливості вартості шляхом реформування сфери обміну та інше (Див.: Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 277–281).

Соціалістичний рух Франції та інших країн Європи у середині XIX ст. розвивався під впливом ідей П. Ж. Прудона.

Відомі вчені та авторитетні джерела про П`єра Жозефа Прудона

Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст, філософ, соціолог

«Його перший твір «Що таке власність?» є безумовно найкращий його твір. Він становив епоху, якщо не новизною свого змісту, то хоч би новою й сміливою манерою говорити старе…
Якщо можна так висловитися, в цьому творі Прудона переважає ще сильна мускулатура стилю. І стиль цього твору я вважаю за головне його достоїнство. Видно, що навіть там, де Прудон тільки відтворює старе, для нього це самостійне відкриття; те, що він говорить, для нього самого було нове і розцінюється ним як нове. Нечуване зухвальство, з яким він посягає на «святая святих» політичної економії, дотепні парадокси, за допомогою яких він висміює пошлий буржуазний розсудок, нищівна критика, їдка іронія, помітне тут і там глибоке й щире почуття обурення мерзотністю існуючого, революційна переконаність – всіма цими якостями книга «Що таке власність?» електризувала читачів і при першій своїй появі в світ справила сильне враження. В строго науковій історії політичної економії книга ця навряд чи заслуговувала б на згадку. Але такого роду сенсаційні твори відіграють свою роль в науці, так само як і в красному письменстві».
     Маркс К. Про Прудона : (лист до Й. Б. Швейцера), 24 січня 1865 р. / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 16. – С. 25, 26.

«Суть прудонівщини, – а вся вона в цілому насамперед полеміка проти комунізму, скільки б він у комунізму не крав і не розглядав його крізь кабе-бланівську призму, – резюмується, на мою думку, в такому міркуванні: Справжній ворог, якого треба перемогти, – це капітал. Чисто економічним проявом капіталу є процент. Так званий прибуток є не що інше, як особлива форма заробітної плати. Процент знищується перетворенням його в ануїтет, тобто в річні платежі по погашенню капіталу. Таким чином, робітничому класові – читай промисловому класові – буде назавжди забезпечено перевагу, а власне капіталістичний клас приречений на поступове зникнення. Різними формами процента є проценти по грошових позиках, квартирна плата, земельна орендна плата. Таким чином, буржуазне суспільство зберігається, його існування дістає своє виправдання, у нього відбирають тільки його погану тенденцію».
     Маркс – Енгельсу, в Манчестер, 14 серпня 1851 р. / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 27. – С. 267–268.

Петро Олексійович Кропоткін (1842–1921) – російський революціонер, історик, літератор

«Прудон первый употребил слово «анархия» в смысле общественного строя без правительства и первый подверг строгой критике тщетные усилия людей дать себе правительство, которое мешало бы богатым угнетать бедных и вместе с тем оставалось бы под контролем управляемых. Тщетные попытки, делавшиеся во Франции начиная с 1793-го года, чтобы дать себе конституцию, которая отвечала бы этой двойственной цели, и неудача революции 1848-го года доставили ему, конечно, богатый материал для такой критики.
Прудон был врагом всяких форм государственного социализма; коммунисты же того времени (тридцатые и сороковые годы девятнадцатого века) являлись одною из разновидностей государственного социализма; а потому Прудон беспощадно разбирал и отрицал все планы подобной революции. Принимая за основание «чеки труда», предложенные Робертом Оуэном, он развивал понятие о взаимности (мютюэлизме), которое сделало бы излишним всякое политическое правительство.
Так как, говорил Прудон, меновая ценность всех товаров может быть измеряема только количеством труда, необходимого в данное время в обществе для производства каждого товара, то весь обмен товаров в обществе может производиться при посредстве Национального банка, который принимал бы в уплату за товары "чеки труда"».
     Кропоткин П. А. Хлеб и воля. Современная наука и анархия / П. А. Кропоткин. – Москва : Правда, 1990. – С. 293.

Микола Іванович Зібер (1844–1888) – український економіст, соціолог,
правознавець, громадський діяч

«…По мнению Прудона, предмет то приобретает, то теряет признаки и свойства капитала и продукта, смотря по тому, переходит ли он из рук в руки или же остается в обладании лица, придающего ему тот или другой новый вид. Вещь является капиталом непосредственно после обмена и остается им во все время, протекающее между приобретением ее и окончательным приготовлением для нового обмена; но как только ей дана новая форма, она становится продуктом. Спор, оценка, установление ценности кажутся Прудону признаками, указывающими на капиталистические свойства вещи. В них он видит, сверх того, указание на связь идеи капитала с социальными отношениями...
Утверждая, что тот или другой предмет носит все признаки капитала в течение всего того промежутка времени, которое протекает между двумя последовательными обменами, и что, вступая в обмен, предмет теряет эти признаки и становится продуктом, Прудон, быть может, совершенно бессознательно, делает то ценное указание, что и важнейшее с известной точки зрения явление капитала, именно чистый доход, возникает и осуществляется вне сферы обращения собственно продуктов или товаров. Но положения Прудона оставляют по-прежнему без разъяснения ту связь, какая существует между теориею ценности и теориею капитала».
     Зибер Н. И. Избранные экономические произведения : в 2 т. / Н. И. Зибер. – Москва : Соцэкгиз, 1959. – Т. 1. – С. 302–303, 304.

Шарль Жид (1847–1932), Шарль Ріст (1874–1955) – французькі економісти

«Как и у всех социалистов, у него исходным пунктом является критика права собственности. Экономисты старательно воздерживались подвергать дискуссии это право, превращая таким образом политическую экономию в простую сводку "хозяйских рутинных навыков". Однако и в их глазах право частной собственности есть основа нашей социальной системы и причина всех несправедливостей. Прудон и начинает с нападок на собственность и ее защитников – экономистов...
В реформе обращения товаров Прудон думает найти разрешение вопроса, которое другие искали в потрясениях производства или распределения. Остроумная идея, она заслуживает того, чтобы остаться в истории доктрин, потому что наряду с ошибками заключает в себе кое-что верное и потому еще, что банк Прудона является прототипом целого ряда подобных проектов, которые нельзя было бы обойти молчанием».
     Жид Ш. История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – C. 228–229.

Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст,
публіцист і громадський діяч

«Бывают исторические фразы, как и исторические события. Одна из таких фраз принадлежит Прудону. Его сочинения теперь почти забыты; но кто не знает, что Прудон решился дерзновенно провозгласить – «la propriete c'est le vol». Эти несколько слов больше содействовали знаменитости автора, чем десятки написанных им толстых томов».
     Туган-Барановский М. И. Экономические очерки / М. И. Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1998. – C. 209.

«Самым ценным в научном отношении трудом Прудона мы считаем его «Systeme des contradictions economiques ou Philosophie de la misere» (1846). Эта работа произвела огромное впечатление на современников; в Германии быстро появилось три перевода ее, и даже ученые буржуазного лагеря, как, напр., один из основателей исторической школы, знаменитый Бруно Гильдебранд, признали Прудона выдающимся экономическим мыслителем эпохи.
В «Экономических противоречиях» Прудон дает критическое исследование основных категорий современного экономического строя. Под влиянием Гегеля, он видит задачу науки об обществе в исследовании процесса общественного развития».
     Туган-Барановский М. И. Экономические очерки. – C. 216.

«Хотя автор совершенно произвольно распределяет свои экономические категории, которые не только не соответствуют последовательности исторического развития, но и не подчинены никакому логическому правилу и столь же успешно могли бы быть размещены в обратном или в каком-либо ином порядке, все же «Экономические противоречия» содержат в себе такую глубокую критику капиталистического строя, что большинству последующих критиков капитализма оставалось только развивать или видоизменять мысли Прудона. Не подлежит сомнению, что, несмотря на крайне пристрастную критику Прудона Марксом, «Капитал» Маркса создался под непосредственным влиянием «Экономических противоречий». И это неудивительно, так как Прудон был первым замечательным экономистом, применившим гегелевский диалектический метод к исследованию системы экономических категорий во всей их совокупности. Тому же методу следовал и Маркс».
     Туган-Барановский М. И. Экономические очерки. – C. 219–220.

Давид Іохелевич Розенберг (1879–1950) – російський економіст,
історик економічної думки

«Исследованию «экономических противоречий» Прудон предпосылает анализ стоимости, которую он объявляет «краеугольным камнем» (pierre angulaire) всего экономического здания. Противоречия всех экономических категорий обусловлены противоречием стоимости, и решение антиномии стоимости является решением всех антиномий. Короче, как сущность социальной проблемы, так и решение ее Прудон видит в существе и решении проблемы стоимости...
Потребительная стоимость, по Прудону, – это теза, у т в е р ж д е н и е, меновая стоимость – антитеза, о т р и ц а н и е. Но первая порождает вторую. Каким образом? – спрашивает Прудон.

Ответ его сводится к следующему: 1) потребности человека превышают то, что он может найти в природе в готовом виде; 2) это заставляет приняться за производство, восполнить «пробелы», допущенные природой; 3) но это не под силу отдельному индивиду: никто не в состоянии производить все, что ему нужно; 4) потому один индивид предлагает другим – «своим сотрудникам, работающим в различных отраслях труда», – уступить ему часть производимых продуктов в обмен на продукты, которые он сам производит. Так возникли из потребностей – из нужды в потребительных стоимостях – обмен и меновая стоимость.
Стоимость, по Прудону, «раздваивается» на потребительную стоимость и меновую; первая – это теза, вторая – антитеза. Синтезом является конституированная, или синтетическая, стоимость»
     Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – C. 353–354.

Роберт Хайлбронер (1919–2005) – американський економіст,
історик економічної думки, соціолог

«В какой-то момент он потряс французскую интеллигенцию книгой, название которой вопрошало: «Что такое собственность?» У Прудона был готов и ответ: собственность – это кража. Он призывал к уничтожению огромных частных состояний, но не всей частной собственности. Он встречался и обменивался письмами с Марксом, после чего последний предложил ему присоединиться к ним с Энгельсом. Ответ Прудона был сколь глубоко прочувствованным, столь и пророческим, и его стоит процитировать:
Если вы хотите этого, давайте объединим наши усилия в поисках законов общества, способов прийти к этим законам и возможностей достичь их; но, ради всего святого, не дайте нам ни на минуту помыслить о подчинении людей после того, как все былые догмы будут уничтожены... Я от всего сердца рукоплещу вашему желанию услышать все мнения; так давайте же продолжать эту проникнутую уважением и добрыми намерениями дискуссию, давайте станем воплощением осведомленной и прозорливой терпимости, но не будем – по той лишь причине, что мы возглавляем движение, – насаждать новую нетерпимость, примерять одежды апостолов новой религии, даже будь то религия логики и разума. Давайте собираться и поддерживать все проявления свободомыслия, осуждать всякую исключительность, всякий мистицизм, давайте не считать ни один вопрос окончательно решенным, а если аргументы иссякнут, давайте начнем с начала – не изменяя своим красноречию и иронии. Если все это будет так, я непременно вступлю в вашу ассоциацию. В противном случае – ни за что!
Маркс за словом в карман не полез: его реакцией на книгу Прудона «Философия нищеты» стала разгромная «Нищета философии»».
     Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего : Великие экономические мыслители : их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – C. 193–194.

Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст, історик економічної думки

«He сила идей, а саркастическое красноречие стиля его работ сделало Прудона столь влиятельным. Его главный труд «Что такое собственность?» (What is Property?, 1840) содержал бессмертный ответ: «собственность есть кража», но на самом деле во всех его трудах множество строк, заслуживающих цитирования. В этом отношении, также как и во многих других, он отличался от большинства социалистов своего времени. Он порицал феминизм, свободную любовь, гражданский брак, но превозносил крепкую семью; в основном его социальные взгляды были взглядами мелкого ремесленника или мелкобуржуазного владельца магазина. С другой стороны, он был атеистом и антисемитом, что типично для социалистов того времени. Но от остальных социалистов он наиболее радикально отличался своnbsp;br>ими взглядами на государство. Не испытывая никаких колебаний он называл себя анархистом и выдвигал теорию ликвидации государства.
Вместо государства он пропагандировал «взаимное согласие» (mutalisme), а именно, систему добровольных соглашений между крупными сообществами, занимающимися сельскохозяйственным производством, и федеральную систему со строгим представительством, конституцию которой он разработал с особой тщательностью. Применяя грубую версию трудовой теории ценности, он предполагал, что в этих сообществах исчезнут все «нетрудовые» доходы и ренты, в то время как «народный банк» должен будет обращать в деньги продукты их труда и предоставлять кредиты для инвестиций. Маркс в своих работах с удовольствием высмеивал незрелые экономические идеи Прудона, и следует признать, что экономические воззрения Прудона действительно не является его сильной стороной».
     Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / Марк Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 244–245.

Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки

«Многие из социалистов были совершенно искренними борцами за справедливость, не помышлявшими о насилии и деспотизме. Таков был Прудон, вообще отрицавший ценность централизованной власти, даже представительной. Прудон считал, что всеобщее голосование может стать орудием тирании. "Я нисколько не верю в эту божественную интуицию толпы, – писал он позже, – которая будто бы заставляет ее с первого взгляда распознавать достоинства и почтенность кандидатов". Не идеализировал Прудон и трудящиеся классы. Он писал, что "класс самый бедный и самый многочисленный, именно потому, что он самый бедный, является в то же время и самым неблагодарным, самым завистливым, самым безнравственным и самым трусливым".
Демократию, основанную на законе большинства, Прудон считал организованным насилием немногих над остальными. Идеалом Прудона было государство анархии, т.е, отсутствие центральной власти и местная самоорганизация населения».
     Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – C. 246.

Твори

• Oeuvres complètes [Ressources électroniques] : en 26 v. / P.-J. Proudhon. – Données de texte électronique. – Paris : Libr. internationale, 1851–1870. – Т. 1–26. – Mode d'accès: http://gallica.bnf.fr/services/engine/search/sru?operation=searchRetrieve&version=1.2&collapsing=disabled&query=%28gallica%20all%20%22Proudhon%22%29%20and%20dc.relation%20all%20%22cb31154797t%22&rk=171674;4. – Дата звернення: 17.11.2017.
• Philosophie du progrès [Ressources électroniques] : programme / P.-J. Proudhon. – Données de texte électronique. – Bruxelles, 1853. – 156 p. – Mode d'accès: http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k1513111q.r=Proudhon?rk=128756;0. – Дата звернення: 17.11.2017.
• Proposition relative à l'impôt sur le revenu, présentée le 11 juillet 1848, par le citoyen Proudhon, suivie du discours qu'il a prononcé à l'Assemblée nationale le 31 juillet 1848 [Ressources électroniques] / P.-J. Proudhon. – Données de texte électronique. – Paris, 1848. – 66 p. – Mode d'accès: http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k5700886z.r=Proudhon?rk=364808;4. – Дата звернення: 17.11.2017.
• Système des contradictions économiques ou Philosophie de la misère [Ressources électroniques] : en 2 vol. / P.-J. Proudhon. – Données de texte électronique. – Paris : Guillaumin et Cie, 1846. – T. 1. – XLIII, 435 p. ; Т. 2. – 531 p. – Mode d'accès: http://gallica.bnf.fr/services/engine/search/sru?operation=searchRetrieve&version=1.2&collapsing=disabled&query=%28gallica%20all%20%22Syst%C3%A8me%20des%20contradictions%20%C3%A9conomiques%20ou%20Philosophie%20de%20la%20mis%C3%A8re%22%29%20and%20dc.relation%20all%20%22cb349400756%22&rk=21459;2#. – Дата звернення: 17.11.2017.
• Бедность как экономический принцип : пер. с фр. / Прудон. – Москва, 1908. – 29 с.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 330 П85
• Собственность-кража. (Мысли о собственности) / Пьер Жозеф Прудон. – Москва : Искра, 1906. – 22 с.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 1Ф П85
• Французские конституции XIX столетия и Наполеон III / П. Ж. Прудон. – Санкт-Петербург, 1871. – Ч. 1 : История конституционного движения в ХІХ столетии. – 160 с. ; Ч. 2 : Карл-Лудовик-Наполеон Бонапарт (Наполеон III) : его жизнь и сочинения. – [2], 330, [2] с. – Режим доступа: http://irbis-nbuv.gov.ua/. – Дата обращения: 02.01.2018.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В158501/1-2
• Что такое собственность? или Исследование о принципе права и власти ; Бедность как экономический принцип ; Порнократия или Женщины в настоящее время / П. Ж. Прудон. – Москва : Республика, 1998. – 367 с. – (Библиотека этической мысли).
  Шифр зберігання книги: 1Ф П85
• Что такое собственность? Или исследование о принципе права и власти : [извлечения] / Пьер Жозеф Прудон // Антология мировой правовой мысли : в 5 т. / рук. работы Г. Ю. Семигин. – Москва : Мысль, 1999. – Т. 3. – С. 413–417.
  Шифр зберігання книги: 340 А72
• Что такое собственность или исследование о принципе права и власти : [извлечения] / Пьер Жозеф Прудон // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 570–580.
  Шифр зберігання книги: 330.8 М64

Література

• Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1898. – Т. 25а (полутом 50). – С. 592–597. – Режим доступа: https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Прудон,_Пьер-Жозеф. – Дата обращения: 17.11.2017.
  Шифр зберігання книги: 030 Э68
• Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1992. – Т. 50. – С. 592–597.
  Шифр зберігання книги: 030 Э68
• Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 7-е изд., перераб. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1916]. – Т. 33. – Стб. 615–618.
  Шифр зберігання книги: 030 Э68
• Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1979. – Т. 3. – С. 402–404.
  Шифр зберігання книги: 330 Э40
• Економічна енциклопедія : у 3 т. / ред. рада: Б. Д. Гаврилишин та ін. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. нар. госп-ва, 2000. – Т. 3. – С. 141–142.
  Шифр зберігання книги: 330 Е40
• Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Київ : Укр. енцикл., 2003. – Т. 5. – С. 188–189.
  Шифр зберігання книги: 34 Ю70
• Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 39. – С. 456–457.
  Шифр зберігання книги: 030 Б79
• Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 537–540.
  Шифр зберігання книги: 330 Р86
• Хто є хто в європейській та американській політичній науці : малий політологічний словник / [Борис Кухта, Анатолій Романюк, Микола Поліщук ; за ред. Бориса Кухти]. – Вид. 2-ге, перероб. і допов. – Львів : Кальварія, 1997. – С. 191–192.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Х97
• Encyclopedia Britannica [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: https://www.britannica.com/biography/Pierre-Joseph-Proudhon. – Title from the screen. – Date of request: 17.11.2017.
• New World Encyclopedia [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: http://www.newworldencyclopedia.org/entry/Pierre-Joseph_Proudhon. – Title from the screen. – Date of request: 17.11.2017.
• Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність. Креативи метафізичного пошуку / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн. – Київ : Знання, 2008. – 687 с. – (Київському національному університету ім. Т. Шевченка – 175 років). – С. 270–274: про Прудона.
  Шифр зберігання книги: 330.3 Б17
• Базилевич В. Д. Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – 927 с. – С. 498–499: о П. Ж. Прудоне.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Б17
• Бергман Е. Э. Исторический очерк теорий экономических кризисов / Е. Э. Бергман. – Изд. 2-е. – Москва : ЛЕНАНД, 2015. – VI, 430 с. – (Классика политэкономической мысли). – С. 265–276: о Прудоне.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Б48
• Блауг М. Прудон Пьер-Жозеф / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 244–245.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б343468
• Бунге Н. Х. Полицейское право. Введение и государственное благоустройство. Т. 1, кн.1, гл. 8, отделение 3 : Критический социализм Прудона / Н. Х. Бунге // Поліцейське право в Університеті Святого Володимира : у 2 кн. / за ред. І. С. Гриценка ; [уклад.: І. С. Гриценко, В. А. Короткий]. – Київ : Либідь, 2010. – Кн. 1. – С. 50–54. – (Пам’ятки правничої думки Київського університету).
  Шифр зберігання книги: 34 П50
• Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 2. – 574 с. – С. 201–209, 337–339: о Прудоне.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/2
• Гильдебранд Б. Историческое обозрение политико-экономических систем = [Die Nationalökonomie der Gegenwart und Zukunft] [Электронный ресурс] / Бруно Гильдебранд ; пер. под ред. В. Безобразова. – Электрон. текстовые данные. – Санкт-Петербург : изд. тип. В. Безобразова и К°, 1861. – Гл. 5 : Экономическое учение Прудона. – С. 180–209. – Режим доступа: https://dlib.rsl.ru/viewer/01003574756#?page=1. – Дата обращения: 17.11.2017.
• Дроздов В. В. Пьер Жозеф Прудон / В. В. Дроздов // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 565–570.
  Шифр зберігання книги: 330.8 М64
• Жид Ш. История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – Кн. 3, гл. 5 : Прудон и социализм 1848 года. – С. 228–250. – (Экономическое наследие).
  Шифр зберігання книги: 330.8 Ж69
• Жуковский Ю. Прудон и Луи Блан. Система экономических противоречий. Споры с Бастиа. Система Луи Блана. Рабочее движение 1848 года и народный банк / Ю. Жуковский. – Санкт-Петербург, 1866. – 173 с. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 330.8 Ж86
• Застенкер Н. Е. Прудон и его проект «Банка обмена» [Электронный ресурс] / Н. Е. Застенкер // Французский ежегодник 1978. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Наука, 1980. – С. 161–178. – Режим доступа: http://istmat.info/node/28576. – Дата обращения: 17.11.2017.
• Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 332–334.
  Шифр зберігання книги: 330.8 З-68
• Иловайский С. И. Косвенное обложение в теории и практике [Электронный ресурс] / С. И. Иловайский. – Электрон. текстовые данные. – Одесса : тип. Штаба войск Одес. воен. окр., 1893. – Вып. 1. – [4], IV, 192, [2] с. – С. 76–77: о Прудоне. – Режим доступа: https://dlib.rsl.ru/viewer/01003929861#?page=43. – Дата обращения: 17.11.2017.
• Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 276–283.
  Шифр зберігання книги: 330.8 І-90
• Левитский В. Ф. История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 444–445: о Прудоне. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 330.8 Л36
• Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – С. 245–246: о Прудоне.
  Шифр зберігання книги: 330.8 М14
• Маркс К. Злиденність філософії. Відповідь на «Філософію злиднів» пана Прудона / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 4. – С. 65–178.
  Шифр зберігання книги: 3К М27
• Маркс К. Про Прудона : (лист до Й. Б. Швейцера), 24 січня 1865 р. / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 16. – С. 25–32.
  Шифр зберігання книги: 3К М27
• Меринг Ф. От утопии к науке [Электронный ресурс] / Ф. Меринг ; вступ. ст. Д. Рязанова, Ф. Энгельса. – Электрон. текстовые данные. – Ростов-на-Дону ; Краснодар : Буревестник, 1924. – XLIX, 376 с. – Из содерж.: Маркс против Прудона. – С. 246–264. – Режим доступа: https://dlib.rsl.ru/viewer/01000717307#?page=7. – Дата обращения: 17.11.2017.
• Мицюк О. П’єр Прудон [Електронний ресурс] / О. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Прага, 1923. – 25 с. – Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/politologiya/11242-mitsyuk-o-pyer-prudon/. – Дата звернення: 17.11.2017.
• Мишель А. Идея государства : критический опыт истории социальных и политических теорий во Франции со времени революции / А. Мишель ; пер. с фр. П. Рождественского ; под ред. А. Рождественского. – Москва : Тип. Сытина, 1909. – 804 с. – (Б-ка для самообразования). – С. 355–374: о Прудоне.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Адз698
• Моска Г. История политических доктрин / Гаэтано Моска ; [пер. с итал. Е. И. Темнова]. – Москва : Мысль, 2012. – 326 с. – С. 234–235: о Пьере Жозефе Прудоне.
  Шифр зберігання книги: 1Ф М82
• Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг ; Ин-т экономики Акад. наук. – Москва : Соцэкгиз, 1936. – Ч. 3, разд. 3 : Прудонизм. – С. 176–264.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Р64
• Туган-Барановский М. П. П. Ж. Прудон, его жизнь и общественная деятельность : биогр. очерк / М. И. Туган-Барановский. – Санкт-Петербург : Тип. Ю. Н. Эрлих, 1891. – 80 с. – (Жизнь замечательных людей / Биогр. б-ка Ф. Павленкова). – Режим доступа: http://libo.lib.zt.ua/jspui/handle/123456789/257. – Дата обращения: 17.11.2017.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: А318890
• Туган-Барановский М. И. Прудон / М. И. Туган-Барановский // Экономические очерки / М. И. Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1998. – С. 209–221.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Т81
• Хайлбронер Р. Л. Философы от мира сего : Великие экономические мыслители: их жизнь, эпоха и идеи / Роберт Л. Хайлбронер ; пер. с англ. Ильи Файбисовича. – [7-е изд.]. – Москва : КоЛибри, 2008. – 432 с. – С. 193–194: о Прудоне.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Х15
• Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. VIII, 495–988. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). – С. 600–601: о Прудоне.
  Шифр зберігання книги: 330.8 Ш96
• Эльцбахер П. Анархизм : Изложение учений: Годвина, Прудона, М. Штирнера, Бакунина, Кропоткина, Туккера и Л. Толстого / П. Эльцбахер ; пер. с нем. Р. Стрельцова. – Санкт-Петербург : О. Н. Попова, 1906. – Гл. 4 : Учение Прудона. – С. 76–105. – Режим доступа: https://dlib.rsl.ru/viewer/01003731373#?page=1. – Дата обращения: 26.12.2017.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: А621800
• Энгельс Ф. О Прудоне : [критический разбор книги Прудона «Общая идея революции в ХІХ веке»]. VI этюд : Организация экономических сил / Ф. Энгельс // Архив Маркса и Энгельса. – Т. 10. – С. 26–31.
  Шифр зберігання книги: 3К М27

Фотогалерея

• 

  Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 244.

• 

  Режим доступу: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Portrait_of_Pierre_Joseph_Proudhon_1865.jpg?uselang=ru. – Дата звернення: 17.11.2017.

• 

  Режим доступу: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Proudhon-1848.jpg?uselang=fr. – Дата звернення: 17.11.2017.

• 

  Режим доступу: https://www.marxists.org/reference/subject/economics/proudhon/index.htm. – Дата звернення: 17.11.2017.

• 

  Режим доступу: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Proudhon_jeune.jpg?uselang=fr. – Дата звернення: 17.11.2017.

• 

  Режим доступу: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Proudhon-children.jpg?uselang=fr. – Дата звернення: 17.11.2017.

• 

  Режим доступу: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Proudhon_atelier_Nadar_BNF_Gallica.jpg?uselang=fr. – Дата звернення: 17.11.2017.

• 

  Режим доступу: https://fr.wikipedia.org/wiki/Pierre-Joseph_Proudhon. – Дата звернення: 17.11.2017.

• 

  Режим доступу: https://www.amazon.co.uk/gp/product/images/2915514283/ref=dp_image_0?ie=UTF8&n=266239&s=books. – Дата звернення: 17.11.2017.