Годскін Томас

Годскін (Годгскін, Ходжскін) Томас

Hodgskin Thomas
12 грудня 1787 – 21 серпня 1869 –
англійський економіст XIX ст., один із лідерів соціалістів-рікардіанців,
критик капіталізму.

Життя та діяльність

Томас Годскін народився 12 грудня 1787 року у місті Четхем (Кент, Англія). Батько Томаса працював комірником інтендантської служби четхемського військово-морського порту. Заробітна плата у нього була невелика, сім’я ледве зводила кінці з кінцями. Тому вже у дванадцять років Томас вимушений був полишити навчання у початковій школі і вступити на військово-морську службу його величності Георга ІІІ.

До королівського флоту, у традиціях тодішньої Англії, зараховувалися простими матросами не тільки діти з бідних родин, а навіть нащадки лордів. Проте потрапити на корабель було непросто, адже флотська військова служба вважалася дуже престижною. Той, хто її витримував, проявляв мужність та кмітливість, ставав вельми шанованою людиною в англійському суспільстві і міг розраховувати на стрімкий кар’єрний ріст. Вже під час війни з революційною Францією Томас Годскін отримав офіцерське звання лейтенанта. Він відвідав багато країн на різних континентах, приймав участь у чисельних морських баталіях, зокрема у Середземноморській кампанії під командуванням адмірала Худа та адмірала Нельсона, у нищівному бомбардуванні англійським флотом Копенгагена у 1807 році.

Шануючи військовий статут, нові більш демократичні порядки, які запроваджував на своїх кораблях обожнюваний англійськими моряками адмірал Нельсон, Томас Годскін аж ніяк не міг змиритися з деспотичним режимом на своєму військовому судні. Волелюбний лейтенант часто захищав простих матросів від жорсткого свавілля офіцерів. Це викликало невдоволення командування, яке врешті-решт цілеспрямовано спровокувало конфліктну ситуацію. Коли Годскін відмовився виконувати наказ, що суперечив його переконанням, то за рішенням військового трибуналу у 1812 році був звільнений з військової служби.

У 1813 р. Годскін, наводячи конкретні факти і посилаючись на реальні події, свідком яких він став під час військової служби, опублікував свою першу памфлетну публіцистичну роботу «An Essay on Naval Discipline» («Нариси про військово-морську дисципліну»), в якій довів, що існуючі порядки на флоті негативно впливають не тільки на матросів, але і на офіцерів. Твір цей викликав певний резонанс не тільки у британському адміралтействі, а й в усьому суспільстві. Під тиском громадськості британський уряд розглянув питання про ситуацію на флоті, і умови служби для нижніх чинів були покращені.

Книга Годскіна зацікавила й британських радикалів, яких об’єднували ідеї англійського соціолога, економіста, філософа Джеремі Бентама (1748–1832 рр.) та шотландського економіста Джеймса Мілля (1773–1836 рр.). Знайомство, яке потім переросло у дружбу, з Френсісом Плейсом (1771–1854 рр.) – відомим англійським політиком, соціальним реформатором, членом «Лондонського кореспондентського товариства» (одного з перших робітничих об’єднань в Англії), допомогло Годскіну швидко увійти до кола радикально налаштованих британських економістів і політиків.

Ідеї реформування капіталістичного суспільства, докорінної зміни виробничих відносин, філософська деонтологія Бентама захопили молодого літератора, і він обирає шлях боротьби за соціальну справедливість. Проте при цьому добре усвідомлює, що для повноцінної політичної, літературної та наукової діяльності йому бракує знань. У 1813 році Годскін поступає до Единбурзького університету. Через три роки наполегливого теоретичного навчання він розуміє, що вивчити всі нюанси організації виробництва можливо тільки зсередини, побувавши на конкретних підприємствах і, бажано, у різних країнах.

У 1815 році Годскін відправляється здобувати практичний досвід до континентальної Європи. Особливо довго проживає у Ганновері, де, за завданням Бентама, вивчає політичний устрій, економіку, культуру та побут Нижньої Саксонії. Відвідує також Францію, Італію, Швейцарію. Після майже трирічних закордонних досліджень, накопичивши чималий фактичний матеріал, він повертається додому та продовжує навчання в університеті та пише новий двотомний твір під назвою «Travels in North Germany» («Подорож Північною Німеччиною», 1820 р.).

Перші дві роботи Годскіна «…были своего рода введением к его литературной деятельности в качестве критика капитализма. Уже в этих работах он выступает как исследователь и наблюдатель, который видит окружающую действительность под определенным углом зрения» (Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1935. – Ч. 2. – С. 278). Та продовжуючи самоосвіту, він все більше відхиляється вліво під впливом філософів природного права Томаса Гоббса, Джона Локка, Жан-Жака Руссо, теорії вартості Рікардо та реалій класової боротьби в Англії у 20-ті роки ХІХ століття. Але Годскін не просто сприймає як «догмат віри» вчення іменитих мислителів. Він формує свої власні філософські та економічні концепції, які спрямовані проти капіталістичних виробничих відносин. Літературний талант публіциста, бездоганно логічно побудовані і написані доступною для простих робітників мовою економічні твори допомагають йому бути переконливим у суперечках з політичними опонентами.

Та не завжди видавці брали до друку рукописи «занадто лівого» автора. Бажаючи позбутися залежності від примхливих редакторів, у 1823 році Годскін разом з шотландським журналістом Джозефом Клінтоном Робінсоном започатковує власний «Mechanics Magazine» («Журнал Механіки»). На сторінках новоствореного видання почали з’являтися гострі соціальні, політичні та економічні статті як самих засновників журналу, так і багатьох радикально налаштованих журналістів, вчених та політиків.

Годскін вважав, що однією з основних передумов побудови справедливого суспільства є свідоме розуміння цієї необхідності самими робітниками. Тому, на його думку, без організації загальної освіти це є марною справою. Він задумує відкрити робітничу школу у Лондоні на кошти самих робітників. У жовтні 1823 року видавництво Годскіна випустило Маніфест Інституту Механіки. Згідно задуму автора цього проекту робітнича школа для робітників, яка називалася інститутом, мала випускати не тільки добре підготовлених технарів, а й політично підкованих спеціалістів. Збори, присвячені відкриттю Інституту Механіки, були проведені у 1823 році. Проте план самофінансування провалився – зібрати необхідну для функціонування навчального закладу суму коштів у самих учнів не вдалося. На допомогу прийшов Френсіс Плейс, який залучив до цього проекту багатих меценатів. Але ті поставили ряд вимог, навчальні плани були скориговані у спокійне ліберальне русло і від задуманого плану Годскіна майже нічого не залишилося. Самому автору проекту було запропоновано посаду почесного секретаря. Обіймаючи її, він не мав жодного впливу на роботу школи. Розчарований Годскін прочитав лише чотири лекції, які у 1827 році видав окремою книгою під назвою «Popular political economy» («Популярна політична економія»).

У 1825 році Годскін публікує знаменитий памфлет «Labour Defended against the Claims of Capital; or the Unproductiveness of Capital Proved. With reference to the Present Combinations amongst Journeymen» («Захист праці проти домагань капіталу, або Доказ непродуктивності капіталу»). Вже своєю назвою він протиставляє свій твір роботі Джеймса Мілля «Commerce Defended» («Захист комерції», 1808 р.), в якій той виступає захисником власників засобів виробництва. Годскін палко підтримує боротьбу робітників за свої права, за свободу об’єднань та коаліцій людей праці, пропонує утопічний проект вільної федерації незалежних виробників, яка, на його думку, призупинить розвиток капіталізму. При цьому для нього «…защита тред-юнионов есть одна из форм защиты труда от капитала, что в свою очередь тесно увязано с его воззрением на труд как на единственную производительную силу общества. Такая позиция была неприемлема не только для предпринимателей и оголтелых их сторонников, но и для друзей Годскина из кружка Бентама и Милля» (Розенберг Д. История политической экономии. – Ч. 2. – С. 279).

Остаточний розрив з гуртком Бентама та Мілля відбувся після публікації книги «The Natural and Artificial Right of Property Contrasted» («Природне і штучне право власності в їх протиставленні одне одному», 1832 р.). Твір цей був представлений у вигляді восьми листів до лорд-канцлера від партії вігів Генрі Брума (1778–1868 рр.). Годскін палко і пафосно протестував проти парламентської реформи 1832 року та прийнятого майнового цензу, які унеможливлювали участь незаможних трудівників у виборах до органів державного управління. Доводи та пропозиції автора здавалися занадто «радикальними» навіть для британських радикалів. Джеймс Мілль, відхрещуючись від свого колишнього соратника, у листі до того ж Брума назвав систему, яку запропонував Годскін, «тупим божевіллям» (Див.: Розенберг Д. История политической экономии. – Ч. 2. – С. 280).

Невідомо, що подіяло на вкрай лівий радикалізм Годскіна, але з другої половини 30-х років ХІХ він починає співпрацювати в якості журналіста з ліберальними газетами, виступає на захист манчестерства, свободи торгівлі. З 1843 року Годскін починає працювати у новоствореному британським підприємцем Джеймсом Вільсоном журналі «Економіст» («The Economist»). Свої статті з економічної тематики, які втратили спрямованість на класову боротьбу, він приносить на перегляд переважно молодому заступнику головного редактора Герберту Спенсеру (1820–1903 рр.), помірному лібералу, одному із майбутніх родоначальників теорії еволюціонізму.

Та у 1846 році Годскін несподівано виступає з серією нищівних статей проти «хлібних законів» уряду консерваторів, які, на його думку, дестабілізували ринок зерна у країні. На нього посипалися звинувачення у недолугості та анархізмі. Проте він отримав схвальні відгуки від британського політика Річарда Кобдена (1804–1865 рр.), очільника «Ліги проти хлібних законів». Проте керівників журналу занепокоїв небажаний для них суспільний резонанс на статті одного з провідних своїх авторів. Під загрозою опинилася журналістська діяльність Годскіна, яка була єдиним джерелом прибутку, і він вимушений був повернутися у звичне русло помірної критики капіталізму.

У 1857 році «The Economist» очолив новий головний редактор – англійський письменник та богослов Річард Хаттон Холт (1826–1897 рр.). Годскін вже аж ніяк «не вписувався» у нову редакційну політику журналу і вимушений був піти. Але до кінця своїх днів він не припиняв журналістської роботи, публікував статті у різних періодичних виданнях Великої Британії.

Визначаючи предмет політичної економії, Годскін писав, що це «…наука обо всех обстоятельствах или законах, которые влияют на производительную силу труда и которые регулируют и определяют распределение всех продуктов труда» (Годскин Т. Сочинения. Ч. 1. Защита труда против притязаний капитала ; Ч. 2. Популярная политическая экономия / Томас Годскин ; подгот. к печати и ред. пер. А. Л. Реуэля ; вступ. ст. Д. И. Розенберга. – Москва : Соцэкгиз, 1938. – С. 48). Він вважав, що засіб, яким «…распределяется богатство, оказывает большое влияние на дальнейшее производство, но с точки зрения всякого рода практических и научных задач распределение и потребление целиком совпадают. Целью потребления богатства является поддержание существования или наслаждение жизнью, и наиболее приятные способы потребления зависят от вкуса каждого отдельного человека. Если способы потребления могут в каком-нибудь смысле быть предметом научного изучения, то это не специальность экономиста, а специальность повара, врача или философа-моралиста» (Годскин Т. Сочинения. – С. 47–48).

Годскін – прибічник повної економічної свободи. Він пропагував ідеї «природного порядку» і вважав «природні закони» вічними і незмінними. Метод дослідження, побудований на протиставленні «…естественного искусственному является альфой и омегой в концепции Годскина. Правда, такое противопоставление в то время не было новым и оригинальным, напротив, в известной мере оно уже представляло превзойденную ступень в качестве наследия XVIII в. Но Годскин по-новому, а главное, наиболее радикально трактует эту тему, устанавливая два вида права и отсюда два вида собственности: естественные и искусственные права, естественную и искусственную собственности. Сам Годскин заявляет, что он в трактовке собственности примыкает к Локку …, но в то же время идет дальше последнего» (Розенберг Д. История политической экономии. – Ч. 2. – С. 281). Годскін дійшов висновку, що всі умови, які впливають на продуктивну силу праці і визначають розподіл продуктів праці, можуть бути «…подразделены на два разряда: во-первых, естественные условия, или законы, не зависящие от правительства или не исходящие от него, как, например, страсти и способности человека, законы его животного существования и отношения между человеком и внешним миром; и, во-вторых, социальные установления, зависящие от правительств или исходящие от них, начиная с тех незыблемых законов, в силу которых присваивается земля страны или которые жалуют страну государственным устройством, устанавливающим разницу положений среди ее обитателей, и кончая законами о регулировании торговли и административными актами, причем многие из них задаются явной целью увеличить богатство общества или направлять его распределение» (Годскин Т. Сочинения. – С. 59).

Годскін наголошував, що він сприйняв від Д. Рікардо і розвинув далі трудову теорію вартості. Він писав, що «…всякое богатство создается трудом и нет такого богатства, которое не было бы продуктом труда» (Годскин Т. Сочинения. – С. 56).

При визначенні вартості як економічної категорії він відзначає подвійний характер її сутності. Продукти, які людина створює своєю працею, використовуючи природні матеріали, і потім привласнює їх собі, він називає природною власністю. Продукти праці, присвоєні рабовласником, феодалом чи капіталістом, він вважає удаваною або штучною власністю. Годскін виступає захисником дрібнобуржуазної власності.

Годскін погоджується з висловом Мак-Кулоха про те, що капітал – це та частина продукту праці, яка «…непосредственно годна или для того, чтобы поддерживать существование людей или для того, чтобы облегчить производство, – определение, которое охватывает всякий вид богатства за исключением богатства, служащего лишь для украшения. Капиталу, следовательно, должно быть присуще некоторое добавочное значение или какое-то свойство, что отличает его от народного богатства, взятого в других отношениях. Мне кажется, что единственное и исключительное обстоятельство, которое придает какой-либо части продукта труда отношение, выражаемое понятием капитал, это то, что капитал производится, применяется или потребляется не в целях удовольствия, которое он предоставляет своему владельцу, служит ли он для производства, применяется ли он или потребляется, но в целях получения в будущем прибыли» (Годскин Т. Сочинения. – С. 198).

Одним з основних положень економічної теорії Годскіна є теза про непродуктивність капіталу, він виступив проти тези про продуктивний капітал, яку розвивали прибічники теорії виробництва Ж. Б. Сея. Він відзначав, що в «…системе природы рты объединяются с руками и умом; они, а не капитал, являются агентами производства, и соответственно правилу природы, – как бы это ни противоречило претенциозной премудрости законодателей, – там, где есть человек, там есть также средства для создания или производства для него средств существования. Если, как я говорю, оборотный капитал есть только сосуществующий труд, а основной капитал только искусный труд, то должно быть ясно, что все те многочисленные преимущества, все те благодеяния цивилизации, все те громадные улучшения в условиях существования человеческого рода, которые в общем приписывались капиталу, в действительности созданы трудом, знанием и искусством, обучающим и направляющим труд» (Годскин Т. Сочинения. – С. 36–37).

З цієї тези Годскін виводив іншу – про те, що привласнення капіталістами прибутку є порушенням права робітників на продукт їх праці. Це насилля, яке «…возможно благодаря подчинению труда капиталистами – их «власти присваивать продукцию рабочих». По Годскину выходило, что капиталисты нарушают закон трудовой ценности Рикардо просто по своему произволу. Но тогда что это за «закон», если его действие зависит от усмотрения тех или иных людей? Оппоненты Рикардо и его учеников не преминули заметить это слабое место у Годскина. Поэтому тут Маркс за ним не пошел» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – C. 261).

Натомість Маркс відзначив, що помилка Годскіна «в тому, що у своєму дослідженні про продуктивність капіталу він не розрізняє, в якій мірі йдеться про виробництво споживчої вартості і в якій мірі про виробництво мінової вартості… У своїй полеміці проти продуктивності капіталу, спершу – оборотного, але ще більше – основного, він, очевидно, оспорює або заперечує значення для відтворення, як умови нової праці, самої минулої праці або її продукту, тобто значення минулої, уречевленої в продуктах праці для праці як ενέργεια (діяльності. Ред.), що відбувається в даний момент» (Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 3. – С. 260, 267).

Годскін визначає заробітну плату фізичним прожитковим мінімумом, а прибуток та ренту – як частину праці робітників, яку привласнюють власники засобів виробництва. Годскін наполягає на тому, що продукт праці робітника повинен належати самому робітникові. Але як визначити долю кожного робітника у продукті праці? Адже у створенні кожного продукту задіяна як жива, так і минула праця. Це питання поставило Годскіна у глухий кут, і він не знайшов нічого кращого, ніж проголосити, що він не знає «…иного способа решить этот вопрос, как передать его на свободное обсуждение самих рабочих» (Годскин Т. Сочинения. – С. 28).

Капіталісти ж, на думку Годскіна, у суспільному виробництві як «…предприниматели, как организаторы и изобретатели… – такие же рабочие. Но «как капиталисты и агенты капитала они лишь посредники, притесняющие рабочих». Годскин не советовал бы «удалять из страны» таких хозяев: «удалять в чужие края умение и изобретательность» – значит нанести вред оставшимся жителям страны. Но нужно «уменьшить или даже совсем упразднить прибыль праздного капиталиста». Единственным средством восстановить попранную справедливость Годскин считает профобъединения рабочих.

Понятно, что такая позиция была для Маркса неприемлемой в обоих пунктах – о наличии полезной функции у капиталиста и о решающей роли профсоюзов в решении проблемы справедливого распределения» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. – C. 262).

Годскін критично ставився як до праць теоретиків-класиків політичної економії, так і до авторів інших, сучасних йому економічних теорій. Так, зокрема, він гостро критикував «теорію народонаселення» Мальтуса, вважаючи, що основою «…всякого народного величия является рост населения…» (Годскин Т. Сочинения. – С. 60). Висловлюючи цілу низку утопічних ідей перебудови капіталістичного суспільства, Годскін завзято виступав проти концепцій Роберта Оуена (1771–1858 рр.) та Вільяма Томпсона (1785–1833 рр.).

Як зазначається у виданні «Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков», «для искоренения отношений эксплуатации, заявлял Годскин, необходима социальная реформа. Главная задача этой реформы – устранить искусственную (эксплуататорскую) собственность и заменить ее естественной (трудовой) собственностью. Естественная собственность в сфере производства в социальном проекте Годскина может быль только коллективной. Именно коллективу предприятия будет принадлежать естественное право на полный продукт труда. Доля же отдельного работника будет определяться по рыночным законам. Отношения между коллективными предприятиями будут регулироваться тоже законами рынка на основе свободной конкуренции.
Т. Годскин мечтал об установлении справедливого общества, в котором свободно осуществлялись бы естественные законы производства и обмена при отсутствии любой принудительной регламентации. Среди социалистов-рикардианцев он выделялся тем, что отрицательно относился к политической борьбе классов, к государственной власти и к кооперативному социализму Р. Оуэна. Годскина называли мирным анархистом и сторонником рыночного социализма» (Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1. – С. 551).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Томаса Годскіна

Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст, історик економічної думки

«Работы Томаса Ходжскина (Hodgskin Thomas. Labour Defended against the Claims of Capital... 1825; Popular Political Economy. 1827) обнаруживают, по крайней мере, следы подлинного стремления к анализу. Следует отметить, что, как только какой-либо автор попытается сочетать идею о том, что труд является единственным источником богатства и что ценности всех товаров могут быть выражены в часах труда, с идеей о том, что труд сам является товаром, он неизбежно придет к выводу, что рыночный механизм отнимает у рабочего разницу между трудовой ценностью «его» продукта и трудовой ценностью количества труда, вложенного в этот продукт. …несколько рикардианских социалистов были названы предшественниками Маркса. Выражение «предшественники» может означать много или мало, и если оно не означает слишком много, то с ним можно согласиться, хотя я не могу найти ни одного примера (даже у Томпсона и Ходжскина), который можно было бы назвать полным предвосхищением всего, что означает теория эксплуатации Маркса внутри его системы. Однако обвинение в плагиате необоснованно хотя бы потому, что подобное сочетание идей должно возникнуть у любого, кто изучал работы Рикардо и развил его учение в том направлении, в каком его хотел развить Маркс».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 2. – С. 628–629. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).

Андрій Володимирович Анікін (1927–2001) – російський економіст, доктор економічних наук, професор

«В истории политической экономии их роль определяется тем, что они, в противовес буржуазным «наследникам» Смита и Рикардо, попытались сделать из учения классиков антибуржуазные выводы. Они были порой больше экономистами, чем Оуэн, и пытались развивать рикардианскую систему в более строгих научных формах.

Наиболее заметным в этой группе был Томас Годскин, которому принадлежат замечательные мысли о природе капитала, об отношениях капитала и труда, о тенденциях нормы прибыли при капитализме…

Лишь в качестве частной собственности, выражающей определенное устройство общества, капитал приобретает власть над трудом. Рабочему надо есть и пить, а для этого ему надо работать. Но работать он может только с разрешения капиталиста, при помощи его капитала.

Почти дословно так и говорит Годскин в том месте, о котором Маркс заметил: «Здесь, наконец, правильно схвачена природа капитала». Это значит: здесь есть понимание капитала как общественного отношения, которое сводится к эксплуатации наемного труда».
     Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идей мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 2-е изд., доп. и перераб. – Москва : Политиздат, 1979. – C. 350, 351.

Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст, доктор економічних наук, професор

«Теоретичною заслугою Т. Годскіна є дослідження капіталу. Зокрема, він критикував погляди, згідно з якими капітал є продуктивним.

Головним завданням соціальної реформи Т. Годскін вважав захист трудової власності у сфері виробництва. Природна власність у нових умовах може виступати тільки як власність колективна. Колективу підприємства належить природне право на повний продукт цього підприємства. Т. Годскін вважав, що частка робітника може бути визначена на основі ринкових законів, що дає підставу зарахувати його до ранніх представників ринкового соціалізму».
     Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 328.

Твори

• Labour Defended Against the Claims of Capital Or the Unproductiveness of Capital proved with Reference to the Present Combinations amongst Journeymen [Electronic resource] / Thomas Hodgskin. – Electronic text data. – London, 1922. – 109 p. – Mode of access: https://archive.org/details/LabourDefendedAgainstTheClaimsOfCapital. – Date of request: 11.09.2018.
• Popular Political Economy. Four lectures delivered at the London Mechanics Institution [Electronic resource] / Hodgskin Thomas. – Electronic text data. – London, 1827. – 268 p. – Mode of access: https://archive.org/details/popularpolitica01hodggoog. – Date of request: 07.09.2018.
• The Natural and Artificial Right of Property Contrasted [Electronic resource] / Thomas Hodgskin. – Electronic text data. – London, [1832]. – 188 p. – Mode of access: http://lf-oll.s3.amazonaws.com/titles/323/0419_Bk.pdf. – Date of request: 10.09.2018.
• Сочинения. Ч. 1 : Защита труда против притязаний капитала ; Ч. 2 : Популярная политическая экономия / Томас Годскин ; подгот. к печати и ред. пер. А. Л. Реуэля. – Москва : Соцэкгиз, 1938. – ХХIV, 228 с.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Г59
• Защита труда против притязаний капитала или непроизводительность капитала, доказанная современными объединениями / Томас Годскин // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 552–565.
  Шифр зберігання книги: 33(09) М64

Література

• Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат /под ред. Ю. С. Гамбарова [и др.]. – 12-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1938]. – Т. 15. – Стб. 299–301.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1972. – Т. 1. – С. 321.
  Шифр зберігання книги: 03 Э40
• Энциклопедический словарь Брокгауз и Ефрон : биографии : в 12 т. – Москва : Большая рос. энцикл., 1993. – Т. 4. – С. 171. – (Биографические словари и справочники).
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 03 Б88
• Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 12. – С. 449.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
• Nation Master Encyclopedia [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: http://www.statemaster.com/encyclopedia/Thomas-Hodgskin. – Title from the screen. – Date of request: 10.09.2018.
  
• Бэр М. История социализма в Англии / М. Бэр ; пер. М. Е. Ландау ; авт. предисл. Ф. А. Ротштебн. – Москва ; Петроград : ГИЗ, 1923. – Ч. 1. – 296 с. – С. 286–289: о Томасе Годжскине.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 9(42) Б48
• Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1988. – Т. 2, ч. 2, разд. 1, гл. 10.1 : Критика капитализма Т. Годскином. – С. 174–178.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/2
• Жид Ш. История экономических учений : пер. с фр. / Ш. Жид, Ш. Рист ; [предисл. Я. И. Кузьминова]. – Москва : Экономика, 1995. – 544 с. – (Экономическое наследие). – С. 165: о Т. Годскине.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Ж69
• Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 328.
  Шифр зберігання книги: 33(09) З-68
• История экономических учений : учеб. пособие / [под ред. В. С. Автономова, О. И. Ананьина, Н. А. Макашевой]. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 106–108. – (Высшее образование : осн. в 1996 г.).
  Шифр зберігання книги: 33(09) И90
• Ковальчук В. М. Світова економіка: її історія та дослідники : навч. посіб. / В. М. Ковальчук, Лі Цзе Гао, Л. А. Останкова. – Київ : Центр учб. літ., 2011. – 523 с. – Зі змісту: Томас Годскін. – С. 207–208.
  Шифр зберігання книги: 33(09) К56
• Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – [2-е изд., испр. и доп.]. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – Из содерж.: Томас Годскин. – C. 260–262.
  Шифр зберігання книги: 33(09) М14
• Маркс К. Теорії додаткової вартості (IV том «Капіталу»). Ч. 3, розд. 21.3 : Годскін / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 3. – С. 255–310.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 3К13 Т33
• Рассел Б. Історія західної філософії / Бертран Рассел ; пер. з англ. Юрій Лісняк, Петро Таращук. – Київ : ОСНОВИ, 1995. – 759 с. – С. 650–651: про Т. Годскіна.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Р24
• Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1935. – Ч. 2. – 334 с. – Из содерж.: Томас Годскин. – С. 278–297.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Р64
• Розенберг Д. И. Социально-экономические воззрения Годскина : вступ. ст. / Д. И. Розенберг // Сочинения. Ч. 1 : Защита труда против притязаний капитала ; Ч. 2 : Популярная политическая экономия / Томас Годскин ; подгот. к печати и ред. пер. А. Л. Реуэля. – Москва : Соцэкгиз, 1938. – С. III–ХХІV.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Г59
• Сперанская Л. Н. Томас Годскин / Л. Н. Сперанская // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 550–551.
  Шифр зберігання книги: 33(09) М64
• Day F. G. Thomas Hodgskin and economic progress ; a radical reconstruction of his endogenous growth theory [Electronic resource] / Frederick George Day. – Electronic text data. – Manchester, 2009. – 343 p.– Mode of access: https://e-space.mmu.ac.uk/323627/. – Date of request: 14.09.2018.
• Halévy E. Thomas Hodgskin [Ressources électroniques] / Elie Halévy. – Données de texte électronique. – Paris, 1903. – 219 p. – Mode d'accès: https://archive.org/details/bub_gb_12MCAAAAMAAJ_2?q=Hodgskin. – Дата звернення: 10.09.2018.
• Mingardi A. Thomas Hodgskin, Rational Optimist [Electronic resource] / Alberto Mingardi // Economic Affairs. – 2018. – Vol. 38, iss. 1, Febr. – P. 38–57. – Electronic text data. – Mode of access: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/full/10.1111/ecaf.12276. – Date of request: 14.09.2018.

Фотогалерея

• 

  Режим доступу: https://archive.org/stream/thomashodgskin1700haluoft#page/n5. – Дата звернення: 19.09.2018.

• 

  Режим доступу: https://www.goodreads.com/book/show/7324703-the-natural-and-artificial-right-of-property-contrasted. – Дата звернення: 19.09.2018.

• 

  Режим доступу: https://oz.by/books/more10223729.html. – Дата звернення: 19.09.2018.