Відмінності між версіями «Платон»
Admin (обговорення • внесок) (Створена сторінка: left|150px<h3><center>Платон<br> Πλάτων<br> (справжнє ім’я Арістокл)<br> (Αριστοκλής)<br> 4...) |
Admin (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
</center></h3> | </center></h3> | ||
| − | + | <br /><br /><br /> | |
<spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify"><p> | <spoiler text="Життя та діяльність"><div align="justify"><p> | ||
Платон народився 427 р. до н. е. можливо 26 або 27 травня (Орлов Е. Платон. Его жизнь и философская деятельность / Е. Орлов // Сократ. Платон. Аристотель. Юм. Шопенгауэр : биогр. повествования / сост. Н. Ф. Болдырев. – Челябинск : Урал, 1995. – С. 85. – (Жизнь замечательных людей : биогр. б-ка Ф. Павленкова ; т. 9)). Стосовно місця його народження існує дві основні версії. За першою, він народився на острові Егіна, де існувала афінська колонія і де його батько володів ділянкою землі. Проте переважна більшість визнає місцем народження Платона Афіни. Родина, до якої належав Платон, була однією зі старіших і впливовіших в Афінах. Його батько Арістон був нащадком знаменитого аттичного царя Кодра. Мати Платона, Периктиона (за іншими джерелами, Потона), походила по прямій лінії від Дропіда, родича і друга одного з «семи мудреців» Солона, члени її родини належали до вищої афінської аристократії. Справжнє ім’я Платона – Арістокл. Прізвисько «Платон» він отримав завдяки своїй міцній статурі: «платос» грецькою означає повноту, широту, простір, за іншими відомостями – завдяки своїм розмашистим манерам та широкому лобові.</p> | Платон народився 427 р. до н. е. можливо 26 або 27 травня (Орлов Е. Платон. Его жизнь и философская деятельность / Е. Орлов // Сократ. Платон. Аристотель. Юм. Шопенгауэр : биогр. повествования / сост. Н. Ф. Болдырев. – Челябинск : Урал, 1995. – С. 85. – (Жизнь замечательных людей : биогр. б-ка Ф. Павленкова ; т. 9)). Стосовно місця його народження існує дві основні версії. За першою, він народився на острові Егіна, де існувала афінська колонія і де його батько володів ділянкою землі. Проте переважна більшість визнає місцем народження Платона Афіни. Родина, до якої належав Платон, була однією зі старіших і впливовіших в Афінах. Його батько Арістон був нащадком знаменитого аттичного царя Кодра. Мати Платона, Периктиона (за іншими джерелами, Потона), походила по прямій лінії від Дропіда, родича і друга одного з «семи мудреців» Солона, члени її родини належали до вищої афінської аристократії. Справжнє ім’я Платона – Арістокл. Прізвисько «Платон» він отримав завдяки своїй міцній статурі: «платос» грецькою означає повноту, широту, простір, за іншими відомостями – завдяки своїм розмашистим манерам та широкому лобові.</p> | ||
Версія за 08:40, 25 липня 2018
Платон
Πλάτων
(справжнє ім’я Арістокл)
(Αριστοκλής)
427 – 347 рр. до н. е. –
давньогрецький філософ.
Πλάτων
(справжнє ім’я Арістокл)
(Αριστοκλής)
427 – 347 рр. до н. е. –
давньогрецький філософ.
Платон народився 427 р. до н. е. можливо 26 або 27 травня (Орлов Е. Платон. Его жизнь и философская деятельность / Е. Орлов // Сократ. Платон. Аристотель. Юм. Шопенгауэр : биогр. повествования / сост. Н. Ф. Болдырев. – Челябинск : Урал, 1995. – С. 85. – (Жизнь замечательных людей : биогр. б-ка Ф. Павленкова ; т. 9)). Стосовно місця його народження існує дві основні версії. За першою, він народився на острові Егіна, де існувала афінська колонія і де його батько володів ділянкою землі. Проте переважна більшість визнає місцем народження Платона Афіни. Родина, до якої належав Платон, була однією зі старіших і впливовіших в Афінах. Його батько Арістон був нащадком знаменитого аттичного царя Кодра. Мати Платона, Периктиона (за іншими джерелами, Потона), походила по прямій лінії від Дропіда, родича і друга одного з «семи мудреців» Солона, члени її родини належали до вищої афінської аристократії. Справжнє ім’я Платона – Арістокл. Прізвисько «Платон» він отримав завдяки своїй міцній статурі: «платос» грецькою означає повноту, широту, простір, за іншими відомостями – завдяки своїм розмашистим манерам та широкому лобові.
Походження Платона, його надзвичайні здібності могли забезпечити йому блискучу політичну кар’єру і багате на події життя, проте він обрав інший шлях. «Платон прожил 80 лет, но большая часть их, проведенная в тиши садов Академии и вдали от театра бурной практической деятельности, не могла представить много драматических моментов, какие мы привыкли встречать в жизни, например, общественных деятелей. Зато эти годы должны были быть богаты тем внутренним содержанием, которое вкладывается в жизнь развитием мощного человеческого духа. Великие мыслители, в противоположность поэтам, никогда не рождаются таковыми, а вырастают, и этот рост ни в ком не совершался так беспрерывно, как в Платоне, который и перед смертью все еще продолжал работать мыслью и развивал свою систему» (Орлов Е. Платон. – С. 84).
Відомо, що Платон отримав найкращу на той час освіту і виховання. З ранніх літ виявив надзвичайні здібності. У молоді роки Платон захоплювався музикою і поезією. Він випробовував свої сили в епіграмах, епосі, драмах. В період закоханості у гетеру Археанассу із Колофона він писав ліричні вірші, що присвячував їй. Коли Платону йшов двадцятий рік, він зустрів Сократа – найбільш відомого у той час вчителя мудрості. Розповідають, що напередодні Сократу наснився дивний сон: на колінах він тримав молодого лебедя (лебідь у греків вважався священним птахом Аполлона), який миттєво вкрився пір’ям і з криком піднявся вгору. Наступного дня Сократ зустрів Платона і сказав йому, що він і є його лебідь. Після зустрічі із Сократом (407 р. до н. е.) Платон залишив заняття музикою і поезією: з молитвою до бога вогню він спалив всі свої вірші і звернувся до занять філософією. Протягом наступних восьми років він був учнем Сократа. Після смерті Сократа Платон вивчав інші філософські системи і навчався у Кратила та Гермогена. Згодом він здійснив ряд подорожей, відвідав Мегару, Кірену, Італію, Єгипет (Див.: Кисиль В. Я. Галерея античных философов : в 2 т. / В. Я. Кисиль, В. В. Рибери. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Т. 2. – С. 129).
Після 13-річної відсутності Платон повернувся до Афін і невдовзі оселився в Академії – місцевості, яка отримала назву на честь міфічного героя Академа. Близько 385 р. до н. е. він заснував там філософську школу, яка стала центром античного ідеалізму і отримала назву «Академія». Ділянку для школи придбали учні Платона. Платон вважався одним з найвидатніших математиків свого часу. Вивчав математику, зокрема, навчаючись у відомого геометра Феодора у Киренах. Деякі давні письменники стверджують, що вивченню математики Платон надавав такого значення, що зробив на воротах своєї школи напис про те, що доступ до неї відкритий тільки тим, хто знає геометрію. Проте, можливо, це тільки легенда, оскільки джерела повідомляють про подібний напис, що з’явився раніше на вході у школу знаменитого Піфагора: «Ніхто, крім геометра, та не зайде сюди!». Відомо, що філософія Піфагора мала величезний вплив на розвиток платонівської думки.
Тричі Платон виїжджав до Сицилії з метою реалізації там проекту своєї ідеальної держави. Вперше він відвідав Сицилію у 388 р. до н. е. Тиран Сиракуз Діонісій Старший змусив Платона жити при дворі, проте Платон своїми роздумами про сутність тиранії сильно розгнівив Діонісія. Тиран передав філософа у руки спартанського посла Полліда, який у той час вирушав з Сиракуз. На острові Егіна Поллід продав Платона у рабство. Викупив його, як свідчать джерела, Аннікерид Киренський (теж причетний до філософії) і допоміг Платону повернутись до Афін. Друга подорож сталася у 367 р. до н. е. і була пов’язана з бажанням Платона переконати наступного правителя – Діонісія Молодшого створити у своїх володіннях ідеальну державу. Не отримавши підтримки тирана та його прибічників, Платон звернувся із проханням надати йому хоча б ділянку землі і деяку кількість людей для проведення експерименту та створення колонії. Це звернення філософа теж залишилось без підтримки і він розсудливо, зважаючи на попередній досвід, повертається до Афін. Втретє він відвідує Сиракузи і намагається примирити свого учня Діона з Діонісієм Молодшим, проте це втручання ледве не вартувало йому життя. На цей раз врятувало його втручання філософа-піфагорійця Архіта Тарентського. Платон повернувся в Афіни і більше не їздив до Сиракуз. Останні чотирнадцять років він прожив у тиші своєї школи і розробляв свою філософію. Платон не мав власної сім’ї і дітей. Якось його запитали, чи можливо одруженому чоловіку займатися філософією. Платон відповів: «А как, по-вашему, легче выплыть из кораблекрушения: одному или с женой на плечах?» (Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 132). Помер Платон у віці 80 років, у 347 р. до н. е. і був похований неподалік від Академії.
«Він був заможний аристократ, деякі його родичі були причетні до влади тридцятьох тиранів. У ті дні, коли Афіни зазнали поразки, він був уже юнаком, тож міг складати вину за поразку на демократію, яку через своє суспільне становище та родинні зв'язки скоріш за все зневажав. Він був учнем Сократа, якого щиро любив і глибоко шанував, – а Сократа позбавила життя також демократія. Тому не дивно, що він, ілюструючи свій ідеал держави, звернувся до прикладу Спарти. Платон володів мистецтвом прибирати свої антиліберальні ідеї в таку форму, що вони ввели в оману багатьох учених майбутніх сторіч, які захоплювались його діалогом «Держава», навіть не усвідомлюючи того, що обстоювали його тези. Завжди вважалося слушним хвалити Платона, але не розуміти його» (Рассел Б. Історія західної філософії : пер. з англ. / Бертран Рассел. – Київ : Основи, 1995. – С. 99).
Скласти більш-менш реальне уявлення про характер відомого стародавнього філософа майже неможливо, незважаючи на певну кількість документів, залишених сучасниками мислителя. Платон мав багато ворогів як філософських, так і політичних і особистих. Сучасним дослідникам важко зрозуміти, які свідчення є правдивими, а які ні. «Мы знаем Платона, – зазначав Є. Орлов – автор нарису «Платон. Его жизнь и философская деятельность», – главным образом из его же сочинений и в силу весьма обычного и естественного заблуждения никак не можем допустить, чтобы человек, написавший эти вещи, полные воображения, теплоты чувства и всякой красоты внешней и внутренней, был менее прекрасен, нежели его творения. Конечно, это ошибочно, и мы знаем много тому примеров…» (Орлов Е. Платон. – С. 101).
Завершаючи спробу створення уявного образу філософа, Є. Орлов писав: «…Рано во мнении людей Платон стал «божественным» философом. Слава его распространилась по всем углам тогдашнего цивилизованного мира; к нему стекались со всех концов Греции ученики и поклонники; выдающиеся государи, вроде Дионисия Сиракузского и Пердикка Македонского, обращались к нему за советами и искали его дружбы, и говорят даже, что фивяне и аркадцы обратились к нему с просьбой составить им проект государственного уложения. Он был предметом всеобщего уважения, и когда в 360 году, как передают некоторые писатели, философ явился на Олимпийские празднества, народ расступался перед ним как перед национальным героем; все взоры обратились к нему, на него указывали пальцами – и атлеты на миг были забыты.
Таков был этот замечательный человек. Мы не в состоянии среди всей этой массы противоречивых свидетельств произнести над его нравственным характером решительного и окончательного приговора» (Орлов Е. Платон. – С. 105).
До нашого часу дійшли численні твори Платона, написані у формі діалогів та листів. У формі діалогів написані майже всі його твори (окрім «Апології Сократа»), головною діючою особою яких є у більшості випадків Сократ. Його уявлення про політичний та економічний устрій суспільства знайшли відображення у діалогах «Держава» та «Закони». У Платона ми не бачимо закінченої економічної системи. Для нього є характерним глибокий інтерес до проблем держави, яку він ототожнює з суспільством. Платон висунув дві схеми держави, тобто суспільства: одну – схему ідеальної держави, іншу – схему, близьку до держави його епохи. Фактично, він виступив з програмою реформ соціально-економічних порядків в інтересах рабовласників. «В противоположность Ксенофонту, – зазначає В. Желєзнов, – рассуждения которого о хозяйственных явлениях вытекали более всего из практических соображений «хозяина» относительно лучшего устройства и управления его ойкоса, у Платона экономические вопросы поставлены в непосредственную связь с общим философским мышлением, образуя необходимую, органическую часть его мировоззрения. Хозяйство интересует Платона не само по себе, а как необходимый элемент общей человеческой жизни и единственно мыслимой для него формы ее – государственного союза» (История экономической мысли / под ред. В. Я. Железнова и А. А. Мануилова. – Москва, 1916. – Т. 1, вып. 1. – С. 74).
Ф. Я. Полянський, автор відомої праці «Экономическая мысль Древней Греции», підкреслює, що твори Платона «…оставили значительный след в истории экономической мысли, выдвинули новые точки зрения в разрешении старых вопросов и поставили новые проблемы, актуальные для Греции того времени. Нельзя допускать вульгаризации его взглядов и утверждать, будто он ничего не сказал нового в истории науки. Ведь Платон писал для рабовладельцев и для них в его проектах было много нового. Он разработал целую программу выхода из кризиса рабовладельческого строя и стабилизации последнего. При обосновании этой программы им было сформулировано много новых положений или развиты старые, дано им новое истолкование» (Полянский Ф. Я. Экономическая мысль Древней Греции : курс лекций / Ф. Я. Полянский. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1974. – С. 164).
Платон жив в епоху кризи грецького полісу, кризи рабовласницької системи. Для політичних і філософських позицій Платона характерним є антидемократизм. Він виступав за реставрацію олігархічних порядків, розробив концепцію «нової», або «ідеальної», держави. Платон не ставив під сумнів рабовласницький характер «ідеальної» держави і вважав, що рабство не повинно розповсюджуватися на греків, рабами повинні бути, за його уявою, тільки представники інших народів. Вільне населення він поділяв на три стани: філософи, що керують державою; воїни; робітники (демос) – землероби, ремісники, торговці. Раби в «ідеальній» державі Платона знаходяться поза станами. Основою «ідеальної» держави у Платона є розподіл праці. Виходячи з розуміння, що здібності у людей є різними, а потреби є різноманітними, Платон визнавав наявність протиріч між потребами людини і можливостями їх задоволення. Це протиріччя вирішується шляхом створення міста, тобто держави, або суспільства. Суспільний устрій базується на жорсткому розподілі праці, який забезпечує економічну ефективність. Кожна людина від природи, згідно Платона, має відповідні здібності до виконання лише однієї справи і повинна займатися лише нею: землероб не може займатися ремеслом, а ремісник може займатися лише одним видом ремесла. В такому разі можливо легше і більше створити продукції. Основою економіки, як вважав філософ, повинно бути натуральне господарство у рамках рабовласницької общини. Платон пропонував заборонити ввезення товарів, в яких не було потреби, і експорт необхідних для країни товарів. На думку Платона, торгівля необхідна для того, щоб обслуговувати розподіл праці в межах міста та між містами. Для торгівлі необхідні гроші, які, як він вважав, виконують дві функції: міри вартості та засобу обігу. Платон виступав проти торгових угод у кредит, вважав, що вони повинні виконуватися за готівковими розрахунками. Він вважав недостойним громадян своєї держави прагнути збагачення та накопичення грошей. На думку Платона, збагачення розбещує людей, тому два вищі стани – філософи та воїни – повинні відмовитися від приватної власності і навіть не торкатися золота та срібла, а жити у таборах та спільно харчуватися. Земля між землеробами повинна бути рівномірно розподілена. Він відрізняє туземну монету, яка має обіг лише всередині країни, та загальну еллінську монету, що повинна знаходитися, як він вважав, у монопольному володінні держави для оплати військових походів, подорожей та іншого. Приватні особи, які виїжджали за кордон, повинні були після повернення здавати іноземні гроші, що залишились у них, державі. Відмінність, яку визнає Платон між туземною монетою і загальною еллінською, свідчить про те, що він відрізняв обіг повноцінних та неповноцінних грошей.
Таким чином, «ідеальна держава» Платона являє собою жорстко регламентоване державою натуральне господарство. По суті, то був проект збереження грецького полісу як рабовласницької общини в умовах кризи економічної системи. Другий проект кращої держави був розроблений Платоном у творі «Закони», написаному наприкінці життя. Цей проект більш реалістичний і краще відображає тогочасні реалії. Платон «вошел в историю экономической мысли античности как один из ее выдающихся представителей» (Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. В. М. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – С. 122).
Відомі вчені та авторитетні джерела про Платона
Зміст
- 1 Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст
- 2 Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, історик економічної думки
- 3 Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст,публіцист і громадський діяч
- 4 Давид Іохелевич Розенберг (1879–1950) – російський економіст, історик економічної думки
- 5 Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст,історик економічної думки
- 6 Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки
Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – український економіст
«Имена трех знаменитостей древней учености мы встречаем в истории Политической Экономии: Ксенофонта (Όικουόμικα), Платона (περί πολιτεία) и Аристотеля (πολιτεία). Каждый из них имеет иное научное значение: Ксенофонт рисует нам картину древнего экономического общества; Платон возвышает его до идеала; Аристотель извлекает из него теоретические положения. Все вместе они составляют поэтому как бы естественное дополнение друг к другу и взаимно объясняют одно другое. Одна общая основа, – древнее экономическое устройство – видна в их экономических сочинениях, различающихся между собою по цели и форме, но гармонирующих по духу. Главные черты сходства их суть следующие:Интерес государства является у них преобладающим над частным интересом лица, которое и существует, по их понятиям, как бы для государства: его развитие и даже само его существование важно только по пользе, которое оно приносит последнему».
Вернадский И. Критико-историческое исследование об итальянской политико-экономической литературе до начала ХІХ века / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 371–372.
«Самые важные истины, сознанные ими, не казались заслуживающими особенного внимания. Так например, в понятии о разделении труда, ясно высказанном Ксенофонтом и Платоном, до А. Смита никто не заподозревал зародыша науки и основной идеи целого общества.
Платоном мысль эта высказана в его Политике, сочинении, которого не определены достаточно ни цель, ни главное содержание. Некоторые (Шлейермахер) видят в нем развитие идеи справедливости, и с этим согласна та цель разговора, которую представил сам Платон; другие напротив, и таких большая часть, видят в нем представление Платона о государстве, выражение его идеала общества. Для нас предмет этого спора не имеет большой важности, потому что в обоих случаях остается неизменным одно, именно, что здесь излагаются известные понятия, признанные автором справедливыми, но никогда не выполнимые; одним словом – утопия».
Вернадский И. Очерк истории политической экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – C. 516.
Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ, історик економічної думки
«Подобно Сократу, и Платон (428/7–348 гг. до н. э.), его ученик, придает немаловажное значение экономическим феноменам в социальной жизни, но, так же как и Сократ, не может себе представить политическую экономию отдельно от морали, а так как его мораль носит аскетический характер, то он тоже смотрит на богатство с отрицательной стороны.В своей прекрасной книге «Государство» (или «республика») Платон указывает, что происхождение общества коренится в существовании у людей потребностей и необходимости обмена».
Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 11.
«…Современные экономисты если не заимствовали у Платона закон разделения труда, то во всяком случае открыли его после Платона».
Эспинас А. История экономических учений. – C. 13.
«Связь его с позднейшими социалистическими доктринами очевидна. Как идеалист, он поставил экономические феномены в зависимость от политических и нравственных факторов, подчинив первые последним; он считал их продуктом свободной деятельности человеческого духа в противоположность современной материалистической школе, видящей в экономических феноменах основу, субстрат, на котором действуют политические, правовые и нравственные феномены как форма проявления экономической сущности».
Эспинас А. История экономических учений. – C. 17.
Михайло Іванович Туган-Барановський (1865–1919) – український економіст,
публіцист і громадський діяч
«…Платоновский социализм вытекает из подчинения личности обществу. Личность человека не имеет для Платона ценности и он хочет превратить ее в орган общества, послушное орудие, не преследующее своих особых целей, но служащее только интересам целого.публіцист і громадський діяч
Требование общности имуществ отнюдь не вызывается у Платона стремлением обеспечить каждому возможно большее участие в пользовании общественным богатством. Наоборот, общность имущества мудрецов в платоновском «государстве разума» преследует цели их общей бедности.
Платоновский социализм имеет всецело моральный характер и чужд какой бы то ни было примеси экономического интереса. Экономический интерес, стремление к умножению богатства, встречает у Платона самое категорическое осуждение, как опасный соблазн, неразрывно связанный с частной собственностью».
Туган-Барановский М. И. К лучшему будущему : сб. социально-философских произведений / М. И. Туган-Барановский. – Москва : РОССПЭН, 1996. – С. 264.
«Страх перед богатством у Платона был тесно связан с его идеалистическим философским мировоззрением. Не тело, а дух представляет собой истинную ценность – так учил Платон; чувственные удовольствия казались ему опасными для мощи духа».
Туган-Барановский М. И. К лучшему будущему. – С. 271.
Давид Іохелевич Розенберг (1879–1950) – російський економіст, історик економічної думки
«Наиболее враждебно к демократии относится философ-идеалист Платон. Но не менее враждебно он относится и к богатству, которое в его время, особенно в Афинах, приняло денежную форму. В своей книге «О государстве» Платон пишет: «Разве богатство и добродетель не стоят между собой в таком соотношении, как будто они лежат на чашах весов, так что, когда поднимается одно из них, опускается другое». Таким образом, Платон считает, что богатство и добродетель несовместимы, что между богатством и бедностью – непроходимая пропасть.Платон первый формулировал тезис, что государство, состоящее из богатых и бедных, образует не одно государство, а два: государство богачей и государство бедняков».
Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – C. 16.
«Теоретической основой идеального государства Платона является его учение о разделении труда, тоже насквозь пронизанное кастовым духом. Платон уверяет, что каждый человек способен только к одному виду труда. Отсюда – противоречие между потребностями человека, которые разнообразны и даже безграничны, и его способностями. Разрешение этого противоречия Платон видит в образовании города (город для древних – синоним государства и общества), т. е. соединения людей, между которым устанавливается разделение труда».
Розенберг Д. И. История политической экономии. – Т. 1. – C. 18.
Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський і американський економіст,
історик економічної думки
«Его кастовая система покоится на представлении о необходимости некоторого разделения труда («Государство», II, 370). Он развивает эту вечную экономическую банальность с большой тщательностью. Если в этом и есть хоть что-нибудь интересное, так это то, что он (а вслед за ним и Аристотель) делает упор не на увеличение эффективности, которое является результатом разделения труда как такового, но на увеличении эффективности как следствии предоставления возможности каждому специализироваться в том, к чему он лучше приспособлен по своей природе. Признание врожденных различий в способностях необходимо упомянуть потому, что эта мысль была полностью утеряна в дальнейшем. Опять-таки по ходу дела Платон замечает, что деньги являются «символом», предназначенным для облегчения обмена («Государство», II, 371). (Джоуэтт переводит σνμβολον как «денежный знак».) Подобное случайное высказывание значит мало и не оправдывает приписывания Платону какого-либо определенного взгляда на природу денег.історик економічної думки
Но необходимо отметить, что его рекомендации в области денежной политики, например его враждебное отношение к использованию золота и серебра или его идея денег для внутреннего обращения, которые были бы бесполезны за границей, действительно согласуются с логическими выводами теории, в соответствии с которой ценность денег в принципе не зависит от того материала, из которого они сделаны. Имея в виду этот факт, мне кажется, мы можем утверждать, что Платон был первым известным нам сторонником одной из двух фундаментальных теорий денег…».
Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 68–69.
Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки
«Вместе с иудео-христианским направлением у истоков утопической мысли стоит великий древнегреческий философ Платон. В своем диалоге "Политейа" (обычно переводится как "Государство") он дает широкомасштабный план устройства идеального государства».Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – C. 224.
«В другом своем диалоге под названием "Законы" Платон уделил больше внимания вопросам права в идеальном государстве. Как и следовало ожидать, законы здесь суровы до чрезвычайности. Смертная казнь или увечье полагается за незначительные преступления. Весьма ограничивается свобода мысли, слова, религии. Хотя от полного коммунизма Платон здесь отходит, но по-прежнему частная собственность осуждается и подвергается целому ряду ограничений. Все принадлежит государству, но по жребию делится между земледельцами. Государство так умело регулирует численность населения, что безземельный пролетариат исключается.
Ремеслом занимаются только рабы и вольноотпущенники, а торговлей – только иностранцы. Запрещены вывоз предметов первой необходимости и ввоз предметов роскоши.
Деньгами служат бумажные знаки (чтобы исключить торговлю с соседними странами), запрещены кредит и процент. Все имущество и все плоды земли находятся на госучете. Всякое личное имущество, превышающее установленный (очень невысокий) максимум, государство отбирает.
Таков в общем этот идеал всеобщей справедливости, социального мира и согласия. Справедливость здесь требует себе жертвы в виде свободы».
Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. – C. 225–226.
- Собрание сочинений : в 4 т. / Платон ; [общ. ред. А. Ф. Лосева, В. Ф. Асмуса, А. А. Тахо-Годи ; вступ. ст. А. Ф. Лосева ; примеч. А. А. Тахо-Годи ; пер. с древнегреч. Вл. С. Соловьева и др.] ; Ин-т философии АН СССР. – Москва : Мысль, 1990. – Т. 1. – 861 с. – (Философское наследие ; т. 112).
Шифр зберігання книги: 1Ф П37 - Собрание сочинений : в 4 т. / Платон ; [общ. ред. А. Ф. Лосева, В. Ф. Асмуса, А. А. Тахо-Годи ; вступ. ст. А. Ф. Лосева ; примеч. А. А. Тахо-Годи ; пер. с древнегреч. Вл. С. Соловьева и др.] ; Ин-т философии АН СССР. – Москва : Мысль, 1990–1994. – 4 т. – (Философское наследие).
Шифр зберігання книги в НБУВ: В337585/1-4 - Сочинения : в 3 т., 2 ч. : [пер. с древнегреч.] / Платон ; [под общ. ред. А. Ф. Лосева, В. Ф. Асмуса] ; Ин-т философии АН СССР. – Москва : Мысль, 1968–1972. – Т. 1. – 1968. – 623 с. ; Т. 2. – 1970. – 611 с. ; Т. 3, ч. 1. – 1971. – 687 с. ; Т. 3, ч. 2. – 1972. – 678 с. – (Философское наследие).
Шифр зберігання книги: 1Ф П37 - Апология Сократа. Критон. Ион. Протагор : пер. с древнегреч. / Платон. – Москва : Мысль, 1999. – 864 с. – (Классическая философская мысль).
Шифр зберігання книги: 1Ф П37 - Апологія Сократа. Бенкет / Платон // Філософія : хрестоматія : у 2 т. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; [авт.-упоряд.: І. С. Добронравова та ін. ; за заг. ред. І. С. Добронравової ; наук. ред.: А. А. Кравчук, О. В. Руденко]. – Київ : ВПЦ "Київ. ун-т", 2010. – Т. 1 : Філософська пропедевтика. – С. 101–131.
Шифр зберігання книги: 1Ф Ф56 - Государство. Законы / Платон // Пайдея: Восхождение к доблести / Платон, Аристотель ; сост., отв. ред., авт. ввод. ст. Г. Б. Корнетов. – Москва : Изд-во УРАО, 2003. – С. 121–296.
Шифр зберігання книги: 1Ф П37 - Держава / Платон // Філософія політики : хрестоматія : у 4 т. / Нац. акад. наук України, Акад. пед. наук України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Знання України, 2003. – Т. 1. – С. 37–51.
Шифр зберігання книги: 1Ф Ф56 - Держава / Платон ; пер. з давньогрец. Дзвінки Коваль. – Київ : Основи, 2005. – 356 с.
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА673566 - Диалоги / Платон ; [сост., ред. изд. и авт. вступ. ст. А. Ф. Лосев ; пер. с древнегреч. С. Я. Шейнман-Тонштейн ; авт. примеч. А. А. Тахо-Годи] ; Ин-т философии АН СССР. – Москва : Мысль, 1986. – 606 с. – (Философское наследие ; т. 98).
Шифр зберігання книги: 1Ф П37 - Диалоги : пер. с древнегреч. / Платон. – Харьков : Фолио, 1999. – 383 с. – (Философия. Мастера).
Шифр зберігання книги: 1Ф П37 - Діалоги : пер. з давньогрец. / Платон ; Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Харків : Фоліо, 2008. – 347, [5] с. – (Бібліотека світової літератури : засн. в 2001 р.).
Шифр зберігання книги: 1Ф П37 - Законы : пер. с древнегреч. / Платон. – Москва : Мысль, 1999. – 832 с. – (Классическая философская мысль).
Шифр зберігання книги: 1Ф П37 - Федон. Пир. Федр. Парменид / Платон. – Москва : Мысль, 1999. – 528 с. – (Классическая философская мысль).
Шифр зберігання книги: 1Ф П37 - Филеб. Государство. Тимей. Критий : пер. с древнегреч. / Платон. – Москва : Мысль, 1999. – 656 с. – (Классическая философская мысль).
Шифр зберігання книги: 1Ф П37
- Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1898. – Т. 23а (полутом 46). – С. 837–851. – Режим доступа: https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Платон,_философ. – Дата обращения: 23.04.2018.
Шифр зберігання книги: 03 Э68 - Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1990. – Т. 46. – С. 837–851.
Шифр зберігання книги: 03 Э68 - Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат / ред. Ю. С. Гамбаров и др. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, [1915]. – Т. 32. – Стб. 324–334.
Шифр зберігання книги: 03 Э68 - Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1979. – Т. 3. – С. 263–265.
Шифр зберігання книги: 03 Э40 - Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Київ : Укр. енцикл., 2002. – Т. 4. – С. 571–574.
Шифр зберігання книги: 34 Ю70 - Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 37. – С. 103–104 : портр.
Шифр зберігання книги: 03 Б79 - История философии : энциклопедия / сост. А. А. Грицанов. – Минск : Интерпрессервис : Книжный Дом, 2002. – С. 782–788.
Шифр зберігання книги: 1Ф И90 - Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 501.
Шифр зберігання книги: 33 Р86 - Хто є хто в європейській та американській політичній науці : малий політологічний словник / [Борис Кухта, Анатолій Романюк, Микола Поліщук ; за ред. Бориса Кухти]. – Вид. 2-ге, перероб. і допов. – Львів : Кальварія, 1997. – С. 184–186.
Шифр зберігання книги: 1Ф Х97 - Алексеев Н. А. Экономические учения Платона и Аристотеля [Электронный ресурс] / Н. А. Алексеев // Вестник Таганрогского института имени А. П. Чехова. – 2008. – № 2. – С. 14–16. – Электрон. текстовые данные. – Режим доступа: https://cyberleninka.ru/article/n/ekonomicheskie-ucheniya-platona-i-aristotelya – Дата обращения: 10.05.2018.
- Антонович А. Я. Основания политической экономии / А. Я. Антонович. – Киев, 1914. – Т. 1 : Введение и основные силы, действующие в национальном хозяйстве. – 710 с. – С. 130–131: о Платоне.
Шифр зберігання книги: 33 A72 - Асмус В. Платон / В. Асмус. – Москва : Мысль, 1975. – 222 с. – (Мыслители прошлого).
Шифр зберігання книги: 1Ф А90 - Базилевич В. Д. Метафізика економіки : [монографія] / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Знання, 2007. – 718 с. – С. 36–39, 48, 239–241, 243, 246, 248, 476–477: про Платона.
Шифр зберігання книги: 33 Б17 - Базилевич В. Д. Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – Разд. 2.5 : «Идеальное государство» Платона – модель социально-экономического бытия. – С. 95–104.
Шифр зберігання книги: 33 Б17 - Бетелл Т. Собственность и процветание / Том Бетелл ; [пер. с англ. Б. Пинскера ; науч. ред. А. Куряев]. – Москва : Ирисэн, 2008. – 480 с. – С. 88–90: о Платоне.
Шифр зберігання книги: 33(09) Б54 - Булгаков С. Н. Очерки по истории экономических учений / С. Н. Булгаков. – 2-е изд. – Москва, 1918. – Вып. 1, гл. 2 : Платон. – С. 34–73.
Шифр зберігання книги: 33(09) Б90 - Вернадский И. Очерк истории экономии / И. Вернадский // І. Вернадський. Витоки : Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні : [монографія] / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2009. – С. 501–694. – Из содерж.: Платон. – С. 516–521.
Шифр зберігання книги: 33(09) В35 - Виндельбанд В. Платон : пер. с нем. / Вильгельм Виндельбанд. – Київ : Зовнішторгвидав України, 1993. – 176 с.
Шифр зберігання книги в НІБ України: 1Ф В481
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА552093 - Воронцов Е. А. Учение Платона о государстве / Е. А. Воронцов // Alma mater (Вестник высшей школы). – 2012. – № 4. – С. 79–83.
Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ - Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1, разд. 2, гл. 6.3 : Экономическая мысль периода кризиса полисной системы. Ксенофонт и Платон. – С. 118–122. – Режим доступа: http://www.booksite.ru/fulltext/mys/lye/cjn/omik/index.htm. – Дата обращения: 18.05.2018.
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/1 - Диоген Лаэртский. Платон / Диоген Лаэртский // О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Диоген Лаэртский ; [ред. и авт. вступ. ст. А. Ф. Лосев ; пер. М. Л. Гаспарова]. – Москва : АСТ : Астрель, 2011. – С. 137–166.
Шифр зберігання книги: 1Ф Д46 - Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 74–76.
Шифр зберігання книги: 33(09) З-68 - Ильин В. В. Магия денег. История, философия, жизнь : монография / В. В. Ильин ; Нац. банк Украины, Ун-т банк. дела. – Киев : УБД НБУ, 2011. – 590 с. – С. 39–40, 252, 254: о Платоне.
Шифр зберігання книги: 33 И46 - Ингрэм Дж. История политической экономии [Электронный ресурс] / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – С. 18–20: о Платоне. – Режим доступа: https://dlib.rsl.ru/viewer/01007875355#?page=1. – Дата обращения: 17.05.2018.
- История экономической мысли / Моск. науч. ин-т ; под ред. В. Я. Железнова, А. А. Мануилова. – Москва, 1916. – Т. 1, вып. 1, гл. 3–4 : Хозяйство как элемент государственной и индивидуальной жизни в философской системе Платона. – С. 74–152.
Шифр зберігання книги: 33(09) И90 - Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 68–72.
Шифр зберігання книги: 33(09) І-90 - Кисиль В. Я. Галерея античных философов : в 2 т. / В. Я. Кисиль, В. В. Рибери. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Т. 2. – 576 с. – Из содерж: Платон из Афин. – С. 128–152.
Шифр зберігання книги: 1Ф К44 - Кралюк П. М. Історія філософії України : підручник / П. М. Кралюк ; М-во освіти і науки України. – Київ : КНТ, 2015. – 652 с. – Зі змісту: Платон і Україна. – С. 61–64.
Шифр зберігання книги: 1Ф К78 - Краус Н. М. Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2017. – С. 36–37.
Шифр зберігання книги: 33(09) К78 - Кун Г. Платон / Гельмут Кун ; пер. В. Терлецького // Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера : [пер. з нім.] / під ред. Євгена Причепія. – Київ : Тандем, 2002. – С. 11–34.
Шифр зберігання книги: 1Ф К47 - Левитский В. Ф. История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 49–57: о Платоне. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
Шифр зберігання книги: 33(09) Л36 - Лосев А. Ф. Платон. Аристотель / А. Ф. Лосев, А. А. Тахо-Годи. – [2-е изд., испр. и доп.]. – Москва : Мол. гвардия, 2000. – 391, [1] с. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 777).
Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: А618213 - Мазараки А. А. Философия денег : монография / А. А. Мазараки, В. В. Ильин. – Киев : КНТЕУ, 2004. – 718 с. – С. 82–85, 87–88, 127, 132, 282–285: о Платоне.
Шифр зберігання книги: 336 М13 - Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. –2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – Из содерж.: Модель Платона. – С. 224–226.
Шифр зберігання книги: 33(09) М14 - Моска Г. История политических доктрин / Гаэтано Моска ; [пер. с итал. Е. И. Темнова]. – Москва : Мысль, 2012. – Гл. 4.7 : Политические доктрины Платона и Аристотеля. – С. 47–53.
Шифр зберігання книги: 1Ф М82 - Онкен А. История политической экономии до Адама Смита : пер. с нем. / А. Онкен ; предисл. А. Посникова. – Санкт-Петербург, 1908. – 495 с. – С. 32–39: о Платоне. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
Шифр зберігання книги: 33(09) О-58 - Орженцкий Р. Учение о ценности у классиков и канонистов [Электронный ресурс] : политико-экономический очерк / Р. Орженцкий. – Электрон. текстовые данные. – Одесса : тип. Штаба Округа, 1896. – [2], V, [3], 256 с. – С. 135–140: о Платоне. – Режим доступа: http://books.e-heritage.ru/book/10077902. – Дата обращения: 10.05.2018.
- Орлов Е. Н. Платон. Его жизнь и философская деятельность : биогр. очерк / Е. Орлов. – Санкт-Петербург : Тип. т-ва «Общественная польза», 1896. – [3–5], 6–78 с. : портр. – (Жизнь замечательных людей : Биографическая библиотека Ф. Павленкова). – Режим доступа: http://libo.lib.zt.ua/jspui/handle/123456789/363. – Дата обращения: 24.05.2018.
Шифр зберігання книги в НБУВ: А0172204
Шифр зберігання книги в НІБ України: 1Ф(092) О-66 - Орлов Е. Платон : биогр. очерк / Е. Орлов // Сократ. Платон. Аристотель. Юм. Шопенгауэр : биогр. повествования / [сост., общ. ред. и послесл. Н. Ф. Болдырева]. – Челябинск : Урал, 1995. – С. 77–157 : портр. – (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; т. 9).
Шифр зберігання книги: 1Ф С59 - Платон и его эпоха: к 2400-летию со дня рождения : [сб. статей] / АН СССР, Ин-т философии ; [отв. ред. Ф. Х. Кессиди]. – Москва : Наука, 1979. – 318 с.
Шифр зберігання книги: 1Ф(09) П37 - Полянский Ф. Я. Экономическая мысль Древней Греции : курс лекций / Ф. Я. Полянский ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1974. – Лекция 8 : Экономические взгляды Платона. – С. 164–191 ; Лекция 9 : Социальный идеал Платона. – С. 192–218.
Шифр зберігання книги: 33(09) П54 - Роббинс Л. История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – Лекция 2 : Платон и Аристотель. – С. 47–60.
Шифр зберігання книги: 33(09) Р58 - Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие / Д. И. Розенберг ; АН СССР, Ин-т экономики. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – С. 16–19.
Шифр зберігання книги: 33(09) Р64 - Стукалов А. В. Сучасна соціальна держава як результат історичного розвитку концепту ідеальної держави Платона / А. В. Стукалов // Філософські та методологічні проблеми права. – 2016. – № 1. – С. 127–138. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fmpp_2016_1_13. – Дата звернення: 23.05.2018.
Шифр зберігання журналу в НБУВ: Ж100644/2016/1 - Татаркевич В. Історія філософії : пер. з пол. / Владислав Татаркевич. – Львів : Свічадо, 1997. – Т. 1. – 455 с. – Зі змісту: Платон. – С. 97–122.
Шифр зберігання книги: 1Ф Т23 - Чанышев А. А. История политических учений. Классическая западная традиция (античность – первая четверть ХIХ в.) : монография / А. А. Чанышев ; Моск. гос. ин-т междунар. отношений (Ун-т). – Москва : РОССПЭН, 2001. – Разд. 1, гл. 1, § 3 : «Идеальное государство» Платона. – С. 27–46.
Шифр зберігання книги: 1Ф Ч-18 - Чичерин Б. Н. Политические мыслители древнего и нового мира / Б. Н. Чичерин ; МВД России, С.-Петерб. ун-т. – Санкт-Петербург : Лань, 1999. – 334 с. – Из содерж.: Платон. – С. 6–21.
Шифр зберігання книги: 1Ф Ч-72 - Чорна Л. В. Від ідеї до утопії: шлях Платона до осягнення ідеальної держави [Електронний ресурс] / Л. В. Чорна // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. Серія: Філософія. – 2015. – № 4. – С. 5–12. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnaduph_2015_4_3. – Дата звернення: 29.05.2018.
- Шухов Н. С. Ценность и стоимость (опыт системного анализа) / Н. С. Шухов. – Москва : Изд-во стандартов, 1994. – Вып. 1, ч. 1, гл. 4.3 : Система идей и экономическая концепция Платона. – С. 116–126. – (Экономическая мысль России: единство теории полезности и трудовой теории стоимости).
Шифр зберігання книги: 33(09) Ш98 - Экономическая история мира. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 3, [гл.] 11.2.3 : Платон. – С. 294–296.
Шифр зберігання книги: 33М Э40 - Эспинас А. История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – Гл. 1.2 : Платон. – С. 6–14. – (Классика политэкономической мысли).
Шифр зберігання книги: 33(09) Э85 - Якубенко В. Д. Власність, економічна влада та управління : навч. посіб. / В. Д. Якубенко ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана". – Київ : КНЕУ, 2011. – Тема 2.1 : Власність в античній філософії: Платон та Аристотель. – С. 52–56. – Див. повний текст в Електронній бібліотеці: http://lib.kneu.edu.ua/ua/e_resours_bibl/elek_bibl_litr/
Шифр зберігання книги: 33 Я49
Кисиль В. Я. Галерея античных философов : в 2 т. / В. Я. Кисиль, В. В. Рибери. – Москва : ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Т. 2. – С. 139.
Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 136.
Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 129.
Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 151.
Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 146.
Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 143.
Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 147.
Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 139.
Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 148.
Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 145.
Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 150.
Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 149.
Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 148.
Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 147.
Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 141.
Кисиль В. Я. Галерея античных философов. – Т. 2. – С. 141.
