Локк Джон

Локк (Лок) Джон

Locke John
(29 серпня 1632 – 28 жовтня 1704) –
англійський філософ, політичний діяч другої половини XVII ст.,
ідеолог партії вігів, засновник ідейно-політичної доктрини лібералізму.
В економічних працях виклав найбільш загальні принципи політичної економії.
Представник пізнього меркантилізму.

Життя та діяльність

Джон Локк народився 29 серпня 1632 р. у Рінгтоні, невеликому містечку графства Сомерсет у південно-західній частині Англії, у небагатій родині джентрі. Батько Джона Локка був суддівським чиновником, прийняв бік парламенту у боротьбі проти короля Карла (Чарльза) I Стюарта, служив в армії Кромвеля і у якості командира кінного ескадрону брав участь у бойових діях під Брістолем. Саме ця обставина і дозволила йому дати сину освіту у Вестмінстері, в одній з кращих державних шкіл Англії. У 1652 р. Джон Локк вступив до коледжу Христової Церкви в Оксфорді, де, як вважають, міг зустрічатися із Вільямом Петті, який був у той час професором анатомії і віце-президентом коледжу Брейсноус.

Протягом більш ніж тридцяти наступних років доля Локка так чи інакше була пов’язана з цим славетним учбовим закладом. Ступінь бакалавра він отримав у 1656 р., магістра – у 1658 р. Коли Дж. Локк був ще студентом старшого курсу (1658 р.), його призначили викладачем етики коледжу Христової церкви. У 1660 р. він отримує місце викладача грецької мови, а у 1663 р. – обирається цензором моральної філософії.

Але згідно з правилами університетського уставу для того, щоб залишитися на постійній викладацькій роботі, необхідно було прийняти духовний сан. Така перспектива не влаштовує Дж. Локка. Крім того, він незадоволений філософською освітою, отриманою в Оксфорді. Локк вирішує вивчати медицину, анатомію, фізіологію і фізику. Перекладає медичні праці одного із засновників клінічної медицини Томаса Сіденхема (Sydenham).

В Оксфорді Локк зближується з ентузіастами нового наукового напряму, що протистояв схоластичній вченості, яка панувала в англійських університетах. Великий вплив на нього мав фізик Роберт Бойль, лідер емпіриків в Оксфорді. Локк допомагає Бойлю у проведенні експериментів, а також займається різними фізичними, хімічними і метеорологічними дослідами. Він працює над трактатом «Про медичне мистецтво» і намагається отримати ступінь доктора медицини. Але університет відмовляє Локку в отриманні наукового ступеня. Незважаючи на це, у 1668 р. його було обрано членом Лондонського королівського товариства.

Дж. Локк приймав активну участь не тільки в науковому, але й політичному житті Англії. Події його особистого життя були тісно пов’язані як з епохою наукових відкриттів XVII ст., так і з другим етапом англійської буржуазної революції. Дж. Локк стає ідеологом так званої «славної революції» (Glorious Revolution) (1688 р.), яка була, по суті, класовим компромісом великої буржуазії і частини земельної аристократії. Локк виступає виразником сподівань і поглядів англійської буржуазії. Як підкреслював К. Маркс, Локк «представляв нову буржуазію в усіх її формах» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 13. – С. 58).

Доленосною для Джона Локка стає зустріч у 1666 р. з лордом Ентоні Ешлі Купером, майбутнім першим графом Шефтсбері. Навесні 1667 р. Локк прийняв пропозицію Ешлі і переїхав до Лондона спочатку у якості домашнього лікаря і вихователя у сім’ї лорда.

Таким чином він опинився у середовищі безпосередніх учасників громадянської боротьби, коло його інтересів і занять розширюється. Тепер вже він не тільки лікар, педагог і дослідник, але і радник Ешлі. Протягом наступних п’ятнадцяти років його доля пов’язана із долею його покровителя і союзника.

Дж. Локк стає секретарем лорда Ешлі, починає займатися політикою і робить кар’єру державного службовця. Оскільки Ешлі був політиком і цікавився проблемами торгівлі, то Локк, природно, також зацікавився економічними проблемами. У результаті з’явилася стаття «Деякі вірогідні наслідки зниження ставки відсотка до 4 %» («Some of the Consequences that are Like to Follow upon Lessening of Interest to 4 per cent» (1668 р.)), що була написана у відповідь на парламентську агітацію відносно зниження ставки відсотка.

У 1672 р. Ешлі стає лордом-канцлером Англії і першим графом Шефтсбері, а Локк – секретарем Ради у справах торгівлі та колоній, що очолює Шефтсбері, і членом фрахтової компанії, яку заснував Шефтсбері.

З 1674 по 1689 рр. Локк завдяки своїм політичним поглядам був втягнутий у низку карколомних падінь і злетів, що мали величезний вплив на його світогляд. У 1674 р., коли за організацію заколоту проти короля Шефтсбері було усунуто з усіх постів, Локк спочатку повертається в Оксфорд, а потім від’їжджає до Франції. Там він вивчає картезіанство, дискутує з французькими прихильниками філософії та виконує різні політичні доручення вігів. З 1679 по 1682 рр. він знову поряд із графом Шефтсбері, який повернув собі втрачене політичне становище і обійняв посаду лорда – голови таємної ради. Локк був його секретарем. Згодом лорд Ешлі приймає участь у заколоті герцога Монмаута проти Карла II і змушений після його поразки емігрувати до Голландії, де невдовзі помирає.

У 1683 році Локк услід за Шефтсбері їде до Голландії. Наказом Карла II у 1684 р. Локка назавжди звільнили з Оксфорда. У Голландії він залишається на шість років, завершує свою основну філософську працю – результат його майже двадцятирічної праці – «Дослід про людський розум» («An Essay Concerning Human Understanding»), зближується із Вільгельмом Оранським, правителем Голландії, приймає активну участь у підготовці походу Вільгельма Оранського і, по суті, стає одним із ідеологів «славної революції» (1688 р.), що призвела до встановлення у Англії конституційної монархії.

На батьківщину Дж. Локк повернувся лише після так званої «славної революції» у 1689 р., коли було повалено Якова (Джеймса) II і англійський трон зайняв Вільгельм Оранський. Локк повернувся до Англії вже як відомий вчений та людина, що мала значну політичну вагу.

Останні п'ятнадцять років свого життя він присвятив літературній праці, одночасно займав державні посади і при нагоді надавав консультації політичним лідерам. Він входив до складу нової адміністрації, обіймав посаду уповноваженого по апеляціям, з 1696 р. був комісаром у справах торгівлі та колоній. Локк цікавився парламентськими дебатами, впливаючи на їх хід через групу близьких йому депутатів, брав участь у проведенні грошової реформи, сприяв розширенню свободи друку.

Вершиною його адміністративно-фінансової діяльності стала участь у заснуванні Англійського банку. Сприяв він і створенню декількох приватних компаній.

З 1691 р. через хворобу легень Локк оселився у замку Отс (графство Ессекс) у заміському маєтку лорда Френсіса Мешема та його дружини Демеріс (доньки філософа Ральфа Кедворта) і зайнявся вихованням їхнього сина. У 1700 р. він залишив усі посади.

Помер Дж. Локк 28 жовтня 1704 р. Залишився великий архів: рукописи праць, щоденники, різні нотатки і більш 2500 листів. З 1947 р. архів Локка належить Бодлеанській бібліотеці Оксфордського університету.

Політичні, правові та економічні погляди Дж. Локка найбільш чітко сформульовані в його «Двох трактатах про правління» («Два трактати про врядування», «Two Treatises of Government»), що були написані у рік прийняття «Білля про права» (1689 р.) і надруковані у 1690 р. Політичний устрій, встановлений в Англії після революції, визнавав існування у кожної людини природних прав, що існували ще до виникнення суспільства, яке трактувалося як результат домовленостей між його членами.

Теорія природного права була викладена Дж. Локком у його «Двох трактатах про правління». Саме ці ідеї Локка знайшли відображення у працях фізіократів. Разом із цією теорією у главі «Про власність» («Of Property») Локк формулює найбільш загальні принципи політичної економії. Відправним пунктом пошуків Локка у галузі політичної економії було глибоке переконання у благотворності будь-якої приватної власності. Поряд із філософськими поглядами на походження власності погляди Локка знайшли відображення ще у чисто економічних творах, а саме у трьох невеликих трактатах, що з’явилися з 1692 по 1695 рр. Найбільш важливим з них є «Деякі спостереження про зниження відсотків і підвищення вартості грошей» («Some Considerations of the Consequences of the Lowering of Interest and the Raising the Value of Money»). Цю працю присвячено обговоренню проблем поточної економічної політики, але автор розпочинає статтю розглядом теорії вартості, на базі якої він створив власну кількісну теорію грошей.

У своїй теорії власності Локк виходить із розуміння, що кожна людина при народженні наділяється правом власності на свою особистість і має право на продукти своєї власної праці. Обґрунтування принципів індивідуалізму дозволило Локку на перший план висунути ідею стихійної, вільної закономірності ринку, сформулювати зачатки теорії попиту та пропозиції. На відміну від меркантилістів, які апелювали до уряду, до державного регулювання товарного і грошового обігу, Локк стверджує стихію ринку, розглядає співвідношення продавців і покупців як головну причину виникнення ринкової ціни.

Дж. Локк вважав, що праця є джерелом будь-якої власності і «створює відмінності у цінності різних речей». Він стверджував, що праця привносить значно більше у цінність товарів, ніж природа. А прикладаючи свою працю до землі, людина перетворює плоди землі у свою власність. Стосовно теорії грошей Дж. Локка слід зазначити, що він намагався відійти від металлістичних уявлень про сутність грошей. Теорія грошей викладена з позицій порівняння грошового запасу однієї країни до обсягу її торгівлі і аналогічного співвідношення для іншої країни. Він стверджував, що важливим є не придбання золота самого по собі, а отримання більшої кількості золота у порівнянні з іншими країнами. Він також підкреслював, що співвідношення між грошовим запасом держави і обсягом її торгівлі залежить не тільки від кількості грошей, але також і від швидкості їх обігу.

Таким чином, політичні і правові погляди Джона Локка були тісно пов’язані з його економічними поглядами, які були присвячені актуальним проблемам економічної теорії. М. Блауг включає Дж. Локка до 100 видатних економістів до Кейнса. Вважається, що Локк зробив внесок у подолання меркантилізму своєю теорією пізнання, соціальною філософією та економічними творами.

Він заперечував існування природжених ідей, стверджував, що все людське знання походить від досвіду. Розвинув вчення про первинні і вторинні якості і теорію виникнення загальних ідей (абстракцій). Соціально-політична концепція Локка спирається на природне право і теорію суспільного договору. У педагогіці виходив із переважного впливу оточення на виховання. Засновник асоціативної психології.

Відомі вчені та авторитетні джерела про Джона Локка

Адам Сміт (1723–1790) – шотландський економіст, класик політичної економії

«Локк отмечает различие между деньгами и всяким другим движимым имуществом. Все другие движимые предметы, говорит он, по своей природе потребляемы, и поэтому нельзя особенно полагаться на богатство, состоящее из них; народ, обладающий ими в изобилии в одном году, может в следующем ощущать острую нужду в них даже при отсутствии вывоза, а только в результате его собственной расточительности. Деньги же, напротив, являются неизменным другом; хотя они и могут переходить из рук в руки, все же они не так легко уничтожаются и потребляются, если только удается предотвратить их отлив из стран. Ввиду этого, по его мнению, золото и серебро представляют собой самую устойчивую и существенную часть движимого богатства нации, и потому умножение этих металлов должно быть, как он думает, главной задачей ее политической экономии».
     Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов : [пер. с англ.] / Адам Смит ; [под науч. ред. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – С. 421.

Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст, філософ, соціолог

«Якщо загальний погляд Локка на працю зіставити з його поглядом на походження процента і ренти, – бо додаткова вартість виступає у нього тільки в цих визначених формах, – то додаткова вартість виявляється не чим іншим, як чужою працею, додатковою працею, привласнювати яку дають можливість своїм власникам земля і капітал, ці умови праці. А власність на більшу кількість умов праці, ніж та кількість їх, яку людина може використати своєю власною працею, являє собою, за Локком, політичний винахід, який суперечить природноправовій основі приватної власності».
     Маркс К. Теорії додаткової вартості (IV том "Капіталу") / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 26, ч. 1. – С. 345.

«Погляди Локка мають тим важливіше значення, що він є класичним виразником правових уявлень буржуазного суспільства на протилежність феодальному; крім того, його філософія стала всій англійській політичній економії пізнішого часу за основу для всіх її уявлень».
     Маркс К. Теорії додаткової вартості (IV том "Капіталу"). – С. 348.

Фрідріх Енгельс (1820–1895) – німецький мислитель і суспільний діяч,
один із засновників марксизму

«…Петті вже в 1662 р. протиставляв у своєму «Трактаті про податки і збори» процент як ренту з грошей … земельній ренті і ренті з нерухомого майна…
В цьому останньому пункті Локк і Норс майже тільки копіюють його. Щодо процента, то Локк бере своєю вихідною точкою паралель, яку проводив Петті між процентом з грошей і земельною рентою, тоді як Норс іде далі і протиставить процент як ренту з капіталу (rent of stock) земельній ренті, а капіталістів [stocklords] – земельним власникам [landlords]. Але в той час як Локк приймає свободу процента, що її вимагає Петті, лише з обмеженнями, Норс приймає її абсолютно».
     Енгельс Ф. Анти-Дюрінг / Ф. Енгельс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 20. – С. 236.

Альфред-Віктор Еспінас (1844–1922) – французький філософ,
історик економічної думки

«Политический строй, установившийся в Англии после революции 1686 г., предполагал у каждого человека существование естественных прав, присущих ему еще до возникновения общества, которое рассматривалось как результат договорного соглашения между его членами. Теория естественного права – плод полубиблейских, полустоических взглядов, смешение веры и разума – была изложена Дж. Локком (1632–1704) в его «Трактате о правительстве». Мы видим, что политическая философия физиократов есть не что иное, как воспроизведение Локка. Вместе с этой теорией в главе «О собственности» Локк дает изложение наиболее общих принципов политической экономии…».
     Эспинас А. История экономических учений : пер. с фр. / А. Эспинас. – Санкт-Петербург : ELIS, 1998. – C. 75.

«Локк, таким образом, является чистым предшественником физиократов там, где теории его основываются на существовании естественных законов и в особенности на законе спроса и предложения, который был им очень точно сформулирован; кроме того, он высказывал еще ту мысль, что все налоги в конце концов сводятся к налогу на продукты земледелия, чьей бы рукой он ни вносился в казначейство. Но, за исключением этих положений, в которых он является противником Чайльда, Локк вообще был защитником меркантильной системы и торгового баланса».
     Эспинас А. История экономических учений. – С. 78.

Джон Мейнард Кейнс (1883–1946) – англійський економіст, засновник макроекономічної теорії та принципів державного регулювання ринкової економіки

«Великий Локк был, по-видимому, первым, кто в своем споре с Петти сформулировал в абстрактной форме связь между нормой процента и количеством денег. Он оспаривал предложение Петти об установлении максимальной нормы процента на том основании, что это так же практически неосуществимо, как и фиксированный максимум земельной ренты, поскольку «естественная стоимость денег, выражающаяся в их способности приносить ежегодный доход в форме процента, зависит от отношения всего количества обращающихся в королевстве денег ко всей торговле королевства (т. е. к общей сумме продаж всех товаров)». Локк поясняет, что деньги имеют двоякую стоимость: 1) стоимость их использования, выражающуюся в проценте, «и в этом отношении они имеют ту же природу, что и земля, но только доход от земли называется рентой, а от денег – пользой (use)», и 2) меновую стоимость, «и в этом отношении они имеют ту же природу, что и товар», причем их меновая стоимость «зависит только от изобилия или недостатка денег по отношению к изобилию или недостатку этих товаров, а не от величины процента». Таким образом, Локк явился родоначальником двух родственных вариантов количественной теории. Во-первых, он утверждает, что норма процента зависит от отношения количества денег (с учетом скорости обращения) к общей стоимости торговли. Во-вторых, он утверждает, что меновая стоимость денег зависит от отношения количества денег к общему количеству товаров на рынке.
Но, стоя одной ногой на позиции меркантилизма, а другой – на почве классической теории, он не мог иметь достаточно четкого представления о связи между этими двумя отношениями и упустил из виду возможность колебаний в предпочтении ликвидности. Однако он стремился объяснить, что понижение нормы процента не оказывает прямого влияния на уровень цен и затрагивает цены «только если изменение процента в хозяйстве ведет к притоку или утечке денег или товаров, изменяя со временем соотношение между теми и другими здесь, в Англии, по сравнению с прежним уровнем», т. е. если понижение процента ведет к вывозу наличных денег или к увеличению объема производства. Но Локк, как я думаю, никогда не достигал подлинного синтеза.
Насколько хорошо меркантилисты различали норму процента и предельную эффективность капитала, видно из той цитаты (напечатанной в 1621 г.), которую Локк приводит из «Письма другу о ростовщичестве»: «Высокий процент вредит торговле. Выгода от процентов больше, чем прибыль от торговли, и это побуждает богатых купцов бросать торговлю и отдавать свой капитал под проценты, а более мелких купцов разоряет».
     Кейнс Д. Общая теория занятости, процента и денег. Избранное : [пер. с англ.] / Джон Мейнард Кейнс ; [под науч. ред. П. Н. Клюкина]. – Москва : ЭКСМО, 2009. – С. 310–311.

Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст,
історик економічної думки

«Его труды имеют для нас первостепенное значение во многих аспектах. Во-первых, как философ в узком смысле этого слова Локк привел эмпиризм к победе над картезианским рационализмом вначале в Англии, а потом и на континенте, в особенности во Франции (решающее значение имела его работа «Опыт о человеческом разуме» (Essay concerning Human Understanding); 1690). Это был настоящий и решительный разрыв со схоластической традицией (Аристотелем), что, однако, не означало аналогичного разрыва в политической и экономической теории: эти вещи важно различать. Во-вторых, как сторонник терпимости, свободы печати и развития образования Локк способствовал созданию концепции политического либерализма, что следует упомянуть ввиду связи последнего с экономическим либерализмом. В-третьих, как политолог (см. в особенности «Два трактата о государственном правлении» (Two Treatises of Government), опубликованные в 1690 г.) Локк также занимает одно из первых мест среди философов естественного права, хотя он добавил мало нового к сказанному Гроцием и Пуфендорфом. В-четвертых, как экономист Локк также внес важный вклад … он не связан ни с его философией, ни с его политической теорией».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 148–149.

«Автор «Очерка о человеческом понимании» обладал широким научным кругозором, а о неугасающем интересе Локка к экономическим фактам и проблемам достаточно убедительно свидетельствует его дневник. На основании его материалов можно было бы выстроить всестороннюю систему его экономических идей».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 379.

«…место Локка в истории экономического анализа основано исключительно на его исследованиях монетарных проблем. Особенно значительны работы Some Considerations of the Consequences of the Lowering of Interest, а также Raising the Value of Money (1692). Further Consideration... (1695) добавляет мало интересного к предыдущим. Несмотря на то что дата и форма публикации указывают на то, что эти работы послужили откликом на происходившую в то время полемику, они охватывают развитие экономической мысли за десятилетия и благодаря глубине проникновения автора в суть основных принципов значат несравненно больше, чем трактат на злобу дня, а также больше, чем можно ожидать, исходя из их заглавий. Но все же мы не можем назвать эти работы великим, тем более безошибочным вкладом в монетарный анализ. В них часто встречаются промахи и, какова бы ни была степень их «субъективной оригинальности», содержится мало такого, что уже не было бы сказано так же хорошо или лучше другими авторами приблизительно в то же время. Влияние упомянутых трудов было значительно также и на европейском континенте».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 379–380.

Андрій Володимирович Анікін (1927–2001) – російський економіст,
доктор економічних наук, професор

«Крупнейший философ XVII в., один из создателей материалистической теории познания, отец буржуазного либерализма – Джон Локк занимает важное место в экономической науке благодаря опубликованному в 1691 г. сочинению «Некоторые соображения о последствиях понижения процента и повышения ценности денег». Вместе с тем философия Локка в целом служила основой для построений всей английской политической экономии XVIII и даже начала XIX в. Локк развивал в общественных науках идеи естественного права, которые служили своего рода эквивалентом механистическому материализму Ньютона в естественных науках. Для своего времени эти идеи, как говорилось выше, были прогрессивны, так как вносили в сферу общественных явлений принцип объективной закономерности. Даже важный шаг к пониманию прибавочной стоимости Локк сделал с позиций естественного права. Он пишет, что человек естественно должен иметь столько земли, сколько он может обработать своим трудом, и столько других благ (в том числе, очевидно, денег), сколько ему необходимо для личного потребления. Но искусственное неравенство в распределении собственности приводит к тому, что некоторые люди имеют избыток земли и денег; землю они сдают в аренду, а деньги – в ссуду. Земельную ренту и ссудный процент Локк понимал, в сущности, как две схожие формы эксплуататорского дохода».
     Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идей мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – C. 122–123.

Марк Блауг (1927–2011) – англійський і американський економіст,
історик економічної думки

«Як уперше сформулював Лок, кількісна «теорія» просто стверджувала, що рівень цін завжди перебуває в певній пропорції до кількості грошей, причому вважалося, що поняття «кількість грошей» охоплює також «швидкість їхнього обігу». Конкретна пропорція, очевидно, залежить від обсягу торгівлі. Це – труїзм, а ніяка не теорія; він може бути корисним, бо підкреслює функцію грошей як посередника обміну. Лок порівнює два потоки – сукупну кількість грошей в обігу в даний період часу і сукупний обсяг товарів, проданих і куплених за той самий час, – і таким чином показує, що абсолютні розміри запасу грошей не мають ніякого значення для багатства нації. Особливість грошей у тому, що, правлячи засобом обміну, вони не мають «справжньої» вартості. Це твердження, очевидно, руйнувало принципи меркантилізму, проте Лок залишався меркантилістом, бо вважав перевагою країни мати більший запас грошей, ніж будь-яка інша країна».
     Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі : пер. з англ. / М. Блауг. – Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – C. 37.

«Джон Локк является выдающейся фигурой в истории политической мысли. Он также является не главной, но все же значительной фигурой в истории экономической мысли; и на это есть три причины: трудовая теория собственности, изложенная в его шедевре «Два трактата о правительстве» (Two Treatises of Government, 1690), предоставила философское обоснование трудовой теории ценности, которая впоследствии возникла в трудах Адама Смита и экономистов классической школы; его памфлеты «Некоторые рассуждения о последствиях снижения ставки процента» (Some Considerations of the Consequences of the Lowering of Interest, 1691) и «Новые рассуждения» (Further Considerations, 1695) развивали следствия количественной теории денег как частного случая более общей теории ценообразования на основе спроса и предложения, а его утонченная защита меркантилизма предоставила превосходную возможность изучить несостоятельность некоторых лучших умов XVII века в признании того факта, что страна не в состоянии бесконечно накапливать золото».
     Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 175.

«Теория собственности Локка основывается на доктрине естественного права: каждый человек в момент рождения наделяется правом собственности на свою собственную личность и имеет право на продукты своего собственного труда; точно также, прикладывая свой труд к земле, он делает плоды земли своей собственностью. Таким образом, труд не только является источником всякой собственности, но и «создает различия в ценности различных вещей». Видел ли сам Локк все следствия этого рассуждения и придерживался ли он на самом деле трудовой теории ценности (относительные цены определяются количеством прошлого и сегодняшнего труда, воплощенного в товарах), может быть поставлено под сомнение, но он определенно утверждал, что труд привносит значительно больше в ценность товаров, чем природа, и остается один маленький шаг от этого эмпирического предложения до полноценной теории о том, что труд – единственное, что определяет ценность. Хотя Адам Смит не сделал этого шага столетие спустя, но, возможно, Рикардо, а Маркс уж наверняка, совершили его».
     Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – С. 176.

Такаші Негіші (нар. 1933 р.) – японський економіст, історик економічної думки

«…мы попытаемся построить простую экономическую модель, которая может показать, что оригинальная теория стоимости Джона Локка – в терминах соотношения количества товаров и пропорции продаж имеет смысл, в отличие от ее ошибочной интерпретации в терминах пропорций предложения и спроса, поскольку он применял свою теорию стоимости для того, чтобы найти микроэкономическое обоснование для своей количественной теории денег, которое необязательно идентично количественной теории денег классической школы».
     Негиши Т. История экономической теории / Такаши Негиши ; пер. с англ. под ред. Л. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – С. 48. – (Учебники по экономике. Высший уровень).

«Первую попытку истолковать и реконструировать теорию Локка с обычной точки зрения на спрос и предложение предпринял Джон Ло в 1705 г. в работе «Деньги и торговля». «Мистер Локк говорит, что стоимость товаров соответствует отношению их количества к продажам. Продажи не могут быть больше количества, а спрос может…. Таким образом, цена товаров соответствует отношению количества в пропорции не к продажам, а к спросу». Это истолкование разделяют многие известные ученые. Если мы вслед за Джоном Ло заменим спрос на продажи и реконструируем теорию стоимости Локка, приняв, что цена определяется соотношением спроса и предложения, то станет ясно, что это абсолютно лишено смысла…
Более чем двести пятьдесят лет после Джона Ло, Воун корректно обосновала, что «теория стоимости Локка была не ранним вариантом анализа спроса и предложения и что «продажи не соответствуют современной концепции спроса». Она настаивает на том, что «термин продажи присущ оригинальной теории стоимости Локка», цель которой состояла в объяснении факторов, определяющих стоимость денег. Но по-прежнему сохраняется вопрос, почему цена определяется соотношением продаж и количества, или, по современной терминологии, реализуемых продаж и доступного для покупателя предложения. Иными словами, чтобы доказать состоятельность оригинальной версии теории стоимости Локка, должны задать вопрос, почему цена товара растет, когда растет скорость его оборота».
     Негиши Т. История экономической теории. – С. 51–52.

Вальтер Ойхнер (1933–2011) – німецький політолог, доктор філософії, професор

«Щоб людина могла підтримувати своє життя, Бог надав усім людям однакову можливість розпорядження творінням. Проте природні речі можуть лише тоді дійсно бути використані окремою людиною, коли вона їх відділить від належної кожному спільної власності і присвоїть. Як слід розуміти це привласнення, Лок описує в славетному 5-му розділі Second Treatise. Без сумніву, кожний має власність, що належить особі, відповідно, отриману з праці власними руками. «Праця» може бути порівняна з певною субстанцією, що відокремлюється від тіла людини і може бути «змішана» з природними предметами, що обробляються. Через це змішування з субстанцією «праці», що належить тому, хто працює, продукт праці також стає власністю власника праці. Міра вкладеної праці визначає зрештою «вартість» виготовленого блага. Тут Лок стоїть біля першопочатків учення про вартість праці класичної політичної економії (Адам Сміт, Давид Рикардо).
Локове виведення права власності з праці являє собою нове слово в історії політичних ідей. Воно краще відповідає інтересам буржуазії, показаної як продуцент, аніж традиційні погляди таких мислителів, як Тома Аквінський, і, окрім цього, новочасному вченню про природні права, згідно з яким встановлення приватної власності випливає з людської єдності…
Локівський погляд на функцію сучасної приватної власності – діалектичну і водночас таку, що породжує поступ і напруження, є зародженням теоретичного розуміння суспільства, що здійснюється в таких більш розвинутих теоріях суспільства, як класичні політекономічні вчення Адама Сміта й Рикардо, і, нарешті, також у марксиській критиці політекономії».
     Ойхнер В. Лок / Вальтер Ойхнер // Класики політичної думки від Платона до М. Вебера : пер. з нім. / під ред. Є. Причепія. – Київ : Тандем, 2002. – С. 233–235.

Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки

«Как ни странно (потому что он был новатором в философии), Локк придерживается многих принципов меркантилизма. … Поэтому Локк разделяет и учение о торговом балансе, делает сильный акцент на численности населения страны, объясняет снижение ставки ссудного процента увеличением количества серебра и золота вследствие ввоза денег из Америки.
Как видим, Локк принимал количественную теорию денег. Считая ценность денег величиной воображаемой, он определял ее только обилием или нехваткой денежных металлов. При этом Локк указывал, что дело не только в количестве денег, но и в скорости их обращения (чем она выше, тем меньше требуется денег для одной и той же массы товаров).
Как и многие меркантилисты, Локк одобрял налоги на роскошь. Представляя внешнюю торговлю главным средством обогащения страны, он тем не менее основу богатства видел в труде.
Природа дает только сырье, которое мы не можем потреблять, говорит Локк. От человеческого труда зависят обработка сырья и такое видоизменение его, чтобы получать предметы потребления. Способность удовлетворять человеческие потребности представляет естественную, или внутреннюю, ценность предметов. Но в этом отношении предметы несопоставимы. Взаимоотношение спроса и предложения определяет фактическую цену, но есть более глубокое различие в ценности различных благ. Это различие, говорит Локк, определяется трудом...
Здесь перед нами, по сути дела, та же самая добавленная ценность, о которой знали и писали многие меркантилисты. Но есть одно тонкое различие, которое оказалось важным для последующей экономической мысли. Меркантилисты (например, знаменитый Аноним 1621 г.) говорили о добавленной ценности с точки зрения выгод внешней торговли (вывозить не сырье, а фабрикаты). Локк обсуждает это же понятие и говорит фактически то же самое, но уже на другую тему: о сравнительной ценности различных вещей. Казалось бы, небольшое смещение угла зрения на одно и то же явление, но это имело большие последствия.
В наибольшей мере Локк отошел от меркантилизма в отношении к сельскому хозяйству… Объявив землю первым источником богатства, Локк предложил заменить все налоги единым налогом на землю».
     Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – C. 106–107.

Петро Іванович Юхименко (нар. 1952 р.) – український економіст, доктор економічних наук, професор

«Найвідоміший філософ XVII ст., один із фаворитів матеріалістичної теорії пізнання, Джон Локк чітко сформулював те, що можна назвати загальним правилом кількісної теорії. Свою думку він висловлював в опублікованому в 1691 р. творі «Деякі думки про наслідки зниження проценту і підвищення цінностей грошей» приблизно так: якщо пропозиція грошей збільшується, то ціни на всі товари зростають. Його твердження, що рівень цін завжди пропорційний кількості грошей, розуміється з врахуванням «швидкості їх обігу». Коефіцієнт пропорційності у кожному випадку, зрозуміло, залежить від обсягу торгівлі. Тому навряд чи можна назвати цей висновок теоретичним досягненням, проте він корисний для теорії тим, що підкреслює функцію грошей як засобу обігу. Порівнюються два потоки: загальна кількість грошей в обігу за даний проміжок часу і сукупний обсяг торгівлі за цей же час, і таким чином демонструється, що абсолютна кількість грошей не має ніякого значення з точки зору багатства нації. Висновок про відсутність «внутрішньої» цінності грошей був руйнівним для меркантилістських принципів, хоча Локк залишався меркантилістом, так як вважав, що будь-якій країні вигідно мати в запасі грошей більше, ніж має інша країна».
     Юхименко П. І. Монетаризм: теорія і практика : монографія / П. І. Юхименко. – Київ : Кондор, 2006. – С. 10.

Твори

• Works [Electronic resource] : in 10 vol. / John Locke. – 10th ed. – Electronic text data. – London : printed for J. Johnson [et al.], 1801. – Vol. 1–10. – Mode of access: http://e-heritage.ru/indexer/search/fulltext/results.html?query=%EB%EE%EA%EA&%E8%F1%EA%E0%F2%FC.x=0&%E8%F1%EA%E0%F2%FC.y=0. – Date of request: 09.01.2017.
• Some Considerations of the Consequences of the Lowering of Interest and the Raising the Value of Money [Electronic resource] / John Locke. – Electronic text data. – Mode of access: http://www.marxists.org/reference/subject/economics/locke/contents.htm. – Title from the screen. – Date of request: 09.01.2017.
• Сочинения : в 3 т. : [пер. с англ. и лат.] / Джон Локк ; [ред. И. С. Нарский, А. Л. Субботин]. – Москва : Мысль, 1985–1988. – Т. 1–3. – (Философское наследие).
  Шифр зберігання книги: 1Ф Л73
• Избранные философские произведения : в 2 т. / Д. Локк ; [вступ. ст. И. С. Нарского]. – Москва : Соцэкгиз, 1960. – Т. 1–2. – (Философское наследие).
  Шифр зберігання книги: 1Ф Л73
• Два трактати про врядування / Джон Локк ; пер. з англ. О. Тереха, Р. Димерця. – Київ : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2001. – 264 с.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА609519
• Мысли о воспитании и о воспитании разума [Электронный ресурс] : с прил. портр. и очерка жизни и деятельности Локка / Джон Локк ; введ. и примеч. Эв. Даниэля ; пер. с англ. М. А. Энгельгардта. – Электрон. текстовые данные. – Санкт-Петербург : газ. "Шк. и жизнь", 1913. – 324 с. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01003805466#?page=5. – Дата обращения: 09.01.2017.
• О государстве / Локк. – Санкт-Петербург : Издание П. П. Сойкина, 1902. – 55 с.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В 251455
• Опыт о человеческом разуме / Джон Локк ; пер. А. Н. Савина. – Москва, 1898. – ХVI, 736 с.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В095125
• Розвідка про людське розуміння : у 4 кн. / Д. Локк ; пер. з англ. Н. Бордукової. – [Харків] : Акта, 2002. – Перекладено за виданням: An essay concerning human understanding : in 4 b. – Oxford, 1894.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: А123173

Література

• Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1895. – Т. 17а (полутом 34). – С. 917–920. – Режим доступа: https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Локк,_Джон. – Дата обращения: 09.01.2017.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1990. – Т. 34. – С. 917–920.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1909. – Т. 12. – С. 289–290.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
• Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат / ред. Ю. С. Гамбаров [и др.]. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1934. – Т. 27. – Стб. 340–344.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• История философии : энциклопедия / сост. А. А. Грицанов. – Минск : Интерпрессервис : Книжный Дом, 2002. – С. 571–572, 742–744, 1102–1103.
  Шифр зберігання книги: 1Ф И90
• Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 26. – С. 423 : портр.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
• Філософський енциклопедичний словник / ред. В. І. Шинкарук. – Київ : Абрис, 2002. – С. 342–343.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Ф56
• Encyclopedia Britannica [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: https://www.britannica.com/biography/John-Locke. – Title from the screen. – Date of request: 09.01.2017.
• Абрамян О. В. Дж. Локк про соціальні та економічні основи громадянського суспільства / О. В. Абрамян // Вісник Київського університету. Серія : Філософія. Політологія. – 1995. – Вип. 23. – С. 87–101.
  Шифр зберігання журналу в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича: 05(К.ун) Вісн
• Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. От Возрождения до Канта : учеб. пособие / Дарио Антисери, Джованни Реале ; в пер. и под ред. С. А. Мальцевой. – Санкт-Петербург : Пневма, 2002. – Ч. 6, гл. 12 : Джон Локк и создание критического эмпиризма. – C. 443–471.
  Шифр зберігання книги: 1Ф А72
• Базилевич В. Д. Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – 927 с. – С. 313–315, 357–359: о Джоне Локке.
  Шифр зберігання книги: 33 Б17
• Батиев Л. В. Политические и правовые учения ХVII века / Л. В. Батиев. – Санкт-Петербург : Юрид. центр Пресс, 2006. – Очерк 4 : Философия права и государства Джона Локка. – С. 268–346.– (Теория и история государства и права).
  Шифр зберігання книги: 34(09) Б28
• Бетелл Т. Собственность и процветание / Том Бетелл ; [пер. с англ. Б. Пинскера ; науч. ред. А. Куряев]. – Москва : ИРИСЭН, 2008. – 480 с. – О Джоне Локке см. по предм.-имен. указ.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Б54
• Блауг М. Локк Джон / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 175–177.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: Б343468
• Вон К. Джон Локк / Карен И. Вон // "Невидимая рука" рынка / под ред.: Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена ; [пер. с англ. Ю. Автономов и др.] ; науч. ред. Н. А. Макашева. – Москва : Изд. дом ГУ ВШЭ, 2009. – С. 262–266. – (The New Palgrave).
  Шифр зберігання книги: 33(09) Н40
• Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – 606 с. – Из содерж.: Теоретические основы критики меркантилизма. Дж. Локк. – С. 415–419. – Режим доступа: http://www.booksite.ru/fulltext/mys/lye/cjn/omik/index.htm. – Дата обращения: 09.01.2017.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/1
• Гегель. Лекции по истории философии. Кн. 3, ч. 3, гл.2.b.1. Локк / Гегель // Сочинения : [в 14 т.] / Гегель ; пер. Б. Столпнера. – Москва ; Ленинград : Соцэкгиз, 1935. – Т. 11. – С. 316–330.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Г27
• Гребенев К. В. Джон Локк : популярный очерк его жизни и учения / К. В. Гребенев. – Москва ; Ленинград : Моск. рабочий, 1929. – 239 с. – (Жизнь замечательных людей).
  Шифр зберігання книги в НБУВ: А0237051
• Заиченко Г. А. Джон Локк / Г. А. Заиченко. – Москва : Мысль, 1973. – 207 с. – (Мыслители прошлого).
  Шифр зберігання книги: 1Ф З-17
• Заиченко Г. А. Джон Локк / Г. А. Заиченко. – 2-е изд., дораб. – Москва : Мысль, 1988. – 207 с. – (Мыслители прошлого).
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: А474227
• Литвинова Е. Ф. Джон Локк, его жизнь и философская деятельность : биогр. очерк / Е. Ф. Литвинова. – Санкт-Петербург, 1892. – 77 c. – (Жизнь замечательных людей : биогр. библиотека Ф. Павленкова). – Режим доступа: http://books.e-heritage.ru/book/10078213. – Дата обращения: 09.01.2017.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: Попов 16428
• Лопух К. В. Сучасний монетаризм : монографія / К. В. Лопух, В. М. Фещенко, П. І. Юхименко ; за заг. ред. П. І. Юхименка. – Київ : Центр учб. літ., 2015. – 272 с. – С. 20–21: про Джона Локка.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Л77
• Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – Из содерж.: Локк в роли экономиста. – С. 106–107.
  Шифр зберігання книги: 33(09) М14
• Моска Г. История политических доктрин / Гаэтано Моска ; [пер. с итал. Е. И. Темнова]. – Москва : Мысль, 2012. – 326 с. – С. 186–188: о Джоне Локке.
  Шифр зберігання книги: 1Ф М82
• Нарский И. С. Философия Джона Локка / И. С. Нарский. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1967. – 63 с.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Н30
• Нарский И. С. Джон Локк и его теоретическая система : [вступ. ст.] / И. С. Нарский // Сочинения : в 3 т. : пер. с англ. / Джон Локк. – Москва : Мысль, 1985. – Т. 1. – С. 3–76. – (Философское наследие).
  Шифр зберігання книги: 1Ф Л73
• Негиши Т. История экономической теории / Такаши Негиши ; пер. с англ. под ред. Л. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – Гл. 2.1 : Локк и его микроэкономическое обоснование количественной теории. – С. 48–58.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Н41
• Ойхнер В. Лок / Вальтер Ойхнер ; пер. Андрій Богачов // Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера : [пер. з нім.] / під ред. Є. Причепія. – Київ : Тандем, 2002. – С. 227–241.
  Шифр зберігання книги: 1Ф К47
• Рассел Б. Історія західної філософії / Бертран Рассел ; пер. з англ. Ю. Лісняка, П. Таращука – Київ : Основи, 1995. – Кн. 3, ч.1, розд. 13 : Локкова теорія пізнання. – С. 504–515 ; розд. 14 : Локкова політична філософія. – С. 515–535.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Р24
• Роббинс Л. История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – 496 с. – С. 115–120, 159–160: о Джоне Локке.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Р58
• Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1934. – Ч. 1. – 303 с. – Из содерж.: Джон Локк (1632–1704). – С. 59–62.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Р64
• Себайн Д. Історія політичної думки : пер. з англ. / Д. Себайн, Т. Л. Торсон. – Київ : Основи, 1997. – Зі змісту: Природне право власності. [Джон Локк]. – C. 465–467.
  Шифр зберігання книги: 1Ф С28
• Чичерин Б. Н. Политические мыслители древнего и нового мира / Б. Н. Чичерин. – Санкт-Петербург : Лань, 1999. – 336 с. – Из содерж.: Локк. – С. 213–244.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Ч-72
• Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – 494 с. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). – С. 148–149: о Джоне Локке.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Ш96
• Экономическая история мира. Европа. Т. 3 / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Разд. 11.5.2 : Локк. – С. 313–314.
  Шифр зберігання книги: 33М Э40
• Эспинас А. История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – 218 с. – С. 88–92: о Локке.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Э85
• Яковлев А. Завещание Джона Локка, приверженца мира, философа и англичанина / Анатолий Яковлев. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – 424 с.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Я47
• Янжул И. Английская свободная торговля : исторический очерк развития идей свободной конкуренции и начал государственного вмешательства / И. Янжул. – Москва, 1876. – Вып. 1. – 228 с. – С. 114–122: о Локке.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В46234/1
• Fowler T. Locke [Electronic recourse] / Thomas Fowler. – Electronic text data. – London : Macmillan, 1883. – VIII, 200 p. – Mode of access: http://dlib.rsl.ru/viewer/01004424415#?page=1. – Date of request: 09.01.2017.
• King P. The life of John Locke [Electronic recourse] : With extracts from his correspondence, journals, and commonplace books / Peter King. – Electronic text data. – London : Colburn, 1829. – XI, 407 p. – Mode of access: http://dlib.rsl.ru/viewer/01004424569#?page=2. – Date of request: 09.01.2017.

Фотогалерея

<gallery widths=200px heights=220px perrow=4>

Файл:Locke2.jpg|Локк Дж. Сочинения : в 3 т. : [пер. с англ. и лат.] / Джон Локк ; [ред. И. С. Нарский, А. Л. Субботин]. – Москва : Мысль, 1985 – Т. 1. – (Философское наследие). Файл:Locke3.jpg|Локк Дж. Сочинения : в 3 т. : [пер. с англ. и лат.] / Джон Локк ; [ред. И. С. Нарский, А. Л. Субботин]. – Москва : Мысль, 1985. – Т. 2. – (Философское наследие). Файл:Locke4.jpg|Историческая портретная галерея. Выдающиеся личности. – Москва : АСТ ; Санкт-Петербург. : Полигон, 2004. – С. 671. Файл:Locke5.jpg|Философская энциклопедия / гл. ред. Ф. В. Константинов. – Москва : Сов. энцикл., 1964. – Т. 3. – С. 248. Файл:Locke6.jpg|Таранов П. С. 120 философов : в 2 т. / П. С. Таранов. – Симферополь, 2005. – Т. 2. – С. 89. Файл:Locke7.jpg|Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/19808. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Locke8.jpg|Режим доступу: http://books.atheism.ru/gallery/Locke/. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Locke9.jpg|Режим доступу: http://books.atheism.ru/gallery/Locke/. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Locke10.jpg|Режим доступу: http://books.atheism.ru/gallery/Locke/. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Locke11.jpg|Режим доступу: http://books.atheism.ru/gallery/Locke/. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Child2.jpg|Режим доступу: http://mises.org/daily/4702.. – Дата звернення: 09.01.2017.