Петті Вільям

Петті Вільям

Petty William
(26 травня 1623 – 16 грудня 1687) –
англійський економіст,
засновник англійської класичної політичної економії.

Життя та діяльність

В. Петті є центральною фігурою, що представляє початок розкладу меркантилізму і виникнення класичної політичної економії. Час появи основних економічних праць Петті відноситься до періоду розквіту англійського меркантилізму. “Его жизнь так же необычна, как необычны интересы, склонности и дарования этого суконщика, моряка, ученого-врача, музыканта, землемера и картографа, математика, судостроителя, поэта, политика и величайшего экономиста и статистика того времени» (Птуха М. Очерки по истории статистики ХVІІ–ХVІІІ веков / М. Птуха. – Москва : Госполитиздат, 1945. – С. 46).

Народився Вільям Петті у м. Ромсі в Хемпширі (Південна Англія). Його батько Ентоні Петті був дрібним ремісником (сукнарем). У дитинстві головною розвагою маленького Петті було спостереження за роботою різних майстрів: ткачів, теслярів, ковалів та ін. Він отримав навички у багатьох ремеслах і, навіть ставши дуже багатим, любив робити різні речі власними руками. Початкову освіту отримав у міській школі. Хлопчик мав вражаючі здібності. Незважаючи на низькій рівень навчання у школі, він до 12 років не тільки знав грамоту і вмів рахувати, але міг читати і писати латинською мовою і засвоїв основи грецької. У 14 років залишив домівку і найнявся юнгою на корабель. Через рік отримав травму і за суворим звичаєм того часу з переломом ноги був висаджений на найближчий берег. Опинившись на півночі Франції, він написав латинською мовою віршовану письмову заяву до Канського коледжу – навчального закладу єзуїтів. Здібності юнака настільки вразили монахів, що вони прийняли його до коледжу на повне матеріальне утримання. За два роки навчання Петті поглибив свої знання латини, вивчив грецьку і французьку мови, арифметику, геометрію, астрономію. Він мав неабиякі здібності до математики і до кінця життя залишався в цій галузі на рівні досягнень науки того часу.

Повернувся до Англії В. Петті у 1643 р. Заробляв на життя кресленням морських карт, декілька місяців служив у військовому флоті. Морська і навігаційна справа на все життя залишилася його пристрастю. Пізніше він проектував і намагався побудувати судно особливого типу, писав нотатки про морську патрульну службу і т.п. У тому ж 1643 р. Петті знову залишає Англію і їде до Голландії та Франції, де вивчає переважно медицину в Утрехті, Лейдені, Амстердамі та Парижі. В Амстердамі він заробляє на життя в майстерні ювеліра та оптика. У Парижі він служить секретарем відомого англійського філософа Гоббса, що перебував там в еміграції. Завдяки Гоббсу спілкується із інтелектуальною елітою Франції тих часів, включаючи Декарта і Гассенді.

В. Петті у 1646 р. повернувся до Англії. Завершив медичну освіту в Оксфордському університеті. Його універсальний розум, різнобічні здібності шукали застосування і в інших сферах. Це підтверджує той факт, що в 1647 р. він винайшов копіювальну машину. Петті отримав в Оксфордському університеті ступінь доктора медицини (1648 р.), став професором анатомії і віце-принципалом (проректором) Брейсноус-коледжу. У Лондоні він викладав у Грешем-коледжі анатомію та музику.

У роки перебування в Оксфорді Петті був активним членом групи молодих вчених, що називала себе “невидимою” колегією, з якої пізніше виникло Королівське товариство (Британська академія наук). У липні 1662 р., коли було офіційно засновано Лондонське Королівське товариство, Петті став одним із його членів-засновників. Він до кінця життя приймав активну участь в його роботі, обирався віце-президентом. У 1684 р. він виступив ініціатором створення ірландського філіалу товариства – Дублінського Королівського товариства і був його першим президентом.

“… Величайшим и блаженнейшим является труд мышления”, – написав Петті в останньому листі близькому другу Саутвеллу (Цит. за: Аникин А. В. Уильям Петти / А. В. Аникин, В. А. Аникин. – Москва : Экономика, 1986. – С. 26).

У 1651 р. Петті залишив кафедру і зайняв посаду лікаря при головнокомандувачі англійської армії в Ірландії. Отримав підряд на «огляд земель армії» і за допомогою майже тисячі англійських землемірів, менш ніж за рік склав карти земельних угідь Ірландії. Гроші, отримані за виконання цих робіт, В. Петті використав на скуповування земель у солдат та офіцерів, які не могли чи не хотіли чекати своїх наділів. Крім того, частину землі він отримав як винагороду від уряду. У результаті Петті став власником декількох десятків тисяч акрів землі в різних кінцях острова. Пізніше його володіння ще більше зросли. Водночас він став найближчим помічником і секретарем лорда-намісника Ірландії Генрі Кромвеля, молодшого сина протектора. У 1658 р. Петті був обраний до парламенту і став одним з лідерів кромвелівської партії у палаті громад, де виступав з ідеями реформування податкової системи, організації статистичної служби, проектами поліпшення торгівлі. Пізніше став радником Карла II, який вибачив йому минулі зв’язки з Кромвелем. Водночас Петті працював над багатьма винаходами (двоколісний екіпаж, туалет із системою змиву, катамаран). 1661 р. син ремісника-сукнаря був зведений у рицарське звання, заслужив право іменуватися сером Вільямом Петті.

З 1659 р. Петті жив то в Ірландії, то в Англії. Протягом багатьох років працював головним землевпорядником та податковим адміністратором Ірландії. У 1685 р. Петті остаточно оселився в Лондоні і став радником нового короля Якова II. Достовірно відомо з документів і листування Петті, що королівська влада двічі пропонувала йому перство, від якого він відмовився, пояснюючи причину відмови від королівської милості в одному з листів: “Я скорее согласен быть медным фартингом, но имеющим свою внутреннюю ценность, чем латунной полукроной, как бы красиво она ни была отчеканена и позолочена” (Цит. за: Аникин А. В. Юность науки: жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 59). Він розцінював ці пропозиції як намагання у такий спосіб відмовити йому в проханні надати державну посаду, на якій він міг би реалізувати свої сміливі економічні проекти. Помер у 1687 р. і був похований в рідному місті Ромсі.

Через рік після смерті В. Петті його старший син Чарльз став бароном Шелберном. Це було ірландське баронство, яке не надавало права засідати в палаті лордів у Лондоні. Тільки правнук Петті зайняв це місце і увійшов в історію Англії як значний політичний діяч і лідер партії вігів під ім’ям маркіза Ленсдауна.

Перші економічні твори В. Петті відносяться до 1647-1648 рр. Серед основних праць В. Петті – «Трактат про податки і збори» («A Treatise of Taxes and Contributions», 1662 р.), «Політична арифметика» («Political Arithmetic», 1676 р.), «Слово мудрим» («Verbum Sapienti», 1664 р.), «Політична анатомія Ірландії» («Political Anatomy of Ireland», 1672 р.), «Різне про гроші» («Quantulumcunque Concerning Money», 1682 р.) та ін.

У своїх працях видатний англійський економіст:

• Перейшов від емпіричного опису економіки до виявлення причинних залежностей її функціонування, застосування методу наукової абстракції.
• Започаткував математизацію економічного аналізу та економіко-статистичні методи пізнання.
• Подолав меркантилістські уявлення про суть багатства та джерела його примноження.
• Виокремив категорії національного доходу і національного багатства, здійснив спробу їх грошової оцінки.
• Заклав основи трудової теорії вартості.
• Здійснив спробу визначити об’єктивну основу заробітної плати, встановивши її залежність від вартості засобів існування робітників.
• Започаткував вивчення диференціальної земельної ренти, існування якої він пов’язував із відмінностями у родючості землі та різним місцерозташуванням земельних ділянок стосовно ринку. Дав перше глибоке та оригінальне для того часу трактування ціни землі як капіталізованої земельної ренти.
• Сформулював та спробував вирішити проблему грошового обігу, звернувши увагу на кількість грошей як важливий фактор економічної стабільності.
• Здійснив дослідження проблем оподаткування та фінансів, розкрив джерела і структуру податкових зборів тощо.

(Див.: Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 150–155).

Вільям Петті залишив помітний слід в історії економічної науки, хоча єдиної точки зору на його науковий внесок на сьогодні не існує. Одні автори називають його видатним представником меркантилізму, другі вважають його основним здобутком створення основ статистико-економічного методу досліджень і економічної статистики, треті наполягають на тому, що саме Петті став засновником нового напряму в науці, з якого згодом сформувалася англійська класична політична економія.

Як це не дивно, але у першій половині XIX ст. про Петті в Англії майже забули. Нових видань його праць не було, старі були бібліографічною рідкістю. Цю ситуацію відобразив Дж. Р. Мак-Куллох (1789–1864 рр.) – один із перших істориків економічної думки. У книзі «Література з політичної економії» («The literature of political economy», 1845 р.) він стверджував, що «A Treatise of Taxes and Contributions … one of the most remarkable of the early tracts in any branch of political economy» (McCulloch J. R. The literature of political economy: a classified catalogue of select publications in the different departments of that science, with historical, critical and biographical notices / J. R. McCulloch. – London, 1845. – P. 212.) (««Трактат о налогах и сборах» Петті … один з найвидатніших ранніх творів у будь-якій галузі політичної економії». – Пер. укл.). Також Мак-Куллох відзначив пріоритет Петті у формуванні трудової теорії вартості: He has in different parts of this tract indicated, with considerable distinctness, the fundamental principle, by establishing which Mr. Ricardo gave a new aspect to the whole science, that the value of commodities is, speaking generally, determined by the quantities of labour required to produce them and bring them to market (McCulloch J. R. The literature of political economy. – P. 212.) («У різних частинах цього трактату він висловив зі значною виразністю основний принцип, встановленням котрого Рікардо надав нового аспекту всій науці, а саме: вартість товарів, загалом, визначається кількістю праці, що необхідна для виробництва і доставки їх на ринок». – Пер. укл.).

Таким чином, Мак-Куллох, розглядаючи еволюцію трудової теорії вартості, провів пряму від Петті до Рікардо. Мак-Куллох характеризував Петті як «one of the most remarkable persons of the seventeenth century» (McCulloch J. R. The literature of political economy. – P. 211) («одну з найвидатніших постатей XVII сторіччя». – Пер. укл.) і висловив здивування з приводу того, що за півтора століття не було видано «nothing like a complete or respectable edition of the works of this extraordinary man» (McCulloch J. R. The literature of political economy. – P. 212) («нічого схожого на повне і авторитетне видання творів цієї надзвичайної людини». – Пер. укл.).

З великою зацікавленістю ставився до В. Петті К. Маркс. “Петті почуває себе засновником нової науки…”, “Його геніальна сміливість”, “Оригінальним гумором пройняті всі твори Петті…” (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 13. – С. 36, 37), “справжній шедевр за змістом і за формою” – ці оцінки Маркса творів Петті дають уявлення про його ставлення “до найгеніальнішого і найоригінальнішого дослідника-економіста” (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 20. – С. 229). За висловом Маркса, «Уільям Петті – батько політичної економії і до певної міри винахідник статистики» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 23. – С. 262).

Серед тих вчених, хто вважає, що теоретичні заслуги В. Петті дещо перебільшено – Й. Шумпетер. Звертаючи увагу на те, що ім’я Петті стало “одним из великих в истории экономической науки”, він пише: “Что касается его посмертной славы, то она объясняется не только его заслугами, но и удачей. Маркс решил считать Петти основателем экономической науки, в результате чего к буржуазным похвалам, инициатором которых в 1857 г. выступил Рошер, добавились одобрительные оценки со стороны социалистов. Таким образом, экономисты, не соглашавшиеся друг с другом ни по одному другому вопросу …, с тех пор стали сообща восхвалять его, а немцы превозносили его даже больше, чем англичане” (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 269. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).

Й. Шумпетер пише, що він не поділяє твердження про наявність у працях Петті трудової теорії вартості; теорії заробітної плати; теорії додаткової вартості, пов’язаної з експлуатацією; теорії земельної ренти. Багато критичних зауважень у автора “Історії економічного аналізу” і до теорії процента, яку розробив Петті. Шумпетер визнає за Петті реальний внесок у пояснення ринкового механізму, оскільки у Петті існує розуміння тенденції вирівнювання прибутковості між галузями.

Зовсім інше ставлення до видатного англійця у М. Блауга: “Он всегда высказывал общие принципы почти случайно, в процессе обсуждения конкретных проблем. Тем не менее, эти работы представляют собой настоящий рог изобилия терминов и концепций, которые стали преобладать в экономической мысли в течение последующих трех веков: “полная занятость” и “при прочих равных условиях” – это термины Петти; идея о том, что национальный доход равен национальным расходам; общественные работы как метод борьбы с безработицей; земля и труд как единственные первичные факторы производства – “Труд есть отец и активный принцип богатства, в то время как земля – его мать”; понятие общей единицы измерения, с помощью которой можно конвертировать продукт земли в продукт труда; цена земли как дисконтированная текущая ценность ожидаемых будущих рентных платежей и, аналогично, “ценность человека” как текущая ценность его ожидаемого дохода; прирост населения как критерий национального процветания; преимущества низкой заработной платы, связанные с обратным наклоном кривой предложения труда; теория, согласно которой предложение денег регулируется автоматически, приспосабливаясь к “потребностям торговли”, через изменение скорости обращения денег; рассуждение о том, что налоги должны быть пропорциональны расходам, а не доходам, и что они должны быть нейтральны по отношению к преобладающему распределению богатства; оценка выгод от внешней торговли в терминах преимуществ специализации и территориального разделения труда – взгляды Петти были бесконечно многосторонними, он генерировал идеи, касающиеся всех аспектов экономики.

Однако самым большим его вкладом в экономику стало изобретение “политической арифметики” – количественных оценок национального богатства и потока национального дохода с целью определения надлежащей базы для налогообложения”. Так оцінив внесок В. Петті в економічну науку М. Блауг в книзі «100 великих экономистов до Кейнса» (Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 236–237).

Цікаве дослідження економічних поглядів В. Петті належить всесвітньо відомому українському економісту Євгену Слуцькому, який в 1912–26 рр. викладав у Київському комерційному інституті. 14 листопада 1913 р. на засіданні гуртка економістів при Київському комерційному інституті з нагоди 250-річчя появи першого економічного трактату Вільяма Петті, Слуцький представив присутнім нарис, присвячений видатному англійцю. Пізніше роботу було опубліковано.

У праці “Сер Вільям Петті” Слуцький звернув увагу на спадкоємність економічних поглядів видатного англійського вченого, наголошуючи на тому, що твори В. Петті є класичними “для упражнения в искусстве изучения истории экономической мысли”. На думку Є. Слуцького, вважати В. Петті прибічником трудової теорії вартості “можно лишь с большими оговорками”. Продовжуючи, він зазначає, що “прежде всего, об абсолютной трудовой ценности в смысле Маркса здесь не может быть и речи. Труд является не субстанцией ценности, а лишь фактором, определяющим меновую пропорцию, т. е. играет примерно туже роль, как и у Рикардо, трудовая теория которого (относительная) не может быть отождествлена с теорией Маркса” (Є. Слуцький. Визнання. Творча спадщина з погляду сучасності / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2007. – С. 319. – (Славетні постаті)). Особливий інтерес у Слуцького викликала теорія відсотку на капітал, природа якого пояснювалася з позицій утримання, таким чином, на думку Слуцького, “Петти является истинным родоначальником теории воздержания, провозглашенной Сениором и сравнительно недавно вновь возродившейся в англо-американской литературе” (Є. Слуцький. Визнання. – С. 324). Він зазначав також, що у творах В. Петті міститься багато інших глибоких економічних ідей, які отримали розвиток у працях наступних поколінь економістів. «… какое богатство тем затронуто Петти, и как много нитей связывает его с последующими экономическими течениями. Но только читая сочинения Петти в подлиннике можно вполне почувствовать, как выпукло выступают все эти зачатки, так богато развившиеся потом, и с какой гениальной простотой и наивностью намечены они часто как бы мимоходом брошенными замечаниями» (Є. Слуцький. Визнання. – С. 330).

“Прошло триста лет. Мир сильно изменился. Многое в наследии Петти осталось в том времени, когда он жил. Экономическая наука, у истоков которой он стоял, развилась и приобрела совершенно иное лицо. И все же произведения Петти даже сегодня будят мысль и радуют сердце. Уильям Петти возглавляет шеренгу гигантов экономической мысли Британии, которая начала выстраиваться с этого времени” (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – С. 98).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Вільяма Петті

Карл Маркс (1818–1883) – німецький економіст, філософ, соціолог

«Петті зводить споживну вартість до праці, анітрохи не обманюючись відносно природної обумовленості її творчої сили. Дійсну працю він з самого початку розглядає в усьому її суспільному цілому як поділ праці. Цей погляд на джерело речового багатства не залишається, як, наприклад, у його сучасника Гоббса, більш-менш безплідним, а приводить його до політичної арифметики – першої форми, в якій політична економія виділяється як самостійна наука».
     Маркс К. До критики політичної економії / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 13. – С. 36.

«В одному місці у Петті можна побачити догадку про природу додаткової вартості, хоч він розглядає її тільки у формі земельної ренти. Особливо, коли це місце зіставити з таким-от місцем, де він відносну вартість срібла і хліба визначає тими відносними кількостями їх, на виробництво яких потрібен один і той самий робочий час…».
     Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 26, ч. 1. – С. 154.

«У Петті безладно переплітаються троякі визначення:

а) Величина вартості, що визначається однаковим робочим часом, причому праця розглядається як джерело вартості.

b) Вартість як форма суспільної праці. Тому гроші виступають як справжня форма вартості, хоч в інших місцях Петті розбиває всі ілюзії монетарної системи. Отже, тут у нього намічається визначення поняття.

с) Змішання праці як джерела мінової вартості з працею як джерелом споживної вартості, де праця передбачає речовину природи (землю). По суті справи у Петті, коли він встановлює «відношення рівності» між працею і землею, вільно продавана земля зображається як капіталізована рента – отже, Петті говорить тут не про землю як речовину природи, з якою має справу реальна праця».
     Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 26, ч. 1. – С. 341.

Фрідріх Енгельс (1820–1895) – німецький підприємець, політичний діяч, філософ, історик, публіцист

«Петті дає цілком ясний і правильний аналіз величини вартості товарів. Наочно пояснивши її спочатку на прикладі рівної вартості благородних металів і зерна, що вимагали однакової кількості праці, Петті говорить перше і разом з тим останнє «теоретичне» слово про вартість благородних металів. Але, крім того, Петті висловлює у певній і загальній формі думку про те, що вартості товарів вимірюються рівною працею (equal labour). Він застосовує своє відкриття до розв'язання різних проблем, іноді дуже заплутаних, і місцями – з різної нагоди і в різних творах, навіть там, де він не повторює цього основного положення, – він робить з нього важливі висновки. Але вже в своєму першому творі він говорить:

«Я тверджу, що це» (тобто оцінка за допомогою рівної праці) «є основою для вирівнювання і зважування вартостей; але я мушу визнати, що в надбудовах, що підносяться на цій основі, і в практичних її застосуваннях має місце велика різноманітність і велика складність».

Отже, Петті однаково усвідомлює і важливість свого відкриття, і трудність застосування його в конкретних випадках. Тому для деяких окремих випадків він намагається обрати також і інший шлях.

Треба, – говорить Петті, – знайти природне відношення рівності (а natural Par) між землею і працею так, щоб вартість можна було, за бажанням, виражати, «як у землі, так і в праці або, ще краще, в них обох».

Саме заблудження Петті геніальне».
     Енгельс Ф. Анти-Дюринг / Ф. Енгельс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 20. – С. 228.

Давид Іохелевич Розенберг (1879–1950) – російський економіст, відомий історик економічної думки

«…Петти не сразу удается освободиться от меркантильных представлений. Каждая из его работ – это определенный этап в развитии как его метода, так и его воззрений. Наибольшей зрелости они достигают в последней его работе, «Кое-что о деньгах»…

Но уже в первой своей крупной работе, «Трактат о налогах и сборах», Петти заложил основу всей классической политической экономии, определив стоимость товаров трудом. Хотя он и не развивает своей теории стоимости в цельную систему, однако, как мы увидим это ниже, он исходит из нее в своих дальнейших исследованиях.

Противоположность Петти меркантилизму проявляется прежде всего в его методе».
     Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – C. 73.

«Петти установил ряд внутренних зависимостей буржуазных отношений производства. Важнейшие из них следующие: 1) зависимость естественной цены товара от труда, потраченного на его производство; 2) зависимость заработной платы от минимума средств существования рабочего; 3) зависимость ренты (как общей формы прибавочной стоимости) от размера заработной платы.

Но Петти эти зависимости рассматривает как естественные, не видя их исторической обусловленности и, следовательно, не понимая, что они естественны лишь для капиталистического способа производства. Однако это не умаляет исторического значения Петти, пытавшегося первым проложить путь от фактов к их внутренним зависимостям. По проложенному им пути пошла вся классическая политическая экономия».
     Розенберг Д. И. История политической экономии. – Т. 1. – C. 80.

Євген Євгенович Слуцький (1880–1948) – український економіст, математик, статистик

«С легкой руки К. Маркса установился взгляд на Петти как на предшественника трудовой теории ценности. Маркс добросовестно выбрал из работ Петти действительно почти все наиболее существенное, но он истолковал его чересчур односторонне. Во-первых, знаменитое выражение Петти, что труд есть отец, а земля – мать богатства, гласит в подлиннике так: "труд есть отец и активное начало богатства, как земля – его мать", причем интересно, что аналогичное выражение встречается также и у Граунта: "Руки – отец, как земля – мать и производящее чрево (womb) богатства".

Оба писателя приводят эти слова в скобках, что в 17 столетии эквивалентно кавычкам, выделяющим чужую мысль, и старинный немецкий переводчик Граунта, совершенно правильно угадывая характер выражения, сопроводил его прибавленными от себя словами: "как говорит пословица", которых нет у Граунта. Что касается образа, в который облечена основная мысль у обох писателей, то он не меньшей древности, чем писания Аристотеля, и опирается на ходячее представление, по которому мужчина активен, а женщина пассивна в процессе размножения.

И тем более в этой фразе нельзя видеть зародыша специально трудовой теории ценности, что она говорит не о ценности, а о богатстве и на ряду с трудом ставит землю.

Таким образом, мы имеем перед собой в этом старинном изречении не что иное, как совершенно не дифференцированный еще эмбрион целого ряда дальнейших идей, имеющий лишь отдаленную связь с трудовой теорией ценности".

Гораздо большее отношение к трудовой теории ценности имеет другой отрывок: "Если, – говорит Петти, – кто-нибудь может доставить унц серебра из рудника в Перу за то же самое время, в течение которого он может произвести бушель хлеба, то одно будет естественной ценою другого". Однако считать Петти на основании этого и других подобных мест сторонником трудовой теории ценности можно лишь с большими оговорками».
     Є. Слуцький. Визнання. Творча спадщина з погляду сучасності / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2007. – С. 318–319.

Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст,
історик економічної думки

«Петти (1623–1687) был, как говорится, человеком, всем обязан¬ным самому себе: целителем, хирургом, математиком, инженером-теоретиком, членом парламента, государственным служащим и дельцом; он был одним из тех полных жизни людей, которое добиваются успеха почти во всем, за что берутся, и даже неудачу превращают в успех. Хотя такая многосторонность имеет и свои негативные последствия, имя Петти стало одним из великих в истории экономической науки. Что касается его посмертной славы, то она объясняется не только его заслугами, но и удачей. Маркс решил считать Петти основателем экономической науки, в результате чего к буржуазным похвалам, инициатором которых в 1857 г. выступил Рошер, добавились одобрительные оценки со стороны социалистов. Таким образом, экономисты, не соглашавшиеся друг с другом ни по одному другому вопросу (причем среди них было много таких, кто совер¬шенно не понимал вклада Петти), с тех пор стали сообща восхвалять его, а немцы превозносили его даже больше, чем англичане. Рекомендую прочесть его жизнеописание (1895) лорда Э. Фитцмориса. Из трудов Петти наи¬большую важность для нас представляют: «Трактат о налогах и сборах» (A Treatise of Taxes and Contributions; 1662); Verbum Sapienti (1665; опубл. в 1691 г.); Political Anatomy of Ireland (1672); Political Arithmetick (1676; опубл. в 1690); Quantulumcunque concerning Money (1682); Essays on Political Arithmetick (1671–1687); все эти труды переизданы в книге The Economic Writings of Sir William Petty (ed. by С. Н. Hull; 1899)».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 269–270.

«Суть того, что он называл «политической арифметикой», и его личного вклада в нее была с непревзойденной точностью сформулирована одним из его талантливейших последователей Дэвенантом: «Под политической арифметикой мы понимаем искусство рассуждать с помощью цифр о вещах, относящихся к государственному управлению… Само по себе это, несомненно, очень древнее искусство... [но Петти] первым дал ему название и создал для него правила и методы».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 269–271.

«Все или почти все темы его работ были подсказаны насущными проблемами его времени и его страны, такими как налогообложение, деньги, политика в области международной торговли, в особенности достижение преимущества перед голландцами и т. д. Его высокий интеллект проявляется во всех комментариях и предложениях, но в них нет ничего поразительного, оригинального или выдающегося: они выражали общераспространенные или быстро распространявшиеся среди лучших английских экономистов взгляды. Нет ничего выдающегося и в том факте, что Петти в своих рассуждениях исходил из более или менее ясно осознаваемого набора принципов или теоретической схемы; подобные схемы были созданы рядом его современников, и схема Петти не отличалась от них большей четкостью. Однако было нечто, характерное только для него, позволившее в полной мере проявиться его интеллектуальной энергии и теоретическому таланту:… он создавал концепции на базе статистических исследований и в связи с ними, и на этом пути он в некоторых вопросах продвинулся дальше других. Наиболее ярким тому примером по праву является его концепция скорости обращения денег... Другим примером является работа, посвященная национальному доходу: он не потрудился дать собственное определение национального дохода, но признавал аналитическое значение этой переменной и попытал¬ся ее вычислить. Исходя из этого, можно сказать, что современный анализ национального дохода берет начало с работ Петти, хотя в целом лучше проследить его развитие, начиная с paбот Кенэ ... Третий пример: каждый знает набившую оскомину фразу: «Труд – отец... богатства, – а земля – его мать». Это значит, что Петти воздал должное обоим «первичным факторам производства», которыми занимались теоретики более позднего времени».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 273–274.

Павло Студенський (1887–1961) – американський вчений, заслужений професор Нью-Йоркського університету

«Вильям Петти (1623–1687) был действительным творцом понятия национального дохода. Во всяком случае, еще не найдено ни одного упоминания об этом понятии у экономистов до Петти. В своем «Слове мудрому» (Verbum Sepienti), написанном, как принято думать, в 1665 г. и опубликованном только в 1691 г., т. е. четыре года спустя после его смерти, а также в «Политической арифметике», написанной, как обычно считают, в 1676 г. и также опубликованной посмертно, Петти определил «доход народа» как «сумму стоимости труда народа» и «годовой источник запаса или богатства нации», предвосхищая современное разграничение между доходом от труда и доходом от капитала. Он рассматривал доход от капитала в виде суммы ренты и другого дохода от собственности на недвижимое и личное имущество, процента и прибыли. В национальный доход он включал услуги гражданских и военных правительственных чиновников, услуги лиц свободных и других профессий. Кроме того, он определял национальный доход как сумму «годового расхода народа» и излишка, который остается после расходов, выдвинув общее положение, что там, «где народ процветает, там доход больше расхода», и то, «что мы называем богатством, запасом или обеспечением нации, является результатом предшествующего труда...». При исчислении этого национального дохода – деле, совершенно неизвестном до него, – Петти стремился определить степень экономической мощи и благосостояния нации и, как он писал, «показать.., что подданные короля не находятся в таких плохих условиях, как это хотели бы представить недовольные», а также показать «огромное значение единения промышленности и повиновения для всеобщей безопасности и счастья каждого отдельного человека». Одним из недостатков в построении его теории национального дохода, который был исправлен его непосредственным последователем Грегори Кингом, было слабое изучение источников прироста национального богатства».
     Студенский П. Доход наций: (теория, измерение и анализ: прошлое и настоящее) / П. Студенский. – Москва : Статистика, 1968. – С. 42.

«Он удачно назвал новый метод «политической арифметикой», подчеркивая этим две вещи: во-первых, что он имеет дело со всем обществом в целом и, во-вторых, что он рассматривает общественные явления с количественной точки зрения, или, как он говорил, «выражая их на языке числа, веса и меры», а не путем употребления слов в сравнительной или превосходной степени. Он настаивал на том, что только то количественное выражение является точным, которое имеет дело с очевидными и могущими быть проверенными фактами. Название, которое Петти дал этой новой науке, вошло в обиход и применялось на протяжении следующего столетия вплоть до конца XVIII в., когда оно было заменено термином «статистика»…».
     Студенский П. Доход наций. – С. 66.

«Интерес Петти к исчислению национального дохода Англии и к оценке ресурсов страны возник на основе его личного опыта как налогового администратора, широкого знакомства с государственными делами страны и, хотя это и кажется странным, его профессии врача. Он пытался применить методы естественных наук к общественным наукам, рассматривая общественный организм как человеческий организм, а инструмент «политической арифметики» (статистику) – как скальпель хирурга. Об этом он особенно ясно говорит в своей работе «Политическая анатомия Ирландии»…».
     Студенский П. Доход наций. – С. 67.

«При исчислении национального дохода и ресурсов Англии Петти преследовал несколько целей. Прежде всего, он хотел доказать математически, что государство могло бы получать значительно больше дохода от налогов, чтобы финансировать свои гражданские и военные нужды, и что оно может сделать это, введя более равномерное и менее обременительное налогообложение. Он попытался изложить все это в своем «Слове мудрому» (1665) и «Трактате о налогах и сборах» (1662). Во-вторых, Петти хотел опровергнуть сложившееся представление о том, что Англия подорвана в результате революции и внешних войн и поэтому ни в военном, ни в хозяйственном отношении не могла соперничать с Голландией и Францией. Все это он изложил в своей «Политической арифметике» (1676)»».
     

Студенский П. Доход наций. – С. 67–68.

«Петти был смелым и несколько авантюристическим (speculative) аналитиком, чьи общие выводы часто опережали имеющийся в его распоряжении статистический материал. Он прекрасно понимал это и обычно предостерегал читателя от принятия некоторых его наблюдений за доказанные факты. Он рассматривал эти наблюдения в качестве гипотез, требующих дальнейшей проверки и подтверждения. Применение, которое Петти дал своим расчетам и другим исчислениям, имело даже большее значение, чем расчеты и исчисления сами по себе. Все это побуждало будущие поколения статистиков улучшать данные и технику расчета с тем, чтобы придать их выводам больший вес. Доктор Гулль справедливо говорит об экономических работах Петти, что они «демонстрируют как силу, так и слабость его характерного метода. Поскольку его показатели числа, веса и меры были результатом фактического исчисления, они имели всеобщее значение, а Петти обладал большой способностью выделять действительно важные факторы экономической проблемы. Однако на пути численного оформления встречались большие трудности, и в своем рвении получить результаты Петти часто приходил к таким исчислениям, которые являлись не больше, чем догадками».
     Студенский П. Доход наций. – С. 71.

Андрій Володимирович Анікін (1927–2001) – російський економіст,
доктор економічних наук, професор

«Историческая роль Петти заключается в первую очередь в том, что он выступил зачинателем направления, из которого вышла английская классическая политическая экономия. Современные буржуазные экономисты, признавая Петти большим ученым и яркой личностью, нередко отказывают ему в роли предшественника Смита, Рикардо и Маркса. Место Петти в науке часто ограничивают лишь созданием основ статистико-экономического метода исследований.

Шумпетер утверждает, что у Петти нет трудовой теории стоимости (и понятия стоимости вообще), нет сколько-нибудь заметной теории заработной платы, а следовательно, не может быть и намека на понимание прибавочной стоимости. Своей репутацией он якобы обязан только «декрету Маркса, которым Петти был объявлен основателем экономической науки», а также восторгам некоторых буржуазных ученых, которые, как намекает Шумпетер, так сказать, не предполагали, на чью мельницу они льют воду».
     Аникин А. В. Юность науки : Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – С. 52, 54.

«Петти публиковал памфлеты, преследующие конкретные, порой даже корыстные цели, как все экономисты того времени. Самое большое, что он приписывал себе, – это изобретение политической арифметики (статистики). В этом видели его главную заслугу и современники. В действительности он сделал также нечто иное: своими высказанными, как бы между прочим, мыслями о стоимости, ренте, заработной плате, разделении труда и деньгах он заложил основы научной политической экономии. Это и есть подлинная «экономическая Америка», открытая новым Колумбом».
     Аникин А. В. Юность науки. – С. 60.

«Петти одним из первых выразил идею о наличии в эконо¬мике объективных, познаваемых закономерностей, которые он сравнивал с законами природы и потому называл естественными законами. Это был большой шаг вперед в развитии политической экономии: она получала научную базу».
     Аникин А. В. Юность науки. – С. 72.

Євген Михайлович Майбурд (нар. 1937 р.) – російський історик економічної думки

«Среди историков экономической мысли сегодня нет единого взгляда на роль и значение Уильяма Петти (1623–1689) в развитии науки. Некоторые (главным образом марксисты) выдвигают его на роль одного из основоположников науки политической экономии и резко выделяют из среды меркантилистских писателей той поры. Другие считают, что Маркс сильно преувеличил теоретические заслуги Петти и что, хотя у последнего действительно много интересных идей, в целом он является не более чем одним из видных меркантилистов.

Данное расхождение в оценках по-своему знаменательно. Оно вполне отражает различия между марксистами и всеми другими учеными во взглядах на то, что такое экономическая наука и каково ее назначение…

Но как же нам теперь быть перед лицом такой неоднозначности?

Очень просто. Можно обойтись без того, чтобы выставлять общий балл тому или иному мыслителю. Мы и без этого в состоянии рассмотреть основные его взгляды. Что касается Петти, то он достоин особого рассмотрения уже на том бесспорном основании, что был первым профессиональным экономистом».
     Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – C. 90.

Рустем Махмутович Нуреєв (нар. 1950 р.) – російський економіст, доктор економічних наук, професор

«У. Петти интерпретировал политическую экономию как политическую анатомию и политическую арифметику. В область нормативных суждений и рекомендаций по обогащению государства Петти ввел количественный подход, или, выражаясь его словами, «язык чисел, мер и весов». Именно ему принадлежит знаменитое высказывание о том, что «первое, что необходимо сделать, – это подсчитать».

В изданной в 1676 г. «Политической арифметике» содержится первая попытка подсчета национального богатства. Любопытно, что уже тогда У. Петти оценивал человеческую составляющую национального богатства выше, чем вещественную. Стоимость населения Англии он определил в 417 млн. фунтов стерлингов, а все вещественное – в 250 млн. Фактически, как справедливо писал К. Маркс, он открывает, что «население – богатство». Однако открытие У. Петти оказалось слишком революционным, обогнав эпоху на три столетия».
     Нуреев Р. М. Становление индустриального общества и поиски богатства народов / Р. М. Нуреев // Terra Economicus. – 2012. – № 1 (т. 10). – С. 186.

Твори

• The Economic Writings of Sir William Petty [Electronic resource] : together with The Observations upon Bills of Mortality, more probably by Captain John Graunt : in 2 vol. / ed. by Charles Henry Hull. – Cambridge : University Press, 1899.
  

  Vol. 1. – XCI, 313 p. – Mode of access: https://archive.org/details/economicwritings01pettuoft
  Vol. 2. – P. 314–700. – Mode of access: https://archive.org/details/economicwriting02pettgoog

• Кое-что о деньгах / Вильям Петти // Меркантилизм / под ред. и со вступ. ст. И. С. Плотникова. – Ленинград : Соцэкгиз, 1935. – С. 263–272. – (Библиотека истории экономической мысли). – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 33(09) М52
• Политическая арифметика ; Разное о деньгах : [извлечения] / Уильям Петти // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 193–195.
  Шифр зберігання книги: 33(09) М64
• Трактат о налогах и податях / Вильям Петти // Меркантилизм / под ред. и со вступ. ст. И. С. Плотникова. – Ленинград : Соцэкгиз, 1935. – С. 203–272. – (Библиотека истории экономической мысли). – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 33(09) М52
• Трактат о налогах и сборах / В. Петти // Антология экономической классики : в 2 т. / сост. И. А. Столяров. – Москва : Эконов, 1991. – Т. 1. – С. 5–79.
  Шифр зберігання книги: 33(09) А72
• Трактат о налогах и сборах / В. Петти. Исследование о природе и причинах богатства народов / А. Смит. Начала политической экономии и налогового обложения / Д. Рикардо ; [сост. И. А. Столяров]. – Москва : Эконов : Ключ, 1993. – 475 с. – (Антология экономической классики).
  Шифр зберігання книги: 33(09) П31
• Трактат о налогах и сборах. Verbum sapienti – слово мудрым. Разное о деньгах / В. Петти. – Москва : Ось-89, 1997. – 112 с. – (Библиотека "Элиткласс").
  Шифр зберігання книги: 33(09) П31
• Трактат о налогах и сборах. 1662 г. : [извлечения] / Уильям Петти // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 189–192.
  Шифр зберігання книги: 33(09) М64
• Трактат о налогах и сборах : [извлечения] / В. Пети // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича ; [уклад.: В. Д. Базилевич, Н. І. Гражевська, А. О. Маслов та ін.]. – Київ : Знання, 2011. – С. 133–159.
  Шифр зберігання книги: 33(09) І-90
• Экономические и статистические работы. Т. 1–2 / В. Петти ; пер. с англ. под ред. М. Смит ; предисл. Д. Розенберга. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – 324 с. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 33(09) П31
• Verbum Sapient (Слово мудрым) : [извлечения] / Уильям Петти // История экономических учений : хрестоматия / Г. В. Борисов, С. Ф. Сутырин, М. В. Шишкин. – Санкт-Петербург : Сентябрь ; Бизнес-пресса, 2003. – С. 20–25.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Б82
• Verbum Sapient – слово мудрым : [извлечения] / Уильям Петти // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 193.
  Шифр зберігання книги: 33(09) М64

Література

• Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1895. – Т. 23а (полутом 46). – С. 501. – Режим доступа: https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Петти,_Вильям
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1990. – Т. 46. – С. 501.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат / ред. Ю. С. Гамбаров и др. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1934. – Т. 32. – Стб. 142–146.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1979. – Т. 3. – С. 236–237.
  Шифр зберігання книги: 03 Э40
• Економічна енциклопедія : у 3 т. / ред. рада: Б. Д. Гаврилишин та ін. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. нар. госп-ва, 2001. – Т. 2. – С. 717–718.
  Шифр зберігання книги: 33 Е40
• Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 36. – С. 374 : портр.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
• Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 492–493.
  Шифр зберігання книги: 33 Р86
• Encyclopedia Britannica [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.britannica.com/biography/William-Petty. – Title from the screen. – Date of request: 12.06.2017.
• Аникин А. В. Уильям Петти / А. В. Аникин, В. А. Аникин. – Москва : Экономика, 1986. – 94 с.
  Шифр зберігання книги: 33 А67
• Аникин А. В. Юность науки: жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 3 : Достославный сэр Уильям Петти. – С. 50–78 : портр.
  Шифр зберігання книги: 33(09) А67
• Афанасьев В. С. Первые системы политической экономии : (Метод экономической двойственности) : учеб. пособие / В. С. Афанасьев ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Экон. фак. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – Гл. 4 : Системообразующий фактор экономической теории Уильяма Петти. – С. 50–67. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова).
  Шифр зберігання книги: 33(09) А94
• Базилевич В. Д. Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – 927 с. – С. 359–365: о Вильяме Петти.
  Шифр зберігання книги: 33 Б17
• Блауг М. Петти Уильям / М. Блауг // 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 236–239.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б343468
• Брюне А. Геополитика меркантилизма: новый взгляд на мировую экономику и международные отношения [Электронный ресурс] / А. Брюне, Жан-Поль Гишар. – Электрон. текстовые данные. – Москва : Новый хронограф, 2012. – 232 с. – С. 45–47: о Вильяме Петти.
• Видатні фінансисти та сучасна практика : енциклопедичний довідник / [голов. ред. В. В. Фещенко]. – Київ : Укр. агентство фін. розвитку, 2011. – Розд. 1.1 : Вільям Петті – засновник політичної економії та знавець грошей і податків. – С. 9–13. – (Фінансові операції. Бібліотека фахівця).
  Шифр зберігання книги: 336 В42
• Всемирная история экономической мысли : в 6 т. Т. 1. От зарождения экономической мысли до первых теоретических систем политической экономии / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – 607 с. – Из содерж.: Гл. 21.1 : Экономические взгляды У. Петти. – С. 429–435 ; Гл. 23.2 : Противоречия метода У. Петти. – С. 470–472 ; [У. Петти и экономическая статистика]. – С. 488–489. – Режим доступа: http://www.booksite.ru/fulltext/mys/lye/cjn/omik/14.htm#81. – Дата обращения: 12.06.2017.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/1
• Гончарова Т. Уільям Петті – засновник науки економічної статистики / Т. Гончарова // Статистика України. – 2002. – № 2. – С. 87–90.
  Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ
• Ингрэм Дж. История политической экономии [Электронный ресурс] / Джон Ингрэм ; пер. с англ. под ред. И. И. Янжула. – Москва : Издание К. Т. Солдатенкова, 1891. – 322 с. – С. 66–67: о Вильяме Петти. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01007875355#?page=1. – Дата обращения: 11.09.2017.
• Ким В. М. Вильям (Уильям) Петти / В. М. Ким // Финансы. – 2009. – № 3. – С. 50–52.
  Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ
• Краус Н. М. Історія економіки та економічної думки: структурно-логічні схеми, таблиці, малюнки : навч. посіб. / Н. М. Краус ; М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". – Київ : Центр учб. літ., 2014. – 495 с. – С. 110–112: економічні погляди В. Петті у схемах.
  Шифр зберігання книги: 33(09) К78
• Левитский В. Ф. История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 267–268: о Вильяме Петти. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 33(09) Л36
• Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – С. 90–98: об Уильяме Петти.
  Шифр зберігання книги: 33(09) М14
• Мэддисон Э. Контуры мировой экономики в 1–2030 гг. : очерки по макроэкономической истории / Энгас Мэддисон ; пер. с англ. Юрия Каптуревского. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2015. – 584 с. – С. 387–398: об Уильяме Петти.
  Шифр зберігання книги: 33М М97
• Меркантилизм / под ред. и со вступ. ст. И. С. Плотникова. – Ленинград : Соцэкгиз, 1935. – 340 с. – (Библиотека истории экономической мысли). – C. 82–86: о Петти. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Світова економічна спадщина»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 33(09) М52
• Птуха М. Очерки по истории статистики ХVІІ–ХVІІІ веков / М. Птуха. – Москва : Госполитиздат, 1945. – [Гл.] 3 : Вильям Петти (1623–1687). – С. 46–79.
  Шифр зберігання книги: 31 П87
• Реуэль А. Л. Разложение меркантилизма и зарождение буржуазной классической экономии в Англии (Петти) и во Франции (Буагильбер) : учеб. пособие / А. Л. Реуэль ; М-во высшего образования СССР, Моск. фин. ин-т. – Москва, 1957. – 32 с.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 33(021) Р44
• Роббинс Л. История экономической мысли : лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – Лекция 6 : Сэр Уильям Петти. – С. 98–111.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Р58
• Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1934. – Ч. 1, лекция 3 : Разложение меркантилизма и возникновение классической школы : [Вильям Петти]. – С. 42–59.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Р64
• Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1, гл. 5.2 : Возникновение Английской классической политической экономии. Вильям Петти – основатель современной политической экономии. – С. 71–81.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Р64
• Розенберг С. Меркантилизм и социально-философские основы физиократической системы [Электронный ресурс] : очерк из истории экономической мысли / С. Розенберг. – Электрон. текстовые данные. – Иркутск : Изд. Иркутского ун-та, 1927. – 82, [3] c. – С. 39–40: о Петти. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01008533777#?page=1 . – Дата обращения: 14.06.2017.
• Самошилова Г. М. Истоки институционализма в истории экономической мысли (на примере творческого наследия У. Петти) [Электронный ресурс] / Г. М. Самошилова // Известия Уральского государственного экономического университета. – 2006. – № 1 (т. 13). – С. 124–129. – Электрон. текстовые данные. – Режим доступа: https://cyberleninka.ru/article/n/istoki-institutsionalizma-v-istorii-ekonomicheskoy-mysli-na-primere-tvorcheskogo-naslediya-u-petti. – Дата обращения: 12.06.2017.
• Слуцкий Е. Очерк экономических воззрений сэра Вильяма Петти / Е. Слуцкий // Є. Слуцький. Визнання. Творча спадщина з погляду сучасності / за ред. В. Д. Базилевича. – Київ : Знання, 2007. – С. 188–189. – (Славетні постаті).
  Шифр зберігання книги: 33(09) С49
• Сперанская Л. Н. Уильям Петти / Л. Н. Сперанская // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 194–195.
  Шифр зберігання книги: 33(09) М64
• Студенский П. Доход наций: (теория, измерение и анализ: прошлое и настоящее) / П. Студенский ; пер. с англ. В. М. Кудрова, под ред. и со вступ. ст. Альб. Л. Вайнштейна. – Москва : Статистика, 1968. – 711 с. – С. 41–44, 65–71: Петти – родоначальник расчетов национального дохода.
  Шифр зберігання книги: 31 С88
• Топер С. Вильям Петти : биогр. очерк / С. Топер. – Москва ; Ленинград : Моск. рабочий, 1929. – 222 с. – (Жизнь замечательных людей).
  Шифр зберігання книги в НБУВ: А85737
• Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – 494 с. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33). – С. 269–271, 273, 274: политическая арифметика В. Петти.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Ш96
• Шухов Н. С. Ценность и стоимость (опыт системного анализа) / Н. С. Шухов. – Москва : Изд-во стандартов, 1994. – Ч. 1 , гл. 5.2 : Влияние материалистической философии на становление системного анализа ценности. Метод В. Петти. – С. 155–166. – (Экономическая мысль России).
  Шифр зберігання книги: 33(09) Ш98
• Экономическая история мира. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2004. – [Т. 1, разд. 15] : Уильям Петти. – С. 473–504.
  Шифр зберігання книги: 33М Э40
• Эспинас А. История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – Гл. 5.1 : Предшественники физиократов: Вобан, Петти, Локк и др. – С. 83–86.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Э85
• McCulloch J. R. The literature of political economy: a classified catalogue of select publications in the different departments of that science, with historical, critical and biographical notices [Electronic resource] / J. R. McCulloch. – London, 1845. – P. 210–212. – Mode of access: http://babel.hathitrust.org/cgi/pt?num=210&u=1&seq=233&view=image&size=100&id=hvd.hb9rpg. – Date of request: 22.06.2017.
• Westergaard H. Contributions to the history of statistics / Harald Westergaard. – London : King & son LTD, 1932. – 280 p. – P. 28–31: about William Petty.
  Шифр зберігання книги: 3И(Англ) W59

Фотогалерея

<gallery widths=200px heights=220px perrow=3>

Файл:Petty1.JPG|Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 493. Файл:Petty2.JPG|Аникин А. В. Юность науки: жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А. В. Аникин. – 4-е изд. – Москва : Политиздат, 1985. – Гл. 3 : Достославный сэр Уильям Петти. – С. 53. Файл:Petty3.JPG|Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/William_Petty. – Дата звернення: 18.06.2018.