Мор Томас

Мор Томас

More Thomas
(7 лютого 1477 (за ін. даними 1478) – 6 липня 1535) –
англійський філософ, державний діяч XVI ст., лорд-канцлер,
один з основоположників утопічного соціалізму,
автор суспільно-політичного трактату «Утопія».
Святий Римо-Католицької Церкви.

Життя та діяльність

Томас Мор народився 7 лютого 1477 або 1478 р. в добротному будинку на Мілкстріт (Молочній) – невеличкій вулиці старого Лондона. Життя його предків було тісно пов’язано з буднями лондонського Сіті. Дід Томаса, Вільям Мор, вважався людиною заможною, утримував пекарню, був одружений з Іоанною Джой – дочкою відомого лондонського пивовара Джона Джоя. Хліб Вільяма Мора доставлявся до столу багатьох знатних вельмож Лондона. Помер він у 1465 році, коли його старшому сину Джону виповнилося 16 років.

Джон Мор відрізнявся не аби яким розумом і наполегливістю, здобув юридичну освіту і у 1475 році став членом престижної Лондонської суддівської корпорації. Він зарекомендував себе як успішний юрист, розв’язував складні справи багатих городян і відомих торгових компаній, був призначений королівським суддею і навіть отримав дворянський титул і фамільний герб від самого короля Едуарда IV.

Джон Мор був одружений чотири рази. Першою його дружиною і матір’ю Томаса Мора була Агнес Гренджер – дочка Томаса Гренджера, відомого посадовця, який у 1503 році став шерифом Лондона.

Сер Джон вважав, що його син повинен стати юристом. Це рішення батька обумовило і вибір учбових закладів, де навчався молодий Томас. Початкову освіту Томас Мор здобув у школі Св. Антонія, яка вважалася однією з найкращих у Лондоні. Основним предметом була латинь – мова релігії, науки, ділових кіл, зокрема, юристів.

Після закінчення школи, у тринадцять років він потрапив до Джона Мортона, архієпископа Кентерберійського (згодом кардинала), і якийсь час служив у нього пажем. Це було у традиціях того часу. Архіепіскоп Мортон був відомим вченим, юристом, архітектором, досвідченим дипломатом і державним діячем. У період правління Генріха VII він навіть деякий час обіймав посаду лорда-канцлера Англії. В домі Мортона збиралися вчені й поети, політики і літератори, військові й капітани парусних суден. Юний Томас із захопленням слухав їх розповіді, виступи, полемічні промови, палкі дебати. Веселий характер Томаса, його дотепність і прагнення до знань не раз відзначав Мортон, який передбачив, що Мор стане «визначною людиною».

У 1492 році Джон Мор, за рекомендацією Мортона, направляє свого сина до Кентерберійського коледжу Оксфордського університету. Оксфордський університет на рубежі XV–XVI століть поступово стає центром гуманізму в Англії. На той час у ньому викладали відомі вчені-гуманісти Вільям Гроцин (Grocyn), Томас Лінакр (Linacre), Джон Колет (Colet). Згодом, незважаючи на різницю у віці, вони стали не тільки наставниками, але й близькими друзями Мора.

В Оксфорді Томас Мор пробув два роки, вивчаючи традиційний тривіум: граматику, риторику та логіку. Сер Джон не балував свого сина – він давав йому гроші тільки на їжу. Одяг і взуття купувалися тільки зі згоди батька. Томас на собі повинен був відчути складне матеріальне становище науковців, які жили досить скромно, порівнянно з адвокатами і суддями. І, звісно, зробити, на думку батька, правильний вибір.

Томас Мор не одразу обрав кар'єру юриста. Зокрема, маючи за взірець архієпіскопа Мортона, він довго вагався між цивільною і церковною службою. Були навіть думки стати ченцем і жити поблизу монастиря. Заповіді християнської моралі не були для нього пустим звуком. До самої смерті він дотримувався аскетичного чернечого способу життя з постійними молитвами і постами. Але слово батька було вирішальним.

У 1494 році Мор повертається до Лондона, де вивчає закони англійського королівства у спеціальній юридичній початковій підготовчій школі New’s Inn. Навчається успішно і 12 лютого 1496 року його зараховують до школи вищого ступеня Lincoln’s Inn (одна з чотирьох вищих учбових юридичних корпорацій Англії). Через шість років стає адвокатом – піднімається на першу сходинку своєї юридичної кар’єри.

Керівництво юридичної колегії Lincoln’s Inn, зважаючи на здібності Мора, запрошує його на посаду лектора права до однієї зі шкіл нижчого ступеня. Тут він викладав протягом трьох років. Згодом Мора було запрошено до Lincoln’s Inn на осінній семестр 1511 року.

Водночас з педагогічною діяльністю Мор пробує свої сили і в якості адвоката. Непідкупність і чесність у поєднанні з бездоганною логікою і переконливою аргументацією, гумором і винахідливістю допомагають молодому адвокату в розв`язанні складних юридичних колізій.

Завдяки здобутому авторитету і великій популярності у мешканців Лондона в 1504 році двадцятишестилітнього Томаса Мора обрано до Палати громад Парламенту Англії. На той час, в умовах абсолютної монархії, англійський парламент був «кишеньковою» забавою короля і вищої аристократії. Це був останній парламент за часів Генріха VII. Він проіснував менше трьох місяців.

Короткостроковість роботи парламенту багато в чому була обумовлена депутатською діяльністю Томаса Мора. Король надумав провести «податкову реформу» – ввести нові і збільшити існуючі податки на свою користь (у зв’язку з посвяченням свого сина у лицарі, весiллям дочки тощо). Результат голосування був спрогнозованим – ніхто не наважиться виступити проти «законодавчих ініціатив» монарха, враховуючи те, що виступаючий ризикував бути «виключеним з коаліції» шляхом відрубування непокірної голови. Але добре продумана, аргументована, палка промова молодого юриста з використанням дотепних метафор і порівнянь несподівано призвела до відхилення королівського білля. Присутні у залі радники короля доповіли, що якийсь «безбородий хлопчисько зруйнував всі його задуми». Незважаючи на гнів, покарання монарха не було дуже жорстким. Він ув'язнив батька Мора у Тауері і звільнив тільки після сплати солідного викупу. Під загрозою репресій Томас Мор вимушений був надовго припинити політичну кар’єру і навіть хотів покинути країну.

Вимушена політична бездіяльність дала Томасу Мору трохи вільного часу. У 1505 році Мор одружується з Джейн Кольт. Вона була майже на 10 років молодшою за нього, тихої та доброї вдачі. У подружжя народжується четверо дітей. Коли Джейн померла у 1511 році, він майже відразу одружився з багатою вдовою Еліс Мідлтон. У Еліс не було репутації покірної жінки, як у її попередниці, але шлюб був щасливим. У Мора й Еліс не було спільних дітей. Еліс мала дочку від першого шлюбу. Томас Мор подбав, щоб всі діти здобули пристойну освіту. Його доньки (що було зовсім не характерно для XVI ст.) на одному рівні з сином вивчали літературу, стародавні мови, музику, географію, астрономію, математику та медицину.

Томас Мор тісно спілкувався з оксфордськими гуманістами, вивчав праці грецьких і латинських філософів, твори відомих християнських богословів. Важливе значення для формування світогляду Мора як гуманіста мала його дружба з Еразмом Роттердамським. У лондонському будинку Мора Еразм Роттердамський написав свою знамениту «Похвалу глупоті».

Після смерті Генріха VII в 1509 році Мор повертається у політику. У 1510 році стає одним з двох молодших шерифів Лондона, знову обирається до парламенту. У 1515 році, у складі посольства у Фландрії сприяє домовленостям щодо торгівлі англійською вовною ("Утопія" починається з посилання на це посольство). У тому ж році пише «Утопію». У 1517 році допомогає заспокоїти мешканців Лондона, що бунтували проти іноземців. У 1518 році Т. Мор був призначений доповідачем прохань, які надходили на ім’я короля, і членом Королівської Ради. У 1520 році супроводжує Генріха VIII під час його історичної зустрічі з королем Франції Франциском I неподалік від міста Кале. У 1521 році стає сером Томасом Мором за "заслуги перед королем і Англією".

Деякі історики вважають, що саме Мор був автором відомого маніфесту «На захист семи таїнств» – відповіді Генріха VIII Мартіну Лютеру. За цей маніфест Папа Лев X дарував Генріху титул «Захисник Віри». Це ж згодом, при розриві з Римом, ставилося Мору в провину, хоча він і застерігав короля від надмірного впливу папства. Томас Мор також написав відповідь Лютеру під своїм власним ім'ям.

Наприкінці 20-х років кардинал Томас Волсі, архієпископ Йорка і лорд-канцлер Англії, не зміг домогтися розлучення Генріха VIII і королеви Катерини Арагонської. Його змусили піти у відставку. Наступним лордом-канцлером у 1529 р. був призначений сер Томас Мор, який до того моменту вже був канцлером герцогства Ланкастер та спікером Палати громад. Коли Мор став лордом-канцлером, він сподівався використати свою високу посаду для того, щоб мати позитивний вплив на політику короля. На нещастя для всіх, Генріх VIII не розумів, якою людиною був Мор. Глибоко релігійний і прекрасно освічений у галузі канонічного права, Мор твердо стояв на своєму – розірвати освячений церквою шлюб може тільки Папа. А Климент VII був проти. У 1532 році Мор пішов у відставку з поста лорда-канцлера, посилаючись на слабке здоров'я.

Справжньою ж причиною його звільнення став розрив Генріха VIII з Римом та створення Англіканської церкви. Томас Мор був настільки обурений відходом Англії від «істинної віри», що не з'явився на коронацію нової дружини короля – Анни Болейн. Він не виступив відкрито, але його мовчання було більш ніж красномовним.

У 1534 році Елізабет Бартон, черниця з Кенту, наважилася публічно засудити розрив короля з католицькою церквою. З'ясувалося, що відчайдушна черниця листувалася з Мором. Томасу Мору довелося спростовувати не лише це звинувачення, а ще й наклеп у хабарництві. Тільки завдяки захисту Палати лордів Мор не потрапив до в'язниці. У тому ж році Парламент прийняв «Акт про престолонаслідування», який передбачав складення присяги всіма представниками англійського лицарства. Особа, яка принесла присягу, тим самим: 1) визнавала законними всіх дітей Генріха VIII і Анни Болейн; 2) відмовлялася визнавати будь-яку владу світських владик чи князів церкви, крім влади королів з династії Тюдорів. Томас Мор був приведений до присяги, але відмовився вимовити її, оскільки вона суперечила його переконанням. 17 квітня 1534 року він був ув'язнений у Тауері. На підставі сфабрикованого звинувачення його засудили до смерті за зраду і 6 липня 1535 р. стратили. «Недавний лорд-канцлер был обвинен по требованию короля Генриха VIII в государственной измене и приговорен к самой мучительной казни, какую только могло измыслить изощренное изуверство средневековья. Приговор гласил: «...влачить по земле через все лондонское Сити в Тайберн, там повесить его так, чтобы он замучился до полусмерти, снять с петли, пока он еще не умер, отрезать половые органы, вспороть живот, вырвать и сжечь внутренности. Затем четвертовать его и прибить по одной четверти его тела над четырьмя воротами Сити, а голову выставить на Лондонском мосту».

В день казни, ранним утром, Мору сообщили о королевской милости: жестокая расправа заменялась обыкновенным отсечением головы. «Избави боже моих друзей от такой милости», – только и обронил осужденный.

К эшафоту он шел спокойно, но очень медленно. Еще бы, пятнадцать месяцев заключения в Кровавой башне Тауэра превратили Мора в изнуренного старика. Поднимаясь на помост, с трудом преодолел несколько ступенек наскоро сколоченной лестницы. И уже положив голову на плаху, сказал палачу: «Шея у меня коротка, целься хорошенько, чтобы не осрамиться»» (Утопический социализм : хрестоматия / под общ. ред. А. И. Володина. – Москва : Политиздат, 1982. – С. 50–51). У 1886 р. Т. Мор був беатифікований (перший ступінь канонізації), а у 1935 р. – канонізований Римо-Католицькою Церквою (Див.: Хто є хто в європейській та американській політичній науці : малий політологічний словник / [Борис Кухта, Анатолій Романюк, Микола Поліщук ; за ред. Бориса Кухти]. – Вид. 2-ге, перероб. і допов. – Львів : Кальварія, 1997. – С. 163–164).

Еразм Роттердамський на прохання німецького письменника-гуманіста Ульріха фон Гуттена у своєму листі дає наступну характеристику Томасу Мору: «Мор не велик ростом, но и не слишком мал. Он сложен вполне пропорционально и не страдает никакими физическими недостатками. Кожа на лице у него белая, с нежно-розоватым оттенком; волосы черные, переходящие в шатеновые; борода редкая; глаза – синевато-серые, с пятнышками; такие глаза указывают обыкновенно на выдающийся ум и считаются у англичан особенно красивыми. Его лицо часто озаряется улыбкой, и вообще оно служит верным зеркалом его внутренних качеств, его веселого и любезного нрава. Действительно, Мор скорее веселый человек, чем серьезный степенно-важный муж.

Я не видел человека, который был бы так нетребователен к пище, как Мор. Голос у него не сильный и не слабый; он говорит отчетливо, ясно. Он, по-видимому, не чувствует особенной любви к пению, но музыка доставляет ему большое наслаждение.

Он любит простоту, не носит ни шелка, ни пурпура, ни золотых цепей. Просто изумляешься, как мало он заботится о разных формальностях, которые толпа считает вежливостью и приличием... Он долго держался вдали от двора и государей, так как деспотизм был ему издавна ненавистен, и он всегда любил больше всего равенство. Вот почему только после больших стараний и усилий Мор позволил Генриху VIII привлечь себя ко двору.

Мор как бы создан для дружбы. Он крайне отзывчив на дружеские чувства, обнаруживаемые к нему, не слишком педантичен в выборе друзей, снисходителен к ним и весьма постоянен в своих отношениях. К собственным интересам Мор относится беспечно, но зато весьма заботливо охраняет интересы своих друзей» (Цит. за: Валовой Д. В. Имена на обелиске / Д. В. Валовой, Г. Е. Лапшина. – Москва : Мол. гвардия, 1981. – С. 167–168).

Науково-літературна спадщина Т. Мора включає в себе «Історію Річарда ІІІ» («The history of king Richard III»), переклади на латину давньогрецьких поетів і власні оригінальні поетичні спроби англійською та латинською мовами, велику кількість листів і гострих полемічних релігійних трактатів, спрямованих проти М. Лютера і його англійських прихильників. Але з усіх літературних і політичних творів Мора безсмертну славу принесла йому «Утопія», видана у 1516 р.

«Прежде всего «Утопия», – зазначав Є. В. Тарле, – есть исторический источник, иллюстрация и собрание данных для характеристики социального и экономического положения Англии в начале XVI в. Затем та же «Утопия» содержит разработанное и развитое в подробностях учение об обществе, живущем без частной собственности, причем учение это изложено в форме конкретной фикции, в форме описания выдуманной республики утопийцев. Эта вторая сторона произведения ставит Томаса Мора в ряд творцов так называемых социальных «утопий», произведений, получивших даже самое название от моровского острова, но задолго до Томаса Мора существовавших и не Томасом Мором окончившихся. В той полосе всемирной литературы, которая началась автором «Πολιτεία», Томас Мор составляет посредствующее (и если не единственное, то главное) звено, соединяющее древний мир с новейшей эпохой» (Тарле Е. В. Общественные воззрения Томаса Мора в связи с экономическим состоянием Англии его времени / Е. В. Тарле // Сочинения : в 12 т. – Москва : Изд-во АН СССР, 1957. – Т. 1. – С. 189).

Мор зробив досить сміливий крок, намагаючись змалювати ідеальний соціальний устрій, зважаючи на те, що мав великий ризик бути незрозумілим і навіть просто публічно висміяним. Джерела, з яких черпав натхнення Мор, – це «Держава», «Критій», «Тімей» Платона, праці гуманістів і стоїків, томізм і вчення Еразма Роттердамського. Літературна форма, яку використав Мор, описуючи «Утопію», подібна до тієї, яку застосовували автори пізніх давньогрецьких романів-подорожей. Твір було опубліковано у 1516 році латинською мовою (в англійському перекладі в 1551 році) в епоху великих географічних відкриттів, що позначилося на побудові сюжетної лінії.

«Утопія» або «Золота книга, настільки корисна, наскільки і забавна про найкращий устрій держави і про новий острів Утопію» («Libellus vere aureus, nec minus salutaris quam festivus, de optimo rei publicae statu deque nova insula Utopia» (лат.), «A Truly Golden Little Book, No Less Beneficial Than Entertaining, of the Best State of a Republic, and of the New Island Utopia» (англ.)) написана у формі бесіди Томаса Мора з видатним голландським гуманістом Петром Егілеєм та моряком Рафаелем Гітладеєм. Саме Гітладей побував на загадковому, фантастичному острові й розповів про існування дивовижної країни.

Твір складається з двох частин. У першій частині подано характеристику економіки Англії початку XVI століття. При цьому «…его критика экономических условий, являясь наиболее веской в вопросах прав и наказаний, изобиловала тем не менее диагнозами и формулировками, некоторые из которых можно рассматривать как важный вклад в анализ» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 267). Так, наприклад, Томас Мор «…ввел слово «олигополия» и соответствующее понятие в том же значении, в каком мы используем его сейчас» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 267).

Томас Мор показує, як первісне нагромадження капіталу в Англії того часу викликало занепад дрібних товаровиробників – ремісників і селян. Особливо сильно постраждали копігольдери – люди особисто вільні. Вони володіли своєю землею тимчасово, на підставі "копій" – середньовічних документів, подовження дії яких після встановленого терміну цілком залежало від лендлорда – феодального власника землі. У зв'язку з розвитком англійської суконної промисловості різко зросла потреба в сировині, що обумовило стрімкий розвиток вівчарства. У країні йшло масове перетворення орних земель, що належали великим землевласникам, у пасовища. Лендлорди застосовували практику так званого "обгородження" – захоплення й обгородження общинних земель, у котрі входили і споконвічні селянські наділи. Таке величезне число селян було розорено і зігнано зі своїх земель, що навіть розвиток промисловості не міг забезпечити їх зайнятість. Водночас англійська держава встановила так звані закони про бродяжництво, що одержали в історії найменування "кривавого законодавства".

Змальовуючи жахливу картину зубожіння селян, Томас Мор виступає з жорсткою критикою політики багатих лендлордів. Його крилатий вислів про ненаситних овець став надбанням англійської народної поезії: «Ваши овцы. Обычно такие тихие, питающиеся так скудно, ныне, как говорят, стали они такими прожорливыми и неукротимыми, что пожирают даже людей, опустошают и разоряют поля, дома, города» (Мор Т. Утопия / Томас Мор ; пер. с латин. Ю. М. Каган. – Москва : Наука, 1978. – С. 132).

Перша частина «Утопії» цитується у працях багатьох істориків й економістів, що досліджували економіку Англії XVI століття. Так, наприклад, Карл Маркс у «Капіталі», розглядаючи процес первісного накопичення капіталу, приводить майже у дослівному перекладі цілі абзаци з твору Мора. Карл Маркс посилається на Мора як на критика аграрного перевороту в Англії XVI ст. (Маркс К. Капитал. Т. 1 / К. Маркс // Твори / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Т. 23. – С. 679, 680, 693).

Але Томас Мор не просто констатує факти. Він підводить до того, що є корінням зла, причиною зубожіння людей. Ця загальна причина – приватна власність. Останні сторінки першої частини – це не тільки літературний, але й логічний центральний пункт всієї «Утопії». Мор наголошує: «Поэтому я полностью убежден, что распределить все поровну и по справедливости, а также счастливо управлять делами человеческими невозможно иначе, как вовсе уничтожив собственность. Если же она останется, то у наибольшей и самой лучшей части людей навсегда останется страх, а также неизбежное бремя нищеты и забот» (Мор Т. Утопия. – С. 164).

У другій частині «Утопії» Мор ставить перед собою задачу показати картину ідеального, з його точки зору, суспільства в державі, де організація суспільного виробництва базується не на приватній, а на колективній, общинній, загальнодержавній власності. «Несомненно, разгневанный влиянием «огораживаний» на бедных, Мор даровал утопийцам не только равенство, но и изобилие, шестичасовой рабочий день (и более достойную работу, чем в древних утопиях); каждые десять лет дома переходили из рук в руки, а горожане менялись местами с сельскими жителями еще чаще. На общественных рынках все блага были бесплатными, а в общественных больницах выхаживали больных. Баланс между зажиточными и неимущими внутри страны обеспечивался с помощью перераспределения; кроме того, избыток частично отдавался беднякам других стран, а частично продавался по умеренным ценам. Железо ценилось больше, чем золото или серебро, а драгоценные камни и жемчужины приравнивались к детским игрушкам. Потребности четко фиксировались на уровне минимального комфорта. С победой над боязнью нужды жадность была практически изжита, а пышность и излишества, порожденные тщеславием, запрещались законом» (Экономическая теория : пер. с англ. / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена ; науч. ред. В. С. Автономов. – Москва : ИНФРА-М, 2004. – С. 848–849).

У творі цю країну описує Рафаель Гітлодей, який у складі експедиції Амеріго Веспуччі нібито побував на досі невідомому острові десь у Західній півкулі.

Назва острова – Утопія. ««Утопия» (греч. ou – «не» и topos – «место») – «место, которого нет». Уже у Платона в «Государстве» содержится нечто подобное в описании совершенного города, не существующего «никакой своей частью на земле». Необходимо было семантическое творчество Мора, чтобы восполнить этот лингвистический пробел» (Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней : От Возрождения до Канта / Дарио Антисери, Джованни Реале ; пер. [с итал.] под ред. С. А. Мальцевой. – Санкт-Петербург : Пневма, 2002. – С. 99). Столиця неіснуючої держави має назву Амаурот (грецькою amaur’os – «зникаючий»), ріка, що протікає в Утопії – Анідр (грецькою anhydros – «без води»), царя зовуть Адем (a – «без», demos – «народ», тобто правитель «без народу»). «Очевидно, речь идет о лингвистической игре, подтверждающей напряжение между реальным и ирреальным, выражением чего и была Утопия» (Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – С. 99). І дійсно, така напруга між англійськими реаліями і казковим ірреальним світом досягнута Мором блискуче. Контраст відчувається вже на початку розповіді Гітлодея, коли він описує мальовничу природу острова, красу його міст, доброзичливість жителів.

Перший король Утопії, на ім’я Утоп, побудував на острові за єдиним планом 54 міста, рівновіддалених один від одного приблизно на 20 миль з майже рівною чисельністю жителів. Таким чином, трудові і матеріальні ресурси були розподілені рівномірно по всій країні. Цим були закладені підвалини для ефективної організації виробництва: «…общий план производства и распределения товаров: при заданных вкусах количества продуктов, производимые в соответствии с государственными предписаниями всеми взрослыми членами общества, за исключением привилегированного класса «образованных» людей (не вполне аналогичных «хранителям» Платона, так как в данном обществе есть выборный король), распределяются так, чтобы с помощью системы общественного хранения продуктов сделать все районы «равными» по статистике текущего производства. Это неплохой метод выявления существенных принципов функционирования любого экономического организма, к каким бы иным выводам он ни приводил», – вважає Й. Шумпетер (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 267).

На яких же засадах побудована економічна модель ідеального, на думку Томаса Мора, суспільства?

Відносини власності як одні з основних у структурі виробничих відносин і в моделі Мора займають ключове місце. Він стверджує, що неможливо суттєво покращити стан справ доки існує інститут приватної власності. На острові законодавчо заборонена приватна власність на засоби виробництва, не має грошей. Знаряддя праці, сировина і матеріали надаються у тимчасове користування общині, сім’ї, окремому працівнику для виконання певної виробничої програми, виробництва певного продукта праці, який одразу ж стає об’єктом загальносуспільної, загальнодержавної власності. Мешканці Утопії –люди добропорядні, співчутливі, ведуть аскетичний спосіб життя. Вони всім задоволені, отримують від держави безкоштовно житло, одяг, їжу. Житло розподіляється по жеребу на термін до десяти років. Так нівелюється, на думку Мора, різниця в розташуванні помешкань, кількості поверхів тощо. Одяг видається на певний строк до повного зносу. Організовано громадські їдальні, а той, хто не наївся, може отримати скільки завгодно додаткової їжі на спеціальних базарах.

Відносини власності визначають організацію праці утопійців. Хоча виробництво і розміщується не на великих підприємствах, але є суспільним. Сім’я є головною ланкою господарства. Налічує вона не менше сорока чоловік. Причому формується не на основі родинних зв’язків, а за виробничою ознакою. Так, члени однієі родини, у відповідності до обраної професії, можуть працювати у складі різних родин, які виконують різні види робіт. Сім’я по суті є виробничою бригадою. Щоб знівелювати різницю між ремісництвом і більш важкою сільськогосподарською працею, кожна сім’я через визначений проміжок часу направляється на два роки жити і працювати у село. Оскільки в Утопії немає дармоїдів, працюють всі, то для повного забезпечення всіх потреб жителів встановлено шестигодинний робочий день. Найбільш важку брудну роботу виконують добровільно люди стійких релігійних переконань, а також – раби. Кожна сім’я використовує працю двох рабів. Таким чином в Утопії зберігається рабство (хоча і у пом’якшеному вигляді) і особлива соціальна ієрархія та влада верховного управителя (короля).

Безпосередньою організацією виробничого процесу займаються виборні органи міст. Тридцять сімей обирають собі щорічно керівника – філарха. Десятьма філархами керує протофіларх. Двісті філархів обирають князя. Чотири князя від кожного міста стають сенаторами. Головний законодавчий, виконавчий і плановий орган країни – сенат. Сенат визначає потреби суспільства як в цілому, так і кожного окремого громадянина, нормативно формуючи якісний і кількісний склад споживчого кошика. Він планує обсяги виробництва, перерозподіляє, за необхідністю, трудові та матеріальні ресурси між містами країни, розподіляє суспільний продукт. Главою країни є король, який також обирається на певний строк. Світогляд утопійців, їх високі моральні якості формуються без будь-яких зовнішніх втручань. Кожен має право сповідувати певну релігію на свій власний розсуд.

Оскільки в Утопії діє добре налагоджений плановий продуктообмін між містом і селом, між виробниками знарядь праці і виробниками продуктів споживання, між виробниками продуктів споживання і споживачами, відпадає необхідність в торгівлі і грошах. З економічної «…концепции может быть выведена вполне работоспособная теория денег, и Мор указывает на эту теорию, выражая шутливое возмущение фетишизмом серебра и золота, которые, за исключением оплаты избыточного импорта, используются в его утопии только для целей, отражающих презрение к ним Мора. Вполне возможно, что одной из основных задач этой конструкции была критика популярной экономической науки той эпохи» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 267).

Кожне місто Утопії розподілено на чотири рівних частини. Посередині кожного такого «району» знаходиться базар, на якому зустрічаються виробники продуції і споживачі. Виробник залишає свої вироби на спеціальному складі, пристосованому для їх зберігання і видачі споживачу. В свою чергу, споживач приходить на базар і бере собі стільки продукції, скільки захоче. Оскільки жителі утопії люди високосвідомі, вони не роблять культу з речей, беруть рівно по нормі, зневажливо ставляться до предметів розкоші, а із золота та срібла виготовляють посуд для нечистот і кайдани для рабів.

Робочий день в Утопії продовжується не більше шести годин. Працюючи по шість годин на день, працівники мають доволі багато вільного часу. За Мором, вони використовують його для занять наукою. А ті, хто не хоче або не може вчитися, опановують інші види ремесел.

(Булгаков С. Н. Очерки по истории экономических учений. Вып. 1 / С. Н. Булгаков. – 2-е изд. – Москва, 1918. – С. 207–208).

На думку Є. В. Тарле, «для социально-экономической истории Англии «Утопия» Томаса Мора интересна как правдивая и яркая критическая характеристика; для истории европейской мысли это произведение глубоко любопытно как первый шаг в новое время, сделанный в направлении к цели, которую с тех пор ставили себе разнохарактерные и разновременные европейские фракции; наконец, для науки об обществе «Утопия» также никогда не потеряет интереса, ибо проливает некоторый свет на самую смутную, наиболее не поддающуюся научному учету область обществоведения: на отношения между реальным фактом и теорией. «Утопия» дает яркий образец того, как создавались теории, наиболее отрицавшие действительность, наиболее с ней непримиримые» (Тарле Е. В. Сочинения. – Т. 1. – С. 122).

Відомі вчені та авторитетні джерела про науковий доробок Томаса Мора

Сергій Миколайович Булгаков (1871–1944) – російський економіст, теолог, філософ

     Булгаков С. Н. Очерки по истории экономических учений. Вып. 1 / С. Н. Булгаков. – 2-е изд. – Москва, 1918. – С. 207.

Євген Вікторович Тарле (1874–1955) – російський історик

«Томас Мор принадлежит к тому типу исторических деятелей, которых влияние выразилось не столько в материальной, сколько в моральной и умственной областях жизни европейских народов. Он отчасти выдвинул, отчасти широко развил такого рода общественные воззрения, которые сыграли свою особую (и не незаметную) роль в истории политических учений. Его идеалы оказались долговечными уже потому, что общественные условия, окружавшие Т. Мора и влиявшие на него, mutatis mutandis продолжали существовать и влиять на умственную жизнь Европы».
     Тарле Е. В. Сочинения  : в 12 т. / Е. В. Тарле. – Москва : Изд-во АН СССР, 1957. – Т. 1. – С. 121.

«1) Критические и сатирические замечания Томаса Мора имеют тесную и непосредственную связь с экономической, социальной и политической современностью. 2) Внешняя форма «Утопии» обусловлена литературной манерой Ренессанса и, с другой стороны, навеяна впечатлениями от рассказов, частых в эту эпоху великих географических открытий. 3) Томас Мор, не скрывая фантастичности своей выдумки перед более или менее образованными своими читателями, делает все от него зависящее, чтобы удачнее замаскировать эту фантастичность от широких кругов читателей. 4) Основной причиной современных ему зол он считает существование частной собственности, причем подчеркивает всю невозможность заметно улучшить положение дел, пока этот институт существует. 5) Государство он считает орудием и слугой «богатых» и вместе с тем приписывает ему такие пороки, как любостяжание, погоня за чужими территориями и т. д. 6) Мыслители своими советами правителям особой пользы принести не могут, ибо если они не будут протестовать против частной собственности, никаких улучшений не добьются, а если будут протестовать, их никто не послушает. 7) Из всех форм частной собственности наиболее могущественная и вредная — деньги, не дающие счастья ни своим обладателям, ни лишенным их. 8) Яркая иллюстрация господства денег, служащих алчности и тщеславию,— это обезземеление мелких арендаторов, превращение пахотной земли в пастбища, жалкое положение наемного труда, угрожающая всему государству гибель, обилие бродяг, нищих и преступников».
     Тарле Е. В. Сочинения. – С. 215.

Дмитро Васильович Валовий (нар. 1927 р.) – російський економіст,
доктор економічних наук, професор

«Утопия» Мора вызвала серьезный интерес у гуманистов. «Если ты не читал «Утопии»... постарайся ее достать, если хочешь посмеяться или скорее увидеть те источники, откуда проистекает почти все зло в государстве», — советовал Эразм одному из своих корреспондентов. Восторженно отзывался об авторе «Утопии» французский гуманист Гийом Бюде, писавший в июле 1517 года своему другу Т. Лапсету: «Я люблю и высоко почитаю его за все то, что он написал об этом острове Нового Света. Наш век и будущие века будут иметь в этой истории драгоценный источник практически пригодного законодательства для всех, кто хотел бы воспользоваться им и применить его в своих государствах».

Сам Мор spoiler text="Відомі вчені та авторитетні джерела про науковий доробок Томаса Мора ">в переписке с друзьями писал об Утопии как о государстве, которое по своему справедливому общественному устройству превосходит все известные ему государства. «Ты и представить себе не можешь, — писал он Эразму, — как я теперь ликую, как я задираю голову: мне до такой степени все время представляется, что мои утопийцы назначили меня своим несменяемым правителем... я вижу себя шествующим в их почетной диадеме из пшеницы, облаченным во францисканскую рясу, держащим перед собою скипетр из пучка хлебных колосьев, окруженным блистательной свитой амауротов (жителей столицы Утопии). ...я встречаю послов и правителей других народов, прямо жалких в сравнении с нами, совершенно по-дурацки кичащихся тем, что они идут мальчишески разодетые... в оковах из этого презренного золота, потешные в своих порфирах, драгоценных камнях и прочих вздорных погремушках».

Восторженную оценку Мору и его «Утопии» дал Петр Эгидий. В письме Джерому Буслейдену от 1 ноября 1516 года он писал: «Томас Мор, исключительное украшение нашего века, что Вы сами, достопочтенный Буслейден, кому он столь хорошо известен, можете удостоверить, прислал мне на днях «Утопию», сочинение, еще очень немногим известное, но очень ценное, и поскольку оно превосходит «Государство» Платона, все люди должны стремиться прочесть его». По мнению Эгидия, Мор обнаружил в своей «Утопии» «такую огромную эрудицию, ум и столь богатый опыт в мирских делах, что с ним не может сравниться даже знаменитый путешественник Улисс, а что касается Америго Веспуччи, то по сравнению с Мором он, можно сказать, не видел ровно ничего».
     Валовой Д. В. Имена на обелиске / Д. В. Валовой, Г. Е. Лапшина. – Москва : Мол. гвардия, 1981. – С. 166–168.

Грегорі Клейс (нар. 1953 р.) – англійський вчений, професор історії
політичної думки коледжу Royal Hollowey Лондонського університету

«Хотя возраст утопического жанра обычно отсчитывают с даты публикации «Утопии» Томаса Мора (1516), идея об обобществлении благ как средстве борьбы с экономическими неурядицами гораздо старше. Важным предшественником было «Государство» Платона (примерно 360 г. до н.э.), где общей была лишь собственность правящих «хранителей», что преследовало цель предотвратить возможность конфликта между частными и общественными интересами. В конце II в.н.э. Плутарх написал свое жизнеописание мифического спартанского законодателя Ликурга, который покончил с жадностью, роскошью и неравенством, разделив поровну земли, заменив золото и серебро в обороте железом и введя различные законы, регулирующие потребление населением предметов роскоши. Хотя Платоновский коммунизм рано подвергся критике со стороны Аристотеля, идея об общественной собственности на блага как идеале сохранилась в раннехристианскую эпоху. Древнейший образ мифического Золотого века, где текут реки из молока и меда, появлявшийся у Гесиода (750 г. до н.э.), Овидия и в рассказах об «Островах Блаженных», вдохновленных стоиками, в христианскую эпоху превратился в образ рая, Эдемского сада, и было повсеместно признано, что возникновение частной собственности могло быть только результатом грехопадения и изгнания Адама и Евы из рая. В какой-то мере общественная собственность существовала у иудаистской секты ессеев, среди последователей раннего христианства, как и в последующих монашеских движениях, и позднее велись серьезные споры о том, хотели ли апостолы сохранить ее для себя или распространить на всех людей. Правда, уже ранняя христианская церковь оправдывала частную собственность тем, что она обеспечивала мир, порядок и экономическую эффективность. Однако благотворительность, и особенно помощь бедным в пору нужды, считалась неотъемлемым долгом, сопутствующим частной собственности на Земле, которая была сотворена Богом так, чтобы прокормить всех. Такова была традиция, которую опрокинул Томас Мор, вдохновляясь, с одной стороны, Платоном, а с другой, возможно, потенциалом Нового Света. Мор воскресил идею светского социального усовершенствования и выразил ее в новом фантастическом образе. В это и более позднее время быстрые экономические перемены в Британии были причиной того, что утопические произведения возникали по преимуществу здесь».
     Клэйс Г. Утопии / Грегори Клэйс // Экономическая теория : пер. с англ. / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена ; науч. ред. В. С. Автономов. – Москва : ИНФРА-М, 2004. – С. 848–849.

Твори

• Золотая книга столь же полезная, как забавная, о наилучшем устройстве государства и о новом острове Утопии [Электронный ресурс] / Томас Мор ; пер. и коммент. А. И. Малеина ; предисл. В. П. Волгина. – Электрон. текстовые данные. – Москва ; Ленинград : Academia, 1935. – 237, [2] с. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01005292830#?page=7. – Дата обращения: 14.06.2017.
• Утопия / Томас Мор ; пер. с латин. А. Г. Генкель, Н. А. Макшеевой ; с биограф. очерком Т. Мора, сост. Н. А. Макшеевой. – Санкт-Петербург, 1903. – 320 с.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В033036
• Утопия : пер. с латин. / Т. Мор. – Москва ; Ленинград : Изд-во АН СССР, 1947. – 270 с.
  Шифр зберігання книги: 1Ф М79
• Утопия / Томас Мор ; пер. с латин. Ю. М. Каган ; вступ. ст. И. Н. Осиновского ; АН СССР. – Москва : Наука, 1978. – 415 с. – (Предшественники научного социализма).
  Шифр зберігання книги: 1Ф(09) М79
• Утопия : [выдержки] / Томас Мор // Утопический социализм : хрестоматия / под общ. ред. А. И. Володина. – Москва : Политиздат, 1982. – С. 53–78.
  Шифр зберігання книги: 1Ф У85
• Утопия : [фрагменты] / Томас Мор // Антология мировой правовой мысли : в 5 т. / рук. проекта Г. Ю. Семигин. – Москва : Мысль, 1999. – Т. 2 : Европа V–XVII вв. – С. 703–708.
  Шифр зберігання книги: 34(09) А72
• Утопія / Т. Мор. Місто Сонця / Т. Кампанелла : пер. з латин. / вступ. слово Й. У. Кобіва, Ю. В. Цимбалюка ; передм. Й. У. Кобіва. – Київ : Дніпро, 1988. – 208 с.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 1Ф М79
• Утопія : [уривки] / Томас Мор // Філософія політики : хрестоматія : у 4 т. / Нац. акад. наук України, Акад. пед. наук України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Знання України, 2003. – Т. 1. – С. 280–292.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Ф56
• Эпиграммы. История Ричарда III / Томас Мор ; изд. подгот. М. Л. Гаспаров, Е. В. Кузнецов, И. Н. Осиновский [и др.]. – Москва : Наука, 1973. – 254 с. : портр. – (Литературные памятники / отв. ред. С. Д. Сказкин).
  Шифр зберігання книги: И(Англ) М79

Література

• Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1896. – Т. 19a (полутом 38). – С. 923–925. – Режим доступа: https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Мор,_Томас. – Дата обращения: 11.01.2017.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1992. – Т. 38. – С. 923–925.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат / ред. Ю. С. Гамбаров и др. – 11-е изд., стер. – Москва : Русский библиогр. ин-т Гранат, 1934. – Т. 29. – Стб. 347–352.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1975. – Т. 2. – С. 553.
  Шифр зберігання книги: 03 Э40
• Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Київ : Укр. енцикл., 2001. – Т. 3. – С. 769.
  Шифр зберігання книги: 34 Ю70
• История философии : энциклопедия / сост. А. А. Грицанов. – Минск : Интерпрессервис : Книжный Дом, 2002. – С. 642–643, 1123–1124. – (Мир энциклопедий).
  Шифр зберігання книги: 1Ф И90
• Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 30. – С. 346–347.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
• Encyclopedia Britannica [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: https://www.britannica.com/biography/Thomas-More-English-humanist-and-statesman. – Title from the screen. – Date of request: 11.01.2017.
• Алексеев М. П. Славянские источники «Утопии» Томаса Мора / М. П. Алексеев // Английская литература : очерки и исследования : избр. труды / М. П. Алексеев. – Ленинград : Наука, 1991. – С. 5–71.
  Шифр зберігання книги: 8И А47
• Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней : От Возрождения до Канта / Дарио Антисери, Джованни Реале ; пер. [с итал.] под ред. С. А. Мальцевой. – Санкт-Петербург : Пневма, 2002. – 868 с. – Из содерж.: Томас Мор и «Утопия». – C. 98–101.
  Шифр зберігання книги: 1Ф А72
• Беер М. Всеобщая история социализма и социальной борьбы [Электронный ресурс] / М. Беер. – Электрон. текстовые данные. – Киев : Госиздат Украины, 1923. – Ч. 3, разд. 6 : Английские утопии. – С. 80–90. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01008130658#?page=5. – Дата обращения: 11.01.2017.
• Белтадзе И. В. Отношения Томаса Мора с лондонскими торговыми компаниями / И. В. Белтадзе // Вопросы гуманитарных наук. – 2013. – № 6 (69). – С. 24–26.
  Шифр зберігання журналу в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича: 05 Вопр
• Бонташ П. К. Томас Мор / П. К. Бонташ, Н. С. Прозорова. – Москва : Юрид. лит., 1983. – 110 с. – (Из истории политической и правовой мысли).
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА403875
• Булгаков С. Н. Очерки по истории экономических учений. Вып. 1 / С. Н. Булгаков. – 2-е изд. – Москва, 1918. – Гл. 9.2 : Социальные идеалы возрождения: Т. Мор и Кампанелла. – С. 193–208.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Б90
• Валовой Д. В. Пробуждая умы… : [Томас Мор] / Д. В. Валовой, Г. Е. Лапшина // Имена на обелиске / Д. В. Валовой, Г. Е. Лапшина. – Москва : Мол. гвардия, 1981. – С. 155–174.
  Шифр зберігання книги: 1Ф В15
• Волгин В. П. Историческое значение «Утопии» / В. П. Волгин // Утопия : пер. с латин. / Т. Мор. – Москва ; Ленинград : Изд-во АН СССР, 1947. – С. 5–22.
  Шифр зберігання книги: 1Ф М79
• Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – 606 с. – С. 373–376: Томас Мор. – Режим доступа: http://www.booksite.ru/fulltext/mys/lye/cjn/omik/index.htm. – Дата обращения: 11.01.2017.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/1
• Гиббинс Г. Английские реформаторы [Электронный ресурс] / Гиббинс ; пер. А. А. Санина. – Электрон. текст. данные. – Москва : типолит. В. С. Траугот, 1896. – Гл. 2 : Томас Мор. – С. 48–102. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01003673840#?page=30. – Дата обращения: 14.06.2017.
• Жуковский Ю. Г. Политические и общественные теории XVI-го века : Схоластика. – Макиавелли и Томас Мор. – Реформация: Лютер, Кальвин, анабаптисты. – Жан Боден / [Соч.] Ю. Жуковского. – Санкт-Петербург : тип. А. Головачева, 1866. – [2], II, 160, III с. – С. 71–88: «Утопия» Томаса Мора. – Режим доступа: http://books.e-heritage.ru/book/10079799. – Дата обращения: 11.01.2017.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 9(4)2 Ж86
• Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 289–293.
  Шифр зберігання книги: 33(09) І-90
• Казанцев Н. Д. Утопический и научный социализм о переустройстве сельского хозяйства : Полит.-юрид. аспект / Н. Д. Казанцев. – Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1969. – 320 с. – С. 9–14: Томас Мор.
  Шифр зберігання книги: 1Ф К14
• Карева В. В. Судьба "Утопии" Томаса Мора во Франции (XVI–XVIII вв.) / В. В. Карева ; РАН, Ин-т всеобщей истории. – Москва : Памятники исторической мысли, 1996. – 219 с.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА604768
• Каутский К. Томас Мор и его Утопия : пер. с нем. / К. Каутский. – Москва : Красная Новь, 1924. – 291 с. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01002583980#?page=1. – Дата обращения: 11.01.2017.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В183163
• Каутский К. Томас Мор, первый великий утопист [Электронный ресурс] / К. Каутский. – Электрон. текстовые данные. – Санкт-Петербург, 1905. – 45 с. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01004971573#?page=1. – Дата обращения: 11.01.2017.
• Ковальчук В. Меркантилісти, або перші паростки економічної науки / В. Ковальчук // Вісник Тернопільського національного економічного університету : наук. журнал / [голов. ред. А. Ф. Мельник]. – Тернопіль : Економічна думка, 2011. – Вип. 1. – С. 161–169. – С. 165: о Томасе Море.
  Шифр зберігання книги: 33 В53
• Коппин А. Томас Мор / А. Коппин // Менеджмент на все времена : Примеры успешного менеджмента из истории Великобритании: от Кромвеля до наших дней / А. Коппин, Д. Бэрратт ; пер. с англ. В. О. Шагоян. – Днепропетровск : Баланс Бизнес Букс, 2005. – С. 32–37.
  Шифр зберігання книги: 33М К65
• Кудрявцев О. Ф. Гуманистические представления о справедливости и равенстве в «Утопии» Томаса Мора / О. Ф. Кудрявцев // История социалистических учений, 1987 : сб. ст. / АН СССР, Ин-т всеобщей истории ; отв. ред. Л. С. Чиколини. – Москва : Наука, 1987. – С. 197–214.
  Шифр зберігання книги: 1ФБ И90
• Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли : от пророков до профессоров / Е. М. Майбурд ; Акад. нар. хоз-ва при Правительстве Российской Федерации. – [2-е изд., испр. и доп.]. – Москва : Дело, 2000. – Гл. 17.8 : Модель Томаса Мора. – С. 229–230.
  Шифр зберігання книги: 33(09) М14
• Мартынов Д. Е. К рассмотрению семантической эволюции понятия "утопия" (XVI–XIX вв.) / Д. Е. Мартынов // Вопросы философии. – 2009. – № 5. – С. 162–171 ; № 10. – С. 152–158.
  Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ
• Мицюк О. К. Історія політичної економії [Електронний ресурс] / О. К. Мицюк. – Електрон. текст. дані. – Подєбради, 1922. – Т. 1. – 254 с. – Зі змісту: Томас Мор і його «Утопія». – С. 129–130. – Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/politologiya/12096-mitsyuk-o-istoriya-politichnoyi-ekonomiyi-t-1/. – Дата звернення: 11.01.2017.
• Мортон А. Л. Английская утопия : пер. с англ. / А. Л. Мортон ; ред. В. Ф. Семенов. – Москва : Изд-во иностр. лит., 1956. – С. 45–74.
  Шифр зберігання книги: 1Ф М80
• Моска Г. История политических доктрин / Гаэтано Моска ; [пер. с итал. Е. И. Темнова]. – Москва : Мысль, 2012. – Гл. 10.20 : Томас Мор и коммунистические движения в Германии в XVI в. – С. 129–134.
  Шифр зберігання книги: 1Ф М82
• Нисбет Р. Прогресс: история идеи / Роберт Нисбет ; пер. с англ. [под ред. Ю. Кузнецова и Гр. Сапова]. – Москва : ИРИСЭН, 2007. – Ч. 1, гл. 4.3 : Томас Мор. – С. 185–188. – (Серия "Социология").
  Шифр зберігання книги: 301 Н69
• Ніппердай Т. Мор / Томас Ніппердай // Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера : пер. з нім. / за ред. Є. Причепія. – Київ : Тандем, 2002. – C. 143–156.
  Шифр зберігання книги: 1Ф К47
• Осиновский И. Н. Томас Мор / И. Н. Осиновский. – Москва : Наука, 1974. – 168 с. : ил. – (Серия "Из истории мировой культуры").
  Шифр зберігання книги: 1Ф О-73
• Осиновский И. Н. Томас Мор / И. Н. Осиновский. – Москва : Мысль, 1985. – 174 с. – (Мыслители прошлого).
  Шифр зберігання книги: 1Ф О-73
• Рассел Б. История западной философии и ее связи с политическими и социальными условиями от Античности до наших дней : [в 3 кн.] / Бертран Рассел ; [науч ред. В. В. Целищев]. – [Изд. 7-е, стереотип.]. – Москва : Академ. Проект, 2009. – Кн. 3, ч. 1. разд. 4 : Эразм и Мор. – С. 619–632.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Р24
• Рассел Б. Історія західної філософії : пер. з англ. / Бертран Рассел. – Київ : Основи, 1995. – Кн. 3, ч. 1. розд. 4 : Еразм и Мор. – С. 435–438.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Р24
• Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – С. 61–64.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Р64
• Тарле Е. В. Общественные воззрения Томаса Мора в связи с экономическим состоянием Англии его времени / Е. В. Тарле // Сочинения : в 12 т. – Москва : Изд-во АН СССР, 1957. – Т. 1. – С. 119–265.
  Шифр зберігання книги: 9 Т20
• Томас Мор: коммунистические идеалы и история культуры : 1478–1978 : [сб. докладов] / [отв. ред. В. И. Рутенбург]. – Москва : Наука, 1981. – 384 с.
  Шифр зберігання книги: 1Ф М79
• Хелм Т. Томас Мор / Томас Хелм // Великие мыслители Запада : Главные идеи и сочинения более 100 выдающихся западных философов, естествоиспытателей и обществоведов, психологов, духовных писателей и богословов : пер. с англ. / ред. Я. Мак-Грил. – Москва : КРОН-Пресс, 1999. – С. 205–211. – (Академия).
  Шифр зберігання книги: 1Ф В27
• Христенко К. М. Актуальне питання в праці "Утопія" Т. Мора в формуванні правової держави: теоретико-філософський аспект / К. М. Христенко // Соціологія права : науково-практичний журнал / Ін-т законодавчих передбачень і правової експертизи ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; Юрид. ф-т Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка [та ін.]. – Дрогобич, 2015. – № 3/4 (14/15). – С. 391–395.
  Шифр зберігання журналу в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича: 05 Соці
• Хто є хто в європейській та американській політичній науці : малий політологічний словник / [Борис Кухта, Анатолій Романюк, Микола Поліщук ; за ред. Бориса Кухти]. – Вид. 2-ге, перероб. і допов. – Львів : Кальварія, 1997. – С. 163–164.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Х97
• Чичерин Б. Н. Политические мыслители древнего и нового мира / Б. Н. Чичерин. – Санкт-Петербург : Лань, 1999. – [Разд. 3.2] : Томас Мор и Макиавелли. – С. 109–117.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Ч-72
• Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1, ч. 2, гл. 3.7 : Заметки об утопиях [Томас Мор]. – С. 265–267. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).
  Шифр зберігання книги: 33(09) Ш96
• Экономическая история мира. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 3, [разд.] 11.4.3 : Мор. – С. 308–309.
  Шифр зберігання книги: 33М Э40
• Эспинас А. История политико-экономических доктрин : пер. с фр. / Альфред Эспинас ; предисл. Я. А. Канторовича. – Изд. 3-е [репр.]. – Москва : URSS : ЛЕНАНД, [2015]. – 218 с. – С. 57–58: Томас Мор.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Э85
• Яковенко В. И. Томас Мор. Его жизнь и обществ. деятельность : биогр. очерк / В. И. Яковенко. – Санкт-Петербург : Тип. Эрлих, 1891. – 87 с. – (Жизнь замечательных людей. Биографическая библиотека Ф. Павленкова ; вып. 127). – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01003630455#?page=1. – Дата обращения: 11.01.2017.
  Шифр зберігання книги в НІБ України: 1Ф Я471
• Ideal empires and republics: Rousseau's Social contrast; More's Utopia; Bacon's New Atlantis; Campanella's City of the Sun / Andrews C. M. (introd.). – Washington ; London, 1901. – 317 p.
  Шифр зберігання книги в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича: 34 I

Фотогалерея

<gallery widths=200px heights=220px perrow=4>

Файл:Mor2.jpg|Историческая портретная галерея. Выдающиеся личности. – Москва : АСТ ; Санкт-Петербург : Полигон, 2004. – С. 275. Файл:Mor3.jpg|Валовой Д. В. Имена на обелиске / Д. В. Валовой, Г. Е. Лапшина. – Москва : Мол. гвардия, 1981. – С. 157. Файл:Mor4.jpg|Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/File:More_famB_1280x-g0.jpg. – Дата звернення: 11.01.2017. Файл:Mor5.jpg|Мор Т. Эпиграммы. История Ричарда III / Томас Мор ; изд. подгот. М. Л. Гаспаров, Е. В. Кузнецов, И. Н. Осиновский [и др.]. – Москва : Наука, 1973. – С. 176. Файл:Mor6.jpg|Мор Т. Эпиграммы. История Ричарда III. – С. 32. Файл:Mor7.jpg|Томас Мор: коммунистические идеалы и история культуры : 1478–1978 : [сб. докладов] / [отв. ред. В. И. Рутенбург]. – Москва : Наука, 1981. – С. 61. Файл:Mor8.jpg|Томас Мор: коммунистические идеалы и история культуры. – С. 9. Файл:Mor9.jpg|Томас Мор: коммунистические идеалы и история культуры. – С. 11. Файл:Mor10.jpg|Томас Мор: коммунистические идеалы и история культуры. – С. 63. Файл:Mor11.jpg|Томас Мор: коммунистические идеалы и история культуры. – С. 13. Файл:Mor12.jpg|Томас Мор: коммунистические идеалы и история культуры. – С. 207. Файл:Mor13.jpg|Томас Мор: коммунистические идеалы и история культуры. – С. 105. Файл:Mor14.jpg|Режим доступу: http://hist-etnol.livejournal.com/3899417.html. – Дата звернення: 11.01.2017. Файл:Mor15.jpg|Режим доступу: http://www.ub.uni-bielefeld.de/diglib/more/utopia/. – Дата звернення: 11.01.2017. Файл:Mor16.jpg|Алексеев М. П. Английская литература : очерки и исследования : избр. труды / М. П. Алексеев. – Ленинград : Наука, 1991. – С. 67. Файл:Mor17.jpg|Томас Мор: коммунистические идеалы и история культуры. – С. 261.