Відмінності між версіями «Галіані Фердінандо»

Матеріал з Історія економічної теорії
Перейти до: навігація, пошук
м (Заміна тексту — „''Шифр зберігання книги в '''<font color="FF0000">НБУ ім. Ярослава Мудрого</font>''':'' “ на „''Шифр зберігання книги в '''<span class="plainlinks">[http://)
Рядок 13: Рядок 13:
 
У 1755 р. Ф. Галіані отримав звання каноніка в Амальфі, а у 1759 р. Карл III відправив його до Парижа в якості секретаря неаполітанського посольства. У Парижі він залишався до 1769 р. Гострий розум, дотепність та прекрасні манери відкрили для нього двері кращих салонів французької столиці. Він познайомився з енциклопедистами і багатьма видатними діячами, з якими згодом багато років листувався (зокрема з Дідро, Вольтером, Тюрго та іншими). Він також підтримував кореспонденцію з видатним італійським істориком і філософом історії Джамбатиста Віко, який мав великий вплив на його філософські погляди. У 1769 р. Галіані раптово відкликають до Неаполя. З великим небажанням залишає він ставший для нього близьким Париж. Галіані мав великий вплив на французьких економістів і політичних діячів і мабуть тому дозволив собі втручання у внутрішню полеміку, що почалась у Франції навколо питання про ціни на хліб та експорт хліба. У 1770 р. він написав статтю «Діалоги про торгівлю хлібом» («Діалоги про торгівлю зерном» «Діалоги про хлібну торгівлю», «Dialogues sur le Commerce des Bles»), в якій він різко і дотепно висміює фізіократів і критикує урядовий закон, що дозволяв вивозити хліб за кордон. Стаття була написана чудовою мовою у витонченому гумористичному стилі і стала дуже популярною у французів. Зокрема, дуже схвально оцінював «Діалоги про торгівлю хлібом» Вольтер як працю, що об’єднала у собі переваги кращих творів Платона і Мольєра та подібно кращим новелам легко читається і сприймається. Ця публікація спричинила немало турбот школі фізіократів. «Он был единственным экономистом XVIII в., – вважає Й. Шумпетер, – который всегда настаивал на изменчивости человеческой натуры и на относительности всех видов политики, зависящих от времени и места; он был единственным человеком, полностью свободным от охватившей в ту эпоху интеллектуальную жизнь Европы парализующей веры в практические принципы, претендующие на универсальную достоверность. Он был единственным, кто видел, что политика, рациональная для Франции в определенный период, в то же время могла быть совершенно нерациональной для Неаполя; он был единственным, кто имел мужество сказать: «Я не выступаю «за» что бы то ни было … Я за то, чтобы не говорили вздор» (Dialogues sur le commerce des bles. 1769. Первый диалог); он по заслугам презирал все типы политических доктринеров, включая физиократов» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 382).
 
У 1755 р. Ф. Галіані отримав звання каноніка в Амальфі, а у 1759 р. Карл III відправив його до Парижа в якості секретаря неаполітанського посольства. У Парижі він залишався до 1769 р. Гострий розум, дотепність та прекрасні манери відкрили для нього двері кращих салонів французької столиці. Він познайомився з енциклопедистами і багатьма видатними діячами, з якими згодом багато років листувався (зокрема з Дідро, Вольтером, Тюрго та іншими). Він також підтримував кореспонденцію з видатним італійським істориком і філософом історії Джамбатиста Віко, який мав великий вплив на його філософські погляди. У 1769 р. Галіані раптово відкликають до Неаполя. З великим небажанням залишає він ставший для нього близьким Париж. Галіані мав великий вплив на французьких економістів і політичних діячів і мабуть тому дозволив собі втручання у внутрішню полеміку, що почалась у Франції навколо питання про ціни на хліб та експорт хліба. У 1770 р. він написав статтю «Діалоги про торгівлю хлібом» («Діалоги про торгівлю зерном» «Діалоги про хлібну торгівлю», «Dialogues sur le Commerce des Bles»), в якій він різко і дотепно висміює фізіократів і критикує урядовий закон, що дозволяв вивозити хліб за кордон. Стаття була написана чудовою мовою у витонченому гумористичному стилі і стала дуже популярною у французів. Зокрема, дуже схвально оцінював «Діалоги про торгівлю хлібом» Вольтер як працю, що об’єднала у собі переваги кращих творів Платона і Мольєра та подібно кращим новелам легко читається і сприймається. Ця публікація спричинила немало турбот школі фізіократів. «Он был единственным экономистом XVIII в., – вважає Й. Шумпетер, – который всегда настаивал на изменчивости человеческой натуры и на относительности всех видов политики, зависящих от времени и места; он был единственным человеком, полностью свободным от охватившей в ту эпоху интеллектуальную жизнь Европы парализующей веры в практические принципы, претендующие на универсальную достоверность. Он был единственным, кто видел, что политика, рациональная для Франции в определенный период, в то же время могла быть совершенно нерациональной для Неаполя; он был единственным, кто имел мужество сказать: «Я не выступаю «за» что бы то ни было … Я за то, чтобы не говорили вздор» (Dialogues sur le commerce des bles. 1769. Первый диалог); он по заслугам презирал все типы политических доктринеров, включая физиократов» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа. – Т. 1. – С. 382).
  
Виступаючи з критикою фізіократичної доктрини, Галіані формулює власну економічну доктрину. У своїх «Діалогах» Галіані не тільки виступає проти відміни заборони на експорт зерна, яку відстоював Кене, але й проти економічної теорії фізіократів. Він не поділяв віру фізіократів у необхідність вільної торгівлі хлібом не тому, що вважав це в принципі не доцільним, а тільки враховуючи конкретну ситуацію, що склалася у той час у Франції. Галіані розвиває далі свою точку зору, яка знайшла відображення у трактаті «Про гроші» («Della moneta libri quinque», 1750 р.), зокрема стосовно виробництва. Він доводить, що обробна промисловість аж ніяк не може розглядатися як «безплідна галузь», оскільки у дійсності вона є навіть більш продуктивною, ніж сільське господарство. На його думку, тільки промисловість та морська торгівля є основою багатства народів. Критикуючи фізіократів, Галіані «… изображает их доктринерами и абсолютистами в теории, т. е. людьми, изрекающими абсолютные истины, игнорирующими реальную действительность. Более того, он рисует их опасными доктринерами и выставляет такое положение: чем честнее доктринер, тем он опаснее. … Галиани берет под обстрел то, что характеризует физиократию главным образом с внешней стороны, со стороны формы, в которой она преподносилась. Он также удачно подметил и выставил, что называется, напоказ, догматический момент в доктрине Кенэ. Но в существо последней он не вник и серьезной критики не дал, да и дать не мог из-за своей «неомеркантильной» позиции», – вважає автор відомого радянського підручника з історії політичної економії Д. Розенберг (Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг ; Ин-т экономики Комакадемии. – Москва, 1934. – Ч. 1. – С. 125–126).
+
Виступаючи з критикою фізіократичної доктрини, Галіані формулює власну економічну доктрину. У своїх «Діалогах» Галіані не тільки виступає проти відміни заборони на експорт зерна, яку відстоював '''[[Кене Франсуа|<span style="color:#3366bb">Кене</span>]]''', але й проти економічної теорії фізіократів. Він не поділяв віру фізіократів у необхідність вільної торгівлі хлібом не тому, що вважав це в принципі не доцільним, а тільки враховуючи конкретну ситуацію, що склалася у той час у Франції. Галіані розвиває далі свою точку зору, яка знайшла відображення у трактаті «Про гроші» («Della moneta libri quinque», 1750 р.), зокрема стосовно виробництва. Він доводить, що обробна промисловість аж ніяк не може розглядатися як «безплідна галузь», оскільки у дійсності вона є навіть більш продуктивною, ніж сільське господарство. На його думку, тільки промисловість та морська торгівля є основою багатства народів. Критикуючи фізіократів, Галіані «… изображает их доктринерами и абсолютистами в теории, т. е. людьми, изрекающими абсолютные истины, игнорирующими реальную действительность. Более того, он рисует их опасными доктринерами и выставляет такое положение: чем честнее доктринер, тем он опаснее. … Галиани берет под обстрел то, что характеризует физиократию главным образом с внешней стороны, со стороны формы, в которой она преподносилась. Он также удачно подметил и выставил, что называется, напоказ, догматический момент в доктрине Кенэ. Но в существо последней он не вник и серьезной критики не дал, да и дать не мог из-за своей «неомеркантильной» позиции», – вважає автор відомого радянського підручника з історії політичної економії Д. Розенберг (Розенберг Д. История политической экономии : в 3 ч. / Д. Розенберг ; Ин-т экономики Комакадемии. – Москва, 1934. – Ч. 1. – С. 125–126).
  
 
Праця Галіані створила для фізіократів багато проблем. Тюрго визнавав, що прибічники фізіократії повинні виступити зі спростуванням, враховуючи сильний вплив «Діалогів» на суспільну думку. Проти Галіані писали Дюпон де Немур, Мерсьє де ла Рівьєр, Бодо, Морелле. Галіані був ображений цією полемікою і, використовуючи свої зв’язки у Франції, домігся конфіскації брошури Морелле, чим сильно розсердив фізіократів.
 
Праця Галіані створила для фізіократів багато проблем. Тюрго визнавав, що прибічники фізіократії повинні виступити зі спростуванням, враховуючи сильний вплив «Діалогів» на суспільну думку. Проти Галіані писали Дюпон де Немур, Мерсьє де ла Рівьєр, Бодо, Морелле. Галіані був ображений цією полемікою і, використовуючи свої зв’язки у Франції, домігся конфіскації брошури Морелле, чим сильно розсердив фізіократів.
Рядок 102: Рядок 102:
 
Файл:Galiani.jpg|<small>'''Блауг М.''' 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 77.</small>
 
Файл:Galiani.jpg|<small>'''Блауг М.''' 100 великих экономистов до Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. А. А. Фофонова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2005. – С. 77.</small>
 
Файл:Galiani3.gif|<small>'''Режим доступу''': '''http://www.britannica.com/biography/Ferdinando-Galiani'''. – Дата звернення: 11.01.2017.</small>
 
Файл:Galiani3.gif|<small>'''Режим доступу''': '''http://www.britannica.com/biography/Ferdinando-Galiani'''. – Дата звернення: 11.01.2017.</small>
Файл:Galiani4.JPG|<small>'''Режим доступу''': '''https://www.ibs.it/della-moneta-by-ferdinando-galiani-libro-riccardo-faucci-nicola-giocoli/e/9788881473434'''. – Дата звернення: 11.01.2017.</small>
+
Файл:Galiani4.JPG|<small>'''Режим доступу''': '''https://www.ibs.it/della-moneta-by-ferdinando-galiani-libro-riccardo-faucci-nicola-giocoli/e/9788881473434'''. – Дата звернення: 11.01.2017.</sbr>
 +
''Шифр зберігання книги:'' '''9(С)1  Б52'''
 +
mall>
 
Файл:Galiani5.jpg|<small>'''Режим доступу''': '''http://biblionne.narod.ru/books/881.html'''. – Дата звернення: 11.01.2017.</small>
 
Файл:Galiani5.jpg|<small>'''Режим доступу''': '''http://biblionne.narod.ru/books/881.html'''. – Дата звернення: 11.01.2017.</small>
 
Файл:Galiani6.png|<small>'''Режим доступу''': '''http://books.google.ru/books?id=hhFAAAAAcAAJ&printsec=frontcover&source=gbs_slider_thumb#v=onepage&q&f=false'''. – Дата звернення: 11.01.2017.</small>
 
Файл:Galiani6.png|<small>'''Режим доступу''': '''http://books.google.ru/books?id=hhFAAAAAcAAJ&printsec=frontcover&source=gbs_slider_thumb#v=onepage&q&f=false'''. – Дата звернення: 11.01.2017.</small>

Версія за 14:20, 2 березня 2018

Galiani.jpg

Галіані (Гальяні) Фердінандо

Galiani Ferdinando
(2 грудня 1728 – 30 вересня 1787) –
італійський абат, економіст, філософ, державний діяч XVIII ст.
Критик фізіократів, один з попередників австрійської школи.






Життя та діяльність


Відомі вчені та авторитетні джерела про Фердінандо Галіані


Твори


Література


Фотогалерея