Фома Аквінський

Аквінський (Аквінат) Фома (Томмазо, Тома)

Aquinas Thomas
(1224(1225) – 1274) –
італійський християнський богослов і філософ XIII ст.,
систематизатор схоластики на базі християнського аристотелізму.

Життя та діяльність

Народився Фома Аквінський у замку Роккасекка поблизу містечка Аквіно у королівстві Неаполітанському в кінці 1224 року або на початку 1225 р. З цією датою погоджується більшість дослідників, хоча існують й інші версії: кінець 1225 або початок 1226 рр. та 1227 р. Батько Фоми, граф Ландольф Аквінський, був родичем Гогенштауфенів (династія германських королів та імператорів Священної Римської імперії в 1138–1254 рр., в 1197–1268 рр. також королі Сицилійського королівства. Головні представники: Фрідріх I Барбаросса, Генріх VI, Фрідріх II Штауфен), був феодалом в Аквіно і у якості лицаря належав до близького оточення кайзера Фрідріха II Штауфена. Мати Фоми, Теодора, уроджена графиня Теано, походила з відомого і багатого неаполітанського роду.

На п’ятому році життя Фому Аквінського, згідно з тогочасним звичаєм, відправили до бенедиктинського монастиря Монте-Кассіно, де абатом був брат Ландольфа Аквінського Синібальд. У Монте-Кассіно Фома провів близько дев’яти років, проходячи класичну школу trivium (перший учбовий цикл «вільних мистецтв»: граматика, діалектика, риторика). У зв’язку із вигнанням бенедиктинців із Монте-Кассіно внаслідок протистояння Фрідріха II і Папи Римського, Фома у 1239 р. повертається до родини. Восени цього ж року Фому Аквінського відправляють для вивчення «вільних мистецтв» до Неаполя. У Неаполі він потрапляє до одного з найкращих світських навчальних закладів, який було засновано Фрідріхом II у 1224 р. У цьому університеті вільно вивчали праці Аристотеля, тут було здійснено перші переклади його творів з грецької мови. Університет мав також велике зібрання перекладів різних творів з арабської мови. Фома вивчає граматику та діалектику (логіку) під керівництвом П’єтро Мартіні, а природничі науки – у Петра Ірландського (Див.: Котусенко В. Тома Аквінський і його філософія : [передмова] / Віктор Котусенко // Аквінський Т. Коментарі до Арістотелевої "Політики" / Тома Аквінський ; пер. з латини Олександра Кислюка ; [передм. Віктора Котусенка]. – Вид. 2-ге. – Київ : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2003. – С. 5).

Замість звичайного для аристократів того часу шляху державної служби, світської або духовної, відмовившись у 1244 р. від посади абата Монте-Кассіно, незважаючи на незадоволення родини, Фома Аквінський вступає до Домініканського ордену. Домініканці та францисканці (мінорити) були на той час головними «жебрущими орденами», що представляли новий рух всередині католицької церкви. Орден домініканців, заснований Франциском Асизьким та Домініком, мав на меті оновити «власницьку церкву» того часу, забруднену світськими зв’язками, революціонізувати її в аскетичному дусі. Вступ вісімнадцятирічного Фоми до Домініканського ордену викликав рішучий протест родини, яка всіляко намагалася змусити його відмовитися від прийнятого рішення. Проте Фома Аквінський не змінив свого рішення. Як зауважив Стефан Свєжавський, відомий польський дослідник життя і творчості Аквіната, бути домініканцем чи францисканцем у XIII ст. означало бути кимось на зразок середньовічного «хіпі» (Цит. за: Котусенко В. Тома Аквінський і його філософія. – С. 6).

Після проходження ритуалу постригу у монахи Фома Аквінський декілька місяців знаходиться у монастирі у Неаполі, звідки генерал ордену домініканців Іоанн Тевтонський забирає його з собою у Болонью, куди він відправляється на капітул. Тут було прийнято рішення послати Фому з декількома іншими членами ордену у Паризький університет, що був у той час центром католицької думки. Проте запланована подорож не відбулася. Як тільки Фома виїхав за межі Рима, його захопили вершники – його брати (Фома був сьомим сином у родині), що служили у той час в імператорській армії у Ломбардії. Фому силоміць повертають до батьківського замку Роккасекка і закривають у вежі, де він знаходиться більше року. Родина різними засобами намагається примусити його відмовитися від прийнятого рішення, проте Фома залишається непохитним у своєму виборі. За однією з версій, мати (батько на той час вже помер), втративши надію переконати або примусити сина, дозволяє йому залишити родинне гніздо і йти по життю своїм шляхом (Боргош Ю. Фома Аквинский / Ю. Боргош ; пер. с польск. М. Гуренко. – Москва : Мысль, 1966. – С. 30).

Згідно іншої версії, Фома Аквінський втікає з дому за допомогою братчиків-домініканців та рідних сестер. Історія протистояння між Фомою Аквінським та його родиною закінчилася лише за втручання Папи Інокентія IV. На аудієнції у Римі понтифік запитав про покликання юнака у присутності його матері та братів і був вражений глибиною доброчесності Фоми й дозволив йому залишитися домініканцем (Аквінський Т. Коментарі до Арістотелевої "Політики". – С. 6).

Під час перебування у Паризькому університеті (1245–1248 рр.) він слухав лекції свого вчителя Альберта із Кельна, якого пізніше прозвали Альбертом Великим і який мав на становлення поглядів Аквінського великий вплив. У 1248 р. Фома разом із Альбертом вирушає у Кельн з метою створення там центру з вивчення теології. Протягом наступних чотирьох років він продовжує навчання в Альберта Великого. За високий зріст, огрядність та неповоротність товариші по навчанню прозивають Фому Сицилійським Биком (хоча він народився не у Сицилії, а поблизу Неаполя) або Німим Биком за мовчазну вдачу.

У 1252 р. Фома Аквінський повертається у Паризький університет, де проходить всі етапи, необхідні для отримання ступеня магістра теології та ліцензіата. Після отримання ступеня до 1259 р. викладає в університеті теологію. У цей час він пише цілий ряд праць, зокрема коментарі до святого письма (1254–1256 рр.), розпочинає працювати над роботою «Сума філософії» (“Summa philosophiae” або “Summa contra gentiles”).

У 1259 р. Папа Урбан IV викликає Фому Аквінського до Рима, де він перебуває до осені 1268 року. Тут Фома Аквінський завершує розпочату ще у Парижі «Суму філософії» (1259–1264 рр.) та цілий ряд інших праць, а також розпочинає роботу над основною своєю працею – «Сума теології» (“Summa theologiae”). Як зазначає польський дослідник життя та діяльності Фоми Аквінського Юзеф Боргош, «появление Фомы на папском дворе не было случайным. Римская курия усмотрела в Аквинате человека, который должен был совершить важный для церкви труд, а именно дать трактовку аристотелизма в духе католицизма» (Боргош Ю. Фома Аквинский. – С. 31–32). «Тим, що він зміг зробити у новій науці не тільки перші кроки, – підкреслює німецький дослідник У. Мац, – а й запропонувати цілком розроблену, наукову метафізику – першу з часів панування християнства, Тома має завдячувати емпірику серед філософів, своєму філософському вчителеві, який був для нього просто philosophus, – Аристотелю. Відкриття Аристотеля Томі ні в якому разі не належить. Завдяки середньовічній гебрейській та арабській філософії творчість Аристотеля була загальновідома в XIII ст. Його світська наука була великим відкриттям того століття; і вона почала свій переможний рух на християнському Заході, який не могли зупинити ніякі церковні авторитети; водночас вона виявилась причиною і симптомом інтелектуальної кризи, яку важко собі уявити. Поруч зі своїм учителем Альбертом Великим Тома був, напевне, першим (і найзначнішим) з тих, які стояли на вершині «аристотелівської революції». Тома стверджував не лише сумісність цієї язичеської філософії з християнством, а навіть те, що християнство неодмінно потребує такої науки про світ, що лише з її залученням християнство стає завершеним. Поєднуючи у такий спосіб аристотелівську філософію з християнством, він її певною мірою змінює та релятивізує: говорять, що Тома «охрестив» Аристотеля» (Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера : пер. з нім. / ред. Є. Причепій. – Київ : Тандем, 2002. – С. 88–89).

Восени 1269 р. за рішенням римської курії Фома вдруге вирушає до Парижа, щоб замінити генерального домініканського ректора університету Ферара Ревері, що у той час хворів. Паризький університет у той час особливо непокоїв римську курію, оскільки був головним центром ідеологічної думки католицизму, ареною боротьби між прибічниками різних доктрин. В університеті «… точиться наукова суперечка, в якій символічно виявляються духовні риси цього вирішального для подальшого розвитку XIII ст.: боротьба між ортодоксальним авґустиніанством, блискучим представником якого був друг Томи Бонавентура, та новим, до єресі революційним аверроїзмом, який мав свого видатного захисника в особі Зиґера Брабантського, чи не найпершого інтелектуала у сучасному розумінні. Треба зразу ж пояснити, про що там йшлося, оскільки томіське вчення займає особливе місце у боротьбі цих напрямів – дуже небезпечне місце, оскільки воно могло викликати підозру у подвійному компромісі між обома сторонами, хоча насправді воно, як щось середнє, сягало високого рівня істини», – зазначає У. Мац (Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера. – С. 87–88). Під час перебування у Парижі вся увага Фоми Аквінського була зосереджена на боротьбі з аверроїстами та написанні наступних творів.

У 1272 р. Фому Аквінського повертають до Італії. Він викладає теологію у Неаполі, продовжує працювати над третьою частиною «Суми теології». На початку 1274 р. Фома Аквінський залишає Неаполь, щоб прийняти участь у скликаному Папою Григорієм X соборі, який проходив у Ліоні. Під час подорожі Ф. Аквінський тяжко захворів і помер у монастирі бернардинців у Фоссануові (Південна Італія). У 1323 р. під час понтифікату Папи Іоанна XXII Фому Аквінського було канонізовано. У 1879 р. Папа Лев XIII проголосив його вчення офіційною і єдиною істинною філософією католицизму. Св. Фома Аквінський вважається покровителем католицьких університетів та коледжів.

Після смерті йому було присвоєно титул «ангельського доктора» («doctor angelicus»).

Фома Аквінський, незважаючи на відносно коротке і зовнішньо неспокійне життя, активну викладацьку діяльність, що забирала немало часу, написав твори, які в четвертому паризькому виданні 1871 р. складають 34 томи. Проте головною працею Ф. Аквінського вважається трактат «Сума теології» (“Summa theologiae”, 1265–1273 рр.). Цей твір став широко відомим і перетворився у свого роду енциклопедію католицизму. У своїх політичних поглядах автор «Суми теології» спирався в основному на Аристотеля, проте розробив цілий ряд власних положень. Політика не була головною темою його роздумів, перш за все він був теологом. Він виступав за централізацію влади. Мотивуючи свої погляди, він вказує на те, що над Всесвітом стоїть бог, у тілі домінує серце і навіть у бджіл є цариця. При цьому він підкреслював, що королі повинні підкорюватися римському Папі.

У галузі науки Фома Аквінський відстоював позиції єдності світу, а в методології виокремлював ряд галузей наукового знання, де істину можна знайти тільки за рахунок розуму людини (всі галузі людського знання), а також таку галузь, де людський розум повинен бути підкріплений щирістю (теологія). Він рішуче відкидає думку про наявність двох істин: божественної та наукової (раціональної) й стверджує, що існує двоєдиний шлях до однієї єдиної істини. Він висунув доктрину про два шляхи визначення істини: шлях роздуму та шлях віри. Зокрема, всі проблеми господарського життя Ф. Аквінський намагається подати у співвідношенні з вічним законом, даним Богом. На думку Й. Шумпетера, «… Св. Фома действительно интересовался политической социологией, но все экономические вопросы, вместе взятые, значили для него меньше, чем самое незначительное положение теологической или философской доктрины, и он затрагивает их только там, где экономические явления ставят вопросы моральной теологии. И даже там, где он обращается к этим вопросам, мы не чувствуем, как в других случаях, присутствия его мощного интеллекта, страстно желающего проникнуть в глубь вещей, – он скорее вынужден писать об этом для того, чтобы удовлетворить требованиям полноты системы. В той или иной степени это относится ко всем его современникам» (Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 113).

Проте серед філософів-схоластів (схола – школа) західного середньовіччя економічну тематику і найбільш відпрацьований підхід до проблем господарства ми знаходимо саме у працях Фоми Аквінського. Як зазначає О. М. Калмичкова – автор дослідження «Традиции и новаторство в экономической теории западного средневековья», «отталкиваясь от нормативных установок, святой Фома предлагает подключить к познанию позитивный анализ реальных явлений и процессов. В результате возникает очень интересный прием, который Фома Аквинский и приводит в своем фундаментальном труде Summa Theologiae. Он сам задает вопрос, т. е. ставит трудную проблему, часто касающуюся несовершенства нашего мира, его греховности (в частности, о мошенничестве, распространенном в торговле, о ростовщичестве и высоком проценте). Он показывает, что с точки зрения высоких идеалов, общей гармонии мира такие явления – порочны, они незаконны, а дальше проводит анализ самой жизни: нет ли в ней чего-то такого, что обусловило бы существование таких явлений? В конце концов Фома Аквинский стремится показать как, на каких разумных основаниях, в каких пределах можно совместить данные явления и предустановленную гармонию мира» (Калмычкова Е. Н. Традиции и новаторство в экономической теории западного средневековья / Е. Н. Калмычкова // Историко-экономический альманах / сост. Д. Н. Платонов. – Москва : Академический Проект, 2004. – С. 62).

Є. М. Майбурд у праці «Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров» пише: «Для средневековых богословов принципы христианства были «правилами», а экономическая мысль – «задачами». Когда они вырабатывали нормы экономического поведения христианина в каких-то случаях, они как бы применяли правила математики для решения задач. Менялись «условия задач» – требовалось отыскивать новые решения на основе тех же «правил». Так развивалась экономическая мысль в средние века.

Большим, так сказать, решателем задач был великий богослов Фома Аквинский …, на латинский манер – Аквинат. Его величие как мыслителя состоит в том, что он (если продолжить аналогию с математиком) не решал конкретные задачи, а разрабатывал методы решений для разных типов задач. Он как бы написал учебник по решению всяких задач, известных в те времена» (Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – С. 50).

У відповідності з традиціями християнства Ф. Аквінський наголошує на тому, що заради власного існування людина повинна працювати. Результатом праці є все необхідне для життя, позбавлення від бездіяльності, посилення моральних якостей. Окрема людина не може задовольнити самостійно всі свої потреби, тому існує розподіл праці та багато різних спеціальностей. Ф. Аквінський виправдовує існування рабства, оскільки хтось повинен виконувати важку фізичну роботу. У той же час він підкреслює, що раб за своєю природою також людина, а всі люди між собою рівні. Він підтримує інститут приватної власності як явище, необхідне для загальної користі, самої справи, особистого інтересу. При цьому Ф. Аквінський підкреслює, що власник повинен пам’ятати, що речі за своєю природою є загальними і він є тільки управителем цього майна. Він стверджував, що Бог – верховний власник всього сущого. Приватний власник повинен займатися доброчинністю та давати милостиню тим, хто її потребує. Приватна власність, на думку Ф. Аквінського, дає можливість людині жити в установленому Богом порядку відповідно соціального стану, до якого людина належить. Держава повинна бути самозабезпеченою і віддавати перевагу природним формам багатства.

Фома Аквінський розглядає також питання торгівлі, грошей, ціни, кредиту та відсотка. Наслідуючи Аристотеля, він розглядає ці явища з точки зору «комутативної справедливості», тобто з морально-етичних позицій. Він розмірковує про «справедливу ціну», яка, за його оцінкою, враховує рівність користі речей, що обмінюються. Засуджуючи торгівлю заради прибутку і шахрайства у процесі обміну та використання монопольного становища, Ф. Аквінський вважає, що обмін повинен бути еквівалентним, проте допускає отримання прибутку, якщо він використовується для досягнення благих цілей (допомога бідним, суспільне благо або підтримка сім’ї). За феодалами або представниками інших привілейованих станів суспільства визнавалося право продавати товар дорожче його природної ціни, оскільки ці стани більш важливі у порівнянні з простими людьми для суспільного життя. Таким чином, якщо прибуток отримується заради утримання родини, пожертвувань на благі цілі, то це, за Ф. Аквінським, є не нажива, а плата за працю купця. Існує в Аквінського і поняття прибутку як винагороди за ризики підприємця. Таким чином, під «справедливою ціною» він, по суті, розумів таку ціну, яка дозволяє отримати необхідний для певного стану прибуток, відрахувавши всі затрати (на придбання товарів, транспортування, зберігання та інші). Він також виправдовує існування земельної ренти, оскільки вона вміщує вартість частини кредиту, отриманого з землі власника, а також є платою за управління господарством.

Гроші Ф. Аквінський розглядає як необхідну умову при обміні товарів та як одиницю обміну. Розглядаючи з позицій концепції «справедливої ціни» практику встановлення відсотку при кредитуванні, він засуджує стягування відсотків як таке, що порушує справедливість і сприяє встановленню нерівності й таким чином є гріховним.

В цілому ж слід зазначити, що вчення Фоми Аквінського – це виразний приклад економічної думки західного середньовіччя. «Схоластическая экономическая мысль, которая процветала в Средние века, во многих отношениях отличается от экономической мысли нашего времени. Она была не позитивистской или гипотетической, а нормативной, предписывая верующим, что делать и от чего воздерживаться. Расхождения между нормой и ее выполнением объяснялись человеческой слабостью или греховностью … Более того, схоластическая экономическая мысль не была представлена в систематической форме, а возникала спорадически и случайно в связи с отдельными проблемами, касавшимися сбыта, мошенничества или ростовщичества. Она создавалась не профессиональными экономистами, а теологами и юристами. Она не образовывала какой-то автономной дисциплины, а опиралась на предписания, взятые из теологии, философии и права. … Схоластическая экономическая мысль возникла в век веры, главнейшей заботой которого было скорее спасение душ в ином мире, чем посюсторонние реформы, которые могли бы создать земной рай» (Шпигель Г. У. Схоластическая экономическая мысль / Генри У. Шпигель // Экономическая теория : пер. с англ. / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена ; науч. ред. В. С. Автономов. – Москва : ИНФРА-М, 2004. – С. 768).

Відомі вчені та авторитетні джерела про Фому Аквінського

Давид Іохелевич Розенберг (1879–1950) – російський економіст,
історик економічної думки

«Экономическая мысль средних веков получила свое завершение у канонистов, особенно у Фомы Аквинского. Центральное место в экономическом учении канонистов занимает «теория справедливой цены». С одной стороны, в ней наиболее полно отражены изменения в экономике феодализма по мере развития товарообращения, с другой стороны, она лежит в основе решения важнейших экономических проблем той эпохи…
Канонисты же облекли эти цены в религиозно-этическую оболочку, назвав их «справедливыми»».
     Розенберг Д. И. История политической экономии : учеб. пособие для экон. вузов / Д. И. Розенберг. – Москва : Соцэкгиз, 1940. – Т. 1. – C. 38.

«Исходя из теории «справедливой цены», канонисты, и особенно Фома Аквинский, развили и свою теорию денег. Раз цены, т. е. выражение товаров в деньгах, должны быть справедливы, то ни продажа, ни купля не могут быть источником обогащения. Деньги должны лишь облегчить «справедливый обмен»; их роль – исключительно подчиненная, самостоятельного бытия они не имеют и иметь не могут. Такое отношение к деньгам диктовалось враждой к богатству в денежной форме, которому противопоставлялось «потребляющее богатство», т. е. богатство светских и духовных феодалов».
     Розенберг Д. И. История политической экономии. – Т. 1. – C. 39.

«Христианские идеологи раннего средневековья относились к торговле отрицательно, а к ростовщичеству и взиманию процента – резко враждебно…
Все это заставило канонистов искать компромисса; они начали проводить различие между допустимым и недопустимым процентом и прибылью: осуждали высокую прибыль, «умеренную» же прибыль допускали».
     Розенберг Д. И. История политической экономии. – Т. 1. – C. 40.

Йозеф А. Шумпетер (1883–1950) – австрійський та американський економіст,
історик економічної думки

«Индивидуалистическое и утилитаристское направление, а также упор на рационально воспринимаемое общественное благо проходят через всю социологию св. Фомы. Одного самого важного примера – теории собственности – будет достаточно. Решив теологическую сторону вопроса, св. Фома просто утверждает, что собственность не противоречит естественному праву, но является изобретением человеческого разума, которое может быть обосновано тем, что люди лучше заботятся о том, что принадлежит лично им, чем о том, что принадлежит многим; тем, что они будут трудиться более напряженно на самих себя, чем на других; тем, что общественный порядок будет лучше сохраняться, если все имущество будет раздельным, так что не будет повода для спора об использовании вещей, находящихся в общем владении…
Все сказанное еще в большей мере относится к «чистой экономической теории» св. Фомы (oeconomia для него, однако, означает просто ведение домашнего хозяйства). Она находилась в эмбриональном состоянии и, в сущности, включала только его рассуждения о «справедливой цене» (Summa II, 2, quaest. LXXVII, art. 1) и о проценте (Summa II, 2, quaest. LXXVIII)».
     Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Йозеф А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – С. 116.

Степан Миколайович Злупко (1931–2006) – український економіст,
доктор економічних наук, професор

«…теорія Томи Аквінського щодо приватної власності, багатства, торгівлі, фінансових стосунків при наданні позик та "справедливих" цін заклала підвалини розвитку ідей меркантилізму. Він ліквідував церковне "табу" на лихварство та нарахування відсотків за користування позиками, зовнішню торгівлю та вільне ринкове регулювання цін, основу основ економіки – приватну власність та накопичення капіталу. Не буде перебільшенням зазначити, що його праця прискорила формування капіталістичних відносин в Європі та дала поштовх розвиткові економічної думки європейців.
З часів Арістотеля, напевно, жодна людина не мала такого вагомого впливу на інтелектуальне життя, як св. Тома Аквінський. Його авторитет був непохитним упродовж життя. Римські папи та університети із захопленням вивчали його твори, паризькі доктори зверталися до нього як до арбітра у диспутах та з повагою прислуховувались до його рішень. Його ідеї, викладені у творах, мають вплив на філософську та богословську думку сьогодення. За такий вагомий внесок в інтелектуальний розвиток людства Тому Аквінського називають "християнським Арістотелем"».
     Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 114.

Такаші Негіші (нар. 1933 р.) – японський економіст,
дослідник історії економічних вчень

«Величайший средневековый философ Св. Фома Аквинский (1225–1274), автор великой книги Summа Тhеоlоgiса, разработал свою теорию справедливой цены, последовав за величайшим греческим философом Аристотелем (384–322 до н.э.). В своей Niсоmасhеа Еthics Аристотель утверждал, что меновая или договорная справедливость требует обмена эквивалентов. Фома Аквинский считал, что эта эквивалентность должна выражаться в издержках производства, главным образом, в трудовых затратах».
     Негиши Т. История экономической теории / Такаши Негиши ; пер. с англ. под ред. Л. Л. Любимова, В. С. Автономова. – Москва : Аспект Пресс, 1995. – С. 18–19. – (Учебники по экономике. Высший уровень).

«Поэтому может показаться, что Фома Аквинский, как и Маркс, настаивал на трудовой теории стоимости. Между тем, Фома Аквинский одновременно подчеркивал, что все товары оцениваются только в их отношении к человеческим потребностям.
Наибольшее отличие между классической и марксовой теорией трудовой стоимости, с одной стороны, и теорией справедливой цены, рассмотренной Фомой Аквинским, – с другой, заключается в том, что первые две применяются к конкурентным рынкам, в то время как последняя относится к случаям, когда либо самих рынков не существует, либо конкуренция на них несовершенна. В случае двусторонней монополии или изолированного обмена цену равновесия определить нельзя, так как на нее влияют нерыночные факторы, такие как статус участников обмена. Справедливая теория цены – это нормативная теория по определению цены в подобных неконкурентных ситуациях, призванная обеспечить выгоды от торговли даже тем ее участникам, позиции которых слабее».
     Негиши Т. История экономической теории. – С. 19.

«Фома Аквинский и средневековые философы в целом настаивали на незаконности процента на ссуженные деньги. Вслед за Аристотелем Фома Аквинский утверждал, что деньги были изобретены в основном как средство обмена, и из самой этой их природы следует незаконность взимания платы за пользование ссуженными деньгами, известного как ростовщичество».
     Негиши Т. История экономической теории. – С. 19–20.

Владислав Леонідович Іноземцев (нар. 1968 р.) – російський економіст і соціолог,
доктор економічних наук

«Из виднейших представителей христианской теологии, пожалуй, св. Фома Аквинский был первым, кто предположил, что в будущем человечество достигнет формы ассоциации, когда каждый член общества будет отдавать социуму то, что он может ему отдать, тогда как общество будет предоставлять всем своим членам блага, необходимые для нормальной жизни, а экономический, социальный и культурный прогресс человечества будет обеспечиваться посредством коллективных институтов. В дальнейшем же такое представление о перспективах человечества стало если не привычным, то весьма распространенным».
     Иноземцев В. Л. За десять лет : К концепции постэкономического общества / В. Л. Иноземцев. – Москва : Academia, 1998. – С. 163–164.

Твори

• Коментарі до Арістотелевої "Політики" / Тома Аквінський ; пер. з латини Олександра Кислюка ; [передм. Віктора Котусенка]. – Вид. 2-ге. – Київ : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2003. – 797 с.
  Шифр зберігання книги: 1Ф А38
• Коментарі до Аристотелевої "Політики" / Фома Аквінський // Філософія політики : хрестоматія : у 4 т. / Нац. акад. наук України, Акад. пед. наук України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Знання України, 2003. – Т. 1. – С. 121–176.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Ф56
• Сумма теологии : [отрывки из первого разд. второй части] / Фома Аквинский // Антология мировой правовой мысли : в 5 т. – Москва : Мысль, 1999. – Т. 2. – С. 581–596.
  Шифр зберігання книги: 34(09) А72
• Сумма теологии / Фома Аквинский // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол. Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2004. – Т. 1 : От зари цивилизации до капитализма. – С. 120–133.
  Шифр зберігання книги: 33(09) М64
• Сумма теологии / Фома Аквинский ; пер. с лат. С. И. Еремеева, А. А. Юдина. – Киев : Ника-Центр, 2005–2010. – Ч. 1, вопр. 1–43. – 2007. – 560 с. ; Ч. 1, вопр. 75–119. – 2005. – 576 с. ; Ч. 2–1, вопр. 1–48. – 2006. – 572 с. ; Ч. 2–1, вопр. 49–89. – 2008. – 536 с. ; Ч. 2–1, вопр. 90–114. – 2010. – 431 с.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: В350261
• Сумма теологии / Фома Аквинский ; пер. с лат. С. И. Еремеева, А. А. Юдина. – Киев : Ника-Центр, 2010. – Ч. 2–1, вопр. 90–114. – 431 с.
  Шифр зберігання книги: 1Ф А38

Література

• Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1904. – Т. 41а (полутом 82). – С. 943–945. – Режим доступа: https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Фома_Аквинат. – Дата обращения: 09.01.2017.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Энциклопедический словарь. – Репр. воспр. изд. Ф. А. Брокгауз–И. А. Ефрон 1890 г. – [Москва] : ТЕРРА, 1994. – Т. 82. – С. 943–945.
  Шифр зберігання книги: 03 Э68
• Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / ред. С. Н. Южаков. – Санкт-Петербург : Просвещение, 1909. – Т. 20. – С. 813.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
• Экономическая энциклопедия. Политическая экономия : в 4 т. / гл. ред. А. М. Румянцев. – Москва : Сов. энцикл., 1980. – Т. 4. – С. 309.
  Шифр зберігання книги: 03 Э40
• Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – Київ : Укр. енцикл., 1998. – Т. 6. – С. 97–98.
  Шифр зберігання книги: 34 Ю70
• Економічна енциклопедія : у 3 т. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. народного госп-ва, 2002. – Т. 3. – С. 830.
  Шифр зберігання книги: 33 Е40
• История философии : энциклопедия / сост. А. А. Грицанов. – Минск : Интерпрессервис : Книжный Дом, 2002. – С. 1177–1181.
  Шифр зберігання книги: 1Ф И90
• Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – Москва : ТЕРРА, 2006. – Т. 2. – С. 55 : портр.
  Шифр зберігання книги: 03 Б79
• Румянцева Е. Е. Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. – Москва : ИНФРА-М, 2011. – С. 758.
  Шифр зберігання книги: 33 Р86
• Encyclopedia Britannica [Electronic resource]. – Electronic text data. – Mode of access: https://www.britannica.com/biography/Saint-Thomas-Aquinas. – Title from the screen. – Date of request: 09.01.2017.
• Философия : энциклопедический словарь / под ред. А. А. Ивина. – Москва : Гардарики, 2004. – С. 936–937.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Ф56
• Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Античность. Средневековье / Д. Антисери, Д. Реале ; в пер. и под ред. С. А. Мальцевой. – Санкт-Петербург : Пневма, 2001. – X, 692 с. – Из содерж.: Фома Аквинский. – С. 534–592.
  Шифр зберігання книги: 1Ф А72
• Базилевич В. Д. Метафізика економіки : [монографія] / В. Д. Базилевич, В. В. Ільїн ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ : Знання, 2007. – 718 с. – С. 483–485: про Фому Аквінського.
  Шифр зберігання книги: 33 Б17
• Базилевич В. Д. Философия экономики. История : [монография] / В. Базилевич, В. Ильин ; Киев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко. – Киев : Знання ; Москва : Рыбари, 2011. – Разд. 4.6 : Экономические смыслы теологической метафизики Фомы Аквинского. – С. 186–194.
  Шифр зберігання книги: 33 Б17
• Балух В. О. Історичні портрети античності та середньовіччя : підручник / В. О. Балух, І. П. Возний, В. П. Коцур. – Чернівці : Книги-XXI, 2007. – 502 с. – Розд. 17 : Фома Аквінський. – С. 252–260.
  Шифр зберігання книги: 9 Б20
• Баумейстер А. Призначення філософії та її межі: інтелектуальний спадок Томи Аквінського / А. Баумейстер // Філософська думка. – 2012. – № 4. – С. 24–37.
  Місце зберігання журналу: Бібліотека КНЕУ
• Баумейстер А. О. Тома Аквінський: вступ до мислення. Бог, буття і пізнання / Андрій Баумейстер. – Київ : Дух і Літера, 2012. – 399 с. – (Sapientia humana / sapientia divina). – Зі змісту: Розд. 1.2.1 : Віхи життя і творчості. – С. 27–40 ; Розд. 1.3 : Портрет св. Томи. Характер Аквіната. – С. 40–45.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА761930
• Боргош Ю. Фома Аквинский / Ю. Боргош ; пер. с пол. М. Гуренко. – 2-е изд. – Москва : Мысль, 1975. – 183 с. – (Мыслители прошлого).
  Шифр зберігання книги: 1Ф Б82
• Булгаков С. Н. Очерки по истории экономических учений. Вып. 1 / С. Н. Булгаков. – 2-е изд. – Москва : Книгоиздательство "Высшая школа" студ. М. К. И., 1918. – 234 с. – С. 147–157: о Фоме Аквинском.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Б90
• Всемирная история экономической мысли : в 6 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – Москва : Мысль, 1987. – Т. 1. – 606 с. – С. 174–179: о Фоме Аквинском. – Режим доступа: http://www.booksite.ru/fulltext/mys/lye/cjn/omik/index.htm. – Дата обращения: 09.01.2017.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВЗ35141/1
• Злупко С. М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко. – 2-ге вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2005. – С. 101–106.
  Шифр зберігання книги: 33(09) З-68
• Інституційна інвестологія : навч. посіб. / [С. К. Реверчук, О. Д. Вовчак, С. І. Кубів, С. М. Злупко]. – Київ : Атіка, 2004. – С. 25–29.
  Шифр зберігання книги: 33(09) І-71
• Історія економічних учень : підручник : у 2 ч. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – Київ : Знання, 2005. – Ч. 1. – С. 68–72.
  Шифр зберігання книги: 33(09) І-90
• Калмычкова Е. Н. Модели человека в структуре экономической мысли. Гл. 2.3. Система ценностей средневекового человека и её отражение в учении Фомы Аквинского о «справедливой» цене / Е. Н. Калмычкова // Экономическое мышление: философские предпосылки : учеб. пособие. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С. 35–43. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова).
  Шифр зберігання книги: 33 Э40
• Калмычкова Е. Н. Традиции и новаторство в экономической теории западного Средневековья / Е. Н. Калмычкова // Историко-экономический альманах / сост. и предисл. Д. Н. Платонова. – Москва : Академ. Проект, 2004. – С. 61–74.
  Шифр зберігання книги: 33(09) И90
• Калмычкова Е. Н. Экономические представления средневековых мыслителей как отражение структуры сознания средневекового человека / Е. Н. Калмычкова // Очерки экономической антропологии / ред. А. Г. Гаджиев. – Москва : Наука, 1999. – С. 101–109.
  Шифр зберігання книги: 33(09) О-95
• Кулишер И. М. История экономического быта Западной Европы / И. М. Кулишер. – Изд. 8-е, доп. – [Москва ; Ленинград] : Соцэкгиз, [1931]. – Т. 1. – 322 с. – С. 315–316: о Фоме Аквинском.
  Шифр зберігання книги: 9(И) К90
• Левитский В. Ф. История политической экономии в связи с историей хозяйственного быта / В. Ф. Левитский. – Харьков, 1914. – 494 с. – С. 196–204: о Фоме Аквинском. – Див. повний текст в колекції цифрової бібліотеки КНЕУ «Економічна спадщина України»: http://lib.kneu.edu.ua/ua/Kollektsii_tsifrovoy_biblioteki/
  Шифр зберігання книги: 33(09) Л36
• Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров / Е. М. Майбурд. – 2-е изд., испр. и доп. – Москва : Дело, 2000. – 560 с. – Из содерж.: Аквинат о труде и собственности, о торговле, цене, прибыли и проценте. – С. 50–53.
  Шифр зберігання книги: 33(09) М14
• Маршев В. И. История управленческой мысли : учебник / В. И. Маршев. – Москва : ИНФРА-М, 2010. – С. 194–198. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова).
  Шифр зберігання книги: 301 М30
• Мац У. Тома Аквінський / Ульрих Мац ; пер. В. Кебуладзе // Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера : пер. з нім. /під ред. Є. Причепія. – Київ : Тандем, 2002. – С. 86–102.
  Шифр зберігання книги: 1Ф К47
• Мюллер Р. Св. Фома Аквинский / Ричард Мюллер // Великие мыслители Запада : Главные идеи и сочинения более 100 выдающихся западных философов, естествоиспытателей и обществоведов, психологов, духовных писателей и богословов : пер. с англ. / ред. Я. Мак-Грил. – Москва : КРОН-Пресс, 1999. – С. 153–161. – (Академия).
  Шифр зберігання книги: 1Ф В27
• Нуреев Р. М. Учение о «справедливой цене» Фомы Аквинского: предпосылки возникновения, закономерности развития и особенности интерпретации [Электронный ресурс] / Р. М. Нуреев, П. К. Петраков // Journal of institutional studies. – 2015. – Т. 7, № 1. – С. 6–24.
• Рассел Б. Історія західної філософії / Бертран Рассел ; пер. з англ. Юрій Лісняк, Петро Таращук. – Київ : ОСНОВИ, 1995. – Ч. 2, розд. 13 : Святий Тома Аквінський. – С. 383–393.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Р24
• Реуэль А. Л. История экономических учений : (от древних мыслителей до К. Маркса и Ф. Энгельса) : учеб. пособие по истории экон. учений для вузов / А. Л. Реуэль. – Москва : Высш. шк., 1972. – С. 56–60.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Р44
• Роббинс Л. История экономической мысли. Лекции в Лондонской школе экономики / Лайонел Роббинс ; пер. с англ. Натальи Автономовой ; под ред. Владимира Автономова. – Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2013. – Лекция 3 : Фома Аквинский и схоласты. – С. 61–72.
  Шифр зберігання книги: 33(09) Р58
• Содомора П. А. Терміносистема Святого Томи з Аквіну : монографія / Павло Содомора ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – Львів : Сполом, 2010. – 286 с.
  Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА752411
• Стамп Э. Аквинат / Элеонор Стамп ; пер. с англ. Г. В. Вдовиной ; науч. ред. К. В. Карпов. – Москва : Языки славян. культуры, 2013. – 350, [1] с.
  Шифр зберігання книги в НБУ ім. Ярослава Мудрого: Б346340
• Стецюра Т. Д. Хозяйственная этика Фомы Аквинского [Электронный ресурс] / Т. Д. Стецюра. – Электрон. текстовые данные. – Москва : РОССПЭН, 2010. – 303 с. – (Экономическая история. Документы, исследования, переводы). – Из содерж.: Торговля и торговая прибыль. Учение Фомы Аквинского о "справедливой цене". Ростовщичество и банковское дело. – С. 206–246.
• Татаркевич В. Історія філософії / В. Татаркевич ; пер. з пол. А. Шкраб’юка. – Львів : Свічадо, 1997. – Т. 1. – 456 с. – Зі змісту: Святий Тома Аквінський. – С. 331–347.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Т23
• Чаплыгина И. Г. Диалектика позитивного и нормативного подходов в истории развития экономической науки. Ч. 1, гл. 1. Экономические взгляды Фомы Аквинского как вариант нормативного похода к анализу экономики / И. Г. Чаплыгина // Экономическое мышление: философские предпосылки : учеб. пособие. – Москва : ИНФРА-М, 2005. – С.154–165. – (Учебники экономического факультета МГУ им. М. В. Ломоносова).
  Шифр зберігання книги: 33 Э40
• Чичерин Б. Н. Политические мыслители древнего и нового мира / Б. Н. Чичерин. Санкт-Петербург : Лань, 1999. – 336 с. – Из содерж.: Фома Аквинский и его школа. – С. 42–85.
  Шифр зберігання книги: 1Ф Ч-72
• Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер ; пер. с англ. под ред. В. С. Автономова. – Санкт-Петербург : Экон. школа, 2004. – Т. 1. – 494 с. – С. 114–118: о Фоме Аквинском. – (Библиотека "Экономической школы" ; вып. 33).
  Шифр зберігання книги: 33(09) Ш96
• Экономическая история мира. Европа / Ин-т Европы РАН ; под общ. ред. М. В. Конотопова. – Москва : Дашков и К°, 2005. – Т. 3, разд. 11.3.2 : Фома Аквинский. – С. 304–305.
  Шифр зберігання книги: 33М Э40
• Эшли У. Дж. Экономическая история Англии в связи с экономической теорией [Электронный ресурс] / У. Дж. Эшли ; пер. Н. Муравьева ; под ред. Д. М. Петрушевского. – Электрон. текстовые данные. – Москва : М. И. Водовозова, 1897. – Гл. 3.16 : Фома Аквинский о справедливой цене. – С. 148–166. – Режим доступа: http://dlib.rsl.ru/viewer/01003681442#?page=1. – Дата обращения: 09.01.2017.

Фотогалерея

<gallery widths=200px heights=220px perrow=3>

Файл:Akvinat2.jpg|Режим доступу: https://felipepimenta.com/2013/03/17/o-intelecto-possivel-e-o-intelecto-agente-em-aristoteles-e-sao-tomas-de-aquino/. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Akvinat3.jpg|Режим доступу: https://it.wikipedia.org/wiki/File:Saint_Thomas_Aquinas_Diego_Velázquez.jpg. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Akvinat4.jpg|Режим доступу: https://it.wikipedia.org/wiki/Tommaso_d'Aquino#/media/File:San_Tommaso_d'Aquino_e_gli_angeli.jpg. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Akvinat5.jpg|Режим доступу: https://it.wikipedia.org/wiki/Tommaso_d'Aquino#/media/File:Thomas_Aquinas_in_Stained_Glass.jpg. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Akvinat6.jpg|Режим доступу: https://it.wikipedia.org/wiki/Tommaso_d'Aquino#/media/File:Saint_Thomas_Aquinas.jpg. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Akvinat7.jpg|Режим доступу: https://it.wikipedia.org/wiki/Tommaso_d'Aquino#/media/File:St-thomas-aquinas.jpg. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Akvinat8.jpg|Татаркевич В. Історія філософії : пер. з пол. / В. Татаркевич. – Львів : Свiчадо, 1997. – Т. 1. – С. 335. Файл:Akvinat9.jpg|Режим доступу: https://it.wikipedia.org/wiki/File:Tommaso_-_Super_Physicam_Aristotelis,_1595_-_4733624.tif. – Дата звернення: 09.01.2017. Файл:Akvinat10.jpg|Свежавски С. Фома Аквинский, прочитанный заново / С. Свежавски. – Сретенск : МЦИФИ, 2000. – 212 с